КУРС ЛЕКЦІЙ для студентів спеціальності «Економіка підприємства»

Скачати 2.3 Mb.

Назва	КУРС ЛЕКЦІЙ для студентів спеціальності «Економіка підприємства»
Сторінка	9/14
Дата	13.03.2013
Розмір	2.3 Mb.
Тип	Курс лекцій

bibl.com.ua > Економіка > Курс лекцій

1 ... 6 7 8 9 10 11 12 13 14

Тема 6 : Контроль і стимулювання економії ресурсів

Лекція 11: Контроль в управлінні виробничими затратами.

Роль і значення контролю в управлінні витратами.
Завдання і види контролю.
Методи контролю витрат.
Функції витрат, як засіб оцінювання роботи підрозділів центрів витрат.

Роль і значення контролю в управлінні витратами.

Контроль є однією з функцій управління витратами підприємства. Контроль необхідний як функція управління взагалі, так і в частині формування собівартості продукції, оскільки він забезпечує виконання оперативних управлінських рішень щодо витрат, а також вимірювання та оцінку ефективності діяльності підприємства в цілому та за окремими підрозділами. Існують розбіжності у тому, який це повинен бути контроль з точки зору його ефективності: внутрішньовідомчий чи позавідомчий, залежний чи незалежний, який би здійснювався у формі ревізії чи перевірок тощо.

Отже, з усіх видів контролю пріоритетного значення набуває внутрішньогосподарський контроль, тобто контроль, що здійснюється відповідними посадовими особами всередині підприємства чи організації.

Контроль дає змогу попередити витрати непродуктивного характеру, ліквідувати негативні моменти в частині формування як прямих (основних), так і непрямих (накладних) витрат.

У сучасних умовах господарювання він повинен бути використаний як засіб підвищення ефективності господарювання, одержання максимальної віддачі від вкладених коштів.

Правильно поставлений внутрішньогосподарський контроль сприяє вияву і мобілізації внутрішніх резервів виробництва, впровадженню всього нового та прогресивного і, як наслідок цього, веде до зниження собівартості та підвищення ефективності за рахунок інтенсифікації економіки підприємства.

До основних завдань системи контролю витрат можна віднести:

― систематичне дослідження динаміки витрат і факторів, які на неї впливають;

виявлення відхилень фактичних показників витрат від запланованих чи нормативних;
аналіз виявлених відхилень;
обґрунтування необхідності здійснення коригуючих заходів під час виконання планових завдань;
участь у розробленні коригуючих заходів та плануванні витрат.

Завдання, види контролю

Важливою складовою управління витратами, без якої неможлива повноцінна реалізація інших управлінських функцій, є контроль. У широкому розумінні контроль витрат можна визначити як перевірку фактичних показників споживання ресурсів та здійснення витрат у процесі діяльності підприємства їх запланованим (нормативним) значенням.

До основних завдань контролю витрат належать:

моніторинг — систематичне відстеження динаміки витрат і факторів, що на неї впливають;
виявлення відхилень фактичних показників рівня витрат від їх запланованих значень;
аналіз відхилень, обґрунтування необхідності здійснення регулюючих заходів під час виконання планових завдань, участь в їх розробленні.

Система контролю витрат на підприємстві містить функції обліку та аналізу.

Загальну схему контролю витрат представлена на рис.2.1

1.Планування витрат

2.Збір даних про фактичні витрати (облік)

3.Виявлення та аналіз відхилень

4.Коригуючі дії

Рис. 2.1. Загальна схема контролю витрат.
З метою контролю та регулювання рівня витрат підприємства їх класифікують за ступенем регулювання, напрямом впливу на результати діяльності, за відношенням до нормативів (табл.2.1).

Таблиця 2.1

КЛАСИФІКАЦІЯ ВИТРАТ

У ПРОЦЕСІ ЗДІЙСНЕННЯ ЇХ КОНТРОЛЮ

Ознака класифікації	Види витрат
1.Ступінь урегульованості	Регульовані – витрати, розмір яких залежить від регулюючого впливу на них дій управлінців різних рівнів. Нерегульовані витрати – виникнення яких не залежить від керівника центру витрат (зумовлені впливом зовнішніх факторів).
2.Напрям впливу на результати діяльності	Ефективні – витрати, в результаті здійснення яких підприємство одержує доходи від реалізації продукції, для виробництва якої вони передбачалися. Неефективні – витрати непродуктивного характеру, у результаті здійснення яких не очікується одержання доходів.
3.За відношенням до нормативів	Витрати в межах норм (кошторисів) – котрі відповідають установленим нормам (або кошторисам) за їх видами і статтями. Витрати, що відхиляються від норм (кошторисів) – котрі не відповідають установленим нормам (або кошторисам) за видами та статтями.

Залежно від низки факторів (характер контрольованих показників, ступінь їх календарного узагальнення, призначення результатів контролю) може різнитися частота контрольних операцій. За цією ознакою виділяють поточний, періодичний і разовий контроль

Поточний контроль виконується щоденно. Його зміст полягає в безперервному відстеженні руху матеріальних цінностей, незавершеного виробництва і продукції. Основним інструментом поточного контролю є оперативний облік. Цей вид контролю дає можливість своєчасно фіксувати і реагувати на неприпустимі відхилення в ході виробничого процесу.

Періодичний контроль здійснюється із встановленою регулярністю (раз в тиждень, раз в декаду, раз на місяць тощо), виходячи з сформульованих управлінських потреб. Як правило, періодичність та інтервали аналізу звітів періодичного контролю збігаються з періодами планових завдань. Інформаційну базу звітів періодичного контролю становлять дані оперативного і бухгалтерського обліку контрольованих показників.

Разовий контроль не має наперед визначеної регулярності і мети. Його зміст встановлюється в кожному окремому випадку. Переважно він має форму інвентаризації активів (матеріальних, фінансових), ревізії діяльності чи аудиторської перевірки.

За часом здійснення розрізняють такі види контролю: попередній, проміжний, заключний.

Попередній контроль виконується до початку дій по реалізації планів. Він охоплює перевірку планів на внутрішню несуперечність, реалістичність, прогресивність, контроль ресурсів (кадрових, матеріальних, фінансових).

Проміжний контроль проводять безпосередньо під час виконання планових завдань. Він спрямований на поточне регулювання роботи з виконання планів витрат. Проміжний контроль може бути різним за своєю конкретною метою і, відповідно до цього, різним за частотою контрольних операцій. Він повністю охоплює поточний і періодичний види контролю, а також може мати форму разового контролю.

Заключний контроль здійснюється наприкінці планового періоду. В його межах дається оцінка ступеня виконання запланованих показників витрат у цілому. Заключний контроль дозволяє визначити напрями економії ресурсів. Крім того, він є важливим з психологічного погляду і може свідомо використовуватися як засіб спонукання працівників, задіяних у виконанні планових завдань, до покращання використання ними господарських (матеріальних, грошових, людських) ресурсів.

Співвідношення між видами контролю за різними класифікаційними ознаками показує рис. 2.2.

Види контролю за частотою контрольованих операцій

Разовий

Періодичний

Поточний

Заключний

Проміжний

Попередній

Види контролю за часом здійснення

Рис. 2.2. Схема співвідношень між видами контролю за різними класифікаційними ознаками
Ступінь виконання плану за контрольованим показником витрат може оцінюватися як у відносній, так і в абсолютній формі:

Р_пл =

* 100% , де (2.1)

Р_пл — ступінь відносного виконання планового завдання за досліджуваним показником витрат, %;

А_ф , А_пл — фактичне і планове значення даного показника витрат у встановленому вимірі.

А=А_ф-А_пл, , де (2.2)

А — загальне абсолютне відхилення фактичної величини досліджуваного показника витрат від запланованої.

Зрозуміло, що умовою дотримання планового (нормативного) рівня витрат є справедливість співвідношення А_ф

А_пл і, відповідно, співвідношень Р_ПЛ

100 % та

0.

На основі поглибленого аналізу виявляється причинна структура відхилень:

А =

, де (2.3)

— кількість факторів (причин), що обумовили розглядуване
відхилення;

А — відхилення внаслідок впливу і-го фактора.

Методи контролю витрат.

У сфері промислового виробництва близько 70—80 % усіх витрат на виготовлення продукції становлять витрати за сировиною, матеріалами, купівельними комплектуючими виробами, роботами і послугами виробничого характеру, а в м'ясній, бавовно-переробній та деяких інших галузях цей показник сягає рівня більше 90—95 %. Звідси виникає необхідність суворого контролю за

використанням сировини і матеріалів у виробництві. Методи контролю споживання матеріальних ресурсів залежать від субстанційних особливостей застосовуваних сировини і матеріалів, а також технології виробництва.

Коротко охарактеризуємо найпоширеніші методи контролю витрачання сировини та матеріалів.

Метод сигнального документування застосовується для фіксації відхилень, які виникли внаслідок зміни або наднормативного

витрачання сировини чи матеріалів.

За даного методу на відпуск матеріалів понад норму або на їх заміну оформлюються спеціальні документи (вимоги, акти заміни тощо), що сигналізують про наявність відхилень. Перевагами цього методу можна назвати його простоту і точність. Проте він дозволяє враховувати лише частину відхилень, які виникають у даному підрозділі.

Метод розкрою партіями використовується в ситуації, коли з одного матеріалу виготовляється одночасно декілька деталей або заготовок.

На кожну партію матеріалів, що відпускається у виробництво, оформляється розкрійний лист або картка, де вказується кількість матеріалу, поданого до робочого місця, кількість заготовок і відходів, що мають бути отримані, а також фактична кількість отриманих заготовок і відходів.

Економія або перевитрати матеріалів визначаються шляхом порівняння фактичного споживання матеріалів з їх витрачанням за нормою. На основі аналізу виявлених відхилень у розкрійному листі вказують їх причини та осіб, відповідальних за розкрій матеріалів.

Метод попередніх розрахунків за фактичною рецептурою
є різновидом методу сигнального документування. Застосовується
в галузях, де відхилення від норм витрачання матеріально - речових ресурсів спричиняються структурними зрушеннями в складі
вихідної суміші (металургійна, нафтохімічна, харчова тощо).

Виявлення вказаних відхилень здійснюється шляхом зіставлення
фактично використаного набору матеріально-речових ресурсів з
величиною їх витрачання за нормативною технологією. При цьому нормативний набір визначається як добуток обсягу фактично
завантаженої суміші на передбачене технологією процентне спів
відношення матеріально-речового ресурсу кожного виду ( гатунку, марки) в загальному завантаженні.

Метод наступних розрахунків за даними інвентаризації використовується у тих випадках, коли звернення до інших методів неможливе або недоцільне. Його сутність полягає у визначенні фактичних витрат певного матеріалу на підставі даних про вхідні залишки на робочих місцях, надходження протягом розрахункового періоду (зміна, доба, тиждень, місяць) зі складу, величини повернень і залишків на робочих місцях на кінець розрахункового періоду.

Відхилення встановлюється як різниця між фактичними і нормативними витратами певного матеріалу за аналізований період. Цей метод дозволяє фіксувати відхилення за окремими виконавцями, бригадами, ділянками або цехом в цілому за зміну, добу, тиждень, місяць.
Bapто додати, що аналіз відхилень для підконтрольних позицій витрат здійснюється в цілому за такими напрямами:

характер локалізації— місця виникнення, причини, винуватці;
спосіб виявлення— за явними сигналами або розрахунковий;
час виявлення — до початку виконання планового завдання, під час виконання, після виконання;
відношення до готового виробу — індивідуальні, загальні;
ступінь впливу на витрати — збільшуючі, зменшуючі;
форма фіксування — документ про заміну, карта розкрою, інвентаризаційний акт, техніко-економічний розрахунок.

Функції витрат як засіб оцінювання роботи підрозділів – центрів витрат

Поряд з функціями поточного регулювання контроль витрат створює необхідну інформаційну базу для оцінювання роботи окремих підрозділів і працівників. На підставі такої оцінки вибудовується система мотивації персоналу, а також обґрунтовуються і розробляються комплексні заходи щодо вдосконалення чинного механізму формування витрат.

Конкретне оцінювання діяльності підрозділів-центрів витрат здійснюється за допомогою таких відносних та абсолютних показників:

Витрати на одиницю продукції (калькуляційну одиницю).
Витрати на одиницю виміру обсягу продукції (одну гривню, одну нормо-годину).

Названі два показники витрат є відносними, їх спільна перевага, притаманна всім відносним показникам, полягає у можливості безпосереднього порівняння фактичних і планових величин, без якихось коригувань.

3.Абсолютні показники витрат на основі кошторису. Серед
переваг цього підходу можна назвати його простоту, прозорість, універсальність. Внаслідок цього він набув найбільшого поширення в оцінюванні роботи підрозділів. Дані кошторису виробництва дозволяють порівняти фактичні витрати з плановими, виявити відхилення за окремими видами витрат з наступним з'ясуванням їх причин.

Залежно від причин відхилення у запланованих показниках витрати поділяють на дві групи:

відхилення у зв'язку з плануванням (помилки та прорахунки під час складання кошторисів);
відхилення, що виникають у процесі виконання кошторису.

Виходячи з цього схема контролю та оцінювання роботи підрозділів на основі кошторису набуває вигляду, показаного на рис. 4.1.

Аналіз відхилення фактичних даних від запланованих

Звіт про витрати підрозділу

Виконання кошторису

Кошторис підрозділу

Коригування роботи підрозділу

Коригування кошторису

Відхилення є несуттєвими

Відхилення є суттєвими

У процесі виконання кошторису

У зв’язку з плануванням

Рис. 4.1. Схема контролю та оцінювання роботи підрозділу (цеху)

за кошторисом

Безпосередньо контроль та оцінювання діяльності підрозділу-центру витрат за використання кошторису виконується через складання звіту про витрати, який містить дані стосовно планових і фактичних витрат за звітний період, відхилень від кошторисних значень, що має доповнюватися поясненнями причин виявлених відхилень, а інколи — відомостями про вжиті заходи для запобігання подібних відхилень у майбутньому.

Ключове питання, яке виникає під час аналізу відхилень, полягає в необхідності перерахування планових витрат на фактичний обсяг виробництва для забезпечення порівняльності фактичної і планової сум витрат. Коригування планових витрат на фактичний обсяг здійснюється за допомогою функції витрат, в якій змінною є обсяг виготовленої продукції, а параметрами— показники змінних та постійних витрат. Для випадку однопродуктового виробництва використовують таку функцію витрат:

С = N С_3.0 + С_п , (4.1)

де С— загальні (сукупні) витрати (кошторис) за розглядуваний період, грн.;

N— обсяг виробництва продукції у натуральному виразі;

С_3.0 —змінні витрати на одиницю продукції, грн.;

С_п — постійні витрати за розрахунковий період, грн.

Наведена залежність сукупних витрат від обсягу виробництва передбачає поділ усіх витрат на постійні та змінні пропорційні. Зрозуміло, що остання умова на практиці майже не виконується.

Оскільки в кошторисі змінні витрати подаються на весь обсяг виробництва, а у формулі (4.1) на одиницю продукції, для обчислення планових витрат на практичний обсяг її треба певним чином перетворити. Необхідна відповідність досягається за допомогою індексу виконання плану з обсягу виробництва, який під час перерахунку множиться на сукупні змінні витрати згідно з кошторисом:

C = C₃І_пл + C_п, (4.2)

де С₃ —сукупні змінні витрати за кошторисом, грн.;

І_пл — індекс виконання плану, що обчислюється як відношення фактичного і планового обсягів виробництва — В_ф/В_пл .

Представлений перерахунок здійснюється за кошторисом у цілому і за кожною статтею. У результаті виявляється сумарне відхилення фактичних витрат від планових та його постатейна структура.

Питания для самоконтролю

Чим викликана необхідність контролю в управлінні витратами ?
Які завдання вирішує організація контролю витрат на підприємстві?
Як класифікуються витрати у процесі здійснення їх контролю?
Які види контролю розрізняють за частотою контрольних операцій, за часом здійснення контрольних операцій ?
З’ясуйте співвідношення між видами контролю за різними класифікаційними ознаками.
Які методи контролю витрат Ви знаєте ?
За допомогою яких показників оцінюється діяльність підрозділів – центрів витрат ?
Для чого треба перерахувати планові витрати на фактичний обсяг ?
У чому полягає сутність механізму управління за відхиленнями ?
Охарактеризуйте загальну схему контролю витрат.

Лекція 12 : Шляхи зниження та вивчення поведінки витрат.

Суть внутрішнього управлінського контролю та його елементи.
Методи вивчення поведінки витрат.
Визначення ступеня надійності функції витрат.
Внутрішні резерви зниження витрат та стимулювання економії ресурсів.

1 ... 6 7 8 9 10 11 12 13 14

Схожі:

Методичні рекомендації для самостійного вивчення тем з дисципліни... «Економіка підприємства», 03050901 «Бухгалтерський облік», 03050801 «Фінанси і кредит»	Курс лекцій СУМИ 2003 МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ СУМСЬКИЙ... Курс лекцій спрямований на надання студентам допомоги по вивченню навчального курсу з „Торгового права” та розрахований на студентів...
ПРОХОДЖЕННЯ ПЕРЕДДИПЛОМНОЇ ПРАКТИКИ ДЛЯ СТУДЕНТІВ СПЕЦІАЛЬНОСТІ Методичні рекомендації до проходження переддипломної практики для студентів спеціальності 050107 „Економіка підприємства”. – Полтава:...	Я Тексти лекцій (для студентів усіх форм навчання за напрямами підготовки... Політична економія: Тексти лекцій (для студентів усіх форм навчання за напрямами підготовки 030504 «Економіка підприємства», 030509...
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ з дисципліни “ Економіка підприємства ” для студентів... ВСТУП	Курс лекцій Київ 2006 Київський Національний Університет культури і мистецтв Безклубенко Сергій Данилович. Основи філософських знань. Курс лекцій для слухачів Академії пепрукарського мистецтва та студентів...
1. Сутність принципи і роль страхування Говорушко Т. А., Еш С. М., Дем’яненко І. В., Г.І. Лановська. Страхування. Курс лекцій для студентів спеціальності «Фінанси» денної...	КУРС ЛЕКЦІЙ з дисципліни “ОПТИМІЗАЦІЯ ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ ГАЛУЗІ”... Всі цитати, цифровий та фактичний матеріал, бібліографічні відомості перевірені. Написання одиниць відповідає стандартам
ПРОГРАМ А Програма та методичні вказівки щодо проходження виробничої практики для студентів денного відділення спеціальності 050107 "Економіка...	Курс лекцій: “Загальне мовознавство” для студентів IV курсу Для спеціальності 030507 “Переклад” Уклав: Дмитрієва Т. А. – доцент, кандидат філологічних наук, рецензент: Лазаренко Л. М. – доцент, кандидат педагогічних наук, Маріуполь...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання