Л. Сьомка Основи психологічного консультування в школі 2010 Сьомка Лариса Іванівна

Скачати 0.5 Mb.

Назва	Л. Сьомка Основи психологічного консультування в школі 2010 Сьомка Лариса Іванівна
Сторінка	1/5
Дата	02.04.2013
Розмір	0.5 Mb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Психологія > Документи

1 2 3 4 5

Відділ освіти Канівського міськвиконкому

Канівської міської ради

Міський методичний кабінет

Канівська спеціалізована школа №6 І-ІІІ ступенів

з поглибленим вивченням іноземних мов

Черкаської обласної ради

Л.Сьомка
Основи психологічного

консультування

в школі

2010

Сьомка Лариса Іванівна, практичний психолог
Основи психологічного консультування в школі

У посібнику розглядаються основні вимоги до шкільного психолога-консультанта, проблеми що виникають в роботі шкільних консультувань, та алгоритм проведення консультаційної роботи .

Рекомендовано шкільним психологам-початківцям з проблем консультативної практики.

Схвалено методичною радою ММК

Протокол № 3 від 17 лютого 2010 року

Передмова

Основні вимоги до психолога-консультанта

Основні правила індивідуально-психологічного консультування

Ризик у роботі психолога-консультанта

Надання порад і рекомендацій в роботі шкільного психолога-консультанта

Типи псевдозвернень до психолога

Психотерапевтичні засоби

Техніки впливу в консультативній практиці

Спеціальні проблеми психологічного консультування

Приклад моделі психологічного обстеження дитини в індивідуальному консультуванні

Психологічне консультування дітей молодшого шкільного віку та підлітків

Алгоритм консультаційної роботи шкільного психолога

Висновок. Результативність консультативної роботи

Передмова

Я як психолог нічого не додаю

до внутрішнього світу іншого.

Я лише роблю сцену його

життя більш освітленою.

С. Петрушин

Психологічне консультування є скоріш мистецтвом, ніж наукою. Психолог-консультант має справу з найскладнішим та найважливішим об’єктом – людською психікою. Головний закон цієї взаємодії такий, як і в медицині: «Не нашкодь». Тому проблемна ситуація клієнта розглядається як математична задача з багатьма невідомими, які консультанту потрібно знайти й упорядкувати. Цей процес аналогічний до роботи вправного детектива, який уміє бути водночас і чутливим, і розсудливим, щоб, з одного боку, не втратити жодної деталі, з іншого – зрозуміти психологію життя настільки, щоб чітко визначити проблему, з якою до нього звернулися.

Від людини, яка надає психологічну допомогу, окрім професійних знань та володіння методикою психотерапії, необхідна стійка система переконань, світогляду, що надає самому консультанту впевненості в собі. Отже, для успішного професійного функціонування психологу необхідно розв’язати для себе питання сенсу життя та місця в ньому своєї професійної діяльності.

Кожна людина бачить світ своїми очима, вірить у те, в що вірять її близькі. Таким чином, між тим, що існує об’єктивно, та між нашими уявленнями про це – ціла прірва. Людина живе у світі ілюзій, які є сферою професійної діяльності психолога.

Консультування шкільного психолога має свою специфіку. Його консультація починається тоді, коли відчиняються двері кабінету й на порозі з’являється збентежений клієнт, а закінчується тоді, коли він радісний востаннє зачиняє ці двері й робить упевнений крок у «нове життя». Скільки при цьому пройде часу, наперед не скаже ніхто: можливо 2-3 зустрічі, а можливо, - 10 -15.

Крім традиційного «вузького» розуміння психологічного консультування як бесіди консультанта з клієнтом, можливим є «широке» розуміння процесу психологічного консультування. Воно включає і діагностику, і корекцію, які в даному випадку є засобами допомоги клієнтові у розв’язанні його проблем.

Необхідність психологічного консультування в школі викликана тим, щоб допомогти клієнту (учневі, батькові, вчителеві) виявити своє істинне «Я» і знайти в собі мужність стати цим «Я».
Вимоги до особистості психолога – консультанта
На мою думку перелік критеріїв (характеристик особистості) мають розкривати необхідний рівень психолога – консультанта, як запоруку його успішної діяльності.

Враховуючи критерії Американських психологів, які запропонували їх ще в 40-ві рр. 20 ст., та на їх основі я відзначила ті, основні, якими керуюсь в своїй професійній діяльності уже шостий рік (враховуючи й світоглядний аспект)

Інтерес до людини як до особистості, а не як до матеріалу впливу – повага особистості іншої людини

Компетентність, відповідальність, різнобічність

Розуміння своїх особистісних характеристик, почуття гумору

Здатність сприймати складні мотивації

Толерантність: відсутність зарозумілості

Здатність займати терапевтичну позицію, встановлювати гнучкі конструктивні взаємини з іншими

Наполегливість , методичність у роботі, здатність витримувати напруження

Готовність взяти на себе відповідальність

Тактовність, поміркованість, почуття міри, здатність витримувати напруження

Цілісність натури, самоконтроль і врівноваженість

Здатність розрізняти моральні цінності

Віра в себе , у свої сили

Широта культурного обрію – освіченість

Глибокий інтерес до психології

Вміння не лише слухати людину, але й чути її

Основні правила індивідуально-психологічного консультування
В індивідуально-психологічному консультуванні основну роль відіграють вільна творчість, нестандартність підході та нестереотипність поведінки.
Загальні правила та принципи, дотримання яких дає змогу досягти певного корекційного ефекту:

Психологічна консультація, як і будь-який інший вид психокорекції, може бути ефективною тільки тоді, коли людина сама справді хоче позбутися проблеми.
Психолог не має права бути ініціатором психологічної консультації. Така його ініціатива може бути розцінена як втручання у приватне життя іншої людини, що автоматично призводить до професійної дискредитації психолога.
Практика свідчить, що джерелом проблем є не та людина, на яку скаржаться, а та, яка скаржиться. Це означає, що консультацію може отримувати той, хто звернувся до психолога. Та якою б великою не була спокуса запросити на консультацію інших учасників для обговорення ситуації, психолог не може цього робити, оскільки не може бути ініціатором. Впливати на ситуацію він може тільки через клієнта, використовуючи можливості, доступні клієнтові в його становищі.
Психолог-консультант, до якого звернувся клієнт зі своїми проблемами, повинен вимагати від нього роботи душі для опанування себе. Серйозність ставлення психолога до проблеми клієнта має відповідати серйозності ставлення клієнта до своєї проблеми.
Психолог-консультант повинен прагнути діяти в суворій відповідності досвідові клієнта й безпомилково «влучати» в зону його найближчого розвитку.
Тривалість однієї консультації 40 -60 хв. Протягом цього часу обговорюються тільки проблеми, які вибрав клієнт і які хвилюють його сьогодні (хоча психолог може бачити й інші особливості клієнта, про які той поки що не говорить, але які сильно ускладнюють його життя; акцентувати увагу клієнта поки що не потрібно). Психолог дає зрозуміти клієнтові, що двері для нього завжди відкриті, тобто що клієнт у разі потреби може звернутися до нього.

Ризик у роботі психолога-консультанта

Робота психолога-консультанта пов’язана з певним ризиком, оскільки він відкритий для спілкування з різними людьми, а їх установки не завжди миролюбні і чесні. У разі неправильної поведінки психолога з перших хвилин зустрічі він може бути залучений до гри клієнта або може стати жертвою його маніпуляцій. Тому перші хвилини зустрічі психолога з клієнтом – це своєрідний поєдинок, у якому психолог з’ясовує , хто до нього прийшов і навіщо. В даному випадку психолог повинен попросити клієнта обґрунтувати , чого він очікує від консультації та консультанта.

Ускладнює початок консультативного процесу те, що прийом психолога сприймається людьми як різновид лікарської діяльності. Зовні це справді схоже на лікарську діяльність, проте внутрішня, психологічна основа взаємодії «психолог – клієнт» принципово відрізняється від взаємодії «лікар – пацієнт».

Розглянемо кожен з випадків:

Звертаючись до лікаря, пацієнт перебуває в его-стані «Дитя», а лікар бере на себе роль «Батька». Цим хворий визнає свою нездатність боротися з хворобою і делегує відповідальність за себе та результат лікування лікареві. Лікар набуваючи батьківської позиції, вимагає від клієнта чіткого виконання своїх вказівок і приписів, гарантуючи успіх лікування. Про те, що хворий перебуває в его-стані «Дитини», свідчить і те, що він, будучи дорослою людиною, дозволяє собі капризувати, примушує вмовляти себе, може плакати й жалітися, бо це дозволено в його стані. Лікар в свою чергу несе відповідальність за якість лікування, тому у медичній практиці такий тип взаємин найбільше підходить для досягнення ефективних результатів.

Клієнт, який прийшов на прийом до психолога, є здоровою людиною, яка відповідає за себе. Психологічна консультація може бути ефективною тільки за рівноправної конструктивної співпраці психолога і клієнта. А це можливо тільки тоді, коли і психолог, і клієнт перебувають у его-стані «Дорослий».

Однак може статися так, що клієнт, уперше ідучи до психолога, та пригадуючи свій попередній візит до лікаря, налаштовується на дитячу позицію. На таку позицію клієнта вказує його звернення до психолога за порадою. Психолог не повинен зважати на прохання клієнта й щось йому радити. В такому випадку краще пояснити: психолог не може давати порад. Але …

На відміну від лікаря, психолог має право відмовити в консультації
Цим правом доцільно користуватися у випадках, коли клієнт і його ситуація викликають у психолога бурхливу емоційну реакцію неприйняття або перегукуються з власними особистими не розв’язаними проблемами. В першому випадку психолог не зможе перейнятися проблемою клієнта через засудження його думок і дій, у другій існує небезпека використання психологом клієнта для своєї корисливої мети. Останнє потребує пояснення.

Зрозуміло, що психологічну допомогу може здійснювати людина, в якої немає психологічних проблем. А якщо вони є, то психотерапевтичний процес відбуватиметься на користь розв’язання проблем психолога, і відбуватиметься підсвідомо. Наприклад, якщо психолог сьогодні розмірковує про своє розлучення, то, обговорюючи схожу проблему клієнта, він розглядатиме її в руслі своїх проблем. Природно. Що в усіх у нас час від часу виникають свої психологічні проблеми… Як же бути в такому випадку?

Вихід один : треба усвідомлювати наявність своїх проблем і пам’ятати по них, щоб вони не впливали на консультативний процес іншої людини. Наприклад, якщо у психолога напружені стосунки з своїм дорослим сином, то краще не консультувати клієнта, який має таку ж саму проблему . Для цього потрібен час, для отримання певного досвіду в роботі з наступним клієнтом і знову ж такою самою ситуацією, щоб краще уявляти картину яку «вимальовує» клієнт, але знову ж таки не приміряти до себе.
Тому, під час консультації треба пам’ятати про свої особистісні проблеми і постійно себе контролювати.
Надання порад і рекомендацій в роботі шкільного психолога-консультанта
В останні роки психологи ведуть між собою спір про те, чи має право психолог-консультант давати поради і рекомендації , якщо його про це просить клієнт.

Ті, хто вважає, що психолог не повинен що-небудь радити своєму клієнтові, приводять такі аргументи:

Інші психологи вважають, що поради і рекомендації все ж таки потрібно давати клієнту, дотримуючись наступних точок зору:

Формулювання конкретної поради можить затормозити особистісну активність клієнта і сформувати його пасивну життєву установку.
Конкретна порада , дана психологом, можить призупинити особистісний ріст клієнта; приймати життєво важливі рішення самостійно.
Психолог активізує клієнта до того, щоб він захотів сам будувати своє життя і шукати шляхи вирішення особистісних проблем; готова порада може сприяти тому, що клієнт знімає з себе відповідальність за свої проблеми і перекладає їх на психолога.

Готові поради формують у клієнта інфантильну направленість і призупиняють процес досягнення цим особистісної зрілості.

Психолог в силу свого професійного обов’язку повинен «вималювати» ситуацію в якій знаходиться клієнт.
Клієнт приходить до психолога за порадою, і такими очікуваннями клієнта не потрібно нехтувати; психолог повинен дати рекомендацію для покращення ситуації клієнта.
Психолог повинен запропонувати своєму клієнтові, але активність клієнта заключається в тому, щоб вибрати ту пораду, яка найбільше підходить до його проблеми.
Існує ряд складних і небезпечних ситуацій, в яких клієнт відчуває гострі хвилювання, глибоку депресію і в даний час не в змозі прийняти ефективне рішення, то таких ситуаціях психолог може дати пораду і прийняти рішення за свого клієнта.

В консультативній роботі психологу слід відрізняти поради від рекомендацій:

Поради

Рекомендації

Поради в консультуванні не можуть бути продуктивними, оскільки є спробою приміряти до себе (своїх здібностей, особистісного розвитку, вольової регуляції) складну ситуацію клієнта, відповісти на запитання «що я зробив би в ситуації клієнта?». Але в свою чергу клієнт не має тих психічних ресурсів, що є у психолога. Рецепт не потрібний психологові, бо він не переживає проблему, і так само не потрібен клієнтові, бо останній не має тих потенційних можливостей виходу з проблемної ситуації, які є в консультанта.

Психолог несе професійну відповідальність за якість наданих рекомендацій. Однак за клієнтом завжди залишається вибір: скористатися цими рекомендаціями чи ні. Обирати подальшу стратегію поведінки – особиста справа кожного. Психолог може запропонувати клієнтові розібрати проблему разом. У такому випадку він має перевести розмову в русло «дорослий – дорослий». З досвіду роботи можна сказати, що клієнти, які справді відчувають потребу у психологічній консультації, погоджуються з пропозицією психолога та переходять у его-стан «Дорослий». Якщо ж клієнт починає відразу вимагати рекомендацій, значить він не готовий до роботи.

Інколи після встановлення емоційного контакту з клієнтом складається таке враження, що консультація йому не потрібна в повному розумінні цього слова. Причинами звернення такого клієнта може бути цікавість, психологічна інтоксикація або маніпуляторство. Хочеться зазначити, що далеко не завжди перелічені псевдо звернення продиктовані якимось злим наміром щодо психолога.

1 2 3 4 5

Схожі:

ПРОГРАМОВІ ВИМОГИ до курсу «ОСНОВИ ПСИХОЛОГІЧНОГО КОНСУЛЬТУВАННЯ, ПСИХОКОРЕКЦІЇ ТА ПСИХОТЕРАПІЇ» Сторія становлення психологічної корекції як окремого виду психологічної практики	Абрамова Г. С. Психологическое консультирование: Теория и опыт Семінарське заняття до теми 1: “Загальна проблематика психологічного консультування як рівня психологічної допомоги”
Яреми Гояна «Пророк» Баришенко Лариса Іванівна, вчитель української мови та літератури Бородянської спеціалізованої школи-загальноосвітнього закладу І-ІІІ...	У правди – земля під ногами, У правди – нескорені крила! То хай же... Баришенко Лариса Іванівна, вчитель української мови та літератури Бородянської спеціалізованої школи-загальноосвітнього закладу І-ІІІ...
Головко Лариса Михайлівна Мета: формувати моральні основи дитячої особистості засобами слова; сприяти вихованню доброї, чуйної, лагідної людини; розвивати...	Конкурс «Класний керівник – 2010» Слайд 1 Я – Солодченко Ліана Іванівна, класний керівник 6-Б класу школи №29. Сьогодні я хочу представити вам свій досвід роботи
Програма психологічного дослідження адаптації учнів 5-их класів до нових умов навчання До того ж, нові умови навчання в середній школі пред’являють більш високі вимоги до інтелектуального розвитку учня. Усе це викликає...	Список психологічного та соціально-педагогічного інструментарію Упорядковано Це зустріч з новим світом – загадковим, бажаним і водночас дуже непростим. Адже саме в початковій школі дитина вперше стане суб’єктом...
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Івано-Франківський національний... Зоріна Н. О., Стельмахович Г. Д. Основи екології: Практикум. – Івано-Франківськ: ІФНТУНГ, 2010 – 36 с	Інструктивно-методичні рекомендації щодо вивчення шкільних дисциплін... «Збірник програм з профільного навчання для загальноосвітніх навчальних закладів. Фізика та астрономія» (видавнича група «Основа»,...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання