Питання на іспит
“ Ризик - менеджмент у міжнародному бізнесі ”, 3 курс М.Б.
2010/2011 н.р.
1.
|
Сутність ризику в сучасній ризикології.
|
2.
|
Поняття та категорії економічної ризикології : невизначеність, ризикова аверсія, , експонованість до ризику).
|
3.
|
|
4.
|
Сценарії поводження з ризиком: ігнорування ризику, самофінансування ризику.
|
5.
|
Сценарії поводження з ризиком: унеможливлення настання несприятливої події, мінімізація ризику
|
6.
|
Сценарії поводження з ризиком: оutsourcing.
|
7.
|
Сценарії поводження з ризиком: фінансовий інжинірінг
|
8.
|
Сценарії поводження з ризиком: страхування
|
9.
|
Поняття та категорії економічної ризикології : фінансування ризику. Метод Хаустона.
|
10.
|
Принципи та критерії класифікації ризиків за Дж Кейнсом.
|
11.
|
Карта ризиків за визначенням Базельського комітету банківського нагляду
|
12.
|
Ризикоформуючі фактори у міжнародному бізнесі
|
13.
|
Методи оцінки ризику: якісні методи, загальна характеристика
|
14.
|
Методи оцінки ризику: кількісні методи, загальна характеристика
|
15.
|
Суспільство ризику
|
16.
|
Поняття економічного ризику
|
17.
|
Економічний ризик : проблема несприятливого вибору (adverse selection)
|
18.
|
Економічний ризик : моральна проблема (moral hazard)
|
19.
|
Взаємозв’язок прибутковості та ризику. Градація ступеня економічного ризику
|
20.
|
|
21.
|
Сутність ринкового ризику.
|
22
|
VAR як інструмент управління ринковим ризиком
|
23
|
Модель CAPM. Загальна характеристика
|
24
|
Внесок У. Шарпа у сучасну ризикологію
|
25
|
Систематичний та несистематичний ризик
|
26
|
Оцінка ринкового ризику: бета та альфа коефіцієнти
|
27
|
Особливість методу оцінки ризику “Мозкова атака”
|
28
|
Кредитний ризик: ризикоформуючи фактори
|
29
|
Сутність кредитного ризику
|
30
|
Зовнішній та внутрішній кредитні ризики.
|
31
|
Кредитний ризик: поняття кредитної події.
|
32
|
Поняття кредитного рейтингу
|
33
|
|
34
|
Внесок Дж. Стиглица у сучасну ризикологію (теорія асиметричної інформації)
|
35
|
|
36
|
Метод “Дельфі” (Delphy)
|
37
|
Кредитний ризик: модель Фулмера
|
38
|
Кредитний ризик: моделі оцінки кредитоспроможності ( модель Альтмана та ін.)
|
39
|
Асиметрична інформація в контексті ринкового ризику
|
40
|
Ринковий ризик: поняття волатильності
|
41
|
Методи розрахунку VAR : загальна характеристика
|
42
|
Коефіцієнт чутливості до ринкового ризику
|
43
|
Операційний ризик : метод ключових індикаторів
|
44.
|
Сутність операційного ризику: БазельІІ
|
45
|
Операційний ризик в системі ризиків
|
46.
|
Операційний ризик: агентська проблема, закон Сабранеса-Оксли
|
47.
|
Кредитний ризик: сутність та поняття дефолту
|
48.
|
Види ризиків у зовнішньоекономічній діяльності
|
49
|
Сутність форексного ризику.
|
50
|
Ризики інституціонального інвестора
|
1.Сутність ризику в сучасній ризикології.
Категорія “ризик” займає суттєве місце в економічній теорії і підприємницькій практиці. Але теорія ризику, ризикологія, ще тільки створюється. У сучасній українській і зарубіжній літературі можна зустріти багато підходів до розкриття категорії "ризик", його функцій, законів і причин існування.
Етимологія терміна “ризик” свідчить, що у різних мовах воно означає близькі поняття (грецькі слова “ridsikon”, “ridza” – скеля; в італійській мові “risiko” - небезпека, загроза і “risicare” – лавірувати між скелями; аналогічно у французькій “risqое” - обминати скелю), як правило, значення пов’язані з непередбачуваною, несприятливою подією.
У “Американському словнику англійської мови” Н. Вебстера [342] “ризик” визначається як небезпека, можливість втрат.
Звернувшись до четвертого тому толкового словника В. Даля [71, с.96] можна зустріти тлумачення відповідного дієслова “рисковать” як перекладу з французької мови - розпочинати навмання, на невірну справу, на щастя, відважитись здійснювати щось без точного розрахунку, наражатись на випадковість, діяти сміливо, підприє-мливо, маючи надію на щастя.
Поряд з цим можна зустріти і два похідних іменника “рискованье” і “риск”, до яких наводяться такі синоніми як відвага, сміливість, рішучість, підприємливість, дія навмання, на щастя. Можна зауважити, що визначальним В.Даль ставить ризиковану дію, а саме явище ризику вторинним.
У словнику С.І. Ожегова [214, с.605] тлумачаться три терміни: “риск”, “рискованный”, “рисковать”. При цьому ризик розшифровується як можлива небезпека, дія навмання зі сподіванням на щасливий кінець. Також варто звернути увагу на зауваження автора, що той, хто ризикує, приймає на себе усі можливі неприємності. Отже, ризик пов'язується з можливістю певної несприятливої події.
В економічній діяльності під ризиком прийнято розуміти ймовірність чи загрозу втрати підприємствами частини своїх ресурсів, недоотримання доходів чи ви-никнення додаткових витрат в результаті здійснення певної виробничої і фінансової діяльності.
Окремим видом ризику є авантюра, що містить значну ймовірність нездійснення задуманої мети, чи сумнівний захід, справа, розпо-чата без врахування реальних сил, умов і можливостей випадкового ризику і в більшості випадків приречена на провал.
Натепер відсутнє однозначне розуміння сутності категорії “ризик”, оскільки це складне явище, що має багатоаспектні, а інколи протилежні реа-льні основи. Це пояснює існування декількох визначень категорії "ризик": філологи визначають ризик як можливість чогось небажаного (наприклад, втрата); економісти додають: можливість відхилення фактичного результату від запланованого; статистики уточнюють: ймовірність настання визначеної небажаної події.
Можна узагальнити, що ризик – це невизначеність по відношенню до можливих втрат, тобто непередбачуваного (ненавмисного) скорочення вартості внаслідок реалізації загрози, що їх спричинила. Ризикованість – умова, яка може створити або збільшити (зменшити) можливість втрат.
Ризик – це імовірність отримання незапланованого результату.
2. Поняття та категорії економічної ризикології : невизначеність, ризикова аверсія, , експонованість до ризику.
Невизначеність – поняття якісне, ризик – кількісне.
Існує 2 типи невизначеності :
Проста – характеризує ризикову ситуацію, в якій незапланована подія може мати тільки негативний результат.
Спекулятивна – характеризує ситуацію, коли в результаті реалізації ризику економічний агент може отримати як прибуток,так і збиток.
Невизначеність ситуації характеризується тим, що вона залежить від багатьох змінних чинників —контрагентів, дії яких неможливо спрогнозувати з прийнятною точністю. Впливає на неї також і відсутність чітко визначених цілей та критеріїв їх оцінки, зсуви у суспільних потребах і споживчому попиті, неперед-бачувана поява нових технологій і техніки, зміна кон'юнктури світового ринку, коригування траєкторії руху економіки з політичної необхідності, непередбачуваність природних явищ тощо.
Під невизначеністю, яка породжує ризик, розуміють ситуацію, коли у деякій мірі відсутня інформація стосовно структури та можливих станів об'єкта та оточуючого середовища.
Виділяються основні види невизначеності, породжені прямими зв'язками під час дослідження та керування системою (об'єктом), та другорядні, що відображають зворотні дії та ефекти.
Слід зазначити, що в більшості праць поняття невизначеності пов'язується з поняттям імовірності. Основна умова розрахунку ймовірнісних характеристик деякого випадкового процесу пов'язується з можливістю проведення достатньо багатократних статистичних випробувань. На жаль, можливість проведення таких випробувань у соціально-економічних системах досить обмежена.
Більшість невизначених подій, що спричиняють ризик, є неповністю прогнозованими та контрольованими, їх неможливо усунути, а тому навіть на перший погляд досить ефективні рішення можуть призвести до значних збитків. Неможливо повністю звільнитися від ризику: намагаючись позбутися однієї ризикованої ситуації, можна потрапити у іншу. Навіть абсолютна бездіяльність у економічному житті спряжена з ризиком невикористаних можливостей.
Невизначеність призводить до ризику через відсутність повної інформації та неможливість точного передбачення. Джерелом невизначеності, що призводить до ризику, є всі стадії виробничого процесу—від купівлі і доставлення сировини, матеріалів, комплектуючих виробів до продажу продукції.
АВЕРСІЯ РИЗИКУ (average of risk) - негативне ставлення до ризику, що доходить до невизнання його значення і ролі, а також виявляється як протидія ризиковій діяльності.
Ризикова аверсія – риса HOMOECONOMICUS,що застосовує розумову силу для створення засобів існування.
Експонованість до ризику – чутливість до ризику.
Ризик повинен бути на стільки низьким на скільки це можливо – принцип ALARA (As Low As Reasonably Fair).
Принцип SIP (Shelter Implementation Plan) – не залишати прийдешнім поколінням проблеми,які ми можемо вирішити сьогодні (напр.Чорнобиль)
4. Сценарії поводження з ризиком: ігнорування ризику, самофінансування ризику.
Ігнорування ризику. Цей варіант поведінки означає, що особа, яка приймає рішення, не робить жодних дій щодо попередження можливого ризику. Подібна поведінка можливо в одній з трьох ситуацій.
Перша ситуація має місце в тому випадку, коли особа, яка приймає рішення (ОПР), не усвідомлює ризиковості операції. В якості прикладу згадаємо про залучення професіонально непідготовлених осіб у різного роду фінансові афери. Найяскравіший приклад подібних афер - фінансові піраміди; багато їх учасники спокушаються можливістю легкої наживи, яку обіцяють організаторами піраміди, і не замислюються про які-небудь наслідки.
Друга ситуація має місце в тому випадку, коли ОПР, навіть усвідомлюючи ризиковість операції, не має можливості протидіяти ризику. Прикладом може служити ситуація в Росії напередодні банківської кризи 1998 р., коли державні органи по суті зобов'язували комерційні банки купувати державні короткострокові зобов'язання.
Третя ситуація складається в тому випадку, якщо ОПР навмисне ігнорує ризик. Зокрема, у міру розширення тієї ж фінансової піраміди завжди з'являються схильні до ризику інвестори, які чудово усвідомлюють можливість втрат, але сподіваються, що вони встигнуть вийти з піраміди до її краху.
r = W1 –W0 / W0
W0 – поч. добробут, r – Дохідність (return – віддача)
Также доходность можно посчитать, если известна начальная и конечная сумма вложений:
где сумма1 - начальная сумма, сумма2 - конечная сумма.
Однако, в этих формулах не учитывается такой важный показатель, как время. Чтобы учесть время, за которое инвестиции показали доходность, используется следующая формула доходности:
где срок в месяцах - время, в течение которого происходит вложение средств.
Самофінансування ризиків, відоме також як самострахування, є формою безпосереднього самостійного покриття збитків власними коштами.
За наявності коштів у фондах та резервах вони можуть бути використані аж до повного задоволення потреби. Істотним недоліком самофінансування ризиків є неможливість точного визначення потреби у резервних коштах через недостатню статистичну та розрахункову базу. А створення фонду в обсязі, меншому за майбутню реальну потребу, призведе до неповного фінансування. Проте формування фондів та резервів у обсягах, більших за майбутні потреби в коштах, неминуче призведе до вилучення з господарського обігу значних фінансових ресурсів.
У тих випадках, коли збитки очікуються більшими за фінансові можливості господарського суб'єкта до самофінансування ризиків, постає потреба передати власну фінансову відпо-відальність за ними іншим суб'єктам, здатним до фінансування таких ризиків на певних умовах.
Самострахування відрізняється від методу прийняття ризиків на себе тим, що компанія має справу з великою кількістю однорідних ризиків. Щоб точно спрогнозувати розмір збитку, метод самострахування прередбачає можливість концентрації великої кількості однорідних ризиків.
Отже самофінансування (самострахування) ризиків – полягає у створенні власних страхових фондів, признач. для покриття збитків,на зразок фондів страхових та перестрахувальних компаній.
Одним з механізмів проведення самострахування є створення кептивних страхових компаній.
Кептивні страхові компанії – це страхові компанії, що входять у групу нестрахових організацій – промислових, промислово-фінансових, фінансових груп тощо – і страхують ризики всієї групи.
5. Сценарії поводження з ризиком: унеможливлення настання несприятливої події, мінімізація ризику
Найбільш оптимальним варіантом в управлінні ризиками є метод зниження частоти шкоди або запобігання збитку за допомогою реалізації наступних заходів:
- Придбання додаткової інформації, яка дозволить зробити більш точний прогноз на майбутнє і, отже, знизити ризик;
- Лімітування, тобто встановлення граничних сум витрат, продажу, кредиту, наприклад, лімітування застосовується банками при видачі позик, а господарюючими суб'єктами для продажу товарів у кредит, визначення сум вкладення капіталу;
- Самострахування, за допомогою створення резервів на покриття втрат.
До даного методу також можна віднести заходи з використання охорони (охоронців), підготовку водіїв з урахуванням вимог безпеки, стандартизація продуктів і послуг, проведення навчань і пр.
Таким чином, суть методу зниження частоти шкоди або запобігання збитку полягає в реалізації запобіжних (превентивних) заходів, спрямованих на зменшення ймовірності настання несприятливої події.
Метод зменшення розміру збитків є взаємодоповнюючим до попереднього методу і призводить до певної трансформації уразливості носія ризику, що дозволяє зменшити розмір можливого збитку. Застосування даного методу виправдане у випадках:
- Коли розмір можливого збитку великий (пожежа, крадіжки тощо);
- Ймовірність реалізації ризику, тобто ймовірність настання збитків невелика (наприклад, вартість втраченого танкера нафтовою компанією буде значно нижче, ніж страхування всього парку, за даних обставин досить застосувати процедуру самострахування).
Мінімізація ризику (елюмінація ризику) У тій ситуації, коли можливості раціонального уникнення ризику вичерпуються, постає потреба використовувати інші способи антири-зикового характеру. Один із таких способів полягає в попереджувальній (превентивній) діяльності, спрямованій на зменшення ризику '. Здійснення ефективної попереджувальної діяльності потребує значних фінансових витрат на придбання різноманітних технічних засобів та проведення організаційно-технічних заходів, які могли б протистояти виникненню ризиків.
6. Сценарії поводження з ризиком: оutsourcing.
|