1. ПРЕДМЕТ, ЗАДАЧІ І ЛОГІКА КУРСУ „ЕКОНОМІКА ПРАЦІ І СОЦІАЛЬНО ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ”

Скачати 1.76 Mb.

Назва	1. ПРЕДМЕТ, ЗАДАЧІ І ЛОГІКА КУРСУ „ЕКОНОМІКА ПРАЦІ І СОЦІАЛЬНО ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ”
Сторінка	1/11
Дата	09.04.2013
Розмір	1.76 Mb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Економіка > Документи

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

ТЕМА 1. ПРЕДМЕТ, ЗАДАЧІ І ЛОГІКА КУРСУ „ЕКОНОМІКА ПРАЦІ І СОЦІАЛЬНО – ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ”

1.1. Мета, завдання, об’єкт, предмет, метод і інформаційна база вивчення дисципліни.

1.2. Структура і логіка дисципліни „Економіка праці і соціально – трудові відносини”, її методичне забезпечення.
1.1. МЕТА, ЗАВДАННЯ, ОБ`ЕКТ, ПРЕДМЕТ, МЕТОД І ІНФОРМАЦІЙНА БАЗА ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ
„Економіка праці і соціально-трудові відносини” – це самостійна дисципліна, яка є одним з курсів у фаховій підготовці працівників з економіки підприємства, банківської, бухгалтерської і фінансової справи та інших економічних і управлінських спеціальностей, є нормативною дисципліною, яка. Окрім традиційних для економіки праці розділів, включає також блок соціально – трудових відносин.

Це наука про працю, засоби праці, характер праці, за допомогою яких людина впливає на процес праці, де формуються соціально-трудові відносини як стрижень суспільних відносин на рівні економіки в цілому, регіону, підприємства, колективу. Дисципліна вивчає людський капітал, трудовий потенціал, зайнятість і безробіття, ринок праці як сучасний фактор формування робочої сили підприємства, ефективність, продуктивність, нормування праці, мотивацію трудової діяльності, заробітну плату і її державне регулювання, тобто організаційні, економічні і соціальні компоненти процесу праці.

Основною метою навчальної дисципліни є формування у студентів – майбутніх фахівців з економіки і управління – системи теоретичних і практичних знань про категорії, поняття, механізми розвитку і регулювання соціально-трудових відносин в Україні на всіх рівнях, забезпечення ефективної зайнятості населення, оптимізації і використання трудових ресурсів, формування колективу працівників підприємства, підвищення ефективності і продуктивності праці і її оплати тощо.

Досягнення передбаченої мети зумовило необхідність постановки та розв’язання сформованого комплексу завдань:

Оволодіння студентами базовими знаннями з питань сутності економіки праці та соціально – трудових відносин на макро- і мікрорівні;
Навчити студентів використовувати здобуті знання з метою підвищення їх адаптивності до сучасних умов ринку праці;
Дати студентам загальні ґрунтовні навички наукового аналізу соціально – трудових процесів на всіх рівнях, викликати у них інтерес до наукових досліджень у цій сфері;
Сформувати доцільне ставлення студентів до власного трудового потенціалу, вміння нарощувати й ефективно використовувати свій людський капітал, забезпечувати власну конкурентоспроможність на ринку праці, усвідомлено досягати реалізації своїх інтересів у соціально – трудових відносинах;

Об`єктом вивчення дисципліни „Економіка праці та соціально – трудові відносини” є система економічних, соціальних і організаційних відносин між людьми з приводу відтворення й ефективного використання людських продуктивних сил в процесі праці.

Предметом вивчення дисципліни є сукупність принципових теоретичних і практичних питань економічної теорії ринку праці, об’єкту купівлі-продажу на ньому, практичних навичок, визначення організації праці, проблем формування людського капіталу і його ефективного використання у сфері праці, стимулювання ефективної діяльності людей, їх взаємин у процесі виробництва і реалізації товарів, формування персоналу в умовах адаптації підприємства та його трудового колективу до роботи в мінливих ринкових умовах з метою забезпечення високої якості життя населення та високої ефективності економічної діяльності.

Методи наукового дослідження економіки праці і соціально – трудових відносин в ринковій економіці слід поділити на загальнонаукові та специфічні. Загальнонауковим методом дослідження тенденцій розвитку суспільної праці та соціально – трудових відносин є діалектичний метод, що включає такі базові положення:

Необхідність розглядати всі економічні аспекти праці у взаємозв`язку та взаємообумовленості, в динаміці, оновленні і розвитку;
Врахування закону перетворення простих кількісних змін у комплексні якісні;
Розгляд боротьби між старими й новими відносинами у сфері праці у властивих явищам внутрішніх протиріччях;

Для досягнення мети і реалізації поставлених завдань при дослідженні проблем економіки праці й соціально-трудових відносин використовуються й специфічні методи дослідження:

Історико-логічний метод використано при дослідженні соціально-трудового напрямку економічної думки, еволюції праці як чинника виробництва, характеристик відтворення населення, концепцій людського капіталу та людського розвитку, міжнародного досвіду регулювання зайнятості та розвитку соціального партнерства;
Класифікаційно-аналітичний метод – при дослідженні компонентів трудового потенціалу, основних видів інвестицій в людський капітал, зайнятості, безробіття, соціально-трудових відносин, умов праці, форм і систем її оплати тощо;
Економіко – математичні методи – для виявлення взаємозв`язків між інвестиціями в людський капітал та економічними результатами людської діяльності на різних рівнях. Розрахунку показників зайнятості і безробіття, розробки методики безтарифної моделі оплати праці тощо;
Методи статистичного аналізу – для оцінки стану та динаміки змін різних показників трудового потенціалу, зайнятості безробіття, рівня життя населення України тощо;
Графічно-аналітичний метод – для наочної ілюстрації досліджуваних соціально-економічних явищ та процесів рисунками та діаграмами.

Перераховані методи далеко не вичерпують арсенал методів дослідження, використовуваних при аналізі соціально-трудових процесів загалом. При вивченні матеріалів різних тем, виконанні творчих завдань, при пошуку відповіді на запитання та завдання самостійної роботи можна значно розширити цей перелік.

Інформаційні джерела вивчення дисципліни „Економіка праці та соціально – трудові відносини”:

Законодавство України про працю. Кодекс законів про працю України, закони, прийняті Верховною Радою України, постанови і укази, що стосуються праці та працюючих, оплати праці, умов праці, трудової діяльності, працівників, роботодавців;
Статистична база для дослідження соціально – трудових процесів в Україні досить багата. Крім загального „Статистичного щорічника України”, який містить основну інформацію про всі напрями соціально – економічного розвитку, Держкомстат України щорічно видає дуже багато різних спеціалізованих статистичних збірників, які містять корисну інформацію. Найкориснішими для дослідження цих проблем є щорічники „Економічна активність населення України”, „Праця в Україні”, „Доходи і рівень життя населення України”, „Регіональний людський розвиток”, „Соціальні індикатори рівня життя населення”, „Витрати і ресурси домогосподарств України” тощо;
Документи і матеріали Міжнародної організації праці (МОП);
Наукові видання – монографії, автореферати дисертацій, наукові статті, матеріали наукових конференцій з проблем економіки праці та соціально – трудових відносин;
Періодичні видання – наукові економічні та суспільно – політичні журнали „Україна: аспекти праці”, „Демографія та соціальна економіка”, міжвідомчий науковий збірник „Зайнятість та ринок праці”, газета „Праця і зарплата” тощо.

ТЕМА 2. ПРАЦЯ ЯК ОСНОВА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ

І СУСПІЛЬСТВА

2.1. Соціально-економічна сутність праці.

2.2. Зміст і характер праці.

2.3. Види праці.
2.1. Соціально-економічна сутність праці
Розглянемо зазначені чотири положення:

праця - це створення i нарощування матеріальних, духовних, побутових благ або відновлення втраченого. Такою е праця робітника, фермера, інженера, художника, лікаря, прибиральниці тощо. Зауважимо, що транспортування i збереження товарів е необхідними частинами процесу доведення їх від виробника до споживача, а тому ці процеси належать до сфери матеріального виробництва. Діяльність, не пов'язана зi створенням, не е працею. Наприклад, ігри як засіб розваги, подорожі i прогулянки як зaci6 відпочинку, проходження лікувальних процедур, приймання їжі. Діяльність людини під час відпочинку, розваг, лікування, харчування на відміну від праці пов'язана зi споживанням благ для відновлення своєї працездатності, розвитку, відтворення життєдіяльності;
працею може бути тільки цілеспрямована діяльність; безцільна діяльність у жодному paзi до праці не належить, оскільки це марнування людської енергії й не має позитивних наслідків;
до праці відносять тільки легітимну (не заборонену) діяльність; заборонена, нелегітимна, злочинна діяльність працею бути не може, тому що вона деструктивна, спрямована, як правило, на незаконне присвоєння результатів чужої праці i переслідується законом;
праця - це затребувана діяльність. Якщо людина витратила час i зусилля на виробництво виробу, який виявився нікому не потрібним, то таку діяльність також не можна вважати працею, наприклад, витрати робочого часу на випуск бракованої продукції з вини працівника.

Лише наявність ycix цих якостей діяльності одночасно характеризуватиме трудову діяльність - працю.

Отже, праця — це свідома, цілеспрямована легітимна діяльність людини зi створення матеріальних або духовних благ, що здатні задовольняти певні людські потреби i затребувані людьми.

З часу появи людини та формування людської спільності з метою виживання праця стала основною і головною сферою її розвитку. Тому лейтмотивом багатьох світоглядних концепцій різних народів і різних суспільних форм виступає праця як основний спосіб існування.

В процесі історичного, соціально-економічного, науково-технічного розвитку роль людини постійно росте. Науково-технічний і соціальний прогрес, озброюючи людину могутніми засобами виробництва, не тільки не знижує, але і підвищує роль людини, висуваючи нові, значно високі вимоги до якості робочої сили.

Роль і важливість праці в розвитку людини і суспільства виявляється у тому, що в процесі праці створюються не тільки матеріальні і духовні цінності, призначені задовольняти потреби людей, але і розвиваються самі працівники, здобуваючи нові навички, розкриваючи власні здібності, доповнюючи і збагачуючи знання.

Ідеальна схема впливу праці на людину і суспільство може бути представлена на рис. 2.1.

З точки зору економіки праці як науки в самому загальному виді праця - об’єктивно присутня сфера діяльності людини по перетворенню природних, матеріальних і інтелектуальних ресурсів в необхідний для особистого або сумісного споживання продукт.

За своїм конкретним змістом праця є активним процесом діяльності людини, спрямованої на виробництво суспільно корисних споживчих продуктів, як матеріальних, так і духовних, та надання різноманітних послуг.

За традиційним (зокрема марксистським) підходом до розгляду праці як чинника виробництва, процес праці містить три обов’язкові елементи: доцільну діяльність людини (власне працю), предмети праці та засоби праці. Нині економічна наука розглядає працю більш комплексно. Зокрема, пропонується вивчати щонайменше п’ять елементів праці:

Предмети праці – речі, що дала природа, або предмети, вироблені попередньою працею, тобто те, на що спрямована праця людини для створення життєвих благ – земля і її надра, флора і фауна, сировина та матеріали, напівфабрикати і комплектуючи, об’єкти виробничих та невиробничих робіт і послуг, енергетичні, математичні і інформаційні потоки, наукові знання і нові, присутні в природі матеріали із заздалегідь заданими властивостями;

Засоби праці – провідник продуктивної дії людини на предмети та природні запаси, тобто комплекс речей, за допомогою яких людина у процесі трудової діяльності впливає на предмети праці для перетворення їх у споживчу вартість – машини, прилади, обладнання, інструменти, пристрої та інші види знарядь технологічної оснастки робочого місця і саме робоче місце, будинки і приміщення, в яких здійснюється процес праці, спорудження, необхідні для забезпечення праці (дороги, мости, естакади тощо).Саме розвиток засобів і предметів праці визначив 3 істотні епохи:

Доіндустріальну, що тривала тисячоліття. Характерним для цієї епохи є ручне виробництво.
Індустріальну, що продовжувалася століття (друга половина 19 і перша половина 20 століття). Для цієї епохи характерне зародження, розвиток і удосконалення великого машинного виробництва. Значного поштовху розвитку цієї епохи характерне зародження, розвиток і удосконалення великого машинного виробництва.
Постіндустріальну (друга половина 20 і 21 століття). Розвиток продуктивних сил цієї епохи характеризується комп’ютерізацією виробництва, комплексною автоматизацією, розвитком біотехнологій обробки нових матеріалів. Характерною її рисою є всеохоплююча інформатизація всіх сфер діяльності.

Технології діяльності – спосіб впливу на предмет праці. Цілеспрямованість діяльності потребує наявності знань і умінь для виконання тієї чи іншої роботи. Суворе послідовне виконання дій, сукупність методів впливу на предмет праці для зміни або надання йому нових властивостей, форми, взаємного розташування частин, місця розташування в просторі складає зміст технології діяльності;

Організація праці - визначений порядок побудови і здійснення трудового процесу, що складається із системи взаємодії працівника з предметами і знаряддями праці та виробничої взаємодії людей одне з одним у трудовому процесі, що створює певний порядок організації для здійснення процесу праці.

Сама праця - осмислений вплив людини на предмет праці з використанням необхідних засобів, технології та організації праці для надання предмету властивостей, що задовольняють ті чи інші потреби для досягнення конкретного результату.

В уявленні про працю виділяють різні аспекти:

економічні (ринок праці, трудова зайнятість населення, продуктивність праці, її ціна, організація і нормування, оплата і матеріальне стимулювання, планування, аналіз і облік праці);
соціальні (змістовність, привабливість, престижність і мотивація праці, соціальне партнерство тощо);
психофізіологічні (складність, напруженість, гігієна праці тощо);
техніко-технологічні (технічне і технологічне оснащення, енергооснащеність і техніка безпеки праці та ін.);
правові (законодавче регулювання трудових відносин, відносин на ринку праці тощо).

В обох випадках працівник, визначаючи мету, засоби і результати трудової діяльності, повинен виробити три основні групи питань, які дають відповідь, що є праця.

Перша група. Які продукти, в якій кількості і коли повинні бути вироблені? Відповідь: праця – це усвідомлена діяльність.

Друга група. Як повинні бути вироблені ці продукт, із яких ресурсів і за допомогою якої технології? Відповідь: праця – доцільна і раціональна діяльність.

Третя група. Для кого виробляють? Відповідь: праця – соціально корисна трудова діяльність.

Чіткіше сутність праці як соціально-економічної категорії виявляється в її функціях. Найголовнішими з них є наступні:

створення матеріально-культурних благ, забезпечення суспільства предметами та послугами, які задовольняють потреби людини;
забезпечення матеріального добробуту працівника і членів його сім'ї, адже сама людина не може забезпечити себе всіма необхідними предметами та послугами;
соціально-диференційна функція праці. Соціально-економічна неоднорідність праці, відмінність у змісті й характер праці визначають відмінність соціальних рис професійно-кваліфікаційних груп працівників. Це зумовлює диференціацію, соціальну неоднорідність і створює основу для формування соціальної структури як конкретного підприємства, так і для суспільства загалом;
статусна функція праці, зумовлена неоднаковим значенням у суспільстві різних видів праці;
формування особистості. Розвиток виробництва не повинен бути самоціллю, він передусім має забезпечувати вільний розвиток сутнісних сил особистості, який залежить від багатьох чинників — матеріально - технічної бази, системи освіти, професійного навчання тощо. Праця має бути сферою самореалізації, самоствердження людини;
ціннісна функція праці, пов'язана з формуванням у працівників ціннісних установок, мотиваційної сфери, життєвих цілей та планів на майбутнє;
у праці й завдяки праці люди пізнають як закони свого розвитку, так і закони природи. Інтелектуальна, творча праця відкриває окремій людині та людству загалом шлях до свободи, включаючи свободу від природних небезпек, хвороб, матеріальних нестатків.

Трудовий процес можна розглядати як явище, що характеризується такими формами прояву:

витратою людської енергії - це біологічна сторона праці;

взаємодією працівника із засобами виробництва - це організаційно-технологічна сторона праці;
виробничою взаємодією працівників один з одним - тут
виявляється організаційно-соціальна сторона праці.

2.2. Зміст і характер праці
Подвійний характер праці втіленої в товарі виявляється через конкретну і абстрактну працю - це не два види праці, а дві сторони всіх видів праці, матеріалізованих у відповідних товарах.

Якщо ми розглядаємо будь-який вид праці конкретно, тобто зосереджуючи на ньому свою увагу: які при його виробництві використовувалися матеріали, які застосовувалися технології, праця якої кваліфікації і яких професій була необхідна – це загальні атрибути конкретної сторони праці. Саме цією стороною відрізняються один від одного всі види праці: праця шахтаря від праці медика, праця балерини від праці живописця. Тому конкретна праця створює споживчу вартість товару.

Але будь-який вид праці можна розглядати і абстрактно, як витрати фізичної, психічної і інтелектуальної енергії. Для того, щоб обмінювати товари їх потрібно порівнювати, а можливо це лише за допомогою виявлення в них загального. Цією загальною є абстрактна праця, він є вартістю товару.

Найповніше суть праці розкривається в категоріях «зміст праці» (рисунок 2.2) та «характер праці» (рисунок 2.3). Зміст праці характеризує функціональні особливості конкретного виду трудової діяльності, зумовлені предметом праці, засобами праці й формою організації виробничого процесу. Поняття "зміст праці" включає ступінь відповідальності й складності праці, рівень творчих можливостей, співвідношення виконавських та управлінських функцій, рівень технічної оснащеності, ступінь різноманітності трудових функцій, монотонності, самостійності й т. ін. Зміст конкретного виду трудової діяльності формує певні вимоги щодо освіти, кваліфікації, здібностей індивіда.

Це основний чинник, що характеризує можливості розвитку особи у процесі праці, визначає спрямованість трудових навичок та реалізації творчих, фізичних та інших здібностей індивіда. Він впливає на ставлення до праці, задоволеність нею, ступінь інтересу до праці, плинність кадрів, рівень продуктивності праці.

Слід розрізняти соціальний і функціональний зміст праці. Соціальними є доцільність діяльності працівника, мотивація, ставлення до праці на суспільному (як до професії, виду діяльності) та індивідуальному (як до конкретно виконуваної роботи) рівнях.

Функціональний зміст праці виявляється в конкретних ролях, функціях, які виконує працівник. При аналізі змісту праці у виробничому процесі реалізуються такі функції:
Машини

Регламентована

логічна — визначення мети й підготовка системи необхідних трудових операцій;
виконавська — приведення засобів праці в дію різними
способами залежно від стану продуктивних сил і безпосереднього впливу на предмети праці;
контрольно-реєстраційна — спостереження за технологічним процесом, ходом виконання виробничої програми;
регулювальна — коригування, уточнення заданої виробничої програми;
управлінська — реалізація планів для забезпечення оптимального функціонування системи загалом.

Кожна з перелічених функцій може бути наявна тією чи іншою мірою в діяльності окремого працівника, але неодмінно властива сукупній праці.

Характер праці — соціально-економічна природа трудового процесу, суспільна форма його організації, спосіб взаємодії людей у процесі праці (рисунок 2.3).

Рис. 2.3. Складові категорії „характер праці”
До показників характеру праці належать:

форма власності;
ставлення працівників до праці;
співвідношення розподілу виготовлених продуктів і послуг;
ступінь соціальних розбіжностей у процесі праці.

Характер праці виражає соціально-економічні відмінності. Відмінності у складності й, відповідно, у продуктивності праці є соціально значимими, а виконання роботи певної складності дає соціально-економічну характеристику (кваліфікацію) працівникові. Відмінності у кваліфікації — одна з форм вияву соціальної неоднорідності праці. Характер праці задає параметри і межі кваліфікаційних відмінностей у праці.

Таким чином, характер праці зумовлений двома компонентами. По-перше, змістом операцій, які працівник виконує у процесі праці. По-друге, суспільними відносинами, в яких відбувається процес праці.
2.3. види праці
Тривалий час розглядаючи види праці посилалися передусім на К. Маркса, згідно з вченням якого праця, яка створює товар, є одночасно абстрактною та конкретною. Конкретна праця— це корисна праця, котра витрачається у певній формі та якісно відрізняється від усіх інших видів праці. Змістом конкретної праці є кількісний і якісний склад трудових функцій (відмінність у професіях, рівні кваліфікації працівників тощо), їх співвідношення і взаємозв'язок у конкретному процесі праці. Результатом різних видів конкретної праці є різні споживчі вартості (товари та послуги).

Абстрактна праця — це витрати людської енергії, частка затрат
суспільної праці безвідносно до тієї конкретної форми, в якій воназдійснюється. Абстрактна праця характеризується соціально-економічним змістом, тобто ступенем і способом затрат робочої сили, а також суспільно-економічними відносинами, в яких здійснюється процес праці (тривалість робочого дня, оплата праці, вимоги до підготовки працівника тощо).

Російський вчений в галузі економіки праці Б.М. Генкін по-іншому підходить до класифікації видів праці. Кожен трудовий процес він розглядає як поєднання трьох компонент: регламентованої (α-праці), новаційної (β-праці) і духовної (γ-праці).

Регламентованою (α-працею) називається діяльність, за якої працівник має діяти у чіткій відповідності до заданої технології (інструкції) і не має об'єктивної можливості змінити цю технологію. Типовим прикладом діяльності, в котрій переважає а-праця, є виконання виробничої операції робітником на конвеєрі з регламентованим ритмом.

Новаційною, творчою (β-працею) називається діяльність, за якої працівник зайнятий лише створенням нового в науці, техніці, мистецтві, економіці та ін. сферах. Результатом β-праці є нові ідеї та образи. Переважно творчою є праця винахідників, науковців, лікарів, інженерів, підприємців тощо.

Духовною (γ-працею) називається діяльність, метою якої є вплив на моральні основи людського існування. Така праця може бути як позитивною, спрямованою на нагромадження сил добра, " так і негативною, орієнтованою на нагнітання ворожості, нетерпимості, жорстокості (зосередження сил зла).

Нарощення виробництва і споживання матеріальних, соціальних, інтелектуальних, естетичних і духовних благ можливо забезпечити лише за рахунок:

збільшення обсягів спожитих природних і людських ресурсів;
покращання використання природних і людських ресурсів;
покращання взаємовідносин між людьми.

Результат регламентованої (α-праці) — обсяг продукції — можна збільшити лише за рахунок збільшення тривалості або інтенсивності роботи.

Результат новаційної (β-праці) не залежить безпосередньо від тривалості та інтенсивності роботи. Він визначається передусім творчими здібностями до певного виду діяльності, мотивованістю (активністю) людини та умовами їх реалізації в суспільстві загалом і на робочому місці зокрема.

Позитивна духовна (γ-праця) створює естетичні й правові умови для зростання продуктивності й покращання відносин між людьми. Негативна g– праця веде до деградації людини, природи й суспільства.

Таким чином, Б.М. Генкін приходить до висновку, що добробут і процвітання країни залежить від двох основних чинників: величини творчого та морального потенціалу населення і реалізації цих потенціалів. Тобто основною метою соціально-економічної політики має стати збільшення частки розумних і чесних людей та створення умов для їх плідної діяльності. До досягнення цієї мети прагнуть усі розвинені країни, використовуючи для її реалізації такі могутні засоби, як інвестиції в людський капітал (освіту, розвиток персоналу, якість життя тощо), заохочення інтелектуальної імміграції, активна пропаганда здорового способу життя, культивування високої моральності тощо.

Різноманітність змісту і характеру праці виявляється в різновидах праці, під якими розуміють форму вираження характеру праці. При цьому виокремлюють групи ознак, що відрізняють той чи інший вид трудової діяльності: характер і зміст праці, предмет і продукт праці, засоби і способи праці, умови праці, міра абстрагування, регламентованість та інноваційність – рис. 2.4.

Класифікація видів праці за її характером та змістом розглядається у двох аспектах — соціальному і структурному.

Соціальний характер праці зумовлений формою власності на засоби виробництва. Згідно з цією ознакою розрізняють приватну (праця власника або орендаря) і найману працю. У певному сенсі соціальний характер праці виявляється у виокремленні двох її організаційних форм — праці індивідуальної та колективної. Крім того, соціальний характер праці виявляється у формуванні способів мотивації праці (бажання, усвідомлена необхідність, примус).

Структурний характер праці формується під впливом особливостей змісту праці з огляду на два головні параметри — ступінь інтелектуалізації та ступінь кваліфікаційної складності трудових функцій. Ступінь інтелектуалізації трудової функції розрізняється залежно від частки елементів розумової та фізичної праці, а також від частки творчої та репродуктивної (нетворчої) праці. Ступінь кваліфікаційної складності трудової функції визначається її межами та структурою: складом і кількістю її елементів, їх різноманітністю, новизною, а також умовами виконання.

За змістом розрізняють такі види праці: проста й складна, творча й репродуктивна, фізична й розумова тощо.

Рис. 2.4. Класифікація видів праці за різними ознаками
Проста праця — виконання нескладних трудових операцій, для яких достатньо виробничого досвіду і немає потреби в спеціальному навчанні, тобто це праця некваліфікованого працівника. Складна праця-це кваліфікована праця, пов’язана з додатковими витратами на навчання робітника. Творча праця передбачає постійний пошук нових рішень, нетрадиційного ставлення до наявних проблем, активного розвитку самостійності та ініціативи.

У репродуктивній праці значна частина функцій повторюється, залишається стійкою, майже незмінною, тобто її особливістю є повторюваність (шаблонність) засобів досягнення результатів.

Фізична праця характеризується безпосередньою взаємодією людини із засобами виробництва, її залученням до технологічного процесу, виконавськими функціями у трудовому процесі.

Розумова праця включає інформаційні, логічні, узагальнюючі й творчі елементи, характеризується відсутністю прямої взаємодії працівника із засобами виробництва та забезпечує потреби виробництва в знаннях, організації й управлінні.

Класифікація видів праці за її предметом та продуктом базується на професійному, функціональному і галузевому поділі праці. За професійною ознакою можна, зокрема, виділити працю наукову (дослідну), інженерну, управлінську, виробничу, педагогічну, лікарську та ін. За функціональною ознакою види праці розподіляються залежно від їх цільового призначення, сфери застосування та функціональної ролі в економічному циклі господарської діяльності.

Під час формування видів праці за галузевою ознакою слід мати на увазі, що галузеві особливості стосуються лише здійснюваних на підприємствах процесів основної діяльності. Це дає змогу виділити такі види праці, як промислова (в тому числі добувна та обробна), сільськогосподарська (в тому числі рослинницька й тваринницька), будівельна, транспортна та комунікаційна (у виробничій сфері).

Класифікація видів праці відповідно до застосованих засобів і способів праці дає змогу виділити працю ручну (технічно неозброєну), механізовану (технічно озброєну) та автоматизовану (комп'ютеризовану), низько-, середньо- та високотехнологічну.

Ручна праця не потребує техніки, інструментів, приладів.

Механізована праця характеризує роботу працівників на механізованих виробництвах, які можна поділити на такі категорії:

працівники, зайняті спостереженням за роботою автоматизованих агрегатів і машин;
працівники, які виконують роботу за допомогою машин і механізмів;
працівники, які виконують ручні процеси при машинах і механізмах.

3. НАСЕЛЕННЯ І ТРУДОВІ РЕСУРСИ СУСПІЛЬСТВА

3.1. Соціально-економічна характеристика населення і трудових ресурсів

3.2. Економічно активне населення.

3.3. Трудовий потенціал суспільства.

3.4. Відтворення населення та ресурсів для праці.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

Схожі:

ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ з дисципліни “ ЕКОНОМІКА ПРАЦІ І СОЦІАЛЬНО... Конспект лекцій з дисципліни “Економіка праці і соціально-трудові відносини” для студентів ІІІ курсу. Павлоград: ЗПІЕУ, 2007	Публікації у 2010-2012 Збірник завдань і тестів для самостійної роботи «Економіка праці й соціально трудові відносини»
Екзаменаційна програма з дисципліни «Економіка праці і соціально-трудові... «Облік і аудит», 030508 «Фінанси і кредит», спеціалізації: «Фінанси», «Банківська справа» денної форми навчання	ТЕМА НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА ТА ЕКОНОМІЧНА СИСТЕМА СУСПІЛЬСТВА Семінарське заняття №1- 2 год Економічна система, економічне благо, економічні потреби, економічні інтереси, продуктивні сили суспільства, праця, предмет праці,...
Дипломної педагогіческої освіти. Математична логіка Матеріал розбито на теми. Важливими темами є: «Подільність чисел», «Комбінаторні задачі», «Задачі – забави», «Задачі – казки», «Принцип...	Програма курсу Професійна педагогіка наука і навчальний предмет Профпедагогіка як галузь педагогічної науки, її методологія. Предмет профпедагогіки та предмет навчального курсу. Основні категорії...
Програма курсу Професійна педагогіка наука і навчальний предмет Профпедагогіка як галузь педагогічної науки, її методологія. Предмет профпедагогіки та предмет навчального курсу. Основні категорії...	Предмет, методи і завдання курсу «Регіональна економіка» та його зв’язок з іншими дисциплінами Предмет регіональної економіки “захоплює” багато інших галузей економіки і, навпаки, практично усі інші галузі економіки мають справу...
1. Предмет і метод фінансового права Предмет ФП, як галузі публічного права, суспільні відносини, що виникають у процесі фінансової діяльності держави. – тобто відносини...	Урок економіки 3 клас Тема: Трудові ресурси. Професії Мета: Ознайомити учнів з поняттям «трудові ресурси» та їх роллю в економіці,з відмінностями у праці людей різних професій, поповнити...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання