1. Психологія як наука. Її предмет і завдання


Назва1. Психологія як наука. Її предмет і завдання
Сторінка10/20
Дата20.03.2013
Розмір2.27 Mb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Психологія > Документи
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   20

Основні категорії педагогіки


Виховання – суспільне явище, воно зароджується у суспільстві; існує на всіх етапах його розвитку, тому вважається категорією вічною. Виховання у широкому педагогічному розумінні означає цілеспрямований процес формування особистості (інтелекту, фізичних і духовних сил особистості, підготовки її до життя, активної участі у трудовій діяльності).

У вузькому значенні виховання – це систематичний та цілеспрямований вплив на вихованців з метою формування в них бажаного ставлення до людей і явищ оточуючого світу.

Навчання – це цілеспрямований процес двосторонньої діяльності вихователя-педагога і вихованців, передачі та засвоєння знань. Діяльність учителя – викладання, діяльність учнів – учіння. Навчання – це викладання й учіння разом узяті.

Освіта – процес, результат засвоєння певної системи знань, які забезпечують на цій основі рівень розвитку особистості. Освіту одержують в основному в процесі навчання і виховання в навчальних закладах під керівництвом педагогів. Однак останнім часом зростає роль самоосвіти – системи набуття знань самостійно.

Розвиток людини – це процес становлення її особистості під впливом зовнішніх, внутрішніх, керованих і некерованих, соціальних і природних факторів.

Знання педагогіки допоможе людині будь-якої професії у вирішенні різних навчальних і виховних ситуацій, а також у вихованні дітей у сім’ї.

Питання для самоконтролю


  1. Що вивчає педагогіка?

  2. Що дає знання педагогіки пожежникові?

  3. Визначте основні завдання професійної педагогіки.

  4. Дайте характеристику основним методам науково-педагогічних досліджень.

  5. Що вивчає загальна педагогіка?

  6. Дайте визначення поняттям: «виховання», «навчання» та «освіта».



Література

1. Психология. Педагогика. Этика / Под ред. Ю.В.Наумкина. – М., 1999.

2. Педагогика / Под ред. Ю.К.Бабанского. – М., 1988.

3. Лозниця В.С. Психологія і педагогіка. – К., 1997.
Тема 14. Навчання в підрозділах пожежної охорони

Зміст понять «дидактика», «навчальний процес», «функції навчального процесу», «структура засвоєння знань», «дидактичні принципи», «методи навчання», «знання», «уміння», «навички», «типи навчання».

Дидактика як наука, її основні категорії. Мета освіти, завдання навчання, зміст освіти, навчальні плани, програми, методи. Структура процесу навчання. Функції навчання. Форми організації навчання. Типи навчання (догматичне, пояснювально-ілюстративне, програмоване, проблемне і модульне). Принципи навчання та їх характеристика. Методи навчання та їх класифікації. Методика проведення навчальних занять з особовим складом пожежного підрозділу.
● Діяльність працівників пожежних підрозділів постійно вимагає від них систематичного підготування до успішного виконання оперативно-тактичної службової діяльності. Тому оволодіння професійною майстерністю, удосконалення знань, вмінь та навичок – службовий обов’язок кожного пожежника.

Суть процесу навчання, його зміст, організацію і методику викладання спеціальних дисциплін вивчає дидактика, яка є складовою педагогіки. Слово «дидактика» (від грецького слова “навчаю”) – теорія навчання. До широкого вжитку його запровадив знаменитий чеський педагог Я.А. Коменський, який у 1632 році написав працю «Велика дидактика». У розвиток дидактики зробили внесок відомі філософи і педагоги Ж.Ж. Руссо, Й.Г. Песталоцці, Ф.А.В. Дістервег, вітчизняні педагоги К.Д. Ушинський, А.С. Макаренко, В.О. Сухомлинський, М.О. Данилов, М.В. Занков, М.М. Скаткін та ін. Основними завданнями дидактики є розкриття об’єктивних законів, закономірностей навчального процесу, обґрунтування принципів змісту, форм, методів навчання. Дидактика має відповісти на такі питання: «Чого вчити»?, «Як ефективніше вчити»?, «Як вчитися»?

Дидактика є самостійною педагогічною дисципліною, яка вивчає навчання, викладання, учіння. Вона нерозривно пов’язана з іншими науками, особливо з методикою викладання дисциплін.

Навчання – один з видів людської діяльності, що складається з двох пов’язаних процесів – викладання й учіння. Викладання – це діяльність викладача в процесі навчання, яка полягає у керівництві пізнавальною та самостійною роботою тих, кого навчають. Учіння – цілеспрямований процес засвоєння знань, оволодіння вміннями та навичками. У широкому значенні це – оволодіння соціальним досвідом з метою його використання в практичному житті.

Процес навчання формують такі компоненти: цільовий (постановка мети на затяті), стимулюючо-мотиваційний (створення умов, які спонукають до активної діяльності), змістовий (підбір предметів навчального плану, зміст програм, планів), операційно-дієвий (підбір прийомів, методів, форм навчання), контрольно-регулюючий (контроль за засвоєнням знань, набуттям умінь і навичок), оцінно-результативний (виявлення рівня знань, умінь і навичок).

Рушійними силами навчального процесу є протиріччя: між зростаючими вимогами суспільства до процесу навчання і загальним його станом, який потребує постійного вдосконалення; між досягнутим рівнем знань, умінь та навичок і знаннями, вміннями та навичками, необхідними для розв’язання поставлених перед ними нових завдань; між теоретичними знаннями й уміннями їх використовувати на практиці та ін.

Функціями навчального процесу є освітня, розвиваюча та виховна. Освітня функція покликана забезпечити освоєння системи наукових знань, формування вмінь та навичок.

Знання – це узагальнений досвід людства, що відображає різні галузі дійсності у вигляді фактів, правил, висновків, закономірностей, ідей, теорій тощо. Виділяють такі види знань: терміни і поняття, факти щоденної дійсності, основні закони науки, теорії, знання про способи діяльності, знання про норми ставлення до різних явищ. Ці види знань можна поділити на теоретичні та практичні.

Уміння – здатність на належному рівні виконувати певні дії, що базується на використанні знань.

Навичка – психічне новоутворення, завдяки якому людина виконує швидко і точно дію (дія доведена до автоматичності).

Зміст освіти – це система наукових знань, умінь і навичок, оволодіння якими забезпечує всебічний розвиток людини, формування її світогляду, моралі та поведінки.

Форми навчання – урок, заняття, лекція, семінари, практичні заняття; індивідуальна форма навчання, індивідуально-виховна, класно-урочна та ін.

Процес навчання – це спеціально організована діяльність викладачів та тих, хто навчається, що включає такі структурні елементи, як: мета та форми навчання, зміст освіти.

Процес навчання – динамічне явище, що має свою структуру, окремі етапи:

  • сприймання матеріалу;

  • усвідомлення матеріалу;

  • запам’ятовування матеріалу;

  • узагальнення та систематизація матеріалу;

  • застосування на практиці.

● Процес навчання будується відповідно до законів, закономірностей та принципів. Принципи навчання – основні положення, що визначають зміст, організаційні форми та методи навчальної роботи.

Принцип науковості, освіти та навчання. Усі факти, положення, знання та закони, що вивчаються, повинні базуватися на об’єктивних наукових фактах. Знання, які отримують пожежники, мають відповідати сучасним даним науки, техніки, тактики пожежогасіння, організації бойової підготовки. Цей принцип вимагає розкриття причинно-наслідкових зв’язків.

Основою принципу науковості є теорія пізнання, яка доводить пізнання світу, здатність людини пізнати об’єктивну картину світу, перевірити знання на практиці. Даний принцип потребує, щоб знання, які подає той, хто навчає, були правильними, відповідали тій інтерпретації, яка прийнята в сучасній науці. Науковість знань вимагає одночасно критику антинаукових, фальшивих поглядів, ідей, концепцій, які здатні завести в бік від пізнання об’єктивної дійсності. Наукові знання в галузі забезпечення протипожежної безпеки народного господарства безперервно поповнюються. У той же час можливості тих, хто навчається, за їх засвоєнням далеко не встигають за цим ростом об’єму наукової інформації. Звідси виникає завдання – навчитися відбирати з великої кількості різнобічних знань той зміст науки, який би в умовах бойової та службової підготовки рядового та начальницького складу пожежної охорони забезпечив виконання взаємозв’язаних завдань, засвоєння і відновлення загальних основ наук: політехнічної, теоретичної і практичної підготовки і наукових знань, які стосуються профілю роботи та на основі яких, слухачі засвоюють комплекс практичних умінь і навичок.

Принцип систематичності й послідовності передбачає системність у роботі викладача, а також системність у роботі тих, кого навчають, і зумовлений логікою науки. Повсякденне життя показує, що співробітник органів внутрішніх справ успішно діє в тій або іншій ситуації лише тоді, коли його знання, навички й уміння не просто систематизовані по вивчених ним відповідних предметах, а взаємозалежні, взаємозумовлені, являють собою складний, і в той час, єдиний, цілісний комплекс. Цей комплекс є не простою сумою систематизованих знань, навичок і умінь із різних предметів, а їх новим якісний станом. Він формується в процесі такого навчання, при якому навчальний матеріал подається послідовно, у строго логічному порядку, здійснюється систематичне керівництво навчальною працею тих, кого навчають, та постійна турбота про комплексність знань, навичок і умінь. У дотриманні систематичності і послідовності навчання велику роль відіграє правильне планування розкладу занять. Принцип систематичності, послідовності та комплексності в навчанні вимагає від керівника занять учити так, щоб нові знання, які він викладає, спиралися на раніше засвоєні, виходили з них та в той же час розширювали і поглиблювали їх. Для цього необхідно завжди знати, що вже засвоєно тими, кого навчають, із даної навчальної дисципліни, ніколи не переходити до вивчення наступного, поки на засвоєне попереднє. Одночасно керівник заняття повинний піклуватися про те, щоб одержувані на даному занятті знання готовили ґрунт для засвоєння наступного матеріалу. Для цього керівнику заняття потрібно добре знати зміст не тільки даної теми, а й наступних тем усієї навчальної дисципліни і заздалегідь планувати зміст наступних занять.

Принцип доступності навчання. Навчання буде успішним та ефективним за умови, що його зміст, форми і методи будуть відповідати віковим можливостям тих, кого навчають. Навчальний матеріал за своїм змістом, об’ємом повинний відповідати рівню теоретичної і практичної підготовки тих, кого навчають, їх загальному розвитку. Принцип доступності не означає відмови від вирішення складних питань. Рівень засвоєння знань тими, кого навчають, буде залежати, зокрема, від характеру змістових матриць, на які керівник заняття ніби накладає нові інформаційні потоки для їхньої переробки у свідомості слухачів. Викладач повинен допомагати порадами, підказувати шляхи розв’язання складних пізнавальних задач і цим полегшувати процес навчання. Але це не означає, що доступність варто розуміти як “легкість” навчання. Цей принцип потребує враховувати в процесі навчання відомі дидактичні правила: від легкого до важкого, від відомого до невідомого, від часткового до загального, від простого до складного, від близького до далекого. Дотримуватися вказаних дидактичних правил при формуванні, наприклад, системи професійних умінь і навичок означає дотримуватися по шляху закріплення звичної дії, до вдосконалення, переходити від простих до більш складних дій.

Принцип зв’язку навчання з життям потребує використання теоретичних знань і застосування їх у практичній діяльності. Теорія і практика в навчанні – дві нерозривно пов’язані сторони єдиного процесу пізнання. У ході навчання майбутній спеціаліст повинний не тільки засвоїти теоретичний матеріал, а й опанувати засоби його застосування на практиці, навчитися ефективно використовувати в практичній діяльності. Бойова та службова підготовка передбачає підтримку і поновлення навичок при роботі тих, кого навчають, із пожежно-технічним озброєнням, приладами, засобами зв’язку, довідковою й інформаційною літературою. Розв’язання практичних задач для тих, кого навчають, повинне бути джерелом формування пізнавального ставлення до дійсності, засобом збагачення новими знаннями теорії. Виходячи з цього у відібраному навчальному матеріалі мають сполучитися теорія і практика в їхньому логічному взаємозв’язку. Теоретичний матеріал завжди повинний бути максимально наближеним до практики і ґрунтуватися на ній.

Практичні завдання (матеріали практики) собою теорію, являючи органічну єдність із нею. Необхідно також при викладі матеріалу теоретично підкріплювати його практичними прикладами і фактами, як позитивними, так і негативними. Однією з вимог цього принципу є максимальне наближення навчальної обстановки до дійсної на пожежах і в практичній діяльності пожежних підрозділів. Виконання цієї вимоги досягається проведенням пожежно-стройової підготовки, що включає в себе підйом на висоти, саморятування, роботу в газодимокамері, винос потерпілого; психологічної підготовки слухачів на відповідно обладнаних смугах; проведення пожежно-тактичних навчань і розв’язання пожежно-тактичних задач; відпрацювання практичних задач на пожежній техніці щодо забору і подачі вогнегасник речовин; проведення лабораторних робіт і письмових вправ; організація ділових ігор і групових вправ. Складні, небезпечні ситуації, що потребують від слухачів великої напруги, ризику, здатності переборювати труднощі та приймати самостійні рішення, мають систематично створюватися на практичних заняттях при розв’язанні умовних задач і проведенні ділових ігор. При цьому вони не повинні бути шаблонними; різка зміна обстановки, несподівані труднощі, різкий перехід від одних дій до інших, створювані як в умовах існуючих задач, так і шляхом постановки наступних – усе це сприяє набуттю навичків повсякденної роботи, виробляє реакцію мислення, стимулює бажання до самостійного оволодіння теоретичним матеріалом.

Принцип свідомості та активності в навчанні. Цей принцип є провідним і базується на свідомому засвоєнні знань, яке забезпечується пізнавальною активністю. У його основу покладено розуміння характеру завдань навчання. Головне в навчанні – навчити переконувати, підтверджувати правила, висновки на фактах, прикладах у процесі виробництва, діяльності апаратів та підрозділів пожежної охорони. Ті, кого навчають, повинні не тільки розуміти зміст вивченого, але й уміти застосовувати знання на практиці. Необхідно навчити їх розуміти завдання своєї підготовки, свідомо ставити їх перед собою. Тільки за таких умов вони будуть наполегливо й активно їх засвоювати, максимально збагачувати знання, спрямовувати свої інтелектуальні зусилля на самостійне вирішення різноманітних навчальних завдань, тобто потрібно виховувати відповідальне ставлення тих, кого навчають, до навчальної роботи. Практикується створення на заняттях проблемних ситуацій, суть яких полягає у постановці питання-задачі. Керівник заняття вимагає від тих, хто навчається, проаналізувати зміст задачі, самостійно визначити, що їм відомо, що невідомо, пригадати те, що відомо, намітити методи знаходження невідомого самостійно, а в деяких випадках – за допомогою тих, кого навчають, знайти це невідоме. Створити проблемну ситуацію означає так організувати навчання, щоб ті, кого навчають, одержували знання не в готовому вигляді, а добували їх, “відкривали їх самі”. Для цього ті, хто навчається, повинні усвідомити протиріччя між пізнаним та новим, ще їм невідомим, мобілізувати необхідні для розв’язання цього протиріччя знання та використовувати їх у нових умовах, для розв’язання нової задачі. Головною метою пояснень та демонстрацій керівника на такому занятті є допомога слухачам самостійно знайти відповіді на поставлені питання, активізувати їхню розумову діяльність. Важливим засобом підвищення активності є змагання. Воно спрямоване на підвищення якості та результативності навчання. Доцільно використовувати змагання на всіх практичних заняттях: яке відділення швидше зробить бойове розгортання, забор води з водоймища, підйом по висувній драбині. При вирішенні таких завдань у слухачів розвиваються цілеспрямованість, почуття моральної відповідальності за свої дії та дії товаришів. Показником активності тих, кого навчають, свідомого ставлення до навчального процесу служить їхня ініціатива і творчість на заняттях. Тому корисно не тільки схвалювати ініціативу, а й заохочувати слухачів за це. Якщо в процесі ініціативних дій той, кого навчають, помиляється, йому варто роз’яснити, що помилка допущена через незнання деяких положень керівних документів, будівельних норм і правил або невміння виконувати вимоги на практиці, і для запобігання подібних помилок у майбутньому йому треба уважніше вивчити відповідний матеріал. При цьому керівник занять повинний обов’язково схвалити прагнення слухача до ініціативних дій. У процесі навчання, проведеного з урахуванням вимог принципу свідомості й активності, у слухачів розвивається мислення та мовлення.

Принцип наочності в навчанні. Цей принцип був обґрунтований Я.А. Коменським. Учений сформулював його як “золоте правило дидактики”: “…все, що тільки можна, потрібно подавати для сприймання відчуттями, а саме: видиме для сприймання зором, чутне – слухом, запахи – нюхом, смакове – смаком, доступне дотику – через дотик. Залежно від характеру наочність поділяють на такі види: натуральні об’єкти, зображувальні, символічні, схематичні та ін. Використання наочності в процесі навчання сприяє розумовому розвитку та допомагає виявити зв’язок між науковими знаннями та життєвою практикою. Біля 80% відомостей про навколишній світ людина одержує за допомогою зору. При цьому варто мати на увазі, що наочність у навчанні передбачає постійну опору не тільки на зір, а й на всі органи відчуттів тих, кого навчають, між цими органами існують взаємозв’язок і взаємозалежність. Наочність навчання передбачає нерозривний зв’язок, постійну взаємодію живого сприйняття і слова керівника заняття. Слово в цій взаємодії має дуже важливе значення: воно спрямовує сприйняття, допомагає узагальнювати й осмислювати досліджуваний матеріал. При навчанні засоби наочності дуже широко використовуються, виконуючи при цьому різні функції. Так, при вивченні нового матеріалу засоби наочності відіграють роль джерела відчуттів і сприйняття; при повторенні матеріалу вони допомагають відтворити в пам’яті раніше вивчене, розширити і поглибити знання. У процесі навчання прийомам роботи з пожежною технікою засоби наочності сприяють виробленню необхідних навичок і умінь. В усіх випадках вони полегшують засвоєння знань, збуджують інтерес до навчання, роблять його більш доступним і міцним. При навчанні особового складу застосовуються різноманітні види наочності. Основні з них: натуральна або природна наочність – це основна і спеціальна пожежна техніка, пожежно-технічне озброєння, засоби зв’язку, установка автоматичного пожежного захисту, димокамери, полігони і психологічні смуги; ілюстративна та графічна наочність - засоби імітації (прапорці, димові шашки), об’ємні наочні посібники (макети, моделі, стенди, електрифіковані стенди), графічні наочні посібники (плакати, малюнки, схеми, креслення, діаграми і т. ін.), екранні засоби наочності (кіно, діафільми), звукові засоби наочності (магнітофони й інші засоби звукозапису). У деяких випадках як засоби наочності використовуються тренажери і контрольно-перевірочні прилади. Наочні приладдя – не самоціль, а засіб поліпшення навчання, котрим потрібно користуватися правильно.

Принцип міцності засвоєння знань, умінь та навичок. Підготовка сучасного фахівця передбачає поряд із розвитком у нього творчого мислення міцне оволодіння науковими знаннями, системою умінь та навичок, необхідних для професійної діяльності. Вимоги міцності знань виходять із того, що подальше накопичення знань неможливе, якщо отримані раніше знання забуті. Таким чином, для подальшого вивчення матеріалу, використання знань на практиці необхідно, щоб усе вивчене засвоювалося тими, кого навчають, досконально, запам’ятовувалося надовго. Міцні знання – це такі знання, які, по-перше, надовго зберігаються в пам’яті; по-друге, відтворюються у словах або діях без особливих зусиль; по-третє, якими слухачі вміло користуються при вирішенні інтелектуальних або практичних завдань. Міцність засвоєння знань, навичок, умінь досягається шляхом навчання. Яскрава і переконлива розповідь керівника заняття, його вміння зацікавити підлеглих і правильна організація їхньої практичної діяльності, свідоме та активне ставлення до навчання – все це дозволяє запам’ятовувати матеріал мимоволі за першим сприйняттям. Міцність засвоєння знань значною мірою залежить від установки на запам’ятовування, яку дає викладач у ході занять. Викладаючи той чи інший матеріал, він говорить: “Це треба запам’ятати добре” і цим ніби мобілізує пам’ять тих, кого навчає.

Принцип колективізму та індивідуального підходу в навчанні. Діяльність органів внутрішніх справ за своїм характером є колективною. Колективізм особливо яскраво виражений у діях відділення, варти, інспекції, ланки ГДЗС та проявляється в чіткій організованості, узгодженості дій особового складу, в готовності й умінні бійців та командирів своєчасно прийти на допомогу один одному, якщо треба, замінити товариша, зуміти забезпечити роботу з пожежно-технічним озброєнням за нього, перекрити будь-яку ділянку профілактичної роботи. Колективізм, як єдність думки, волі, дій та відповідальності особового складу, є обов’язковою умовою забезпечення успіху при виконанні повсякденних службових обов’язків, при гасінні пожеж. Водночас він виступає як важлива умова успіху в навчанні. Основою розвитку колективізму є організація колективних дій на заняттях і навчаннях, при несенні служби в наряді, виконанні господарських робіт. Керівництво колективною навчальною працею потребує від викладача вміння розуміти психологію колективу, враховувати загальні й індивідуальні думки, настрої, запити, активізувати загальну пізнавальну і практичну діяльність тих, кого навчають. Серед засобів, які використовуються з цією метою, велике місце посідають постановка колективних навчальних завдань, відбір кращих рішень, висновків, прагнення викликати та направити в необхідну течію цікаві для всіх творчі дискусії, створення умов для того, щоб ті, кого навчають, могли радитися один з одним, взаємно оцінювати свої зусилля і якість роботи. і т. ін. Організація розумових взаємодій між слухачами, створення сприятливих умов для їхньої колективної навчальної роботи багато в чому залежать від уміння викладача індивідуально підійти до кожного з них. Це означає, що колективізм та індивідуальний підхід у навчанні взаємозалежні та взаємозумовлені. Здійснювати індивідуальний підхід – це добре знати духовні та фізичні особливості кожного з тих, кого навчають, і впливати на нього з урахуванням цих особливостей.

Такий зміст принципів навчання та шляхи їх реалізації в ході підготовки або перепідготовки слухачів. Кожний із розглянутих принципів виражає яку-небудь одну сторону процесу навчання, певну його закономірність. Навчання – це єдиний, цілісний процес, усі ланки якого тісно пов’язані між собою. Тому і принципи навчання зумовлюють і доповнюють один одного. Для успішного вирішення завдань навчального процесу з бойової підготовки особам начальницького складу необхідно мати чітке уявлення про всі принципи навчання і керуватися їхніми вимогами.

Методи навчання. Не менш важливою умовою ефективності процесу навчання є знання викладачем методів навчання. Під методом навчання необхідно розуміти такі способи, за допомогою яких викладач, спираючись на свідомість та активність слухачів, дає їм знання, виробляє уміння та навички. Вибір методів навчання залежить від змісту навчального матеріалу та складу тих, кого навчають. До основних методів навчання, які є доцільними при проведенні занять з особовим складом Державної пожежної охорони, належать: усний виклад матеріалу, розповідь, лекція, бесіда, робота з навчальною літературою, показ та пояснення, метод вправ, самостійна робота, практична робота тощо.

Усний виклад матеріалу застосовується з метою подавання нових знань з теми, що вивчається. Усний виклад навчального матеріалу використовується у вигляді лекції, розповіді, пояснення, інструктажу. Розповідь – короткий виклад матеріалу навчальної теми, коли викладач подає слухачам здебільшого фактичний матеріал. Розповідь здійснюється в основному в описовій формі викладу, коли необхідно описати явища, які супроводжують пожежу, поведінку пожежників тощо. Під час розповіді викладач звертається з питаннями до слухачів з метою перевірки їх уважності. Пояснення – доказова форма викладу матеріалу, що ґрунтується на використанні логічно пов’язаних умовиводів. Це послідовний, логічно побудований виклад складних питань, правил, принципів та законів. Пояснення супроводжується демонстрацією техніки, приладів, схем та прийомів. Пояснення значно коротше розповіді. Воно повинне використовуватися при вивченні прийомів роботи з пожежно-технічним озброєнням на заняттях із пожежно-стройової підготовки з обладнанням пожежної техніки, коли за мету ставиться оволодіння тими чи іншими практичними навичками.

Лекція – розгорнутий теоретичний аналіз тих чи інших питань. Основне місце в лекції повинні займати розбір фактів, встановлення зв’язку між ними, аргументація положень, узагальнень та висновків. Ефективність лекції забезпечується доступністю завдяки живому усному мовленню; можливістю її ілюстрування схемами та плакатами; можливістю її поповнення відомостями про нові досягнення в галузі пожежної справи; значно більшим колом слухачів, ніж при інших заняттях; великим обсягом навчального матеріалу. Перед початком лекції слід оголосити план викладу теми, що допоможе стежити за ходом думки лектора, логікою подавання (викладу) матеріалу, також необхідно продумувати такі моменти викладу, як записи матеріалу.

Бесіда – запитально-відповідальний метод навчання, який служить для доведення до слухачів нових знань, закріплення та повторення вивченого матеріалу та перевірки їх знань. Метод бесіди частіше використовують при вивченні статутів, пожежно-технічного обладнання, пожежної профілактики. Викладач, як правило, повинен ставити питання перед слухачами, вимагаючи від них відповідей. Допускається, щоб слухачі ставили запитання перед викладачем, якщо характер цих запитань не порушує змісту та плану бесіди. Цінність бесіди полягає в тому, що вона повинна утримувати слухачів в стані активності та сприяти розвитку логічного мислення. До кожної бесіди викладач повинен ретельно готуватися. Умовою успішного застосування методу бесіди є складання її плану та завчасна підготовка основних питань теми, з якими необхідно звернутися до слухачів. Бесіду необхідно будувати так, щоб слухачі постійно відчували тему бесіди. Це досягається вмілим чергуванням питань та відповідей. Щоб усі слухачі були готові до відповідей, питання необхідно ставити перед усією групою чи аудиторією, а для відповіді викликати одного слухача. Такий порядок необхідно поєднувати з відповідями за бажанням, що сприяє розвитку ініціативи слухачів.

Робота з навчальною літературою. Досвід навчання доводить, що інформаційна роль навчальної літератури зростає. Навчальна література (підручники, фахові журнали, закони, постанови, накази, розпорядження, правила тощо) виконують інформативну, розвиваючу, дослідно-пошукову функції. Особливість цього методу навчання криється в самостійності набиття та поглибленні знань. Прийомами роботи з навчальними матеріалами є: виписування необхідних формулювань, складання схем, діаграм, планів, конспектів і т. ін. Одним із способів закріплення знань, які набуваються під час роботи з літературою, є підготовка сповіщень, доповідей, рефератів з метою виступу на заняттях, конференціях тощо. Основними умовами усного викладу матеріалу вважаються:

  1. Достовірність і цінність інформації з професійної точки зору;

  2. Структурна логічність, послідовність і чіткість;

  3. Виділення основного та додаткового матеріалу;

  4. Змістовність, конкретність

  5. Доказовість, емоційність, образність мовлення;

  6. Активність мислення тих, кого навчають.

Наочні методи навчання. Оскільки сенсорні процеси являють перший ступінь пізнання (чуттєве пізнання), то їх необхідно використовувати з метою одержання найбільш повної інформації. Серед них визначаємо такі: демонстрація, спостереження, показ та пояснення.

Суть методу демонстрації – у наочно-чуттєвому ознайомленні з предметами, явищами, процесами, які вивчаються. Демонструються різні наочні посібники: натуральні, символічні, зображувальні. Певна роль належить демонстрації кінофільмів, відеофільмів про великі пожежі, сучасну техніку пожежогасіння з документальними кадрами. За допомогою кіно можна розчленити певні явища на частини, спостерігати за діями людей, які перебувають в осередку пожежі.

Спостереження – активна форма чуттєвого пізнання. Вміння спостерігати для пожежників – необхідна професійна якість. Об’єктами спостережень можуть бути виконання навчальних та бойових завдань (рухи, дії, поведінка пожежників, людей тощо).

Показ та пояснення застосовуються при навчанні виконанню прийомів та способів роботи з пожежною технікою, пожежно-технічним озброєнням та обладнанням, при вивченні практичних тем з пожежно-тактичної підготовки. Метод простий та економний. Він дозволяє в короткий час озброїти пожежників прийомами дій, необхідними при виконанні обов’язків номерів бойового розподілу під час гасіння пожеж. Цей метод особливо ефективний при початковій підготовці пожежників. Перед початком показу викладач роз’яснює спосіб виконання тих чи інших дій та їх практичне значення, після чого показує порядок їх виконання. Не слід відволікатися на показ непотрібних деталей, які заважають зосередити увагу на основному.

Практичні методи навчання: вправа, самостійна робота практична робота.

Вправа це багаторазове повторення прийомів або дій з метою оволодіння найбільш швидкими та точними способами виконання цих прийомів та дій. Вправи займають провідне місце в бойовій підготовці особового складу Державної пожежної охорони. Вони допомагають виробленню, закріпленню та вдосконаленню умінь та навичок, необхідних для практичної роботи. Цей метод особливо важливий при пожежно-стройовій, фізичній та пожежно-тактичній підготовці. Вправа має складатися з таких основних елементів: показу та роз’яснення прийому, його вивчення та тренування. Навички формуються значно легше, якщо поєднувати відпрацювання нових прийомів з повторенням раніше вивчених.

Самостійна робота – метод, без якого неможливо навчитися виконувати прийоми з пожежно-стройової та фізичної підготовки, оволодіти прийомами роботи з пожежно-технічним озброєнням та обладнанням.

Практична роботаце один із важливих методів навчання, що допомагає поглибити знання, удосконалити вміння та навички особового складу Державної пожежної охорони. Особливістю цього методу є те, що особовий склад діє більш самостійно. Практична робота лежить в основі пожежно-стройової, пожежно-тактичної підготовки, пожежно-технічної підготовки.

● Вибір методів навчання залежить від навчальних завдань, змісту навчального матеріалу, рівня підготовленості керівників та слухачів, наявності матеріальної бази га інших умов.

● Неможливо успішно проводити навчання, не знаючи, яких результатів досягли слухачі, наскільки твердо вони засвоїли пройдений матеріал, як уміють застосовувати свої знання в практичній діяльності. Вирішенню цих задач допомагають методи перевірки та оцінки знань, умінь та навичок. Перевірка знань може бути усною – у вигляді опитування, письмовою, а також практичною – якість виконання вправ з пожежно-стройової та фізичної підготовки, чи розв’язання пожежно-тактичних задач.

● Під організаційними формами навчання слід розуміти способи організації навчального процесу. Форма (з лат. – устрій, система, організація, внутрішня культура). Формами навчання в дидактиці вважаються такі: урок, самостійна навчальна робота, індивідуальне навчання з участю викладача, групові, масові форми навчання такі, як: семінари практичні заняття. Досвід свідчить, що основними формами навчання особового складу Державної пожежної охорони є розбір пожеж. Заняття - урок одна з найбільш розповсюджених форм навчання. Залежно від теми, мети і типу заняття можна проводити в навчальному класі, на об’єкті, на спортивному майданчику та інших місцях. На кожному занятті, залежно від його мети, змісту навчального матеріалу, рівня підготовленості слухачів, а також матеріального забезпечення, повинні використовуватися різні методи, які завчасно продумуються керівником занять. Одним із видів занять, які проводяться не в аудиторії, є оперативно-тактичне вивчення об’єкту, що охороняється. Метою цією форми навчання є всебічне та глибоке вивчення району виїзду частини, його окремих дільниць та об’єктів, на яких більш конкретно вирішуються питання попередження та гасіння пожеж. Під час проведення цих занять особовий склад, а з іншого боку, удосконалює тактичне мислення, а другого – виявляє порушення протипожежного режиму. Заняття по оперативно-тактичному вивченню об’єктів, як правило, проводяться перед практичними заняттями з пожежно-тактичної підготовки. Вищою формою бойової підготовки є пожежно-тактичні навчання. Пожежно-тактичні навчання допомагають удосконалювати тактичну майстерність особового складу щодо гасіння великих та складних пожеж, ліквідація яких потребує залучення значної кількості сил та засобів. Розбір пожеж – форма навчання особового складу, яка дозволяє розкривати пожежі, помилки бійців, керівників під час гасіння пожежі, успіхи та вдалі епізоди, правильність прийняття рішень, дій, намічати шляхи їх усунення, виробляти конкретні заходи стосовно попередження пожеж. Ці заняття дозволяють глибше пізнавати та аналізувати процеси розвитку та гасіння пожеж, виховувати у особового складу уміння проявляти ініціативу при вирішенні задач з питань попередження та гасіння пожеж. Застосовуються такі види перевірок: поточна, підсумкова, і контрольна.

● Командир-викладач повинен досконало знання технологію навчального заняття, що полягає в наявності п’яти складових. Установлення змістового та логічного зв’язку даного заняття з попереднім – без цієї умови той, кого навчають, буде неспроможним сприймати новий матеріал. Визначення мети та завдань заняття, є головною умовою теорії професійно-цільового навчання. Визначення засобів і методів досягнення мети (саме завдяки реалізації найкращих варіантів можна досягти високого педагогічного ефекту у викладанні, плануванні тривалості окремих фрагментів заняття). Без планування будь-який процес не може здійснюватися, однак викладач – творча людина, і він повинен бути творцем у ході викладання навчального матеріалу, визначення змісту та обсягів самостійної роботи.

Методика проведення занять для особового складу підрозділу. Заняття має чітко визначену структуру: вступна частина (організаційний момент, рапорт, перевірка зовнішнього вигляду, оголошення мети заняття); основна частина – вивчення теми заняття (контроль, опитування, пояснення матеріалу, відпрацювання перших дій, виконання тактичних завдань, закріплення матеріалу); заключна частина (підбиття підсумків, закріплення дій підрозділів). Заняттю передує ґрунтовна підготовка, планування, добір методів, засобів наочності, ТЗН.

Питання для самоконтролю


  1. Що вивчає дидактика ?

  2. Дайте характеристику процесу навчання.

  3. Назвіть основні функції процесу навчання.

  4. Дайте характеристику принципам навчання.

  5. Які методи навчання можна використовувати в практичній діяльності командира ?

  6. Назвіть основні групи методів навчання.

  7. Визначте основні етапи навчального заняття з особовим складом.


Література

1. Психология. Педагогика. Этика / Под ред. Ю.В.Наумкина. – М., 1999.

2. Педагогика / Под ред. Ю.К.Бабанского. – М., 1988.

3. Лозниця В.С. Психологія і педагогіка. – К., 1997.

4. Самонов А.П. Психологическая подготовка пожарных. – М., 1988.

1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   20

Схожі:

1. Психологія як наука. Її предмет і завдання Зміст понять «психологія»,...
Предмет, функції психологічної науки і практики в суспільному розвитку. Історія розвитку психологічної науки. Галузі психології....
ПЕРЕЛІК ОРІЄНТОВНИХ ПИТАНЬ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО СЕМЕСТРОВОГО ЕКЗАМЕНУ З ПСИХОЛОГІЇ
Загальне поняття про психологію, її предмет та завдання психологія як наука і навчальний предмет, її значення
Дитяча психологія, психологія підлітка, психологія юнацького віку,...
Психологія – наука, яка вивчає загальні закономірності розвитку людини, її психічні процеси, стани та властивості. ( вчення про душу...
Психологія мовлення як наука
Особливо тісні зв'язки мовознавства з психологією, вже в 19 столітті що викликали вторгнення психологічних методів і ідей в мовознавство....
13. Педагогіка як наука. Її предмет і завдання Зміст понять «педагогіка»,...
Предмет і об’єкт педагогіки. Основні етапи розвитку педагогіки і освіти. Категорії педагогіки (виховання, освіта, навчання, розвиток)....
Програма курсу Професійна педагогіка наука і навчальний предмет
Профпедагогіка як галузь педагогічної науки, її методологія. Предмет профпедагогіки та предмет навчального курсу. Основні категорії...
Програма курсу Професійна педагогіка наука і навчальний предмет
Профпедагогіка як галузь педагогічної науки, її методологія. Предмет профпедагогіки та предмет навчального курсу. Основні категорії...
Предмет, завдання економічної науки та її місце серед інших наук Варіант 1
Доповніть наведене визначення економічної науки: Економічна наука вивчає, як створюються і
1 Психологія як наука. Виникнення, розвиток, огляд основних напрямків
До психіці відносяться також інтереси і здібності людини, її темперамент і характер. Які закони пам'яті, уяви, мислення? Як розвиваються...
№1: Психологія вищої школи, її предмет, завдання та методи
Лекцію підготувала Тищенко Олена Іванівна, кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри юридичної психології, судової медицини...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка