1. Психологія як наука. Її предмет і завдання


Назва1. Психологія як наука. Її предмет і завдання
Сторінка2/20
Дата20.03.2013
Розмір2.27 Mb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Психологія > Документи
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20

Передмова



Мета вивчення дисципліни «Психолого-педагогічні основи діяльності працівників пожежної охорони» - засвоєння й усвідомлення основних понять психології та педагогіки; формування психолого-педагогічних умінь і застосування їх на практиці. Знання основ цих наук дадуть можливість поліпшити якість навчально-виховної роботи з особовим складом пожежних підрозділів, підвищити психологічну готовність спеціалістів до участі в бойових діях, службових відносинах.

Основними завданнями курсу є:

оволодіння теоретичними знаннями з основ педагогіки та психології;

вироблення практичних вмінь і навичок організації та проведення психолого-педагогічної підготовки особового складу підрозділів пожежної охорони та застосування теоретичних знань для розв’язання практичних проблем професійної діяльності.

У результаті вивчення курсу курсанти та слухачі повинні знати:

основні категорії педагогіки і психології;

психолого-педагогічні аспекти професійної діяльності працівників пожежної охорони;

методи та прийоми формування творчих умінь і навичок у підлеглих;

психолого-педагогічні особливості керівництва підрозділами пожежної охорони;

психолого-педагогічні основи спілкування;

методичні засади саморегуляції;

технології навчання;

форми і методи організації виховної роботи.

На основі засвоєння теоретичних психолого-педагогічних знань курсанти повинні володіти:

вміннями і навичками професійного сприйняття, оперативного мислення, уяви, навичками мнемічної діяльності;

уміннями давати самооцінку та визначати свої життєві перспективи;

навичками саморегуляції, самоконтролю;

прийомами взаємодії під час спілкування, вирішення конфліктних ситуацій;

умінням діагностувати міжособистісні стосунки, оцінювати рівні конфліктності особистості;

ефективно застосовувати одержані знання у практичній діяльності організації та управління працівників пожежної охорони.
Вивчення дисципліни передбачає використання різних форм навчання (лекцій, семінарських, практичних занять), методів (рольових ігор, диспутів, конкурсів, конференцій, тренінгів тощо).

Курс розрахований на 162 години. З них 54 години відводяться на лекції, 54 - на семінарські та практичні заняття, 54 - на самостійну роботу. Вивчення курсу завершується іспитом.


ВСТУП


Мета, завдання та зміст курсу «Психолого-педагогічні основи діяльності працівників пожежної охорони», його місце у змісті інженерної освіти. Значення психолого-педагогічних знань для спеціаліста пожежної охорони.

В умовах глобальних зрушень у житті нашої держави вища школа зазнає певних змін, зокрема в напрямах гуманізації та гуманітаризації освіти. Державна національна програма «Освіта (Україна XXI століття)» передбачає вдосконалення психолого-педагогічної підготовки молоді, і цьому сприяє введення в навчальні плани вищих закладів освіти курсу з психології та педагогіки.

Проблема психолого-педагогічної підготовки пожежників стає актуальною, і це не випадково. Останнім часом до вирішення практичних завдань підрозділами пожежної охорони залучається потенціал таких наук, як психологія та педагогіка. Створюються психологічні та психотерапевтичні служби, які надають допомогу в діяльності працівників пожежної охорони. Важливим компонентом професійної підготовки пожежника є психолого-педагогічний аспект, який характеризується теоретичним і практичним змістом.

Важливими принципами сучасної освіти є принципи гуманізації та гуманітаризації.

Гуманізація – реалізація принципу світогляду, в основі якого лежить повага до людей, турбота про них, упевненість у їх великих можливостей щодо самовдосконалення.

Гуманізм – (від лат. humanes – людяний) – визнання людини як особистості, її права на вільний розвиток і вияв індивідуальності, вдосконалення професійної підготовки та перепідготовки з урахуванням психологічних особливостей працюючого. Дуже важливо створити умови, за яких людині було б легко і приємно працювати, але не менш важливе, щоб людина розуміла, що вона робить, навіщо вона це робить, бачила результати своєї праці, а також могла б передбачати соціальні та психологічні результати своєї праці.

Гуманітаризація освіти – це реалізація ідей гуманізму в житті навчального закладу, в системі викладання, а також збільшення кількості обсягу та підвищення змістовного рівня вивчення гуманітарних дисциплін. Гуманітаризація повинна бути орієнтована на зв’язок внутрішньодержавних і глобальних проблем, на розв’язання загальнолюдських завдань. Відповідно до такої орієнтації освіта повинна забезпечити розвиток знань, умінь та навичок, здібностей у всіх галузях людської діяльності, не відриваючи професіоналізацію від усього того, що створене людством. Отже, спеціаліст пожежної безпеки – це не тільки професіонал своєї справи, а й людина, яка засвоїла загальнолюдські цінності, отримала серйозну гуманітарну підготовку зміст якої передбачає вивчення і таких дисциплін, як психологія та педагогіка.

Основними складовими психолого-педагогічної підготовки є:


  • психолого-педагогічна культура;

  • психолого-педагогічна компетентність у професійній діяльності;

  • уміння людини подати себе на ринку праці.

Психолого-педагогічна культура являє собою готовність людини піклуватися про своє психічне здоров’я та пізнання самого себе, здатність розуміти іншу людину, навчального культурного спілкування і поведінки.

Психолого-педагогічна компетентність – комплекс знань та вмінь з психології та педагогіки, необхідний для розв’язання завдань у різних галузях діяльності. Такий комплекс включає знання природи людської психіки, основних психологічних функцій, оволодіння навичками аналізу навчально-виховних ситуацій та вирішення педагогічних завдань у сім’ї та трудовому колективі.

Уміння людини подати себе на ринку праці. Саме від того, наскільки молода людина знає і розуміє слабкі та сильні риси своєї індивідуальності, залежить можливість улаштувати своє майбутнє.

Психолого-педагогічна підготовка пожежників є основою не тільки діяльності щодо спасіння людей і збереження матеріальних цінностей від знищення вогнем, у складних умовах гасіння пожежі, ліквідації її наслідків, а й основою ефективної службової діяльності, також безпеки самих пожежників, готовності до дій у складних, небезпечних для життя умовах.


Питання для самоконтролю




  1. Визначте основні завдання курсу.

  2. Поясніть значення знань із психології та педагогіки для пожежника.

  3. Поясніть суть понять: гуманітаризація та гуманізація освіти.

  4. Якою, на Ваш погляд, повинна бути освічена людина?

  5. Ознайомтесь із змістом слідуючих документів:

- Закон України “Про освіту”. – К., 1996;

- Закон України “Про вищу освіту”. – К., 2002.

Розділ І
Основи психології


Тема 1. Психологія як наука. Її предмет і завдання
Зміст понять «психологія», «галузі психології», «психологія інженерна», «психологія пожежна», «психологія військова», «психологія праці» «методи дослідження психології».

Предмет, функції психологічної науки і практики в суспільному розвитку. Історія розвитку психологічної науки. Галузі психології. Психологія екстремальних професій. Основні розділи психології як науки. Категорії і поняття психології. Психологічні методи дослідження.
Психологія – (вiд грец. псюхе – душа i логос – вчення) наука про психiку живих iстот, про психiчнi процеси i властивостi, психiчну дiяльнiсть людини. Вона розглядає цю дiяльнiсть як функцiю мозку, що полягає у вiдображеннi ним об’єктивної дiйсностi i регуляцiї стосункiв живої істоти із середовищем. Це наука про душу, свiдомiсть, поведiнку та об’єктивнi закономiрностi прояву i механiзми психiки.

● З давніх-давен потреба суспільного життя змушувала людину розрізняти і враховувати особливості психічного складу людей. Ще філософи Давньої Греції: Демокріт, Платон, Арістотель – заклали перші камені у фундамент багатьох дисциплін. Грецькі філософи загалом розглядали душу, як щось оживлююче (подих, життя) і вважали, що вона є не лише в людини. Так, Фалес із Мілета, який жив на межі VII й VI століть до Різдва Христова, вважав, що душа є в магніту, оскільки він приводить у рух залізо. Душа в розумінні Фалеса є щось вище, що керує іншими формами існування. Демокріт (460–360 рр. до Христа) сприймали душу, як матерію, лише тоншу від тої, з якої збудоване тіло. Платон (427–347 рр. до Христа) на противагу філософам-натуралістам стверджував, що душа, як безмежно досконаліша від тіла субстанція, незалежна від тіла. “Людина – це душа, яка володіє тілом, як стерновий, який керує кораблем, чи вершник – конем”. [26, 70]

Великий Арістотель, який жив у 384–322 роках до Христа написав трактат “Про душу”, його часто називають першим підручником з психології. Він прийняв твердження свого вчителя, що душа – це джерело руху для тіла, вона оживляє його, але не є субстанцією, відірваною від тіла, як вважав Платон, не є вона і тілом, як стверджував Демокріт. За Арістотелем, душа не може існувати без тіла, а тіло не може виконувати свої функції без души, яка його оживляє.

Таким чином, перший етап розвитку психологічної науки, можна визначити як науку про душу, коли існуванням душі пояснювали всі явища в житті людини.

Другий етап розвитку психології починається в XVII ст., у зв’язку з розвитком природничих наук. Здатність мислити, відчувати, бажати назвали свідомістю. Основним методом вивчення вважалося спостереження людиною за собою і опис фактів. Тому психологію у цей період можна назвати наукою про свідомість.

Третій етап починається у XX ст. Завданням психології було спостереження за тим, що можна безпосередньо побачити, а саме: поведінкою, вчинками, реакцією людини. Мотиви, що викликають вчинки, не враховувались – це була психологія як наука про поведінку людини. Четвертий етап характеризується закономірним осмисленням теорії відображення, а психологія визначається як наука, яка вивчає факти закономірності та механізми психіки.

● Знання у психології складалися і розширювалися завдяки зв’язкам її з іншими науками – природничими, соціальними, психологічними.

Великий вплив на становлення психології, як науки мали еволюційні ідеї великого дослідника Ч. Дарвіна, саме вони дозволили з’ясувати роль психіки у процесі пристосування живих істот до умов середовища, що змінюються, зрозуміти виникнення вищих форм психічної діяльності з нижчих. Еволюційне вчення дало можливість зрозуміти, що психіка – це складний світ психічних явищ, відіграє велику роль у поведінці людини.

Після виходу книги І. Сєченова “Рефлекси головного мозку”, у якій було доведено, що психічні явища такі ж природні, як і всі інші функції людського організму, вони не безпричинні, а є результатом рефлекторної діяльності нервової системи. Рефлекторна теорія отримала подальший розвиток у вченні І. Павлова, працях О. Ухтомського, М. Бернштейна та ін. Таким чином, психологія як самостійна наука у своєму розвитку має міцну природничонаукову основу.

Психологічна наука дуже давня і дуже молода одночасно. З одного боку, вік її біля 2400 років. Перший систематичний виклад психологічних явищ був зроблений давньогрецьким ученим Арістотелем. Його і вважають фундатором психології. З іншого боку, власне наукове експериментальне дослідження психічних явищ та їх закономірностей почалося, по суті, із середини XIX ст., а власне наукова психологія почала складатися значно пізніше – на рубежі XIX і XX ст.

Предметом психологiї є об’єктивнi закони психiчної дiяльностi, її виникнення i розвитку, формування психічних властивостей людини. У дослідженнях Л.С. Виготського, Б.Г. Ананьєва, С.Л. Рубінштейна, Б.Ф. Ломова, О.М. Леонтьєва, Г.С. Костюка, М.Г. Ярошевського були закладені методологічні основи сучасної наукової психології. Основними принципами психологічної науки є:

принцип детермінізму, що розкриває причини виникнення психіки, закономірну зумовленість психічних явищ психічної діяльності та психічних властивостей;

принцип єдності психіки та діяльності, який розкриває об’єктивні закономірності внутрішніх психічних явищ (єдність, яку утворюють психіка та діяльність);

принцип відображення, за яким усі психічні функції за своєю природою є відображувальними;

принцип розвитку психіки;

системно-структурний принцип.

Завдання психологiї – розкрити об’єктивнi закони психiчної дiяльностi людини, з’ясувати природу i сутнiсть психiки, її структуру. Сучасна психологія являє собою розгалужену систему наукових дисциплін, які перебувають на різних стадіях розвитку і пов’язані з різноманітними сферами практики.

Галузi психологiї – історія психології, загальна психофiзiологiя, диференцiйна, вiкова, педагогiчна, спортивна, соцiальна психології; зоопсихологiя, психологія аномальних людей, медична психологія, психопатологiя, психологія працi, iнженерна, вiйськова, космiчна, юридична психології, психологiя мистецтва, етнопсихологiя та ін.

Загальна психологія – галузь психологічної науки, яка вивчає психіку людини, її загальні закономірності, розробляє систему психологічних знань, виявляє її логічний осередок, з’ясовує методологічні основи психологічної дисципліни, відповідно, тлумачить психологічні феномени. Основнi роздiли загальної психології – психологiя пiзнавальних процесiв, психологiя особистостi, психологiя людського спiлкування.

Психологія діяльності в особливих умовах – галузь психологічної науки, яка вивчає психологічні закономірності поведінки людей в організаційних та антропотехнічних системах в умовах підвищеної відповідальності за людські життя і збереження техніки спеціального призначення [17; 70]:

а) космічна психологія вивчає психологічні особливості праці космонавта: залежність цих особливостей від певних факторів (невагомості, гіподинаміки, відносної сенсорної деривації та ін.), а також способи й методи цілеспрямованої організації психічної діяльності космонавта в процесі підготовки і проведення космічних польотів. Галузь включає в себе окремі розділи інженерної, соціальної та педагогічної психології – психологічний добір космонавтів, з урахуванням їхніх індивідуальних властивостей у період професійної підготовки; психологічні аспекти вироблення спеціальних операторських навичок та психологічної підготовки до дії факторів космосу; психологічна реадаптація космонавтів до земних умов; структурно-функціональний та інформаційний аналіз діяльності в особливих умовах; соціально-психологічні особливості процесів управління; психологічні та психофізіологічні помилки персоналу;

б) авіаційна психологія, яка вивчає психологічні закономірності трудової діяльності авіаційних спеціалістів – психіку людини, що керує складними авіаційними системами;

в) військова психологія вивчає психологічні особливості різних видів військової діяльності залежно від суспільно-історичних умов, рівня військової техніки, характеристик особистості війсь­ковослужбовців і т. ін., удосконалення теорії та практики вивчення, добору, навчання, виховання військовослужбовців, психологічної підготовки солдатів, керівництво особовим складом; психофізіологічну оцінку діяльності в особливих умовах; психологічні проблеми добору й підготовки до діяльності в особливих умовах; психологічні та психофізіологічні помилки персоналу та ефективність систем різного призначення; розробка психологічних і технічних засобів забезпечення надійності діяльності операторів; моделювання інди­відуальної та групової діяльності в особливих умовах;

г) пожежна психологія (молода галузь) вивчає психологічні особливості різних видів, удосконалення теорії та практики вивчення, добору, навчання, виховання, психологічної підготовки бійців, керівництва особовим складом, психофізіологічний стан діяльності в особливих умовах, психологічні та психофізіологічні помилки персоналу, моделювання індивідуальної та групової діяльності в особливих умовах. Галузь психології, яка вивчає об’єктивні закони діяльності психіки пожежників, має такі завдання:

  1. виявити психологічні аспекти діяльності працівників пожежної охорони та підрозділів. З цією метою вивчаються служба, навчання, відпочинок, колективні дії та вчинки, характерні для служби, а також дії пожежників та пожежних підрозділів під час виконання бойового завдання;

  2. виявити психологічні особливості особистості пожежників під час гасіння пожеж, в екстремальних умовах;

  3. вивчити психологію колективів пожежної охорони з метою їх керівництва;

  4. вивчити якості психологічних процесів, станів, властивостей пожежників при виконанні бойових завдань;

  5. вивчати вплив особливих умов діяльності, стрес-факторів на психологію пожежників та колективів;

  6. розробляти психологічні основи навчання та виховання пожежників;

  7. досліджувати закономірності психологічної підготовки особового складу, окремого пожежника в умовах бойової діяльності;

  8. виявити закономірності функціональних виявів психіки в небезпечних ситуаціях;

  9. визначити умови та засоби боротьби зі страхом, панікою;

  10. здійснити аналіз психологічних ускладнень представників різних пожежних спеціальностей під час раптового виникнення бойових обставин;

  11. визначити шляхи подолання небажаних психологічних явищ (розгубленості, неорганізованості);

  12. розробити спеціальні рекомендації, заходи щодо усунення психологічних та психофізіологічних ускладнень, які виникають у пожежників та їх психологічного загартування.


Психологія праці – галузь науки, що вивчає психологічні особливості трудової діяльності людини, психологічні аспекти наукової організації праці.

Психологiя iнженерна галузь психологiї, яка вивчає процеси iнформацiйної взаємодiї мiж людиною (колективом людей) i технiчними засобами за певних умов природного i соцiального середовища. Практична мета інженерної психології – пiдвищення ефективностi проектування й експлуатації системи “людина-машина”.

У цій психології можуть бути видiленi такi напрямки:

  1. методичний,

  2. психофiзiологiчний,

  3. системотехнiчний,

4) експлуатацiйний,

5) педагогiчний.

Психологiя юридична – галузь психологiчної науки, завданням якої є розробка психологiчних аспектiв юридичної теорiї та практики.

● Залежно від періоду, в якому розвивалася психологія, а також антропологічних концепцій можна виділити різноманітні напрями. Найбільш фундаментальними вважаються:

Структуралiзм – напрямок у психологiї, започаткований нiмецьким фiзiологом i психологом В. Вундтом у 1879 р. Основною iдеєю його є виявлення та опис простих структур психiки.

Функцiоналiзм – напрямок у психологiї, започаткований американським вченим У. Джеймсом у 1881 р. Функцiоналiсти вважають головним вивчення зовнiшнiх сторiн психiки, функцiй свiдомостi та її ролi у виживаннi iндивiда.

Бiхевiоризм (вiд англ. bihavior – поведiнка) – напрямок у психологiї, започаткований американським психологом Д. Уотсоном у 1913 р., основним завданням якого є вивчення поведiнки людини, щоб наперед визначити її реакцiю на ситуацiю. Для кожної ситуацiї є вiдповiдна поведiнка, або реакцiя. (Бiхевiористи: Д. Уотсон, Б. Скіннер, Е. Торндайк.)

Бiологiчний пiдхiд виявляється у ствердженнi, що в основi бiльшостi форм поведiнки лежать вроджені задатки. На ґрунті цих ідей виникли соцiобiологiя, психофiзiологiя, етологія.

Когнiтивний підхід (вiд лат. – “знати”). Психологи цього напрямку

(Ж. Піаже, Л. Виготський та ін.) стверджують, що у поведiнцi суб’єкта вирiшальну роль відіграє знання.

Цей напрямок досліджує різні форми пізнавальних процесів та способи одержання знань.

Гештальтпсихологiя (вiд нiмецького “гештальт” – форма, образ) – напрямок, що виник у Германiї на початку ХХ ст., представниками якого були М. Вертгеймер, В. Келер. Вони висунули iдеї вивчення психiки з погляду цiлiсних структур. Предметом напрямку стали закономірності формування структурування, трансформація психічного образу.

Психоаналiз. Цей напрямок називають фрейдизмом, який був заснований австрiйським психiатром З. Фрейдом (1856–1939). Вiн запропонував свою систему аналiзу душевного життя людини, згiдно з якою психiка людини складається з трьох компонентiв: «ВОНО», «Я», «НАД-Я». В наш час його представляють аналітична психологія К.Г. Юнга, індивідуальна психологія А.Адлера, психодинамічна психологія К.Хорні, Г.С.Саллівена. основними категоріями його є: потреба, мотив, свідоме, несвідоме, «Я», «Над-Я», захисні механізми.

Гуманiстичний напрямок (екзистенцiальна психологiя). Г. Мерфi,

К. Роджерс, А. Маслоу предметом психологiї вважають здорову творчу особистiсть. Стрижнева iдея – оптимiстичний погляд на природу людини.
Соціальна психологія – напрямок, який виник на стику соціології і психології, акцентує свою увагу на психологічних феноменах, які виникають у групах, на ролі впливу оточуючих, на становлення, розвиток психіки особистості.

Сучасна психологія має у своєму розпорядженні широкий арсенал методів дослідження задля одержання фактів, їх обробки та пояснення.

Усі методи, які застосовуються в психологічному дослідженні поділяють на:

  1. організаційні;

  2. емпіричні;

  3. методи обробки даних;

4) інтерпретаційні.

До організаційних методів відносять:

■ порівняльний (метод являє собою співставлення різних груп людей за віком, освітою, діяльністю, спілкуванням;

■ лонгітюлний (метод обстеження одних і тих же об'єктів протягом тривалого часу);

■ комплексний (метод вивчення, в якому беруть участь представники різних наук).

До емпіричних методів відносять:

◙ спостереження (зовнішнє) – період від опису факту, явища (проявів психіки) до пояснення його внутрішньої суті;

◙ самоспостереження (інтроспекція) – безпосередній аналіз спостережень людини за особистими проявами психіки;

◙ експериментальні методи.

Лабораторний експеримент здійснюється у лабораторних умовах, із застосуванням спеціальної апаратури.

Природній експеримент – непомітне включення в діяльність, спілкування людини, яку вивчають.

Формуючий експеримент – метод дослідження та формування психічного процесу, стану, якості особистості.

Психодіагностичні методи:

Метод тестів складається із завдань або запитань, за допомогою тестів перевіряються здібності, навички, уміння, риси характеру і т.і. з метою відбору, контролю, прогнозу тощо.

Анкета – метод, за допомогою якого збирається фактичний матеріал, що стосується характеру, думок, настроїв, оцінок людей.

Соціометрія – метод психологічного дослідження між особистісних відносин у групі.

Інтерв'ю, бесіда – методи збору інформації, одержаної у вигляду відповідей на заздалегідь сформульовані запитання.

Біографічний метод – використання матеріалів, що стосуються особливостей життя людини, її розвитку як особистості, це аналіз фактів, дат і подій життя.

До методів обробки даних відносять: кількісні методи (математичні, статистичні), якісний метод передбачає аналіз і синтез даних, систематизацію і порівняння з результатами інших досліджень.

До інтерпретаційних методів належать: генетичний, структурний, системний методи.

Таким чином, у науковій психології одержання знань відбувається за допомогою наукових методів, які являють собою частину загальнонаукових методів, і частину специфічних методів. До специфічних методів психологічного дослідження Ю.Л.Трофімов додає методи активного впливу на особистість:

- психологічна консультація;

- психологічна корекція;

- психологічний тренінг;

- психологічна терапія та реабілітація.

Питання для самоконтролю




  1. Навіщо курсанту оволодівати науковими психологічними знаннями?

  2. Що таке донаукові психологічні знання?

  3. Дайте характеристику етапам розвитку психології як науки.

  4. Поясніть значення терміна «методи дослідження психології» та назвіть основні з них.

  5. Дайте характеристику психології діяльності в особливих умовах.


Завдання

  1. Ознайомтеся зі структурою методів наукової психології за підручником Психологія / За ред. Ю.Л. Трофімова. – К., 1999. – С.56.


Література

1. Психологія / За ред. Ю.Л.Трофімова. – К., 1999.

2. Психология и педагогіка / Укладач А.А.Радуги. – М., 1996.

3. Реан А.А., Бордовская Н.В., Розум С.И. Психология и педагогіка. – СПб., 2000.
Тема 2. Психіка та характеристика її структури
Зміст понять «психіка», «свідомість», «самосвідомість», «психічні процеси», «психічні властивості», «психічні стани», «психічні якості», «психічні утворення».

Психіка як властивість високоорганізованої матерії. Природа психіки. Функції психіки. Мозок і психіка. Взаємодія фізіологічних і психічних процесів в управлінні поведінкою. Психіка і свідомість. Загальна характеристика основних складових психіки: відчуття, сприйняття, уваги, уяви, мислення, пам’яті, мовлення; ВНД, темпераменту, характеру; емоцій, почуттів; спрямованості, здібностей, вольових якостей, знань, умінь, навичок.
Психіка – здатність мозку відображати об’єктивну дійсність у формі відчуттів, уявлень, думок, вольових дій та інших суб’єктивних образів об’єктивного світу.

Психіка – це «суб’єктивний образ об’єктивного світу». Психічне відображення не є дзеркальним, механічно-пасивним копіюванням світу (як дзеркало або фотоапарат), воно співвідноситься з пошуком, вибором, це суб’єктивне відображення оточуючого. Психіка є продуктом головного мозку і створює духовний світ особистості.

Звертаємо увагу на те, що людська психіка не дана у готовому вигляді людині з моменту народження і не розвивається сама по собі, не з’являється сама по собі людська душа, якщо дитина ізольована від людей. У процесі спілкування і взаємодії дитини з іншими людьми в неї формується людська психіка, в іншому у дитини нічого людського ні в поведінці, ні в психіці не виявляється (феномен Мауглі).

Таким чином, людська психіка формується тільки при житті у процесі засвоєння нею культури, створеної попередніми поколіннями. Психіка людини має 3 складові:

  • зовнішній світ, природа її відображення;

  • повноцінна діяльність мозку;

  • взаємодія з людьми, активна передача новим поколінням людської культури, здобутків.


Психічне відображення характеризується тим, що:

а) дає можливість правильно відображати навколишню дійсність, правильність відображення підтверджується практикою;

б) сам психічний образ формується у процесі активного життя людини;

в) психічне відображення поглиблюється і вдосконалюється;

г) забезпечує доцільність поведінки;

д) переломлюватися через індивідуальність мозку.

Основними формами виявлення психіки людини є:

Психологічні властивості


Психологічні процеси

Психологічні стани




Пізнавальні

Емоційно-вольові


стійкий

інтерес

спрямованість





відчуття


почуття

темперамент


сприйняття

творче

піднесення


воля

характер


пам’ять


здібності


мислення

апатія

пригніченість

та інші


уява

мовлення

увага

Головний мозок людини – найскладніший і найдосконаліший апарат у світі, вершина процесів еволюції. Про мозок відомо багато, але кожне десятиріччя вчені переконуються, що знають про нього мало. Відомо, що вага мозку від 1100 до 3000 грамів. Головний мозок має форму двох півкуль (ліва і права), що складаються з підкоркових вузлів і кори, крім цього, кора головного мозку складається з мозочка, довгастого мозку.

Кожна ділянка мозку – це самостійна система. Зробимо такий експеримент. Затримайте дихання на декілька секунд, таким чином ви перекриваєте доступ кисню у легені, а через них у кров. Але через 20–30 секунди робите глибокий вдих, кисень знову надходить до легень. Це відбувається завдяки функціям ствола мозку, де знаходяться нервові клітини, які відчувають концентрацію вуглецю в оточуючому повітрі. Ще одна дивна система саморегуляції закладена у стволі мозку: зіниці людини звужуються, коли вона виходить із темної кімнати і, навпаки, розширюються, коли людина знову потрапляє в темну кімнату. Така регуляція відбувається автоматично, щоб не зашкодити чуттєвим клітинам ока.

Ділянка ствола головного мозку регулює положення тіла (коли людина потрапляє на лід, вона губить рівновагу), але завдяки його роботі людина відновлює положення тіла.

Мозкова кора виконує складні завдання аналізу оточуючої обстановки, зберігає в пам’яті сліди минулого досвіду, сприймає сигнали про результат дії, виправляє допущені помилки. Кора мозку є ведучим апаратом, керуючим поведінкою організму. У жаб зовсім відсутня кора великих півкуль, у ящірки вона тільки слабко розвинута; у мавпи й, особливо, у людини вона досягла вершин розвитку.

Мозочок знаходиться у задній частині черепа, під корою, він контролює рівновагу і координує роботу м’язів. При його ушкодженні людина не в змозі нормально рухатися.

Довгастий мозок знаходиться на кінці хребта, він контролює дихання, роботу серця, травлення та інші процеси. Саме тут розміщені всі закінчення головного мозку, які йдуть від головного мозку до спинного.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20

Схожі:

1. Психологія як наука. Її предмет і завдання Зміст понять «психологія»,...
Предмет, функції психологічної науки і практики в суспільному розвитку. Історія розвитку психологічної науки. Галузі психології....
ПЕРЕЛІК ОРІЄНТОВНИХ ПИТАНЬ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО СЕМЕСТРОВОГО ЕКЗАМЕНУ З ПСИХОЛОГІЇ
Загальне поняття про психологію, її предмет та завдання психологія як наука і навчальний предмет, її значення
Дитяча психологія, психологія підлітка, психологія юнацького віку,...
Психологія – наука, яка вивчає загальні закономірності розвитку людини, її психічні процеси, стани та властивості. ( вчення про душу...
Психологія мовлення як наука
Особливо тісні зв'язки мовознавства з психологією, вже в 19 столітті що викликали вторгнення психологічних методів і ідей в мовознавство....
13. Педагогіка як наука. Її предмет і завдання Зміст понять «педагогіка»,...
Предмет і об’єкт педагогіки. Основні етапи розвитку педагогіки і освіти. Категорії педагогіки (виховання, освіта, навчання, розвиток)....
Програма курсу Професійна педагогіка наука і навчальний предмет
Профпедагогіка як галузь педагогічної науки, її методологія. Предмет профпедагогіки та предмет навчального курсу. Основні категорії...
Програма курсу Професійна педагогіка наука і навчальний предмет
Профпедагогіка як галузь педагогічної науки, її методологія. Предмет профпедагогіки та предмет навчального курсу. Основні категорії...
Предмет, завдання економічної науки та її місце серед інших наук Варіант 1
Доповніть наведене визначення економічної науки: Економічна наука вивчає, як створюються і
1 Психологія як наука. Виникнення, розвиток, огляд основних напрямків
До психіці відносяться також інтереси і здібності людини, її темперамент і характер. Які закони пам'яті, уяви, мислення? Як розвиваються...
№1: Психологія вищої школи, її предмет, завдання та методи
Лекцію підготувала Тищенко Олена Іванівна, кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри юридичної психології, судової медицини...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка