Досвіду

МЕТОДИ АКТИВІЗАЦІЇ ТВОРЧОГО ПОШУКУ

1. 
   Метод евристичної загадки (метафоричні загадки типу синтагм, синтагм-аналогів, синтагм-катахрез, гірлянд метафоричних синтагм).
   
2. 
   Метод евристичного полювання.
   
3. 
   Метод драматизації проблемної ситуації (стратегія триксера) – карнавалізація творчого процесу.
   
4. 
   Метод очікування (стратегія Одіссея)— відкласти розв'язання до появи натхнення.
   
5. 
   Метод мозкового штурму.
   
6. 
   Метод синектики.
   
7. 
   Метод контрольних запитань.
   
8. 
   Метод фокальних об'єктів.
   
9. 
   Метод низки випадковостей та асоціацій.
   
10. 
    Метод Менделла.
    
11. 
    Метод Меттчета.
    
12. 
    Метод ліквідації безвихідних ситуацій.
    
13. 
    Метод семикратного пошуку.
    
14. 
    Метод АРВЗ (алгоритм розв'язання винахідницьких завдань).
    
15. 
    Методи усвідомлено-логічного типу (основані на використанні основних операцій мислення).
    

1. 
   Аналогія пряма, або пошуки схожих процесів в інших видах знань.
   
2. 
   Аналогія особиста, чи ототожнення себе з елементом проблемної ситуації (уявити себе літаючим електроном).
   
3. 
   Аналогія символічна, чи використання поетичних образів та метафор для формування завдання.
   
4. 
   Аналогія фантастична («як у казці») — ігнорування законів природи (довільне заперечення земного тяжіння, зміна швидкості світла...).
   

1. 
   Перетворення рішень відповідно до таких правил: використати по-іншому, пристосувати, модифікувати, посилити, послабити, замінити, перекомпонувати, перетворити, об'єднати.
   
2. 
   Пошук нових взаємозв'язків між частинами рішення, що не задовольняє (з використанням методу морфологічного аналізу).
   
3. 
   Переоцінка проблемної ситуації (з використанням методу «Чому? – Від чого? – Навіщо?»).
   

1. 
   Структурний аналіз.
   
2. 
   Функціональний аналіз.
   
3. 
   Оцінка всіх факторів, що впливатимуть на можливий перебіг ситуації.
   
4. 
   Мета, завдання, наміри, що призвели до даної ситуації й визначають її розвиток.
   
5. 
   Головна перевага, що відрізняє дану ситуацію від подібних.
   
6. 
   Точка зору різних людей на дану ситуацію.
   
7. 
   Позитивне, негативне, цікаве в даній ситуації.
   
8. 
   Альтернативи, можливості, висновки з даної ситуації.
   

1. 
   Знаходження нових шляхів використання речей.
   
2. 
   Знаходження нових методів чи засобів для досягнення мети.
   
3. 
   Внесення змін у те, що вже є, чи комбінування новими способами того, що вже є:
   

1. 
   Дедуктивні рішення — відрізняються повною визначеністю та являють собою процес виведення деякого кінцевого твердження з кількох вихідних.
   
2. 
   Абдуктивні — відрізняються великою невизначеністю. Вони являють собою процес виявлення найбільш ймовірних вихідних тверджень із деякого кінцевого твердження на основі зворотних перетворень.
   
3. 
   Індуктивні — відрізняються також визначеністю та являють собою виявлення найбільш ймовірних закономірностей, що випливають із співставлення вихідних тверджень.
   

1. 
   Метод образного бачення — емоційно-образне дослідження об'єкта. Дивлячись на число, фігуру, слово, знак або реальний об'єкт, слід намалювати побачені в них образи, описати, на що вони схожі. Освітній продукт як результат спостереження учнів виражається у словесній або графічній образній формі, тобто учні промовляють, записують або малюють результати свого дослідження.
   
2. 
   Метод символічного бачення. Символ як глибинний образ реальності, що містить у собі її значення, може бути засобом спостереження і пізнання цієї реальності. Метод символічного бачення полягає у пошуку учнем зв'язків між об'єктом і його символом. Після з'ясування характеру відношень символу і об'єкта (наприклад, світло — символ добра, спіраль — символ нескінченності, голуб — символ миру, млинець — символ Масляної) вчитель пропонує учням спостерігати якийсь об'єкт із метою побачити і зобразити його символ у графічній, знаковій, словесній або іншій формі. Важливе місце займають пояснення і тлумачення дітьми створених символів.
   
3. 
   Метод придумування — це спосіб створення не відомого учням раніше продукту в результаті їх розумових дій. Метод реалізується за допомогою прийомів: а) заміщення рис одного об'єкта рисами іншого з метою створення нового об'єкта; б) знаходження властивостей об'єкта в новому середовищі; в) зміна елемента об'єкта і опис властивостей нового, зміненого об'єкта.
   
4. 
   Метод «Якби...». Учням пропонується скласти опис або намалювати картину про те, що відбудеться, якщо в світі щось зміниться, наприклад: зникнуть закінчення в словах або самі слова; всі об'ємні фігури перетворяться на плоскі; хижаки стануть травоїдними; всі люди переселяться на Місяць і т.д. Виконання учнями цих завдань не тільки розвиває їхню уяву, а й дає змогу краще зрозуміти реальний світ, взаємозв'язок усього зі всім, фундаментальні основи різних наук.
   
5. 
   Метод образної картини відтворює такий стан учня, коли сприйняття і розуміння об'єкта наче зливаються, відбувається його цілісне, не розчленоване бачення. В учня виникає образна картина квітки, дерева, хмари. Оскільки дитині дуже важливо уміти створювати і передавати цілісний образ пізнаваного об'єкта, учням пропонується зобразити, наприклад, свою картину природи або всього світу, тобто виразити за допомогою малюнків, символів, ключових термінів фундаментальні основи природи, зв'язки між ними. Кожний учень під час такої роботи не тільки мислить різними масштабами, співвідносить свої знання з різних галузей науки, а й відчуває значення реальності. Пропонуючи таке завдання двічі—тричі на рік, можна оцінити зміни в картинах світу учнів, внести необхідні корективи в процес навчання.
   
6. 
   Метод гіперболізування. Збільшується або зменшується об'єкт пізнання, його окремі частини або якості: придумується найдовше слово, найменше число; зображуються інопланетяни з великими головами або малими ногами; готується найсолодший чай або дуже солоний огірок.
   
7. 
   Метод аглютинації. Учням пропонують з'єднати якості, що в реальності не поєднуються, властивості, частини об'єктів і зобразити, наприклад: гарячий сніг, вершину прірви, солодку сіль, чорне світло, силу слабкості, дерево, що бігає, ведмедя, що літає, собаку, який нявкає.
   
8. 
   Метод емпатїї означає «переймання» людини станом іншого об'єкта. Спираючись на ідею відповідності макро- і мікрокосму, можна визначити пізнання людиною навколишнього світу як спілкування подібного з подібним. Місія людини — уявити своїм будинком Всесвіт.