Олена Пишкіна Екологізація географічної освіти ЗМІСТ


Скачати 1.05 Mb.
Назва Олена Пишкіна Екологізація географічної освіти ЗМІСТ
Сторінка 6/9
Дата 04.03.2016
Розмір 1.05 Mb.
Тип Документи
bibl.com.ua > Туризм > Документи
1   2   3   4   5   6   7   8   9

Проблема твердих відходів




Життя та діяльність людей супроводжуються утворенням великої кількості відходів. Проблема твердих відходів з’явилася разом з людиною, але в давні часи це, в основному, була проблема сміття, тобто того, що ми зараз називаємо твердими побутовими відходами. Пізніше до них додалися й тверді промислові відходи, до яких належать і відходи сільськогосподарського виробництва.

Класифікація твердих відходів.

Відходи – це залишки матеріалів, вироби, які втратили свої споживчі якості:

1.Промислові тверді відходи – відходи, які утворилися у виробничих процесах (в промисловості, в с\г, транспорті).

У процесі виробництва утворюється значна кількість відходів, які після відповідної обробки можна знову використовувати як сировину для виробництва промислової продукції.

До твердих промислових відходів належать відходи металів, дерева, пластмас та інших матеріалів. Наприклад, у чорній металургії утворення лому й відходів металів на 1 т виплавленої сталі сягає 650 кг, тому питання про раціональне використання металевих відходів є особливо актуальним.

2.Побутові тверді відходи – відходи, які утворилися у побуті та в результаті процесів життєдіяльності.

Історія цієї проблеми тісно пов’язана з історією розвитку міст. Так, у середньовіччі сміття та нечистоти, які викидалися прямо на вулиці міст, створювали в містах антисанітарні умови, що спричинювало поширення епідемій чуми та холери. Епідемія чуми у 1348 – 1350 р.р., яка знищила майже третину населення країн від Ісландії до Індії, була викликана саме цим забрудненням.

У сучасному світі у зв’язку зі швидкими темпами збільшення кількості населення та обсягів виробництва продукції дуже швидко зростають й обсяги відходів. Недарма сучасну цивілізацію нерідко називають “сміттєвою ” цивілізацією. Сьогодні планета вже не в змозі переробити ту кількість сміття, яке ми їй даруємо кожен день. Отруєння навколишнього середовища бумерангом б’є по тих, хто його отруює, підриваючи їх здоров’я.

Зараз на кожного міського мешканця планети щороку утворюється 250-700 кг відходів. Середовище забруднюють побутове сміття, харчові відходи, непридатні предмети домашнього вжитку (проблема - звалища холодильників в Англії). До складу побутових відходів входить 40% паперу й картону, 25 – харчових відходів, 8 – металу, по 5% - скла, шкіри, пластмас та гуми. Особливо загрозливими для навколишнього середовища є відходи споживання пластмас, кількість яких щороку невпинно зростає. Пластмаси характеризуються значною стійкістю. Термін розпаду пластмас в природних умовах складає сотні років (400-500 років).




Історія розвитку проблеми твердих відходів.

Спроби боротьби зі скопиченням відходів були ще у давні часи. Так, на Криті за 3 000 років до н.е. тверді відходи розміщували в ями та пластами вкривали землею. Близько за 500 років до нашої ери в Афінах був виданий перший з відомих законів, що забороняв викидати сміття на вулиці. Відповідно до цього закону були організовані спеціальні звалища, скидати відходи дозволялося не ближче ніж за милю від міста. У римлян у Кодексі Юстиніана I (VI ст.) вперше визначені заходи, що захищали громадян від накопичення відходів. Але, в цілому, римляни обмежувалися звалищами навколо міст. Така практика була основною і в інших країнах до XIX сторіччя. Хоча спроби зменшити обсяги відходів робилися і в законодавчому, і в організаційному плані. Так, в Лондоні з 1397 р. кожен домовласник повинен був обов’язково утримувати у чистоті тротуар по фасаду свого будинку. Указ 1407 р. зобов’язував лондонців зберігати сміття у будинку до приходу смітникаря. В кінці XVIII ст. в Единбурзі (Шотландія) перед розміщенням відходів на звалище проводилося їх ручне сортування, після чого частина повторно використовувалася або продавалася.

Проблема відходів ставала все гостріше у зв’язку зі зростанням кількості міських мешканців. Саме це змусило шукати промислові засоби ліквідації твердих відходів. Перший сміттєспалювальний заклад був збудований у передмісті Лондона у 1874 році. В місті Олдгеймі (Англія) до заводу була прибудована електростанція. Дійсно, тепло, що виділяється при спалюванні сміття, можна використовувати для отримання електроенергії. Перші спроби переробки сміття були зроблені у Нью-Йорку в 1895 – 1898 р.р., де були встановлені різні за кольором та формі сміттєві контейнери для різних відходів. Перший завод по переробці твердих відходів (з сортуванням) був збудований в 1932 р. у Голландії. Зараз в світі понад 1000 сміттєспалювальних заводів.

Шляхи розв’язання проблеми твердих побутових відходів.

I. Розміщення відходів на поверхні літосфери – на сьогодні основний спосіб розв’язання даної проблеми.

Досі основним засобом ліквідації відходів залишається їх розміщення (депонування) на звалищах без будь-якої обробки або на спеціальних полігонах з частковими заходами захисту навколишнього середовища.

1. Санкціоновані звалища – дозволені органами виконавчої влади, але не облаштовані відповідно до вимог санітарно-епідеміологічного нагляду, є тимчасовими.

2. Несанкціоновані звалища – недозволені органами виконавчої влади, особливо поширені у слаборозвинутих країнах.

Звалища навколо великих міст не тільки забирають величезні площі (так, звалище поблизу Нью-Йорку за об’ємом дорівнює 25 пірамідам Хеопса), а й забруднюють повітря та воду.

На звалищах, де відсутні будь-які заходи щодо захисту навколишнього середовища від забруднення, відбувається саморозкладання відходів, в результаті чого утворюється значна кількість токсичних речовин, що призводить до такого забруднення підземних вод, що вода в колодязях близько розташованих населених пунктів стає непридатною для пиття (приклади - Свидівок, де ми брали воду раніше).

Саме звалища нерідко стають причиною екологічного лиха. Так, у квітні 2008 р. у Владивостоку, Челябінську, Нижньому Новгороді, Казані (Росія) через самозагоряння почали горіти звалища, в результаті чого вміст вуглекислого газу в 100-ні разів перевищував норму. В травні 2008 р. на вулицях Неаполя було накопичено близько 4,5 тис. т побутового сміття, який не прибирали сміттярі, а сміттєспалювальні заводи були закриті через розбірки мафії, постала загроза поширення інфекційних хвороб, над містом стояв сморід. Неаполь почали називати Сміттєград. І тільки завдяки силам армії (військові змушені були працювати в респіраторах) та вивозу сміття на сміттєспалювальні заводи у ФРН було розв’язано дану проблему.




Несанкціоноване звалище
3. Захоронення відходів у могильниках має також й негативні наслідки:

  • забруднення підземних вод,

  • інтенсивне утворення метану, так як захоронене сміття не контактує з киснем, тому його розклад проходить анаеробно з утворенням біогазу, який на 2/3 складається з метану (який може вибухнути навіть від іскри),

  • просідання ґрунту.

90% відходів в США досі закопується. В Чикаго з 1984 р. влада оголосила мораторій на розробку нових площ під звалище то тих пір, поки не буде розроблений новий вид моніторингу, який би дозволив слідкувати за переміщенням метану - якщо не контролювати його утворення, він може вибухнути.

4. Полігони – удосконалені звалища з частковими заходами щодо захисту навколишнього середовища.;

- це природоохоронна споруда для знешкодження відходів, що забезпечує захист від забруднень атмосфери, ґрунтів, вод та перешкоджає розповсюдженню хвороботворних мікробів. Роботи тут механізовані, після закриття полігонів проводиться рекультивація цих ділянок.

II. Сміттєспалювання – спалювання сміття в спеціальних печах.

У густонаселеній Європі засобу захоронення відходів, що вимагає занадто багато площ та забруднює підземні води, віддали перевагу іншому – спалюванню.

Але цей самий простий та універсальний засіб ліквідації відходів, який дозволяє зменшити обсяг сміття на 70-90% залежно від його складу, має багато недоліків:

- значне забруднення атмосфери хімічними речовинами, що утворюються при спалюванні, особливо діоксинами при спалювані несортованого сміття (коли пластик, гума, пакети, вологі харчові відходи попадають у камеру спалювання);

- залишається багато шлаку;

- необхідність сортування сміття.

Тому виникає необхідність модернізації сміттєспалювальних заводів з метою очистки їх викидів. Так, у Нідерландах після прийняття державного плану щодо зниження небезпеки сміттєспалювальних заводів в 1989 р. було модернізовано 2\3 таких заводів, решта була закрита.

Велика частка харчових відходів у складі твердих побутових відходів перешкоджає їх якісному спалюванню та ускладнює їх захоронення. Тому виникає необхідність сортування відходів з відокремленням харчових відходів.

Яким чином можна ефективно використовувати харчові відходи?

III. Сміттєпереробка.

Основний процес, що використовується при переробці сміття - це компостування (компостирование) органічних відходів, насамперед харчових, тобто природний біохімічний процес розкладу (перегнивання) органічних твердих відходів на заводах або полігонах, в результаті чого органічні відходи перетворюються на компост – подібний до гумусу продукт, що використовується для покращення якості ґрунтів.

Існує перспективна технологія переробки відходів – за допомогою метанобактерій. Ці мікроорганізми активно розмножуються в будь-яких органічних рештках, продукуючи в результаті своєї життєдіяльності цінну енергетичну сировину – біогаз (суміш метану й чадного газу). Технологія добування біогазу наступна. Бетонні місткості або колодязі будь-якого об’єму заповнюють гноєм, сміттям, листям, тирсою. Місткість має бути щільно закритою, щоб не було доступу кисню. Газ, який утворюється в результаті бродіння, відводиться в приймальний пристрій або безпосередньо в газову плиту. Після процесу бродіння залишається добриво – знезаражене, без запаху, цінніше за гній. Сьогодні така технологія широко застосовується в Китаї та Індії, де функціонують мільйони подібних установок. А в Румунії проведено успішні досліди з використанням біогазу як палива для тракторів.

Таким чином, ні один з перелічених вище шляхів ліквідації побутових відходів неможливо ефективно здійснити без попереднього сортування сміття. Саме свідоме сортування сміття населенням допоможе вирішити дану проблему.

Взагалі, ставлення в країні до проблеми сміття залежить від рівня її економічного розвитку та екологічної культури населення.

Так, відокремлення “чистого від нечистого” у Скандинавських країнах розпочалося з паперу та пакувального картону. Для них – окремий бак. Для склотари – контейнери на людних перехрестях, один – для кольорового, інший – для безбарвного скла. Поблизу торгівельних центрів з’явилися ємкості для використаних батарейок. А на автосервісних станціях є місця для відпрацьованого мастила. За фінською методою перемолоті пластикові ємкості додають в асфальтову масу, від чого вона стає більш якісною. Норвежці почали збирати по пологовим будинкам одноразові пелюшки - в подрібненому вигляді у певній пропорції із садовими відходами вони закладаються на добрива. Шведи розробили метод рятування озер від кислотного забруднення за допомогою подрібненої яєчної шкаралупи. Так, оброблене декількома тонами яєчної шкаралупи шведське озеро Хомсе повністю відновилося, хоча до цього вважалося “мертвим ”. А британські спеціалісти з’ясували, що старі паперові купюри, що призначені для знищення, є ідеальним добривом. Справа в тому, що папір для купюр виготовляється з клітковини бавовнику. Тільки в одній Великобританії щорічно спалюється 12 000 т купюр та різних цінних паперів. З них можна отримати до 40 000 т екологічно безпечного компосту.

Таким чином, у більшості розвинених країн проблема утилізації відходів майже повністю вирішена, тому що на першому етапі – в сортуванні побутових відходів – бере участь майже все населення. Біля кожного будинку встановлено декілька контейнерів – для скла, пластика, паперу та харчових відходів. Близько 95% відсортованого сміття перероблюється, і лише декілька відсотків потрапляє на звалища. В Європі ще в 70-х роках минулого століття була запроваджена так звана дуальна система. Сутність її в тому, що виробник, який випускає продукцію в упаковці, повинен сплатити певний податок на її утилізацію. Зібранні таким чином гроші розподіляються між компаніями, які займаються переробкою. До речі, що стосується упаковки, то в розвинених країнах Європи та США відмовилися від поліетиленових пакетів, замінивши їх упаковкою з паперу та тканини, полотняними сумками (що вважається дуже модним), проблем з утилізацією яких немає. Взагалі в ЄС вже з наступного року вступає в силу директива, згідно з якою всі пластикові пакети обов’язково будуть вироблятися з матеріалів, які розкладаються у природному середовищі, не залишаючи шкідливих речовин. В Європі та США скорочують виробництво пластика. А в Китаї був закритий один з найбільших заводів з виробництва пластика. В США вже 30 років працює комплексна програма щодо зменшення використання пластикової упаковки. З виробників, які все ще випускають тару з пластика беруть додаткові податки.

Отже, сортування сміття на побутовому рівні дасть можливість розв’язати не тільки проблему сміття, а й утилізації відходів, що дасть змогу зекономити ресурси. Так, у розвинутих країнах понад 40% побутового сміття йде у переробку як вторинна сировина, в Україні цей показник складає лише близько 10%, а з черкаського звалища у вигляді вторсировини “йде ” максимум 5%. Решта просто вивозиться на звалище. Хоча, як показує досвід розвинених країн, сучасні технології дозволяють переробити у корисні продукти майже всі компоненти побутових відходів. Спроби змінити ситуацію в Черкасах були. Так, в рамках програми “Чисте місто ”, прийнятої у 2003 р., було запроваджено роздільне збирання сміття. Для цього були встановлені сітчасті контейнери для пластикових пляшок, а ще контейнери для “білого” і “кольорового” скла та макулатури.

Підприємство “Черкасивторресурси” кожного місяця переробляє близько 20 т (у літні місяці 30-40 т) пластикових пляшок у пластикову крихту, яка потім використовується у різноманітних виробництвах, в тому числі й автомобільному. До речі, доверху завантажена пляшкою машина везе всього 300 кг. Тобто зайняте пляшкою місце є, по суті, лише повітрям. А черкаське ТОВ “Екотайл” виробляє з відходів поліетиленової плівки та звичайного піску покрівельну плитку, яка користується попитом у будівельників.

Вцілому ж, ситуація зі сміттям в Україні сьогодні жахлива. В країні накопичено 30 млрд. т сміття, що складає близько 650 тон на душу населення. Якщо все це сміття рівномірно розподілити по всій площі України, то на кожному квадратному метрі буде лежати 50 кг відходів. Тільки офіційні звалища займають 1650 кв.км, що дорівнює території українських Карпат. В Україні діє тільки 4 сміттєспалювальних заводи, які небезпечні через можливі викиди діоксинів. Для порівняння, в Японії функціонує 3000 сміттєпереробних заводів, які використовують екологічно чисті технології. А якщо враховувати низьку екологічну культуру людей, які перетворюють узбіччя та ліси на несанкціоновані звалища, то не дивно, що експерти ЄС присвоїли Україні звання самої брудної країни Європи.

Рішення проблеми сміття в країні треба починати насамперед з екологічної культури населення.

Приклад  Сінгапур.

Понад 10 років тому за підтримки “Програми з довкілля” ООН був започаткований День прибирання світу. В Австралії підхопили цю ініціативу. Тут існує традиційний – “суботник” - “День прибирання Австралії”, коли збирають сміття на пляжах, в парках, очищують водойми.

Може ми теж підхопимо цю ініціативу? І кожен з нас почне з себе.

1   2   3   4   5   6   7   8   9

Схожі:

Методичні рекомендації щодо викладання географії в 2012-2013 навчальному році
Гуманізація, екологізація, соціологізація і економізація навчання продовжують бути пріоритетними напрямками розвитку шкільної географічної...
Оновлений зміст географічної освіти та підвищення її пріоритетності
Саме тому, роль географічної освіти у сучасних умовах різко зростає. Основи збереження природи, стійкого природокористування, вирішення...
Особливості географічної структури міжнародної торгівлі товарами
Особливості географічної структури міжнародної торгівлі товарами. Товарна структура міжнародної торгівлі в розрізі груп та видів...
Боровинська Олена Вікторівна
Боровинська Олена Вікторівна, вчитель вищої категорії початкових класів, вчитель-методист Донецької спеціалізованої загальноосвітньої...
Навчальна програма «Правознавство (практичний курс)» для 9-х класів...
Пометун Олена Іванівна – зав лабораторії суспільствознавчої освіти Інституту педагогіки АПН України, доктор педагогічних наук
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
Додаток А. Титульний аркуш 18 Додаток Б. Завдання до дипломного проекту 19 Додаток В. Реферат (приклад оформлення) 21 Додаток Г....
Олена Волошенко Черкаський ОІПОПП УПРАВЛІННЯ ШКОЛОЮ: МОЖЛИВОСТІ І РЕАЛІЇ
У статті розглянуто основні протиріччя між існуючими тенденціями в управлінні закладами освіти та необхідністю наближення освітніх...
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Всеукраїнський...
Оціально-педагогічний зміст неформальної освіти підлітків з обмеженими функціональними можливостями
Поява навчальних закладiв нового типу та перехід загальноосвітніх...
«Про перехід загальноосвітніх навчальних закладів на новий зміст, структуру і 12-річний термін навчання» [4], Наказу Міністерства...
ПОЗАШКІЛЬНА ОСВІТА: ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ЦІННОСТЕЙ І ДУХОВНИХ ПРІОРИТЕТІВ...
Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників Черкаської обласної ради
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка