Л И С Т


Скачати 180.83 Kb.
НазваЛ И С Т
Дата19.03.2013
Розмір180.83 Kb.
ТипМетодичні рекомендації
bibl.com.ua > Інформатика > Методичні рекомендації
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Л И С Т

07.07.2008 N 1/9-433
Міністерству освіти і науки

Автономної Республіки Крим

Управлінням освіти і науки

обласних, Київської

та Севастопольської міських

державних адміністрацій

Інститутам післядипломної

педагогічної освіти

Загальноосвітнім навчальним

закладам
Міністерство освіти і науки України надсилає для практичного використання інструктивно-методичні рекомендації щодо вивчення в загальноосвітніх навчальних закладах предметів інваріантної складової Типових навчальних планів у 2008/2009 навчальному році. Просимо довести їх до відома вчителів загальноосвітніх навчальних закладів.

Заступник Міністра П.Б.Полянський


Додаток

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

упровадження допрофільної підготовки учнів загальноосвітніх навчальних закладів
Відповідно до Концепції профільного навчання (v10_1290-03) допрофільна підготовка здійснюється у 8 - 9 класах з метою професійної орієнтації учнів, сприяння усвідомленому вибору ними напряму профільного навчання у старшій школі.

Методичні рекомендації спрямовані на допомогу в/організації допрофільної підготовки вчителям, психологам, керівникам загальноосвітніх навчальних закладів і місцевих органів управління освітою.
Структура допрофільної підготовки і форми її реалізації

Основними складовими допрофільної підготовки є вивчення окремих предметів на диференційованій основі, курси за вибором, інформаційна робота, профільна орієнтація.

Курси за вибором у складі допрофільної підготовки

Основна мета курсів за вибором – сприяти самовизначенню школяра щодо профілю навчання. При виборі й розробленні курсів за вибором необхідно враховувати такі вимоги до них: варіативний характер, достатня (надлишкова) кількість (для забезпечення учнів можливості реального вибору), короткотривалість – 8 – 16 годин (дасть можливість школяру протягом навчального року змінити, у разі потреби, декілька курсів за вибором), завершеність, оригінальний зміст.

Набір курсів за вибором слід визначити наприкінці навчання в 7 класі на основі опитування, анкетування, співбесіди тощо. Зміст курсів за вибором допрофільної підготовки не повинен дублювати зміст предметів, містити не лише інформацію, що розширює знання з навчальних предметів, але й знайомить учнів із способами діяльності, необхідними для успішного опанування програмового матеріалу з того чи іншого профілю навчання. Власне, курси за вибором повинні допомогти учням реально оцінити свої можливості і зорієнтувати їх на подальший вибір профілю навчання. Для формування інтересу і позитивної мотивації до обрання того чи іншого профілю навчання через опанування нових аспектів змісту і складніших способів діяльності, зміст курсів за вибором допрофільної підготовки має містити цікавий пізнавальний і розвивальний матеріал і матеріал, що виходить за рамки навчальної програми. При виборі курсу вчитель має передбачати результативність навчання учнів.

Умовно курси за вибором можна розділити на два види: а) предметні (або предметно-зорієнтовані), б) міжпредметні (або орієнтаційні).

Предметні курси є пропедевтичними стосовно профільних загальноосвітніх предметів підвищеного рівня і дають можливість учневі реалізувати свої здібності та інтереси до обраної освітньої галузі, пересвідчитися у власній готовності засвоювати предмети цієї галузі в старшій школі на рівні профільного навчання. Зміст і форма організації предметних курсів мають бути спрямовані на поглиблене вивчення окремих тем.

Міжпредметні курси допомагають школярам зорієнтуватися в сучасному світі професій, познайомитися зі специфікою різних видів діяльності. Ці курси за вибором можна організовувати у вигляді навчальних модулів і проводити протягом місяця або семестру.

Форми навчання у процесі вивчення курсів за вибором можуть бути як академічними (урок, практикум, лекція, семінар тощо) так і орієнтованими на інноваційні педагогічні технології (комунікативні методи, групові, дослідницька діяльність, метод проектів, розробка індивідуальних навчальних планів тощо).

Інформаційна робота як складова допрофільної підготовки

Інформаційна робота – це організоване ознайомлення учнів 8 – 9 (особливо 9) класів, а також їхніх батьків з освітніми закладами регіону чи міста для можливого продовження освіти після закінчення основної школи, вивчення умов прийому, особливостей організації навчально-виховного процесу, освітніх програм, відвідування "днів відкритих дверей" у вищих навчальних закладах тощо. У кожній області, районі слід створити "освітню карту" з детальною інформацією про всі загальноосвітні навчальні заклади, установи додаткової освіти, інші організації на території району, мікрорайону, на базі яких буде здійснюватися допрофільна підготовка і профільне навчання.
Профільна орієнтація як складова допрофільної підготовки

Профільна орієнтація зорієнтована на виявлення психолого-педагогічної допомоги учням у прийнятті рішення щодо вибору профілю навчання та створення умов для готовності підлітків до соціального, професійного і культурного самовизначення в цілому.

Підготовка учнів до ситуацій вибору профілю навчання здійснюється в три етапи: пропедевтичний, основний, завершальний.

На першому (пропедевтичному) етапі необхідно з'ясувати освітні запити учнів, які закінчують 7 клас. Цей етап включає: попередню діагностику освітнього запиту учнів з урахуванням думки їхніх батьків, основних мотивів подальшого вибору, інтересів і нахилів. У результаті такої роботи з'являється можливість диференціювати учнів відповідно до їхніх потреб у різних варіантах допрофільної підготовки.

Другий (основний) етап (для восьмикласників) включає: навчання способів вибору профілю; організацію психолого-педагогічної діагностики щодо нахилу до того чи іншого напряму освітньої діяльності в умовах профільного навчання; виявлення основних проблем у виборі профілю навчання.

Третій (завершальний) етап (для дев'ятикласників) передбачає: виявлення відповідності між можливостями школяра і вимогами профілю навчання, що обирається; оцінку і самооцінку готовності школяра до ухвалення рішення про вибір профілю навчання в старшій школі; співвіднесення аргументів "за і проти" зробленого вибору профілю навчання за участі самого учня, його батьків і вчителів.

Формами реалізації допрофільної підготовки є: активні та інтерактивні уроки (інтелектуально-творчі ігри, діалог, дискусія, екскурсія - залучення учнів до відвідування станцій технічної творчості, юних натуралістів тощо), практикуми, лабораторні роботи курси за вибором, лабораторні заняття, майстерні, творчі проекти, поглиблене вивчення окремих предметів на диференційованій основі, факультативи, предметні гуртки, секції, виставки, конкурси, наукові товариства учнів. Мала академія наук (МАН), науково-практичні конференції, предметні олімпіади, кабінети профорієнтації тощо. Доцільно застосовувати змагання, імітаційне моделювання, трибуну лідера, дослідницьке проектування, винахідництво тощо. Це сприяє прискоренню самовизначення учня, розкриттю його природних здібностей, прояву ініціативи, розвитку творчості, орієнтації на певну сферу професійної діяльності.

Роботу з допрофільної підготовки доцільно організовувати за кількома напрямами, завдання і зміст яких наведено в поданій таблиці.
Завдання і зміст основних напрямків допрофільної підготовки


Напрям роботи

Завдання, напряму

Зміст роботи

Інформаційний

Розширення уявлень учнів про навчальний предмет, освітні програми з цього предмета, вимоги роботи. Ознайомлення до учнів профільних учнів з вимогами класів

Створення системи гуртків, курсів за вибором, екскурсійні освітніх програм з навчального предмета, технологією створення особистого портфоліо навчальних досягнень

Психологічний

Розширення уявлень про себе, свої здібності та можливості, розвиток уміння співвідносити свої здібності з вимогами до певної професії; розвиток рефлексії

Психологічне тестування задля визначення здібностей, схильностей, інтересів. Профорієнтаційні проекти

(ярмарок професій, аналіз професіограм). Курси за вибором

Діяльнісний

Залучення учнів до активної творчої, дослідницької і соціальне значущої діяльності. Створення технології вибору і зміни освітньої траєкторії

Інтелектуальні ігри. Проектна діяльність. Участь у виставках творчих робіт, предметних олімпіадах і турнірах, роботі МАН. Інформування учнів і батьків про можливості й умови вибору індивідуальної освітньої траєкторії. Аналіз життєвих планів учнів. Індивідуальне консультування фахівцями служби зайнятості населення. Аналіз навчальних і творчих досягнень учнів з предмета. Курси за вибором. Наповнення особистого портфоліо навчальних досягнень та його презентація


Зміст та організація допрофільної підготовки
Основні принципи допрофільної підготовки

Допрофільна підготовка учнів 8 – 9 класів основної школи буде успішною за умови дотримання педагогами таких основних принципів:

1) особистісно-орієнтована спрямованість усіх складових підготовки; 2) варіативність і свобода вибору учнями курсів за вибором (завдяки цим принципам має відбутися самовизначення учнів, формування їхньої особистої відповідальності за зроблений вибір; учні повинні мати можливість відвідувати курси за вибором з різних профілів навчання); 3) поглиблення і розширення змісту освіти; 4) забезпечення умов для самореалізації і усвідомлення старшими підлітками своєї індивідуальності; 5) індивідуалізація навчально-виховного процесу (нечисленні групи, індивідуальні навчальні плани); 6) активність школярів (самовизначення щодо майбутнього профілю навчання відбуватиметься через конкретні проби евристичного характеру); 7) відкритість системи допрофільної підготовки (проведення атестації і комплектування профільних класів незалежними експертами).
Моделі допрофільної підготовки

Допрофільна підготовка у 8 – 9 класах здійснюється за тими ж основними напрямами і відповідними до них профілями, що передбачає профільне навчання в 10 – 12 класах(*): природничо-математичний (фізико-математичний, математичний, агрохімічний, фізико-хімічний, фізичний, біолого-хімічний, біолого-фізичний, біолого-географічний, біотехнологічний, хіміко-технологічний, екологічний); суспільно-гуманітарний (історичний, правовий, філософський, економічний); філологічний (української філології, іноземної філології, історико-філологічний); технологічний (технологічний, інформаційно-технологічний); художньо-естетичний (художньо-естетичний); спортивний (спортивний).

---------------

(*) - Наказ МОН України N 357 (v0357290-07) від 07.05.2007 "Про внесення змін до наказу МОН України від 23.02.2004 N 132 "Про затвердження Типових навчальних планів загальноосвітніх навчальних закладів 12-річної школи".

У разі потреби загальноосвітні навчальні заклади можуть у межах визначених профілів навчання укладати робочі навчальні плани з іншими профілями: хіміко-біологічним, економіко-географічним, правовим тощо. За неможливості чи відсутності потреб в організації профільного навчання і відповідно допрофільної підготовки використовується загальноосвітній варіант навчального плану, складений відповідно до академічного рівня змісту освіти, - універсальний. У ньому навчальний час розподілено рівномірно між базовими загальноосвітніми навчальними предметами, при цьому дещо розширено вивчення окремих навчальних предметів, доповнено інваріантну складову типових навчальних планів додатковими предметами, курсами за вибором, факультативами. Навчальні предмети і курси за вибором визначаються загальноосвітніми навчальними закладами в межах гранично допустимого навчального навантаження на учня з урахуванням інтересів і потреб учнів та рівня забезпеченості навчального закладу.

Допрофільна підготовка здійснюється за рахунок варіативної складової змісту освіти Типового навчального плану загальноосвітніх навчальних закладів 8 – 9 класів. Оптимальний обсяг підготовки учнів має становити не менше 35 – 70 навчальних годин на рік.

Для організації допрофільної підготовки і переходу до профільного навчання органам управління освітою спільно з органами місцевого самоуправління рекомендується провести таку підготовчу роботу:

- визначити кількість навчальних закладів, в яких здійснюватиметься допрофільна підготовка учнів 8 - 9-х класів (загальноосвітні навчальні заклади, гімназії, ліцеї, коледжі, міжшкільні навчально-виробничі комбінати, позашкільні навчальні заклади, вищі навчальні заклади тощо);

- організувати інформаційну роботу в загальноосвітніх навчальних закладах та серед батьків;

- проаналізувати можливі варіанти взаємодії навчальних закладів (школа-школа, школа-гімназія, школа-ліцей, школа-коледж, школа-міжшкільний навчально-виробничий комбінат, школа-вищий навчальний заклад тощо), включаючи академічні, організаційні, економічні аспекти взаємодії.
Організаційні моделі здійснення допрофільної підготовки

Необхідно розробити організаційні моделі допрофільної підготовки учнів загальноосвітніх навчальних закладів у різних варіантах: в однопрофільних і багатопрофільних школах; профільних школах інтернатного типу; навчально-виховних комплексах (НВК); міжшкільних навчально-виробничих комбінатах (МНВК); школах у поєднанні з ПТНЗ; профільних загальноосвітніх школах разом із ресурсним центром для використання іншими закладами мікрорайону (шкільного округу, регіону) тощо. Пропонуємо три організаційні моделі до профільної підготовки учнів загальноосвітніх навчальних закладів:

Допрофільна підготовка в межах одного загальноосвітнього навчального закладу

Переваги цієї моделі в організаційній простоті, учні гарантовано отримують запланований зміст освіти в рамках визначеного навчального часу на одній території. Ця модель допускає тісніший зв'язок усіх напрямів допрофільної підготовки, а саме: інформаційної роботи, курсів за вибором, психолого-педагогічного супроводу допрофільної підготовки. Недолік моделі – при нечисленному складі учнів мала ймовірність вибору того чи іншого курсу за вибором, а також недостатність кадрового і матеріально-технічного ресурсів.

Допрофільна підготовка в рамках мережі загальноосвітніх навчальних закладів

У рамках цієї моделі курси за вибором пропонуються закладами різних типів і видів, що розташовані на одній компактній території (у малому містечку або в мікрорайоні великого міста). Учням надається можливість вибрати курс із запропонованого переліку. Перевага цієї моделі – підвищення варіативності освітніх програм, збільшення можливостей вибору для учня. Крім того, учні не тільки засвоюють навчальну програму курсу за вибором, але й знайомляться із закладом (установою), що їх зацікавив. Ризик застосування такої моделі – організаційна складність, у тому числі в забезпеченні фінансування навчально-виховного процесу. Ускладнюється також організація психолого-педагогічного супроводу в частині моніторингу засвоєння учнями курсів за вибором.
Умови реалізації допрофільної підготовки

Успішність реалізації допрофільної підготовки учнів загальноосвітніх навчальних закладів передбачає:

- створення відповідної нормативно-правової бази (підготовка концепції допрофільної підготовки, положення про курси за вибором, інструктивних листів, наказів щодо організації окремих аспектів допрофільної підготовки, запровадження портфоліо тощо);

- навчально-методичне забезпечення допрофільної підготовки (створення навчальних програм курсів за вибором, орієнтовних навчальних планів для деяких можливих профілів навчання, підручників, навчальних і методичних посібників, методик, засобів навчання);

- створення психологічного супроводу допрофільної підготовки учнів загальноосвітніх навчальних закладів (проведення діагностики з виявлення нахилів, спрямованості і мотивації учнів до певного профілю навчання, того чи іншого виду діяльності; моніторинг успіхів школярів у процесі освоєння курсів за вибором; індивідуальні консультації, групові тренінги тощо);

- підготовка і перепідготовка педагогів основної школи до роботи в умовах допрофільної підготовки (директорів, заступників директорів, класних керівників, учителів, соціальних педагогів і шкільних психологів);

- розроблення механізму фінансування допрофільної підготовки.

На етапі допрофільної підготовки важливо створити умови для випробування учня в навчальній діяльності різних видів. Вона має здійснюватися на діагностичній основі і виявляти не лише професійні орієнтації учнів, схильності в різних галузях знань, а й формувати інтереси, потреби, самомотивоване самостійне навчання як усвідомлену навчальну діяльність. Ці форми мають широко використовуватися у старшій школі.

На цьому етапі важливим стане своєчасне оцінювання комплексу індивідуальних особливостей підлітка з урахуванням його готовності до успішного навчання за певним профілем навчання; запобігання дезадаптації в умовах виникнення навчальних труднощів і стресів, пов'язаних із спілкуванням у новому колективі. Важливо, щоб учень усвідомив себе суб'єктом вибору профілю навчання. Допрофільна підготовка потребує психологічного супроводження, соціологічних вимірювань, накопичення бази бажаного у зіставленні з можливим.
Етика та курси духовно-морального спрямування
У 2008/2009 навчальному році у 5 – 6 класах продовжується вивчення предмета "Етика". Цей навчальний предмет спрямований на формування моральних цінностей і орієнтирів особистості, моральної культури і культури поведінки учня, що потребує від вчителя особливої уваги до емоційно-ціннісної та діяльнісної складової навчання. Саме тому особливістю змісту курсу, який мають засвоїти учні є не тільки і не стільки власне знання, скільки досвід поведінки і діяльності людей в різних життєвих ситуаціях, що ґрунтується на загальнолюдських цінностях. На уроках етики діти вчаться відрізняти "добро" від "зла", оцінювати свої вчинки, вчинки інших.

Вивчення таких фундаментальних етичних категорій, як мораль, добро, зло, совість, гідність, честь, щастя передбачає, що учні можуть пояснити їх суть своїми словами, навести літературні та життєві приклади, а головне вирішити реальну ситуацію. На уроці вчитель створює умови для формування і застосування учнями зовнішніх проявів людської культури: таких як вихованість, дотримання етикетних норм, правил спілкування, поваги до звичаїв, традицій тощо.

Очевидно, що забезпечити виконання цих завдань вчитель зможе не перевантажуючи учнів заучуванням визначень понять або моральних правил. Основний підхід до навчання етики – залучення дітей до активної пізнавальної і навчальної діяльності. Варто насамперед обирати активні та інтерактивні методи, коли учні є "суб'єктами" навчання, спільна виконують творчі завдання, діляться своїми думками, дискутують з однокласниками і вчителем. Такі методи пов'язані з виконанням творчих завдань (часто вдома), постановкою запитань від учня до вчителя і від вчителя до учня, що розвивають творче мислення, апробування учнями моделей бажаної поведінки у рольовій грі.

Дуже важливими і такими, що вже виправдали себе на уроках етики, є різноманітні способи роботи з текстом підручника: читання в ролях, в парах, в малих (4 - 5 осіб) групах із заздалегідь визначеним груповим завданням, ланцюжком (по черзі) з відповідним коментуванням і поясненням, методами "критичного читання", такими, як "Читаємо в парах - узагальнюємо в парах", "Читаємо та ставимо запитання", "Робимо припущення на основі запропонованих слів" та ін.(1) Читання підручника є основою для розігрування діалогів, моделювання розвитку ситуацій, пошуку шляхів виходу з кожної.

---------------

(1) - Див. приклади та опис подібних методів у книзі А.Кроуфорд, В.Саул, С.Метьюз, Д.Макінстер "Технології розвитку критичного мислення учнів". К.: Плеяди", 2006.

Робота з багатим ілюстративним матеріалом підручників є прекрасним способом активізувати уяву учнів, зорову пам'ять, вміння ставити запитання, складати описи та усні твори - роздуми.

Рекомендуємо вчителю підбирати ілюстративний матеріал, залучаючи до цієї роботи учнів, батьків. Це можуть бути фотографії, дитячі малюнки, колажі тощо. Один-два уроки на рік можна проводити у формі родинних свят, як-от: "Яке значення має для людини сім'я" (5 клас); "Як пов'язані довкілля і здоров'я людини" (6 клас). Разом з дітьми і батьками можна підготувати фотовиставку "Як ми відпочиваємо", а потім на уроці провести імпровізовану екскурсію.

Варто якнайширше залучати життєвий досвід учнів, спонукаючи їх до активного родинного спілкування. Так у 5 класі діти можуть створювати герб сім'ї, складати список своїх сімейних обов'язків, готувати розповідь про традиції сім'ї, виконувати деякі завдання спільно з батьками.

Найбільш складні теми розділу IV в 6 класі "Цінності демократичного громадянського суспільства" потрібно максимально наблизити до дітей, їхнього досвіду участі у шкільному врядуванні, громадських справах, таких як екологічні суботники, збір макулатури, допомога дитячим будинкам тощо.

При вивченні теми про права дитини та людини можна використати різноманітний яскравий ілюстративний матеріал "Дітям про права людини", виданий дитячим фондом ЮНІСЕФ. Обговорюючи реалізацію прав людини, питання релігії, громадянськості можна використовувати різні форми дискусій, такі, як "обери позицію", "акваріум", "дискусія з заданою позицією"(2).

---------------

(2) - Дивись опис методів у книзі О.Пометун "Енциклопедія інтерактивного навчання". - К., 2008.

Вчитель може обирати для уроків як запропоновані в тексті підручників завдання, так і розробляти свої або орієнтуватись на зміст робочих зошитів. Не бажані монологи педагога, одноманітність обраних методів і прийомів, заучування матеріалу. Вивченню предмета сприятиме також коректний, тактовний стиль спілкування з учнями, заснований на взаємоповазі та творчій співпраці.

Для учнів 5 - 6 класів загальноосвітніх навчальних закладів діючою залишається програма "Основи християнської етики" (газета "Історія України" N 36 (486), журнал "Історія в школах України" (N 7).

Курс "Основи християнської етики" є дисципліною світоглядного, культурного та освітньо-виховного спрямування, який будується як основа буттєвих цінностей сучасної людини. Цей курс не є вченням віри, не включає проведення релігійних обрядів, не ставить за мету залучення до певної конфесії. Вивчення курсу передбачає виховання в учнів поваги до свободи совісті, релігійних та світоглядних переконань учнів; здатності до співжиття полікультурному і поліконфесійному українському суспільстві.

Зміст навчання християнської етики має забезпечити досягнення головної мети: ознайомити учнів зі спільними для всіх християнських конфесій моральними цінностями та навчити учнів поводити себе відповідно до них.

Зміст навчання основ християнської етики включає сфери спілкування, діяльності і поведінки у ставленні до Бога; до себе; до своїх ближніх; до держави; до природи; а також знання Біблійного, історичного та культурологічного характеру.

Курс "Основи християнської етики" побудований відповідно до принципів та вимог сучасної педагогічної науки, поєднаних з підходами та принципами християнської педагогіки.

Комплект з християнської етики для учня 5 класу включає підручник, хрестоматію для читання та робочий зошит (видавництво "Літера ЛТД" 2008 рік").

У підручнику з основ християнської етики для учня (автори Жуковський В.М., Ніколін М.М., Саннікова Т.В., Лахман Н.М., Филипчук С.В., Гаврисюк О.Я.) міститься методично організований матеріал, подано ключові вірші, словничок нових слів, біблійні історії, оповідання та вірші повчального характеру, завдання для перевірки отриманих знань та їх застосування на практиці для формування відповідної поведінки.

Хрестоматія з основ християнської етики для 5 класу (Жуковський В.М., Мазур І.Є.) включає матеріал для читання, укладений відповідно до тематики підручника.

Зошит для учня (Жуковський В.М., Кучма Л.Є., Гаврилюк О.Я.) призначений для закріплення навчального матеріалу, отриманого на уроці.

У шостому класі предмет "Основи християнської етики" викладається за підручником "Основи християнської етики. 6 клас" (автори Жуковський В.М., Ніколін М.М., Филипчук С.В.).

Структура уроку з християнської етики ґрунтується на основних засадах психолого-педагогічної науки як і інші уроки в школі. Особливістю уроку християнської етики є його зміст, а також специфіка, реалізації цілей, принципів, форм і методів навчально-виховної діяльності.

Процес викладання основ християнської етики в школі висуває відповідні вимоги до професійної підготовки вчителя і його кваліфікаційної характеристики.

Учитель основ християнської етики в школі повинен знати і розуміти:

- систему моралі, яка включає моральну свідомість, моральні норми і принципи, моральні ідеали, моральні почуття, моральні відносини, моральну діяльність (вчинки, поведінка);

- зміст морального виховання, що передбачає цілеспрямоване формування моральної свідомості, розвиток моральних почуттів, формування звичок і навичок моральної поведінки людини на основі християнських цінностей;

- основні методи морального виховання - переконання, привчання, заохочення.

Учитель християнської етики повинен уміти реалізовувати:

- комунікативно-навчальну функцію, яка складається з інформаційного, мотиваційно-стимулюючого і контрольно-коригуючого компонентів, тобто вміння кваліфіковано застосовувати сучасні принципи, методи, прийоми й засоби навчання християнської етики;

- виховну функцію, тобто вміння вирішувати завдання морального, культурно-естетичного виховання учнів засобами християнської етики з урахуванням особливостей ступеня навчання;

- розвиваючу функцію, тобто прогнозувати шляхи формування і розвитку інтелектуальної та емоційної сфер особистості учня, його пізнавальних і розумових здібностей у процесі оволодіння християнською етикою;

- освітню функцію, тобто допомагати учням в оволодінні уміннями вчитися, формувати християнський світогляд, пізнавати себе та християнську систему понять, через яку можуть усвідомлюватися усі інші явища.

Крім основних названих вище функцій, учитель християнської етики повинен бути здатним здійснювати:

- гностичну функцію, тобто аналізувати власну професійну й навчальну діяльність учнів, добирати підручники та посібники, прогнозувати труднощі засвоєння учнями матеріалу, а також оволодіння моральною свідомістю, вивчати та узагальнювати досвід інших вчителів християнської етики в школі;

- конструктивно-плануючу функцію, тобто планувати і творчо конструювати навчально-виховний процес у цілому і процес навчання конкретного матеріалу з урахуванням особливостей ступеня навчання; планувати навчально-комунікативну діяльність учнів на уроці та в позанавчальній роботі;

- організаторську функцію, тобто реалізовувати плани занять з урахуванням особливостей ступеня навчання; творчо розв'язувати методичні завдання у процесі навчання і виховання з урахуванням провідних характеристик учнів, вносити до планів методично-правильні корективи з метою досягнення бажаного результату, виходячи з цілей навчання християнської етики в школі.

У 2008/2009 навчальному році, як і минулого року. Міністерство освіти і науки України надає батькам право вибору вивчення дітьми курсів духовно-морального спрямування. Серед них: "Основи православної культури Криму", "Історія релігій", "Історія релігій світу і духовна культура", "Основи релігійної культури", "Християнська етика в українській культурі", "Основи мусульманської етики" тощо.

З метою формування у дітей та учнівської молоді високоморальних цінностей та орієнтирів, патріотичної і громадянської свідомості, пошанування національних традицій та культур народів України, Європи та світу у 2008/2009 навчальному році продовжується апробація програми курсу "Розмаїття релігій і культур світу" (автор Є.В.Більченко) для учнів 1 - 11 класів.

Відповідно до Закону України "Про загальну середню освіту" (651-14) викладати навчальний предмет "Етика" та факультативні курси морально-етичного спрямування можуть особи, які мають вищу педагогічну освіту та документ про проходження відповідної курсової підготовки на базі інститутів післядипломної педагогічної освіти.

Необхідна інформація щодо організації навчально-виховного процесу з суспільних дисциплін подається на сторінках журналу "Історія в школах України".

Рекомендуємо також такі інтернет сайти:

www.mcgill.pvt.kl2.al.us - дослідження християнської культури;

www.aboutislam.ws - сайт, який розкриває основні положення ісламу.

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка