Олена Пишкіна Екологізація географічної освіти ЗМІСТ

Скачати 1.05 Mb.

Назва	Олена Пишкіна Екологізація географічної освіти ЗМІСТ
Сторінка	8/9
Дата	04.03.2016
Розмір	1.05 Mb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Туризм > Документи

1 2 3 4 5 6 7 8 9

Причини зменшення кількості тварин та зникнення багатьох видів

1. Полюючи впродовж більш як 30 тис. років, людина знищила багато видів тварин. Потяг людини до рідкісних і екзотичних речей, наприклад, дорогого хутра і прикрас з кості, щорічно призводить до загибелі мільйонів тварин, які стають жертвою браконьєрів.

Приклади зменшення кількості диких тварин в результаті полювання можна знайти на будь-якому материку.

Червона книга, видана в Африці – це хроніка злочинів, докладний список хижацького знищення тварин, які поступово зникають з обличчя Землі в результаті дій людини. Тварини Африки внаслідок полювання постраждали у більшій ступені, ніж на будь-якому материку. Чучела та шкіри африканських тварин поповнювали колекції європейських багатіїв. Катастрофічно зменшилася кількість таких тварин, як слони, носороги, жирафи, зебри, антилопи, гепарди, леви, горили, крокодили, страуси. Кількість великих ссавців сьогодні в Африці становить лише 10% тієї, що була там 100 років тому. Ще 30 років тому на цьому континенті жили 100 тис. носорогів, а нині – менше ніж 4 тис. В 1970 р. в Африці нараховувалося близько 5 млн. слонів, в 1980 р. їх залишилося вже 1,3 млн., але й зараз ця кількість продовжує скорочуватися. В Азії від попереднього поголів’я слонів залишилося лише 15 тис. Жахливий вигляд має полювання на самих великих ссавців суходолу. Браконьєри намагаються підстерегти дорослих слонів з великими бивнями, але, якщо попадається й маленьке слоненя з маленькими бивнями, не гребують і ними. Вбивають слонів ще й тому, що полювання на них – справа не важка, особливо при оснащенні мисливців вогнепальною зброєю. Мішень занадто велика, щоб в неї не влучити. Крім того, слони не кидають своїх застрелених товаришів. Вони топчуться навколо трупів, сумно сурмлять. В цей час можна застрелити декілька слонів, що і роблять браконьєри.

За час колонізації Австралії європейцями кількість багатьох видів тварин, зокрема кенгуру, вомбат, коали, птахів лірохвіст, зменшилася, деякі види тварин зникли, наприклад, сумчастий вовк з острова Тасманія. Важко уявити, що в 1924 р. було експортовано з Австралії до Європи близько 2 млн. шкурок коал, з хутра яких виготовляли сувеніри – іграшки у вигляді коал. Причиною різкого зменшення кількості цих тварин було також поширення в ті часи серед них вірусної хвороби. Таким чином, коали опинилися на межі повного вимирання. І тільки прийняте урядом рішення про заборону знищення коал врятувало цих тварин від повного зникнення.

П

олювання на птаха нанду, якого часто називають південноамериканським страусом, як через спортивний інтерес, так й через їх м’ясо та пір’я, які, до речі, використовували у вигляді мітелочок для змітання пилу, а також розширення площ сільськогосподарських угідь, призвело майже до повного зникнення нанду.

Такого знищення диких тварин, як знищення бізонів в Північній Америці в кінці XIX ст. не знала жодна країна світу. Так, до приходу європейців бізонів в Америці було, як вважають, близько 60 млн. Тоді вони були самими чисельними копитними на Землі. З будівництвом трансконтинентальної залізниці від Чикаго до Сан-Франциско на захід ринулася велика кількість людей. Тоді й почалося масове знищення бізонів в більшості випадків просто заради розваги. Коли потяг наближався до стада бізонів, що пасеться, то машиніст уповільнював хід, і пасажири відкривали вогонь з усіх видів зброї. Підраховано, що за три роки так було вбито 5,5 мільйона бізонів. А на початку 90-х років XIX ст. американський бізон як вільний звір зник. І тільки впровадження природоохоронних заходів призвели до того, що зараз на заповідних ділянках США живе понад 100 тис. бізонів, в Канаді – понад 20 тис.

Щ

о стосується України, то інтенсивне полювання, зростаюча господарська діяльність людей призвела до зникнення у XVI ст. куланів, у XVIII ст.- турів і зубрів, у XIX ст. на Поліссі – росомах і летючих білок, у лісостепу і степу – диких коней (тарпанів), сайгаків, у Карпатах – сарни, зайця білого, білої куріпки. До речі, зубри у минулому були досить чисельними тваринами в Україні. У складеному в 1550 р. списку звірів Київського воєводства зубр стояв на першому місці. В Карпатах останнього зубра було вбито у 1914 р. І тільки роботи щодо відтворення цього виду тварин призвела до того, що нині в Україні живе майже 350 зубрів.

В результаті безконтрольного полювання надзвичайно постраждав тваринний світ морів та океанів. Так, з 1741 по 1768 р., тобто за 27 років, було повністю винищено морську корову. Китобійний промисел в Світовому океані почався в 1868 р., з того часу було видобуто понад 2 млн. китів всіх видів. Рекорд був встановлений в 1962 р. і склав 66 тис. Такий вилов китів, що перевищував їх відтворення, призвів до різкого скорочення китового стада. І тільки завдяки рішенням Міжнародної комісії з китобійного промислу видобуток китів був обмежений, а з 1982 р. фактично заборонений. Деякі види ластоногих, головним чином через своє цінне хутро, ризикують бути повністю знищеними. Більша їх частина перебуває під охороною Міжнародної Конвенції «Про торгівлю дикими тваринами та рослинами, що перебувають під загрозою знищення» (Вашингтонська Конвенція), відповідно до якої торгівля тваринами, яка ставить під загрозу їх існування як виду, заборонена. Дитинчат гренландських тюленів, які мають цінне хутро, вбивали ударом крюка по голові. І тільки завдяки протестам громадськості європейських країн це криваве полювання було заборонене.

Г

ренландський тюлень.

Важко собі уявити, що в світі щорічно винищується до 250 тис. дельфінів .

Дельфін

Забруднення Світового океану та хижацький вилов риби протягом останніх 25 – 30 років призвели до катастрофічного зменшення рибних запасів у всьому світі, до повного зникнення 25 видів цінних промислових риб.

Масова загибель риби.

2. Руйнування місць проживання тварин теж призводить до вимирання видів. Відведення все більших площ під забудову населених пунктів та шляхів сполучення, вирубування лісів, розорювання під сільськогосподарські угіддя цілинних земель призводить до того, що все менше залишається куточків, де тварини могли б існувати в природних умовах. Так, деякі види журавлів в тундрі полишають гнізда, якщо до них на декілька км наближаються люди. Разом з байбаками зникла й качка-пеганка, яка гніздилася в норах байбаків. Разом з дрохвою зник і стрепет. Ці птахи стали рідкісними. Не тільки через полювання, а й через зменшення ареалів існування, різко скоротилася ( до декількох сотень ) чисельність уссурійських тигрів, панд. Підраховано, що кожні півгодини на Землі через руйнування середовищ життя вмирає один з видів рослин чи тварин.

ссурійський тигр

Панда

3. Кількість тварин зменшується також внаслідок погіршення екологічних умов на території їх ареалу. Так, пестициди спричинюють загибель комах-запилювачів. В США в деяких лісових масивах після їх обробки хімікатами від комарів загинуло до 97% птахів та земноводних. Саме забруднення вод Світового океану, особливо нафтою, призводить до загибелі щороку близько 2 млн. птахів та десятків тисяч ссавців. В останні роки почастішали випадки масової загибелі морських тварин. Так, в 1982 р. на західному узбережжі США сто акул викинулися на узбережжя. Не дивлячись на те, що люди скидали їх в воду, акули поверталися назад та загинули. В 1997 р. там же мертвими було знайдено 900 дельфінів. У лютому 1998 р. на узбережжі Нової Зеландії на берег викинулися 250 китів. Це був один з самих масових випадків загибелі цих тварин. В лютому 1999 р. 180 мертвих морських левів було знайдено на березі Каліфорнії. В червні 2000 р. 80 китів викинулося на південно-східне узбережжя Мексики. Врятувати вдалося одиниці. У лютому 2000 р. понад 200 мертвих дельфінів було знайдено на західному узбережжі Франції. Багато з них мали сильні порізи на тілі. Вчені досі не прийшли до одностайного висновку щодо причин цих катастроф. Але більшість науковців переконана, що причина цієї проблеми – дія антропогенного фактору.

Загибель китів

4. Особливого антропогенного впливу зазнають тварини в результаті розвитку сільського господарства. Так, внаслідок використання сучасних машин потерпають олені, кабани, лисиці, козулі, зайці, знищуються гнізда багатьох птахів. Значної шкоди рослинному та тваринному світу завдають тваринницькі ферми. В районах фермерських господарств природне середовище, а саме прилеглі водойми й ґрунтові води, інтенсивно забруднюється продуктами розкладання й гниття значної кількості екскрементів, шкідливими газами та органічними кислотами. Через бактеріальне забруднення та забруднення токсичним речовинами вода стає не придатною для вжитку, а для риб та інших живих організмів – смертельно отруйною.

5. Зникнення багатьох видів рослин і тварин відбувається також через те, що вони не витримують конкуренцію з екзотичним видами «чужих» флор і фаун. Так, наприклад, сильної шкоди органічному світу Океанії завдали завезені сюди різноманітні рослини і тварини. Серед них – так звані ліани-душителі, різні бур’яни, які, поширюючись, витіснили або навіть знищили багато видів місцевих рослин. Велику роль в цьому відіграли й кози. Загрозою для тварин островів стали пацюки, які потрапили на острови з кораблів. Колись свійські, а тепер дикі коти знищують рідкісних безкрилих птахів.

Велику шкоду природі Австралії завдали кролі. Все почалося з п’яти кролів, завезених сюди європейськими переселенцями у 1859 р. Відсутність хижаків та наявність великих пасовищ призвели до того, що вони розплодилися так, що їх чисельність складала близько 1 млрд. Кролі спустошили пасовища, їх чисельні нори спричинили утворення ярів, та в цілому в Австралії була порушена екологічна рівновага. Застосування різноманітних заходів, а саме: полювання на кролів, завезення лисиць, використання отрутохімікатів, навіть будівництво найдовшої загорожі в світі довжиною близько 5000 км, врятували материк від екологічної катастрофи. Нині в Австралії нараховується близько 100 млн. кролів. Проблема залишається й досі повністю нерозв’язаною.

Австралія – єдине місце в світі, де встановлено пам’ятник комасі. Все почалося з того, що в країну був завезений кактус, що мав назву земляна груша. Австралія так полюбилася цій колючці, що вона з фантастичною швидкістю почала витісняти місцеві рослини. Спалахнула справжня війна з кактусом. Проте люди її програвали, доки не згадали про комаху-шкідника – природного ворога кактуса. Три мільярди яєць метелика розсіяли в потрібних місцях. І нарешті прийшла перемога. Гусінь з’їла кактуси, за що й піднялася на постамент.

З метою збереження тваринного світу основні заходи мають бути спрямовані на посилення боротьби з браконьєрством, організацію ефективних заходів допомоги тваринам: підгодівлю, запобігання антропогенним забрудненням, збереження місць проживання тварин.

В цілому, в результаті антропогенної діяльності щодня на планеті зникає від одного до десяти видів тварин, щотижня – мінімум один вид рослин. З 1970 по1999 р. кількість видів, яким загрожує повне вимирання, зросла з 92 до 550 видів. Близько 10% видів рослин зони помірного клімату та 11% видів птахів світу опинилися під загрозою зникнення. Така сама доля в найближчому майбутньому чекає на 130 тис. видів тропічної зони. Вчені стверджують, що протягом найближчих 20 – 30 років через техногенні зміни в навколишньому середовищі світ може втратити більш як 1 млн. видів рослин і тварин. За сучасними оцінками, сьогодні темпи вимирання видів під антропогенним пресом перевищують темпи природного вимирання в 100 - 1000 разів, і навіть, якщо ці темпи залишаться на нинішньому рівні (а поки вони наростають), через 50 - 100 років планета втратить від 25 до 50% сучасної видової різноманітності.

Адже відомо, що одна з умов ефективного існування екосистеми – наявність певної кількості видів живих організмів у ній, котрі еволюційно пристосувалися до існування й активно функціонують, взаємодіючи один з одним у процесі обміну речовиною, енергією, інформацією. Таким чином, біологічна різноманітність – це запорука стійкості як окремих екосистем, так і біосфери в цілому. Екологічні взаємодії різних видів живих істот із довкіллям формують екосистеми, від стану яких залежить життя людей. Тому зменшення різноманітності – це одна з головних екологічних проблем сьогодення. Завдання щодо збереження біорізноманітності входять до глобальної концепції стратегії й тактики виживання людства.

Конференція у Ріо-Жанейро (1992 р), в якій брали участь 179 держав світу, вперше оголосила збереження біорізноманітності пріоритетним напрямком діяльності людства. Конференція ухвалила Конвенцію про біорізноманітність, в якій говориться, що людство усвідомлює істинну цінність і величезне значення біологічної різноманітності, а також, що збереження біорізноманітності – спільна справа всього людства. В Конвенції наголошується, що людство занепокоєне тим, що в результаті деяких видів людської діяльності біорізноманітність істотно зменшується, тому необхідно усунути причини цього. Даною Конвенцією було створено постійний орган, що визначає стратегію й системи конкретних юридичних, наукових, організаційних, фінансових, етичних, виховних заходів зі збереження біорізноманітності – Конференцію Сторін.

Необхідною умовою збереження біорізноманітності є наявність розвиненої мережі заповідних територій. Тому кожна держава, яка приєдналася до Конвенції про біорізномантність, зобов’язана підтримувати й розвивати мережу заповідних територій, насамперед – заповідників. За оцінкою науковців, збереження генофонду будь-якого регіону можливе лише за умови наявності не менше як 10 – 15% природоохоронної території. Всього на Землі нараховується понад 20 тис. заповідних територіальних комплексів. Загальна площа всіх природоохоронних об’єктів у світі складає 3% площі суходолу. 11 тис. заповідних територій мають статус заповідника чи національного парку. Їх площа становить близько 1,6% території суходолу. У більшості країн Європи середній показник заповідності становить 15,3%. В Україні площа природно-заповідного фонду – недостатня і складає 4,6%.

Форми природно-заповідних територій.

Найвищий ранг серед заповідних територій мають заповідники.

Заповідники – це виділені державою території й акваторії, повністю вилучені з господарського користування з метою збереження та вивчення всіх компонентів екосистеми. Заповідник є природною лабораторією, діяльність якої спрямована на збереження генофонду. В Україні є 17 державних заповідників.

Заповідники, які являють собою найхарактернішу еталонну ділянку біосфери даної фізико-географічної зони, мають найвищий статус – це біосферні заповідники. Біосферні заповідники почали створюватися в 70-х роках XX ст. за ініціативою ЮНЕСКО, ЮНЕП і МСОП у рамках міжнародної програми «Людина і біосфера». Сьогодні в світі є близько 350 біосферних заповідників, чотири з них розташовані на території України: Асканія-Нова, Чорноморський, Карпатський та Дунайський. Саме в біосферних заповідниках здійснюється глобальний моніторинг, тобто система спостережень і контролю за станом природних ландшафтів, процесами та явищами, що в них відбуваються, для раціонального використання природних умов і ресурсів та їх охорони.

До заповідних територій з менш суворим екологічним режимом належать державні природоохоронні національні парки, заказники та інші природоохоронні об’єкти.

Національні природні парки – це території, що створююся для збереження природних комплексів, які мають екологічну, історичну й естетичну цінність завдяки сприятливому поєднанню природних і культурних ландшафтів, і для використання їх у рекреаційних, наукових і просвітницьких цілях. Загальна кількість національних парків в світі наближується до 2 тис, в Україні є 11 національних парків. Найбільші за площею національні парки створені у Північній Америці, Африці та Австралії.

Заказники – це території й акваторії, на яких охороняються окремі види рослин і тварин або природні комплекси. На території заказників дозволяється обмежена господарська діяльність, але така, що не завдає шкоди об’єктам, які охороняються.

Пам’ятки природи являють собою окремі унікальні природні об’єкти, які мають особливе природоохоронне, наукове, культурно-естетичне значення.

У природно-заповідний фонд входять також заповідні урочища, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва, регіональні ландшафтні парки, заповідно-мисливські господарства, охоронні й санітарно-курортні зони, ландшафтні стежки та штучні природні об’єкти.

а збереження видової різноманітності спрямовані заходи щодо біоконсервації, тобто збереження видових генотипів окремих особин поза природними місцями проживання – в зоопарках, ботанічних садах, у колекціях культур. Для цього розвивається мережа зоопарків, створюються колекції рослин у ботанічних садах, колекції культур мікроорганізмів, грибів, найпростіших, банки насіння, кріоколекції тварин, організовуються сховища культурних рослин і тварин. Так, у 2008 році Норвегія почала втілювати у життя проект щодо створення в умовах вічної мерзлоти на острові Шпіцберген бункера, де будуть зберігатися зразки всіх видів рослин на Землі. Умови бункера дозволять зберігатися тут насінню рослин тисячі років. В даному проекті, мета якого – зберегти всі види рослин для майбутнього, особливо у випадку будь-якої катастрофи на Землі, бере участь близько 100 країн світу. До речі, сьогодні в світі в результаті проведення заходів щодо біоконсервації людство «законсервувало» для нащадків близько 10% відомої науці сучасної біоти.Велике значення в організації збереження біологічної і ландшафтної різноманітності має розвиток екологічної мережі. Вона поєднує в собі всі попередні системи охорони природи, пов’язує природоохоронну діяльність із різними секторами економіки і є основним елементом стратегії збалансованого розвитку. Екологічна мережа – це єдина просторова система, яка охоплює природні ландшафти, що підлягають особливій охороні. Передбачається, що національна екологічна мережа України стане частиною Загальноєвропейської екомережі, створення якої схвалено Конференцією міністрів довкілля 55 країн Європи в Софії в 1995 р. Для поєднання екологічної мережі України із загальноєвропейською планується створення спільних міждержавних (транскордонних) природних регіонів і коридорів з природоохоронними територіями. У нашій країні набув чинності закон «Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 рр.». Основною метою цього документа є збільшення частки земельного фонду з природними заповідними територіями до рівня, достатнього для збереження біологічної різноманітності. У зв’язку з тим, що під дією антропогенного тиску флора і фауна біосфери опинилися у загрозливому стані, в 1948 р. при ООН було створено спеціальну постійну Комісію з охорони зникаючих видів рослин і тварин, а з часом – Міжнародну Червону книгу, куди заносять дані про всі види рослин і тварин, які опинилися на межі вимирання.

І

дея створення Червоної книги належить англійському зоологові П. Скотту. Міжнародна Червона книга складається з кількох солідних томів. Рослини і тварини, занесені до цієї книги, поділяють в основному на дві категорії – рідкісні й зникаючі. Рідкісні – це такі види, яким нині не загрожує зникнення, але вони настільки нечисленні або мешкають на таких обмежених територіях, що можуть зникнути за несприятливих умов під впливом природних або антропогенних факторів. Зникаючі – це такі види, які перебувають під загрозою зникнення і врятування яких неможливе без вжиття спеціальних заходів. До міжнародної Червоної книги занесені близько 300 видів і підвидів ссавців, близько 300 видів птахів, понад 100 видів плазунів, близько 40 видів земноводних, понад 250 видів вищих рослин. У Червоній книзі є також і «чорний список», куди заносяться тварини і рослини, які зникли на планеті після 1600 р. Так, з 1600 по 1995 р. на Землі зникло понад 600 видів тварин, під загрозою знищення перебуває ще 35 тис. видів. Особливо великий тиск відчуває тваринний світ Європи, де на грані зникнення перебуває багато видів ссавців, від 30 до 50% всіх видів птахів. Види занесені до Червоної книги, підлягають обов’язковій міжнародній і державній охороні.

С

ьогодні, крім Міжнародної Червоної книги, всі розвинені країни створюють національні Червоні книги. В Україні першу Червону книгу випущено в 1980 р., а у 1982 р. ухвалено Закон про Червону книгу, який закріпив її в статусі державного документа. В 1994 й 1996 р. Червону книгу України було перевидано вже у двох томах. Кількість видів, які в нашій країні опинилися перед загрозою зникнення, стрімко зростає. Наприклад, якщо в перше видання Червоної книги було внесено 151 вид вищих рослин і 29 – ссавців, то в друге – вже 467 і 41 відповідно.

Подібно до Червоної книги, сьогодні складаються списки рідкісних екосистем і тих, що зникають, а отже, потребують особливої охорони. Такі списки називають Зеленою книгою Не викликає сумніву, що Зелена книга найближчим часом набуде статусу державного документа, як і Червона книга. Усього до Зеленої книги України занесене 127 типових, рідкісних і зникаючих угруповань природної рослинності.

Рятуванням й охороною рослинного і тваринного світу опікуються чисельні міжнародні, урядові та громадські, організації та рухи. Яскравим представником їх є громадська міжнародна організація «Грінпіс» («Зелений світ»), яка була створена у 1971 р. с метою запобігання деградації навколишнього середовища. Ця організація є захисником зникаючих видів тварин, зокрема китів. Захистом тваринного світу і всього навколишнього середовища переймається Всесвітній фонд охорони дикої природи. Міжнародна організація «Друзі Землі» теж виступає захисником тваринного світу та довкілля в цілому.

Таким чином, людство має усвідомити, що саме від його дій залежить подальше існування живих організмів на нашій планеті. І тільки об’єднавши зусилля всіх держав та всіх людей світу, можливо розв’язати проблему збереження біорізноманітності та в цілому життя на Землі.

Міжнародне співробітництво у вирішенні екологічних проблем
Особливість глобальних проблем полягає в тому, що жодна країна окремо не може з ними впоратися.

О.В.Яблоков.
Циркуляція повітряних мас в атмосфері та води у Світовому океані не зважає на державні кордони, тому й забруднення навколишнього середовища – транскордонне. Екологічні проблеми мають глобальний характер, вони охоплюють весь світ та загрожують всьому людству. Тому вирішення цих проблем неможливе без широкого та активного міжнародного співробітництва. В наш час для проведення природоохоронної діяльності недостатньо заходів, що вживаються окремими країнами. Розв’язання екологічних проблем потребує об’єднання зусиль усіх країн світу, які координуються ООН та іншими міжнародними організаціями.

Протягом останніх десятиріч у світі склалася досить розгалужена система міжнародного співробітництва, спрямована на вирішення проблем взаємодії людини і природи. За допомогою спільних угод розробляються програми та проекти, спрямовані на обмеження негативних наслідків втручання людини в природу. Створені великі всесвітні і регіональні організації з охорони навколишнього середовища. Їх налічується понад 200.

1 2 3 4 5 6 7 8 9

Схожі:

Методичні рекомендації щодо викладання географії в 2012-2013 навчальному році Гуманізація, екологізація, соціологізація і економізація навчання продовжують бути пріоритетними напрямками розвитку шкільної географічної...	Оновлений зміст географічної освіти та підвищення її пріоритетності Саме тому, роль географічної освіти у сучасних умовах різко зростає. Основи збереження природи, стійкого природокористування, вирішення...
Особливості географічної структури міжнародної торгівлі товарами Особливості географічної структури міжнародної торгівлі товарами. Товарна структура міжнародної торгівлі в розрізі груп та видів...	Боровинська Олена Вікторівна Боровинська Олена Вікторівна, вчитель вищої категорії початкових класів, вчитель-методист Донецької спеціалізованої загальноосвітньої...
Навчальна програма «Правознавство (практичний курс)» для 9-х класів... Пометун Олена Іванівна – зав лабораторії суспільствознавчої освіти Інституту педагогіки АПН України, доктор педагогічних наук	МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ Додаток А. Титульний аркуш 18 Додаток Б. Завдання до дипломного проекту 19 Додаток В. Реферат (приклад оформлення) 21 Додаток Г....
Олена Волошенко Черкаський ОІПОПП УПРАВЛІННЯ ШКОЛОЮ: МОЖЛИВОСТІ І РЕАЛІЇ У статті розглянуто основні протиріччя між існуючими тенденціями в управлінні закладами освіти та необхідністю наближення освітніх...	Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Всеукраїнський... Оціально-педагогічний зміст неформальної освіти підлітків з обмеженими функціональними можливостями
Поява навчальних закладiв нового типу та перехід загальноосвітніх... «Про перехід загальноосвітніх навчальних закладів на новий зміст, структуру і 12-річний термін навчання» [4], Наказу Міністерства...	ПОЗАШКІЛЬНА ОСВІТА: ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ЦІННОСТЕЙ І ДУХОВНИХ ПРІОРИТЕТІВ... Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників Черкаської обласної ради

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання