|
|
Скачати 2.95 Mb.
|
|
Надзвичайний стан - це передбачений Конституцією України особливий правовий режим діяльності державних органів, органів місцевого та регіонального самоврядування, підприємств, установ і організацій, який тимчасово допускає встановлені цим Законом обмеження в здійсненні конституційних прав і свобод громадян, а також прав юридичних осіб та покладає на них додаткові обов'язки. (ст.1 ЗУ „Про надзвичайний стан”) Надзвичайні обставини – це порушення нормальних умов життя і діяльності людей, пов'язане із загрозою життю і здоров’ю громадян; здійснення терористичних актів, що супроводжуються загибеллю людей чи руйнуванням особливо важливих об’єктів; виникнення міжнаціональних і міжконфесійних конфліктів; виникнення масових безпорядків, що супроводжуються насильством над громадянами, обмежують їх права і свободи; блокування або захоплення окремих особливо важливих об’єктів або місцевостей, що загрожує безпеці громадян і порушує нормальну діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування; масового переходу державного кордону з території суміжних держав. Наказ - обов'язкове для виконання усне або письмове повеління начальника, що виражено в суворій відповідності із законом. Військове законодавство чітко регламентує порядок видання наказів військовими посадовими особами. Правом видання письмових наказів користуються: командири військових частин і з'єднань, начальники установ і навчальних учбових закладів, начальники гарнізонів і вище. Настанова - систематизований звід правил діяльності окремих органів військового управління чи правил користування бойовою зброєю, військовою технікою і їх застосування (наприклад, настанови по використанню видів зброї та інші). Національна безпека – захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам. (ст.1 ЗУ „Про основи національної безпеки України”). Національна безпека країни – захищеність життєво важливих інтересів особи, суспільства та держави від внутрішніх i зовнішніх загроз. Головними об'єктами національної безпеки є: громадянин – його права i свободи; суспільство – його духовні та матеріальні цінності; держава – її конституційний лад, суверенітет, територіальна цілісність i недоторканість кордонів. Основними принципами забезпечення національної безпеки є: пріоритет прав людини, верховенство права, пріоритет договірних (мирних) засобів у вирішенні конфліктів; адекватність заходів захисту національних інтересів реальним та потенційним загрозам; демократичний цивільний контроль за воєнною сферою, а також іншими структурами в системі забезпечення національної безпеки; дотримування балансу інтересів особи, суспільства та держави, їх взаємна відповідальність; чітке розмежування повноважень органів державної влади. Національні інтереси – життєво важливі матеріальні, інтелектуальні і духовні цінності українського народу як носія суверенітету і єдиного джерела влади в Україні, визначальні потреби суспільства і держави, реалізація яких гарантує державний суверенітет України та її прогресивний розвиток. (ст.1 ЗУ „Про основи національної безпеки України” Недопущення – система заходів адміністративного примусу, спрямованих на перешкоджання здійснення злочинного наміру конкретною особою на стадії готування. Недоторканність держави – захищеність держави від будь-якого замаху ззовні з боку будь-кого. Досягається проведенням комплексу політичних, дипломатичних, економічних, воєнних, соціальних, правових і інших заходів для створення всіх необхідних умов щодо запобігання воєнному нападу. Перелічені заходи зводяться до постійно діючої системи відстоювання інтересів держави у галузі оборони. Незаконне збройне формування – створені всупереч дійсному законодавству на території країни політичною партією, релігійною організацією, повстанським рухом тощо або противником сили, що озброєні і організовані на зразок військових частин, з метою досягнення своїх політичних, воєнних, економічних та інших цілей. До незаконних збройних формувань звертаються тоді, коли залучувані засоби ідеологічного, політичного, інформаційного, економічного та іншого характеру виявилися недостатніми. Незалежно від мети створення незаконних збройних формувань, усім ним властиві приблизно одні принципи створення і застосування – склад, організація, технічне оснащення, напрямки підготовки, способи дій. Незалежність – політична самостійність, відсутність підпорядкованості, суверенітет. Нейтралітет – в міжнародному праві неучасть у війні, а у мирний час – відмова від участі у воєнних блоках. Територія нейтральної держави недоторканна, включаючи і територіальні води; воно не повинне постачати сторонам, що воюють, зброю і воєнні матеріали. Непокора - відкрита відмова виконати наказ начальника, а так само інше умисне невиконання наказу. (Кримінальний кодекс України). Непорушний запас матеріальних засобів – 1) частина військових запасів, матеріальних засобів, яка витрачається в особливих випадках з дозволу відповідного командира; 2) запаси матеріальних засобів, призначені для забезпечення військових формувань під час мобілізації i тому для виконання завдань мирного часу їх використання заборонене. Норма витрати матеріальних засобів – кількість матеріальних засобів (у розрахунково-постачальних одиницях, штуках та інших одиницях), встановлених для витрати на одного споживача (військовослужбовця, одиницю зброї, військової техніки, підрозділ, частину, з'єднання, об'єднання) в одиницю часу або на бій, операцію, виконання завдання (роботи). Норма забезпечення – кількість матеріальних засобів, встановлених до видачі військовослужбовцям, підрозділам, частинам (кораблям) або з'єднанням й призначених для використання у визначений проміжок часу. Нормативний – такий, що встановлює норму, правила. Нормативний документ - документ, який встановлює правила, загальні принципи чи характеристики різних видів діяльності або їх результатів. (ЗУ "Про акредитацію органів з оцінки відповідності"). Нормативний документ - документ, який установлює правила, загальні принципи чи характеристики різних видів діяльності або їх результатів. Цей термін охоплює такі поняття як "стандарт", "кодекс усталеної практики" та "технічні умови". (ЗУ "Про стандартизацію"). Норми експлуатації військової техніки – офіційно встановлені граничні об'єми експлуатації певного виду (типу) військової техніки в різних умовах. Розрізняють чотири основні режими експлуатації військової техніки: робочий режим, технічне обслуговування, зберігання, транспортування. Недотримання норм експлуатації у зазначених режимах може призвести до перевитрати технічного ресурсу, передчасного зносу, погіршення тактико-технічних характеристик військової техніки, відмов, аварій i катастроф. Об’єкт – 1. Те, що існує поза нами і незалежне від нашої свідомості, явище зовнішнього світу, матеріальної дійсності. 2. Явище, предмет, на який спрямована будь-яка діяльність. 3. Підприємство, установа, а також все те, що є місцем якийсь діяльності. Об’єкти оборонних галузей – підприємства, установи, організації, які розробляють та виробляють озброєння, боєприпаси, військову техніку, спеціальні комплектувальні вироби до них, підпорядковані відповідним центральним органам виконавчої влади. Об’єкти оборонного значення – майнові та виробничо – технічні комплекси підприємств, установ, організацій, що залучаються державою до виконання мобілізаційних завдань за умов особливого періоду. Оберігати – обережно охороняти, захищати. Об'єднання – військове формування, яке включає декілька з'єднань або об'єднань меншого складу, а також частин i установ. Об'єднання може бути стратегічним, оперативно – стратегічним , оперативним або оперативно-тактичним. Існують загальновійськові об'єднання, об`єднання видів Збройних Сил. Оборона – 1. Система оборонних споруд. 2. Сукупність засобів, необхідних для відсічі ворога. 3. Вид воєнних дій, який застосовується з метою зриву або відбиття наступу (ударів) переважаючих сил противника i нанесення йому поразки; прикриття (утримання) територій, районів, об’єктів, акваторій; економії сил i засобів на другорядних (менш важливих) напрямках; створення переваги над противником на головних напрямках i умов переходу своїх військ у наступ. Сутність оборони міститься в ураженні військ противника при їх висуванні або коли вони займають вихідне положення для наступу, на протязі атаки переднього краю оборони і в ході бойових дій щодо утримання оборонних рубежів шляхом нанесення вогневих ударів різними видами зброї, проведенням контрпідготовки, наполегливим утриманням ключових позицій і районів оборони, рішучими контратаками (контрударами). Побудова оборони включає: угруповання військ (сил) і їх оперативне шикування; систему оборонних рубежів (районів) і позицій; підготовлені вогневі удари; систему вогневого ураження противника; системи протиповітряної оборони, протитанкової оборони і протидесантної оборони, систему інженерних загороджень. Розрізняють позиційну і мобільну оборону. Оборона застосовується в тактичному, оперативному і стратегічному масштабах, змушено (вимушено) або навмисно. Оборона України – система політичних, економічних, соціальних, воєнних, науково – технічних, інформаційних, правових, організаційних, інших заходів держави, щодо підготовки до збройного захисту та її захист у разі збройної агресії або збройного конфлікту. (ст.1 ЗУ „Про оборону України”) Оборонна політика – комплекс заходів органів влади, інститутів і структур держави щодо запобігання війн і збройних конфліктів, стримування ймовірного супротивника, а також відбиття збройного нападу, організації воєнного будівництва і підготовки збройних сил, населення та економіки країни до захисту її національних інтересів. Оборонна реформа – докорінні перетворення воєнної організації держави, спрямовані на її приведення у відповідність до політичних, економічних, соціальних, військово-технічних та інших та інших змін в суспільстві. Як правило, є частиною державних реформ, які проводяться вищими органами державної влади. Включають переозброєння армії і флоту, зміни в організаційно-штатній структурі збройних сил та інших силових структур, зміни у системі управління, підготовки військових кадрів, порядку призову і проходження військової служби, навчання та виховання військовослужбовців, зміни у системі військового права, військових статутів тощо. Оборонне планування – складова частина системи стратегічного планування та управління державними ресурсами у сфері оборони, що здійснюється у встановлені законом строки з метою забезпечення необхідного рівня обороноздатності держави шляхом обґрунтування перспективи розвитку Збройних Сил України та інших військових формувань з урахуванням характеру реальних і потенційних загроз у воєнній сфері та економічних можливостей держави, із зазначенням конкретних заходів, виконавців та термінів їх реалізації. (ст. 1 ЗУ „Про організацію оборонного планування”) Обороноздатність держави – здатність держави до захисту у разі збройної агресії або збройного конфлікту. Вона складається з матеріальних і духовних елементів та є сукупністю воєнного, економічного, соціального та морально-політичного потенціалу у сфері оборони та належних умов для його реалізації. (ст.1 ЗУ „Про оборону України”) Обороняти – захищати, відбивати напад противника. Обшук – перевірка шляхом зовнішнього огляду, огляду змісту кишень і особистих речей, виявлення і вилучення у особи, яка підозрюється у скоєні злочину або взята під варту, предметів і речовин, використання яких можуть спричинити шкоду цій особі або стороннім особам, які її оточують. Огляд – дії військових нарядів, що полягають у перевірці ділянки місцевості, об'єктів, транспортних засобів, людей, документів, речей з метою виявлення осіб, що знаходяться у розшуку, вилучення зброї, боєприпасів, вибухових, наркотичних і інших речовин, що незаконно зберігаються, виявлення інших фактів порушення правопорядку. Озброєння – озброєння стрілецьке та артилерійське, системи (комплекси) ракетні і ракетно-космічні, керовані (некеровані) ракети та їх складові частини, комплекси (установки) для їх запуску та складові одиниці до них, засоби керування зброєю (вогнем), системи дистанційного керування ракетами, обладнання для транспортування і обслуговування ракет, апарати торпедні та бомбомети для глибинних бомб. Оперативне (бойове) завдання – завдання, поставлене вищим командувачем(командиром) об’єднанню, з’єднанню, військовій частині або підрозділу для досягнення визначеної мети в операції (бою) до встановленого терміну, визначається у залежності від складу і стану угруповання противника, замислу операції (бою), складу і бойових можливостей об’єднання, з’єднання військової частини (підрозділу), характеру місцевості та інших умов обстановки. Оперативне командування (в ЗС України) – постійне оперативно-стратегічне об'єднання (у мирний час – оперативно–територіальне), призначене для виконання оперативних, мобілізаційних завдань і завдань територіальної оборони у встановлених для нього межах, а також для технічного, тилового та інших видів забезпечення військ (сил), що знаходяться на його території, незалежно від їх підпорядкованості. Командувач військами оперативного командування відповідає за оборону, підготовку до оборони та результати воєнних дій на суші, в повітрі і навіть у морській зоні, що прилягає до узбережжя. Вказівки командувача військами оперативного командування щодо оперативного і воєнно-адміністративного управління по відношенню до об'єднань, з'єднань, частин і установ видів Збройних Сил, та інших військових формувань, розташованих на його території, обов'язкові. Оперативне командування в організаційному відношенні входить до складу Сухопутних військ. Як одиниця адміністративно-територіального розподілу України є основою, на яку орієнтуються інші військові формування держави в розподілі оперативної ланці своїх військ за територією країни (напрями Державної прикордонної служби, територіальні командування внутрішніх військ МВС ). Оперативне маскування – комплекс об’єднаних єдиним задумом організаційно-технічних заходів штабів, військ (сил), військових об’єктів, спрямованих на вирішення завдань щодо досягнення прихованості та введення противника (іноземних розвідок) в оману відносно складу, положення, стану угруповань своїх військ (сил), задуму майбутній дій та приховування діяльності військ (сил) з метою забезпечення успіху підготовки і ведення операцій (бойових дій), примусивши противника прийняти помилкове рішення, досягнувши раптовості дій військ (сил) та підвищивши їх живучість. Воно включає приховування діяльності військ (сил) і введення противника в оману відносно цієї діяльності. Оперативне обладнання території – складова частина планової діяльності органів державної влади, військ (сил) .яка полягає в проведенні скоординованих заходів (організаційних, технічних, інженерних та інших), спрямованих на підготовку території до оборони, забезпечення організованого вступу країни у війну і успішне ведення бойових дій ЗС, а також на виконання ними завдань у мирний час. Оперативне підпорядкування – тимчасове підпорядкування об'єднань, з'єднань i частин на період виконання бойових завдань командувачу (командиру), на якого покладені підготовка i проведення операції (бою) . Оперативний черговий – офіцер, що виконує встановлені йому обов'язки щодо забезпечення управління військами (силами) за час чергування на командному пункті (пункті управління) підрозділу, частини, з'єднання, об'єднання. Призначається за звичаєм на добу. Підпорядковується відповідному командиру (командувачу), начальнику штабу та іншім особам, що зазначені в спеціальних інструкціях. У великих штабах Збройних Сил – штатна посада. |
|
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА ІНСТИТУТ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН Принцип nullum crimen sine lege та інститут аналогії в кримінальному праві країн – порівняльна характеристика |
Київський національний університет імені Тараса Шевченка юридичний... Робоча навчальна програма / М.І. Неліп, О. Б. Костенко, Н. А. Вангородська. – Київ нац ун-т імені Тараса Шевченка / юрид ф-т. – К.,... |
|
Київський національний університет імені Тараса Шевченка Інститут міжнародних відносин Робоча навчальна програма з дисципліни „Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка” |
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА НАУКОВО-ДОСЛІДНА... Тараса Шевченка: підсумки за 2007 рік і завдання на 2008 рік заслухана на засіданні Комісії Вченої ради з організації наукової роботи... |
|
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА НАУКОВО-ДОСЛІДНА... Тараса Шевченка: підсумки за 2007 рік і завдання на 2008 рік заслухана на засіданні Комісії Вченої ради з організації наукової роботи... |
Київський національний університет імені Тараса Шевченка юридичний... Проблеми теорії та філософії права. Робоча навчальна програма / А. Д. Машков, Н. В. Теремцова. – Київ нац ун-т імені Тараса Шевченка... |
|
Всеукраїнська науково-практична конференція СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ... ПН України, Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка, Східноукраїнський національний університет імені... |
Київський національний університет імені Тараса Шевченка Інститут міжнародних відносин Укладачі: доктор політичних наук, професор В.І. Головченко; кандидат політичних наук, доцент П. М.Ігнатьєв |
|
Київський національний університет імені Тараса Шевченка Кабанець Н.І., к ю н. Машков А. Д., Дудар С. К., Косянчук П. С., Ліщук К. В., Середюк В,В |
Тараса Шевченка Юридичний факультет кафедра трудового, земельного і екологічного права В.І. Андрейцев. Право екологічної безпеки. Навчально-методичні матеріали з еколого-правових дисциплін. Частина X. – Київський національний... |