1. Психологія як наука. Її предмет і завдання

● Увага – форма психічної діяльності людини, що виявляється в її спрямованості та зосередженості на певних об’єктах з одночасним абстрагуванням від інших. Психологічний механізм уваги слід шукати у складних взаємозв’язках людини з навколишнім середовищем, у здатності інтелекту до вибірковості. Увага є необхідною передумовою діяльності людини, запорукою успішного пізнання, навчання, праці, поведінки. Діяти означає бути уважним до об’єкта діяльності.

Властивості уваги

• 
  формування знань, навиків і умінь по своїй спеціальності;
  
• 
  яскраве і образне проведення навчально-виховного процесу;
  
• 
  систематичні вправи у тяжких умовах;
  
• 
  залучення до суспільної, культурно-виховної, раціоналізаторської і винахідницької роботи.
  

• 
  роз’яснення важливості спеціальності;
  
• 
  яскраве та образне озброєння знаннями;
  
• 
  підтримання організованості та дисципліни у процесі повсякденного навчання та службі;
  
• 
  забезпечення змагального характеру навчально-виховного процесу;
  
• 
  активна цілеспрямована самостійна робота;
  
• 
  залучення до творчої масово-виховної та культурно-освітної роботи;
  
• 
  прищеплення потягу наполегливо удосконалювати свою військову маневреність;
  
• 
  уміле використання в учбово-виховному процесі художньої, військово-мемуарної літератури, ТЗН та інших навчальних посібників;
  
• 
  систематичні вправи з розвитку уваги.
  

1. 
   Визначте фізіологічні механізми відчуття.
   
2. 
   Дайте характеристику чутливості відчуття.
   
3. 
   Роль відчуттів у діяльності пожежників
   
4. 
   Сутність сприйняття як психічного процесу.
   
5. 
   Поясніть, що називається спостереженням.
   
6. 
   Дайте характеристику мимовільній, довільній та післядовільній видам уваги.
   
7. 
   Характеристика рис уваги.
   

1. 
   Психологія / За ред. Ю.Л.Трофімова. – К., 1999.
   
2. 
   Лозниця В.С. Психологія і педагогіка. – К., 1999.
   
3. 
   Рубинштейн С.Л. Общая психология. – СПб., 2000.
   

• 
  формування мотивів і установок на розвиток уявлення у процесі навчання і служби;
  
• 
  наближення повсякденного навчання, служби до бойової обстановки;
  
• 
  залучення широкого колаосіб до обговорення проведених навчально-виховних заходів;
  
• 
  активна участь у масово-виховній, культурно-освітній, раціоналізаторській, винахідницькій роботі, спорті;
  
• 
  перегляд і обговорення кіно- і телефільмів, читання художньої та військово-мемуарної літератури.
  
• 
  цілеспрямованість вправи воїнів по формуванню уявлення.
  

• 
  підвищення свідомості і відповідальності за результати своєї діяльності;
  
• 
  установка командирів на запам’ятовування у ході навчального процесу;
  
• 
  уважне конспектування вивчаємого матеріалу якомога оперативніше з метою попередження забування;
  
• 
  цілеспрямоване практичне застосування знань, навиків і умінь у ході навчання і служби;
  
• 
  самовиховання пам’яті і регулярні вправи по її розвитку з поступовим їх ускладненням.
  

• 
  розвиток мотивів творчого ставлення до виконання свого військового обов’язку;
  
• 
  постійне поповнення знань, навичок та умінь зі своєї спеціальності;
  
• 
  оволодіння засобами створення нових образів предметів та явищ шляхами регулярних вправ;
  
• 
  організація зустрічей з вченими, конструкторами, діячами літератури і мистецтва.
  
• 
  наслідування кращих зразків творчості;
  
• 
  залучення воїнів до науково-дослідницької, агітаційно-пропагандистської та культурно- освітноьї роботи;
  
• 
  активна участь у раціоналізаторській роботі.
  

• 
  створення проблемних ситуацій у процесі повсякденного навчання та служби;
  
• 
  широке впровадження діалогового способу проведення занять в навчальний процес;
  
• 
  озброєння комплексом глибоких знань для гармонійного розвитку;
  
• 
  вправи у розв’язанні завдань, зі спонуканням до самостійного творчого їх рішення;
  
• 
  оволодіння формами і методами мислення, діалектичною логікою пізнання світу;
  
• 
  самовдосконалення свого мислення.
  

• 
  постійне розширення словникового запасу шляхом регулярного читання політичної, наукової, художньої, військово-мемуарної літератури і матеріалів періодичного друку;
  
• 
  наслідування кращих зразків мови діячів науки і культури, радіо і телепередач, театральних вистав та ін.
  
• 
  активна участь у всіх формах навчально-виховного процесу з метою формування навичок вільного і правильного викладання своїх думок;
  
• 
  самоконтроль і самооцінка своєї мови.