1. Психологія як наука. Її предмет і завдання


Назва1. Психологія як наука. Її предмет і завдання
Сторінка11/20
Дата20.03.2013
Розмір2.27 Mb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Психологія > Документи
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   20
Тема 15. Теорія і технологія виховного процесу

Зміст понять «виховання», «принципи виховання», «методи виховання», «перевиховання», «переконання», «вимога».

Суть процесу виховання, його особливості. Система принципів виховання. Методи і прийоми виховання підлеглих (вимога, переконання, приклад, заохочення, покарання, довір’я, метод «вибуху»). Поняття педагогічної майстерності та педагогічної культури , їх роль і місце в системі професійнонеобхідних знань, умінь, навичок, особистісних якостей працівника пожежної охорони. Структура педагогічної майстерності, характеристика її компонентів.
Виховання – цілеспрямований процес формування інтелекту, фізичних і духовних сил особистості, підготовки її до життя, активної участі у трудовій діяльності.

Виховання – процес двосторонній (об’єкт і суб’єкт); цілеспрямований (мета виховання – формування всебічно та гармонійно розвиненої людини); комплексний (виховання різних якостей – інтелектуальних, моральних, фізичних, естетичних та ін.); безперервний, тривалий (вимагає багато часу); систематичний, багатофакторний (на виховання впливає середовище: сім’я, вулиця, оточення, суспільство, школа, праця, професійна діяльність, засоби інформації тощо).

Виховний процес має свої закономірності: виховання органічно пов’язане із суспільними потребами та умовами виховання; людина виховується під впливом найрізноманітніших чинників; результати виховання залежать від виховного впливу на внутрішній світ людини; визначальними у вихованні є діяльність та спілкування; ефективність виховного процесу залежить від стосунків у колективі; ефективність виховного процесу зростає, коли людина займається самовихованням.

Принципи вихованнякерівні положення, що відображають загальні закономірності процесу виховання. Процес виховання базується на принципах. Принцип цілеспрямованості виховання передбачає спрямованість виховної роботи на досягнення виховної мети. Принцип зв’язку виховання з життям передбачає ознайомлення підлеглих із життям народу держави, формування в них глибокого розуміння практичної діяльності пожежної охорони, використання сучасних засобів гасіння пожеж. Суть принципу виховання поваги у поєднанні з вимогливістю та турботою полягає у вимогливості до підлеглих, гуманному ставленні до них, у вірі в необмежені можливості людини. Цей принцип передбачає єдині вимоги командирів до вихованців, контроль за їх поведінкою; розумна вимогливість є також свідченням поваги до особистості підлеглого. Принцип виховання в діяльності спирається на таку психологічну якість людини, як активність діяльності, реалізується за умови усвідомлення підлеглими того, що професійна праця – це джерело задоволення духовних і матеріальних потреб, чинник усебічного розвитку людини. Сумлінне ставлення до служби, до виконання своїх обов’язків – важлива риса людини. Принцип виховання особистості в колективі полягає в тому, що людина стає особистістю завдяки спілкуванню й діяльності і найкращі умови для цього створюються саме в колективі (навчальному, службовому тощо). Певні риси особистості формуються тільки в колективі. Виховна сила колективу в тому, що він об’єднує всіх спільною метою та діяльністю, формує традиції колективу. Найбільша виховна цінність колективу криється в тому, що між його членами виникають стосунки: взаємодії, відповідальності й залежності, ділові, між старшими і молодшими, міжособистісні стосунки (поваги, симпатії, дружби). Позитивний морально-психологічний клімат пожежного підрозділу – основа ефективності службової та бойової діяльності. Принцип індивідуального підходу у вихованні виходить з того, що для формування свідомості, вироблення професійних навичок і звичок поведінки потрібна система певних виховних заходів. Вихователю-командиру необхідно глибоко вивчати особливості підлеглих (стан здоров’я, біографічні дані, успіхи і недоліки, матеріальні та духовні потреби, сімейний стан, рівень освіти, здібності і нахили). Такі знання про підлеглих допомагають прогнозувати поведінку підлеглих, можливі наслідки заходів впливу на них, визначитися у складності завдань. Принцип систематичності і послідовності у вихованні. Виховна робота з підлеглими здійснюється завдяки спланованій діяльності. План індивідуально-виховної роботи з особовим складом передбачає різні організаційні форми, методи виховання підлеглих. Виховний процес являє собою не випадковий набір виховних засобів, він має системний характер.

Основні напрями виховання.

Розумове виховання – цілеспрямована діяльність з розвитку інтелектуальних сил людини, прищеплення їй культури розумової праці. Мета розумового виховання – це забезпечення засвоєння та розвитку пізнавальних здібностей. Формування свідомості - цілісна система наукових, філософських, морально-правових, естетичних понять, поглядів, переконань і почуттів, які визначають ставлення людини до дійсності та до самої себе. Науковий світогляд характеризується поглядами та переконаннями особистості. Погляди – прийняті людиною як достовірні ідеї знання, передбачення, що пояснюють явища природи та суспільства і є орієнтирами в поведінці, в діяльності, у стосунках. Переконання – психічний стан особистості, що характеризується стійкими поглядами, впевненістю у правильності власних думок, поглядів, це сукупність знань, ідей, концепцій, теорій, у які людина вірить як в істину. У формуванні наукового світогляду людини особлива роль належить соціальній та професійній позиції педагогів-вихователів. Про рівень сформованості світогляду свідчить діяльність та поведінка людини в різних ситуаціях. Моральне виховання – виховна діяльність, спрямована на виховання стійких моральних якостей людини, навичок і звичок поведінки. Моральне виховання характеризується такими поняттями: мораль, моральність, моральні переконання тощо. Мораль – система ідей, принципів, законів, норм і правил поведінки та діяльності, які регулюють гуманні стосунки між людьми. Моральність являє собою погляди, переконання, почуття, стосунки, поведінку людей. Моральне переконання – пережиті та узагальнені моральні принципи та норми. Формування моральності людини повинне відбуватися на засадах загальнолюдських моральних цінностей (доброта, правда, справедливість, гідність, любов, краса тощо); національних цінностей (почуття національної гідності, поваги до історії та традицій свого народу); громадянських цінностей (прав, свобод, обов’язків людини); сімейних цінностей (поваги до старших, батьків, піклування про дітей тощо); виховання свідомої дисципліни (почуття обов’язку та відповідальності). Свідома дисципліна людини виявляється у свідомому та неухильному виконанні суспільних принципів і норм поведінки (суворе дотримання статутів, наказів, інструкцій, розпоряджень в умовах службової діяльності). Обов’язок – усвідомлення особистістю системи суспільних і моральних вимог, що диктуються соціальними потребами і конкретними цілями та завданнями (професійними, службовими, побутовими, сімейними тощо). Відповідальність – якість особистості, що характеризується прагненням і вмінням оцінити свою поведінку з погляду її доцільності або недоцільності щодо інтересів соціального прогресу.

Правове виховання спрямоване на виховання правової свідомості.

Естетичне виховання – на формування здатності сприймати і перетворювати дійсність за законами краси. У процесі естетичного виховання формуються естетичні почуття, естетичний смак, естетичний ідеал, естетична поведінка людини.

Екологічне виховання – систематична діяльність, спрямована на розвиток екологічної культури (прагнення берегти навколишнє середовище).

Трудове виховання – процес залучення вихованців до різних видів суспільнокорисної праці, розвитку творчого, практичного мислення, працьовитості людини.

Економічне виховання - організована діяльність, спрямована на формування економічної культури людини (знання основних законів розвитку ринкової економіки, підвищення виробництва, вдосконалення виробничих відносин тощо).

Фізичне виховання – система соціально-педагогічних заходів, спрямованих на загартування організму та зміцнення здоров’я людини. Фізичному розвитку людини сприяють такі форми фізкультурно-спортивної діяльності, як гімнастика, заняття в спортивних гуртках, масові змагання, змагання з пожежно-прикладного спорту в умовах діяльності пожежної охорони тощо.

● Виховний вплив на вихованців (підлеглих) здійснюється за допомогою методів виховання. Метод виховання – це способи взаємозв’язаної діяльності вихователів і вихованців, спрямовані на виховання поглядів, переконань, навичок, звичок поведінки. Першим, хто започаткував методи виховання, вважають німецького педагога Й. Гербарта. Методи виховання умовно можна поділити на групи:

1) методи формування свідомості особистості (бесіда, диспут, пояснення, лекція, розповідь, умовляння, переконання);

2) методи організації діяльності і формування суспільної поведінки (приклад, вимога, довіра, привчання, вправи, громадська думка, створення виховних ситуацій);

3) методи стимулювання поведінки (змагання, заохочення, покарання, прохання).

Дамо характеристику окремим методам виховного впливу.

Переконання – різносторонній вплив на розум, почуття, волю людини з метою формування в неї бажаних якостей. Переконати можна словом, ділом, поясненням, оцінкою діяльності, бесідою, дискусією, умовлянням.

Вимога. На думку А.С. Макаренка, основою дисципліни повинна стати вимога. Він зазначав, що ні колектив ні дисципліна не можуть бути створеними, якщо не буде вимоги до особистості. Вимога повинна бути нерозривно пов’язана з повагою: «Якомога більше вимоги до людини, якомога більше поваги до неї». Вимога може здійснюватися в таких формах: наказ, переконання, прохання, натяк, погроза, недовіра, довіра, осуд, бесіда, пояснення.

Приклад. Ще давньогрецький філософ Сенека стверджував, що важко привести до добра, читаючи, повчаючи мораллю, легше це зробити прикладом. Приклад – особистісний, цілеспрямований і систематичний вплив на вихованця.

Примушування – система дисциплінарно-педагогічних впливів на підлеглих, які безвідповідально ставляться до службових обов’язків.

Вправа – поступове вдосконалення вмінь, навичок, поведінки людини. Суть цього методу полягає в такій організації служби і всього життя підрозділу пожежної охорони, яка повсякденно зміцнює свідомість, волю підлеглих, розвиває почуття, сприяє набуттю професійного досвіду. Існують три види вправ: вправи з корисної діяльності (з метою вироблення вмінь, навичок), вправи режимні, спеціальні вправи, виконання елементарних правил поведінки.

Змагання – метод, який ґрунтується на природній схильності людини до здорового суперництва та самоствердження в колективі. Використовуються різні види змагання: конкурси на кращого за професією, огляди художньої самодіяльності, виставки технічної творчості тощо.

Заохочення – схвалення позитивних дій та вчинків з метою спонукання підлеглих до повторення. У підрозділах пожежної охорони можна застосовувати такі види заохочення: подяка перед строєм, грошові винагороди, нагородження грамотою, цінним подарунком, відпусткою, присвоєння позачергового спеціального звання, заохочення “авансом”. Виховний ефект заохочення “авансом” стосовно тих, кого взагалі рідко заохочують, або тих, хто починає працювати, проявляє несміливість та невпевненість.

Покарання – найстаріший метод виховання. А.С. Макаренко називав покарання тонкою справою. Покарання коригує поведінку підлеглого. Види покарань: осуд (усна, письмова форми), обмеження у правах, пониження в посаді, званні, звільнення (з органів внутрішніх справ). Вихователю-командиру слід знати педагогічні вимоги до покарання: 1) не можна карати поспіх; 2) не можна карати часто; 3) кара повинна бути індивідуальною; 4) не можна спричиняти фізичного страждання; 5) покарання повинне мати виховний вплив.


Соціально-психологічна структура дисциплінованості:

  • ідейна зрілість, глибоке розуміння ролі дисципліни в сучасних умовах особовим складом;

  • уміле керівництво підлеглими, наполегливе виховання їх дисциплінованості, підтримання твердого статутного порядку у будь-яких обставинах;

  • активність всієї громадськості у боротьбі за підвищення дисципліни та організованості;

Критерії дисциплінованості:

  • старанність у навчанні, службі та бойовій діяльності;

  • успіхи у бойовій та гуманітарній підготовці;

  • участь у громадському житті підрозділу;

  • характер вчинків, оцінка колективом та самооцінка.

Шляхи виховання дисциплінованості:

  • роз’яснення суті та значення організованості та дисципліни;

  • формування мотивів дисциплінованої поведінки;

  • озброєння глибокими знаннями вимог законів та статутів;

  • систематичні вправи з вироблення навиків дисциплінованої поведінки;

  • чітка організація навчання та служби;

  • науково обґрунтоване використання командирами дисциплінарної практики;

  • активна позиція колективу з питань поведінки;

  • особистий приклад командирів.

Питання для самоконтролю


  1. Дайте визначення та характеристику поняттю виховання.

  2. Поясніть суть основних принципів виховання.

  3. Дайте характеристику методам виховання.

  4. За якими критеріями Ви визначаєте “виховану людину”?

  5. Які методи виховного впливу, на Ваш погляд, будуть найефективнішими в умовах пожежної охорони?



Література

1. Психология. Педагогика. Этика / Под ред. Ю.В.Наумкина. – М., 1999.

2. Педагогика / Под ред. Ю.К.Бабанского. – М., 1988.

3. Лозниця В.С. Психологія і педагогіка. – К., 1997.

4. Самонов А.П. Психологическая подготовка пожарных. – М., 1988.

Тема 16 . Система освіти в Україні

Зміст понять «освіта», «система освіти». Державна національна програма «Освіта». Реформування освіти. Зміст освіти в Україні. Система освіти та її ланки. Закон України «Про освіту». Системи освіти в інших країнах. Пожежні школи в країнах зарубіжжя.
Освітаоснова духовного, соціального, економічного, культурного розвитку суспільства та держави. Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості, найвищої цінності суспільства, розвиток талантів, розумових і фізичних здібностей. Освіта є результатом навчання, тому основним елементом у структурі процесу навчання є зміст освіти.

Зміст освіти – це категорія історична, вона змінюється під впливом розвитку виробництва, науки, культури, а також у зв’язку з удосконаленням дидактики і методик.

Під змістом освіти розуміють:

  1. «систему знань, умінь, навичок, оволодіння якими забезпечує розвиток здібностей» (Б.П. Йосипов);

  2. «передання молодому поколінню змісту соціальної культури для її збереження і розвитку» (І.Я. Лернер).

Основними джерелами освіти на державному рівні є такі документи:

навчальний план (навчального закладу), що затверджується Міністерством освіти і науки України, в якому містяться кількість годин на рік, семестр, тиждень відповідно до кожного предмета, перелік дисциплін, що вивчаються протягом навчання в закладі освіти, послідовність їх викладання;

навчальна програма з предмета, що має пояснювальну записку, розподіл вивчення тем, години, які поділяються на лекційні, практичні, семінарські, лабораторні заняття, іспити, самостійну та індивідуальну роботу. Особливістю багатьох програм є авторська модернізація, яка залежить від нових методичних знахідок або науково-методичного прогресу та змін в соціальному житті;

підручник – основна навчальна книга, складена відповідно до програми, з урахуванням спеціалізацій, де поглиблено розглядаються теми дисципліни. Особливими видами підручників є навчальні посібники;

навчальні посібники – це книги, зміст яких повністю відповідає навчальній програмі або поглиблено розглядає теми навчального предмета, містить емпіричний матеріал, що служить закріпленню основного теоретичного матеріалу. До навчальних посібників належать: довідники, хрестоматії, словники, збірники вправ і задач тощо;

монографії (з грецької – один і пишу) – книга, в якій відображено одноосібну або колективну наукову працю з однієї проблеми.

Система освітице сукупність навчальних і навчально-виховних закладів, які відповідно до законів забезпечують загальну середню, вищу освіту, здобуття спеціальності або кваліфікації, підготовку або перепідготовку кадрів для країни.
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   20

Схожі:

1. Психологія як наука. Її предмет і завдання Зміст понять «психологія»,...
Предмет, функції психологічної науки і практики в суспільному розвитку. Історія розвитку психологічної науки. Галузі психології....
ПЕРЕЛІК ОРІЄНТОВНИХ ПИТАНЬ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО СЕМЕСТРОВОГО ЕКЗАМЕНУ З ПСИХОЛОГІЇ
Загальне поняття про психологію, її предмет та завдання психологія як наука і навчальний предмет, її значення
Дитяча психологія, психологія підлітка, психологія юнацького віку,...
Психологія – наука, яка вивчає загальні закономірності розвитку людини, її психічні процеси, стани та властивості. ( вчення про душу...
Психологія мовлення як наука
Особливо тісні зв'язки мовознавства з психологією, вже в 19 столітті що викликали вторгнення психологічних методів і ідей в мовознавство....
13. Педагогіка як наука. Її предмет і завдання Зміст понять «педагогіка»,...
Предмет і об’єкт педагогіки. Основні етапи розвитку педагогіки і освіти. Категорії педагогіки (виховання, освіта, навчання, розвиток)....
Програма курсу Професійна педагогіка наука і навчальний предмет
Профпедагогіка як галузь педагогічної науки, її методологія. Предмет профпедагогіки та предмет навчального курсу. Основні категорії...
Програма курсу Професійна педагогіка наука і навчальний предмет
Профпедагогіка як галузь педагогічної науки, її методологія. Предмет профпедагогіки та предмет навчального курсу. Основні категорії...
Предмет, завдання економічної науки та її місце серед інших наук Варіант 1
Доповніть наведене визначення економічної науки: Економічна наука вивчає, як створюються і
1 Психологія як наука. Виникнення, розвиток, огляд основних напрямків
До психіці відносяться також інтереси і здібності людини, її темперамент і характер. Які закони пам'яті, уяви, мислення? Як розвиваються...
№1: Психологія вищої школи, її предмет, завдання та методи
Лекцію підготувала Тищенко Олена Іванівна, кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри юридичної психології, судової медицини...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка