ризики фізичного втручання — ризики витрат, пов'язані з безпосереднім фізичним втручанням у діяльність організації — стихійними лихами, пожежами, пограбуваннями, тероризмом тощо.
Методи виявлення операційних ризиків:
анкети
структурні
карти потоків
пряма інспекція
аналіз фінансової звітності та управлінської звітності
метод події-наслідки
46. Операційний ризик: агентська проблема, закон Сабранеса-Оксли
Більшість сучасних операційних ризиків мають джерелом, так звану ( agency problem) – це є проблема конфлікту інтересів акціонерів та менеджерів.
- це персональна громадянська відповідальність топ-менеджменту за прийняті рішення, (в російській цивільно-правовій системі, на відміну від міжнародної, за дії співробітників, як правило, відповідає підприємство). Таким чином, майнові інтереси директорів підприємств виявляються схильні до ризиків з боку акціонерів та інших стейкхолдерів.
Наприклад, згідно з північноамериканським законодавством акціонер може подати позов не тільки на компанію, але і безпосередньо на її топ-менеджера, якщо вважає, що дії цього керівника призвели до недоотримання очікуваного доходу від придбаних акцій. Причому подібні претензії можуть виникнути після досить великого проміжку часу після первинного розміщення.
Зауважимо, що маються на увазі саме законні дії менеджменту, не пов'язані з шахрайством або навмисним нанесенням прямої шкоди третім особам. Претензії найчастіше пред'являються до таких дій, які, на думку акціонерів, призвели до падіння цін на акції або приховування суттєвої інформації при підготовці проспекту емісії, до подання невірних або що вводять в оману документів, що викликало переоцінку вартості акцій.
Sarbanes Oxley – закон 2002 року. Цей закон регулює і робить більш жорстким правила, за якими мають функціонувати акціонерні товариства.
30 липня 2002 президент Буш підписав Закон Сарбейнса-Окслі (англ. Sarbanes-Oxley Act). Документ значно посилює вимоги до фінансової звітності і до процесу її підготовки. Це стало результатом численних корпоративних скандалів, пов'язаних з недобросовісними менеджерами великих корпорацій.
Відповідно до Закону для акціонерних товариств відкритого типу
Створюється новий режим контролю та регулювання фінансової діяльності;
Відбуваються суттєві зміни в галузі управління та вимог до розкриття інформації
Закон складається з 11 розділів. Розглядаються питання незалежності аудиторів, корпоративної відповідальності, повної фінансової прозорості, конфлікту інтересів, корпоративної фінансової звітності та ін.
Згідно з положеннями Закону в кожній публічній компанії має бути створений Комітет з аудиту.
Закон застосовується для всіх емітентів («issuers»), в даному випадку - для всіх компаній, цінні папери яких зареєстровані Комісією з цінних паперів і бірж США (SEC), незалежно від місця реєстрації та діяльності компанії (тобто від того, торгуються чи цінні папери на нью-йоркській фондовій біржі, NASDAQ або на будь-якій іншій американській біржі; чи зареєстровані в якості боргових зобов'язань в США (з лістингом або без нього); чи належать компанії, що проходить реєстрацію для випуску цінних паперів у США).
47. Кредитний ризик: сутність та поняття дефолту.
Дефолт — (default) нездатність здійснювати своєчасні процентні й основні виплати по боргових зобов'язаннях, виконувати умови договору позики, договору про випуск облігаційної позики.
Цим терміном позначають будь-які види відмови від боргових зобов'язань (тобто він є синонімом поняттю «банкрутство»), але, частіше, його використовують більш вузько, маючи на увазі відмова центральної влади або муніципальної влади від своїх боргів.
Дефолт має 2 виміри:
Макроекономічний ( дефолт держави):
невиплата країною зобов’язань по державних запозиченнях.
Коли про свою нездатність сплачувати по зобов’язанням заявляє держава.
За певних обставин невиконання кредитних (фінансових) зобов’язань унеможливлюється спричиненими законодавчими або політичними рішеннями країни боржника.
Мікроекономічний(дефолт контрагента) це є ризик банкрутства і невиконання кредитних зобов’язань контрагентом.
Методи оцінки ймовірності дефолоту:
актуарні методи, які дозволяють розрахувати об’єктивну оцінку ймовірності настання дефолту на основі статистичних даних по дефолтам.
методи на основі ринкової вартості акцій, облігацій або фінансових інструментів, за допомогою яких визначають нейтральну до ризику оцінку ризику дефолту та премію за ризик.
48. Види ризиків у зовнішньоекономічній діяльності.
У зовнішньоекономічній діяльності розрізняють чотири основні групи ризиків:
ризик країни;
банківський;
валютний;
ризик контрагента.
Ризик країни З позицій міжнародної торгівлі до цього ризику належать політичні та економічні події в конкретній країні, які можуть призвести до втрат під час зовнішньоторговельних операцій. Такі події перебувають, до певної межі, під контролем уряду цієї країни.
Разом із політичною ситуацією важливу роль у зовнішньоторговельній діяльності відіграють економічні умови країни контрагента, такі як наявність у неї валютних резервів, ступінь конвертованості валюти, інфляція, платіжний баланс тощо. Несприятливі економічні умови, наприклад дія мораторію, зміни у зовнішньоекономічному законодавстві, політика протекціонізму і т. п., можуть завадити імпортеру виконати свої зобов’язання. Експортер, у свою чергу, може не виконати своєї частини контракту через обмеження або заборону експорту. Банки в такій ситуації можуть також бути не в змозі виконати свої функції.
Додаткові проблеми можуть виникати у зв’язку з істотними відмінностями в економічних структурах, юрисдикціях, діловій та банківській практиці в різних країнах
Ризик банку пов’язаний з втратами, які можуть виникати через його недостатню фінансову надійність, неналежну організацію управління банком. На діяльність банку як фінансової структури впливає ціла низка чинників: навколишнє політичне та економічне середовище, конкуренція, акціонери, якість персоналу, технічне обладнання тощо. Окрім стійкого фінансового стану, професійність персоналу є однією з головних умов ефективної роботи банку.
З метою контролю за банківськими ризиками банки встановлюють нормативи та ліміти, які час від часу переглядаються, відстежують інформацію про фінансовий стан банків, постійно підвищують кваліфікацію співробітників.
Валютний ризик Валютні ризики — загроза втрат у результаті зміни курсів валют під час виконання контракту. Такі втрати виникають, зокрема, при змінах курсу валюти ціни відносно валюти платежу в період між підписанням зовнішньоторговельного або кредитного контракту і здійсненням платежу за ним. У разі збігу валюти ціни і валюти платежу валютний ризик спричинюється зміною курсу валюти контракту порівняно з національною валютою контрагентів або з падінням купівельної спроможності валют.
Ризик контрагента
існують два види ризику контрагентів:
ризик неплатежу;
ризик невиконання контракту.
Ризик неплатежу виникає для експортера, якщо імпортер неспроможний або не бажає здійснити платіж за контрактом. З іншого боку, якщо імпортер зробив авансовий платіж, то він ризикує, бо у разі невиконання контракту експортер може не повернути аванс.
Ризик невиконання контракту полягає в невиконанні сторонами умов контракту. Зокрема, імпортер може відмінити або в однобічному порядку змінити замовлення. Експортер з технічних або фінансових причин може не виконати замовлення або виконати його з порушенням терміну і умов поставки, кількості товару, його якості, асортименту, упакування, умов транспортування тощо.
У міжнародній торгівлі трапляються й інші види ризиків, наприклад ризик втрати або ушкодження товару в дорозі (ризик доставляння), ризик затримки або втрати документів за акредитивом при їх переказі поштою (поштовий ризик), проблеми з митницею (митний ризик) тощо.
49. Сутність форексного ризику.
Валютний ризик - це ймовірність виникнення можливих збитків унаслідок несприятливих змін курсів іноземних валют. Фактори, які впливають на ризик, можна розподілити на дві групи.
Валютний ризик найчастіше виникає через розбіжність валюти ціни (по зовнішньоторговельному контракту) з національною валютою. Інакше кажучи, валюта ціни являє собою іноземну валюту для експортера або імпортера. Валютою ж ціни за контрактом служить грошова одиниця, в якій виражена ціна товару у зовнішньоторговельному контракті. Експортери та імпортери можуть зазнати збитків у період між укладанням контракту і платежем по ньому. З іншого боку, в експортерів та імпортерів збитки виникають при протилежному русі курсів. У цьому сенсі спеціальними інструментами страхування валютних ризиків є в першу чергу форвардні контракти, а також угоди про свопи.
Фактори впливу на валютний ризик.
Збільшують ризик:
- коливання валютних курсів;
- відкриті валютні позиції.
Зменшують ризик:
- ліміти позицій за валютами;
- контроль за ризикам з боку керівництва;
- використання методів хеджування.
Методами хеджування (страхування) валютного ризику є:
погодження надходжень і платежів (структурне балансування);
"валютні кошики" - набір валют, об'єднаних у певних пропорціях, тобто курс валюти стосовно певного набору інших валют;
методи короткострокового хеджування - поєднують форвардні, опціонні угоди та угоди "своп";
методи довгострокового хеджування - фінансові ф'ючерси і дисконтування вимог у валюті (уступка права вимоги боргу в іноземній валюті замість негайно сплаченої суми банком у національній або іншій валюті).
50. Ризики інституціонального інвестора.
Інституціональний інвестор - кредитно-фінансовий інститут, який виступає в ролі власника акцій, організація, основною метою якої є інвестування власних коштів або коштів інших компаній, якими вона володіє як довірена особа. Дане поняття включає в себе пенсійні фонди, інвестиційні компанії, страхові компанії і банки.
Інституційний інвестор – не може не інвестувати кошти на противагу звичайному інвесторові, який інвестує за власним бажанням.
 
|