Олена Пишкіна Екологізація географічної освіти ЗМІСТ

Скачати 1.05 Mb.

Назва	Олена Пишкіна Екологізація географічної освіти ЗМІСТ
Сторінка	9/9
Дата	04.03.2016
Розмір	1.05 Mb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Туризм > Документи

1 2 3 4 5 6 7 8 9

Діяльність ООН з питань охорони навколишнього середовища

Щ

е в 70-х рр. ООН проголосила девіз: «Земля тільки одна!», відповідно до якого ООН створюються різноманітні програми, організовуються чисельні конференції з питань охорони навколишнього середовища.

Програми ООН з питань охорони навколишнього середовища.

З 1970 р. у всьому світі з ініціативи ЮНЕСКО (ООН з питань освіти, науки і культури) виконується Міжнародна програма «Людина і біосфера» (МАБ – Man and Biosphera). Цією програмою передбачено вирішення таких завдань, як визначення й оцінка змін природних та змінених людиною екосистем, дослідження зв’язку між соціально-економічними й екологічними процесами, розробка шляхів і засобів вимірювання якісних та кількісних змін природного середовища, координація досліджень біосфери. За її завданням в усіх регіонах планети здійснюються комплексні багаторічні дослідження впливу людської діяльності на біосферу з визначенням зворотної дії антропогенних процесів на здоров’я людини. Велика увага в програмі приділяється питанням використання водойм, земель та лісового фонду, заповідній справі. Програма МАБ охоплює 75 наукових проектів, до виконання яких залучено понад 90 країн світу.

У глобальному масштабі важливу координаційну роль відіграє Програма ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП) із штаб-квартирою в Найробі (Кенія), завданням якої є комплексне та всебічне вивчення проблем навколишнього середовища. Також ця спеціалізована установа ООН покликана не тільки координувати природоохоронні заходи, а і частково фінансувати дії держав у цій діяльності. У науково-аналітичному огляді ЮНЕП «Глобальна екологічна перспектива» (ГЕП-2000) за результатами глобальної екологічної експертизи дано прогноз стану довкілля на початок XXI ст. і рекомендації щодо виживання міжнародної спільноти.

М

іжнародні конференції, організовані ООН.

ООН регулярно організовує міжнародні конференції з метою прийняття міжнародних рішень з питань екологічної безпеки раціонального природокористування. Під час конференцій укладаються договори, конвенції, протоколи, спрямовані обмежити негативні наслідки втручання людини в природу. У теперішній час, за даними ЮНЕП, зареєстровано понад 150 багатосторонніх договорів в сфері охорони природи. Україна є Стороною понад 20 міжнародних конвенцій та двосторонніх угод, пов’язаних з охороною довкілля.

В 1972 р. в Стокгольмі відбулася перша Конференція ООН з проблем навколишнього середовища, день її відкриття – 5 червня – був об’явлений Всесвітнім днем навколишнього середовища. Ця конференція мала велике значення, тому що задекларувала фундаментальне право людей на умови життя, що забезпечують їхні гідність та добробут. В подальшому був прийнятий важливий документ «Всесвітня стратегія охорони природи», яка містила розгорнуту програму дій всіх країн.

У 1982 р. ООН прийняла «Всесвітню хартію природи», в якій вперше на міжнародному рівні проголошено відповідальність людського співтовариства за стан природи.

Велике значення в подальшому відіграли Форум з міжнародного права в галузі охорони природного середовища (Італія, 1990), Московська декларація Глобального форуму з навколишнього середовища (1990р).

У 1992 р. у Ріо-де-Жанейро відбулася найширша за кількістю учасників конференція ООН з питань довкілля й розвитку (Всесвітній екологічний форум), на якій представники 179 країн прийняли програму «Людство та глобальні зміни», присвячену вирішенню глобальних екологічних проблем.

Конференція в Ріо ухвалила 5 основних документів: декларацію про довкілля й розвиток, Порядок денний (Програму дій) XXI століття, Заяву про принципи управління захисту й постійного розвитку всіх видів лісів, Рамкову Конвенцію про зміну клімату, Конвенцію про біорізноманітність. На конференції «Ріо-92» прийшли до висновку, що «Планета Земля перебуває у такій небезпеці, у якій вона не була ніколи». Конференція накреслила план дій – «Програма дій на XXI століття» - це був перший крок міжнародного співробітництва на шляху до гармонійного розвитку й збалансованого співіснування із земною біосферою. Таким чином була офіційно прийнята концепція сталого (збалансованого, гармонійного) розвитку. Найбільш повно концепція сталого розвитку була розроблена Міжнародною комісією з навколишнього середовища й розвитку, яка була створена за ініціативою ООН в 1983 р. До її складу ввійшла велика кількість відомих вчених світу. Стійкий розвиток – це керований процес такого розвитку суспільства та природи, який має забезпечити сприятливі умови і для збереження природи, і для життя людей, маючи на увазі теперішнє та майбутнє покоління. Концепція стійкого розвитку спрямована на те, щоб не допустити подальшої деградації навколишнього середовища, а в майбутньому забезпечити не просто рівновагу, а й оптимальне співвідношення між розвитком суспільства і природи. Одним з головних компонентів даної концепції є екологічно стійкий розвиток. В «Декларації Ріо» були визначені принципи концепції стійкого розвитку:

- всі люди мають право на довкілля, сприятливе для їхнього здоров’я і добробуту, на життя в гармонії з природою;

- держава має суверенне право на використання своїх ресурсів, без шкоди для навколишнього середовища за межами їх кордонів;

- право на розвиток повинно здійснюватися таким чином, щоб задовольняти потреби сучасних та майбутніх поколінь;

- для досягнення стійкого розвитку захист навколишнього середовища повинен складати невід’ємну частину процесу розвитку та не може розглядатися у відриві від нього;

- мир, розвиток та охорона навколишнього середовища взаємозалежні та неподільні.

Таким чином, стійкий розвиток пов’язує між собою в єдину систему навколишнє середовище, економіку та добробут людей.

У вересні 2000 р. на спеціальній сесії Генеральної Асамблеї ООН - «Асамблеї тисячоліття» - був прийнятий ще один важливий документ – «Декларація Землі» (або «Хартія Землі»), в якій говориться, що ми повинні об’єднатися і створити глобальне суспільство, яке ґрунтується на повазі до природи, економічній справедливості та культурі світу. Світова спільнота виходить з того, що головний шлях вирішення екологічних проблем є така організація виробничої та невиробничої діяльності людей, як могла б забезпечити нормальний екорозвиток, збереження та перетворення навколишнього середовища в інтересах всього людства та кожної людини.

У вересні 2002 р. в м.Йоханнесбурзі (ПАР) відбулася Всесвітня конференція з проблем стійкого розвитку, на якій були розроблені механізми й плани дій, графік їх реалізації на всіх рівнях соціуму.

У травні 2003 р. в Києві відбувся екологічний форум «Довкілля для Європи», на якому розглядалися питання гармонійного розвитку Євроазіатського регіону.

Багато уваги ООН приділяє глобальним екологічним проблемам атмосфери. ООН було організовано міжнародні конференції, на яких були прийняті певні рішення, спрямовані на охорону повітряної оболонки Землі:

- Віденська конференція захисту озонового шару (1985 р.).

- Женевська конференція про транскордонне забруднення повітря (1979-1983 рр.).

- Монреальський протокол про обмеження використання фторхлорвуглеців (1987 р.).

- Кіотський протокол (1997 р.) визначив квоти викидів парникових газів та юридично зобов’язав його учасників на обмеження постачання парникових газів, особливо вуглекислого газу, в атмосферу. Не приєдналися до Кіотської угоди США, Китай, Індія, вважаючи що це буде стримувати темпи їхнього економічного розвитку.

- У 1998 р. в Токіо проведено Всесвітній форум з питань захисту атмосфери від антропогенних забруднень, на якому було прийнято рішення щодо обмеження викидів промислових забруднень в атмосферу, зокрема вуглекислого газу, якій сприяє виникненню парникового ефекту.

- В грудні 2009 р. в Копенгагені відбулася міжнародна кліматична конференція ООН, присвячена проблемі глобального потепління, на якій визначено, що саме антропогенна діяльність призвела до цієї проблеми. На цьому екологічному форумі, в роботі якого брали участь представники 193-х країн світу, розглядалися питання щодо зменшення викидів парникових газів всіма країнами світу. Так, за обсягами викидів парникових газів лідерами в світі є Китай та США. Представники цих країн заявили на конференції про те, що вони будуть впроваджувати певні заходи щодо зменшення викидів парникових газів.

У світовій практиці співробітництва значне місце посідають міждержавні програми та договори, спрямовані на захист прісноводних басейнів та морського середовища від забруднень:

- Договір про навігацію та економічне співробітництво між державами басейну р.Нігер (1963 р.)

- Конвенція про захист р.Рейн від забруднення хімічними речовинами (1976 р.)

- Договір про співробітництво у басейні р.Амазонка (1978 р.)

- Угода про план дій з раціонального використання загальної системи р.Замбезі (1987 р.).

- Конвенція про запобігання забруднення морів скидами відходів та інших матеріалів (1972 р.)

- Конвенція про забруднення морів з суден (1973 р.)

- Конвенція ООН з морського права - «Хартія морів» (1982 р.)

- Конвенція про охорону морських живих ресурсів Атлантики (1982 р.).

Існують глобальні природоохоронні проекти вивчення стану озонового шару та глобальної зміни клімату, збереження недоторканою природи Антарктиди, вирішення проблем забруднення Світового океану,.

Таким чином, характерною рисою природоохоронного співробітництва є ведуча роль міжнародних організацій та міжурядових угод. Крім цього, в наш час в світі діє і велика кількість міжнародних неурядових організацій, які беруть активну участь у вирішенні екологічних проблем.

З-поміж всесвітньо відомих міжнародних організацій своєю природоохоронною діяльністю виділяються Міжнародний союз охорони природи та природних ресурсів (МСОП), Науковий комітет з проблем навколишнього середовища (СКОПЕ) та Всесвітній фонд дикої природи.

У

1968 р. було організовано Міжнародний союз охорони природи та природних ресурсів (МСОП), який не лише бере участь у розробці наукових основ охорони так званої дикої природи, а й проводить широкі практичні програми з метою її збереження. Останнім часом з ініціативи МСОП було засновано багато нових природоохоронних територій. МСОП також видає Червону книгу, в яку заносять рідкісні та зникаючі види живих організмів, що потребують охорони. Зараз до МСОП входить понад 40 країн світу. Ця достатньо представницька організація підтримує тісний зв’язок з ООН та захищає інтереси 100 країн, що співпрацюють з МСОП.

У

справі врятування нашої оселі – планети Земля - беруть активну участь і громадські рухи та організації. Яскравим їх представником є міжнародна громадська екологічна організація «Грінпіс» («Зелений світ»), яка була заснована у 1971 р. з метою запобігання деградації навколишнього середовища. Девіз цієї організації: «Ми не отримали Землю у спадок від батьків, ми взяли її в борг у наших дітей.» Грінпіс застосовує ненасильницькі методи боротьби за збереження навколишнього середовища. Вона закликає заборонити китобійний промисел, використання ядерної зброї та ядерної енергії, припинити забруднення довкілля, яке призводить до кислотних дощів, охороняти природу й надра Антарктиди. Своїми акціями протесту проти варварського ставлення до природних багатств і виробництва токсичних речовин Грінпіс завоював багато прихильників у різних країнах світу.

Серед інших міжнародних організацій варто відмітити організацію «Друзі Землі», яка виступає захисником тваринного світу та довкілля. А організація «Оксфам» бере участь у довгострокових програмах з удосконалення землеробства, охорони здоров’я та поліпшення умов життя людей у бідних країнах, здійснює гуманітарну допомогу під час стихійних лих, екологічних катастроф.

Важливу роль під час розробки екологічної політики має обмін інформацією. З цією метою створена міжнародна довідкова система джерел інформації довкілля (ІНФОТЕРРА).

Ключове значення для вирішення проблем взаємодії людини і природи має географічна наука. Це зумовлено тим, що географія здійснює комплексний підхід до вивчення географічної оболонки. Тому саме географи беруть активну участь у реалізації національних та міжнародних наукових програмах, спрямованих на вивчення й охорону навколишнього середовищ нашої Землі. До їх числа відноситься «Міжнародна геосферно-біосферна програма» (МГБП), спрямована на вивчення фізичних, хімічних, геологічних, біологічних, географічних, та соціальних процесів, а також на розробку прогнозів глобальних змін. Діяльність географів світу узгоджує Міжнародний географічний союз (МГС), заснований у 1922 р. В наш час до нього входять географічні товариства майже 100 держав. За ініціативою МГС проводяться дослідження різноманітних природних та соціально-економічних процесів в світі. В 1995 р. у Москві проходила Міжнародна географічна конференція «Глобальні зміни та географія».

В цілому в світі за останні 20 років відбувається сплеск природоохоронної активності – міжнародні екологічні форуми, вироблення десятків регіональних та міжнародних програм збереження та відновлення природних ресурсів, розвиток екологічного виховання і освіти, поява численних екологічних матеріалів у засобах масової інформації, виникнення сотень «зелених» рухів та організацій в усіх куточках світу. І вже зараз, не дивлячись на загострення глобальної екологічної кризи, з’являється перший позитивний досвід реалізації нової екологічної світової політики. У всьому світі дедалі ширше впроваджуються ефективні маловідходні технології, оборотне водопостачання, розвиваються альтернативні види енергії. У Китаї, Австралії, Нігерії, Центральній Америці, інших країнах і регіонах останніми роками завдяки зусиллям «зелених» висаджено сотні мільйонів паркових та лісових дерев. У десятки разів чистішими стали води Рейну, Одеру, Ельби, в них відродилася риба. У розвинутих країнах виникло нове соціальне поняття «якість життя», яка враховує і стан довкілля.

З метою ефективного розв’язання глобальних екологічних проблем в світі необхідно дотримуватися встановлення міжнародного екологічного порядку, який передбачав би:

- введення обов’язкових для всіх країн середніх граничнодопустимих концентрацій хімічних речовин і міжнародний контроль за їх дотриманням;

- міжнародна екологічна експертиза всіх нових проектів природокористування;

- впровадження певних форм відповідальності країн за знищення екосистем, навіть в межах власних територій;

- створення міжнародного механізму стимулювання впровадження чистих технологій.

Таким чином, лише спільна діяльність усіх держав та світової спільноти в цілому дасть змогу оцінити зміни, що відбуваються у природі під впливом антропогенної діяльності, та розробити необхідні заходи щодо збереження і поліпшення стану навколишнього середовища.

Список літератури:
1. Акимова Т.А., Хаскин В.В. Экология. – 2-е изд. – М., 2001.

2. Атлас природных и естественных ресурсов Украинской ССР. – М., 1978.

3. Батлук В.А. Основи екології, -К: Знання, 2007.

4. Білявський Г.О., Фурдуй Р.С., Костіков І.Ю. Основи екології. – К.: Либідь, 2005.

5. Геоекология / В.А. Боков, А.В. Ена, В.Г. Ена и др. – Симферополь, 1996.

6. Гладкий Ю.Н., Лавров С.Б. Глобальная география. – М: Дрофа, 2008.

7. Григорьев А.А. Экологические уроки прошлого и современности. – М., 1991.

8. Гродзинський М.Д. Стійкість геосистем до антропогенних навантажень. – К.: Лікей, 1995.

9. Дорогунцов С.І., Коценко К.Ф., Аблова О.К. Екологія. – К., 1999.

10. Запольський А.К., Салюк А.І. Основи екології. – К: Вища школа, 2005.

11. Злобін Ю.А. Основи екології: Підручник для вищ, навч. закл. - К.: Лібра, 1998.

12. Клубов С.В., Прозоров Л.Л. Геоэкология: история, понятие, современное состояние. – М.: ВНИИ Зарубежгеология, 1993.

13. Кучерявий В.П. Екологія. – Л.: Світ, 2000.

14. Моисеев Н.Н. Судьба цивилизации: Путь разума. – М., 1998.

15. Одум Ю. Экология: В 2 т. – М., 1986.

16. Новиков Ю.В. Экология, окружающая среда и человек. – М.: ФАИР, 1998.

17. Реймерс Н.Ф. Природопользование. – М: Мысль, 1990.

18. Реймерс Н.Ф. Экология. – М.: Россия, 1994.

19. Родзевич Н.Н. Геоэкология и природопользование. – М.: Наука, 2003.

20. Сытник К.М., Байрон А.В., Годецких А.В. Биосфера. Экология. Охрана природы: Справ. – К., 1987.

21. Урсул А.Д. Концепция выживания и устойчивого развития цивилизвции. – М., 1993.

22. Хижняк М.І., Нагорна А.М. Здоров’я людини та екологія. – К., 1995.

23. Ясаманов Н.А. Основи геоэкологии. – М.: Академия, 2003.

1 2 3 4 5 6 7 8 9

Схожі:

Методичні рекомендації щодо викладання географії в 2012-2013 навчальному році Гуманізація, екологізація, соціологізація і економізація навчання продовжують бути пріоритетними напрямками розвитку шкільної географічної...	Оновлений зміст географічної освіти та підвищення її пріоритетності Саме тому, роль географічної освіти у сучасних умовах різко зростає. Основи збереження природи, стійкого природокористування, вирішення...
Особливості географічної структури міжнародної торгівлі товарами Особливості географічної структури міжнародної торгівлі товарами. Товарна структура міжнародної торгівлі в розрізі груп та видів...	Боровинська Олена Вікторівна Боровинська Олена Вікторівна, вчитель вищої категорії початкових класів, вчитель-методист Донецької спеціалізованої загальноосвітньої...
Навчальна програма «Правознавство (практичний курс)» для 9-х класів... Пометун Олена Іванівна – зав лабораторії суспільствознавчої освіти Інституту педагогіки АПН України, доктор педагогічних наук	МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ Додаток А. Титульний аркуш 18 Додаток Б. Завдання до дипломного проекту 19 Додаток В. Реферат (приклад оформлення) 21 Додаток Г....
Олена Волошенко Черкаський ОІПОПП УПРАВЛІННЯ ШКОЛОЮ: МОЖЛИВОСТІ І РЕАЛІЇ У статті розглянуто основні протиріччя між існуючими тенденціями в управлінні закладами освіти та необхідністю наближення освітніх...	Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Всеукраїнський... Оціально-педагогічний зміст неформальної освіти підлітків з обмеженими функціональними можливостями
Поява навчальних закладiв нового типу та перехід загальноосвітніх... «Про перехід загальноосвітніх навчальних закладів на новий зміст, структуру і 12-річний термін навчання» [4], Наказу Міністерства...	ПОЗАШКІЛЬНА ОСВІТА: ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ЦІННОСТЕЙ І ДУХОВНИХ ПРІОРИТЕТІВ... Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників Черкаської обласної ради

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання