1. Психологія як наука. Її предмет і завдання


Назва1. Психологія як наука. Її предмет і завдання
Сторінка18/20
Дата20.03.2013
Розмір2.27 Mb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Психологія > Документи
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   20

Література


  1. Самонов А.П. Психология для пожерных. – Пермь, 2000.

  2. Практическая психология / Под ред. М.К.Тутушкиной. – СПб., 1988.

  3. Корнев М.Н., Коваленко А.Б. Соціальна психологія. – К., 1995.


Тема 25. Психологія та педагогіка

на службі працівника пожежної охорони
Заняття проходить у формі науково-практичної конференції, на якій з доповідями виступають курсанти та слухачі. Проводиться анкетування та творча робота за такою тематикою.

  1. Особливості мого внутрішнього світу, які допомагають опануванню професії.

  2. Особливості мого внутрішнього світу, які протидіють оволодіння професії.

  3. Психолого-педагогічна обізнаність – частина професійної культури спеціаліста пожежної охорони.

  4. Проект мого професійного шляху.

  5. Що я винайшов для поліпшення умов моєї майбутньої діяльності?

  6. Видатні особистості моєї професії.

  7. Професійні дії, якими я володію добре, й такі, якими мені треба оволодіти?

  8. Теоретична модель моєї професії.


Професійна грамотність і культура спеціаліста не зводиться до знань у своїй галузі. У зв’язку з цим Є. Клімов стверджує: “Психологічна складова професіоналізму – це не тільки обізнаність, а й вихованість душевного складу людини (починаючи від переконань, стійких емоційних ставлень до різних сторін діяльності і закінчуючи своєрідним перенастроюванням органів чуття)”. [88] Робота і якісна визначеність професіонала не зводиться лише до досягнень у діяльності.

Професіонал – складна система, що має зовнішні функції, різноманітні внутрішні функції, серед яких певне місце відводиться психічним властивостям. За допомогою анкетного опитування були визначені основні мотиви вибору професії пожежника курсантами Черкаського інституту пожежної безпеки ім. Героїв Чорнобиля:

• прагнення допомагати людям – 55%;

• отримати вищу освіту – 15%;

• соціальна захищеність професії – 14%;

• родинна традиція – 10%;

• забезпечення свого майбутнього – 6%.

Як бачимо, мотиви різноманітні, але на першому плані серед них стоїть мотив допомоги людям, прагнення врятувати життя людини та їх майно. Важливими складовими психологічної культури спеціаліста є: мова – засіб мисленнєвої орієнтації, інтелект – це, насамперед, здатність вирішувати нешаблонні, життєві та професійні задачі (навчальні та практичні); психологічні якості та вміння спеціаліста. Вимоги до якостей та вмінь – якісна визначеність професіонала. Різні професіонали мають свої типові особливості. Так, Є. Клімов [28] характеризує професійні групи, серед яких визначає такі: професії, пов’язані з явищами живої природи; професії, які стосуються технічних систем; професії, які мають справу із соціальними системами; також зі знаковими системами та зі світом художніх образів. Аналіз дослідник закінчує слушним висновком: “Якщо буде культивуватися поважне знання про зміст внутрішнього типу різнотипних професіоналів, це послабить конфлікти, напруженість, непорозуміння у сфері взаємодії керівників та підлеглих, політиків і народів. Усіх поєднає професійна психологічна культура”. Якщо звертатися до описів професійних груп Є. Клімова, то можна сказати, що професія пожежника перебуває на стикові таких груп, як: професії технічних систем, соціальних систем та знакових систем, оскільки обсяг робіт, які виконують працівники пожежної охорони (пожежники, диспетчери, інспектори державного пожежного нагляду), свідчать про різноманітність сфер діяльності (технічна, соціальна та знакова).

Спробуємо створити банк опису вмінь і якостей пожежника-професіонала.

Уміння: аналітичні вміння (формування та постановка оперативної та службової задачі, визначення методів оперативної діяльності, аналіз та оцінка ступеня вірогідності інформації, прогнозування та оцінка діяльності, мисленнєве важливих ситуацій у складних умовах, високий рівень психічних, пізнавальних процесів, а саме: відчуттів нюху, дотику, слуху, уваги, пам’яті, уяви і пов’язаної з нею спостережливості, швидкості мислення та ін.); тактичні вміння (вибір вирішального напрямку на пожежі, вибір засобів гасіння, застосування знань щодо тактичних можливостей підрозділів, розподілення сил і засобів на пожежі, планування діяльності); технічні вміння (правильне використання пожежної техніки та обладнання – на повну потужність, але з мінімальними витратами енергії, та ін.); організаційно-управлінські вміння (використовувати особистий приклад та слова для позитивного впливу на особовий склад у різних умовах, уміле управління та організація пожежним підрозділом); психологічні вміння (правильне уявлення про поведінку людей на пожежах, уміле управління ними, емоційно-вольова стійкість, уміння впливати на особовий склад у критичні хвилини, вміння взяти на себе відповідальність за прийняте рішення); педагогічні вміння (педагогічного такту, організації навчально-практичної діяльності, виховання підлеглих та ін.); фізичні вміння (витривалість, сила, загартованість); уміння, що пов’язанні зі своєрідністю умов та перевантаженістю в діяльності пожежника (стриманість, швидкість реакції на зміну обстановки та ін.).

Якості: морально-вольові (цілеспрямованість при виконанні службових обов’язків, бездоганна етична поведінка, здатність створити оптимальний морально-психологічний клімат, відсутність злопам’ятства, доброзичливість, контроль і самоконтроль, висока вимогливість до себе та підлеглих, самопожертва, рішучість, сміливість, самостійність, наполегливість, самовладання, твердість у досягненні поставлених цілей, уміння стримувати себе, придушувати миттєві емоції в ім’я більш високих мотивів поведінки і діяльності, дисциплінованість і організованість); пізнавально-операційні (компетентність, професійна майстерність, потреба працювати якісно, швидко, високе почуття відповідальності); психофізіологічні (міцне здоров’я, витривалість в умовах високих температур та в середовищі, непридатному для дихання, відсутність страху висоти); оцінно-змістові (самооцінка себе та інших, вивчення закономірностей бойових дій підрозділу після виконання бойового завдання, аналіз поставленої задачі та її оцінка) та ін.

Література

    1. Климов Е.А. Основы психологии. – М., 1997.

    2. Самоукина Н.В. Психология и педагогика профессиональной деятельности. – М., 1999.

    3. Самонов А.П. Психология для пожерных. – Пермь, 2000.


ГЛОСАРІЙ
Агресiя - психiчна реакцiя на фрустрацiю, загроза, задиристiсть, злiснiсть.
Акселерацiя - прискорення у фiзичному розвитку дiтей.

Аналiз - розумова операцiя, що являє собою розкладання цiлого на частини.
Афiлiативне спiлкування - спiлкування, в основi якого лежать симпатiї (недiлове спiлкування).
Аперцепцiя - (вiд лат. ap - до + perceptio - сприйняття), рiзновид пізнавального процесу, в якому виявляється залежнiсть сприймання вiд попереднього iндивiдуального досвiду людини, її знань, iнтересiв.
Аутотренiнг - психотерапевтичний метод лiкування, який полягає в навчаннi людини м’язовій релаксацiї, самонавiюванню, розвитку концентрацiї уваги i сили удавання, вмiнню концентрувати мимовiльну розумову активнiсть з метою пiдвищення ефективностi важливої для людини дiяльностi.
Афект – (від лат. сильний, відносно короткочасний) стан пов’язаний із різкою зміно важливих для людини життєвих обставин
Бал – оцiнювання в числовому вимiрi.

Бар'єри спiлкування – багаточисельнi фактори, що є причиною конфлiктiв, абосприяють їм.
Бiологiчний пiдхiд – виявляється у ствердженнi, що в основi бiльшостi форм поведiнки лежать вроджені задатки. На грунті цих iдей виникли соцiобiологiя, психофiзiологiя, етологiя.
Бiхевiоризм – (вiд англ. bihavior - поведiнка) напрямок у психологiї започаткований американським психологом Д.Уотсоном у 1913р. Основним завданням якого є вивчення поведiнки людини, щоб наперед визначити її реакцiю на ситуацiю. Кожнiй ситуацiї є вiдповiдна поведiнка, або реакцiя. (бiхевiористи: Д.Уотсон, Б.Скиннер, Е.Торндайк).
Вiдчуття – психiчний процес, що полягає у вiдображеннi мозком властивостей предметiв i явищ об'єктивного свiту, а також станiв органiзму при безпосередньому впливовi подраз-никiв на вiдповiднi органи чуття. Матерiальним органом вiдчуття є аналiзатори.
Вправи – метод виховання, що передбачає планомiрне органiзо-ване повторне виконання певних дiй з метою оволодiння ними, пiдвищення їх якостей, формування вмiнь i навичок у поведiнцi.
Вимога – метод педагогiчного впливу на свiдомiсть слухача з метою викликати; стимулювати або загальмувати окремi види його дiяльностi.
Воля – свiдома саморегуляцiя людиною своєї поведiнки i дiяльностi, регулююча функцiя мозку, що полягає в здатностi активно домагатись свiдомо поставленої мети i переборювати зовнiшнi та внутрiшнi перешкоди. Вона виконує двi функцiї: спонукальну i гальмiвну.
Вольовий акт – включає: намiр, усвiдомлення мети, боротьбу мотивiв прийняття рiшення, вибiр методiв, здiйснення прийнятого рiшення.
Вольовi якостi – рiшучiсть, смiливiсть, наполеглевiсть, самостiйнiсть; витримка або самовладання, витривалiсть, терпiння, дисциплiнованiсть, органiзованiсть, пiдтягнутiсть, точнiсть, акуратнiсть.
Види спiлкування: мiжособовий, особистісно-груповий, мiжгруповий.
Види психiчних реакцiй i стану особистостi в екстремальних умовах:

а) позитивнi: мобiлiзацiя психологiчних можливостей, активiзацiя дiлових мотивiв, почуття обов'язку вiдповiдальностi, дiлове збудження, iнтерес, азарт, ентузiазм, активiзацiя, оптимiзацiя пiзнавальної дiяльностi, творчих можливостей; пiдвищення готовностi до смiливих рiшень та дiй, пiдвищення витривалостi, зниження порогiв вiдчуттiв, прискорення реакцiй, зниження втомленостi;

б) негативнi: тривога, невпевненiсть, хвилювання; загострення почуття самозбереження; гостра боротьба мотивiв обов'язку та особистостi безпеки; розгубленiсть, дезорганiзацiя пiзнавальної дiяльностi, деавтоматизацiя навичок, помилки, недостатня мобiлiзацiя; втрата самоконтролю, панiчнi дiї, гострi психози, поява почуття втомленостi, слабкостi тощо.
Виховання - цiлеспрямований i органiзований процес формування особистостi.
В залежності від посади - підготовка КГП, газодимозахисника, диспечера, інспектора ДПН.
Види колективiв - первинні; основні; тимчасові.
Група - соцiальна сукупність людей, об'єднаних рядом ознак, що стосуються змiсту їхньої спільної дiяльностi.Розрiзняють такi типи груп: умовнi, реальнi, первиннi, вториннi, обов'язковi, вiльнi, формальнi, неформальнi, офiцiйнi, неофiцiйнi. Фактори, що впливають на формування груп: функцiї, простiр, час.
Ген – носiй спадкових задаткiв.
Депресiя – (вiд лат. depressio - пригнiчення), придушення, вiдчуття песимiзму, занепаду духовних сил. Фрустрацiя, що виявляється у формi блокування цiлеспрямованої поведiнки (входить наче “в себе”).
Дидактика - галузь педагогiки про змiст, форми i методи навчання.
Динамiка виявлення темпераменту- вразливiсть; емоцiйнiсть; iмпульсивнiсть; тривожнiсть.
Емоції – (вiд англ. emotion - хвилювання) - клас психічних процесів і станів, пов'язаних з інстинктами, потребами, мотивами, що відображаються у формі переживань (страх, задоволення тощо).
Завдання виховання - забезпечити всебiчний гармонiйний розвиток особистостi.
Завдання психологiї - розкрити об'єктивнi закони психiчної дiяльностi людини, з'ясувати природу i сутнiсть психiки, її структуру.
Заохочення – засiб педагогiчного впливу на особистiсть, що виражає позитивну оцiнку вихователем поведiнки вихованця з метою закрiплення позитивних якостей в дiях, стимулює до дiяльностi.
Задатки – деякi генетично детермiнованi анатомо-фiзiологiчнi особливостi мозку i нервової системи, якi є iндивiдуально-природною передумовою процесу розвитку i формування особистостi.
Засоби виховання – конкретнi заходи, або форми виховної роботи (бесiда, збори), види дiяльностi (навчальнi заняття, конкурси, гуртки); предмети (книги, картини, кiнофiльми тощо).
Знання – головний елемент освiти, результат процесу засвоєння.
Засоби навчання – предмети навчального обладнання, якi використовуються в процесi навчально­виховної роботи (посiбники, пiдручники, зошити, комп'ютери тощо.).
Загальна психологiчна:

  • теоретичнi знання з основ психологiї;

  • формування емоцiйно-вольової стiйкостi до впливiв стрес-факторiв;

  • профiлактика можливих змiн психiчного стану пожежних;

  • вироблення постiйної внутрiшньої готовностi до керiв-ництва бойовими дiями пiдроздiлiв.


Iндивiд – одинична, окрема сутнiсть або iстота,представник будь-якого виду, роду, класу.
Індивідуальність – сукупність особливостей, що відрізняють одну людину від іншої.
Iнстинкт – (вiд лат. instinctus - спонукання) пристосувальна вроджена поведiнка тварин i людей, зумовлена видовим характером, успадковуванiстю, бiологiчною доцiльнiстю. I. - умовнi, безумовнi.
Колектив – група людей згуртованих єднiстю цiлей, завдань, що склалися у процесi спiльної дiяльностi.
Колективізм – означає об'єднання зусиль групи людей, розподiл мiж ними функцiй i зусиль, визнання i повага мiж членами колективу.
Компоненти процесу навчання: сприймання, усвiдомлення, розумiння, запам'ятання, узагальнення, систематизацiя, застосування на практицi.
Контакт – (вiд лат. contaktus - дотик) - зв'язок людини з людиною, зближення у спiлкуваннi.
Конфлікт – (вiд лат. conflictus - зiткнення) - у фiлософiї крайнє загострення суперечностей; у психологiї зiткнення осiб, їх iдей, iнтересiв, потреб, оцiнок, рiвня прагнень, домагань тощо.
Конфлiктна ситуацiя – стан загострення суперечностей у соцiальнiй групi, колективi.
Конфлiктна людина – людина, яка постiйно висловлює незадоволенiсть.
Конформізм – (вiд лат. conformis - подiбний) позицiя особистостi, свiдоме прийняття iндивiдом поглядiв, цiнностей та норм поведiнки певної соцiальної групи пiд тиском зовнiшнiх умов та обставин, всупереч власним переконанням. Уникання самостiйних рiшень, пасивна пристосовницька поведiнка.
Людина – бiосоцiальна iстота, яка володiє мовою, свiдомiстю, вищими психiчними функцiями (абстрактно-логiчним мисленням, пам'яттю i т.д.), здатна створювати знаряддя працi, користуватися ними у процесi суспiльної працi.
Меланхолiчний тип – слабкий, гальмiвний тип темпераменту, якому притаманнi уповiльненiсть рухiв, стриманiсть моторики i мовлення, легка ранимiсть, схильнiсть глибоко переживати незначнi подiї, сензитивнiсть.
Методи виховання – засоби впливу на свiдомiсть i волю вихованцiв з метою формування у них певних норм поведiнки.
Методи навчання – упорядкованi способи взаємопов'язаної дiяльностi викладача i слухача, спрямованi на розв'язання навчально-виховних завдань.
Методи психологiї – спецiальнi способи, за допомогою яких визначаються можливi факти, закономiрностi i механiзм психiки:

1) спостереження - перехiд вiд опису факту, явища до пояснення його внутрiшньої сутi;

  1. самоспостереження - безпосереднiй аналiз людиною того, що вона вiдчувала, думала;

  2. лабораторний експеримент;

  3. природний експеримент;

  4. метод тестiв - метод визначення психiчних якостей людини;

  5. анкетування;

  6. соціометрія;

  7. статистичні і математичні методи тощо.


Мiмiка - (вiд грец. наслiдування) виразнi рухи м'язiв обличчя, одна з форм виявлення психiчних станiв особливо емоцiйних (радiсть, сум, гнiв).

М. в процесi комунiкацiї є додатковим засобом вираження i сприйняття емоцiйного стану людей.
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   20

Схожі:

1. Психологія як наука. Її предмет і завдання Зміст понять «психологія»,...
Предмет, функції психологічної науки і практики в суспільному розвитку. Історія розвитку психологічної науки. Галузі психології....
ПЕРЕЛІК ОРІЄНТОВНИХ ПИТАНЬ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО СЕМЕСТРОВОГО ЕКЗАМЕНУ З ПСИХОЛОГІЇ
Загальне поняття про психологію, її предмет та завдання психологія як наука і навчальний предмет, її значення
Дитяча психологія, психологія підлітка, психологія юнацького віку,...
Психологія – наука, яка вивчає загальні закономірності розвитку людини, її психічні процеси, стани та властивості. ( вчення про душу...
Психологія мовлення як наука
Особливо тісні зв'язки мовознавства з психологією, вже в 19 столітті що викликали вторгнення психологічних методів і ідей в мовознавство....
13. Педагогіка як наука. Її предмет і завдання Зміст понять «педагогіка»,...
Предмет і об’єкт педагогіки. Основні етапи розвитку педагогіки і освіти. Категорії педагогіки (виховання, освіта, навчання, розвиток)....
Програма курсу Професійна педагогіка наука і навчальний предмет
Профпедагогіка як галузь педагогічної науки, її методологія. Предмет профпедагогіки та предмет навчального курсу. Основні категорії...
Програма курсу Професійна педагогіка наука і навчальний предмет
Профпедагогіка як галузь педагогічної науки, її методологія. Предмет профпедагогіки та предмет навчального курсу. Основні категорії...
Предмет, завдання економічної науки та її місце серед інших наук Варіант 1
Доповніть наведене визначення економічної науки: Економічна наука вивчає, як створюються і
1 Психологія як наука. Виникнення, розвиток, огляд основних напрямків
До психіці відносяться також інтереси і здібності людини, її темперамент і характер. Які закони пам'яті, уяви, мислення? Як розвиваються...
№1: Психологія вищої школи, її предмет, завдання та методи
Лекцію підготувала Тищенко Олена Іванівна, кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри юридичної психології, судової медицини...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка