КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені Тараса Шевченка Військовий інститут Кривенко О. В., Качан І.І. Військова адміністрація

Скачати 2.95 Mb.

Назва	КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені Тараса Шевченка Військовий інститут Кривенко О. В., Качан І.І. Військова адміністрація
Сторінка	1/21
Дата	05.04.2013
Розмір	2.95 Mb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Військова справа > Документи

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 21

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені Тараса Шевченка

Військовий інститут
Кривенко О.В., Качан І.І.
Військова адміністрація

(право військової сфери у визначеннях та схемах)

Навчальний посібник

Київ-2009
Рецензенти:

Петков В.П. – доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України

Шамрай В.О. – доктор наук з державного управління, професор, заслужений діяч науки і техніки України

Шмаков О.М. - доктор військових наук, професор, заслужений працівник освіти України
Кривенко О.В., кандидат юридичних наук, полковник

Качан І.І., полковник юстиції запасу

Військова адміністрація (право військової сфери у визначеннях та схемах): навч.посібник; / О.В. Кривенко, І.І. Качан, 2-е вид. перероб. і доп. - К.:2009-188 с.

Навчальний посібник складено за програмою курсу "Військова адміністрація". В посібнику відображаються основні поняття основ військового будівництва, правові підстави діяльності Збройних Сил та інших військових формувань України, принципи військового обов’язку і військової служби. Значне місце відведено правовому статусу військовослужбовців, забезпеченню законності у Збройних Силах та інших військових формуваннях, соціальному та правовому захисту військовослужбовців та членів їх сімей.

Видання призначене для курсантів (слухачів, студентів) вищих військових навчальних закладів та курсантів (слухачів, студентів) вищих навчальних закладів, які мають військові навчальні підрозділи, а також буде корисним усім військовослужбовцям Збройних Сил України та інших військових формувань України та правоохоронних органів спеціального призначення, юристам, викладачам.
ПЕРЕДМОВА

Успішне проведення реформ з перетворення України на демократичну, соціальну, правову державу значною мірою залежить від успішного реформування воєнної організації держави.

Вирішення існуючих проблем неможливе без формування нового покоління військовослужбовців-професіоналів, відданих служінню українському народові і українській державі.

Вивчення у вищих військових навчальних закладах Міністерства оборони України та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів курсу "Військова адміністрація" має на меті оволодіння курсантами (слухачами, студентами) основними положеннями законодавчо-нормативного забезпечення військової служби, основ військового будівництва, забезпечення законності у Збройних Силах України та інших військових формуваннях.

Посібник призначений для навчання курсантів (слухачів, студентів) вищих військових навчальних закладів та курсантів (слухачів, студентів) військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, які мають військові навчальні підрозділи; дасть їм змогу одержати знання про закономірності та особливості військової служби, як державної служби особливого характеру; розкриває основи національної безпеки та військового будівництва, правові підстави діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань України; висвітлює законодавче забезпечення законності у військових формуваннях, обґрунтовує пільги військовослужбовцям і іншим громадянам у зв’язку з виконанням ними військових обов’язків; розкриває соціальне забезпечення осіб, що проходили військову службу.

У запропонованому посібнику узагальнено досвід роботи професорсько-викладацького складу колективу кафедри військового права Військового інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка, використано матеріали „Словника з воєнно-наукових питань” професора Шмакова О.М., а також інших вчених, керівників Міністерства оборони України та інших військових формувань.

Даний навчальний посібник не є альтернативою підручникам для отримання фундаментальних знань, а є посібником для підготовки і успішного складання іспитів. У ньому, на відміну від існуючих підручників із правового регулювання діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань, матеріал подається структурно, стисло. Це допоможе курсантам (слухачам, студентам) систематизувати знання, отримані в процесі навчання.

Посібник буде корисним при самостійному вивченні курсу й оволодінні основними положеннями правового регулювання військової сфери.

Нормативно-правова база використана станом на кінець 2008 року з урахуванням Указу Президента України «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» від 10.12.2008.

Тема 1: Право військової сфери. Законодавство з військової сфери. Предмет, система курсу військової адміністрації.

Учбові питання:

1. Право військової сфери та його особливості.

2. Законодавство з військової сфери та його класифікація.

3. Предмет, система курсу військової адміністрації.

Право військової сфери (військове право) може розглядатись як:

галузь права;
навчальна дисципліна;
галузь юридичної науки.

Право військової сфери (військове право) – сукупність правових норм, якими регулюються суспільні відносини у сфері функціонування Збройних Сил та інших військових формувань України.

Право військової сфери є комплексною галуззю права, предметом якої є суспільні відносини, що стосуються організації, будівництва і діяльності Збройних Сил та інших формувань України.

Ці відносини регулюються нормами як традиційних галузей права, так і властивим тільки для права військової сфери (військового права). Правоохоронну функцію в системі військових правовідносин виконуються нормами кримінального, кримінально-процесуального, кримінально-виконавчого права, а у сфері матеріально-технічного забезпечення – норми цивільного права тощо.

Комплекс спеціальних для галузі права військової сфери (військового права) норм становлять норми, спрямовані на регулювання власне військових відносин: будівництва Збройних Сил та інших військових формувань України, порядку комплектування та проходження військової служби, юридичний статус військовослужбовців, соціальний і правовий захист військовослужбовців.

Особливості права військової сфери (військового права):

1. Наявність нормативних актів, спеціально спрямованих на регулювання відносин в області будівництва Воєнної організації держави.

2. Більш детально, ніж в інших державних сферах, регламентуються усі сторони життя побуту та діяльності військовослужбовців.

3. Норми військового права характеризуються підвищеною категоричністю вимог, що пред’являються до військовослужбовців.

4. Військовослужбовців несуть підвищену юридичну відповідальність за порушення і невиконання вимог права військової сфери.

Право військової сфери (як навчальна дисципліна) - вивчає умови формування, розвитку та функціонування Збройних Сил України та інших військових формувань України та їх закріплення у нормативно-правових актах.

Джерелами права військової сфери є: Конституція України, міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України закони України, Постанови Верховної Ради України, , Укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів України.
Законодавство з військової сфери – сукупність законів і інших нормативно-правових актів, які регулюють відносини у галузі будівництва, житті і діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань держави. У нормах законодавства військової сфери юридично закріплюються основні напрями політики з питань обороноздатності країни, встановленого порядку виконання обов’язків військової служби, дисципліни і боєготовності Збройних Сил України та інших військових формувань держави.

За функціональним призначенням законодавство України з військової сфери можна умовно поділити на наступні групи:

Станом на кінець 2008 року до функціональних груп можна віднести наступні законодавчі акти:

Законодавство з основ національної безпеки та військового будівництва

Конституція України
Закони України:

„Про основи національної безпеки”

„Про демократичний цивільний контроль над воєнною організацією та правоохоронними органами”

„Про оборону України”

„Про організацію оборонного планування”

„Про військовий обов’язок і військову службу”

„Про Кабінет міністрів України”

„Про Раду національної безпеки і оборони України”

„Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію”

„Про правові засади цивільного захисту”

„Про цивільну оборону України”

„Про альтернативну (невійськову) службу”

„Про Збройні Сили України”

„Про порядок направлення підрозділів Збройних Сил України до інших держав”

„Про внутрішні війська МВС України”

„Про службу безпеки України”

„Про розвідувальні органи України”

„Про державну прикордонну службу України”

„Про державну спеціальну службу транспорту України”

„Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб”

„Про службу зовнішньої розвідки України”

Укази Президента України:

„Про стратегію національної безпеки України”;

„Про державну програму реформування та розвитку ЗС України на 2006-2011 р.”

„Про воєнну Доктрину України” та інші

Законодавство з організації виконання бойових (службово-бойових) завдань (ведення бойових дій):

1. Закони України:

„Про правовий режим воєнного стану”

„Про правовий режим надзвичайного стану”

2. Бойові статути:

Сухопутних військ ч. І, ІІ, ІІІ

Статут Сил ПО і т.п.

3. Статути бойової служби та інші

Законодавство з організації повсякденної діяльності військових формувань

1.Закони України:

„Про правовий режим майна у Збройних Силах України”

„Про господарську діяльність у Збройних Силах України”

„Про статут внутрішньої служби Збройних Сил України”

„Про дисциплінарний статут Збройних Сил України”

„Про статут гарнізонної та вартової служби Збройних Сил України”

„Про стройовий статут Збройних Сил України”

2. Постанова Верховної Ради України

„Про затвердження Положення „Про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі”

3. Указ Президента України

„Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних України»

4. Постанови Кабінету Міністрів України:

„Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців”;

„Про забезпечення військовослужбовців речовим майном у мирний час”;

„Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями”;

„Про затвердження Положення „Про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у ЗС” та інші

Законодавство з питань соціального та пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей

1.Закони України:

„Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”;

„Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб”

„Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист”

„Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв’язку з реформуванням ЗС України, та членів їх сімей”

2. Постанови Кабінету міністрів України:

„Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам.... ”

„Про затвердження Державної програми соціальної і професійної адаптації військовослужбовців, що підлягають звільненню, та осіб звільнених з військової служби, на період до 2011 року”

„Про схвалення Основних напрямів реалізації державної політики щодо соціальних гарантій військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом” та інші

Предметом курсу військової адміністрації є нормативно-правові акти щодо діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань України.
Система курсу військової адміністрації складається з п’яти блоків тем:
1 блок – теми 1-5 – з основ національної безпеки та військового будівництва.
2 блок – теми 6-9 – з основ організації та проходження військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях.
3 блок – теми 10-12 з основ організації забезпечення законності у Збройних Сил та інших військових формуваннях.
4 блок – теми 13-15 з основ правового статусу, військової дисципліни та юридичної відповідальності військовослужбовців
5 блок – теми 16-19 – з основ матеріального, грошового та інших видів забезпечення військовослужбовців, військових частин та підрозділів, соціального та правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, осіб, що проходили військову службу.
Організація і виконання бойових (службово-бойових) завдань вивчається на інших предметах навчання (тактика, оперативне мистецтво та інші).

Тема 2: Основи національної безпеки. Поняття і принципи воєнного будівництва.

Учбові питання:

1. Об’єкти та суб’єкти, принципи та сфери національної безпеки.

2. Оборона та напрями державної політики у воєнній сфері.

3. Військове будівництво та його складові, принципи. Воєнна організація держави.

Національна безпека – захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам. (ст.1 Закону України „Про основи національної безпеки України”).
Об’єктами національної безпеки є:
л

юдина і громадянин – їхні конституційні права і свободи;
с

успільство – його духовні, морально-етичні, культурні, історичні, інтелектуальні та матеріальні цінності, інформаційне і навколишнє природне середовище і природні ресурси;
д

ержава – її конституційний лад, суверенітет, територіальна цілісність і недоторканність.

(ст.3 Закону України „Про основи національної безпеки України”).

Суб’єктами національної безпеки є:
П

резидент України;

В

ерховна Рада України;

К

абінет міністрів України;

Р

ада національної безпеки і оборони України;

М

іністерства та інші центральні органи виконавчої влади;

Н

аціональний банк України;

с

уди загальної юрисдикції;

п

рокуратура України;

м

ісцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування;

З

бройні Сили України, Служба безпеки України, Служба зовнішньої розвідки України, Державна прикордонна служба України та інші військові формування, утворені відповідно до законів України;

г

ромадяни України, об’єднання громадян.

(ст.4 Закону України „Про основи національної безпеки України”).

Основними принципами забезпечення національної безпеки є:

пріоритет прав і свобод людини і громадянина;

верховенство права;

пріоритет договірних (мирних) засобів у розв’язанні конфліктів;

своєчасність і адекватність заходів захисту національних інтересів реальним і потенційним загрозам;

чітке розмежування повноважень та взаємодія органів державної влади у забезпеченні національної безпеки;

демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією держави та іншими структурами в системі національної безпеки;

використання в інтересах України міждержавних систем та механізмів міжнародної колективної безпеки. (ст.5 Закону України „Про основи національної безпеки України”).

На сучасному етапі основні реальні та потенційні загрози національній безпеці України, стабільності в суспільстві існують :

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості покладаються на Збройні Сили України. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом. (ст.17 Конституції України)

Військове формування – створена відповідно до законодавства України сукупність військових об’єднань, з’єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканості у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій. (ст.1 Закону України „Про оборону”)

Правоохоронні органи – органи державної влади, на які Конституцією і законами України покладено здійснення правоохоронних функцій. (ст.1 Закону України „Про основи національної безпеки України”)
Правоохоронні органи – органи прокуратури, внутрішні х справ, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, митні органи, органи охорони державного кордону, органи державної податкової служби, органи і установи виконання покарань, державної контрольно-ревізійної служби, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють право застосовні або правоохоронні функції. (ст.2 Закону України „Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів”)
Правоохоронні органи – державні органи, які відповідно до законодавства здійснюють право застосовні або правоохоронні функції. (ст.1 Закону України „Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави”)

Оборона України – система політичних, економічних, соціальних, воєнних, науково – технічних, інформаційних, правових, організаційних, інших заходів держави, щодо підготовки до збройного захисту та її захист у разі збройної агресії або збройного конфлікту. (ст.1 Закону України „Про оборону”)
Основними напрямками державної політики з питань національної безпеки України у Воєнній сфері є:

прискорення реформування Збройних Сил України та інших військових формувань з метою забезпечення їх максимальної ефективності та здатності давати адекватну відповідь реальним та потенційним загрозам України;
перехід до комплектування Збройних Сил України на контрактній основі;
здійснення державних програм модернізації наявних, розроблення та впровадження новітніх зразків бойової техніки та озброєння;
посилення контролю за станом озброєння і захищеністю військових об’єктів;
активізація робіт з утилізації зброї;
впровадження системи демократичного цивільного контролю над Воєнною організацією та правоохоронними органами держави;
забезпечення соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей;
дотримання угод щодо тимчасового розташування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України.

Воєнне будівництво – це система взаємопов’язаних економічних, соціально-політичних, правових, власне воєнних та інших заходів держави, що здійснюються в інтересах укріплення її воєнної могутності.

Будівництво

Збройних Сил та інших військових формувань

Воєнна організація держави – сукупність органів державної влади, військових формувань, утворених відповідно до законів України, діяльність яких перебуває під демократичним цивільним контролем з боку суспільства і безпосередньо спрямована на захист національних інтересів України від зовнішніх загроз. (ст.1 Закону України „Про основи національної безпеки”)
Воєнна організація держави – охоплена єдиним керівництвом система органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових формувань, правоохоронних органів та інших органів, створених відповідно до Законів України, діяльність яких спрямована на захист національних інтересів у воєнній сфері. (із проекту Концепції державної програми розвитку Воєнної організації держави”)

Відповідно до законодавчого визначення до Воєнної організації держави можливо віднести:

СКЛАДОВІ ВОЄННОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ДЕРЖАВИ

В особливий період до Воєнної організації держави можливе включення інших органів, яким визначені бойові (мобілізаційні, спеціальні) завдання (із проекту рішень Урядової комісії).
Питання, поняття та складові Воєнної організації держави є дискусійним у науці.

Тема 3: Правові основи організації оборони, державного керівництва і управління військовими формуваннями України.

Учбові питання:

1. Загрози національній безпеці у воєнній сфері.

2.Органи, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та їх повноваження.

3. Військове управління та повноваження органів, що його здійснюють.

4. Структура державного оборонного планування.

Структура загроз у воєнній сфері

зовнішньополітична сфера

Воєнна сфера та сфера безпеки державного кордону

Національна безпека України

Сфери реальних та потенціальних загроз

економічна

сфера

інші

Оборона України – система політичних, економічних, соціальних, воєнних, науково – технічних, інформаційних, правових, організаційних, інших заходів держави, щодо підготовки до збройного захисту та її захист у разі збройної агресії або збройного конфлікту. (ст.1 Закону України „Про оборону”)
Захист суверенітету і територіальної цілісності є найважливішими функціями держави.(ст.17 Конституції України)

Органи,

які здійснюють керівництво військовими формуваннями

органи безпосереднього військового управління
(Міністерство оборони України, Генеральний штаб ЗС України, ГУВВ МВС України, адміністрація ДПС

та інші)

органи державного керівництва

Верховна Рада України

Президент України

Кабінет Міністрів України

Рада Міністрів АР Крим

облдержадміністрації

РНБО (дорадчий орган)

Формування і проведення воєнної політики, законодавче регулювання питань сфери оборони та військового будівництва здійснюється виключно Верховною Радою України.

(ст. 4 Закону України “Про оборону України”)

Повноваження органів, що здійснюють керівництво військовими формуваннями

забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої та зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, акті Президента України;
вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина;
забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики, політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування;
розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України;
здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю;
та ін.

(ст. 116 Конституції України)

оголошує за поданням Президента стану війни і укладає мир;
схвалює рішення Президента про використання ЗСУ у разі збройної агресії проти України;
затверджує загальну структуру , чисельність, визначає функції ЗСУ, СБУ та інших військових формувань, МВС;
схвалює рішення про надання військової допомоги іншим державам, про направлення підрозділів ЗСУ до іншої держави чи допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України;
затверджує протягом двох днів з моменту звернення Президенту України указів про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, про загальну або часткову мобілізацію;
та ін.

(ст. 85 Конституції України)

є Верховним Головнокомандувач ЗС України;
призначає на посади та звільняє з посад вище командування ЗС України, інших військових формувань;
забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави;
здійснює керівництво у сфері національної безпеки та оборони держави;
приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану ;
та ін.

(ст. 106 Конституції України)

забезпечують на відповідній території виконання Конституції та законів України. актів ПУ, КМ України, центральних органів виконавчої влади з питань оборони;
законність і правопорядок, додержання прав і свобод громадян;
виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля;
підготовку і виконання відповідних обласних і районних бюджетів;
та ін.

(ст. 119 Конституції України)

координує і контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері оборони в межах повноважень, визначених КУ та ЗУ “Про Раду національної безпеки і оборони України”

Військове управління – державна виконавчо-розпорядча діяльність, яка здійснюється у відповідності з чинним законодавством, військовими органами для практичного виконання завдань, організації їхнього повсякденного життя, побуту та діяльності.

Особливості військового управління:

централізація;
повна єдиноначальність;
підвищена юридична відповідальність за неналежне виконання обов’язків.

Повноваження органів, що здійснюють безпосереднє військове управління

Міністерство оборони

України

бере участь у формуванні та реалізації державної політики з питань оборони і військового будівництва, підготовці проектів Концепції нац. безпеки України, воєнної доктрини України, законодавчих та інших нормативних актів у сфері оборони, забезпечує їх виконання в ЗС України, у встановленому порядку координує діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування щодо підготовки держави до оборони;
забезпечує належний рівень боєздатності, укомплектованості, бойової та мобілізаційної готовності і підготовки ЗС України;
та ін.

(ст. 10 Закону України «Про Оборону України»)

прогнозує тенденції розвитку форм і способів воєнних дій та засобів збройної боротьби, бере участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері оборони, стратегії воєнної безпеки, обґрунтовує напрями розвитку ЗС України;
здійснює стратегічне планування застосування ЗС України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів для охорони держави;
бере участь у створенні та контролює стан системи управління державою в особливий період;
та ін.

(ст. 11 Закону України «Про Оборону України»)

Генеральний штаб ЗС

України

узгоджує з ГШ ЗС України їх програми розвитку в частині, що стосується оборони держави, а також плани підготовки їх органів управління, з’єднань і частин, призначених для підпорядкування органам в/управління в особливий період;
здійснює під керівництвом ГШ ЗС України планування застосування органів управління, з’єднань і частин призначених для підпорядкування органам в/управління в особливий період та виконання завдань територіальної оборони, надають ГШ ЗС України необхідну для цієї роботи інформацію;
та ін. (ст. 12 Закону України «Про Оборону України»)

Органи управління інших військових формувань

За тими чи іншими ознаками до військових формувань держави можна віднести:

Збройні сили України

Внутрішні війська МВС України

Державну Прикордонну службу України

Службу безпеки України

Службу зовнішньої розвідки України

Державну спеціальну службу транспорту України

Управління державної охорони України

Питання належності тих чи інших формувань держави до воєнних формувань є дискусійним у сучасній науці.

З метою належної організації планування оборони держави законом „Про організацію оборонного планування” визначено принципи, зміст і структуру оборонного планування.
Структура державного оборонного планування.

- Президент України

- РНБО

- Верховна Рада України

Довгострокове планування

(12 років)

Створення нормативно-правової бази

Середньострокове планування

(6 років)

- Президент України

- Кабінет Міністрів України

- МО України

Визначення комплексу заходів організаційно-технічного і соціально-економічного характеру

Короткострокове планування

(2 роки)

- РНБО

- Кабінет Міністрів України

- МО України

Щорічна розробка планів розвитку ЗСУ (деталізація і коригування)

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 21

Схожі:

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА ІНСТИТУТ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН Принцип nullum crimen sine lege та інститут аналогії в кримінальному праві країн – порівняльна характеристика	Київський національний університет імені Тараса Шевченка юридичний... Робоча навчальна програма / М.І. Неліп, О. Б. Костенко, Н. А. Вангородська. – Київ нац ун-т імені Тараса Шевченка / юрид ф-т. – К.,...
Київський національний університет імені Тараса Шевченка Інститут міжнародних відносин Робоча навчальна програма з дисципліни „Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка”	КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА НАУКОВО-ДОСЛІДНА... Тараса Шевченка: підсумки за 2007 рік і завдання на 2008 рік заслухана на засіданні Комісії Вченої ради з організації наукової роботи...
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА НАУКОВО-ДОСЛІДНА... Тараса Шевченка: підсумки за 2007 рік і завдання на 2008 рік заслухана на засіданні Комісії Вченої ради з організації наукової роботи...	Київський національний університет імені Тараса Шевченка юридичний... Проблеми теорії та філософії права. Робоча навчальна програма / А. Д. Машков, Н. В. Теремцова. – Київ нац ун-т імені Тараса Шевченка...
Всеукраїнська науково-практична конференція СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ... ПН України, Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка, Східноукраїнський національний університет імені...	Київський національний університет імені Тараса Шевченка Інститут міжнародних відносин Укладачі: доктор політичних наук, професор В.І. Головченко; кандидат політичних наук, доцент П. М.Ігнатьєв
Київський національний університет імені Тараса Шевченка Кабанець Н.І., к ю н. Машков А. Д., Дудар С. К., Косянчук П. С., Ліщук К. В., Середюк В,В	Тараса Шевченка Юридичний факультет кафедра трудового, земельного і екологічного права В.І. Андрейцев. Право екологічної безпеки. Навчально-методичні матеріали з еколого-правових дисциплін. Частина X. – Київський національний...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання