|
Скачати 2.27 Mb.
|
Якості темпераменту:
● Справді поворотним пунктом в історії природничо-наукового вивчення темпераментів стало вчення І.П. Павлова про типи нервової системи, або, що те ж саме, про типи вищої нервової діяльності (загальні для людини і вищих тварин-ссавців). Це вчення було сформульоване великим фізіологом на заключному етапі його наукової діяльності ( в 20–30-ті рр.). У лабораторіях І.П. Павлова, поряд із закономірностями роботи кори великих півкуль головного мозку (досліди проводилися на собаках), були відкриті та вивчені відмінності в нервовій діяльності, пов’язані з індивідуальністю тварини. Було помічено, що своєрідності поведінки собаки (наприклад, жвавість або повільність, сміливість або лякливість) закономірно відповідали деякі особливості основних нервових процесів збудження і гальмування. Внаслідок багаторічних досліджень було встановлено, що в основі індивідуальних відмінностей, які вивчалися, лежать такі фізіологічні властивості: сила збудження і гальмування, їх рухливість, тобто здатність швидко змінювати одне одну, врівноваженість між збудженням і гальмуванням. Те чи інше поєднання цих властивостей і становить тип вищої нервової діяльності. І.П. Павловим була створена класифікація основних типів вищої нервової діяльності: 1) сильний урівноважений швидкий (живий), 2) сильний урівноважений повільний (спокійний), 3) сильний неврівноважений (нестримний) і 4) слабий тип. ● У працях психологів Б.М. Теплова, В.Д. Heбиліцина уточнювалися і доповнювалися дослідження про властивості типу вищої нервової діяльності людини. Були відкриті нові властивості нервової системи. Одне з них динамічність (від цієї властивості залежить легкість, швидкість утворення тимчасових зв’язків у корі мозку). Інше – лабільність (від цієї властивості залежить швидкість виникнення і припинення нервового процесу, на відміну від рухливості, що характеризує швидкість зміни одного процесу іншим). ● З’ясувалося, що властивості типу вищої нервової діяльності можуть бути більш загальними, що виявляються в динамічній стороні психіки, і більш конкретними, з більш обмеженою сферою дії. Було показано, що психічна активність як межа темпераменту безпосередньо залежить від особливої властивості типу нервової системи (відомості О.А. Голубєвої). Кожна з властивостей нервової системи впливає на різні сторони темпераменту, а кожна з динамічних особливостей активності, емоційності та моторики залежить не просто від тієї чи іншої властивості нервової системи, а й від типу нервової системи загалом (дослідження В.С. Мерліна). Разом з тим у деяких видах діяльності від властивостей темпераменту може залежати не тільки хід їх виконання, а певною мірою і результат. У тих галузях праці, тих видах занять, де висуваються досить жорсткі вимоги до темпу або інтенсивності дій, індивідуальні особливості динамічних виявів психіки можуть стати чинником, що впливає на придатність до діяльності. ● У деяких професіях вимоги до динамічних властивостей настільки високі, що виникає потреба в попередньому відборі людей за такими властивостями. Наприклад, тим, хто хоче стати льотчиком-випробувачем, диспетчером на деяких виробництвах рятівником, пожежником або оволодіти деякими видами циркового мистецтва, треба мати жвавий і сильний тип нервової системи. Емоційна збудливість як сторона темпераменту необхідна в діяльності актора і музиканта. ● Але в більшості професій властивості темпераменту, позначаючись на динаміці процесу діяльності, не впливають на її кінцеву продуктивність. Недоліки темпераменту можуть компенсуватися за рахунок захопленості, підготовки, вольових зусиль. ● У перекладі з грецької «характер» – це «карбування», «прикмета». Дійсно, характер є прикмети, яких набуває людина, живучи в суспільстві. Подібно тому як індивідуальність особистості виявляється в особливостях проходження психічних процесів (хороша пам’ять, багата уява, кмітливість і темперамент), вона виявляє себе і в рисах характеру. Характер – це сукупність стійких індивідуальних особливостей особистості, що виявляється в діяльності та спілкуванні, зумовлюючи типові для індивіда способи поведінки. Характери поділяються на сильні та слабкі, діяльні та бездіяльні, суспільно спрямовані та егоїстичні, цілісні та суперечливі. У структурі характеру виділяють: інтелектуальні риси (глибоке мислення, кмітливість, винахідливість тощо), моральні риси (переконаність, принциповість, почуття обов’язку, патріотизм), вольові риси (самостійність, наполегливість, мужність, цілеспрямованість), емоційні риси (врівноваженість, пристрасність, вразливість, поривчастість). Характер Дослідник в галузі пожежної психології О.П.Самонов виділяє в структурі характера пожежного чотири групи рис. Перша група – ставлення до оточуючого середовища, які виявляється у спрямованості особистості, діях, вчинках, поведінці пожежного і визначається його потребами, світоглядом. Друга група рис – ставлення до діяльності, службових обов'язків. Позитивні риси: любов до праці, рішучість, хоробрість, енергійність, стриманість, охайність тощо. Негативні риси: нерішучість, недисциплінованість, неорганізованість, лінь і т.і. Третя група рис – ставлення пожежних до інших людей, до товаришів по службі, до начальників, що виявляється у повазі до співробітників, відвертості, вихованості або ж у грубості, недовірливості, замкненості. Четверта група – ставлення пожежного до самого себе. До цієї групи рис характеру відносяться: самокритичність, почуття особистої гідності, скромність, а також негативні риси: егоїзм, зверхність. Акцентуація – це ті індивідуальні риси, які мають тенденцію до переходу в патологічний стан. За більшого прояву вони накладають відбиток на особистість. Класифікація типів акцентуації характеру є доволі складною і не співпадає за номенклатурою найменувань у різних авторів (К. Леонгард, А Лічко). Однак опис акцентуйованих меж значною мірою виявляється ідентичним. Це дає змогу дати перелік акцентуацій, запозичуючи найбільш вдалі терміни з обох класифікаційних схем. Основні напрямки розвитку темпераменту:
Шляхи виховання характеру:
|
1. Психологія як наука. Її предмет і завдання Зміст понять «психологія»,... Предмет, функції психологічної науки і практики в суспільному розвитку. Історія розвитку психологічної науки. Галузі психології.... |
ПЕРЕЛІК ОРІЄНТОВНИХ ПИТАНЬ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО СЕМЕСТРОВОГО ЕКЗАМЕНУ З ПСИХОЛОГІЇ Загальне поняття про психологію, її предмет та завдання психологія як наука і навчальний предмет, її значення |
Дитяча психологія, психологія підлітка, психологія юнацького віку,... Психологія – наука, яка вивчає загальні закономірності розвитку людини, її психічні процеси, стани та властивості. ( вчення про душу... |
Психологія мовлення як наука Особливо тісні зв'язки мовознавства з психологією, вже в 19 столітті що викликали вторгнення психологічних методів і ідей в мовознавство.... |
13. Педагогіка як наука. Її предмет і завдання Зміст понять «педагогіка»,... Предмет і об’єкт педагогіки. Основні етапи розвитку педагогіки і освіти. Категорії педагогіки (виховання, освіта, навчання, розвиток).... |
Програма курсу Професійна педагогіка наука і навчальний предмет Профпедагогіка як галузь педагогічної науки, її методологія. Предмет профпедагогіки та предмет навчального курсу. Основні категорії... |
Програма курсу Професійна педагогіка наука і навчальний предмет Профпедагогіка як галузь педагогічної науки, її методологія. Предмет профпедагогіки та предмет навчального курсу. Основні категорії... |
Предмет, завдання економічної науки та її місце серед інших наук Варіант 1 Доповніть наведене визначення економічної науки: Економічна наука вивчає, як створюються і |
1 Психологія як наука. Виникнення, розвиток, огляд основних напрямків До психіці відносяться також інтереси і здібності людини, її темперамент і характер. Які закони пам'яті, уяви, мислення? Як розвиваються... |
№1: Психологія вищої школи, її предмет, завдання та методи Лекцію підготувала Тищенко Олена Іванівна, кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри юридичної психології, судової медицини... |