|
|
Скачати 2.62 Mb.
|
26. Взаємодія держави і громадянського суспільства. Особистість і громадянське суспільство. Громадянське суспільство існує, розвивається і функціонує в діалектичній єдності і протиріччі з державою. У їх відносин можливі колізії. Але в будь-якому випадку «апарат», «органи», їх «агенти» не можуть втручатися в приватне життя людей або маніпулювати ними, втягувати в політичну боротьбу, конфронтацію, не кажучи вже про застосування насильства. Громадянське суспільство і правова держава повинні не протистояти один одному як антиподи, а гармонійно взаємодіяти. Одним із найважливіших суб'єктів суспільства є особистість. При цьому суспільство і особистість – взаємодоповнюючі один одного явища, що існують у нерозривній єдності. Особистість - це сукупність індивідуально-визначених і соціально значимих властивостей людини, що виявляються у відносинах між людьми. Соціально значимі властивості, які формують особистість, утворюються під впливом наступних факторів: а) під впливом індивідуальних, природжених рис і властивостей людини, б) під впливом соціального середовища, яка здатна впливати на людину, в) стан суспільних відносин, в яких бере участь людина як соціальне явище. 27. Соціально-правові передумови становлення в Україні громадянського суспільства. Після розвалу Союзу та перших років незалежності, спроб визначити напрямок розвитку економіки та державності більшість аналітиків прийшло до висновку, що альтернативи західним моделям суспільного розвитку практично не існує. Не заперечуючи в цілому слідування шляхом цінностей, вироблених людством, хотілось би застерегти від того, щоб новий підхід, як справедливо відмічається науковцями, не затінити "споконвічні обереги українського способу життя, якщо ці цінності сприяють утвердженню державності України, розвитку системи розумних потреб особи й суспільства, формуванню освіченої й високоморальної особистості ". До цих пір в Україні тривають дискусії про вплив держави та про баланс сил державної влади й суспільства. Значна частина населення вбачає в державі чужу, корумповану силу, не довіряє державній владі, хоч і дотримується утопічної точки зору, ніби винятково державними засобами можна створити нове громадянське суспільство. Між іншим, це типова утопія, поєднана з надією на мудрого вождя, авторитетного правителя, який, прийшовши до влади, влаштує все справедливо й демократично. Державна влада дійсно може сприяти встановленню громадянського суспільства, але без ініціативи народу "знизу" її можливості обмежені. Особливістю і суперечливістю перехідного суспільства, яким є сучасна Україна, є те, що складнощі перехідних процесів, з одного боку, зумовлюють зміцнення регулюючої ролі держави, тобто самої держави, а, з другого - розбудова громадянського суспільства передбачає роздержавлення суспільних інститутів, зменшення державного впливу на них. Ця обставина і підкреслює необхідність наукових розробок ролі держави в перехідному суспільстві, розробки механізмів її впливу на соціальні процеси, визначення шляхів перетворення держави на правову, а перехідного суспільства - на громадянське. 28. Конституційні засади формування та розвитку громадянського суспільства в Україні. Основними шляхами побудови громадянського суспільства в Україні є: - Розширення масової бази влади, підвищення політичної культури населення, створення нових можливостей участі громадян в управлінні державними і громадськими справами; - Активізація процесу роздержавлення усіх сфер суспільного життя, формування справжніх інститутів громадянського суспільства як ринкового, так і неринкового характеру (благодійні фонди, споживчі товариства, клуби за інтересами, товариства, асоціації тощо), розвиток різних форм громадського самоврядування і самодіяльності. До речі, у США існують сотні тисяч центральних, штатних, регіональних і місцевих асоціацій (політичних, культурних, релігійних, воєнно-патріотичних і т. п.), які охоплюють 2/3 населення США. Це і є соціальна база громадянського суспільства; - Постійне вдосконалення контрольних механізмів, тобто механізмів зворотнього зв'язку від суспільства до держави; - Максимальне розширення сфери судового захисту прав і свобод людини, формування поваги до права і до закону; - Виховання нормального природного патріотизму - національного і державного - на основі поваги до національної історико-культурної спадщини; - Зміцнення свободи інформації і гласності, відкритості суспільства на основі зв'язків із зарубіжним світом; - Підйом рівня суспільної свідомості, подолання явищ соціальної пасивності, оскільки справа не тільки в наявності демократичних установ і процедур та інформованості населення, але й в умінні жити в умовах демократії, користуватися її благами, в готовності до постійного удосконалення політичної системи у відповідності зі зміною конкретно -історичних умов. Іншими словами, має відбутися максимальне роздержавлення усіх сфер суспільного життя. Однак це роздержавлення зовсім не означає повну відмову від державного в межах закону регулювання соціального життя. Роздержавлення суспільства на базі Конституції України передбачається по таких напрямках: -В галузі політичній - закріплення багатопартійності, створення державою на основі закону рівних умов для діяльності політичних партій, інших громадських об'єднань; заборона будь-якій політичній партії чи організації привласнювати собі право здійснювати державну владу; проведення виборів на багатопартійній основі; -В галузі економічній - приватизація державних і комунальних підприємств на основі приватної власності (індивідуальної і колективної); невтручання держави і її структур в безпосередню господарську діяльність підприємств незалежно від форм власності; свобода підприємництва і договорів; -В галузі ідеологічній - будь-яка ідеологія не може зводитися до рангу державної і закріплюватись у законному порядку, не кажучи про конституційний рівень, як це було в попередніх радянських конституціях; відділення церкви від держави, невтручання держави у справи релігії; роздержавлення і деідеологізації утворень, науки і культури, всієї духовної сфери суспільства на основі конституційного гарантованого права на свободу думки, совісті і релігії; - Нарешті, децентралізація державної влади, зміцнення справжніх органів місцевого самоврядування, зняття зайвої державної опіки над територіями в ньому, живить повагу і любов до Вітчизни, зміцнює бажання всіляко оберігати і захищати її. 29. Основні інститути громадянського суспільства і конституційні засоби забезпечення їх функціонування в Україні. В Конституції і згадки немає про громадянське суспільство, на формування якого зрештою має бути спрямований весь державно-правовий механізм. Цей, м'яко кажучи, недолік нинішньої Конституції, безумовно, негативно буде відображатися на процесі формування громадянського суспільства, серцевини правової держави. Проголошуючи своє прагнення досягти ідеалів правової держави, не пов'язавши це на конституційному рівні з формуванням громадянського суспільства, не є просто нелогічним, а й стратегічно неприпустимим. Адже неможливо донести до людей сутність переваг правової держави, не пов'язуючи це із громадянським суспільством, яке є гарантом захисту його членів від втручання державних інститутів в їх приватне і особисте життя, особливо в тих випадках, коли ці інститути при певних обставинах перетворюються на самодостатні і діють для самих себе, а нерідко й проти суспільства. Одним з перших змін до Конституції України має бути її доповнення новим розділом про громадянське суспільство. Основними інститутами громадяньського суспільства: • власність у встановлених законом формах; • вільне підприємництво в умів добросовісної конкуренції та соціальної спрямованості, ЗАХИСТУ інтересів споживачів; • еколог. Безпека Як система заходів, Що проводяться у відповідних організаційних формах и спрямована на Збереження НАВКОЛИШНЬОГО середовища, генофонду живої природи; • сім'я-природна и Основний осередок суспільства, в якій шлюб заснованій на добровільному та Вільний угоді Чоловіки и жінки, рівноправних сімейних відносинах; • охорона здоров'я народу Як система соціально-економічні, медико-санітарних, оздоровчо-профілактичних заходів; • народна освіта, Розвиток науки, культури и мистецтва в умів вільного Вибори шкірних чел-ком и об'єднаннями людей форм и видів освіти, сфер Заняття Наукова діяльністю, областю культури и мистецтва; • об'єднання громадян-політичні партії, масові Рухи, Професійні Спілки, добровільні товариства, фонди, асоціації та ін об'єднання людей (Що не мають на меті одержання прибутку); • засоби масової інформації, Що діють на Основі звільни, виключення цензури та монополізму будь-яких засобів масової інформації. 30. Людина, особистість, громадянин в сучасному конституціоналізмі. Сукупність властивостей, які характеризуют людини як соціальна істота, учасника заг. Відносин, охоплюється поняттям особистості. Наявність у людини певних прав і свобод свідчить про формування особистості, що володіє певним статусом у суспільстві. Таким чином, особистість, - це індивід, що володіє певним статусом у суспільстві, комплексом прав, свобод і обов'язків. Конкретна людина виступає біологічної основою особистості, яка, будучи продуктом суспільства, характерезуется в єдності соціальних і біологічних рис, і включає: -Соціальні зв'язки та відносини людини; -Досвід, знання, навички, звички, рівень; -Інстинкти, темперамент, чуства, стан здоров'я; -Особливості психіки і мислення, здатність до пізнання і творчості. Людина стає особистістю в процесі свого розвитку, під впливом як індивідуальних, так і соціальних факторів. Відносини між особистістю і державою визначаються правовим становищем особи та її правовим статусом в суспільстві і державі. Правове становище особистості включає правовий стан, спільною правосуб'єктність, політико-правові принципи, основні права, свободи та обов'язки особистості, а також юридичні гарантії їх реалізації. Основою правового положення особистості є її правовий статус, Правовий статус громадянина - це правове положення в суспільстві людини, що володіє громадянством даної держави. У структурі правового статусу громадянина центральним елементом є суб'єктивні юридичні права, свободи і обов'язки, які передбачені Конституцією, іншими нормативно-правовими актами даної держави. Передумовою цих прав, свобод та обов'язків є громадянство, тобто стійкий правовий зв'язок особи і держави, яка виражається у їх взаємних правах та обов'язках. Гарантії (організаційні, соціально-економічні, політичні та ін) реалізації суб'єктивних юридичних прав, свобод та обов'язків громадянина доповнюють його правовий статус, роблять його реальним, а не фіктивним. Наступним додатковим елементом правового статусу громадянина є юридична відповідальність, яка настає у разі невиконання громадянином своїх суб'єктивних юридичних обов'язків. Правовий статус громадянина у відомій мірі відрізняється від правового статусу іноземця (громадянина іншої держави), особи без громадянства. Останні, наприклад, в Україні не беруть участь в референдумах, не обираються в органи державної влади і т. д. Види правового статусу громадянина: -Загальний статус, тобто однаковий для всіх громадян України (закріплений Конституцією України); -Спеціальний статус, тобто закріплює особливості правового положення деяких категорій громадян (державні службовці, підприємці, учні і т.д.); -Індивідуальний статус, тобто виражає всю повноту суб'єктивних юридичних прав і обов'язків даного громадянина (визначається, наприклад, його статтю, віком, сімейним станом, наявністю утворення, займаною посадою і т. д.) 31. Понятійні засоби, які визначають правове становище особи. Правове становище особистості включає: 1) громадянство, 2) загальну правоздатність, 3) політико-правові принципи, основні права і обов'язки громадян, 4) а також юридичні гарантії прав, свобод і обов'язків особистості. Громадянство - передумова елементів правового становища особистості. Об'єднання прав і обов'язків, що надаються особі державою, знаходиться в прямій залежності від громадянства, встановлюючи права та зобов ти в повному обсязі для громадян України. Громадянство України визначає постійний зв'язок особи і держави, що знаходить своє відображення в їх взаємних правах та обов'язках. Право на громадянство є невід'ємним правом людини. Загальна правоздатність - це здатність мати права і обов'язки. Вона органічно пов'язана з громадянством, служить його логічним продовженням. Система основних прав, свобод і обов'язків охоплює всі головні сфери життя і діяльності громадян. Згідно цим сферам вона містить специфічні внутрішньосистемні зв'язки між складовими її головними групами прав, свобод і обов'язків, а також між окремими правами, свободами і обов'язками. За основними сферами діяльності людей права, свободи і обов'язки громадян класифікуються за 4 групами: -Основні права, свободи і обов'язки громадян в галузі соціально-економічного життя; - Основні права, свободи і обов'язки громадян в галузі соціально-культурного життя; - Основні права, свободи і обов'язки громадян в області гос-ной і суспільно-політичного життя; - Основні права, свободи і обов'язки громадян в області особистої життя, тобто в сфері індивідуальної свободи та особистої безпеки. Гарантії здійснення основних прав і свобод та дотримання основних обов'язок полягає в тому, щоб забезпечити максимально сприятливу обстановку, в якій закріплений в законі статус громадянина ставав би юридичним і фактичним становищем кожної окремої людини. Гарантії служать сполучною ланкою, яка дає можливість здійснити необхідні у правовому статусі громадян перехід від передбаченої в законі можливості до дійсності, тобто гарантувати основні права і свободи громадян - значить забезпечувати володіння і користування ними і захищати їх від порушників. Гарантії основних обов'язків виражаються у створенні більш сприятливих умов для несення й активного виконання обов'язків та у встановленні відповідальності, застосування похідних від неї заходів до осіб, які не виконують своїх обов'язків. 32. Принципи правового положення особистості. Основу правового статусу особистості складають її права, свободи, обов'язки в єдності. Свобода особистості є і її правом. Правовий статус особистості закріплений в Конституції і заснований на новій концепції прав людини. Він базується в міжнародно-правових документах, які встановлюють загальні правові стандарти прав і свобод особистості, визначають той рівень, нижче якого держава не може опускатися. Конституційне вираз отримали наступні принципи правового статусу особистості: рівноправність невідчужуваність прав і свобод безпосередня дія прав і свобод гарантованість прав і свобод визнання загальновизнаних принципів і норм міжнародного права і міжнародних договорів заборона зловживання правами та обов'язками заборона на незаконне обмеження конституційних прав і свобод 33. Поняття та юридична природа конституційних прав і свобод людини і громадянина. Терміни «права», «свободи» і «обов'язки» часто вживаються в національному праві різних країн світу, в т.ч. і в українському праві. Їм приділяється велика увага в Конституції України і в інших законодавчих актах майже всіх галузей права України (Конституційне, адміністративне, сімейне право і т.д.). Права і свободи громадянина закріплені у міжнародному праві у вигляді загальновизнаних стандартів, які знаходяться в міжнародних угодах і пактах. Де б громадянин не знаходився, він знаходиться під захистом спільноти, своєї держави і держави, де він знаходиться. Держава через свої закони закріплює права і свободи громадян тому, вони є фундаментальними. Права і свободи гр-на і людини-це забезпечені Конституцією та ін законами України можливості мати, володіти, користуватися і розпоряджатися економічними, політичними, культурними та іншими соціальними цінностями, благами; користуватися свободою дій і поведінки в рамках закону. Права і свободи громадянина, закріплені Конституцією (ст.22), не є вичерпаними, вони не можуть бути скасовані. Виходячи із змісту Конституції України, основні права та свободи громадянина і людини класифікуються за такими ознаками: громадянські, політичні, економічні, соціальні, культурні права і свободи. Це основні Конституційні права громадянина. Вони конкретизуються, деталізуються в законодавчих актах, якими встановлюються способи захисту таких прав. Зміст конституційних обов'язків складають загальні вимоги суспільства і держави до людини і громадянина у сфері соціальної дійсності. Конституційні зобов'язання-це різновид юридичних зобов'язань, під якими мається на увазі продиктована законодавством міра необхідної, обов'язкової поведінки людини. Конституційні обов'язки визначають обов'язкове (бажане) для всіх громадян і суспільства поведінку людини і громадян у государсва-правової та соціальній сферах. Їх зміст складають Конституційні норми, узагальнені з позицій міжнародних документів і принципів загальнолюдської моралі. |
| «ОСНОВИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ» Зміст Відповідальність в конституційному праві. Поняття та характер конституційно-правової відповідальності |
Закон як джерело конституційного права в зарубіжних країнах: поняття та класифікація ... |
| ЗМІСТ Ознаки держави, що відрізняють її від соціальної (публічної) влади первіснообщинного ладу |
ПЛАН РОБОТИ Вступ Наукові парадігми щодо Конституції Пилипа Орлика.... Пакти й конституції законів та вольностей війська Запорозького. Зміст правових норм та їх оформлення з точки зору визнаних норм конституційного... |
| Місцеве самоврядування як засада конституційного ладу Місцеве самоврядування багатогранне та комплексне політико-правове явище, яке може характеризуватися різ-нобічно. Аналіз Конституції... |
Місцеве самоврядування як засада конституційного ладу Місцеве самоврядування багатогранне та комплексне політико-правове явище, яке може характеризуватися різ-нобічно. Аналіз Конституції... |
| Семінарське заняття № Конституційне право України: поняття, система, принципи Система галузі конституційного права України. Принципи конституційного права. Конституційно-правові норми та інститути |
План Поняття та зміст юридична деонтологія Юридична діяльність: поняття та зміст ст Мораль, на думку Бентама, може бути математично обрахованою ("моральна арифметика"), а задоволення індивідуального інтересу, вважав... |
| Питання для державного іспиту з Конституційного права Затверджено на засіданні кафедри конституційного, адміністративного та міжнародного права |
1. Поняття про джерела конституціного права Констиутція України один з найважливіших різновидів джерел конституційного права. 9 |