Олена Пишкіна Екологізація географічної освіти ЗМІСТ
|
|
Скачати 1.05 Mb.
|
Наслідки нафтового забруднення Що ж стосується вилову риби в океанах та морях, то за оцінками вчених, її залишилося лише на 20 років. Несприятливим станом вод Світового океану занепокоєне усе світове співтовариство. Тому ООН розробила кілька важливих угод, підписаних більшістю країн, які регулюють видобуток корисних копалин з морських родовищ, судноплавство та вилов риби. До цих угод належить “Хартія морів”, підписана більшістю країн у1982 році. Очищення вод Усі природні водойми здатні самоочищатися. Самоочищення води – це нейтралізація стічних вод, випадіння в осад твердих забруднювачів, хімічні, біологічні та інші природні процеси, що сприяють видаленню з водойм забруднювачів і поверненню води її первісного стану. Таким чином, в результаті цього у водоймі встановлюється біологічна рівновага, наслідком якої є чиста вода. Але сьогодні у водойми надходить така величезна кількість стічних вод, настільки забруднених токсичними речовинами, що багато водойм почали деградувати. Забруднення водойм набуває загрозливого характеру і в багатьох районах перевищує їх здатність до самоочищення. Тому людство мусить вжити певних заходів для очищення забруднених вод. Шляхи рішення проблем забруднення та дефіциту води. 1  . Ефективне очищення стічних вод перед їх скиданням у водойми.2. Скорочення обсягів скидання забруднювачів у водойми завдяки удосконалення технологічних процесів. 3. Перехід підприємств до роботи за схемою замкненого циклу водопостачання, коли вони після очищення власних стічних вод повторно використовують їх у технологічному циклі, й забруднені води взагалі не потрапляють у водойми. 4. Необхідність розподілу води для комунально-побутових потреб та промисловості. Для цього потрібно нормування якості води, тобто розробка критеріїв її придатності для різних видів водокористування. Так, чинними законами України передбачається, що для різних господарських потреб має використовуватися вода певної якості. Недопустимо використовувати питну воду для технічних потреб. 5. Зменшення втрати води в системах водопостачання. Так, наприклад, в Україні втрати води в системах міського водопостачання складають близько 30%. 6. Економія води та її раціональне використання в усіх сферах виробничої діяльності, особливо у сільському господарстві (основний споживач води). Так, заміна суцільного поверхневого поливу на зрошувальних землях краплинним поливом дає змогу збирати ті самі врожаї і при цьому зменшити витрати води в 5-7 разів. А скоротити кількість пестицидів, фосфатів, нітратів, що потрапляють у водойми, можна частковою заміною хімізації сільського господарства біологічними методами боротьби зі шкідниками й хворобами рослин. 7. Підвищення екологічної культури людей щодо ставлення до води. Пам’ятайте! - Струмінь завтовшки з сірник призводить до витікання 500 л води на добу. - Приймаючи душ протягом 15 хв., Ви витрачаєте до 100 л води. - Під час миття посуду протягом 10 хв., Ви даремно зливаєте в каналізацію до 80 л води. - З відкритого крану за 15 хв., витікає до 110 л води. 8. Необхідність поповнення та збереження запасів прісної води завдяки: - більш широкому використанню підземних вод, - опрісненню солоної морської води, - здійснення проектів щодо використання води, законсервованої в льодовиках. 9. Для розв’язання проблеми нерівномірного розподілу річкового стоку по поверхні Землі його регулювання за допомогою каналів. Так, для ліквідації дефіциту води у багатьох районах півдня України сюди були прокладені канали. 10. Встановлення прибережних водозахисних смуг уздовж річок та водоохоронних зон, де забороняється розорювання, випас худоби, будівництво будь-яких підприємств. Нині в Україні водоохоронні зони, якщо вони є взагалі, зведено до вузьких берегових лісопосадок, які не виконують належним чином функції фільтраторів стоків.  Висновок: Таким чином, проблема екологічної безпеки гідросфери нині стала однією з найактуальніших проблем сьогодення в масштабах всієї планети, без розв’язання якої неможливе подальше існування людства на Землі. Екологічна безпека літосфери  “Земля й вода, якщо вони безсовісно не пограбовані, можуть знову й знову давати все необхідне для життя”. С.Юделл американський еколог Одним з головних питань охорони навколишнього середовища в даний час є охорона літосфери. Літосфера – це зовнішня тверда оболонка Землі, яка включає земну кору та верхню частину мантії (до 200 км). Функції літосфери, як елемента глобальної екосистеми 1. На її поверхні живе більшість рослинних і тваринних організмів, в тому числі й людина. 2. Верхній тонкий родючий шар літосфери на материках, ґрунти, забезпечують життя для рослин і є основним джерелом отримання продуктів харчування для людей. 3. Літосфера – це джерело корисних копалин, що зосереджені на її поверхні й у надрах. До складу літосфери входить весь суходіл, який займає 29% (149 млн.км²) земної поверхні. Земельні ресурси необхідні для життя людей й для всіх галузей господарства. Забезпеченість людства земельними ресурсами визначається світовим земельним фондом, що складає 13,1 млрд.га. Структура світового земельного фонду 11% - оброблювані землі (рілля, сади, плантації), які дають 88% необхідних людству продуктів харчування, 26% - луки та пасовища, які дають 10% необхідних людству продуктів харчування, Отже, сільськогосподарськими угіддями зайнято 37% поверхні землі, саме ці землі “годують” сучасне людство. 32% - ліси та чагарники, 3% - землі населених пунктів, промисловості та транспорту, 28% - малопродуктивні та непродуктивні землі (болота, льодовики, пустелі). Таким чином, структура світового земельного фонду в цілому не дуже сприятлива. Через діяльність людини структура земельного фонду змінюється: зменшуються площі сільськогосподарських угідь та лісів, розширюються площі земель виробничого призначення. Велику цінність для людства мають саме оброблювані землі. Оскільки чисельність населення Землі постійно збільшується, то кількість оброблюваних земель на кожного мешканця планети зменшується. Так, якщо в 70-ті роки на кожного жителя планети припадало 0,45 га оброблюваних площ, то в 90-х роках – 0,28 га, а на початку XXI ст. цей показник знизився до 0,20 га. Структура земельного фонду планети не залишається незмінною. На неї впливає два протилежних процеси. З одного боку, протягом століть людство веде боротьбу за розширення земель, придатних для життя та сільськогосподарського використання. Так, протягом XX ст. розораність в світі збільшилася удвічі. А країни, що відчувають гострий дефіцит земель (Японія, Нідерланди) проводять активну діяльність щодо наступу на прибережні ділянки морів. Так, в Нідерландах, протягом багатьох століть за допомогою дамб та гребель у моря було відвойована майже третина території країни. Недарма тут існує прислів’я: “Якщо Бог створив Землю, то голландці – Голландію”. З іншого боку, весь час йде погіршення та виснаження земель. В посушливих регіонах світу проблемою номер один стало антропогенне спустелювання, яке вже охопило близько 1 млрд. га та загрожує ще 3 млрд. га земель. А з розвитком урбанізації міська, промислова та транспортна забудівля стала все активніше наступати на сільськогосподарські землі. Таким чином, “навантаження” на землю зростає, а забезпеченість земельними ресурсами знижується. Охорона ґрунтів. Літосфера включає ґрунти. Ґрунти – верхній тонкий родючий шар земної поверхні, який утворився в результаті взаємодії компонентів живої та неживої природи. Родючість –це здатність ґрунту забезпечувати рослини речовинами необхідними для їхньої життєдіяльності. Родючість ґрунту залежить від кількості гумусу, який утворюється в результаті розкладання мікроорганізмами органічних решток. Ґрунтоутворення – важлива частина біологічного кругообігу речовини та енергії. Значення грунту: - ґрунт забезпечує рослини необхідними для їхньої життєдіяльності речовинами: калієм, вуглецем, азотом, фосфором; - ґрунти є основним джерелом отримання продуктів харчування; - ґрунти беруть активну участь в очищенні природних і стічних вод, які фільтруються крізь них; - ґрунти - це регулятор водного балансу суходолу, оскільки він поглинає, утримує й перерозподіляє велику кількість атмосферної вологи; - ґрунти є біологічним фільтром і нейтралізатором багатьох антропогенних забруднень і здатні до самоочищення. Ґрунти безпосередньо не впливають на здоров’я люди, як атмосферне повітря чи вода. Несприятливий вплив виявляється в тому, що шкідливі речовини, які потрапили в ґрунт, надходять у сільськогосподарські рослини, накопичуються в них. А потім, опинившись в організмі людини, можуть викликати різні негативні наслідки. Забруднення літосфери відбувається як природним шляхом, так і в результаті антропогенної діяльності. Причини деградації ґрунтів. Д  еградація - поступове погіршення якості ґрунту, зниження його родючості. Природні процеси: виверження вулканів, землетруси, зсуви, селі, обвали, повені, ерозія земної поверхні. Антропогенні причини деградації ґрунтів I. Негативний вплив сільського господарства на стан ґрунтів 1 Негативні наслідки хімізації сільського господарства В результаті тривалого та інтенсивного внесення хімічних речовин у ґрунти - добрив та отрутохімікатів (пестицидів та гербіцидів), ґрунти перенасичуються шкідливими речовинами – фосфором, азотом, фтором, стронцієм, ураном та ін. На зміну перевіреній віками схемі землекористування земля-зерно-гній-земля – прийшла неприродна, виснажлива для ґрунтів схема: земля-зерно-мінеральні добрива-зерно-більше мінеральних добрив. Так, у грунтах світу нині нагромаджено близько 150 млрд. т азоту. Ртуть потрапляє в ґрунт із пестицидами та промисловими відходами. Щороку викиди ртуті становлять близько 5 тис.т. Всі ці токсичні речовини нагромаджуються в ґрунті, а потім переходять у рослини, а далі через ланцюги живлення – в організми тварин і людей. Накопичуючись в організмі в надмірній кількості, вони спричинюють різні захворювання і навіть смерть. Так, надмірний внесок азотних добрив призводить до накопичення не лише в ґрунтах, але і в рослинах, овочах, фруктах, нітратів, негативно впливаючи на здоров’я людини. Нітрати мають токсичну та канцерогенну (спричинюють ракові захворювання) дію на організм людини. А такі речовини, як діоксини, що містяться в гербіцидах, пригнічують імунну систему, мають канцерогенну, мутагенну, тератогенну дію. Так, під час війни у В’єтнамі армія США використовувала для знищення рослинності отрутохімікати, що містили діоксини. Це призвело до того, що досі 10-15% народжених у В’єтнамі дітей мають генні відхилення та зовнішні вади. Отрутохімікати також знищують в ґрунті мікроорганізми, які беруть активну участь у процесах ґрунтоутворення, дощових черв’яків, що розпушують землю, і багато інших організмів, існування яких є найважливішими для родючості ґрунтів. Проблема охорони ґрунтів від забруднення хімікатами стає все більше актуальнішою, тому що хімічні сполуки, проникаючи в ґрунт, накопичуються в ньому у все більших кількостях і з часом змінюють його фізичну й хімічну структуру, підвищують кислотність ґрунту. Таким чином, через нераціональну хімізацію поступово врожайні землі перетворюються у неродючі пустелі. 2. Ерозія (лат. еrosio – роз’їдання) – процес руйнування ґрунтів й гірських порід потоками води або вітром. а) Водна ерозія – це руйнування ґрунту, в основному його верхнього родючого шару, та гірських порід дощовими та талими водами. П  лощинна ерозія – це процес змивання поверхневого родючого шару ґрунту дощовими й талими водами, в результаті чого з полів поступово змивається велика кількість ґрунту, що може призводити до замулювання водойм.Лінійна ерозія – це процес розмивання земної поверхні дощовими і талими водами, в результаті чого поступово поглиблюються дрібні виїмки, які з часом перетворюються на яри. Яри завдають величезного збитку сільському господарству, поділяючи сільськогосподарські угіддя на дрібні, відокремлені ділянки, часто непридатні для оброблення. б) Вітрова ерозія ( дефляція) – це видування ґрунту вітром, в результаті чого в одних місцях зноситься верхній родючий шар грунту, а в інших засипаються сільськогосподарські угіддя, будівлі. Чорні (пилові) бурі властиві позбавленому рослинного покриву, сухому, розпиленому ґрунту. В Україні вітрова ерозія найбільше виявляється в південних степових районах, де близько 10 млн. га земель періодично уражаються пиловими бурями. Водна і вітрова ерозія призводить до зниження родючості ґрунту. Залежно від характеру й швидкості процесу руйнування ґрунту розрізняють геологічну та прискорену ерозію. Г  еологічна ерозія відбувається повільно в природних умовах, не завдаючи особливої шкоди родючості ґрунту.Прискорена ерозія зумовлена антропогенною діяльністю. Вона може бути спричинена: - неправильним розорюванням землі, - безконтрольним вирубуванням лісів, - надмірним випасанням худоби, яка розбиває копитами дернину, спричиняючи зміни структури ґрунту та зменшуючи через її ущільнення вологість, - нераціональними меліоративними роботами, - трамбуванням ґрунтів колесами й гусеницями важкої сільськогосподарської техніки. Саме такі види господарської діяльності призводять до знищення рослинного покриву, руйнування дернини, де переплетені живі та відмерлі коріння, що зменшує зв’язаність ґрунту. В результаті цього прискорюється дія природної ерозії.  Кожні 10 років людство втрачає близько 7% верхнього шару ґрунту внаслідок дії водної та вітрової ерозії. Що стосується України, яка має найбільші в світі запаси чорноземів, то освоєння земельного фонду в країні досягло 70%, чого не має жодна з розвинених країн. А розораність сільгоспугідь становить 80%. Такого високого показника розораності немає в жодній країні світу! Наприклад, в Європі цей показник становить – 31%, Франції – 48%, США – 20%. Внаслідок такої інтенсивної експлуатації земель в Україні третина площі орних земель зазнає впливу ерозії ( з 33,3 млн. га орних земель 10 млн. га – ерозовані ). Вітрова ерозія у степовій зоні України охоплює близько 40% площі усіх орних земель, спричиняючи, особливо навесні, пилові бурі. Компенсувати втрати ґрунтів від ерозії досі намагаються за рахунок внесення мінеральних добрив, але це значно підвищує кислотність ґрунтів (так, близько 17 млн. га земель України мають підвищену кислотність). 3. Нераціональне проведення меліоративних робіт а) Негативні наслідки неправильного зрошення (іригації). Засолення ґрунтів Зрошувальне землеробство поширене всього на 14-15% орної площі планети, а годує воно понад половину населення світу. При цьому у низці випадків порушуються правила і норми поливу ґрунтів, що спричинює негативні наслідки. Часто в землі залягають солоні ґрунтові води, які не піднімаються близько до поверхні й не шкодять рослинам. А якщо посіви поливати дуже рясно, то поливні води проникають до солоних ґрунтових вод і змішуються з ними. У результаті сіль потрапляє в ґрунт. Коли вода випаровується, сіль покриває землю білим нальотом або кіркою. Протягом останніх десятиліть тисячі гектарів посушливих земель, де проводилося інтенсивне зрошення й спочатку значно підвищувалася врожайність, згодом стали непридатними для використання через “білу отруту ” (так місцеві мешканці називають сіль), якою забиваються всі пори ґрунту та його поверхня в результаті випаровування зрошувальних вод. Заболочування ґрунтів. Окрім засолення, при відхиленнях від правильної системи зрошення можливе заболочування, що теж різко знижує родючість грантів. В сусідніх із поливними полями селищах вода заливає льохи, якість питної води істотно погіршується, особливо навколо каналів, що спостерігається в Середній Азії вздовж Каракумського каналу, у нас на півдні України, поблизу Північно-Кримського та Каховського каналів. б) Негативні наслідки нераціонального осушення. При неправильному проведенні робіт щодо осушення земель можливе різке зниження ґрунтових вод, що може викликати загибель вододільних лісів, коренева система яких може розвиватися при певному рівні ґрунтових вод. На переосушених торфовищах швидко знижується родючість, такі землі можуть стати територією для чорних смерчів. Саме це відбулося в Білоруському Поліссі, де в осушувальних каналах були відсутні пристрої для регулювання рівня ґрунтових вод. 4. Спустелювання – одна з основних причин деградації земель в посушливих районах Землі. Причиною цього процесу в Африці є застосування вогняно-підсічної системи господарювання, при якій спалюється природна рослинність, зменшується родючість грунтів. Перевипас худоби, вирубування лісів, катастрофічні посухи також сприяють наступу пустель. Спустелення земель в Африці перетворилося на стихійне лихо. Сахара неухильно наступає на савани, подекуди зі швидкістю 1 км на рік. Так, за останні 50 років площа пустелі Сахара збільшилася на 650 тис. км². Для відвернення наступу пісків Сахари у Північній Африці висаджують дерева, утворюючи так званий зелений пояс довжиною 1120 км, шириною близько 12 км. Величезні райони перетворюються у пустелі в Бразилії, Ірані, Пакистані, Бангладеш, Афганістані. При будівництві трансамазонської магістралі в Бразилії на величезній території були непродумано знищені ліси. Обробка вивільнених земель із застосуванням сучасної техніки перетворила їх у пустелю навіть у районах, розташованих біля ріки. А надмірне використання річкових стоків Амудар’ї й Сирдар’ї для зрошення бавовняних полів призвело до катастрофічного обмілення Аральського моря-озера. Озеро відступило від берегів на десятки кілометрів, і колишні порти нині перебувають за 80 км від моря. Колишнє дно перетворилося на нову пустелю – Аралкум. Аральська катастрофа закінчилася аридизацією клімату на південь від Аралу на 100-400 км. Спустелені території не самовідновлюються. Спеціалісти ООН підрахували, що в світі кожної хвилини на безплідну пустелю перетворюється 44 га землі.  |
Схожі:
|
Методичні рекомендації щодо викладання географії в 2012-2013 навчальному році Гуманізація, екологізація, соціологізація і економізація навчання продовжують бути пріоритетними напрямками розвитку шкільної географічної... |
Оновлений зміст географічної освіти та підвищення її пріоритетності Саме тому, роль географічної освіти у сучасних умовах різко зростає. Основи збереження природи, стійкого природокористування, вирішення... |
|
Особливості географічної структури міжнародної торгівлі товарами Особливості географічної структури міжнародної торгівлі товарами. Товарна структура міжнародної торгівлі в розрізі груп та видів... |
Боровинська Олена Вікторівна Боровинська Олена Вікторівна, вчитель вищої категорії початкових класів, вчитель-методист Донецької спеціалізованої загальноосвітньої... |
|
Навчальна програма «Правознавство (практичний курс)» для 9-х класів... Пометун Олена Іванівна – зав лабораторії суспільствознавчої освіти Інституту педагогіки АПН України, доктор педагогічних наук |
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ Додаток А. Титульний аркуш 18 Додаток Б. Завдання до дипломного проекту 19 Додаток В. Реферат (приклад оформлення) 21 Додаток Г.... |
|
Олена Волошенко Черкаський ОІПОПП УПРАВЛІННЯ ШКОЛОЮ: МОЖЛИВОСТІ І РЕАЛІЇ У статті розглянуто основні протиріччя між існуючими тенденціями в управлінні закладами освіти та необхідністю наближення освітніх... |
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Всеукраїнський... Оціально-педагогічний зміст неформальної освіти підлітків з обмеженими функціональними можливостями |
|
Поява навчальних закладiв нового типу та перехід загальноосвітніх... «Про перехід загальноосвітніх навчальних закладів на новий зміст, структуру і 12-річний термін навчання» [4], Наказу Міністерства... |
ПОЗАШКІЛЬНА ОСВІТА: ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ЦІННОСТЕЙ І ДУХОВНИХ ПРІОРИТЕТІВ... Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників Черкаської обласної ради |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua