КУРС ЛЕКЦІЙ для студентів спеціальності «Економіка підприємства»
|
|
Скачати 2.3 Mb.
|
|
Управління - це цілеспрямована дія на об’єкт з метою змінити його стан або поведінку у зв’язку зі зміною обставин. Предметом управління витратами є спожиті ресурси підприємства у процесі кругообороту господарських засобів з точки зору їх мінімізації. При цьому необхідно знижувати спожиті ресурси на одиницю продукції як у речово-натуральному виразі, так і у вартісному. Спожиті ресурси підприємства знаходять свій вираз у такій формі, як затрати - матеріальні , трудові, фінансові. Мета управління витратами – підвищення ефективності виробництва на основі вирішення таких завдань:
Управління витратами вивчає свій предмет за допомогою певних методів, до яких слід віднести :
Зміст дисципліни управління витратами зводиться до вивчення та засвоєння понять «витрати», «виробнича собівартість», «витрати періоду», їх складу , структури і динаміки на підприємствах, класифікація затрат на виробництво. Поряд з цим структура даного курсу включає розгляд та характеристику калькулювання собівартості як основи управління виробничими затратами; планування, нормування і прогнозування як важливих складових елементів системи управління витратами.
Основні принципи управління витратами зводяться до наступного :
Надзвичайно тісно з принципами управління витратами пов’язані їх завдання. Управління витратами на підприємстві покликано вирішувати такі основні завдання :
Роль і значення управління витратами в сучасних умовах господарювання зумовлені місцем виробничих затрат та увагою до них працівників апарату управління. Витрати на виробництво особливо зараз перебувають у центрі уваги управлінського апарату, що пояснюється багатьма причинами, основними серед яких є:
Підвищення ролі управління витратами в сучасних умовах зумовлене необхідністю досягненню кожним суб’єктом господарювання оптимального рівня затрат на виробництво та реалізацію продукції, від якого залежить успішна діяльність підприємств і організації. Забезпечення оптимального рівня затрат дасть змогу створити належні умови для росту конкурентоздатності продукції, а також з’явиться підґрунтя для довгострокового і економічного зростання підприємств. Питания для самоконтролю
Лекція 2. Характеристика виробничих витрат, їх класифікація і структура. 4. Поняття, склад і характеристика витрат. 5. Класифікація витрат на виробництво. 6. Поділ витрат стосовно прийняття управлінських рішень. 7. Структура виробничих затрат підприємства і організації. 4. Поняття, склад і характеристика витрат. З 1.01.2000 р. в Україні набув чинності стандарт (положення) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», згідно з яким витрати звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати –це зменшення економічної вигоди у звітному періоді у формі вибуття або використання активів чи збільшення зобов’язань, що веде до зменшення власного капіталу підприємства чи його вилучення за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати :
У відповідності із Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати» витрати підприємств і організацій поділяють на витрати звичайної і надзвичайної діяльності. Звичайна Інвестиційна Фінансова Інша Основна Операційна Надзвичайна Діяльність підприємства Рис.4.1. Види діяльності підприємств. I Операційна діяльність – основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю. 1.Основна діяльність – операції, пов’язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною метою створення підприємства і забезпечують основну частку його доходу. 2.Витрати іншої операційної діяльності – це витрати на здійснення неосновної діяльності. Вони складаються з витрат, які не включаються у виробничу собівартість. До останніх належать такі операційні витрати, що відносяться безпосередньо на зменшення фінансових результатів у період їх виникнення. ІІ Витрати інвестиційної діяльності – це витрати підприємств і організацій, які не зв’язані безпосередньо з виробничою діяльністю і здійснюються з метою отримання додаткового доходу. До них належать витрати, пов’язані з придбанням цінних паперів, з надією на отримання по них дивідендів тощо. ІІІ Витрати інвестиційної діяльності – це витрати , які пов’язані із здійсненням вкладень грошових коштів на тривалий чи нетривалий період часу або на здійснення капітальних вкладень. У зв’язку з цим розрізняють довгострокові фінансові інвестиції, поточні фінансові інвестиції та капітальні інвестиції.
Витрати надзвичайної діяльності це витрати, які пов’язані з подіями або операціями, які відрізняються від звичайної діяльності підприємства, та не очікується, що вони повторюватимуться періодично або в кожному звітному періоді. До витрат надзвичайної діяльності або втрат від надзвичайних подій відносяться як прямі втрати за наслідками цих подій, так і витрати на здійснення заходів, пов’язаних із запобіганням та ліквідацією таких наслідків (відшкодування, сплата стороннім організаціям, зарплата працівників, зайнятих на відновлювальних роботах, вартість використаних сировини та матеріалів тощо). До надзвичайних витрат відносяться втрати від стихійного лиха (повінь, землетрус, град, ураган тощо), втрати від техногенних катастроф і аварій, втрати від інших надзвичайних подій. Підсумовуючи вищезазначене, можна узагальнити витрати, які не включаються у виробничу собівартість, а є витратами періоду:
5. Класифікація витрат на виробництво. Будь-яка діяльність, у тому числі й виробнича, супроводжується процесом використання ресурсів. У виробничій діяльності ці ресурси називають факторами виробництва, до них належать сировина, матеріали, праця, засоби виробництва у складі машин, устаткування, споруд та ін. Для правильного розуміння призначення витрат, їх економічної ролі у виробництві важливе значення має класифікація затрат на виробництво. Будь-яка класифікація будується за визначеними критеріями. У даний час нараховується близько двох десятків групувань затрат за різними класифікаційними ознаками. Узагальнення цих затрат подано у табл. 5.1. Таблиця 5.1 КЛАСИФІКАЦІЯ ЗАТРАТ НА ВИРОБНИЦТВО
Охарактеризуємо дещо детальніше деякі з цих затрат. Разові витрати спрямовані на створення або купівлю факторів виробництва тривалого користування, інших доходних активів чи соціальних благ. їх називають інвестиційними витратами, або просто інвестиціями. Ці особливі витрати розглядаються окремо разом зі специфічною методикою їх обґрунтування. Поточні витрати виникають у процесі операційної діяльності підприємства, тому на практиці їх називають операційними. Операційні витрати умовно можна поділити на циклічні та безперервні. Перші повторюються з кожним циклом виготовлення продукту (основні матеріали, технологічна енергія, зарплата виробничників та ін.). їх сукупна величина залежить від інтенсивності виробництва (кількості продукції). Безперервні операційні витрати потрібні постійно для управління і підтримки операційної системи підприємства у стані готовності (утримання управлінського персоналу, машин і устаткування, споруд, будівель, орендна плата і т.) Загальні витрати — це витрати на весь обсяг продукції за певний період. їх сума залежить від тривалості періоду і кількості виготовленої продукції. Витрати на одиницю продукції обчислюються як середні за певний період, якщо продукція виготовляється постійно або серіями. В одиничному виробництві витрати на виріб формуються як індивідуальні. Елементні (одноелементні) витрати однорідні за складом, мають єдиний економічний зміст і є первинними. До них належать матеріальні витрати, оплата праці, відрахування на соціальні потреби, амортизаційні відрахування, інші витрати. Комплексні витрати різнорідні за складом, охоплюють декілька елементів витрат. їх групують за економічним призначенням при калькулюванні та організації внутрішнього економічного управління. Наприклад, витрати на утримання і експлуатацію устаткування, загальновиробничі, загальногосподарські (адміністративні) витрати, втрати від браку і тощо Прямі витрати безпосередньо пов'язані з виготовленням певного різновиду продукції і можуть бути віднесені на її одиницю прямо. До прямих витрат належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці та інші прямі витрати. До складу прямих матеріальних витрат відносять сировину і матеріали, купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, інші матеріальні витрати, які можуть бути віднесені до конкретного об'єкта витрат. До складу прямих витрат на оплату праці включають заробітну плату та інші виплати робітникам, зайнятим виготовленням продукції, виконанням робіт або наданням послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. До складу інших прямих витрат включають усі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, орендна плата, амортизація тощо. Непрямі витрати не можна безпосередньо віднести на окремі різновиди продукції, бо вони пов'язані з виготовленням різних виробів (зарплата обслуговуючого і управлінського персоналу, утримання і експлуатація будівель, споруд, машин тощо. Поточні витрати — це витрати, у яких періодичність менша ніж місяць. Одноразові, тобто однократні, — це витрати, що змінюються періодично (періодичність більша ніж місяць) і спрямовуються на забезпечення процесу виробництва протягом тривалого часу. За місцем виникнення витрати на виробництво поділяються за цехами, дільницями, бригадами, службами та іншими адміністративно відокремленими структурними підрозділами виробництв. Постійні витрати — це витрати, абсолютна величина яких із збільшенням (зменшенням) виходу продукції істотно не змінюється. При незмінному обсязі виробництва вони залишаються на одному і тому ж рівні і виражаються формулою у = b. Лише при істотних змінах обсягу виробництва, наслідком яких є зміни виробничої і організаційної структури підприємства, стрибкоподібно міняється величина постійних витрат, після чого вона знову залишається постійною. До постійних належать витрати на утримання і експлуатацію будівель і споруд, організацію виробництва, управління. Постійні витрати поділяються на обов'язкові і дискреційні. Обов'язкові витрати — це витрати номінальної потужності або, іншими словами, це заплановані накладні витрати, які могли б бути понесені підприємством чи організацією при нульовому обсязі ділових операцій. Сюди відносяться усі витрати, які необхідно здійснити, щоб бути у «готовності до роботи». Дискреційні витрати виникають протягом визначеного періоду часу (тобто це періодичні витрати) в результаті конкретного стратегічного рішення, яке прийняте керівництвом організації. Вони не пов'язані з обсягами виробництва або збуту. Рівень таких витрат встановлюється рішенням організації; таким же рішенням вони можуть бути збільшені, скорочені або усунуті. Типовими прикладами дискреційних витрат є витрати на дослідження і розробки, вартість рекламних засобів і витрати на програми підвищення кваліфікації персоналу. Змінні витрати — це витрати, загальна сума яких за певний період залежить від обсягу виготовленої продукції. Цю залежність можна виразити коефіцієнтом еластичності витрат:  =  (5.1)де ке — коефіцієнт еластичності витрат; дС, С — відповідно приріст витрат і сукупна їх величина; дN, N — приріст і загальний обсяг продукції. Змінні витрати, у свою чергу, поділяються на пропорційні та непропорційні. Пропорційні витрати змінюються прямо пропорційно обсягу виробництва. Для них коефіцієнт еластичності ке =1. До пропорційних належать переважно витрати на сировину, основні матеріали, комплектуючі вироби, відрядну зарплату робітників. Непропорційні витрати поділяються на прогресуючі та дегресуючі. Прогресуючі витрати зростають більшою мірою, ніж обсяг виробництва, ке > 1. Вони виникають тоді, коли збільшення обсягу виробництва потребує зростаючих витрат на одиницю продукції. Це можуть бути, наприклад, витрати на відрядно-прогресивну оплату праці, додаткові рекламні, транспортні, торгові витрати та ін.. Дегресуючі витрати зростають менше, ніж обсяг виробництва, ке < 1. До них належить широке коло витрат на експлуатацію машин і устаткування, їх ремонт, на інструмент тощо.  Рис. 5.1. Динаміка змінних сукупних витрат: а) дегресуючих; б) пропорційних; в) прогресуючих Виробничі витрати виникають упродовж виробничого процесу, його обслуговування 1 управління (це прямі матеріальні витрати, зарплата виробничого персоналу, загальновиробничі витрати). Невиробничі витрати обумовлені виконанням функцій, безпосередньо не пов'язаних з виробництвом продукції. Це передусім витрати на управління підприємством у цілому, загальногосподарське обслуговування, збут продукції та деякі інші. Продуктивні витрати — це витрати, що передбачені раціональною організацією та технологією виробництва. Непродуктивні витрати — це витрати, що виникають через недосконалість організації виробництва, порушення технологи тощо. 6. Поділ витрат стосовно прийняття управлінських рішень. Існуюча і використовувана в практиці роботи вітчизняних підприємств і організацій класифікація витрат не повністю відповідає вимогам ринкової економіки. Зокрема, відсутній поділ витрат стосовно прийняття управлінських рішень, що є надзвичайно актуальним у сучасних умовах господарювання. Доцільно, на нашу думку, використати класифікацію витрат західних фірм, яка показана на рис. 6.1. Класифікація витрат Напрямок Контроль виконання Прийняття рішень Оцінка запасів та визнання фінансового результату Контрольовані і неконтролтьовані Вичерпні та невичерпні Релевантні та нерелевантні Постійні та змінні Витрати на продукцію та витрати періоду Маржинальні та середні Прямі та непрямі Дійсні та можливі Основні та накладні Рис. 6.1. Класифікація витрат Коротко охарактеризуємо витрати, про які не зазначалося вище. Вичерпані (спожиті) витрати — це збільшення зобов'язань або зменшення активів у процесі поточної діяльності для отримання доходу звітного періоду. У першу чергу невичерпані (не спожиті) витрати — це збільшення зобов'язань або зменшення активів у процесі поточної діяльності для отримання доходів або іншої вигоди в майбутніх періодах. Невичерпані витрати відображаються в активі балансу, а вичерпані — у звіті про фінансові результати. Витрати на продукцію — це витрати, які безпосередньо пов'язані з виробництвом, продажем або з придбанням товарів для реалізації. У виробничій сфері до них належать усі витрати, пов'язані з функцією виробництва продукції, що формують її історичну собівартість. До таких витрат належать: сировина і матеріали, заробітна плата виробничих робітників з відрахуваннями від неї, амортизація устаткування тощо. Витрати періоду - це витрати, що не включаються у собівартість запасів і розглядаються як витрати того періоду, в якому вони були здійснені. Підприємства, що виробляють продукцію, до таких витрат відносять витрати на здійснення всіх інших функцій (управління, маркетинг, розробки тощо) вартісного ланцюжка. Виробничі витрати, пов'язані з безпосереднім перетворенням сировини і матеріалів на готову продукцію за допомогою праці виробничих робітників з використанням виробничого устаткування, називають основними. Основні витрати — це сукупність прямих витрат на виробництво продукції. Вони поділяються на три групи: прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці та інші прямі витрати. Прямі витрати Виробничі витрати Витрати Матеріальні затрати Витрати на оплату праці Відрахування на соціальні заходи Амортизація Інші витрати Накладні витрати Загальновиробничі витрати Невиробничі витрати Загальногосподарські (адміністративні) витрати Витрати на збут Інші операційні невиробничі витрати Рис. 6.2. Формування виробничих витрат Виробничі накладні витрати — це витрати, пов'язані з процесом виробництва, які не можуть бути віднесені до певних виробів економічно можливим шляхом. Прикладом цих витрат є допоміжні матеріали, заробітна плата обслуговуючого персоналу, (непряма зарплата), витрати на утримання і ремонт будівель, приміщень, устаткування, орендна плата, оплата комунальних послуг тощо). Залежно від характеру участі в процесі виробництва витрати поділяються на основні і накладні (рис. 6.2). Основні витрати пов'язані з безпосереднім виконанням технологічних операцій із виробництва продукції (робіт, послуг), а накладні — з управлінням та обслуговуванням діяльності підрозділу. Невиробничі витрати (адміністративні витрати, витрати на збут, інші невиробничі витрати операційної діяльності) не відносяться на собівартість виробленої продукції і покриваються за рахунок прибутку господарюючого суб'єкта. Для прийняття управлінських рішень вкрай необхідно розрізняти релевантні та не релевантні витрати. Релевантні — це витрати, що можуть бути змінені внаслідок прийняття рішень. Не релевантні — це витрати, що не залежать від прийняття рішень. Наприклад, розглядається питання — придбати новий верстат або взяти його в оренду. У цьому разі вартість верстата та орендна плата є релевантними витратами, на відміну від вартості витрачених на його обслуговування мастильних матеріалів, витрат на заробітну плату обслуговуючого персоналу, які є нерелевантними витратами, оскільки вони матимуть місце в обох випадках. Різницю між витратами, які виникають при прийнятті альтернативних рішень, називають диференційними витратами. Дійсні (реальні) витрати — це витрати, які вимагають сплати грошей або витрачання інших активів. Ці витрати відображаються в бухгалтерських регістрах у міру їх виникнення. Можливі витрати (втрати) — це вигода, яка втрачається, коли вибір одного напрямку дії вимагає відмовитися від альтернативного рішення. Наприклад, підприємство розглядає альтернативу використання вільних обігових коштів: придбати цінні папери або комп'ютер і здати його в оренду. У цьому разі релевантні витрати для наведених варіантів становлять: Дійсні витрати + Можливі витрати = Релевантні витрати Можливі витрати не відображають в облікових регістрах і беруться до уваги тільки в разі використання обмежених ресурсів. Маржинальні (граничні) витрати — це витрати на виробництво додаткової одиниці продукції. Характерною особливістю їх є те, що вони знижуються в розрахунку на одиницю продукції зі збільшенням обсягів виробництва. Середні витрати характеризують собою середній розмір витрат на виготовлення одиниці продукції, виконаної роботи чи наданої послуги. Контрольовані витрати — це витрати, які менеджер може безпосередньо контролювати або чинити на них значний вплив. Неконтрольовані витрати — це витрати, які менеджер не може контролювати чи впливати на них. Практичний розподіл витрат на контрольовані та неконтрольовані залежить від сфери повноважень менеджера. Класифікація витрат на контрольовані та неконтрольовані лежить в основі системи обліку за центрами відповідальності. 7. Структура виробничих затрат підприємства і організації. У системі управління витратами важливе практичне значення має їх структура, тобто співвідношення окремих груп витрат за певними ознаками. Вивчення та аналіз структури витрат необхідні для обґрунтування заходів щодо економії ресурсів і зниження собівартості продукції, вибору методів калькулювання, прогнозування динаміки собівартості продукції, цін і ринкової позиції підприємства та ін. Структура витрат може розглядатися за класифікаційними ознаками, розглянутими раніше. Структура витрат за економічними елементами показує співвідношення окремих видів спожитих у процесі виробництва ресурсів чи факторів виробництва. Залежно від частки витрат за економічними елементами дещо умовно виробництво можна поділити на матеріаломістке, трудомістке і капіталомістке. У матеріаломісткому виробництві переважають матеріальні витрати у загальній їх сумі. За цих умов основними резервами зниження собівартості продукції є економія матеріальних ресурсів, оптимізація використання сировини і матеріалів та організації матеріально-технічного забезпечення. Трудомістке виробництво характеризується великими витратами на оплату праці та соціальні заходи. Відповідно, цим витратам приділяється основна увага в процесі формування собівартості продукції. Для капіталомісткого виробництва властиві високі питомі інвестиції в основні засоби, про що опосередковано свідчить частка амортизаційних відрахувань у сукупних витратах підприємства. Співвідношення прямих і непрямих витрат свідчить про складність і точність калькулювання. Чим більша частка прямих витрат у загальній їх сумі, тим простішим є процес калькулювання і точніше обчислюється собівартість виробів у багатопродуктовому виробництві. Важливе практичне значення має співвідношення змінних і постійних витрат. Чим більша частка постійних витрат у їх сукупній величині, тим більше треба виготовляти продукції, щоб забезпечити беззбитковість виробництва. Важливе практичне значення має поділ сукупних витрат підприємства на змінні та постійні. Можна виділити два таких методи: —диференційно-змістовний, або бухгалтерський; — аналітичний. Згідно з першим, диференційно-змістовним, чи, як ще його називають, бухгалтерським методом, кожний конкретний елемент витрат належить до змінних або постійних витрат з огляду на його зміст і призначення. Наприклад, матеріальні витрати є як змінні, так і постійні. Основні матеріали, комплектуючі вироби — змінні витрати; матеріали на ремонт і обслуговування будівель, споруд — постійні витрати. Аналітичний метод розподілу витрат на змінні та постійні ґрунтується на різній їх динаміці при зміні обсягу виробництва Отже, він може застосовуватися лише за умов динамічного виробництва в межах діапазону релевантності. Сутність цього методу показано на рис. 7.1.  Рис. 7.1. Залежність зміни витрат (С) від зміни обсягу виробництва продукції (N) Як видно із графіка на рис. 7.1, змінні витрати на одиницю продукції С30 становитимуть:  , (7.1)де ,  С2 — сукупні витрати у попередньому і наступному періодах; , N2 — обсяги виробництва продукції в зазначених періодах у натуральному вимірі.Звідси визначаються сукупні змінні витрати щодо обсягу виробництва , N2 і, відповідно, — постійні витрати: =   = або  Питания для самоконтролю
|
Схожі:
|
Методичні рекомендації для самостійного вивчення тем з дисципліни... «Економіка підприємства», 03050901 «Бухгалтерський облік», 03050801 «Фінанси і кредит» |
Курс лекцій СУМИ 2003 МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ СУМСЬКИЙ... Курс лекцій спрямований на надання студентам допомоги по вивченню навчального курсу з „Торгового права” та розрахований на студентів... |
|
ПРОХОДЖЕННЯ ПЕРЕДДИПЛОМНОЇ ПРАКТИКИ ДЛЯ СТУДЕНТІВ СПЕЦІАЛЬНОСТІ Методичні рекомендації до проходження переддипломної практики для студентів спеціальності 050107 „Економіка підприємства”. – Полтава:... |
Я Тексти лекцій (для студентів усіх форм навчання за напрямами підготовки... Політична економія: Тексти лекцій (для студентів усіх форм навчання за напрямами підготовки 030504 «Економіка підприємства», 030509... |
|
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ з дисципліни “ Економіка підприємства ” для студентів... ВСТУП |
Курс лекцій Київ 2006 Київський Національний Університет культури і мистецтв Безклубенко Сергій Данилович. Основи філософських знань. Курс лекцій для слухачів Академії пепрукарського мистецтва та студентів... |
|
1. Сутність принципи і роль страхування Говорушко Т. А., Еш С. М., Дем’яненко І. В., Г.І. Лановська. Страхування. Курс лекцій для студентів спеціальності «Фінанси» денної... |
КУРС ЛЕКЦІЙ з дисципліни “ОПТИМІЗАЦІЯ ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ ГАЛУЗІ”... Всі цитати, цифровий та фактичний матеріал, бібліографічні відомості перевірені. Написання одиниць відповідає стандартам |
|
ПРОГРАМ А Програма та методичні вказівки щодо проходження виробничої практики для студентів денного відділення спеціальності 050107 "Економіка... |
Курс лекцій: “Загальне мовознавство” для студентів IV курсу Для спеціальності 030507 “Переклад” Уклав: Дмитрієва Т. А. – доцент, кандидат філологічних наук, рецензент: Лазаренко Л. М. – доцент, кандидат педагогічних наук, Маріуполь... |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua