Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Інститут міжнародних відносин
Кафедра країнознавства
Укладачі:
професор В.І.Головченко
доцент Кравчук О.А.
КРАЇНОЗНАВСТВО: АЗІЯ, АФРИКА, ЛАТИНСЬКА АМЕРИКА
МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ
для студентів спеціальності 6.030400 „Міжнародне право”
(за модульно-рейтинговою системою)
Затверджено
на засіданні кафедри
Протокол № _1__
від „_29__” ___серпня___ 2008_ р.
В.о.директор Інституту міжнародних відносин
_______________________ В.В. Копійка
КИЇВ – 2009_
Методичні поради з дисципліни „Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка”
Укладачі: доктор політичних наук, професор В.І.Головченко; кандидат політичних наук, доцент П.М.Ігнатьєв
Лектори: доктор політичних наук, професор В.І.Головченко; кандидат політичних наук, доцент П.М.Ігнатьєв
Викладач: кандидат політичних наук, доцент П.М.Ігнатьєв
Погоджено
з науково-методичною комісією
„__2__” _____вересня________ 2007_ р.
____________________________
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КУРСУ
Мета, завдання, структура та загальна характеристика курсу. Навчальна дисципліна „Країнознавство (частина 2): Азія, Африка, Латинська Америка” є нормативним курсом у структурно-логічній схемі програми освітньо-професійної підготовки бакалавра зі спеціальності „Міжнародне право” (6.030400) напряму підготовки 0304 „Міжнародні відносини”*. Курс розрахований на один семестр.
Об’єктом курсу є країни Азії, Африки та Латинської Америки.
Предметом курсу є географічне розташування, природнокліматичні умови, мінерально-сировинні ресурси, етноконфесійний склад населення, особливості культурно-історичного розвитку, політико-правових систем, державного устрою, народногосподарських комплексів, зовнішньої політики країн Азії, Африки та Латинської Америки, а також відносини України з ними.
Метою курсу є формування у студентів комплексного підходу до вивчення країн і регіонів Азії, Африки та Латинської Америки, розуміння тенденцій світового розвитку і закономірностей формування сучасної політичної карти світу, уявлення про цивілізаційний підхід до вивчення країн і регіонів, розуміння глобальних і регіональних тенденцій світового розвитку, а також ознайомлення студентів із найважливішими питаннями проблемного та культурно-образного країнознавства афразійського та латиноамериканського просторів.
Вивчення дисципліни ставить перед викладачем і студентом низку завдань:
ознайомлення студентів із понятійно-категоріальним апаратом курсу „Країнознавство”;
вивчення історичних, культурно-цивілізаційних, геополітичних, суспільно-економічних, політико-правових, етнодемографічних і природно-кліматичних особливостей розвитку країн і регіонів Азії, Африки та Латинської Америки;
формування вміння використовувати країнознавчу інформацію у майбутній фаховій роботі.
Курс повинен дати студентові загальні знання про:
понятійно-категоріальний апарат наукової дисципліни „Країнознавство”, зокрема, дефініції та властивості геосистем, визначення держави, країни та роль цих акторів у міжнародних відносинах;
загальну структуру країнознавчих досліджень;
друковані, інтернетівські й мультимедійні джерела країнознавчої інформації;
особливості системного і комплексного підходів у дослідженнях країн та регіонів;
типологію країн Азії, Африки й Латинської Америки та їхніх регіональних об’єднань;
геополітичні, природно-кліматичні, етнодемографічні, культурно-цивілізаційні, історичні, суспільно-економічні та політико-правові особливості розвитку країн і регіонів;
науково-практичні складові країнознавства.
Опанувавши курс, студент повинен набути такі вміння:
добирати, систематизувати й аналізувати країнознавчу інформацію;
будувати загальну схему країнознавчої характеристики;
орієнтуватися в політичних, соціальних та гуманітарних проблемах сучасного світу;
використовувати методології системного (у тому числі, геосистемного та геокомплексологічного) та порівняльного підходів у дослідженні міжнародних відносин, зокрема, застосовувати системний підхід при побудові схем країнознавчих досліджень;
формулювати припущення, передбачення та прогнози у міжнародних відносинах;
визначати місце держави у міжнародних відносинах регіону й частини світу;
складати наукову бібліографію з країнознавчої та міжнародно-політичної проблематики;
готувати письмові та усні реферати, а також презентації із запропонованої проблематики, використовуючи для цього сучасні комп’ютерні технології;
застосовувати країнознавчі знання для формування сучасного „образу” майбутньої професії.
Вивчаючи курс, студент разом зі знаннями та вміннями має також набути активну громадянську позицію у питаннях захисту національних інтересів України у відносинах із КНР, Індією, Японією, Турецькою Республікою, Іраном, ПАР, Бразилією, Мексикою та іншими державами Азії, Африки й Латинської Америки.
Місце навчальної дисципліни у структурно-логічній схемі програми освітньо-професійної підготовки бакалавра зі спеціальності „Міжнародне право” (6.030400) напряму підготовки 0304 „Міжнародні відносини”. Для розуміння студентами змісту країнознавства і формування „образу” майбутньої професії, у процесі викладання „Країнознавства” активно використовується предметна область дисциплін, які прослуховуються студентами на першому курсі навчання: „Історія України”, „Загальна історія держави і права”, „Політологія”, „Соціологія”, „Правничі системи сучасності”, „Історія політичних та правових вчень”. При цьому кожна суспільна дисципліна розглядається як джерело країнознавчої інформації.
Вивчення дисципліни передбачає також наявність у студентів загальних знань зі шкільного курсу всесвітньої історії, географії материків і соціально-економічної географії, біології, зарубіжної літератури, музики, малювання тощо.
Знання, отримані в ході вивчення курсу, є базовими при вивченні таких дисциплін, як „Історія міжнародного права”, „Іноземна мова спеціальності”, „Історія політичних та правових вчень”, „Конфліктологія та теорія переговорів”, „Зовнішня політика України”, „Міжнародні відносини та зовнішня політика”, „Теорія міжнародних відносин”, „Право міжнародних організацій”.
Інформаційні джерела. Базові підручники, навчальні посібники („основна література”), підручники, монографії, словники, енциклопедії, наукові статті („додаткова” і „довідкова” література), документальні джерела („джерела”) і джерела Інтернет.
Обсяг навчального навантаження. Навчальна дисципліна „Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка” вивчається студентами впродовж одного семестру (лекцій - 40 годин, практичних занять – 32 години, самостійної роботи - 72 години; всього 144 години).
Структура курсу. Курс складається з двох модулів:
Модуль 1. Країни Азії й Африки.
Модуль 2. Країни Латинської Америки.
Комплексний підсумковий модуль.
Модуль 1 „Країни Азії й Африки” передбачає вивчення дев’яти тем:
Тема 1. Утворення і розвиток Китайської Народної Республіки;
Тема 2. Японська імперія у світовій цивілізації;
Тема 3. КНДР і Республіка Корея;
Тема 4. Країни Індокитаю;
Тема 5. Острівна Південно-Східна Азія;
Тема 6. Країни Південної Азії на шляху незалежного розвитку;
Тема 7. Країни Середнього Сходу;
Тема 8. Країни Близького Сходу;
Тема 9. Країни Тропічної та Південної Африки.
Вивчення тем 1-9 передбачає прослуховування студентом лекцій, а вивчення тем 1-2 і 4-9 передбачає також активну участь у практичних заняттях.
Модуль 2 „Країни Латинської Америки” передбачає вивчення восьми тем:
Тема 10. Загальний огляд Латинської Америки;
Тема 11. Аргентинська Республіка;
Тема 12. Республіка Чилі;
Тема 13. Боліваріанська Республіка Венесуела;
Тема 14. Республіка Колумбія;
Тема 15. Федеративна Республіка Бразилія;
Тема 16. Республіка Перу;
Тема 17. Центральна Америка;
Тема 18. Країни Карибського басейну.
Вивчення тем 10-18 передбачає прослуховування студентом лекцій. Теми 10-16 вимагають активної участі у практичних заняттях.
Підсумковий контрольний модуль передбачає написання письмового іспиту з матеріалу курсу. Семестровий екзамен – це форма підсумкового контролю засвоєння студентом теоретичного та практичного матеріалу за семестр. Складання екзамену здійснюється під час екзаменаційної сесії відповідно до затвердженого в установленому порядку розкладу в комісії, яку очолює завідувач кафедри.
З метою забезпечення об’єктивності оцінок та прозорості контролю набутих студентами знань та вмінь, семестровий контроль здійснюється у письмовій формі або з використанням комп’ютерних інформаційних технологій.
КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСНОВИ КРАЇНОЗНАВСТВА:
МІЖНАРОДНИЙ І ГЕОГРАФІЧНИЙ ВИМІРИ
Прагнення України знайти своє місце та самоствердитися у світових і європейських економічних, політичних, культурних та інших структурах вимагає достатньої наукової поінформованості фахівців і суспільства про окремі країни або регіони планети. Це спонукає до розвитку як теоретичних, так і прикладних досліджень з країнознавчої тематики, формування самостійної дисципліни тощо. Таким, відносно автономним предметом, хоча до певної міри „забутим” у вітчизняній науці, виступає країнознавство.
Країнознавство – це наукова дисципліна, яка займається комплексним вивченням країн, систематизує і узагальнює різнорідні дані про їхнє географічне розташування, природу, населення, господарство, історію, культуру, політичну систему й соціально-політичну організацію, право, геополітичне становище, зовнішню політику, місце в системі міжнародних відносин.
Країнознавство є міждисциплінарною інтегральною (синтетичною) галуззю науки, об’єктом вивчення якої виступають країни як основні одиниці соціально-політичної організації світу, а також їх великі частини (райони) або регіональні угруповання, наприклад Південноазійські, Латиноамериканські, Скандинавські країни і ін.
Предмет наукової дисципліни складають тенденції й проблеми розвитку окремих країн і регіонів світу; системоутворюючі характеристики (політична, правова, соціальна, економічна) країн; різні аспекти історії, культури, релігії, демографії, народного господарства, зовнішньої політики сучасних держав; методологічні основи, методи та методики країнознавчих досліджень.
Поряд із комплексним „універсальним” підходом до вивчення країн, у сучасній науці поширюються дослідження вузькоспеціалізованого характеру, що спрямовані на пріоритетні проблеми тих країн, які вивчаються. З огляду на це сформувалися такі види країнознавства: історико-географічне, природно-географічне, суспільно-географічне, військово-географічне, медико-географічне, туристичне та ін. Така проблемна орієнтація країнознавства сприяє зростанню практичної значимості і у той же час створює умови для розвитку його методичної бази.
У цьому сенсі можна говорити про різні виміри міжнародного країнознавства – політичний, правовий, економічний, географічний, історичний, культурний і т. п. Водночас у предметному полі міжнародного країнознавства виокремлюються три основні сфери – політика, економіка, право.
Завдання міжнародного країнознавства слід розглядати у двох основних аспектах:
1. Науково-теоретичному – розроблення цілісної концепції розвитку та функціонування всього суспільства з урахуванням співвідношення і взаємозв’язку між різними системами суспільної організації (політичною, соціальною, господарською, правовою тощо).
2. Навчальному – озброєння студентів теоретичними знаннями в галузі різних сфер життя окремих країн і регіонів/районів, а також практичними вміннями побудови комплексних країнознавчих характеристик із використанням набутих знань і дослідницьких країнознавчих методів.
Основними функціями міжнародного країнознавства з погляду сучасного наукового бачення і комплексного підходу є: 1) описова; 2) інформаційно-аналітична (методика одержання, обробки, узагальнення та передачі країнознавчої інформації); 3) культурно-освітня; 4) науково-дослідницька; 5) практична; 6) прогностична; 7) методологічна (розробка та використання методів дослідження й аналізу країнознавчої інформації); 8) світоглядна.
Насамкінець треба відзначити, що міжнародне країнознавство і пов’язана з його розробками та дослідницькими методиками типологія країн стають одними з найбільш актуальних тем на сучасному ринку. Тому поєднання комплексного країнознавчого підходу до вивчення країн, регіонів/районів, міст із методологією рейтингових оцінок має велику вагу й може порівняно швидко привести до створення нової сучасної професії, ядром якої будуть фахівці в галузі комплексного країнознавства, зокрема міжнародники-країнознавці.
САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТА
І. Підготовка індивідуального завдання
Індивідуальне завдання або реферат (від лат. refero – доповнюю, повідомляю) – короткий виклад змісту наукової проблеми, що включає основні фактичні відомості та висновки з її аналізу, а також перелік використаних джерел. Реферат повинен відрізнятися точністю та об’єктивністю у передачі матеріалу, повнотою відображення основних елементів змісту, доступністю сприйняття тексту як за змістом, так і за формою.
Особливі вимоги до підготовки індивідуального завдання:
- загальний обсяг має становити не менше 8-10 сторінок. Шрифт – 14 (New Roman) через півтора інтервали на аркуші формату А – 4;
- повинне містити титульний аркуш, вступ, основну частину, висновки та перелік використаної літератури;
- на титульній сторінці вказують: навчальний заклад і кафедру, групу, в якій навчається студент, прізвище автора, заголовок (по центру), керівників або осіб, які перевірятимуть індивідуальне завдання, внизу сторінки пишуть назву міста, де знаходиться навчальний заклад, і рік;
- у вступі має бути коротко обґрунтована актуальність вибору теми індивідуального завдання, вказано питання, які розкриваються у роботі, зазначено, яку основну та додаткову літературу було використано під час виконання завдання;
- основна частина роботи повинна характеризуватися: інформаційною насиченістю, глибиною і повнотою аналізу фактів, структурною організованістю, грамотністю викладу матеріалу;
- висновки повинні містити у сконцентрованому вигляді найголовніші наукові здобутки авторського аналізу;
- список використаних джерел має складатися з 10-14 найменувань, оформлених у відповідності до вимог вищої школи. Допускаються також посилання на джерела Інтернету з повним їхнім описом.
ІІ. Підготовка до участі в семінарському занятті
Семінарське заняття – одна з найважливіших складових навчального процесу, що дає змогу глибоко засвоїти учбовий матеріал, взяти участь у науковій дискусії, дослідити невідомі сторони проблеми, що розглядається. Семінарське заняття звичайно триває 2 академічні години, тобто 80 хвилин. На ньому зазвичай обговорюють 4-6 питань, які становлять актуальний науково-теоретичний і практично-політичний інтерес. Обговорення проводиться після виступу студента та його відповідей на запитання присутніх.
При підготовці до семінарського заняття студент повинен:
- мати тези до відповідей на всі питання, що за планом розглядатимуться на занятті;
- враховуючи, що виступ, як правило, триває 7-10 хвилин, зробити коротку змістовну доповідь з власним аналізом матеріалу, що викладається;
- передбачити можливі запитання, що випливатимуть із теми й змісту його повідомлення, розробити змістовні варіанти відповідей на них;
- мати декілька власних додаткових запитань, які можуть бути оприлюднені після виступів інших студентів;
- використовувати широке коло опублікованих джерел, особливо тих, що є актуальними у світлі проблеми, котра розглядається.
ІІІ. Підготовка та написання модульної контрольної роботи
Модульна контрольна робота – важлива складова частина навчального процесу, що дає змогу перевірити, як студенти засвоїли необхідний для розуміння проблеми матеріал. Зазвичай протягом семестру з даної дисципліни проводиться дві контрольні роботи, одна з яких стосується країнознавчих характеристик регіонів Азії та Африки, а інша – Латинської Америки.
Основні вимоги до написання модульної контрольної роботи:
Для подібних робіт не існує наперед встановленого, чітко визначеного обсягу. Зазвичай студенти використовують півтора аркуша формату А-4 для відповіді на одне запропоноване питання. В будь-якому випадкові:
- робота повинна бути підписана автором;
- в роботі важливо уникати описовості, граматичних помилок, русизмів, нечіткості викладу матеріалу, частих повторів подібних слів чи виразів (тавтології);
- стиль роботи - неупереджений, науковий, безособовий;
- обов’язкова наявність аналізу як в основній, так і в підсумковій частині;
- недопустимим є списування елементів роботи з будь-яких джерел (підручників, посібників, довідників, енциклопедій, конспектів).
ПОРЯДОК ОРГАНІЗАЦІЇ ТА КОНТРОЛЮ РОБОТИ СТУДЕНТА ЗА КРЕДИТНО-МОДУЛЬНОЮ СИСТЕМОЮ
Вивчення курсу здійснюється за кредитно-модульною системою. Кредитно-модульна система – це модель організації навчального процесу, яка ґрунтується на поєднанні двох складових: модульної технології навчання та кредитів (залікових одиниць). Вона охоплює зміст, форми та засоби навчального процесу, форми контролю якості знань та вмінь і навчальної діяльності студента в процесі аудиторної та самостійної роботи. Кредитно-модульна система має за мету поставити студента перед необхідністю регулярної навчальної роботи протягом усього семестру з розрахунком на майбутній професійний успіх.
Навчальний модуль – це логічно завершена, відносно самостійна, цілісна частина навчального курсу, сукупність теоретичних та практичних завдань відповідного змісту і структури з розробленою системою навчально-методичного та індивідуально-технологічного забезпечення, необхідним компонентом якої є відповідні форми рейтингового контролю.
Кредит (залікова одиниця) – це уніфікована одиниця виміру виконаної студентом аудиторної та самостійної навчальної роботи (навчального навантаження), що відповідає 36 годинам робочого часу.
Рейтинг (рейтингова оцінка) – це кількісна оцінка досягнень студента за багатобальною шкалою в процесі виконання ним заздалегідь визначеної сукупності навчальних завдань.
Рейтингова система оцінювання (РСО) – це система визначення якості виконання студентом усіх видів аудиторної та самостійної навчальної роботи й рівня набутих ним знань і вмінь шляхом оцінювання в балах результатів цієї роботи під час поточного, модульного (проміжного) та семестрового (підсумкового) контролю, з наступним переведенням оцінки в балах у оцінки за традиційною національною шкалою.
Поточна модульна рейтингова оцінка складається з балів, які студент отримує за певну навчальну діяльність протягом засвоєння даного модуля – виконання та захист індивідуальних завдань, виступи на семінарських та практичних заняттях тощо.
РСО передбачає використання поточної, контрольної, підсумкової, підсумкової семестрової модульних рейтингових оцінок, а також екзаменаційної та підсумкової семестрових рейтингових оцінок.
Контрольна модульна рейтингова оцінка визначається (в балах та за національною шкалою) за результатами виконання модульної контрольної роботи з даного модуля.
Підсумкова модульна рейтингова оцінка визначається (в балах та за національною шкалою) як сума поточної та контрольної модульних рейтингових оцінок з даного модуля.
Екзаменаційна рейтингова оцінка визначається (в балах та за національною шкалою) за результатами виконання екзаменаційних завдань.
Підсумкова семестрова рейтингова оцінка визначається як сума підсумкової семестрової модульної та екзаменаційної рейтингових оцінок (в балах, за національною шкалою).
Підсумкова рейтингова оцінка з дисципліни визначається як середньозважена оцінка з підсумкових семестрових рейтингових оцінок у балах з наступним її переведенням у оцінки за національною шкалою.
Оцінювання окремих видів виконаної студентом навчальної роботи здійснюється в балах відповідно до Робочої навчальної програми з дисципліни.
Сума рейтингових оцінок, отриманих студентом за окремі види виконаної навчальної роботи, становить поточну модульну рейтингову оцінку, яка заноситься до відомості модульного контролю.
Студент, який успішно (з позитивними за національною шкалою оцінками) виконав передбачені в даному модулі всі види навчальної роботи, допускається до модульного контролю з цього модуля.
Модульний контроль здійснюється в комісії, яку очолює завідувач кафедри, шляхом виконання студентом модульної контрольної роботи тривалістю до двох академічних годин.
Сума поточної та контрольної модульної рейтингових оцінок становить підсумкову модульну рейтингову оцінку, яка виражається в балах та за національною шкалою відповідно до Робочої навчальної програми з дисципліни.
Модуль зараховується студентові, якщо він під час модульного контролю отримав позитивну (за національною шкалою) контрольну модульну рейтингову оцінку (табл. 4.2) та позитивну підсумкову модульну рейтингову оцінку.
У випадку відсутності студента на модульному контролі з будь-яких причин (через недопуск, хворобу тощо), проти його прізвища у колонці “Контрольна модульна рейтингова оцінка” відомості модульного контролю робиться запис “Не з’явився”, а у колонці “Підсумкова модульна рейтингова оцінка” – “Не атестований”.
При цьому студент вважається таким, що не має академічної заборгованості, якщо він має допуск до модульного контролю і не з’явився на нього з поважних причин, підтверджених документально. У інших випадках студент вважається таким, що має академічну заборгованість.
Питання подальшого проходження студентом модульного контролю у цих випадках вирішується у встановленому порядку.
Студент, який отримав незадовільну контрольну модульну рейтингову оцінку, повинен повторно пройти модульний контроль.
При повторному проходженні модульного контролю максимальна величина контрольної модульної рейтингової оцінки в балах, яку може отримати студент, дорівнює чотирьом (оцінці “Добре” за національною шкалою), тобто зменшується на один бал.
Перескладання позитивної підсумкової модульної рейтингової оцінки з метою її підвищення не дозволяється.
Сума підсумкових модульних рейтингових оцінок у балах становить підсумкову семестрову модульну рейтингову оцінку, яка переховується в оцінку за національною шкалою.
Студент, який має позитивну (за національною шкалою) підсумкову семестрову модульну рейтингову оцінку, допускається до семестрового контролю, здійснюваного у формі семестрового екзамену.
Семестровий екзамен шляхом виконання студентом письмової екзаменаційної роботи тривалістю до трьох академічних годин здійснюється в комісії, яку очолює завідувач кафедри.
Якщо студент під час семестрового екзамену отримав позитивну (за національною шкалою) екзаменаційну рейтингову оцінку, то навчальний курс з дисципліни у семестрі йому зараховується.
У інших випадках він повинен повторно складати семестровий екзамен у встановленому порядку.
При повторному складанні семестрового екзамену максимальна величина екзаменаційної рейтингової оцінки в балах, яку може отримати студент, дорівнює 30.
Сума підсумкової семестрової модульної та екзаменаційної рейтингових оцінок у балах становить підсумкову семестрову рейтингову оцінку, яка перераховується в оцінки за національною шкалою.
Студент має право не складати семестровий екзамен і отримати підсумкову семестрову рейтингову оцінку без екзамену, якщо протягом семестру він виконав усі види навчальної роботи без порушення встановлених термінів і без перескладань та отримав позитивну (за національною шкалою) підсумкову семестрову модульну рейтингову оцінку. За інших обставин він повинен обов’язково складати семестровий екзамен.
Підсумкова семестрова рейтингова оцінка студента, який протягом семестру виконав усі види навчальної роботи без порушення встановлених термінів і без перескладань, отримав позитивну (за національною шкалою) підсумкову семестрову модульну рейтингову оцінку і вирішив не складати екзамен, дорівнює сумі підсумкової семестрової модульної рейтингової оцінки та мінімальної екзаменаційної рейтингової оцінки, встановленої для кожної категорії підсумкових семестрових модульних рейтингових оцінок (для “Відмінно” – 35 балів, для “Добре” – 30 балів, для “Задовільно” – 25 балів).
Якщо студент з будь-яких причин (через недопуск, хворобу тощо) відсутній на семестровому екзамені, який він повинен обов’язково складати, то проти його прізвища у колонці “Екзаменаційна рейтингова оцінка” заліково-екзаменаційної відомості робиться запис “Не з’явився”, а у колонці “Підсумкова семестрова рейтингова оцінка” – “Не атестований”.
При цьому, якщо студент, маючи допуск до семестрового екзамену, не з’явився на нього з поважних причин, підтверджених документально, він вважається таким, що не має академічної заборгованості. Інакше студент вважається таким, що має академічну заборгованість.
Питання подальшого проходження студентом семестрового контролю у цих випадках вирішується у встановленому порядку.
Перескладання позитивної підсумкової семестрової рейтингової оцінки з метою її підвищення не дозволяється.
Підсумкова семестрова рейтингова оцінка заноситься до залікової книжки, наприклад, так: 92/Відм., 85/Добре, 79/Добре, 68/Задов., 65/Задов. тощо.
Таким чином, вивчення курсу передбачає регулярне відвідування лекційних та практичних занять, виконання завдань для самостійної роботи, у тому числі підготовку одного письмового реферату з тематики курсу, написання письмових контрольних робіт (тестів) по кожному з двох модулів, підсумкової контрольної роботи і письмового іспиту з дисципліни. Кожна зі складових курсу передбачає чітко визначені форми контролю у відповідності до тематичного плану.
Жодна з перелічених складових, взята окремо від інших, не може бути підставою для виставлення підсумкової оцінки з курсу. Зарахування курсу відбувається на підставі узагальнення результатів поточного і підсумкового контролю протягом усього періоду його вивчення.
|