|
|
Скачати 0.5 Mb.
|
|
Психологічне консультування дітей молодшого шкільного віку та підлітків Психологічне консультування орієнтоване на розвинуту особистість , здатну активно і, головне, самостійно формувати свої відносини з навколишнім світом. Головна особливість консультування дітей молодшого шкільного віку полягає в тому, що безпосереднім «одержувачем» психологічної допомоги є не дитина, а батьки, що звернулися за консультацією, чи педагог. Тому основна ідея психологічного консультування щодо молодших школярів не може бути досягнута, оскільки дитина такого віку ще не здатна сама приймати рішення. Психолог-консультант у процесі консультування лише впливає на дитину, тоді як основним клієнтом все-таки є дорослий, що звернувся до нього по допомогу. Коли батьки або вчитель приходить до психолога на консультацію з приводу проблем виховання або навчання молодшого школяра, вони формулюють причини свого звернення. І тут основною метою психолога є визначення відкритих або прихованих причин їхнього звернення. При цьому необхідно не тільки проаналізувати особливості бачення дорослими проблем дитини, а й отримати дані про те, як дитина емоційно ставиться до себе, як уявляє саму себе, свою ситуацію в школі і вдома. Консультація психолога спрямована, насамперед, на надання допомоги дитині. Але для того, щоб така допомога була адекватною, психолог повинен мати досить точну й об’єктивну інформацію про індивідуально-психологічні особливості дитини і його уявлення про те, що з нею відбувається. Часто, скаржачись на дитину, дорослі усвідомлено або не усвідомлено «маскують» власні проблеми. Тому дуже важливо побачити проблему через призму дитячого сприймання. Однак труднощі полягають у тому, що молодший школяр не може точно сформулювати свою розповідь. І коли ми поставимо йому запитання:
то цим самим ризикуємо одержати два типи відповідей:
І це не тому, що так все добре насправді, а тому що спрацьовує природна захисна реакція. Треба відповісти, що все добре і проблем не буде. Або інший варіант – так звані відбиті відповіді:
Як же саме отримати об’єктивну картину такої ситуації? І тут нам на допомогу приходять малюнкові «діагностичні проби». З досвіду роботи ми знаємо, що діти дуже люблять малювати, тому в таких випадках можна запропонувати дитині намалювати « Сім’ю», «Неіснуючу тваринку», «Людину під дощем», «Мій клас» та інші завдання. Цим самим ми зможемо «зняти» внутрішнє напруження дитини. Не заважаючи дитині малювати, психолог розмовляє з нею, в ході виконання роботи ставить запитання, як з приводу малюнка, так і з приводу різних життєвих ситуацій. Далі, на підставі отриманих діагностичних спостережень , а також на підставі отриманої інформації в бесіді з дорослими (батьками, вчителями, чи з іншими дорослими), та з самою дитиною, психолог робить висновки і дає рекомендації батькам і педагогам, які працюють з дитиною. Залежно від конкретного випадку психолог може рекомендувати батькам звернутися до фахівців відповідного профілю. Але в даному випадку психолог повинен виявляти конкретність і такт, тому що батьки, з великим небажанням приймають такі рекомендації. З вищесказаного можна зробити висновок, що консультаційна діяльність психолога в початковій школі має швидше оперативний характер – психолог тільки дає деякі рекомендації, а реалізувати їх – мета дорослого клієнта. Дещо іншою є справа з консультуванням підлітків. Консультування спрямоване на особистість, здатну адекватно оцінювати ситуацію та розуміти, що для досягнення позитивного результату необхідні зусилля. Специфіка раннього підліткового віку говорить про те, що підхід до консультативної діяльності також може мати деякі особливості. Підліток на цій стадії свого розвитку орієнтується більше на однолітків, і якщо усе, що відбувається його найближчим оточенням є нормою, то і проблеми як такої для нього не існує. Часто батьки і вчителі довго терплять розлади поведінки та конфліктні ситуації з підлітками не звертаючись до психолога, «списують» такі відхилення в їхній поведінці на особливості віку. А коли вже терпіння виходить за всі рамки, звертаючись вже з порога кричать: «Ну подивіться на нього, знову прогулював уроки, …курив,… не хоче вчитися,…лаявся,… бився,… кричав тощо. Що з ним робити? І от стоїть перед вами таке «щастя», не розуміє, що відбувається і чому так багато галасу навколо нього. І тут головна мета психолога спробувати «розговорити» підлітка, з’ясувати причини того, що дитина викликає стільки негативних емоцій у дорослих. Спершу підліток відчуває незручність і опір («Навіщо мене сюди привели? Я що ненормальний, чи псих?»), або навпаки демонструє байдужість («Про що мені розмовляти з психологом? У мене і так усе гаразд»). Буває, що підліток сам приходить на консультацію, але коротенько виклавши свою проблему («Я посварилася з подружкою. Хочу підійти до неї, помиритися, але боюсь вона мені не пробачить. Що мені робити?»), чекає блискавичної готової відповіді-поради, а сам налаштований на пасивну участь в консультації. Початок бесіди з підлітком - один з найскладніших кроків до вирішення ситуації. Щоразу, починаючи консультацію з підлітком, психолог «запускає» бесіду, організовує відкриту довірчу розмову, нейтралізує внутрішній опір свого юного клієнта, та активізує його інтерес до аналізу своїх труднощів, формує його прагнення намагатися самому вирішувати свої проблеми. Звичайно, прийшовши на консультацію підліток перебуває у напруженому, інколи навіть депресивному, та тривожному стані. У таких випадках під час консультації психолог зобов’язаний «попрацювати над станом» свого клієнта: заспокоїти його, зняти внутрішнє напруження, дати можливість більш оптимістично подивитися на світ, що його оточує, та ні в якому випадку не поспішати з висновками, а завжди вчитися передбачувати кінцевий результат. Отже, головна мета психолога - розглянути у кожному зверненні проблему, яка може бути прихована дуже глибоко, але при цьому наслідки її можуть бути дуже важкими, якщо вчасно не буде надано кваліфіковану психологічну допомогу. Алгоритм консультаційної роботи шкільного психолога Психологічне консультування у школі належить до виду вікового консультування. Якщо побудувати схему видів психологічних консультацій у школі, то, враховуючи вік дітей, можна виділити такі види консультацій шкільного віку, як:
Шкільний психолог може консультувати:
Проблеми, з якими найчастіше звертаються до шкільного психолога, - це неуспішність, погана поведінка, гіперактивність, тривожність, самооцінка, агресивність, особистісне та міжособистісне спілкування, вибір професії та інше. Чи можна говорити про алгоритм консультування шкільного психолога? Консультування в школі включає і діагностику, і корекцію клієнта. Але не можна говорити про алгоритм діяльності психолога як його покрокові рекомендації. Про алгоритм консультування шкільного психолога можна говорити тільки як про орієнтир у послідовності етапів процесу. Розглянемо такий алгоритм-орієнтир, що узагальнює теоретичні уявлення та практичний досвід консультування у школі. У процесі консультування шкільного психолога можна виділити три етапи: а) початковий; б) основний, робочий; в) заключний, корекційний. Консультуючи психолог виконує зовнішні дії (бесіда з клієнтом, тестування, корекція) і внутрішні (роздуми з приводу одержаної інформації, ухвалення рішення тощо). Перший етап складається з трьох стадій: І стадія – встановлення емоційного контакту з клієнтом. ІІ стадія – повідомлення клієнтом мети свого приходу. ІІІ стадія – формулювання проблеми. Уміння встановити з клієнтом емоційний контакт є надзвичайно важливим для психолога-консультанта. Від цього залежить успіх (або невдача) усієї подальшої роботи з клієнтом. Після знайомства і встановлення емоційного контакту клієнт, як правило, повідомляє мету свого приходу до психолога. Часто її формулюють плутано, нечітко з обвинуваченнями на адресу інших осіб учителів, батьків, друзів. Тому психолог повинен чітко для себе сформулювати або переформулювати проблему клієнта. Це буде планом внутрішніх дій психолога, що розгортатиметься паралельно із зовнішніми діями. Потім психолог уточнює формулювання проблеми з клієнтом – обговорює з ним, над чим вони спільно працюватимуть. Під час подальшої бесіди консультант підводить клієнта до усвідомлення тих причин, що визначають неадекватність його поведінки, або поведінки дитини, з приводу чого клієнт прийшов на консультацію. Для цього консультант сам протягом попередньої стадії консультації повинен зрозуміти, у чому полягає проблема клієнта, оскільки свідомість консультанта і клієнта не конгруентні. Те, як бачить і формулює проблему клієнт, зазвичай не збігається з тим, як формулює проблему консультант. Саме на цій стадії консультант повинен для себе вичленувати «предмет» своєї подальшої роботи з клієнтом. Фактично він виписує гіпотезу, що інтерпретує поведінку клієнта, й формулює для себе проблему клієнта в психологічних термінах певної психологічної теорії. Це і є внутрішній план дій консультанта. Після нового формулювання проблеми (з стадія І етапу) починається ІІ етап (основний, робочий), що містить такі стадії: ІV стадія – збір інформації, необхідної для розв’язання проблеми клієнта. Якщо ж шкільному психологу недостатньо тієї інформації, яку представив клієнт, він може отримати додаткову інформацію про клієнта, зустрівшись із близькими, друзями, або продовжити бесіду з клієнтом; V стадія – аналіз зібраної інформації про клієнта і висування пояснювальних гіпотез. Отримавши про клієнта більш-менш повну інформацію, психолог намагається пояснити поведінку клієнта, висунути гіпотезу про те, що є причиною – проблеми або утруднення клієнта; VІ стадія – перевірка висунутих гіпотез, яку можна здійснювати різними шляхами: а) із застосуванням діагностичних засобів (методик, тестів) – із широкого арсеналу наявних у шкільного психолога діагностичних засобів він повинен відібрати найадекватніші для розв’язання проблеми клієнта. Широкий вибір психодіагностичних методик дасть йому змогу отримати чіткішу картину; б) спостереження за поведінкою клієнта різних життєвих ситуаціях або тренінгах шкільний – психолог може отримати важливу інформацію про клієнта-учня, відвідавши урок, спостерігаючи за учнем на перерві; в) продовження бесіди. На стадії перевірки висунутих гіпотез консультування шкільний психолог аналізує інформацію, зіставляючи результати тестування з життєвими показниками, результатами спостереження, з тим, що клієнт сам розповів про себе, узагальнює, синтезує для підтвердження або спростування своєї пояснювальної гіпотези. Якщо внаслідок синтезу всієї отриманої інформації він дійде висновку, що його гіпотеза хибна, він повертається на стадію аналізу зібраної інформації і опрацьовує матеріал заново. Якщо внаслідок синтезу всієї отриманої інформації він дійде висновку, що його гіпотеза хибна, він повертається на стадію аналізу зібраної інформації і опрацьовує матеріал заново. Якщо внаслідок синтезу він отримує підтвердження своєї гіпотези, то переходить до VІІ стадії ІІ етапу. Розглянемо на практиці консультування шкільного психолога в рамках такого підходу, що включає діагностику і корекцію.
На прийом приходить мати з дочкою 6 років (майбутня першокласниця). Мати: Мене дуже турбує моя донька, я її готую до школи, займаюся з нею, ми пишемо, читаємо, малюємо, але вона так повільно все робить, не зосереджена, пояснюєш їй щось, а вона нічого не розуміє! Що з цим робити, не знаю? Психолог-консультант: Ваша донька перебувала на обстеженні в невропатолога, і чи знайшов він у неї ознаки якогось захворювання? Мати: Її оглядав невропатолог, але сказав, що вона здорова… А починаєш їй щось пояснювати – нічого не розуміє, а крикнеш на неї – починає відразу ж плакати! Як вона в школі навчатиметься?!! Психолог-консультант: Розкажіть будь ласка, детальніше, як це виявлялося востаннє… …Після докладної розповіді мами про її «заняття» з дівчинкою, а також після аналізу поведінки матері (бурхливих реакцій; роздратованої інтонації, коли вона говорить про доньку; надто активної жестикуляції, швидкого мовлення) і дочки (боязкості, скутості й загальмованості) психолог-консультант висуває гіпотези:
Наступні дії психолога-консультанта спрямовані на перевірку гіпотез. Він проводить діагностику інтелектуального потенціалу дівчинки, темпераменту, тривожності. Результати виконання інтелектуальних завдань виявилися високими, у дівчинки також гарна уява та пам’ять. Діагностика основних властивостей нервової системи, типу темпераменту показала в неї низьку лабільність нервової системи (субтест «шифровка»), флегматичні риси темпераменту (методика визначення темпераменту за спостереженням і життєвими показниками). Діагностика рівня тривожності виявила в дівчинки високі показники за шкалою нейротизму і низькі показники за шкалою екстраверсії (опитувальник Айзенка, дитячий варіант). Заключний етап консультування: розробка корекційної програми Отже, якщо ми після проведення діагностичних процедур для перевірки сформульованих після бесіди з клієнтом гіпотез (у нашому прикладі це мати шестирічної дівчинки), запросимо її на наступну зустріч для продовження консультування, то бесіда може продовжуватися в такому напрямку. Згадаємо: на першому етапі консультування клієнтом було сформульовано проблему (або «замовлення» клієнта): допомогти змінити дочку, щоб вона стала активнішою, «розумнішою» та успішнішою в навчанні. Фактично за цією «проблемою» стояла інша, глибша. Після «пере формулювання» проблема клієнта у свідомості консультанта виглядала так: неприйняття матір”ю своєї дочки, оскільки дочка не відповідала очікуванням матері. Але такою поставала проблему свідомості консультанта. А як зробити, щоб це усвідомила мати? Оскільки другий етап роботи консультанта було присвячено перевірці гіпотез, сформульованих ним наприкінці 1 етапу, після проблемної на ІІ етапі роботи психолог-консультант мав обґрунтований «діагноз» проблеми клієнта (VІІ стадія). Потім проводять на заключному етапі консультування роботу з клієнтом. Завдання цього етапу:
|
|
ПРОГРАМОВІ ВИМОГИ до курсу «ОСНОВИ ПСИХОЛОГІЧНОГО КОНСУЛЬТУВАННЯ, ПСИХОКОРЕКЦІЇ ТА ПСИХОТЕРАПІЇ» Сторія становлення психологічної корекції як окремого виду психологічної практики |
Абрамова Г. С. Психологическое консультирование: Теория и опыт Семінарське заняття до теми 1: “Загальна проблематика психологічного консультування як рівня психологічної допомоги” |
|
Яреми Гояна «Пророк» Баришенко Лариса Іванівна, вчитель української мови та літератури Бородянської спеціалізованої школи-загальноосвітнього закладу І-ІІІ... |
У правди – земля під ногами, У правди – нескорені крила! То хай же... Баришенко Лариса Іванівна, вчитель української мови та літератури Бородянської спеціалізованої школи-загальноосвітнього закладу І-ІІІ... |
|
Головко Лариса Михайлівна Мета: формувати моральні основи дитячої особистості засобами слова; сприяти вихованню доброї, чуйної, лагідної людини; розвивати... |
Конкурс «Класний керівник – 2010» Слайд 1 Я – Солодченко Ліана Іванівна, класний керівник 6-Б класу школи №29. Сьогодні я хочу представити вам свій досвід роботи |
|
Програма психологічного дослідження адаптації учнів 5-их класів до нових умов навчання До того ж, нові умови навчання в середній школі пред’являють більш високі вимоги до інтелектуального розвитку учня. Усе це викликає... |
Список психологічного та соціально-педагогічного інструментарію Упорядковано Це зустріч з новим світом – загадковим, бажаним і водночас дуже непростим. Адже саме в початковій школі дитина вперше стане суб’єктом... |
|
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Івано-Франківський національний... Зоріна Н. О., Стельмахович Г. Д. Основи екології: Практикум. – Івано-Франківськ: ІФНТУНГ, 2010 – 36 с |
Інструктивно-методичні рекомендації щодо вивчення шкільних дисциплін... «Збірник програм з профільного навчання для загальноосвітніх навчальних закладів. Фізика та астрономія» (видавнича група «Основа»,... |