1. Психологія як наука. Її предмет і завдання


Назва1. Психологія як наука. Її предмет і завдання
Сторінка12/20
Дата20.03.2013
Розмір2.27 Mb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Психологія > Документи
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   20

Основні історичні етапи розвитку системи освіти в Україні. До 1918 року існувала система, яка відповідала теоріям формальної і матеріальної освіти. До нижчого рівня освіти належали сільські церковнопарафіяльні школи, де навчали в межах 2–3-х класів Закону Божому та письму. На середньому рівні освіти були гімназії, які готували абітурієнтів до вступу у вищі навчальні заклади. Освіта ця вважалася формальною, тому що вивчалися предмети, які не завжди мали практичне значення і спиралися на механічне запам’ятовування. Особливо вважалися формальними латинська і грецька мови. До вищого рівня освіти належали університети, які давали переважно гуманітарну освіту.


Матеріальна освіта здійснювалася в реальних (для підготовки спеціалістів виробництва) і в комерційних (для підготовки купців та економістів) училищах, технікумах, політехнічних інститутах.

Але освіта царської Росії не була спрямована на забезпечення освітою всього народу. Освіта до 1920 року в Україні пережила бурхливе оновлення і розвиток. Так, у 1920, 1930, 1934–1935 роках вийшли урядові документи щодо освіти, які поступово вдосконалювали її. Отже, з’явилися дошкільні заклади, школи першого ступеня (8–12 років), школи другого ступеня (12–15 років); фабрично-заводські учнівства і технікуми (1920 р.). Запроваджувалося загальне обов’язкове початкове навчання (1930 р.), загальне семирічне навчання (1934–1935 рр.). Удосконалювалася і система управління освітою. Державним органом, який керував усіма типами навчальних закладів, стало Міністерство освіти України.

Законом «Про освіту» (1992 р.) [2] ліквідовано систему середньої спеціальної освіти і тим накреслено перспективу розвитку цих закладів у вищі навчальні – коледжі. У грудні 1992 року Кабінетом Міністрів, Президентом України була прийнята Концепція «Освіта» (Україна XXI століття), програма була розрахована до 2000 року і в перспективі на початок XXI століття.

Питання для самоконтролю


  1. Дайте характеристику поняттю «зміст освіти».

  2. Які основні документи характеризують зміст освіти ?


Література

1. Лозниця В.С. Психологія і педагогіка. – К., 1999.

2. Реак А..А., Бордовская Н.В., Розум С.И. Психология и педагогіка. – СПб., 2000.
Тема 17. Психолого-педагогічні основи самовиховання

Зміст понять «самоосвіта», «самовиховання», «самопізнання», «аутотренінг», «саморегуляція». Поняття самовиховання і самоосвіти. Засоби самовиховання (самоінформація, самоконтроль, самоаналіз). Шляхи самоосвіти та самовиховання в умовах діяльності ПО. Розвиток та вдосконалення вмінь саморегуляції. Види саморегуляції: м’язова, емоційна, ментальна. Релаксація. Загальна характеристика методів саморегуляції. Шляхи підвищення психофізіологічної надійності та ефективності праці пожежника.
● Термін самовиховання закріпився в науковій літературі лише в середині ХІХ ст. Спочатку він позначав вироблення в себе характеру, в першу чергу – самовладання (Н. Міллер, Красовський, 1859 р.). Г. Кершенштейлер (початок ХХ ст.) під самовихованням розуміє боротьбу людини зі своєю природою, з дурними інстинктами як переборення тваринних потреб.

Л. Толстой, Е. Кей розуміли самовиховання як процес формування особистості, як основний шлях розвитку людини, причому самовдосконалення протистояло вихованню. Прагматисти вважали самовиховання шляхом пристосування людини до життя в суспільстві (Д. Блеккі, Д. Бодунін, С. Орісон).

Американський спеціаліст із психології особистості Г. Олпорт поділяє реакційну концепцію самовиховання, розроблену Питиримом Сорокіним. Представник практичної психології Л. Кронбах пов’язує самовиховання з філософією персоналізма, протиставляє самовиховання вихованню в колективі.

Представник екзистенціалізму Г. Кнеллер розглядає самовиховання як самопізнання, саморозкриття особистості, що відбувається незалежно від впливів зовнішнього світу. Американський учений Е. Фромм вважає самовиховання основним шляхом перебудови суспільства, перебудовою самого себе. Сучасний учений Ю. Орлов називає самовиховання самовдосконаленням, процесом бажаної і радісної діяльності над собою.

Представник гуманістичного напрямку психології А. Маслоу розробив теорію розвитку особистості, вершиною якої є самоактуалізація («здійснення самого себе»). Він розробив ієрархію потреб – ступені розвитку; виявив принципи мотивації людини. Самоактуалізуюча особистість характеризується: 1) знанням життя, розумінням його; 2) прийняття інших і себе (я поважаю і приймаю тебе таким, яким є; 3) орієнтація на професію, на справу; 4) самостійність суджень; 5) здатність розуміти інших; 6) постійна новизна; 7) саморозвиток, творчість; 8) готовність до вирішення проблем.

Етапи деградації: 1) формування психології «пішака»; 2) залежність від інших; 3) поділ соціального оточення на «хороших» і «поганих»; 4) культ самокритики; 5) формування спеціалізованої мови. Висновок, який робить психолог, простий: якщо людина впевнена в тому, що сенс життя існує, то людина може піднятися над найскладнішими умовами. Психолог Ю. Орлов пропонує самовдосконалення, яке прирівнюють до самовиховання, вважати шляхом, протилежним насиллю над собою (переборення себе заради цілей). Самовдосконалення, за Орловим, полягає у розкритті своєї індивідуальності на шляху досягнення мети засобами ненасильницьких зусиль, зусиль на межі приємного, бажаного.

Робота над собою з корекції свідомого в нашій поведінці починається з розвитку розумових здібностей і продовжується у роботі над своїм здоров’ям, волею, проявом емоцій, моральними якостями тощо. На інтелект людини впливає все наше життя: середовище, природа, товариство, стиль спілкування, знання, вміння, інформація, спадковість, спосіб життя в сім’ї, емоції, самоосвіта. Дж. Грехем Скотт у книзі «Сила розуму» зазначає, що природна інтуїція – велика внутрішня сила, яка допомагає в подоланні стресів, підвищенні енергії, досягненні мети, розумінні людей, ситуації тощо. Інструкція діє двома основними методами: а) рецептивним (вироблення проникливості, інформації й розуміння); б) активним (використання інформації для зміни себе самого). Розвивати розум можна шляхами переробки інформації, розв’язування задач, проблем, написання творів, ведення щоденника, конструювання, малювання, виконування доручень. Розвитку розумових здібностей сприяють логіка, мнемоніка, евристика (наука про творчу уяву). Особлива увага зосереджується на розвитку пам’яті (моторна, словесно-логічна, образна, емоційна). У різних людей розвинені певні види пам’яті.

  1. Підвищувати здатність концентрувати увагу на тому, що ви хочете запам’ятати.

  2. Підвищувати здатність створювати в думках чітку картину.

  3. Поліпшити здатність відтворювати в пам’яті те, що запам’ятали.

За тисячоліття розвитку цивілізації люди накопичили стільки відомостей, як зберегти здоров’я, що хворіти і безглуздо, і соромно. Залишається лише підсумовувати й осмислювати цей досвід, пристосовувати його до наших умов життя. Це методика правильного харчування, вміння правильно дихати; методика загартування (за П. Івановим, Є. Келлер, П. Брегом та ін.).

З. Фрейд – видатний психоневролог, довів, що низький рівень емоційних проявів підсвідомо викликає в людині почуття дискомфорту, оскільки гальмує потребу людини у взаємодії з навколишнім світом. Ю. Орлов детально займався проблемами пізнання своїх емоцій, особливо питанням управління емоціями. Чи здатні ми управляти своїми емоціями? Людина образилася, але щоб зробити «вигляд спокою», вона лише приховує образу. Образа – як негативна емоція – може перерости у гнів, ненависть, помсту. Це реакція людини, викликана невідповідністю наших очікувань і поведінки іншого. Але звідки береться установка на те, що інша людина залежить від нас? Чому ми ображаємося на тих, кого любимо? Таке програмування поведінки іншого й емоційна реакція на невдачу йде з дитинства – інфантильна реакція. «Образившись, я експлуатую любов іншого й управляю його поведінкою, караю почуттям вини. Ми не ображаємося на тих, хто нас не любить». Людині, незалежно від її прогресії, слід знайти основи самовиховання. Важливо звертатися до наукових основ самовиховання і самоосвіти. Представникам такої складної і небезпечної професії, як пожежник, потрібно не тільки знати, а й уміти успішно працювати над собою, знати форми, правила, програми, етапи і методи самовиховання, особливо це стосується вольового розвитку.

● Самовиховання має суспільний характер і визначається соціальними умовами, існує певна залежність самовиховання від виховання. В.О. Сухо-млинський писав: «Самовиховання – це не щось додаткове у вихованні, а міцний його фундамент. Ніхто не зможе виховати людину, якщо вона сама себе не виховує».

Самовиховання – процес інтенсивного розвитку сил, який вимагає великого психічного напруження. Людина не може постійно працювати над собою, оскільки в неї ще не сформувалися необхідні для цього якості, тому виникають паузи, перерви. У цей час більш активно виникають інші форми саморозвитку – пристосування, наслідування.

Щоб виховання переростало в самовиховання, необхідні внутрішні та зовнішні умови.

  1. Зовнішні умови (впливи):

  1. знання педагогом методики управління процесом самовдосконалення;

  2. висока стадія розвитку колективу;

  3. поєднання прийомів самовиховання з педагогічним впливом (спонукає, надихає на самовдосконалення).

  1. Внутрішні умови (впливи):

  1. рівень самосвідомості, самопізнання особистості (розвиток мислення, психологічний розвиток у цілому);

  2. розвиток вольової сфери вихованців (недостатність вольового розвитку частіше всього зумовлюють його епізодичність, невдачі, особливо у юності). «Людина без гальмів – несправна машина» (А.С. Макаренко);

  3. потреба у розвитку (необхідність у вимогливості до себе, незадоволення собою, прагнення стати кращим).

Основні ознаки самовиховання: високий рівень самосвідомості, самоуправління (волі), потреб у розвитку; виникнення самовиховання – результат виховання; самовиховання є своєрідним прискорювачем розвитку психіки людини у вирішальний момент життя; робота над собою вимагає інтенсивного використання всіх сил і здібностей людини.
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   20

Схожі:

1. Психологія як наука. Її предмет і завдання Зміст понять «психологія»,...
Предмет, функції психологічної науки і практики в суспільному розвитку. Історія розвитку психологічної науки. Галузі психології....
ПЕРЕЛІК ОРІЄНТОВНИХ ПИТАНЬ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО СЕМЕСТРОВОГО ЕКЗАМЕНУ З ПСИХОЛОГІЇ
Загальне поняття про психологію, її предмет та завдання психологія як наука і навчальний предмет, її значення
Дитяча психологія, психологія підлітка, психологія юнацького віку,...
Психологія – наука, яка вивчає загальні закономірності розвитку людини, її психічні процеси, стани та властивості. ( вчення про душу...
Психологія мовлення як наука
Особливо тісні зв'язки мовознавства з психологією, вже в 19 столітті що викликали вторгнення психологічних методів і ідей в мовознавство....
13. Педагогіка як наука. Її предмет і завдання Зміст понять «педагогіка»,...
Предмет і об’єкт педагогіки. Основні етапи розвитку педагогіки і освіти. Категорії педагогіки (виховання, освіта, навчання, розвиток)....
Програма курсу Професійна педагогіка наука і навчальний предмет
Профпедагогіка як галузь педагогічної науки, її методологія. Предмет профпедагогіки та предмет навчального курсу. Основні категорії...
Програма курсу Професійна педагогіка наука і навчальний предмет
Профпедагогіка як галузь педагогічної науки, її методологія. Предмет профпедагогіки та предмет навчального курсу. Основні категорії...
Предмет, завдання економічної науки та її місце серед інших наук Варіант 1
Доповніть наведене визначення економічної науки: Економічна наука вивчає, як створюються і
1 Психологія як наука. Виникнення, розвиток, огляд основних напрямків
До психіці відносяться також інтереси і здібності людини, її темперамент і характер. Які закони пам'яті, уяви, мислення? Як розвиваються...
№1: Психологія вищої школи, її предмет, завдання та методи
Лекцію підготувала Тищенко Олена Іванівна, кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри юридичної психології, судової медицини...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка