Ризик менеджмент у міжнародному бізнесі ”, 3 курс М. Б

Скачати 0.93 Mb.

Назва	Ризик менеджмент у міжнародному бізнесі ”, 3 курс М. Б
Сторінка	5/8
Дата	02.04.2013
Розмір	0.93 Mb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Банк > Документи

1 2 3 4 5 6 7 8

Value at risk – виражена в грошових одиницях оцінка величини від’ємного фінансового результату трансакції, який може мати місце протягом певного періоду часу із заданою ймовірністю. Цей показник не найбільший очікуваний збиток обумовлений коливаннями цін на фінансових ринках, який розраховується: Дозволяє дати відповідь на запитання: наскільки буде значним відхилення грошового потоку від його значення, що заплановані в бізнес-плані.

23.Модель CAPM. Загальна характеристика
Однією з центральних теоретичних проблем у сфері фінансової діяльності підприємств є питання ціноутворення на фінансових ринках. Вирішенню цієї проблеми присвячена модель оцінки дохідності капітальних активів (Capital Asset Pricing Model = CAPM). Авторами моделі є американські економісти В. Шарп, Дж. Лінтнер, Дж. Моссін.

Вона побудована на тезі про те, що ціна окремих капітальних активів залежить від очікуваної рентабельності та ризику. Модель САРМ характеризує процес формування ринкової ціни окремих цінних паперів (інших об’єктів реальних і фінансових інвестицій) за умов досконалого ринку капіталів та з урахуванням систематичного ризику, який не підлягає диверсифікації.

Систематичні ризики досить часто позначаються також як ринкові. Вони характеризують ризик можливих для інвесторів втрат внаслідок кон’юнктурних коливань, зміни процентних ставок, прийняття різного роду політичних рішень, інфляції тощо. Враховуючи природу цих ризиків, вважають, що їх неможливо зменшити на основі диверсифікації вкладень.

Для дослідження процесу ціноутворення на ринку інвестицій необхідною є ідентифікація поняття «ринковий портфель інвестицій». Цей портфель включає всі наявні на ринку капітальні активи (інвестиційні можливості), є максимально диверсифікованим і характеризується ринковою нормою прибутковості та середнім по ринку рівнем ризику.

Систематичний ризик у САРМ, як правило, позначається через b-коефіцієнт. Він характеризує залежність між середньою дохідністю ринкового портфеля та ціною окремого ринкового інструменту, який входить до його складу.

Модель оцінки дохідності капітальних активів будується, як правило, в графічному вигляді, де першим кроком є побудова так званої лінії ринку капіталів (capital market line)АВ. Ця лінія в системі координат R — σ описує залежність очікуваної норми прибутковості максимально диверсифікованого ринкового портфеля цінних паперів від рівня його ризиковості. Кінцевим етапом побудови САРМ є виведення на основі лінії ринку капіталів, прямої ринку цінних паперів (security market line, SML), яка показує залежність між очікуваною нормою прибутковості вкладень в окремі види активів, що є складовою ринкового портфеля інвестицій, від рівня їх ризиковості.

М — репрезентує фондовий ринок у цілому, тобто сукупний ринковий портфель або «суперінвестиційний портфель, який є міні-зрізом сукупного ринкового портфеля». Зрозуміло, що такий портфель є суто теоретичним. Пряма і МG характеризує лінійну залежність між премією, якої очікує інвестор при вкладанні коштів у ринковий портфель капітальних активів, і рівнем ризику σ.

CAPM передбачає, що існує лінійна залежність між ризиком (бета-коефіцієнтом) та премією за ризик, яку очікують інвестори.
24. Внесок У. Шарпа у сучасну ризикологію
Ризикологія - наука про основні закономірності, принципи та інструментарій виявлення, врахування, оцінювання й управління ризиком, який відображає характерні особливості сприйняття зацікавленими суб’єктами господарювання об’єктивно наявних невизначеності, конфліктності, іманентних процесам цілепокладання, оцінювання, управління об’єктами ризику, котрі обтяжені можливими загрозами й невикористаними можливостями .

Сучасна теорія ризику (неоінституційна течія) була запропонована відомими західними економістами Г Марковіцем і В. Шарпом. Ідея Г. Марковіца полягає у тому, що учасники фінансового ринку мають дві мети: по-перше, підвищення рівня очікуваного доходу; по-друге, зниження рівня ризику ступенем невизначеності доходу. Розв’язання цих двох завдань можливе лише за умови створення ефективного інвестиційного портфеля для даного фондового ринку у єдиному варіанті. Саме Г. Марковіц запропонував вважати показником рівня ризику відхилення очікуваного значення випадкової змінної (прибутку) від її середнього значення - варіацію і стандартне відхилення .

Далі розробляв теорію Г. Марковіца В. Шарп. Усередині 60-х років минулого століття він оприлюднив свою модель цін ринку капіталів (САРМ). Принциповим внеском Шарпе у теорію ризиків був розподіл загального ризику на дві умовні частини: систематичний ризик як наслідок загальноекономічних зрушень і специфічний - як результат господарської діяльності окремого підприємства .

Останнім часом з’явилося багато модифікацій сучасної теорій ризику. Їх, зокрема, формують такі відомі вітчизняні та зарубіжні науковці та економісти як О. Альгін, І. Балабанов, І. Бланк, М. Білуха, А. Мазаракі, О. Ястремський.

Нагромадження знань про ризик дало поштовх для розвитку такої науки як ризикологія, яка б надала відповіді на багато теоретичних запитань, а саме розкрила б об’єктивну наявність ризику за будь-яких обставин, привернула б увагу до того, що при прийнятті рішень завжди враховується ступінь ризику та подальші наслідки прийнятого рішення, пояснила б причину складності розуміння категорії через її постійну динамічність та змінюваність.

25. Систематичний та несистематичний ризик
Систематичні ризики досить часто позначаються також як ринкові. Вони характеризують ризик можливих для інвесторів втрат внаслідок кон’юнктурних коливань, зміни процентних ставок, прийняття різного роду політичних рішень, інфляції тощо. Враховуючи природу цих ризиків, вважають, що їх неможливо зменшити на основі диверсифікації вкладень.

Системний (систематичний), або ринковий ризик являє собою загальний ризик усіх вкладень в цінні папери, ризик того, що інвестор не зможе повернути їх загалом без втрат. Цей вид ризику існує для всіх учасників інвестиційної діяльності і форм інвестування, він зумовлений зміною стадій економічного циклу розвитку країни або кон’юнктурних циклів розвитку інвестиційного ринку, змінами податкового законодавства у сфері інвестування та іншими аналогічними чинниками, на які інвестор, обираючи об’єкти інвестування, не може вплинути (наприклад, зміни цін на енергоносії).

Аналіз системного ризику можна звести до думки стосовно того, чи варто взагалі здійснювати портфельні інвестиції, може, доцільніше спрямувати кошти в інші форми активів (нерухомість, валюту)? Системний ризик, на відміну від несистемного, можна кількісно визначити. Визнаною мірою системного ризику є b-коефіцієнт, який показує мінливість дохідності акції стосовно дохідності ринку загалом (дохідності середньоринкового портфеля). Це показник несталості курсів акцій відносно ринку (b-ризик)

Несистемний ризик (диверсифікований, неринковий, специфічний, інформативний) поєднує всі види ризиків, пов’язаних з конкретним цінним папером. Цей вид ризику властивий конкретному об’єктові інвестування або діяльності конкретного емітента. Він може бути пов’язаний із некваліфікованим керівництвом фірмою-емітентом, посиленням конкуренції у певному сегменті інвестиційного ринку; нераціональною структурою коштів, що інвестуються, та іншими аналогічними чинниками, негативного впливу яких значною мірою можна уникнути завдяки ефективному управлінню інвестиційним процесом.

Несистемний ризик є диверсифікованим знижуваним, зокрема можна здійснювати вибір того цінного папера (за видом, за емітентом, за терміном погашення, за територією, за умовами випуску тощо), який забезпечує в портфелі прийнятні значення несистемного ризику. Певний цінний папір може виявитися досить ризикованим, якщо його розглядати окремо від інших паперів, але він може бути позбавлений диверсифікованого ризику у складі диверсифікованого портфеля.

Розподіл ризику на систематичний і несистематичний є важливою передумовою формування ефективного інвестиційного портфеля.

***

Систематичний ризик пов’язаний з мінливістю ціни (норми прибутку) окремого активу, що викликана загальноринковим коливанням цін. А тому його ще називають ринковим ризиком. Причиною виникнення його є зовнішні події, що впливають на весь ринок: зміна відсоткових ставок, економічний спад, падіння загальноринкових цін, інфляція, політичні кризи, зокрема війни..

Оскільки систематичний ризик пов’язаний з подіями, що зачіпають інтереси усіх суб’єктів ринку, то його неможливо усунути (зменшити) шляхом формування інвестиційного портфеля (шляхом його диверсифікації). Тобто систематичний ризик є недиверсифіковуваним.

Несистематичний (специфічний) ризик певного активу не залежить від стану ринку і є специфічним щодо конкретного акціонерного підприємства. Цей ризик піддається управлінню (зменшенню) шляхом створення портфеля інвестицій, тобто він є диверсифіковуваним. Несистематичний ризик включає в себе галузевий та фінансовий ризики.

Систематичний та несистематичний ризики в сукупності утворюють загальний ризик інвестицій, який пов’язаний з їх здійсненням.

Питання зменшення загального ризику інвестицій (в першу чергу — несистематичного) висвітлюється так званою теорією портфеля.

Систематичний ризик на відміну від несистематичного можна досить точно кількісно обчислити й спрогнозувати.
26. Оцінка ринкового ризику: бета та альфа коефіцієнти.( модель МОКА)
МОКА( модель оцінювання капітальних активів) була розроблена Вільямом Шарпом та Гаррі Марковіцем (лауреати Нобелівської премії в 90-му році). Ця модель дає змогу відповісти на питання: в якій мірі активи, в які ми хочемо вкласти гроші є більш або менш експоновані до ринкового ризику. Це порівняння відбувається через розрахунок доходності активу, в який ми інвестуємо, середньо ринкової доходності із врахуванням без ризикової ставки доходності, що існує на ринку. Ця модель передбачає розрахунок коефіцієнта β, який власне і показує наскільки активи, в які ми інвестуємо є більш або менш ризиковані.

– норма прибутковості ( очікуваної доходності) з i-м проектом, що фінансується шляхом випуску акцій. Потрібна доходність акції.

- без ризикова ставка доходності.

– ринковий рівень доходності

β – чутливість портфелю до ринкового ризику

Коефіцієнт β може приймати наступні значення:

β=1 то ризик інвестицій в аналізований актив знаходиться на рівні ринкового, а отже, і премія за ризик буде наближеною до середньоринкової ставки дохідності;
β>1 то вкладення в актив вважатимуться такими, яким властивий вищий, ніж середньоринковий рівень ризиковості, а отже, інвестори вимагатимуть більшу, ніж середньоринкову норму дохідності;
0< β <1 то це свідчить про нижчий за середньоринковий ризик інвестицій в аналізований актив, як наслідок — премія за ризик, на яку сподіватиметься інвестор буде меншою, ніж середньоринкова;
β=0,5 – ринковий ризик даного активу в 2 рази нижчий, ніж середньо ринковий, це означає, що інвестування в такий актив принесе не високу дохідність, проте з високою ймовірністю.
β=0 то це означає, що ризик вкладень в актив становить 0; ідеться про безризикові інвестиції.
β <0

Рідкісний випадок. Означає, що доходність і-го активу та доходність середньо ринкова пов’язані оберненою залежністю і це означає, що очікувана доходність і-го активу буде нижче без ризикової ставки активу.

– ілюструє додаткову доходність, яку інвестор може отримати за рахунок диверсифікації портфелю. Диверсифікація портфелю – оптимальний вибір активів, які інвестор вкладає у свої ресурс.

27. Особливість методу оцінки ризику «Мозкова атака»
Метод Мозкової атаки ( експертної оцінки) – застосовується для оцінки ризиків, які не мають або можуть не мати кількісного виміру і передбачають отримання якісних оцінок з урахуванням ідей, які висловлюються під час процедури, яка називається мозкова атака.

Мозкова атака передбачає9 на відміну від Делфі) безпосереднє спілкування експертів , залучених до оцінки ризиків. Обговорення питання, що є предметом вивчення – не дискусійне. Кожен з 10 експертів по черзі висловлює свою оцінку ризику. Вона стимулює кожного експерта на нові висновки.

Типи мозкової атаки:

пряма мозкова атака( метод комісій). Передбачає кількісну оцінку явищ, що мають ризиковий характер, проте не мають історичної статистики або певних аналогій в практичній діяльності або бізнесі.
Обмін думками або метод віднесеної оцінки. В цьому випадку перед експертом ставиться завдання не тільки дати кількісну оцінку, а і досягти єдності поглядів на ці оцінки, що передбачає проведення оцінок в декілька турів під час яких відбувається або не відбувається зближення точок зору або оцінок експертів.
Стимулювання спостереження, який передбачає, що поставлена задача вирішується не в загальному вигляді, а проектується на реальні бізнесові процеси або об’єкти з прорахуванням відповідних сценаріїв.

Фази Мозкової атаки:

1. Підготовка. Вибір проблеми і пророблення її шляхом індивідуальних реактивних прийомів.

2. Формування креативної групи. Найбільший успіх мозкової атаки буде забезпечений при дотриманні наступних умов: група повинна складатися приблизно з десяти чоловік; соціальний статус учасників повинний бути приблизно рівним; у групі повинне бути усього лише кілька людей, знаючих у розглянутій проблемі, щоб надати повний простір уяві учасників. Особи, що володіють спеціальними знаннями, занадто обізнані в тій або іншій справі, небажані. Їхнє прагнення осмислювати висловлювані ідеї відповідно до наявного досвіду може сковувати уява; - обговорення проблеми повинне проходити в комфортній і невимушеній обстановці. Крісла повинні бути розташовані по колу. Стіл не обов'язковий. Необхідно мати дві-три класні дошки; - керівник повинний головувати. Йому варто утримуватися від тиску на учасників; - у групі призначаються секретарі-спостерігачі, що фіксують висловлення і поводження ораторів.

3. Процедура мозкової атаки. Тут виділяються три етапи: — Вступ. Триває до 15 хвилин. Ведучий говорить про сутності методу, роз'ясняє правила дій учасників. Повідомляє проблему. Проблеми записуються на дошці. Ведучий пояснює причину висування обраної теми, потім просить учасників запропонувати свої варіанти формулювань, що також записуються на дошці. — Генерація ідей. Учасники дискусії у вільній формі висловлюють свої ідеї, що фіксуються на дошці. Для цього залучаються призначені секретарі або асистенти. Як тільки відбувається затримка з висуванням нових ідей, що веде просить учасників помізкувати над проблемою, подивитися на дошку. Після паузи звичайно починається новий спалах ідей. Якщо такий не настає, що веде видасть бланки з питаннями, відповіді на які породжують такий спалах.

4. Висновок.

28. Кредитний ризик. Ризикоформуючі фактори.

термін кредитного продукту: чим менше термін до погашення кредитного продукту, тим нижче ризик, і навпаки. Це пояснюється тим, що точність прогнозу фінансового стану підприємства на відносно короткі періоди набагато вище, ніж на довші періоди.
ставка проценту
умови надання кредиту або обмеження накладені на позичальника при наданні кредиту
забезпечення по кредиту, як гарантії повернення частини грошових коштів, які впливають першочергово на групу ризику кредитного продукту
підтримка з боку третіх осіб, виражена, наприклад, в наданні рекомендацій, гарантій і т. д.

29. Сутність кредитного ризику
Кредитний ризик – це імовірність втрат внаслідок неспроможності контрагента виконувати прийняті контрактні зобов’язання. Для кредитора наслідком невиконання зазначених зобов’язань вимірюється втратою тіла кредита. Втратою доходу з кредитної операції (банківський відсоток), за мінусом суми відновлених коштів. Сума – це фіксована величина, яка передбачає реалізацію застави або це кредитна операція.

Кредитний ризик уособлюється в конкретному понятті, як дефолт боржника – невиконання кредитних зобов’язань в силу його неспроможності або небажанні виконувати умови кредитної угоди. до категорії кредитного ризику в першу чергу відносять

події, пов’язані з проголошенням дефолту позичальника.
зменшення кредитного рейтингу позичальника, оскільки це призводить до зменшення ринкової вартості його зобов’язань.

Види кредитного ризику

Суверенний ризик – в якості боржника може виступати держава в особі уповноважених інституцій ( ЦБ або уряд)
Ризик контрагента

ризик до здійснення розрахунків – можливість втрат в силу відмови контрагента від виконання зобов’язань протягом терміну дії контракту до моменту здійснення розрахунку.
ризик розрахунків – можливість неотримання кредитних коштів в силу зменшення платоспроможності позичальника.

Кредит представляє собою залучення позичкових коштів на платних засадах.

Позичкові залучені кошти мають абсолютну ліквідність. Їх вада: вони збільшують фінансову залежність організації, зменшують її фінансову автономію.

Принципи кредитування:

Позичкові кошти надаються, як правило, на оплатній основі, в якості оплати за користування кредитним ресурсом, позичальник сплачує певний відсоток тіла кредиту в розрахунку на рік.
Кредит підлягає обслуговуванню( Позичальник має сплачувати певну частину( відсоток) річних у терміни, які визначені кредитною угодою).
Позичальник має виплатити тіло кредиту та не мати заборгованості по його обслуговуванні.
Оплатність кредиту передбачає контроль: своєчасність повернення та обслуговування.

Кредитна подія відбувається, якщо позичальник не дотримується цих умов, вона називається – дефолт.

Кредитна подія:

боржник не виплатив кредит у зазначений термін
не повернув позичені кошти
зробив це не у зазначений термін, пізніше

Кредитор боїться дефолту, тому-що це втрата клієнта, арбітражні суди.

Реструктуризація боргу – зміна умов повернення та обслуговування кредиту.

Ціна кредиту – визначається ціною кредитних ресурсів, яку сплачує комерційний банк.

Ціна кредиту залежить від:

Центрального банку
фізичних і юридичних осіб
міжбанківського кредитування

Простий вексель – боргова розписка, емітентом є боржник. Певна сума, в певний термін з певним відсотком.

Тратта( переказний вексель) – емітентом є кредитор. Наказ сплатити кредит.

Операція аваль – підтвердження векселя.

Центральний банк обліковує боргові зобов’язання комерційних банків.

LIBOR( London Inter Bank Offer Rate) – ціна кредитних ресурсів на Лондонському міжбанківському ринку.

Орієнтир – ціна, яку використовують для кредитування.

Принцип забезпеченості кредиту – кредит, як правило надається під заставу.

Позичальник може користуватися майном не будучи власником 20-30 років.

РЕПО операції – операції зворотного викупу цінних паперів( акцій)

Ломбардний механізм – банки застосовують кредитний мультиплікатор для застави, що передбачає: сума застави має перебільшувати суму кредиту: 1,7 в Україні.

Терміновість кредиту:

короткострокові – до 1 р.
середньострокові – до 3 р
довгострокові – більше 3 р.

Чим більший термін кредиту, тим дешевше його обслуговування.

Цільове призначення кредиту означає, що позичальник має знати, на що буде надаватися кредит.

Кредит не надається:

на реалізацію високо ризикового проекту
банк не дає гроші тому, в кого їх немає( позичальник має мати активи, має продемонструвати свою кредито і платоспроможність)
для операцій з цінними паперами

- ціна кредиту обслуговування

30. Зовнішній та внутрішній кредитні ризики
Кредитний ризик за джерелами походження поділяється на:

зовнішній( контрагента)
внутрішній( кредитного продукту)

Зовнішній ризик обумовлений оцінкою платоспроможності та надійності

контрагента, уособлюється настанням дефолту та оцінці потенційних втрат.

Проявляється в таких формах:

ризик контрагента проявляється через невиконання контрагентом своїх зобов’язань
суверенний або країновий ризик – всі або більшість контрагентів в країні, включно державні інституції не в змозі виконувати прийняті фінансові зобов’язання в силу будь-якої причини.
ризик обмеження переказів грошових коштів за межі країни внаслідок дефіциту валютних коштів в країні( запровадження валютних обмежень).
ризик концентрації портфелю – ризик незбалансованого розподілу коштів між між різними галузями промисловості, регіонами або контрагентами ( наприклад: хімічна галузь перевантажена кредитними зобов’язаннями)

Внутрішній ризик – пов'язаний з особливостями кредитного продукту і можливих втрат внаслідок невиконання контрагентом своїх зобов’язань.

ризик несплати основної суми боргу та відсотку за ними.
ризик заміщення позичальника – ризик втрати частини номінальної вартості боргу – вартості заміщення( replacement value) при здійсненні операцій з обіговими борговими зобов’язаннями по форвардних або опціонних контрактах. Внаслідок неможливості виконання контрагентом своїх зобов’язань. Якщо під час відтермінування виплати боргу відбувається зміна ціни грошей (підвищення або падіння відсоткових ставок або зміна валютних курсів) – це спонукає кредитора нести додаткові витрати на відновлення грошового потоку.

ризик завершення операцій - ризик невиконання контрагентом своїх зобов’язань в зазначений термін або виконання з відтермінуванням.
ризик забезпечення кредиту – ризик втрат пов'язаний зі зміненням поточної ринкової вартості застави на момент настання дефолту позичальника. Цей ризик настає у тому випадку, якщо вартість застави зменшується на суму, більшу, ніж це було передбачено позичальником при застосуванні кредитного мультиплікатора.

31. Кредитний ризик: поняття кредитної події.
Кредитна подія – зміна якості позичальника з точки зору його кредитоспроможності Універсальним втіленням кредитної події є дефолт. Але кредитна подія є більш широким поняттям. В міжнародній юридичній практиці умови кредитної події класифікуються за ISDA(International Swaps and Derivatives Association)

Види кредитних подій:

банкрутство:

ліквідація підприємства, як організації, за винятком злиття
неплатоспроможність підприємства
цесія, тобто уступлення вимог за зобов'язаннями іншій особі.(продаж боргу з дисконтом)
відкриття справи про банкрутство в суді
накладання арешту на все майно боржника за позовом третьої сторони
призначення зовнішнього керуючого активами боржника

дострокове настання терміну виконання зобов’язання, що означає об’яву дефолту по будь-якому аналогічному зобов’язанню позичальника, що має наслідком автоматичне застосування застереження про дострокове погашення зобов’язань.
дефолт по зобов’язанню(крос – дефолт). Означає проголошення дефолту за будь-яким іншим аналогічним зобов’язанням позичальника.
неплатоспроможність, під якою розуміється несплата позичальником визначеної суми у визначений термін.
Відмова або мораторій при якому контрагент відмовляється від здійснення платежу або заперечує юридичну силу своїх зобов’язань.
Реструктуризація заборгованості, яка спричинила односторонню відмову, відстрочку або зміну графіку погашення заборгованості на менш вигідних умовах.
Зниження або відкликання рейтинговим агентством кредитного рейтингу позичальника.
не конвертованість валюти, спричинена введеними державою обмеженнями.
дії державних органів, під якими розуміються:

заяви або дії уряду або регулюючих органів, які ставлять під загрозу юридичну силу зобов’язання.
війна чи воєнні дії, які перешкоджають діяльності уряду або банківської системи.

32. Поняття кредитного рейтингу.
Кредитний рейтинг являє собою інтегральну оцінку фінансової стійкості та платоспроможності країна, позичальника або окремого кредитного продукту. Рейтинг виражає думку агентства щодо майбутньої можливості та наміру позичальника здійснювати виплати кредиторам щоб погасити основну суму заборгованості та процентів по ній вчасно та в повному обсязі. Найбільш відомі рейтингові агентства:Moody’s та Standard & Poor’s.

Всю шкалу кредитних рейтингів прийнято ділити на два діапазона:

інвестиційна якість (investment grade) – облігації з рейтингом не нижче ВВВ ( по шкалі S&P) або Ваа (по шкалі Moody’s). Консервативним інституціональним інвесторам рекомендовано купувати облігації з рейтингом не нижче цього рівня.
Спекулятивна якість (speculative grade) – облігації з рейтингом більш низьким ніж інвестиційна якість. Такі облігації часто називають «сміттєві»(junk bonds).

Об’єкти рейтингування:

країни
корпорації
фінансові інструменти

ААА – найвищий рівень платоспроможності

D – найгірший рівень платоспроможності

Система внутрішніх кредитних рейтингів.

В основі процесу управління кредитними ризиками в більшості банках лежить класифікація потенційних клієнтів і контрагентів по рівню ризику на основі власної системи внутрішніх кредитних рейтингів. Як правило, вини керуються такими показниками, як:

оцінка зовнішнього середовища контрагента( інформація щодо стану економіки, галузі, долі на ринку, географія операцій).
оцінка якості управління
кредитна історія
характеристики кредитного продукту( термін, сума, проценти…)
аналіз бухгалтерської звітності та основних фінансових коефіцієнтів

34. Внесок Дж. Стігліца у сучасну ризикологію (теорія асиметричної інформації)
Проблему асиметричної інформації з точки зору менш інформованих учасників ринку на прикладі страхових компаній глибоко аналізував американський економіст Дж.-Ю. Стігліц. Він пояснив, у який спосіб вони прагнуть поліпшити своє становище, здобуваючи додаткові дані, і розробив механізм так званої "зворотної ринкової адаптації", коли погано інформовані учасники ринку одержують інформацію від краще інформованих. Одна з класичних праць Стігліца описує, як "працюють" інформаційні потоки на тих ринках страхових послуг, де компанії не володіють інформацією про рівень ризику стосовно окремих клієнтів. Автори доводять, що страхова компанія (погано інформована сторона) здатна ефективніше стимулювати своїх клієнтів (добре інформована сторона) для того, щоб вони "видали" інформацію щодо дійсного страхового ризику.

У звичайних ринкових моделях банки піднімають відсоткову ставку для того, щоб компенсувати ризик потенційного неповернення кредитів. У схемах з моделюванням асиметричної інформації банки починають квотувати пільгові кредити, щоб, використовуючи конкуренцію серед обмеженого кола претендентів, відібрати тих, котрі гарантовано повернуть кредит.

Важливим результатом зробленого Дж.-Ю. Стігліцом і С. Гроссманом аналізу фінансових ринків був парадокс Гроссмана—Стігліца: якщо ринок ефективний з інформаційної точки зору, тобто вся необхідна інформація відображається в рівні цін, то жодний з учасників ринку не матиме ефективних стимулів використати інформацію, що міститься у цінах.

Дж. Стігліц і Ротшильд встановили, що рівновага може бути двох видів: об’єднання та відокремлення. За рівноваги об’єднання всі індивідууми купують однаковий страховий поліс, а у випадку відокремленої рівноваги – різні угоди. Автори показують, що їхня модель не має рівноваги об’єднання. Поясненням цьому є те, що за такої рівноваги страхова компанія може вигідно «збирати вершки» на ринку, пропонуючи натомість угоду, більш вигідну для осіб із низьким рівнем ризику, але менш вигідну для індивідуумів високого рівня ризику. Єдиною можливою рівновагою є особлива відокремлююча рівновага, де дві відмінних угоди продаються на ринку. Одну угоду купують усі особи з високим рівнем ризику, і вона забезпечує повне покриття порівняно високого страхового внеску. Другу угоду купують усі особи низького рівня ризику, і вона гарантує незначну страхову премію з лише частковим покриттям. Як результат, кожен покупець вибирає між однією угодою без ніякої франшизи та іншою – з нижчою виплатою та франшизою.

Стаття Дж. Стігліца і Ротшильда є дуже актуальною, оскільки пояснює, чому парадигмою стала їхня класифікація: рівноваги об’єднання і відокремлення є тепер нормативними концепціями в мікроекономічній теорії взагалі та в інформаційній економіці зокрема.

Дж. Стігліц зробив великий внесок у дослідження ринків з асиметричною інформацією. У своїх працях, часто у співавторстві, він доводить, що економічні моделі можуть бути зовсім неправильними, якщо в них не братимуться до уваги інформаційні асиметрії. У праці «Раціонування кредиту на ринку з недосконалою інформацією» Дж. Стігліц і А. Вайс аналізують кредитні ринки з асиметричною інформацією. Вони показують, що для того, щоб зменшити втрати від непогашених кредитів, оптимальним для банків буде раціонування кредитів замість підняття ставки позичкового процента, як було передбачено класичним економічним аналізом. Оскільки раціонування кредиту є загальноприйнятим, то вищенаведені думки стали важливими кроками до більш реалістичної теорії кредитного ринку.

36. Метод «Делфі»
Експертам (5-20 осіб) пропонуються питання та формулювання відповідей без аргументації. Для подання пропозицій встановлюється часовий ліміт - приблизно 14 днів. Після того, як усі відповіді надійшли, пропозиції, що містяться в них, підсумовуються, ті, що повторюються - відсіваються. Метод найбільш складний і тривалий за часом. Основна перевага методу - незалежність думки експертів, що перебувають у просторовому віддаленні один від одного. Під час опитування зберігається анонімність відповідей експертів. Експертне опитування проводиться в кілька турів.

Творці цього методу назвали його "Дельфи" по імені давньогрецького міста Дельфи, що заслужив свою популярність оракулами, що займалися пророкуванням майбутнього.

У методі "Дельфи" робиться спроба удосконалити груповий підхід до рішення задачі розробки чи прогнозу оцінки шляхом взаємної критики суб'єктивних поглядів, висловлюваних окремими фахівцями без безпосередніх контактів між ними і при збереженні анонімності думок чи аргументацій у захист цих думок.

Метод розроблений американською консалтинговою фірмою "Рэнд-корпорейшен".. Сутність методу полягає в тому, що прогнозні оцінки визначаються на основі висновків експертів, яким доручається аргументоване обґрунтування своєї точки зору про стан і розвиток того чи іншого ринку чи іншої проблеми.

Оцінки, отримані від експертів, обробляються й аналізуються за спеціальною методикою (є стандартна програма для ПЭВМ).

В одному з варіантів цього методу пряме обговорення заміняється обміном інформацією і думками за допомогою ретельно розроблених запитальників. До учасників звертаються з проханням не тільки висловити свої думки, але і привести їхнє обґрунтування, а в кожнім з наступних турів опитування їм видається нова й уточнена інформація з висловлених думок, що утвориться в результаті розрахунку збігу крапок по раніше виконаних етапах роботи. Цей процес продовжується доти, поки просування в напрямку підвищення збігу точок зору не стає незначним. Після цього фіксуються розбіжні точки зору.

37. Кредитний ризик: модель Фулмера
</0></1>

1 2 3 4 5 6 7 8

Схожі:

ПИТАННЯ НА ДЕРЖАВНИЙ ІСПИТ ЗІ СПЕЦІАЛЬНОСТІ “МЕНЕДЖМЕНТ ОРГАНІЗАЦІЙ” Визначити сферу діяльності стратегічного менеджменту у малому, середньому та великому бізнесі	ПИТАННЯ НА ДЕРЖАВНИЙ ІСПИТ ЗІ СПЕЦІАЛЬНОСТІ “МЕНЕДЖМЕНТ ОРГАНІЗАЦІЙ” Дати визначення стратегічному менеджменту. Визначити сферу діяльності стратегічного менеджменту у малому, середньому та великому...
Реферат на тему: МІЖНАРОДНИЙ БІЗНЕС Кожна форма міжнародних економічних відносин відображена в міжнародному бізнесі, і виходячи з них можна говорити про такі види міжнародного...	Божаткін С. М., Жиленко В. П., Марущак С. М «Вступ до спеціальності», «Економіка підприємства», «Статистика», «Менеджмент», «Операційний менеджмент», «Стратегічний менеджмент»,...
1. Теоретичні та організаційні основи податкового Курс „Податковий менеджмент” є складовою навчального плану підготовки таких фахівців	1. ЗЕД та її роль у розвитку національної економіки Менеджмент організацій” і 050207 “Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності”
Рецензія На посібник О. В. Комаровського Менеджмент соціокультурної діяльності”, „Менеджмент організацій”,які вивчають дисципліну	Курс лекцій з дисципліни „Основи підприємницької діяльності. Менеджмент.... Рекомендовано цикловою комісією напряму «Суспільно-гуманітарні та економічні дисципліни»
Програма "Основи кадрового менеджменту" для професії "Офіс-адміністратор" Сутність менеджменту персоналу й напрямки його розвитку. Менеджмент персоналу як суб’єктивне соціальне явище та сфера професійної...	Методична робота Підготовлені і випробувані персоніфіковані завдання для самостійної і індивідуальної роботи з дисципліни «Вступ до спеціальності»,...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання