Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук


Скачати 474.69 Kb.
НазваАвтореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук
Сторінка2/3
Дата30.09.2013
Розмір474.69 Kb.
ТипАвтореферат
bibl.com.ua > Психологія > Автореферат
1   2   3

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дослідження доповідалися на І Всеукраїнському форумі студентів, аспірантів і молодих вчених «Україні ХХІ сторіччя – інтелект і творчість молоді» (м. Дніпропетровськ, 2011 р.), ХVІІІ Міжнародній науковій конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Ломоносов – 2011» (м. Москва, 2011 р.), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми переживання життєвої кризи» (м. Ніжин, 2011 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Створення психологічних передумов для збереження здоров’я молоді в процесі навчання» (м. Дніпропетровськ, 2011 р.), ХІХ Міжнародній науковій конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Ломоносов – 2012» (м. Москва, 2012 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Харківська школа психології: спадщина і сучасна наука» (м. Харків, 2012 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Інтеграційні можливості сучасної психології та шляхи її розвитку» (м. Запоріжжя, 2012 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Соціальні технології адаптаційних процесів у сучасних умовах» (м. Кривий Ріг, 2012 р.), Міжнародній науково-практичній Інтернет-конференції «Актуальні проблеми теоретичної та консультативної психології» (м. Київ, 2012 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Теорія і практика проектування авторських педагогічних систем» (м. Кривий Ріг, 2012 р.), міському науково-практичному семінарі «Психолого-педагогічний супровід розвитку інноваційної особистості – досягнення та нові стратегії» (м. Кривий Ріг, 2009 р.), на звітних наукових конференціях і засіданнях кафедри соціальної психології і психології управління факультету психології Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара (2010 – 2012 рр.).

Публікації. Основний зміст і результати дисертаційної роботи викладено в 15 наукових публікаціях, серед яких 6 – у провідних наукових фахових виданнях України, 1 публікація, яка додатково відображає наукові результати дисертації, 8 – у матеріалах конференцій.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (326 найменувань, із них 26 іноземною мовою), 9 додатків. Повний обсяг роботи – 318 сторінок, у тому числі: основний зміст викладений на 189 сторінках, список використаних джерел – на 29 сторінках, додатки – на 97 сторінках. Робота містить 30 таблиць та 18 рисунків на 45 сторінках.
Основний зміст роботи
У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет роботи, розкрито теоретико-методологічні основи та методи дослідження, висвітлено його наукову новизну, теоретичне й практичне значення, наведено дані про апробацію й упровадження одержаних результатів, публікації.

У першому розділі «Теоретико-методологічні засади вивчення антиципації та життєвої компетентності особистості» – здійснено теоретичний аналіз змісту понять «життєва компетентність», «антиципація», проведено порівняльний аналіз сучасних концепцій феномена життєвої компетентності; висвітлено історію та актуальний стан досліджень антиципації, теоретично обґрунтовано психологічні механізми взаємозв’язку антиципації та життєвої компетентності особистості.

Сучасні наукові розвідки феномена життєвої компетентності є міждисциплінарними: у філософському контексті життєву компетентність розуміють як інтегративну характеристику особистісного мистецтва жити, що містить низку вимог щодо організації і проживання індивідуального життя та низку засобів для досягнення його мети (М. Степаненко). Феномен життєвої компетентності містить дилему вибору між наявними в соціумі вимогами до особистості та її потребами, цінностями й особистісними смислами (Н. Нізовських, А. Менегетті, Л. Сонді). Вихідним трактуванням соціально-психологічного виміру життєвої компетентності в роботах Л. Сохань є розуміння структури феномена, що охоплює знання, уміння та навички, життєвий досвід, життєві досягнення особистості. У психологічних теоріях та концепціях життєву компетентність розуміють як сукупність необхідних здібностей, умінь і якостей задля розв’язання складних життєвих ситуацій. Життєва компетентність передбачає здатність виходити за межі особистого егоцентризму, віру в людей і свої адаптаційні можливості, уміння помірковано виходити за межі норм (Т. Титаренко, П. Горностай). Закріплені в уміннях і навичках моделі поведінки, реакції на певні життєві обставини економлять інтелектуальну, життєву енергію особистості, екстраполюючи на нові ситуації вже знайдені способи реагування і поведінки (А. Бандура, Г. Олпорт, Дж. Равен). Суміжними поняттями є «випереджальна адаптація» (І. Симаєва, Н. Фурманова), оперантний аналог життєвої компетентності – «когерентність» (О. Штепа), «рольова компетентність» (П. Горностай).

Теоретичний аналіз концепцій щодо рівневої структури життєвої компетентності засвідчує, що ряд авторів розглядають феномен як бінарну опозицію «компетентність – некомпетентність» (Л. Сохань), уведено поняття більш високого рівня розвитку компетентності – «життєтворчість» (Т. Титаренко, В. Ямницький), залучено поняття «самоздійснення» (І. Логінова). Соціальним проявом некомпетентності, на думку вчених, може бути мімікрія компетентності (А. Лобанова), соціальний інфантилізм (О. Бодальов), рольова атрофія (П. Горностай). Наукові погляди щодо життєвої компетентності у своїй основі містять інтегральний критерій для опису структури компетентності, її функцій і компетенцій. Зокрема, у дослідженнях А. Бандури таким критерієм виступає проксимальна самомотивація, у концепції М. Степаненка – відповідальність , у працях Г. Олпорта – психологічна зрілість, у концепції Л. Сохань – життєва реалізованість, у концепції психологічного благополуччя К. Ріф – здатність людини до вибору. Т. Титаренко зазначає, що головним чинником становлення реалістичних домагань людини стає особистісна зрілість, складовими якої є життєва та соціально-психологічна компетентність. Серед типових проявів особистісної незрілості – несформованість здібностей до обґрунтованого прогнозування, планування власної поведінки, прийняття обміркованих рішень, уміння співвідносити їх зі своїми можливостями і нести за них відповідальність перед собою (Т. Титаренко).

У контексті взаємозв’язку досліджуваних феноменів антиципація є багатовимірним процесом, який дозволяє людині передбачати події майбутнього в реальному теперішньому й будувати довгострокові плани. При цьому глибина прогнозування (передбачення) розглядається як елемент у структурі загальної обдарованості, що оптимізує життєві вибори та втілення ідей прогнозування. Системний підхід до розуміння антиципаційних процесів реалізовано у працях П. Анохіна в рамках універсального принципу пристосування до змін, які мають відбутися. Фундаментальним положенням Б. Ломова є розуміння випереджувального відображення у формах антиципації, прогнозування, екстраполяції. Найбільш послідовними в аспекті виокремлення структурних рівнів антиципації можна вважати дослідження І. Батраченка, Б. Ломова, О. Сергієнко, Є. Суркова. Л. Регуш зазначає, що перебіг соціальної перцепції носить прогностичний характер і детерміновано процесами антиципації від сенсомоторного до мовного та мислинневого рівнів. І. Батраченко розглядає антиципацію як темпорально орієнтовану форму організації психічного, призначену для відображення, проектування, упередження й опредметнення майбутнього. Виходячи зі змісту вищезазначених концепцій, вивчення взаємозв’язку антиципації та життєвої компетентності особистості з позицій рівневої організації функціонування психічних процесів дає змогу детально розглянути діапазон дій антиципації на кожному рівні.

У західній психології роль антиципаційних механізмів в регуляції поведінки та життєдіяльності людини отримала висвітлення в епігенетичній теорії розвитку інтелекту Ж. Піаже та «теорії поля» К. Левіна. Суттєвий внесок у розгляд індивідуальних чинників передбачення майбутнього зробив Ж. Нюттен, який вважає антиципування засобом актуалізації мети, що викликає мотиваційний ефект. У когнітивній теорії У. Найссера антиципація розглянута як одна з властивостей процесу пізнання, зокрема це схеми передбачення та плани перцептивних дій, які готують людину до сприйняття інформації. Німецькі дослідники трактують поняття «антиципація» в контексті процесу прогнозування позитивного результату й очікування успіху (Л. Радмахер, С. Крах, В. Завацкі). Водночас, у когнітивно-поведінковій парадигмі антиципація представлена як провідна тенденція прогнозування негативних наслідків і через це – утримання від певних дій (А. Бандура, Дж. Келлі). Отже, у західних теоріях феномен антиципації вивчається в межах соціально-психологічного та когнітивного підходів, що відповідає контексту нашого дослідження.

На сучасному етапі наукових розвідок вивчення антиципації відбувається в межах когнітивно-поведінкового, клінічного, ситуаційного підходів, зокрема Є. Головаха, О. Кронік підкреслюють детермінованість антиципації бажаністю для людини певної події, актуальної мети, що визначає загальну активність психічних процесів на всіх рівнях пристосування до часу. С. Максименко підкреслює роль особистісної прогностичної активності в аспектах прогнозування та здійснення життєвого шляху особистості. Окремий напрям дослідження антиципації складає автобіографічна антиципація як здатність, процес і продукт антиципування людиною свого особистого майбутнього, визначення власних життєвих перспектив, цільової та смислової структур життя, планування і прогнозування подальшого життєвого шляху (І. Батраченко). У результаті спотворень цього процесу виникають ноогенні неврози, біографічні кризи (Р. Ахмеров, В. Франкл). Виокремлено типи прогнозування особистості, схильної до невротичних розладів в рамках наукової школи В. Менделевича, зокрема надмірно оптимістичне прогнозування або домінування песимістичних, проте малоймовірних прогнозів.

Теоретичне обґрунтування специфічних механізмів взаємозв’язку антиципації та життєвої компетентності представлено в дослідженнях психологічного часу особистості (К. Абульханова-Славська, Р. Ахмеров, Є. Головаха, О. Кронік), механізмів автобіографічної антиципації і прогностичної компетентності (І. Батраченко, В. Менделевич), механізмів, що впливають на життєздійснення (Б. Коссов, С. Сергуніна), механізмів передбачення та переживання життєвих подій (С. Геллерштейн, Н. Пезешкіан, Г. Полєтаєва, О. Сєрий), вірогіднісного прогнозування (І. Фейгенберг), механізмів, які гальмують процес життєздійснення (Є. Ільїн, П. Рінгенбах).

Таким чином, теоретичне моделювання життєвої компетентності дало змогу виділити на системному рівні зв’язки феномена життєвої компетентності із процесом антиципації. Інтегральними показниками життєвої компетентності на всіх рівнях є особистісна зрілість, відповідальність і здатність особистості дистанціюватися від обставин життя, вийти за межі індивідуального досвіду як втілення процесу антиципування. У результаті теоретичного аналізу життєва компетентність трактується як особистісна диспозиція, здатність і потенційна готовність до реальних життєвих виборів і вчинків, що зумовлює успішність взаємодії людини із соціумом у сутнісних людських сферах з опорою на внутрішні ресурси особистості. Життєва компетентність має структурні (рівні компетентності – некомпетентності), динамічні (механізми взаємодії з іншими психічними чинниками) і гендерні характеристики.

Отже, для дослідження механізмів взаємозв’язку антиципації та життєвої компетентності вважаємо за доцільне звернутися до виявлення рівнів та видів антиципаційної спроможності. Водночас, необхідним є аналіз таких чинників: автобіографічної антиципації (І. Батраченко), експектацій, особистісних смислів та механізмів психологічного часу особистості. Важливою при цьому є теза про можливість переходу в передбаченні від минулого і теперішнього до майбутнього, що виявляється в механізмах «інтерпретації ціннісного часу» (С. Геллерштейн), прокрастинації (П. Рінгенбах). На рівні смислоутворення виокремлюємо механізми ідентифікації (М. Кляйн), інтерналізації (О. Сєрий) та захисний механізм дефлексії (Ф. Перлз); на мовно-мисленнєвому рівні – механізми рефлексії та децентрації, зокрема часової (Є. Головаха, Ж. Піаже). На стратегічному рівні рефлексивний механізм реалізується при узгодженості-неузгодженості життєвих планів та компетентнісного стилю життя, коли людина виходить на проблеми буття. Механізм децентрації впливає на складність смислової структури регуляції життєдіяльності та забезпечує функцію самоверифікації. Механізм часової децентрації розуміється як здатність до розгляду власного життя з будь-якого хронологічної позиції, зокрема з моменту, що виходить за межі особистого життя.

У другому розділі«Теоретичне моделювання та методи дослідження психологічних механізмів взаємозвязку антиципації та життєвої компетентності особистості» обґрунтовано доцільність спирання на теоретичну модель життєвої компетентності для виявлення критерійних показників взаємозв’язку досліджуваних феноменів, які є підґрунтям для вибору методичних засобів емпіричного дослідження.

Системно-структурний аналіз життєвої компетентності виявив критерії феномена: особистісна зрілість, психологічний вік, рольова компетентність, відповідальність. За допомогою методу якісних структур отриманий континуум критеріїв життєвої компетентності. Серед указаних характеристик на чільному місці перебувають параметри психологічного часу особистості, детерміновані поєднанням життєвої та рольової компетентності з антиципаційними характеристиками особистості. На буттєвому рівні психологічний вік детермінований загальним ставленням людини до часу й екзистенційним переживанням себе в часі та виступає важливим показником життєздійснення і життєвої компетентності й усвідомлюється людиною у формі особливого переживання свого «внутрішнього» віку. Параметри, пов’язані зі ставленням до часового континууму життя, визначають ступінь децентрації на минуле або майбутнє. Перевага децентрації на минуле в дорослої людини викликає відчуття стагнації, вичерпаності життєвої програми (відповідає поняттю біографічної кризи за Р. Ахмеровим). «Зсування» часової децентрації на прогнозування виключно майбутнього як значно щасливішого періоду, ніж теперішнє, зумовлює викривлення результатів антиципування.

Повне розгортання матриці містить дихотомічні показники рольової компетентності – некомпетентності; зрілості – інфантильності; механізму часової децентрації на майбутнє – на минуле. Психологічний вік представлений коефіцієнтом дорослості. Відтак, для координатної площини із заданими характеристиками виокремлено поєднання, що відповідають різним типологічним групам. Отже, у результаті моделювання уточнено теоретичну гіпотезу про існування неоднозначного взаємозв’язку між структурними рівнями антиципації та життєвої компетентності особистості: за умов антиципаційної спроможності особистості механізми взаємозв’язку антиципації та життєвої компетентності мають складний системний характер, який забезпечує успішність антиципування, приймання доцільних та оптимальних життєвих рішень, що є виявленням життєвої компетентності.

Згідно з ідеями досліджень у царині психосемантики уявлення про компетентність або життєву філософію детерміновані дією національних традицій і фольклору, релігійних переконань та ідеології, виховання і життєвого досвіду, моделей, заданих особистістю харизматичних лідерів, систем цінностей, способу життя й образів мистецтва. Це дає змогу досліджувати та виокремлювати уявлення про життєву компетентність на основі тексту або метафори (образу). Одним із об’єктивних критеріїв вивчення сутності життєвої компетентності та прогнозування життєвого шляху є фольклористика з її алегоричністю, лаконізмом. Паремії, з психологічної позиції, виступають не тільки як оцінні чи прогностичні судження, а й виконують терапевтичну функцію в моменти життєвих криз та негараздів, прояснюючи та полегшуючи наявну ситуацію для людини. У цьому контексті паремії в мовленні виступають певними «неусвідомлюваними» формулами прогнозів, оцінками життєвої ситуації. На матеріалі психосемантичних досліджень (Н. Арутюнова) проаналізовано п’ять моделей світу, характерних для слов’янської традиції: «доля-дарувальниця», «доля грайлива», «доля-режисерка», «доля-довірителька» та «доля правосудна», виокремлено етнічна специфіка в розумінні життєвої компетентності та життєтворчості людини

Другий розділ завершується обґрунтуванням вибору методичних засобів для емпіричного вивчення психологічних механізмів взаємозв’язку антиципації та життєвої компетентності особистості. Розглянуто зміст загальних і часткових методологічних принципів дослідження, проаналізовано принципи комплексності, системності, суб’єктності, розвитку, соціальної детермінації особистості в контексті дослідження. На основі системного підходу методологічно обґрунтовано вибір методів і методик для виокремлення зв’язків між антиципацією та життєвою компетентністю, обрано математико-статистичні методи для доведення зв’язків між феноменами.

У третьому розділі«Емпіричне дослідження психологічних механізмів взаємозвязку антиципації та життєвої компетентності особистості» – представлено результати емпіричної перевірки гіпотез дослідження. Системно-структурний підхід до аналізу характеристик антиципаційної спроможності і життєвої компетентності особистості зумовив стратометричний відбір експериментальної групи (стать, вік, рівень освіти, сімейний стан). Для формування загальної стратегії емпіричного дослідження проведено кластерний аналіз показників антиципаційної спроможності та сформовано 6 контрастних груп. На першому етапі дослідження доведено, що в основі взаємозв’язку між аналізованими феноменами знаходиться дія механізмів рефлексії, децентрації, інтерналізації, синхронізації часових смислів та часової децентрації, інтроективної та проективної ідентифікації, дефлексії і прокрастинації. На другому етапі психологічні механізми розглянуто в контексті ціннісно-смислової сфери особистості на рівні динамічних смислових структур. На третьому етапі з’ясовано специфіку психологічних механізмів взаємозв’язку автобіографічної антиципації та життєвої компетентності особистості в аспекті вікових і гендерних особливостей прояву. На четвертому етапі досліджено психосемантичний простір українських паремій щодо життєвої компетентності і прогнозування життєвого шляху людини, виявлено типологічні групи українських паремій в межах етнічного розуміння життєздійснення і проведено кластерний аналіз репертуару життєвих ролей особистості.

Інтерпретація кореляційних плеяд у групах із показниками загальної, особистісно-ситуативної і часової антиципаційної спроможності (рис. 1) емпірично доводить дію механізмів децентрації, інтерналізації, ідентифікації, рефлексії, часової децентрації. Виокремлено сильний позитивний зв’язок між показником децентрації, формами антиципаційної спроможності та критерійними показниками життєвої компетентності.



Рисунок  1 – Кореляційні зв’язки (плеяди) в групах з показниками антиципаційної спроможності (прогностичної компетентності) особистості
Встановлено, що високий рівень здатності до прогнозування життєвих подій і ситуацій зумовлений рольовою гнучкістю та глибиною переживань і спирається на механізм рефлексії. Компетентність особистості в часі обумовлена дією часової децентрації в контексті бачення психологічного часу життя. Емпірично підтверджено, що у групах з різними видами антиципаційної неспроможності взаємозв’язок досліджуваних феноменів (рис. 2) зумовлений дією механізму дефлексії, а песимізм у прогнозуванні знецінює значення набутого життєвого досвіду. Зниження загального та особистісно-ситуативного рівня антиципування зумовлена індивідуальними уявленнями людини про сутність життя, ригідністю рольової позицій і акцентуванням на певній життєвій ролі, яка може вже не відповідати життєвій ситуації. Виявлені характеристики свідчать про уникання особистістю відповідальності за власний вибір та інфантильну позицію «перекидання відповідальності» за прогнозований результат із одночасним очікуванням фатальних наслідків. З урахуванням зазначеного, для осіб подібного типу властиве проектування власних негативних рис на осіб, з якими вони взаємодіють, дотримуючись при цьому досить вимогливої та інфантильної позиції щодо останніх (механізм проективної ідентифікації). Встановлено, що за умов багатоваріантного прогнозування в ситуації впливу попереднього негативного досвіду, тривожності спрацьовує захисний механізм прокрастинації, який виступає як механізм зниження часової антиципаційної спроможності та блокування взаємодії із ресурсом життєвої компетентності.


Рисунок 2 – Кореляційні зв’язки (плеяди) в групах з показниками антиципаційної неспроможності (прогностичної некомпетентності) особистості
Емпіричне вивчення гендерної специфіки психологічних механізмів взаємозв’язку антиципації та життєвої компетентності здійснено на основі аналізу динамічних смислових структур, особистісних експектацій, показників індивідуальної каузометрії (табл. 1). Як видно з таблиці 1, для жінок 20 – 25 років із антиципаційною неспроможністю характерне надмірно розгалужене прогнозування, зокрема, суб’єктивна картина життя зорієнтована на потенційні події при значному відхиленні психологічного віку в порівнянні з хронологічним. При цьому відповіді інтерв’ю мають егоцентричну спрямованість, відбувається знецінення пошуку сенсу буття; серед показників емоційного аспекту антиципування переважає тривога та песимістичність. Виявлено, що для групи чоловіків того ж віку із показниками антиципаційної неспроможності характерні найнижчі показники децентрації; висока сконцентрованість на власних переживаннях і досягненнях. Суб’єктивна насиченість картини життя звернена до реалізованих і потенційних подій, зафіксоване відставання психологічного віку від хронологічного. Порівняння даних груп свідчить про те, що психологічна картина внутрішнього життя осіб з антиципаційною неспроможністю характеризується звуженням особистого ментального простору та знеціненням оточення, нігілізмом і зниженням дії механізму переживання цінності часу. Аналіз динамічних смислових структур контрастних експериментальних груп дав змогу виділити унікальну тему «належності – самотності» як смисловий центр, що зумовлює більшість життєвих прогнозів вибірки, який є виявленням механізму децентрації як свідомого вибору між егоцентричною позицією та зрілими, відповідальними стосунками з іншими людьми.
Таблиця 1 – Аналіз даних методик граничних смислів та Life-line (середні значення контрастних груп із показниками антиципаційної спроможності-неспроможності)


Критерії аналізу

Антиципаційна спроможність

висока

низька

стать

жінки

чоловіки

жінки

чоловіки

вік (роки)

20-25

35-40

20-25

35-40

20-25

35-40

20-25

35-40

Методика граничних смислів

абсолютне число граничних категорій

2,59

2,69

2,24

1,33

2,17

1,39

1,16

3,05

середня довжина ланцюга

14,1

13,3

14,58

12,8

22,86

13,72

14,3

23,72

Продуктивність

2,44

2,5

2,23

1,38

5,17

2,88

2,06

3,75

Life-lline

насиченість картини життя

65,42

64,75

89,74

93,94

51,29

71,25

66,52

57,26

σ (відхилення)

7,78

12,40

15,31

19,27

19,11

16,26

14,23

12,80

коефіцієнт дорослості, %

102,4

86,7

113,7

92,8

89,1

115,2

86,3

108,2


Кластерний аналіз сфер життя стосовно діапазону життєвих ролей дав змогу виділити три кластери: перший – відповідає ідеалізованим сімейним та особистим ролям. В основі подібного репертуару життєвих ролей лежить механізм ідентифікації з ідеалізованими уявленнями про втілення власної ролі. У другому кластері смисловим наповненням є побудова рольової взаємодії з оточенням і потреба в підвищенні компетентнісного потенціалу. В основі подібного репертуару лежить механізм інтерналізації як привласнення соціального досвіду. Третій кластер містить репертуар ролей, пов’язаних з передбаченням важливих подій, в основі привласнення цих ролей діє механізм рефлексії. На основі аналізу специфіки репертуару життєвих ролей виокремлено такі деструктивні тенденції: спадкування моделі батьківського життєвого шляху, який передбачає повторення травматичних переживань і дію механізму ідентифікації; відхід від ситуації, що виявляється в механізмі прокрастинації, ігри з вибором або як випадковістю, або як фаталістичною відсутністю цього вибору.

У дослідженні психосемантичного простору концепту «життєздійснення» на основі українських та російських паремій із використанням схеми глибинних семантичних ролей за Ч. Філмером створено класифікацію антиципаційних схем, виділено основні типи антиципування життєздійснення щодо виду прогнозу, ставлення до часу, засобів досягнення результату прогнозованих дій у співвідношенні одиниць даного типу до загальної кількості. Отже, в результаті четвертого етапу емпіричного дослідження здійснено психосемантичний аналіз уявлень про життєву компетентність на матеріалі паремій.
1   2   3

Схожі:

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
СИНТЕЗ, СТРУКТУРА ТА ВЛАСТИВОСТІ АКСІАЛЬНОКООРДИНОВАНИХ КОМПЛЕКСІВ ФТАЛОЦІАНІНУ ЗАЛІЗА
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
Д 64. 605. 01 Національного фармацевтичного університету за адресою: 61002, м. Харків, вул. Пушкінська, 53
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
...
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
РІВНЯННЯ НЕСКІНЧЕННИХ ЛАНЦЮГІВ НЕЛІНІЙНИХ ОСЦИЛЯТОРІВ: ЗАДАЧА КОШІ, ПЕРІОДИЧНІ РОЗВ’ЯЗКИ, БІЖУЧІ ХВИЛІ
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
Спеціальність: 12. 00. 08 кримінальне право та кримінологія; кримінально – виконавче право
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
Робота виконана в Дрогобицькому державному педагогічному університеті імені Івана Франка, Міністерство освіти і науки України
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
Робота виконана у Дрогобицькому державному педагогічному університеті імені Івана Франка, Міністерство освіти і науки України
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
Робота виконана в Дрогобицькому державному педагогічному університеті імені Івана Франка, Міністерство освіти і науки України
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
Робота виконана в Дрогобицькому державному педагогічному університеті імені Івана Франка, Міністерство освіти і науки України
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
Роботу виконано на кафедрі конституційного та адміністративного права юридичного факультету Київського національного університету...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка