Міністерство освіти і науки,молоді і спорту України Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Інститут педагогіки та психології Ка федра педагогіки і методики початкового навчання Заславська Євгенія Євгенівна


НазваМіністерство освіти і науки,молоді і спорту України Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Інститут педагогіки та психології Ка федра педагогіки і методики початкового навчання Заславська Євгенія Євгенівна
Сторінка5/9
Дата04.04.2013
Розмір1.4 Mb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Психологія > Документи
1   2   3   4   5   6   7   8   9

Висновки до розділу 1

1. Аналіз науково-педагогічної літератури з проблеми підготовки майбутніх учителів початкових класів до впровадження інноваційних технологій навчання виявив, що інноваційні процеси в системі освіти поширюються й стали предметом дослідження ряду науковців. Вони реалізуються як цілеспрямовані зміни цілей, умов, змісту, засобів, методів, форм діяльності, яким властиві новизна, високий потенціал підвищення ефективності діяльності загалом або у певних їх сферах, здатність забезпечити довготривалий корисний ефект, узгодженість з іншими нововведеннями. Дослідниками обґрунтовано сутність понять „інновація”, „нововведення”, „інноватика”, „інноваційна діяльність” тощо. Різні підходи до трактування цих категорій свідчить про складність, дискусійність і неоднозначність ставлення науковців до означеної проблеми.

2. Один із напрямів інноваційної діяльності вчителя – це використання педагогічних технологій у навчально-виховному процесі. Однак аналіз наукового фонду з проблеми дослідження дає підставу стверджувати, що допоки відсутній єдиний підхід до визначення поняття „технологія”, „інновації”, „педагогічна технологія”, „технологія навчання” тощо. Здебільшого існують суто теоретичні напрацювання відомих учених, які ще не знаходять впровадження на методично-практичному рівні. У науковому фонді класифікуються й описуються сучасні інноваційні технології. Відповідно в сукупності педаго­гічних технологій у науковому фонді виокремлено декілька видів: за рівнем застосування; за провідним чинником психічного розвитку; за філософською основою; за науковою концепцією засвоєння досвіду; за ставленням до дитини; за орієнтацією на особистісні структури; за типом організації та управління пізнавальною діяльністю.

3. Підготовка майбутніх учителів початкових класів до використання інноваційних технологій стала предметом дослідження сучасних науковців у контексті розробки проблем професійної освіти вчителя. Вчені констатують певні проблеми й труднощі в освоєнні студентами інноваційними технологіями і доводять необхідність відповідної підготовки вчителів; обґрунтовують поняття „підготовка до інноваційної діяльності”, „готовність до інноваційної діяльності” тощо; розробляють моделі підготовки до впровадження інноваційних технологій. Готовність до інноваційної діяльності з використання педагогічних трактується як складне синтетичне й багатокомпонентне утворення, результат фахової підготовки.

4. З метою вивчення стану готовності майбутніх учителів початкових класів до впровадження інноваційних технологій навчання у початковій школі нами було виокремлено компоненти (мотиваційний, змістовий, операційний, оцінювальний) і рівні (низький, середній, високий) готовності сплановано й проведено констатувальний експермент. У результаті якого нами виявлено деяку суперечність: з одного боку, переважна більшість опитаних студентів (72%) позитивно ставить до змін, оновлення, впровадження інноваційних технологій в освіті. З іншої сторони, узагальнивши всі отримані дані констатувального експерименту, ми встановили, що серед рівнів готовності студентів до використання інноваційних технологій у навчальну процесі початкової школи переважають низький (42%) і елементарний (12%). Середній рівень готовності виявлено у 36% опитаних майбутніх учителів початкових класів, високий – у 8%.

РОЗДІЛ 2

ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ ДО ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У НАВЧАЛЬНИЙ ПРОЦЕС
2.1. Психолого-педагогічні умови успішної підготовки майбутніх учителів початкових класів до використання інноваційних технологій навчання

Аналіз теоретичних джерел дозволив виділити педагогічні умови підготовки майбутніх учителів початкових класів до впровадження інноваційних педагогічних технологій. Умови створюють саме те середовище, в якому необхідні явища, процеси виникають, існують і розвиваються. До педагогічних умов учені відносять такі, які свідомо створюються у навчально-виховному процесі ВНЗ та повинні забезпечити найефективніше формування і протікання необхідного процесу.

Тлумачний словник С.Ожегова визначає умову як вимогу, що ставиться однією з сторін, що домовляються; як усну чи письмову згоду про що-небудь; як правила, що встановлені у будь-якій сфері життя, діяльності; як обставини, за яких відбувається чи залежить будь-що [67, с.776]. У психології умову розуміють як сукупність явищ зовнішнього та внутрішнього середовища, що ймовірно впливають на розвиток конкретного психічного явища; до того ж це явище опосередковується активністю особистості, групою людей. Таким чином, із психолого-педагогічних позицій педагогічні умови - це обставини, від яких залежить продуктивність цілісного педагогічного процесу професійної підготовки фахівців. Серед педагогічних умов нами виокремлено:

Готовність викладачів ВНЗ до побудови навчально-виховного процесу на інноваційній основі.

Організовуючи процес підготовки майбутніх учителів початкових класів до використання інноваційних педагогічних технологій, викладачі ВНЗ самі повинні впроваджувати такі технології у навчально-виховний процес. Для того, щоб студент – майбутній вчитель початкових класів – будував власну діяльність на інноваційній основі, необхідно, щоб він був реальним учасником такого процесу, в період професійного становлення засвоїв як приклад для наслідування спосіб побудови навчально-виховного процесу на інноваційній основі.

М. Скаткін писав, що вчителі, як правило, навчають учнів так, як їх учили самих. Ось чому, найкращий спосіб ввести у шкільну практику зміни, нові методи викладання, полягає в тому, щоб застосовувати ці методи на заняттях з майбутніми вчителями.

У процесі реалізації даної умови необхідно забезпечувати спрямованість кожного навчального предмета, цілісного педагогічного процесу на підготовку студентів до інноваційної діяльності, використання педагогічних технологій. Дана умова передбачає необхідність відбору змісту навчального матеріалу, а саме збагачення змісту дисциплін циклу професійної та практичної підготовки системою понять та теоретичних знань із основ педагогічної інноватики (теоретичні основи інноваційної діяльності, загальнопедагогічні нововведення, професійно-фахові інновації), озброєння студентів системою умінь практичного використання інноваційних технологій.

Для виконання поставленого завдання необхідно:

  • визначити провідну складову мети кожного навчального предмета, його можливостей у підготовці майбутніх учителів початкових класів до інноваційної діяльності;

  • виявити найбільш вагомі професійні засоби, які сприяють формуванню компонентів педагогічної інноватики;

  • визначити доцільну структуру навчального предмета, питомої ваги кожної її частини;

  • розробити практичні завдання і заняття, які є засобами формування компонентів інноваційної діяльності.

На основі прооналізованих існуючих в теорії та практиці підходів розв’язання проблеми підготовки майбутніх учителів до інноваційної педагогічної діяльності, показано, що у процесі такої підготовки актуалізується проблема практичного освоєння майбутніми вчителями інновацій (загальнопедагогічних, професійно-фахових, персонал-технологій). Аналіз теоретичних підходів до підготовки майбутніх учителів початкових класів як суб’єктів інноваційної діяльності дозволив визначити, що на сьогоднішній день необхідне використання у роботі викладачів ВНЗ таких форм і методів у даному процесі, які поєднують інформаційно-просвітницьку та діяльнісну складові підготовки і спрямовані на формування особистості майбутніх учителів, здатних на високому рівні виконувати свою місію в соціальній і професійній структурі суспільства.

Тому в професійній підготовці майбутніх учителів початкових класів необхідним є застосування інноваційих педагогічних технологій. У процесі викладання педагогічних дисциплін викладачі повинні використовувати різноманітні методи: проблемно-пошукове викладання теоретичного матеріалу; діалоги, полілоги, дискусії (круглий стіл, диспут з елементами “мозкової атаки (штурму)”, аналіз та обговорення педагогічних досліджень); моделювання казкової реальності; педагогічне консультування; педагогічний тренінг; ділові педагогічні ігри з подальшим обговоренням ефективності обраних методів, прийомів навчання; самостійне розв’язання педагогічних завдань з подальшим оцінюванням виконаної роботи тощо.

Наприклад, для генерування нових ідей доречно застосовувати методику мозкового штурму Осборна, суть якої полягає в розподілі між учасниками генеративної та контрольно-виконавської частин акту мислення. У процесі мозкового штурму, як правило, висувається багато різних ідей, наприклад, створення організації Грінпіс, книги рекордів Гіннеса, агентства педагогічних розслідувань тощо.

У процесі викладання психолого-педагогічних дисциплін, під час підготовки студентів до практичних і лабораторних занять доцільно використовувати технологію КТС І.Іванова [31]. Технологічний ланцюжок КТС передбачає послідовність таких процедур:

  1. Створення ради справи (ініціативної групи, якій доручається укладання плану КТС; група створюється на основі виборів, призначення і включення охочих.

  2. Рада справи вносить пропозиції, обговорює їх і разом з відповідальним викладачем (або куратором) укладають загальну програму КТС.

  3. Рада справи визначає список підготовчих заходів, засобів і матеріалів, що необхідні для реалізації програми КТС.

  4. Рада справи розподіляє доручення між студентами (колективні, групові, парні, індивідуальні), уточнює план проведення.

  5. Студенти залучаються до підготовки КТС, відповідальний викладач (або куратор) і рада справи допомагають їм у реалізації запланованого.

  6. Безпосереднє проведення КТС, у якому беруть участь усі студенти.

  7. Підведення підсумків КТС, його колективний аналіз й оцінювання.

О.Матвієнко [56, с.7] пропонує у підготовці студентів використовувати метод моделювання конкретних педагогічних ситуацій (аналіз цих ситуацій, проектування способів дії в цих ситуаціях, розігрування дій в умовах запропонованих ситуацій), який дає змогу заздалегідь, ще до безпосередньої практики в школі перетворювати й синтезувати знання, набуті під час вивчення окремих теоретичних дисциплін, і плідно використовувати їх для досягнення належних результатів у фаховій діяльності. Використовуючи такий метод у процесі підготовки майбутніх учителів, викладачі створюють умови для розвитку в них якостей, необхідних для здійснення інноваційної діяльності.

Активні методи навчання й виховання в процесі викладання психолого-педагогічних дисциплін запроваджуються не тільки з метою формування творчої, спрямованої на нововведення особистості, а й для того, щоб майбутні вчителі початкової школи застосовували у своїй подальшій професійній діяльності методи і форми, що проводяться викладачами.

Урахування особливостей віку та індивідуальних характеристик студентів при побудові педагогічного процесу

З метою формування індивідуального стилю майбутнього вчителя, нестандартності мислення, необхідності й потреби до використання нововведень доречно враховувати й надалі розвивати індивідуальні здібності кожного студента. Сьогодні індивідуальний підхід утілюється з урахуванням і використанням у навчальній роботі особистісних якостей та індивідуальних характеристик студентів, справедливо розглядається як один із найважливіших шляхів удосконалення підготовки спеціалістів у вищій школі.

Питання індивідуалізації процесів навчання й виховання, вирішення яких можливе лише в умовах індивідуального підходу до особистості, все інтенсивніше розглядаються педагогами і психологами. Як важливий дидактичний принцип індивідуальний підхід може бути ефективно реалізованим при правильному розумінні співвідношення категорій поодинокого, особливого і загального. Як окреме матеріальне утворення суб’єкт навчання має індивідуально неповторні, тільки йому притаманні риси, тобто поодиноке. Але поряд з поодиноким, неповторним, кожне матеріальне утворення, в тому числі об’єкт навчання, має спільне з іншими матеріальними утвореннями. Зокрема, це спільне може бути пов’язане з основними закономірностями функціонування організму людини. Таким чином, загальне і одиничне виступають як сторони окремого.

Педагогічний процес – процес двосторонній. Об’єктивне і суб’єктивне в навчально-виховному процесі виражають єдність і протиріччя. Діяльність викладачів і студентів, з однієї сторони, виражає об’єктивний цілеспрямований процес, що визначається загальною метою і завданнями навчання, з другої, носить особистісний, суб’єктивний характер, виходячи з індивідуальної мети, завдань і інтересів суб’єкта.

Для розв'язання завдання навчання у свідомості кожного студента проходить процес перетворення об’єктивної мети в суб’єктивну. При цьому у кожного студента залишається суб’єктивним його власне ставлення до мети, засобів, до сутності рішення і самого акту рішення, але в тісному їх зв’язку на основі об’єктивної мети і суб’єктивних засобів.

Для встановлення оптимального зв’язку між об’єктивним і суб’єктивним у навчальному процесі важливим є врахування психологічних особливостей і психічного стану студентів.

Як зауважує В.Сластьонін, студентські аудиторії заповнюють люди дуже не схожі, з різними цілями, установками, рівнем розвитку і навченості. У той же час у вузі розповсюджений певний середній темп вивчення матеріалу і достатньо чітко визначений навчальними програмами обсяг знань, котрі повинні засвоїти всі студенти без урахування їх здібностей, нахилів, інтересів, особливостей мислительної діяльності. Якщо не враховувати індивідуальні особливості студентів і не орієнтувати навчальні заклади на їх особистісні особливості, не можна досягти успіху в розвитку творчого мислення студентської молоді [97, с.76-78].

С.Архангельський також підкреслює необхідність пильної уваги до індивідуальних особливостей студентів, виділяючи емоційну сферу, досвід, а також спрямованість особистості, яка характеризується інтересами, нахилами, мотивами та установками. На основі спрямованості розвиваються знання, набуваються навички й практичний досвід студентів [5, с.218].

Реалізація найважливішого дидактичного принципу індивідуального підходу у підготовці майбутніх учителів початкових класів до використання інноваційних технологій з метою формування професійно-значущих якостей особистості педагога потребує розробки ефективних заходів педагогічного впливу з урахуванням таких психічних процесів, як увага, мислення, уява, пам'ять, емоції, воля. Саме ці процеси й відповідні їм якості особистості найпродуктивніше розвиваються в процесі індивідуалізації навчання і в той же час найнеобхідніші для інноваційної діяльності в різних її проявах.

Ефективність професійної підготовки майбутніх учителів початкових класів до використання інноваційних педагогічних технологій багато в чому залежить від розвитку як спеціальних, так і загальних здібностей студентів. Значущість індивідуального підходу під час навчання студентів зростає у зв'язку з тим, що здійснення цього дидактичного принципу сприяє максимальному виявленню і розвитку здібностей кожного студента як індивідуально неповторної особистості.

Узагалі, якість навчально-виховної роботи на факультетах підготовки вчителів початкових класів багато в чому залежить від того, наскільки викладачі вивчили умови, що сприяють розвитку і вдосконаленню професійно-значущих якостей особистості студентів, наскільки індивідуальні особливості кожного студента враховуються в процесі підготовки до використання ними інноваційних педагогічних технологій.

Організація особистісно й професійно спрямованого самовиховання й самоосвіти студентів з використанням інформаційно-комунікативтих технологій

Успішний процес підготовки майбутніх учителів початкових класів до використання інноваційних педагогічних технологій базується також на виробленні в них потреби в постійному професійному самовихованні та самоосвіті, вміння керувати особистим удосконаленням і вдосконаленням інших, розвивати свої розумові здібності, систематично поповнювати знання, використовувати новітні досягнення психолого-педагогічної науки. Це означає давати студентові не готові педагогічні рецепти, а правильно його орієнтувати в самостійних пошуках шляхів професійного становлення, допомагати йому засвоїти думку про необхідність поєднання самовдосконалення з ростом професійної майстерності.

Практика показує, що нинішнє покоління випускників недостатньо підготовлене саме в аспекті професійно-педагогічної самоосвіти й самовиховання.

Діалектика навчального процесу, сучасні виклики щодо впровадження інноваційних технологій постійно ставлять перед учителем нові педагогічні завдання, на які не може бути готових вичерпних відповідей. Окрім цього, швидко зростає обсяг знань з кожної наукової дисципліни, взаємопроникнення наук, старіння інформації. Ці тенденції зумовлюють той факт, що обсяг знань, необхідних для засвоєння сучасним спеціалістом, стає практично безмежним. У процесі вузівського навчання студент не може отримати систему знань, яка буде цілком достатньою для подальшої професійної діяльності протягом декількох десятиліть.

Дослідники [51, с.9] зазначають, що в умовах динамізму знань, інформації, технологій навчити людину навіть у найліпшому університеті на все життя неможливо. Для того, щоб особистість не втратила конкурентноздатності, була функціонально дієздатною, необхідно виховувати потребу в знаннях і вмінні вчитися протягом життя.

Специфічною рисою самовиховання й самоосвіти є те, що вони базуються на власній ініціативі вчителя, до того ж зумовлені рівнем повсякденної актуалізації потреб шкільної практики. Експериментально доведена роль самостійної роботи як провідної форми навчально-пізнавальної та навчально-практичної діяльності студентів, засобу її активізації 3.

Необхідність організації самостійної роботи обумовлена все вищими вимогами до рівня загальнокультурної і спеціальної підготовки випускників ВНЗ, зміною загальноосвітніх парадигм, підготовкою майбутніх фахівців до професійного, компетентного входження в ринок праці з міцно сформованими потребами у постійній професійній самоосвіті та саморозвитку.

Ефективність самовиховання й самоосвіти залежить від таких важливих складових, як самоаналіз, самооцінка, самоконтроль, які мають охоплювати всі етапи діяльності студента в період навчання та проходження педпрактики. Формування вмінь і навичок студентів правильно оцінювати результати своїх дій сприяє підвищенню ефективності самовдосконалення, адекватна самооцінка є однією з ознак їхньої професійної зрілості. Самоконтроль та самооцінка, як правило, є основними джерелами самокоригування власної діяльності.

Формування вмінь і навичок самовдосконалення та самоосвіти починається в ході освоєння студентами програмових дисциплін. Однак зазначимо, що навіть чітко організований навчальний процес не може повною мірою забезпечити розв’язання всіх завдань на шляху досягнення професійно-виховної компетентності, становлення творчої особистості майбутнього фахівця початкової школи. Дієвою складовою в цьому напрямі підготовки вчителів ми вбачаємо професійно спрямовану позааудиторну роботу з педагогіки, яка має ґрунтуватися на принципах добровільності, свободи вибору, врахуванні інтересів та здібностей студентів.

На думку дослідників Т.Баркова, М.Бобкова, Н.Дідусь, А.Остапенко, О.Рогової, невміння студентів навчатися пов’язано насамперед із відсутністю у них інструментарію для успішного подолання труднощів у самостійному засвоєнні наукових знань, що вимагає постійної мобілізації волі й уваги, максимальної віддачі інтелектуальних сил. У цих умовах першочергового значення набуває проблема організації й технізації самостійної роботи у ВНЗ.

Одним із основних шляхів удосконалення змісту освіти є широке застосування інформаційно-комунікаційних технологій. Різноманітні аспекти впровадження інформаційно-комунікативних технологій у навчальний процес привертали увагу багатьох дослідників. Ними з’ясовано, що інформаційно-комунікаційні технології, підвищуючи активність пізнавальної діяльності студента, призводять до перебудови навчального процесу в бік самостійних форм навчання зі скороченням кількості лекцій і семінарів. З іншого боку, у дослідженнях О. Пєхоти [68], Г. Селевка [90] та ін. з’ясовано, що використання інформаційно-комунікативних технологій вносить суттєві зміни в організацію самостійної роботу студентів, місце якої у навчальному процесі значною мірою зумовлюється технологією, що використовується для навчання, типом навчальної системи і шляхами її застосування, а також тим, які навчальні функції покладаються на комп’ютер у конкретній навчальній ситуації. Отже, новим поштовхом до розвитку теоретичних і практичних питань, пов’язаних із організацією самостійної роботи студентів, є активне впровадження у навчальний процес ідей комп’ютерного навчання, застосування під час самостійної роботи засобів інформаційно-комунікаційних технологій.

Із використанням інформаційно-комунікативних технологій у самостійній роботі студентів відбувається збільшення кількості та методів представлення навчальних завдань, призначених для самостійного опрацювання. Зокрема з’явилася можливість використання студентами у самостійній роботі спеціальних завдань на планування та контроль самостійної навчальної діяльності, в яких прямим продуктом виступає формування вміння визначати стратегію розв’язання, планувати процес виконання діяльності, контролювати його, знаходити і виправляти помилки. При цьому винятково важливою виявилася можливість використання в процесі самостійної роботи завдань на рефлексію діяльності, прикладом якої є опис стратегії своїх міркувань після того, як завдання було виконано [10].

Доцільно у процесі самостійної діяльності студентів, спрямованої на підготовку до використання інноваційних технологій у початковій школі, використовувати різноманітні види інформаційно-комунікаційних технологій: автоматизовані бібліотечно-інформаційні системи, гіпермедійні, мультимедійні, телекомунікаційні та мережеві технології. Принциповим стало й те, що використання засобів інформаційно-комунікативних технологій потребує і нових форм організації навчального процесу, за яких студенти, самостійно виконуючи завдання, здобувають знання, забезпечуючи тим самим самостійність своєї навчальної діяльності. Такий підхід змінює статус студента, що усвідомлює себе суб’єктом навчання, який здатний самостійно приймати певні рішення та забезпечувати їх реалізацію.

Зокрема, використання автоматизованих бібліотечно-іформаційних систем, яке обумовлене багатоаспектністю пошукових можливостей (ключові слова, контекстний пошук, дати, авторські інформаційні дані, посилання на інші книги тощо) та необхідністю знати відображені в них істотні для вирішення пошукового завдання властивості інформаційних об’єктів, підвищує відповідальність студентів за результати навчання, спрямовує їхню увагу та стимулює самостійний пошук. Це активізує самостійну пізнавальну діяльність студентів, дозволяє їм під час самостійної роботи швидко і компактно отримувати необхідну інформацію.

Використання мережевих технологій та телекомунікацій надає доступ студентам до значного обсягу інформаційних ресурсів. Розгалужені пошукові можливості мережевих систем дають змогу оперативно знаходити потрібну інформацію, допомагають перейти від звичайного отримання інформації до активної участі студента в її пошуку. Ця обставина дала можливість змінити саму концепцію інформаційного забезпечення та дозволила здійснити принципово новий підхід до організації самостійної роботи студентів [10].

Необхідною передумовою процесу використання мультимедійних технологій є включення всіх видів аналізаторів до процесу сприймання запропонованого матеріалу, що розширює можливості подання матеріалу, дозволяє підвищити наочність навчання, забезпечує свідоме засвоєння знань, формування вмінь та навичок.

Гіпертекстові технології, поєднуючи у собі завдання на розуміння і предметні мікрозадачі, моделюють способи роздумів через зіставленння різних позицій. Ця обставина спонукає студентів до самостійного розв’язування мікрозадач та оцінки запропонованих рішень, стимулює розумову діяльність, пізнавальний інтерес до навчального процесу, що дає можливість зробити висновок про вплив використання гіпертекстових технологій на вдосконалення самостійної роботи студентів.

Використання електронних контролюючих програм з метою діагностики, контролю, моніторингу якості навчальних досягнень під час самостійної роботи з оволодіння інноваційними технологіями навчання дає можливість збільшити об’єктивність контролю, скоротити витрати часу на проведення контролюючих заходів, отримати зворотній зв’язок, що сприяє підвищенню ефективності самостійної роботи студентів.

Упровадження засобів інформаційно-комунікативних технологій у самостійну роботу студентів призводить до суттєвої зміни статусу студента в навчальному процесі, який активно організовує свій власний навчальний процес, визначає індивідуальну траєкторію в освітньому середовищі.

За рахунок включення у самостійну роботу студентів засобів інформаційно-комунікативних технологій підвищується успішність засвоєння навчальних дисциплін, зростає зацікавленість самостійним опануванням знаннями, досягається підвищення самостійності, активності, ініціативності у навчанні .

Підводячи підсумок, зазначимо, що знання і дотримання кожним викладачем ВНЗ психолого-педагогічних умов підвищує ефективність підготовки майбутніх учителів початкових класів до використання інноваційних педагогічних технологій.
1   2   3   4   5   6   7   8   9

Схожі:

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ...
Мета семінару: висвітлити надбання та сучасний стан біблієзнавства в Україні, а також позначити перспективи розвитку вивчення та...
Інститут педагогіки НАПН України Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
Запрошуємо взяти участь у науково-практичному семінарі, який відбудеться 10 червня 2013 р за адресою: м. Київ 04053, вул. Артема...
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ...
Тексти наукових статей, організаційний внесок у розмірі 150 грн надсилаються до 20 березня 2016 р
ІІ етапу Всеукраїнської учнівської олімпіади з педагогіки і психології
Департаменту освіти і науки, молоді та спорту Чернівецької обласної державної адміністрації від 10. 09. 2012 р. №78 ІІ етап Всеукраїнської...
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Всеукраїнський...
Оціально-педагогічний зміст неформальної освіти підлітків з обмеженими функціональними можливостями
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ Національний...
Господарське право України. Програма курсу та методичні вказівки до виконання контрольних робіт для студентів заочної форми напряму...
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ Національний...
Цивільне право (частина 1 і 2). Методичні вказівки до семінарських занять для студентів напряму підготовки 030402 Правознавство /...
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ Національний...
Цивільне право (частина 3 і 4). Методичні вказівки до семінарських занять для студентів напряму підготовки 030402 Правознавство /...
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ ДРОГОБИЦЬКИЙ...
Медичну довідку про стан здоров’я за формою №086-о та 2 фотокартки, 2 конверти, 2 папки
ПСИХОЛОГІЧНІ НАУКИ
Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами (Відкритий міжнародний університет розвитку людини “Україна”,...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка