Заняття 5
Скачати 0.93 Mb.
Назва Заняття 5
Сторінка 1/7
Дата 05.04.2013
Розмір 0.93 Mb.
Тип Методичні рекомендації
bibl.com.ua > Туризм > Методичні рекомендації
  1   2   3   4   5   6   7


Державний заклад «Дніпропетровська медична академія міністерства охорони здров’я україни»

КАФЕДРА ФАКУЛЬТЕТСЬКОЇ ПЕДІАТРІЇ

ТА МЕДИЧНОЇ ГЕНЕТИКИ
«Затверджено»

на методичному засіданні

кафедри факультетської педіатрії

і медичної генетики ДЗ «ДМА»

Завідувач кафедри, професор

______________ О.Є. Абатуров

«____» __________________ 2012 р.


МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

для студентів


Учбова дисципліна
Педіатрія

Модуль №
2

Змістовний модуль №2
Найбільш поширені соматичні та інфекційні захворювання дитячого віку.

Тема заняття 5
Інфекційні захворювання дитячого віку. Імунопрофілактика дитячих інфекціних захворювань.

Курс
4

Факультет
Стоматологічний


Дніпропетровськ – 2012

Тема 5. Інфекційні захворювання дитячого віку. Імунопрофілактика дитячих інфекціних захворювань.

Актуальність теми. Інфекційні захворювання займають одне з провідних місць в структурі захворюваності дітей від 0 до 18 років. Швидка розповсюдженість, різноманітність клінічних проявів, розвиток тяжких ускладнень, підкреслюють високу актуальність цієї проблеми і необхідність детального вивчення конкретних нозологічних форм для своєчасної діагностики, надання кваліфікованої медичної допомоги хворому та проведення профілактичної роботи.
1. Конкретні цілі практичного заняття:

  • визначати етіопатогенетичні фактори найбільш поширених дитячих інфекційних захворювань;

  • демонструвати володіння принципами діагностики найбільш поширених дитячих інфекційних захворювань;

  • аналізувати дані лабораторних та інструментальних обстежень дітей із інфекційними захворюваннями;

  • складати план лікування дітей із найбільш поширеними інфекційними захворюваннями;

  • класифікувати та аналізувати типову клінічну картину найбільш поширених дитячих інфекційних захворювань;

  • планувати комплекс протиепідемічних заходів у вогнищі інфекційного захворювання;

  • демонструвати володіння принципами імунопрофілактики інфекційних захворювань у дітей.


2. Базовий рівень підготовки


Назви базових дисциплін
Отримані навички

1. Нормальна анатомія
Знання анатомічних особливостей імунної системи людини.

2. Нормальна фізіологія
Функції імунної системи та механізми її регуляції. Механізми захисту організму від інфекцій.

3. Патанатомія
Патоморфологія інфекційно-запального процесу.

4. Патофізіологія
Механізми розвитку та стадії інфекційно-запального процессу; ознаки запалення; зміни обміну речовин та фізіологічних фукцій при інфекційних захворюваннях.

5. Мікробіологія

(імунологія)
Характеристика збудників інфекційних захворювань (кір, краснуха, скарлатина, вітряна віспа, паротитна інфекція, дифтерія, ВІЛ-інфукція). Методи діагностики інфекційних хвороб.

6. Біохімія
Молекулярні механізми запалення.

7. Фармакологія
Принципи фармакотерапії при інфекційних захворюваннях. Противірусні, антибактеріальні та імуномодулюючі препарати.

7. Гігієна
Знання протиепідемічних заходів у вогнищі інфекційного захворювання.



3. Вміст теми.

СКАРЛАТИНА

ШИФР МКХ –10 - А-38 Скарлатина

Скарлатина - гостре інфекційне захворювання, яке викликається β-гемолітичним стрептококом групи А і характеризується симптомами загальної інтоксикації, ангіною та висипом на шкірі.

Етіологія. β-гемолітичний стрептокок групи А. Доведено, що вирішальна роль у виникненні скарлатини належить рівню антитоксичного імунітету дитини. Якщо в момент зараження антитоксичний імунітет відсутній, стрептококова інфекція протікає як скарлатина. При наявності антитоксичного імунітету виникає ангіна, фарингіт, безсимптомна інфекція.

Епідеміологія. Джерело – хворий на скарлатину чи інші форми стрептококової інфекції, який є заразним з моменту захворювання.

Механізм передачі – повітряно-краплинний, рідше – харчовий, контактний.

Сприйнятливість – частіше хворіють діти дошкільного та молодшого шкільного віку, індекс контагіозності – 40 %.

Сезонність - наростання захворюваності в осінньо - зимовий період.

Патогенез. Вхідними воротами є слизова оболонка ротоглотки, рідко пошкоджена шкіра, пологові шляхи (у породілей), легені. Розвиток захворювання пов׳язано з токсичним, септичним та алергічним впливом стрептококу.

Клінічні критерії.

  1. Інкубаційний період - від декількох годин до 7 діб.

  2. Початковий період (від початку захворювання до появи висипу) – триває декілька годин – 1-2 доби, характеризується гострим початком, наявністю синдромів інтоксикації (підвищення температури тіла, головний біль, млявість, блювота) та ангіни (біль у горлі, відмежована яскрава гіперемія слизової ротоглотки, дрібноточкова енантема на м׳якому піднебінні, катаральний лімфаденіт регіонарних лімфовузлів).

  3. Період висипань:

а) Фаза розпалу триває 1-2 діб. Характерно:

  • максимальна інтоксикація (гарячка до 39-40 °С, язик обкладений білим нальотом);

  • типичне обличчя хворого («маска Філатова»): блідий носо-губний трикутник, рум'яне­ць щік, малиновий кольор губ;

  • відмежована гіперемія м׳якого піднебіння («палаючий зів»);

  • енантема на м׳якому піднебінні;

  • ангіна (гіпертрофовані мигдалики, катаральна, лакунарна, фолікулярна чи некротична ангіна);

  • регіонарний підщелепний або шийний лімфаденіт;

  • шкіра суха, шорстка;

  • висипка – на гіперемійованому фоні шкіри виявляється яскраво-червоний дрібнокрапчастий висип, який за кілька годин поширюється на все тіло; характерна локалізація висипу: згинальні поверхні кінцівок, передня і бокові поверхні шиї, бокові поверхні тулуба, живіт, внут­рішня поверхня стегон, шкіра природних складок. На цих ділян­ках шкіри висип буває більш рясним, яскравішим і зберігається протягом більш тривалого часу. В природних та штучних складках можуть з'являтися дрібні петехії, які утворюють гемо­рагічні стрічки (симптом Пастіа);

  • позитивний симптом «щипка» — поява нових елементів висипу, петехій після фізичної дії на шкіру;

  • білий дермографізм - у перші 3-4 доби захворювання має довгий прихований період і короткий явний;

  • симпатична фаза «скарлатинозного» серця: тахікардія, підвищення артеріального тиску.

б) Фаза згасання:

    • нормалізація температури тіла до 3-4 дня;

    • гіперемія обличчя починає зникати з 2-3-го дня хвороби, проте блідість носогубного трикутника може залиша­тися до 6-7-го дня;

    • язик з 2-3 дня очищується, на 4-5 добу стає «малиновим», проступають збільшені сосочки; блідніє до 10-12 дня, зберігає виражені сосочки;

    • енантема зникає з 2-3 дня, гіперемія блідніє до 6-7 дня;

    • розміри лімфовузлів нормалізуються до 4-5 дня;

    • з 2-3 до 6 дня згасає гіперемійований фон шкіри, колір висипу стає менш вираженим, далі майже повністю зникає на спині, грудях, але залишається ще досить рясним у місцях його типової локалізації;

    • симптом Пастіа зникає в кінці 1-го — на по­чатку 2-го тижня;

    • білий дермографізм - короткий прихований і довгий явний період;

    • вагус-фаза «скарлатинозного» серця: брадикардія, аритмія, зниження артеріального тиску, розширення меж серця, систолічний шум на вер­хівці, акцент або розщеплення 11 тону на легеневій артерії. Ці зміни зумовлені в першу чергу порушенням балансу у вегетативній нервовій системі, а не безпосереднім ураженням сер­ця.

  2. Період реконвалесценції розпочинається з другого тижня (10-14 дні):

  • язик «сосочковий»;

  • лущення шкіри починається на 2-3-му тижні хвороби. Воно з'являється у вигляді тріщинок шкіри біля країв нігтів і в подальшому поширюється на кінчики пальців, на долоні чи підошви. На обличчі, шиї лущення висівкоподібне, на тулубі, кінцівках — дрібнопластинчате, на кистях та ступнях — великопластинчате;

  • вагус-фаза «скарлатинозного» серця утримується 2-4 тижні;

  • підвищення чутливості до стрептококової інфекції, можливість ускладнень.

Критерії тяжкості:

Легка форма: температура тіла підвищена до 38 °С, помірно виражені симптоми інтоксикації, загальний стан задовільний, катаральна ангіна, незначний висип на шкірі, клінічні симптоми тривалістю 3-5 днів.

Середньо-тяжка форма: температура тіла підвищена до 39 – 40 °С, тривалість 5 - 7 днів, головний біль, повторна блювота, яскравий, інтенсивний висип на шкірі, фолікулярна, лакунарна ангіна, енантема на м׳якому піднебінні, розвиток ускладнень.

Тяжка форма: значно виражений інтоксикаційний синдром, температура тіла до

40 °С та вище, можливі менінгеальні симптоми, судоми, порушення свідомості, висип із ціанотичним відтінком, геморагічний висип, розвиток ускладнень.

Септична форма: характеризується некротичною ангіною, некротичним назофарингітом, розвитком септичних ускладнень.

Ускладнення можна поділити на ранні та пізні, а залежно від фази патогенезу — на ток­сичні, септичні та алергічні.

У ранні терміни захворювання (перший тиждень) виникають токсичні ускладнен­ня, їх виявляють тільки при тяжких токсичних формах скарлати­ни, які на сьогодні майже не зустрічаються. На 2-3-му тижні частіше виникають септичні (лімфаденіт, отит, мастоїдит, синусит, синовіт, рідше — септичний ендо­кардит, гнійний менінгіт, абсцес мозку) та алергічні ускладнення (міокардит, нефрит, синовіт, лімфаденіт).

Слід пам'ятати, що ускладнення можуть виникати при різних формах скарлатини, в тому числі і при легких.

 Діагностика.

  1. Загальний аналіз крові (лейкоцитоз, нейтрофільоз, зсув формули вліво, еозинофілія, підвищення ШОЕ).

  2. Бактеріологічне дослідження слизу із ротоглотки (виділення -гемолітичного стрептококу групи А).

  3. Серологічний метод (наростання титрів антистрептолізину О в динаміці).

Лікування здійснюється переважно в домашніх умовах. Госпіталізації підлягають хворі з тяжкими формами скарлатини, з ускладненнями, за епідемічними показами.

  1. Ліжковий режим протягом гострого періоду.

  2. Етіотропна терапія: антибіотики – при легкій формі пеніциліни або макроліди, при середньо-тяжкій – пеніциліни, при тяжкій - цефалоспорини І-ІІ покоління, кліндаміцин, ванкоміцин. Курс антибіотикотерапії – при легкій формі 10 днів, середньо-тяжкій та тяжкій 10 -14 днів. Шлях введення – при легкій формі – перорально, при середньо-тяжкій - внутрішньом׳язово, при тяжкій – внутрішньовенно.

  3. Дезінтоксикаційна терапія: при легкій формі – значна кількість пиття, при середньо-тяжкій та тяжкій формах – інфузії глюкозо-сольових розчинів.

  4. Антигістамінні препарати.

  5. Препарати, які зміцнюють стінку судин (аскорутин, галаскорбін).

  6. Жарознижуючі препарати (парацетамол, ібупрофен).

  7. Засоби місцевої санації: полоскання горла дезинфікуючими розчинами, тубус – кварц, тощо.

Профілактика. Специфічна профілактика скарлатини не розроблена. Хворих ізолюють на 7-10 діб, але у дитячі установи допускаються через 22 дні.
КРАСНУХА

ШИФР МКХ – 10 – В.06 Краснуха

В.06.0 Краснуха з неврологічними ускладненнями

В.06.8 Краснуха з іншими ускладненнями

В.06.9 Краснуха без ускладнень
Краснуха — вірусна інфекція, яка може мати перебіг у вигляді набутого (з повітряно-краплинним механізмом передачі, маловираженими клінічними проявами і доброякісним завершенням) та природженого (із трансплацентарним шляхом передачі і розвитком тяжких вад плода) процесу.

Етіологія. РНК-вмісний Rubivirus.

Епідеміологія. Краснуха – виключно антропонозна інфекція. Джерело – хворий чи вірусоносій. Вірус починає виділятися з ротоглотки хворої людини за 7—10 днів до появи висипу на шкірі і може про­довжувати виділятися за межі організму протягом 2—3 тижнів після зникнення висипу. Найбільш інтенсивне виділення вірусу із орга­нізму хворої людини відбувається в перші 5 днів від появи висипу. У дітей з природженою краснухою вірусовиділення з мокротин­ням, калом, сечею може тривати протягом 1,5—2 років.

Механізм передачі – повітряно-краплинний.

Сприйнятливість – загальна, особливо висока у дітей 2-9 років, індекс контагіозності – 70-90 %.

Сезонність - наростання захворюваності в зимово-весняний період.

Імунітет після перенесеної краснухи — стійкий, тривалий.

Патогенез.  У разі набутої краснухи вхідними воротами для віру­су є слизові оболонки ротоглотки. Первинна реплікація вірусу відбувається у клітинах епітелію слизо­вої оболонки щік, потім інфікуються лімфоїдна тканина рото­глотки та верхніх дихальних шляхів. Після цього вірус гематоген­но поширюється і вражає органи і системи.

У разі природженої краснухи вірус потрапляє до плода через кровотік матері. Цитодеструктивна дія вірусу краснухи проявляється лише у кришталику та у завитку внутрішнього вуха. Патологічні зміни пов'язані в основному з при­гніченням мітотичної активності клітин та уповільненням їх росту. Порушення росту клітин пояснюють прямою дією вірусу чи його дією через генетичний апарат. Важливим у патогенезі ушкодження клітин плода є ураження його судин, яке призводить до некрозу тканин. Вади серця, катаракта, глаукома розви­ваються при захворюванні майбутньої матері в перші 8 тижнів вагіт­ності, ураження органа слуху — у 12 тижнів. Рівень ембріо­нальної інфекції досягає 80-90% при захворюванні вагітноїу І три­местрі, 25-35% — у II і 8-10% — у III. При зараженні краснухою після 20-го тижня вагітності ризик виникнення вад розвитку знач­но знижується, але інфекція в цей період може призвести до роз­витку хронічного захворювання з ураженням нервової системи та органів чуттів.

Клінічні критерії набутої краснухи.

  1. Інкубаційний період – 11-21 день (частіше 18±3 дні).

  2. Гострий початок захворювання.

  3. Слабовиражений інтоксикаційний синдром (підвищення температури тіла до 37,5-38С).

  4. Непостійний, слабковиражений катар слизових оболонок, кон’юнктив – на протязі 2-3 днів.

  5. Розеольозна енантема на твердому підебінні.

  6. Збільшення потилич­них, завушних та задньошийних лімфатичних вузлів - еластичної консистенції, неспаяні з іншими тканинами, чутливі під час пальпації, можуть бути видні неозброєним оком. Збільшені лімфатичні вузли можна ви­явити за 5-10 днів до появи висипу і через 1-2 тижнів після нього.

  7. Висип з׳являється в перший день хвороби - розеольозний та дрібноплямисто-папульозний. Елементи висипу між собою не зливаються, з׳являється одночасно на всьому тілі. Переважна локалізація — розгинальні поверхні кінцівок, спина, сідниці, зовнішня поверхня стегон. Висип зникає протягом 1-3 днів, без утворення пігментації чи лущення.

Особливості перебігу краснухи у дітей старшого віку: продромальний період від кількох годин до 1-2 доби. Характерний більш тяжкий перебіг: виражені інтоксикація (головний біль, фебрильна температура тіла, озноб, міалгія) та катаральні прояви (сухий кашель, першіння у горлі, виражений кон׳юнк­тивіт зі сльозотечею, світлобоязню, нежить); висип більш рясний, плямисто-папульозний, з тенденцією до зливання; у хлопчиків – тесталгія, у дівчаток – артрити (біль, почервоніння, припухлість суглобів). Уражаються частіше п׳ястно-фалангові суглоби пальців рук, потім колінні та ліктьові. Симптоми ураження суглобів з׳являються, як правило, через 1 тиждень після появи висипу і зникають протягом наступного тижня. Перебіг арт­риту та синовіту нетривалий і сприятливий.

Клінічні критерії природженої краснухи.

  1. Класична тріада: катаракта, вади серця (незарощення артеріальної протоки, вади аортального клапана, стеноз аорти, коарктація аорти, дефект міжшлункової перегородки та стеноз легеневої артерії, дефект міжпередсердної перегородки, транспозиція аорти та легеневої артерії), глухота.

  2. «Розширений» синдром - крім перерахованого вище: мікроцефалія, мікрофтальм, ретинопатія, помутніння рогівки, глаукома, розщеплення піднебіння, інтерстиціальна пневмонія, гепатит, міокардит, менінгоенцефаліт, ураження вестибулярного апарату, вади органів сечостатевої системи, дерматит, тромбоцитопенія, гемолітична анемія, гіпогамаглобулінемія, зменшена маса тіла при народженні, вторинний імунодефіцит (гіпогаммаглобулінемія).

Ускладнення: артрити, синовііти, серозні менінгіти, енцефаліти.

 Діагностика при набутій краснусі.

  1. Загальний аналіз крові - лейкопенія, нейтропенія, лімфоцитоз, плазматичні клітини, нормальна ШОЕ.

  2. Серологічний метод (РН, РТГА, РЗК, РІФ) — наростання титрів антитіл у динаміці в 4 та більше разів.

  3. Імуноферментний аналіз (ІФА) - визначення специфічних антитіл класу Ig M у гострому періоді захворювання та Ig G після перенесеної інфекції в крові, при необхідності спиномозковій рідині.

  4. ПЛР крові, сечі, слини, при необхідності спиномозкової рідини – виділення РНК вірусу.

Діагностика при природженій краснусі.

  1. Імуноферментний аналіз (ІФА) - виявлення специфічних антитіл класу Ig M.

  2. Серологічний метод (РПГА) - стійкий позитивний результат.

  3. Виявлення РНК вірусу (кров, сеча, слина, кал, спинномозкова рідина) методом ПЛР.

Лікування хворих з неускладненим перебігом набутої краснухи проводять у домашніх умовах.

  1. Ліжковий режим протягом гострого періоду.

  2. Загально-гігієнічні заходи.

  3. Часте провітрювання приміщень.

  4. Симптоматична терапія: жарознижуючі при підвищенні температури тіла (парацетамол, ібупрофен) та інше.

Лікування хворих на природжену краснуху — залежно від характеру основних клінічних синдромів у профільному стаціонарі в ізольованій палаті.

Профілактика. Хворого на краснуху ізолюють до 5-го дня з моменту розвитку хвороби, у разі природженої краснухи — до 1 року. На контактних неімунних дітей накладається карантин на 21 день.

При контакті вагітної жінки з хворим на краснуху необхідно серологічно визначити її чутливість до інфекції. При наявності у неї високих титрів специфічних IgG вона є імунною, і плоду не загрожує інфікування. Якщо антитіла відсутні, пробу на антитіла до вірусу краснухи слід повторити через 4-5 тижнів. При наявно­сті сероконверсії жінці рекомендують переривання вагітності. Якщо друга проба не містить антитіл, беруть ще одну пробу через 1 міс.

Специфічну профілактику краснухи здійснюють живою краснушною вакциною у віці 12-15 міс. з подальшою ревакцинацією у 6 років. Розчинений препарат вводять підшкірно або внутрішньом׳язово.
КІР

ШИФР МКХ – 10 – В- 05 Кір

Кір – гостре інфекційне захворювання вірусної етіології з по­вітряно-краплинним механізмом передачі, яке характеризується циклічним перебігом, порушенням загального стану, запаленням верхніх дихальних шляхів, слизової оболонки ротової порожнини, очей та плямисто-папульозним висипом.

Етіологія – РНК-вмісний вірус, що належить до родини Paramixoviridae, роду Morbillivirus.

Епідеміологія. Джерело інфекції – тільки хвора людина, яка стає заразною в останні 24—48 год. інкубаційного періоду. Вона виділяє вірус протягом усього катарального періоду і ще 5 днів після появи висипу. Найбільш заразним є хворий на кір у катараль­ний період.

Механізм передачі – повітряно-краплинний.

Сприйнятливість – загальна, індекс контагіозності – 95-98 %.

Після перенесеного гострого кору формується стійкий довічний імунітет.

Патогенез. Вхідними воротами є слизові оболонки верхніх дихальних шляхів і кон׳юнктива ока. Вірус проникає у підслизовий простір і регіонарні лімфатичні вузли, де відбуваються його фіксація і первинна ре­плікація. З 3-го дня інкубаційного періоду вірус проникає в кров (первинна віремія), із крові вірус кору потрапляє в селезінку, печінку, кістко­вий мозок, лімфатичні вузли, інфікує мононуклеари і лімфоци­ти. З 7-го дня інкубаційного періоду розвивається повторна віре­мія, яка призводить до фіксації вірусу в епітеліальних клітинах шкіри, дихальних шляхів, кон'юнктиви ока, кишечнику з розвит­ком в них дистрофічних змін. Внаслідок ураження ендотелію судин порушуються мікроциркуляція і лімфотечія у підслизовому просторі, що створює умови для розвитку вторинної бактеріальної інфекції. Ураження кліти­н імунної системи призводить до імуносупресії, зниження клітин­ного імунітету, що створює додаткові умови для розвитку вторинних бактеріальних ускладнень. Під час віремії при кору нерідко вірус проникає в клітини ЦНС, що може призвести до розвитку корового енцефаломієліту.

 Клінічні критерії.

  1. Інкубаційний період – 9-17 днів; у тих, хто отримував імуноглобулін, препарати крові, імунодепресанти у період після контакту, - 21 день.

  2. Катаральний період - триває 4-5 днів:

    • початок хвороби гострий;

    • підвищення температури тіла до 38-39 °С;

    • симптоми порушення загального стану;

    • наростаючі катаральні явища: рясний нежить, настійливий сухий кашель, сиплий голос;

    • кон׳юнктивіт, склерит, світлобоязнь, блефароспазм – виникають на 2-3 добу;

    • на слизовій оболонці м׳якого та твердого піднебінь – плямиста енантема;

    • на слизовій оболонці щік проти малих корінних зубів, яснах та інших слизових оболонках ротової порожнини визначаються дрібні плями білого кольору (симптом Філатова-Бельського-Копліка) - за 1-2 дні до періоду висипань;

    • двогорбий характер температури до висипу.

  3. Період висипу:

  • погіршується загальний стан;

  • температура тіла підвищується до 39-40 °С та залишається підвищеною весь період висипу;

  • катаральні явища зростають;

  • висип плямисто-папульозний, насичено-червоного кольору, на незміненому фоні шкіри, схильний до злиття. Характерна етапність: перша доба – за вухами, на обличчі; друга доба – на шиї, плечовому поясі, верхній частині тулуба; третя доба – поширюється на весь тулуб, руки, проксимальну ділянку ніг; четверта доба – на всі нижні кінцівки.

  1. Період пігментації:

  • розвивається в тій послідовності, що й висип;

  • на місці висипу з׳являються пігментні плями;

  • покращується самопочуття;

  • нормалізується температура тіла;

  • зникають катаральні явища (7-9 день від початку висипки).

  1. Період реконвалесценції:

  • пігментація завершується висівкоподібним лущенням;

  • корова анергія (3-4 тижні).

 Ускладнення:

  • пов׳язані з дією самого вірусу (стенозуючий ларинготрахеобронхіт, пневмонія, енцефаліт та енцефаломієліт, ентероколіт, міокардит, перикардит, дефіцит вітаміну А аж до розвитку сліпоти, тромбоцитопенічна пурпура, що має назву «чорний кір», безжовтяничний гепатит);

  • зумовлені приєднанням вторинної бактеріальної інфекції (стоматит, гінгівіт, глосит, отит, синусит, бронхіт, пневмонія, плеврит, гнійний кон׳юнктивіт, блефарит, виразковий кератит, періорбітальна флегмона, інфекція сечових шляхів, гастроентероколіт).

Діагноз кору можна поставити, опираючись тільки на клінічні діагностичні критерії. У випадках складної клінічної діагностики використовують додаткові дослідження.

  1. Загальний аналіз крові - лейкопенія, лімфоцитоз, еозинофілія, тромбоцитопенія.

  2. Цитологічне дослідження (цитоскопія) мазків-відбитків з ротоглотки – виявлення типових для кору багатоядерних гігантських клітин.

  3. Серологічні методі (РТГА та РПГА) – збільшення титру антитіл в динаміці в 4 та більш разів.

  4. Імуноферментний аналіз (ІФА) – виявлення антитіл до вірусу кору класу Ig M (гострий період), наростання титру класу Ig G в 4 рази та більше (перенесена хвороба).

Лікування хворих на кір здійснюється переважно в домашніх умовах.

Госпіталізації підлягають хворі: першого року життя, з тяжкими формами кору, з ускладненнями, за епідемічними показами.

Неускладнений легкий, середньо-тяжкий кір та атипові форми кору не потребують медикаментозного лікування. Хворим призначають:

  1. Ліжковий режим протягом періоду гарячки.

  2. Гігієнічні заходи стосовно ротової порожнини та очей.

  3. Часте провітрювання приміщень.

  4. При нежиті – судинозвужуючі препарати.

  5. При кашлі – муколітичні препарати.

  6. Вітамін А внутришньо.

Профілактика.У дитячих колективах оголошується карантин з 9-го по 17-й день з моменту контакту.

Хворий на кір є джерелом зараження протягом останніх 48 год. інкубаційного періоду, весь катаральний період і 5 днів з дня по­яви висипу. Хворий на кір, перебіг якого ускладнився пневмонією, енцефалітом, вважається заразним до 10-го дня з моменту появи висипу.

Специфічна профілактика проводиться живою вакциною у віці 12-15 міс. з подальшою ревакцинацією у віці 6 років. Вакцина вводиться підшкірно в об'ємі 0,5 мл під лопатку або в область плеча.
Диференційна діагностика кору, краснухи та скарлатини.


Діагностичні ознаки
Кір
Краснуха
Скарлатина

1
2
3
4

Початкові симптоми
катар ВДШ, кон׳юнктив 2-4 дні
висипка
гострий початок, біль у горлі, блювання, підвищення температури тіла, висипка

Час появи висипань
3-4 день хвороби
1-й день, рідко – 2-й
1-й день (у 20% - 2-й)

Морфологія висипки
плямисто-папульозна
дрібноплямиста, рідко плямисто-папульозна
дрібнокрапчаста, переважно на згинальних поверхнях кінцівок, внизу живота, попереку, обличчі, бокових поверхнях тулуба

Розміри елементів
середні, великі на 2-3 день висипки
дрібні, середні
дрібні розеоли, зливаються

Порядок висипання
1-й день – на обличчі

2-й день – на обличчі, тулубі

3-й – на обличчі, тулубі, кінцівках
по всьому тілу, переважно на розгинальних поверхнях кінцівок
по всьому тілу, на обличчі блідий трикутник Філатова

Яскравість і колір елементів
яскраві, рожево-червоні
блідо-рожеві
яскраві

Зворотній розвиток висипки
пігментація починаючи з обличчя
зникають на 3-4 день
поступово згасають на 4-5 день з лущенням на 2-му тижні

Катаральні прояви
виражені в перші 5-6 днів
незначні, короткотривалі, 1-2 дні
обмежена яскрава гіперемія, енантема на м’якому піднебінні 4-5 днів

Слизові оболонки рота
гіперемовані, рихлі, на м׳якому піднебінні енантема, на щоках – симптом Філатова
чисті, інколи поодинокі елементи енантеми
відмежована яскрава гіперемія, енантема на м׳якому піднебінні, ангіна

Інтоксикація
значна, триває 5-7 днів
незначна або відсутня
відповідає вираженості місцевих ознак, короткотривала 1-3 дні

Температурна реакція
субфебрильна в катаральному періоді, фебрильна в періоді висипань (двогорба)
нормальна, субфебрильна, рідко понад 38-39°С
швидкий ріст в перші години і на 1-2 день

Ураження інших органів і систем
пневмонія, ларингіт, отит
збільшення і болючість задньошийних і потиличних лімфовузлів
ангіна, зміни з боку язика (осуга, з 4-5 дня «малиновий»), ускладнення на 2-3 тижні

Лабораторні критерії
лейкопенія, лімфоцитоз, анеозинофілія, РГГА з коревим антигеном (+)
лейкопенія, лімфоцитоз, збільшення числа плазматичних клітин, РГГА з краснушним антигеном (+)
лейкоцитоз, зсув вліво, нейтрофільоз, ↑ ШОЕ, в мазках з рота, носа - стрептокок



ВІТРЯНА ВІСПА
ШИФР МКХ- 10 - В 01 Вітряна віспа

Вітряна віспа – це гостре вірусне захворювання, викликане вірусом із родини герпесвірусів, з повітряно-крапельним шляхом передачі, характеризується наявністю своєрідного плямисто-папульозно-везикульозного висипу.

Етіологія. Збудником інфекції є ДНК-вмісний вірус Varicella-Zoster.

 

Епідеміологія. Джерело – тільки людина, хвора на вітряну віспу, рідше оперізуючий герпес. Хвора людина стає заразною в останні 24-48 год інкубаційного періоду. Реконвалесценти вітряної віспи за­лишаються заразними протягом 3-5 днів після припинення появи висипу на шкірі. Через третю особу передача захворювання вважається немож­ливою. Вирішальне значення в епідеміо­логічному процесі при вітряній віспі має виділення збудник з елементів енантеми. У віспяному пухирці на шкірі також міститься вірус. Проте така локалізація вірусу відіграє незначну роль у поширенні інфекції, епідерміс перешкоджає потраплянню збудника у навколишнє се­редовище.

Механізм поширення – повітряно-краплинний. Можливе внутрішньоутробне зараження вітряною віспою у ви­падку захворювання вагітної на неї.

Сприйнятливість – висока (70-80 %), частіше хворіють діти віком від 2 до 7 років.

Сезонність - наростання захворюваності в холодний період року (найвижча – у лютому, найнижча - у серпні).

Імунітет стійкий, але можливі повторні захворювання – 3 %.

Патогенез. Вхідні ворота вірусу вітряної віспи — слизова оболон­ка верхніх дихальних шляхів. На початку інкубаційного періоду вірус реплікується в регіонарних лімфатичних вузлах і поширюється з током крові у печінку, селезінку та інші органи ретикулоендотеліальної системи. Наприкінці інкубаційного періоду виникає вторин­на віремія. Вірус потрапляє переважно до епітеліальних клітин шкіри і слизових оболонок і сприяє утворенню везикул, заповне­них серозним вмістом. Вірус володіє нейротропними властивостями.

Клінічні критерії. Інкубаційний період – 11-21 днів.

Типові форми вітряної віспи.

  1. Захворювання розпочинається гостро з підвищення температури тіла, висота якої визначається важкістю перебігу захворювання, та з появи висипу.

  2. Іноді за 1-5 днів до появи висипу спостерігаються продромальні явища у вигляді субфебрильної температури, в׳ялості, відсутності апетиту та появи «реш-висипки» (скарлатиноподібної, еритематозної, короподібної).

  3. Вітрянковий висип з׳являється одночасно з підвищенням температури чи на декілька годин пізніше. Спочатку утворюються невеликі плями, які швидко перетворюються на папули та везикули. Везикули зазвичай однокамерні.

  4. Висипання розташовані на шкірі тулуба, обличчя, кінцівок, волосистої частини голови, рідше на слизових оболонках рота, дихальних шляхів, очей, зовнішніх статевих органів.

  5. Висип може супроводжуватися свербінням.

  6. На слизових оболонках елементи висипки швидко мацеруються з утворенням поверхневих ерозій, які загоюються протягом 1-2 днів.

  7. На шкірі пухирці поступово стухають, підсихають та вкриваються кірочками. Після злущення кірочок на їх місці тривалий час зберігається легка пігментація, в рідких випадках – рубчики.

  8. Процес висипання відбувається поштовхами, з інтервалом в 1-2 дні, протягом 2-4 днів, в рідких випадках до 7 дня і більше. Тому спостерігається несправжній поліморфізм висипу.

Атипові форми вітряної віспи.

  1. Рудиментарна форма розвивається у дітей зі спадковим пасивним імунітетом чи після введення в періоді інкубації імуноглобулінів, плазми, крові. В них з׳являється нерясна папульозна висипка з поодинокими дрібними пухирцями на тлі нормальної температури тіла.

  2. Для пустульозної форми типово утворення на місті пухирців пустул з гнійним вмістом. Захворювання супроводжується високим рівнем інтоксикації. Після відпадіння кірок часто залишаються рубці.

  3. При бульозній формі поряд з типовими везикулами появляються великі, діаметром до 2-3 см, пухирці з в’ялою покришкою і каламутним вмістом. Пухирці можуть лопатися з утворенням великих ерозивних поверхонь. Після епітелізації останніх нерідко залишається буровата пігментація.

  4. Геморагічна форма розвивається в імунокомпроментованих дітей. В них на 2-3 день захворювання вміст пухирців стає геморагічним, кірочки мають чорний колір. Можливі крововиливи у шкіру, слизові оболонки, внутрішні органи, головний мозок, носові кровотечі.

  5. Гангренозна форма розвивається в імунокомпроментованих дітей, при поганому догляді. При цій формі захворювання поряд із типовим висипом з׳являються пухирці з геморагічніим вмістом та значною запальною реакцією довкола них. В наступному утворюється кров׳яний («чорний») струп, після відторгнення якого з׳являються глибокі, округлі виразки з брудним некротичним дном і підритими краями.

  6. Генералізована форма зустрічається інколи у новонароджених або дітей старшого віку з імунодефіцитними станами чи які довго отримували глюкокортикостероїди. При цьому спостерігається специфічне ураження внутрішніх органів.

Ускладнення: енцефаліт, мієліт, енцефаломієліт, полінейропатія, неврит зорового нерву, серозний менінгіт, гостра тромбоцитопенія. крововилив у надниркові залози, гостра надниркова недостатність. несправжній круп, гостра дихальна недостатність, пневмонія, бактеріальні ускладнення (флегмона, абсцес, імпетиго, бульозна стрептодермія, бешиха, лімфаденіт, гнійний кон’юнктивіт, кератит, стоматит), сепсис, артрит, остеомієліт, нефрит.

Діагноз вітряної віспи можна поставити, опираючись тільки на клінічні діагностичні критерії. У випадках складної клінічної діагностики використовують додаткові обстеження.

  1. Загальний аналіз крові - лейкопенія, відносний лімфоцитоз, нормальні показники ШОЕ.

  2. РФА - виявлення антигену вірусу в мазках – відбитках із вмісту везикул.

  3. Серологічне дослідження (РЗК, РНГА, ІФА, РІА) - наростання титру антитіл у 4 та більше разів протягом 10-14 діб.

Лікування.

  1. При легких та середньо-тяжких формах вітряної віспи в імунокомпетентних пацієнтів терапія спрямована на профілактику вторинних бактеріальних ускладнень. Для цього щоденно змінюють одяг, постільну білизну, змащують везикули 1% розчином діамантового зеленого або 1-2% розчином калію перманганату, після їжі полощуть рот розчинами антисептиків.

  2. Етіотропна терапія - ацикловір. Показаннями до застосування ацикловіру є:

    • пацієнти з онкогематологічними захворюваннями;

    • реципієнти органів, кісткового мозку;

    • хворі, які отримують кортикостероїдні препарати;

    • діти з вродженими імунодефіцитами;

    • діти з ВІЛ-інфекцією;

    • вроджена вітряна віспа;

    • вітряна віспа, яка ускладнена ураженнями нервової системи, гепатитом, тромбоцитопенією, пневмонією;

    • тяжкі форми вітряної віспи.

Крім ацикловіру при вітряній віспі ефективними є такі препарати, як валацикловір, фамцикловір, ганцикловір.

Противірусну терапію призначають з першого дня захворювання.

Ацикловір вводять внутрішньовенно по 10 мг/кг маси тіла 3 рази на добу. Курс триває 7 діб чи 48 годин після появи останніх елементів висипу.

Імунокомпетентним дітям старше 2 років та підліткам при тяжких формах хвороби ацикловір можна призначати всередину в дозі 80 мг/кг на добу.

  1. При тяжких, генералізованих формах вітряної віспи, особливо у новонароджених та дітей першого року життя, можливе використання специфічного варицело-зостерного імуноглобуліну у дозі 0,2 мл/кг маси тіла.

Профілактика. Хворого на вітряну віспу ізолюють до 5-го дня з моменту появи останніх елементів висипу. У дитячих колективах карантин при вітряній віспі накладається з 11-го по 21-й день від моменту контакту.

На сьогодні розроблена жива вакцина проти вітряної віспи, яку використовують у 80 країнах світу.

ПАРОТИТНА ІНФЕКЦІЯ
  1   2   3   4   5   6   7

Схожі:

ПЛАН-КОНСПЕКТ проведення заняття з тактичної підготовки з начальницьким...
ТЕМА ЗАНЯТТЯ №2 : Гасіння пожеж на об’єктах елеваторно-складского господарства, млинових і комбікормових підприємствах
 Тема заняття: Модель здоров’я. Мета заняття
Мета заняття: розширити інформацію про поняття «здоров’я», та фактори, що впливають на його формування
Програми роботи гуртка МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ЗАНЯТТЯ ГУРТКА
У методичній розробці заняття «Програмне забезпечення для опрацювання мультимедійних даних Windows Movie Maker. Створення кліпів»...
 Онищук В. А. Типы, структура и методика заняттяа в школе
Заняття, що є складними педагогічними утвореннями, як і всі складні явища, можуть бути поділені на типи за різними ознаками. Заняття...
ПЛАН-КОНСПЕКТ ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ З ЛІНІЙНОЇ АЛГЕБРИ на тему «Тема заняття.»

 Тема заняття
Мета заняття: навчити учнів створювати WEB- документи засобами текстового редактора Word
Зміст Назва заняття
Заняття для батьків учні яких здійснюють вибір профілю у 7 (3) класі Сарненської гімназії
 Перше заняття Вступна бесіда
Очікувані результати: Готовність до роботи в певному режимі і за темою, усвідомлення учасниками сенсу заняття
ЗАНЯТТЯ
ТЕМА ЗАНЯТТЯ: Організація роботи ГДЗС при високих і низьких температурах. Відпрацьовування нормативів ГДЗС №5; 7
 Заняття гуртка з теми «Життя як подвиг» Мета заняття
Обладнання: картки з висловами вченого, таблиці для заповнення учнями, портрет Д. Менделєєва, комп’ютер, стікери, диск з презентаціями,...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання

При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Уроки
Конспекти лекцій
Довідники
Документи

Історія
Філософія
Фінанси
Економіка
Фізика

Головна сторінка