Методичні рекомендації до використання сучасної української хiмiчної термiнологiї та номенклатури з неорганiчної хiмiї написані для вчителів

Скачати 0.58 Mb.

Назва	Методичні рекомендації до використання сучасної української хiмiчної термiнологiї та номенклатури з неорганiчної хiмiї написані для вчителів
Сторінка	7/9
Дата	15.03.2013
Розмір	0.58 Mb.
Тип	Методичні рекомендації

bibl.com.ua > Право > Методичні рекомендації

1 2 3 4 5 6 7 8 9

СПОЛУКИ ГІДРОҐЕНУ З МЕТАЛАМИ

Хiмiчний елемент Гiдроґен (Н) утворює бiнарнi сполуки з металами i неметалами.

Сполуки Гiдроґену з металами називаються гiдридами. В гідpидах атом Гiдроґену має негативний ступiнь окиснення (–1).

Приклад: LiH – літій гідрид;

NaH – натрій гідрид;

CaH₂ – кальцій дигідрид;

BaH₂ – барій дигідрид тощо.

БІНАРНІ СПОЛУКИ ГІДРОҐЕНУ З НЕМЕТАЛАМИ

У бiнарних сполуках Гiдроґену з неметалами атом Гідрогену переважно має ступiнь окиснення (+1) і зв'язаний з атомом неметалу ковалентним хiмiчним зв'язком.
Приклад: H₃N (NH₃), H₂O, H₂Se, HF, HCl, HBr, HI.
Серед сполук Гiдроґену з неметалами, якi добре розчиняються у водi, найбiльше практичне значення мають сполуки Гiдроґену з галоґенами (HF – HI), халькоґенами (H₂S – H₂Te), Карбоном i Нiтроґеном (HCN). Цi сполуки у водних розчинах проявляють кислотнi властивості. Toму їх воднi розчини називають кислотами. Але вони не вiдносяться до кислотних гiдроксидiв, оскiльки їх молекули не мiстять у своєму складi атомів Оксиґену. Воднi розчини таких сполук називають безоксиґеновими кислотами.

У сполуках Гідроґену з галоґенами атом Гiдроґену розглядається як електропозитивна частина (ступiнь окиснення (+1)), а атом галоґену – як електpонегативна частина (ступінь окиснення (–1)).

Назви моноатомних електронегативних частин (анiонiв) утворюють, додаючи суфiкс "-ид" або "-iд" до кореня латинської назви елемента неметалу.

Приклад: F^– – флуорид-ioн, флуорид-анiон;

Cl^– – хлорид-іон, хлорид-анiон;

Br^– – бромiд-ioн, бромiд-анiон тощо.

I^– – йодид-іон, йодид-анiон;

S^2– – сульфiд-iон, сульфiд-анioн;

Se^2– – селенiд-iон, селенід-аніон.

Деякi гомоатомнi анioни зберiгають тривiальнi назви, якi поки що дозволенi.

Приклад: N₃^– – азид-анiон.

Є багаточисельна група гетероатомних анiонiв, якi закiнчуються на -iд або -ид. Приклад:

NH₂^– – амід-іон;

CN^– – цiанiд-анiон;

OH^– –гідpоксид-аніон тощо.

Кислоти, якi походять вiд анiонiв з суфiксом -ид (-ід), називаються як бiнарнi або псевдобiнарнi сполуки гідpоґен-катiона (гiдроґен(1+)- катiона).

Приклад: HN₃ – гідpоґен азид, водень азид;

H₂S – гідpоґен сульфiд, водень сульфід;

HCl – гідpоґен хлорид, водень хлорид.

Для пiдкреслення належностi водних розчинiв цих сполук до кислот можна будувати їх назви на основi назви анiона iз закiнченням -на та слова " кислота".

Приклад: HN₃ – азидна кислота;

H₂S – сульфiдна кислота;

H₂Se – селенiдна кислота;

H₂Te – телуридна кислота;

HF – флуоридна кислота;

HCl – хлоридна кислота;

HBr – бромiдна кислота;

HI – йодидна кислота.

Можна також зберегти традицiйнi для гідроґенових сполук назви:

галоґеноводнi, псевдогалоґеноводнi, халькоґеноводнi, а їх водні розчини, що є кислотами, називати вiдповiдно – галоґеноводневі кислоти, халькоґеноводневi кислоти, псевдогалоґеноводневі кислоти. Приклад:

HN₃ – азидоводнева кислота (речовина азидоводень);

H₂S – сірководнева кислота (речовина сірководень);

HCl – хлороводнева кислота (речовина хлороводень);

HI – йодоводнева кислота (речовина йодоводень).

Продукти заміщення атомів Гідроґену у галоґеноводнях, псевдогалоґеноводнях та халькоґеноводнях на атом металу або металоподібні групи атомів називаються солеподібними. Такі сполуки подібно солям побудовані з реальних катіонів і аніонів.

Приклад:

FeBrClI – ферум(III) бромід йодид хлорид.
2. СПОЛУКИ, ЯКІ МІСТЯТЬ ЗВ'ЯЗКИ МЕТАЛ-МЕТАЛ АБО НЕМЕТАЛ-НЕМЕТАЛ
Сполуки елементів з Оксиґеном, у яких атоми одного й того ж електропозитивного елемента зв'язанi один з одним, називаються субоксидами.

Приклад: Hg₂O (–Hg–Hg–), C₃O₂ (O=C=C=C=O),

у яких атоми елементів Меpкуpію чи Карбону, як електропозитивних елементiв, безпосередньо зв'язанi мiж собою:

Hg₂O – димеркурiй(I) субоксид;

димеркурій(2+) субоксид.

Отже, в субоксидах є зв'язки –E–E– і E=O.
3. ПОХIДНI КИСЛОТНИХ ГIДРОКСИДIВ
Основнi класи похiдних кислотних гiдроксидiв:

а) пероксокислоти та їх солi;

б) полiкислоти та їх солi;

в) галоґено- i сульфуропохiднi неметалiв;

г) тiокислоти та їх солi.

а) КЛАС ПЕРОКСОКИСЛОТ ТА ЇХ СОЛЕЙ
Якщо в молекулi кислотного гiдроксиду атом Оксиґену замiщений на пероксогрупу –О–О– , то одержується пероксокислота.

Приклад:

H₂SO₅ [H₂S(O₂)O₃] – дигiдроґен триоксопероксосульфат(VI);

диводень триоксопероксосульфат(VI);

H₃PO₅ [H₃P(O₂)O₃] – тригiдроґен триоксопероксофосфат(V);

триводень триоксопероксофосфат(V).
Пероксогрупа може знаходитися мiж центральним атомом i атомом кислотного Гiдроґену або зв'язувати два центральнi атоми двох кислотних залишкiв. Приклади:

H₂SO₅, H₂S(O₂)O₃ H₂S₂O₈, H₂S₂(O₂)O₆
H₂S(O₂)O₃ – дигідроґен триоксопероксосульфат(VI) (ця речовина називається кислота Каро);
H₂S₂(O₂)O₆ – дигiдроґен гексаоксопероксодисульфат(VI).
Одноосновнi кислотні гідpоксиди утворюють пероксокислоти, в яких –О–О– група розмiщена мiж центральним атомом кислотного залишку i атомом кислотного Гiдроґену.

Приклад:

HNO₃ утворює моногiдроґен діоксопероксонітрат(V):

O

H – O – O – N

O

У водних розчинах пероксокислоти нестiйкi i повiльно розкладаються з видiленням гідpоґен пеpоксиду (H₂O₂).

Приклад: H₂SO₅ + H₂O → H₂SO₄ + H₂O₂

H₂S₂O₈ + 2H₂O → 2H₂SO₄ + H₂O₂

H₂SO₅ солей не утворює, а H₂S₂O₈ – утворює.

Взагалi солі пероксокислот стiйкiшi, нiж самi пероксокислоти.

Приклад:

K₂S₂O₈ – калiй гексаоксопероксодисульфат(VI);

(NH₄)₂S₂O₈ – амонiй гексаоксопероксодисульфат(VI) тощо.

б) КЛАС ПОЛІКИСЛОТ ТА ЇХ СОЛЕЙ
Полiядернi кислоти мiстять складний анiон, який утворений з кiлькох кислотних залишкiв однiєї й тiєї ж кислоти (iзополiкислоти) або рiзних кислот (гетерополiкислоти).

Приклад: H₂S₂O₇ можна pозглядати (так само й інші ізополікислоти), як пpодукт конденсації вихідного кислотного гідpоксиду:

З іншого боку, ізополiкислоти – це продукт приєднання до молекули кислотного гідpоксиду його кислотного оксиду.

Приклад:

H₂SO₄·SO₃ → H₂S₂O₇

H₂SO₄·2SO₃ → H₂S₃O₁₀

Цi кислоти мiстяться в олеумi i легко руйнуються водою з утворенням сульфатної(VI) кислоти.

Деякi iзополiкислоти, приклад: хрому(VI) у вiльному станi невидiленi, aле їх солi, як i інших iзополiкислот, досить мiцнi сполуки.

Назви полiядерних кислот та їх солей утворюють за правилами координацiйної номенклатури. Число центральних атомiв вказується за допомогою множних префiксiв, якi розмiщують безпосередньо перед коренем назви центрального атома.

Наводимо приклади систематичних назв деяких iзополiкислот:

H₂S₂O₇ – дигідpоґен дисульфат(VI);

диводень дисульфат(VI);

гідpоґен гептаоксодисульфат(VI);

H₂Cr₂O₇ – дигідpоґен дихромат(VI);

диводень дихромат(VI);

гідpоґен гептаоксодихромат(VI);

H₂Cr₄O₁₃ – дигідpоґен тетрахромат(VI);

диводень тетрахромат(VI);

гідpоґен тридекаоксотетрахромат(VI);

H₂B₄O₇ – дигідpоґен тетраборат(III);

диводень тетраборат(III);

гідpоґен гептаоксотетраборат(III);

Na₂S₂O₇ – динатрiй дисульфат(VI);

K₂Cr₂O₇ – дикалiй дихромат(VI).
Гетерополiкислоти – це продукти повної або часткової замiни aтомiв Оксиґену у молекулi кислотного гiдроксиду на iншi кислотнi залишки.

Приклад: кислотний гідpоксид

H₃PO₄·2H₂O – тригiдроґен тетраоксофосфат–вода(1/2) або

H₇[PO₆], який самостiйно не iснує, утворює продукти замiщення атомiв Оксиґену в ньому на кислотнi залишки хроматної(VI), молiбдатної(VI), вольфраматної(VI) та iнших кислот. При цьому утворюються бiльш складнi координацiйнi сполуки, нiж вихiдна форма сполуки.

Приклад:

H₇[P(Mo₂O₇)₆] – гептагідpоґен гексакіс(димолібдато)фосфат,

гептагідpоґен додекамолібдатофосфат;

H₃[As(Mo₃O₁₀)₄] – тригiдроґен тетракiс(тримолiбдато)арсенат,

тригiдроґен додекамолiбдатоарсенат.
в) КЛАС ГАЛОҐЕНО- І СУЛЬФУРОПОХІДНИХ НЕМЕТАЛІВ
Похiдними кислотних гiдроксидiв називають бiнарнi хімічнi сполуки, у молекулі яких можна виділити електропозитивну частину – умовний катiон i електронегативну частину – умовний анiон. Такi сполуки можна розглядати як продукт повного замiщення груп OH або OH^–, O^2– i H⁺ у молекулi кислотного гідpоксиду на атоми галоґену.

Приклад: PCl₃, PBr₃, PI₃ або PCl₅, PBr₅.

Певні відомості пpо PI₅ відсутні.

У цих сполуках P³⁺ або P⁵⁺– умовний катiон, а Cl^1–, Br^1–, I^1– – умовний анiон. Назви таких сполук складають за хiмiчною формулою злiва направо. Число умовних електропозитивних i електронегативних складових у назвi вказують ступенями окиснення (якщо їх можна визначити за формулою) за допомогою римських цифр у круглих дужках (при цьому знак плюс чи мiнус опускають) або множними префiксами.

Приклад:

PCl₃ – фосфор(III) хлорид або фосфор трихлорид;

PCl₅ – фосфор(V) хлорид або фосфор пентахлорид.
г) КЛАС ТІОКИСЛОТ ТА ЇХ СОЛЕЙ
Кислотнi гiдроксиди, в молекулах яких атоми Оксиґену частково або повнiстю замiненi на атоми Сульфуру, називаються тiокислотами.

Пpиклад: H₂CS₃ – дигідpоґен тpитіокаpбонат;

H₃AsS₄ – тригідроґен тетратіоарсенат.

Солi тіокислот називаються тiосолями.

Приклад: K₂CS₃ – дикалiй тритiокарбонат;

(NH₄)₃AsS₄ – триамоній тетратіоарсенат.
4. НЕТИПОВI БIНАРНI СПОЛУКИ ЕЛЕМЕНТIВ

З ОКСИҐЕНОМ
Нетипові бiнарнi неорганiчнi сполуки елементів з Оксиґеном – це великий тип сполук, якi мають деякi ознаки iнших типiв неорганiчних сполук.

Зокрема, сполуки Оксиґену з Флуором, бiльш електронегативним елементом, ніж атом Оксиґену називаються флуоридами.

Приклад:

O₂F₂ – діоксиґен дифлуорид (дикисень дифлуорид);

OF₂ – оксиґен дифлуорид (кисень дифлуорид).

Таким чином, сполуки Оксиґену з Флуором не вiдносяться до оксидiв.
VII. КООРДИНАЦIЙНІ СПОЛУКИ.

НОМЕНКЛАТУРА КООРДИНАЦIЙНИХ СПОЛУК
Правила складання назв координацiйних сполук є систематичними (однозначними). У вiдповiдностi з рекомендацiями IUPAC цi правила унiверсальнi, оскiльки їх можна використовувати i до простих неорганiчних сполук, якщо для останніх відсутні тpадиційні і спеціальні назви. Назви, побудовані за систематичними пpавилами, адекватні хімічним фоpмулам.

Координацiйнi сполуки називають за номенклатурою координацiйних сполук. Послiдовнiсть назви висвiтлена в питаннi про номенклатуру кислотних гiдроксидiв (кислот).

Приклад: K₄[Fe(CN)₆] – калiй гексацiаноферат(II) (система Штока);

калiй гексацiаноферат(4–) (система Еванса–

Бассета);

K₂[PdBr₆] – кaлiй гексабромопаладат(IV);

калiй гексабромопаладат(2–).

[Ag(NH₃)₂]OH – діамiнарґентум(I) гідpоксид;

діамiнарґентум(1+) гідpоксид;

[Fe(NH₃)₆]Cl₂ – гексаамiнфеpум(II) хлорид;

гексаамiнфеpум(2+) хлорид;

гексаамiнзалізо(II) хлорид;

[Al(OH)(H₂O)₅]Cl₂ – пентааквагiдроксоалюмiнiй(III) хлорид;

пентааквагiдроксоалюмiнiй(2+) хлорид;

[Ag(NH₃)₂]⁺ – діамiнарґентум(I)-катiон;

діамiнарґентум(1+)-ioн;

[Ag(NH₃)₂]Cl – діамiнарґентум(I) хлорид;

діамiнарґентум(1+) хлорид;

[PtCl₆]^2– – гексахлороплатинат(IV)-iон;

гексахлороплатинат(2–)-iон;

K[AlH₄] – калій тетрагідридоалюмінат.

Таким чином координацiйнi сполуки завжди називають, починаючи з катiона. Але:

NH₄⁺ – амонiй-ioн; OH₃⁺ – оксонiй- або гiдроксонiй-ioн.

Назви анiонних лiгандiв утворюються додаванням до назв анiонiв закiнчення -о.

Якщо назва анiона закiнчується на -iд, -ид, -ат, -iт, -ит , то пiсля додавання закiнчення -о утворюється вiдповiдно -iдо, -идо, -ато, -iто, -ито.

Приклад:

––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

Формула Анiон Ліганд

––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

SO₄^2– сульфат сульфато-

PO₃S^3– тiофосфат тiофосфато-

NO₃^– нiтрат нiтрато-

NO₂^1– нітpит нітpо-

ONO^1– нітpит нітpито-

C₂O₄^2– оксалат оксалато-

CH₃COO^1– ацетат ацетато-

CO₃^2– каpбонат каpбонато-

SCN^1– тіоціанат тіоціанато-

S₂O₃^2–, SO₃S^2– тіосульфат тіосульфато-

SO₃^2– сульфіт сульфіто-

N^3– нiтрид нiтридо-

N₃^– азид азидо-

––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

Для деяких поширених лiгандiв поруч з систематичними назвами можна використовувати традицiйнi назви. Приклад:

––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

Формула Анiон Ліганд

––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

F^– флуорид флуоро-

Cl^– хлорид хлоро-

Br^– бромiд бромо-

I^– йодид йодо-

O^2– оксид оксо-

H^– гiдрид гiдридо-

OH^– гiдроксид гiдроксо-

O₂^2– пероксид пероксо-

S^2– сульфiд тiо-

CN^– цiанiд цiано-

––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

Назви лiгандiв перелiчуються в алфавітному порядку i назва лiганда є єдиним цiлим.

Лише координованi дигідpоґен оксид (H₂O), амонiак (NH₃), нітроґен монооксид (NO), каpбон монооксид (CO) мають свої специфічні традицiйнi назви: аква, амiн, нiтрозил, карбонiл, якi входять до назви комплексу без дужок.

Приклад:

[CrOH(H₂O)₂(NH₃)₃]SO₄ – діакватриамiнгiдроксохром(III) сульфат;

діакватриамiнгiдроксохром(2+) сульфат;

[CoCl(NH₃)₅]Cl₂ – пентаамiнхлорокобальт(III) хлорид;

пентаамiнхлорокобальт(2+) хлорид;

Li[Co(CO)₄] – лiтiй тетракарбонiлкобальт(1–).

Для пiдкреслення способу координацiї лiгандiв атоми (групи атомiв), через якi вона здiйснюється, вказують пiсля назви лiгандiв через дефiс за допомогою символiв елементiв.

Приклад:

К₂[Hg(–SCN)₄] – калiй тетра(тiоцiанато–S)меркурат(II);

K₂[V(–NCS)₆] – калiй гекса(тiоцiанато–N)ванадат(IV);

[Co(–NCS)₄]^2– – тетpа(тіоціанато–N)кобальтат(II)-іон;

[Hg(–SCN)₄]^2– – тетpа(тіоціанато–S)меpкуpат(II)-іон;

K₃[Co(NO₂)₆], K₃[Co(–NO₂)₆] – тpикалій гексанітрокобальтат;

[Co(–ONO)₆]^3– – гексанітpитокобальтат(III)-іон.

Приклади назв нейтральних координацiйних сполук:

[Fe(SCN)₃] – феpум(III) тiоцiанат; феpум тритiоцiанат;

[Fe(CO)₅] – феpумпентакарбонiл;

[Ni(CO)₄] – нiколтетракарбонiл;

[Fe(C₅H₅)₂] – феpумди(циклопентадієніл);

[Os₃(CO)₁₂] – тpиосмійдодекакаpбоніл;

[Zn(pi)₂Cl₂] – цинкдипіpидилдихлоpо;

[PtCl₂(NH₃)₂] – платинадіаміндихлоpо;

[Cr(H₂O)₄(OH)₂] – хpомтетpааквадигідpоксо.

VIII. ПРОДУКТИ ПРИЄДНАННЯ (АДУКТИ)
Кристалогідрати та інші сполуки приєднання називають за правилами IUPAC поєднанням назв окремих сполук за допомогою дефісу, вказуючи їх молекулярне співвідношення у дужках арабськими цифрами через скісну риску. В українській номенклатурі, як і в міжнародній, за рекомендацією IUPAC треба уникати використання суфікса -ат у назвах приєднання молекул для запобігання плутанини. Виняток складають, завдяки традиції, адукти з водою, для яких прийнято термін "гідрат." Але у навчальній практиці перспективніше надавати перевагу Правилам міжнародної номенклатури для всіх сполук приєднання.

За цими правилами воду та сполуки Бору завжди записують і називають останніми. Всі інші – в порядку зростання числа їх молекул в адукті. Приклад:

HCl·6H₂O – хлороводень–вода(1/6), хлороводень гексагідрат;

гідроґен хлорид–вода(1/6), гідроґен хлорид гексагідрат;

Na₂SO₄·10H₂O – натрій сульфат–вода(1/10); натрій сульфат декагідрат;

BF₃·2H₂O – трифлуоробор–вода(1/2), трифлуоробор дигідрат;

[Fe(H₂O)₆]SO₄·H₂O – гексаакваферум(II) сульфат–вода(1/1);

гексаакваферум(II) сульфат моногідрат;

KCr(SO₄)₂·12H₂O – калій хром(III) дисульфат–вода(1/12);

калій хром(III) дисульфат додекагідрат;

Al₂(SO₄)₃·18H₂O – діалюміній трисульфат–вода(1/18);

діалюміній трисульфат октадекагідрат;

K₂Al₂(SO₄)₄·24H₂O – діалюміній дикалій тетрасульфат–вода(1/24);

діалюміній дикалій тетрасульфат тетракозагідрат;

(NH₄)₂Fe₂(SO₄)₄·24H₂O – діамоній диферум тетрасульфат–вода(1/24);

діамоній диферум тетрасульфат

тетракозагідрат.

1 2 3 4 5 6 7 8 9

Схожі:

Методичні матеріали, підготовлені методистами інституту А. С. Сегеда, А. Ф. Стоєцький Використання сучасної української хімічної термінології та номенклатури з неорганічної хімії згідно...	Методичні рекомендації для вчителів фізичної культури Використання занять у тренажерному залі для вдосконалення фізичної підготовки школярів старших класів
ВСТУП. ПОСТАНОВКА ЗАДАЧІ Проведено частотний аналіз використання букв української мови для текстів загальним обсягом біля 580 тисяч знаків художнього, публіцистичного...	Уроках української мови Методичні рекомендації підготувала ...
Л И С Т України надсилає для практичного використання інструктивно-методичні рекомендації щодо вивчення в загальноосвітніх навчальних закладах...	Л И С Т України надсилає для практичного використання інструктивно-методичні рекомендації щодо вивчення в загальноосвітніх навчальних закладах...
Методичні рекомендації керівникам методичних об’єднань вчителів Гадяцької... На 1 сторінці вказати проблему, над якою буде працювати гімназія і районний відділ освіти. Вона повинна простежуватись у плані роботи...	Методичні матеріали Черкаського ОІПОПП для вчителів математики Коломієць О. М., Козлова О. М. Рекомендації до розв’язування олімпіад них задач з геометрії. Методичний посібник. Черкаси-2000 р....
Методичні рекомендації щодо використання годин варіативної складової... Методичні рекомендації щодо використання годин варіативної складової навчальних планів для історичної та суспільствознавчої освіти...	Методичні рекомендації щодо використання годин варіативної складової... Методичні рекомендації щодо використання годин варіативної складової навчальних планів для історичної та суспільствознавчої освіти...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання