|
|
Скачати 2.62 Mb.
|
21. Вибори народних депутатів України: правова регламентація та загальна характеристика. Регламентується Законом України "Про вибори народних депутатів України" 1. Народні депутати України (далі - депутати) обираються громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. 2. Кількісний склад Верховної Ради України визначається Конституцією України (254к/96-ВР). 3. Вибори депутатів здійснюються за пропорційною системою: депутати обираються за виборчими списками кандидатів у депутати (далі - виборчі списки) від політичних партій, виборчих блоків політичних партій (далі - партії (блоки) у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі (далі - загальнодержавний округ). Рівне виборче право 1. Вибори депутатів є рівними: громадяни України беруть участь у виборах на рівних засадах. 2. Кожен виборець на виборах депутатів має один голос. Виборець може використати свій голос тільки на одній виборчій дільниці. 3. Усі кандидати у народні депутати (далі - кандидати у депутати) мають рівні права і можливості брати участь у виборчому процесі. 4. Рівність прав і можливостей кандидатів у депутати брати участь у виборчому процесі забезпечується: 1) забороною привілеїв чи обмежень кандидатів у депутати за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками; 2) забороною втручання органів державної влади і органів місцевого самоврядування у виборчий процес, за винятком випадків, передбачених цим Законом; 3) рівним ставленням органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх службових та посадових осіб до кандидатів у депутати, партій (блоків) - суб'єктів виборчого процесу; 4) забороною використання партією (блоком) при фінансуванні передвиборної агітації, крім коштів свого виборчого фонду та коштів Державного бюджету України, інших засобів; 5) рівним доступом кандидатів у депутати, партій (блоків) - суб'єктів виборчого процесу до ЗМІ на умовах, визначених цим та іншими законами України. 22. Місцеві вибори: правова регламентація та загальна характеристика. Регулюється Законом України "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1998, N 3-4, ст. 15) Історично існували різні теорії місцевого самоврядування. Вперше теорія, що пояснює сутність місцевого самоврядування, виникла в середині XIX століття в Бельгії і Франції. Це теорія вільної (природною) громади. Її представники (Гербер, Аренс, Е. Мейєр, О. Лабанд, О. Ресслер) вважали, що право громади на завідування своїми справами є таким же природним і невідчужуваним, як права людини, що громада є первинною по відношенню до держави, тому останнім повинно поважати свободу общинного управління. «Громада має право на самостійність і незалежність від центральної влади за самою своєю природою, причому держава не створює громаду, а лише визнає її». Звідси в поняття самоврядування включили наступні елементи: управління власними справами громади; громади є суб'єктами належних їм прав; посадові особи общинного управління суть органи не держави, а громади. В рамках цієї теорії поряд з виконавчою, законодавчою і судовою владою визнавалася четверта влада - місцева (муніципальна, комунальна, общинна). Цю теорію змінила господарська теорія. Її представниками були Р. Моль, А. Васильчиков. Прихильники цієї теорії зробили упор не тільки на визнання самоврядної громади в якості самостійного суб'єкта права, але й на утримання комунальної діяльності. Місцеве самоврядування вважалося чужим політиці, але мають свою особливу сферу господарської діяльності. Обидві теорії є різновидами суспільної теорії, яка бачить «сутність самоврядування у наданні місцевому суспільству самому відати свої громадські інтереси і в збереженні за урядовими органами завідування одними тільки державними справами. Громадська теорія виходить, отже, з протиставлення місцевої громади державі, громадських інтересів - політичним, вимагаючи, щоб суспільство і держава, кожне відало тільки свої власні інтереси ». У Росії ця теорія з її різновидами була найбільш популярна в 60-ті роки XIX століття. Існувала також державна теорія самоврядування, основні положення якої були сформульовані Л. Штейном, Р. Гнейста і більш докладно розвинені в Росії М. Лазаревським, А. Градовський, Б. Безобразова. Пік популярності цієї теорії в Росії припадає на середину 70-х років минулого століття. Прихильники цієї теорії розглядали місцеве самоврядування як частину держави. Всяке управління публічного характеру, з цієї точки зору, є справа державна. Відбувається не відокремлення місцевого співтовариства, а залучення місцевих жителів на службу державним інтересам і цілям. Сутність самоврядування сформулював Н.І. Лазаревський. Згідно з його поглядами, вона повинна визначатися чотирма пунктами: «самоврядування є здійснення урядових прав за дорученням від держави; самоврядування є діяльність, що складається у виконанні місцевих завдань державного управління; самоврядування є виконання завдань державного управління самою державою; органи самоврядування є органами та представниками самої держави ». У відповідності зі статтею 3 Європейської хартії місцевого самоврядування під місцевим самоврядуванням розуміється право та реальна здатність органів місцевого самоврядування регламентувати значну частину публічних справ і керувати нею, діючи в рамках закону, під свою відповідальність і в інтересах місцевого населення. місцеве самоврядування визначалося як організація діяльності громадян для самостійного, під свою відповідальність вирішення питань місцевого значення, виходячи з інтересів населення, його національних, етнічних та інших особливостей на основі законодавства України. 23. Відповідальність за порушення виборчого законодавства. Адміністративні правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення, передбачені Главою 15-А Кодексу України про адміністративні правопорушення. Доцільно знати, які дії визнаються адміністративними правопорушеннями і яка відповідальність передбачена за їх вчинення. Ст. 212-7 передбачає відповідальність за порушення порядку ведення Державного реєстру виборців, порядку подання відомостей про виборців до органів Державного реєстру виборців, виборчих комісій, порядку складання та подання списків виборців, списків громадян України та використання таких списків, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі до 50 - ти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ст. 212-8 КУпАП передбачає відповідальність за порушення права громадянина на ознайомлення з відомостями Державного реєстру виборців, зі списком виборців, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі до 30-ти неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Ст. 212-9 передбачає порушення порядку ведення передвиборної агітації з використанням засобів масової інформації, що карається штрафом у розмірі до 100 неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян. Ст. 212-10 «Порушення обмежень щодо ведення передвиборної агітації» передбачає відповідальність у вигляді штрафу до 80 неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян. Ст. 212-11 КУпАП «Ненадання можливості оприлюднити відповідь щодо інформації, поширеної стосовно суб'єкта виборчого процесу» - штраф у розмірі до 150-ти неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Згідно зі ст. 212-12 КУпАП, порушення права на користування приміщеннями під час виборчої кампанії тягне за собою накладення штрафу в розмірі до 100 неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян. Ст. 212-13 КУпАП «Виготовлення або розповсюдження друкованих матеріалів передвиборної агітації, які не містять відомостей про установу, що здійснила друк, їх тираж, інформацію про осіб, відповідальних за випуск» тягне відповідальність вигляді штрафу до 30-ти неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Порушення порядку розміщення агітаційних матеріалів чи політичної реклами або розміщення їх у заборонених законом місцях, у відповідності зі ст. 212-14 КУпАП, карається накладенням штрафу в розмірі до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ст. 212-15 передбачає відповідальність у вигляді штрафу в розмірі до 100 неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян за порушення порядку надання фінансової (матеріальної) підтримки для здійснення виборчої кампанії. Ст. 212-16 КУпАП «Замовлення або виготовлення виборчих бюлетенів понад встановлену кількість» - штраф у розмірі до 50-ти неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Ст. 212-17 КУпАП «Ненадання копії виборчого протоколу» - штраф у розмірі до 100 неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян. Невиконання рішення виборчої комісії тягне, відповідно до ст. 212-18 КУпАП, штраф у розмірі до 50-ти неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Ст. 212-19 КУпАП передбачає відповідальність у вигляді штрафу до 100 неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян за відмову у звільненні члена виборчої комісії від виконання виробничих чи службових обов'язків або його безпідставне звільнення з роботи. Ст. 212-20 КУпАП, яка передбачає відповідальність за порушення порядку опублікування документів, пов'язаних з підготовкою і проведенням виборів, тягне штраф у розмірі до 20-ти неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Що стосується злочинних діянь, спрямованих проти виборчих прав громадян, то Розділ V Кримінального кодексу України передбачає відповідальність за їх вчинення. Зокрема, ст. 157 Кримінального кодексу України передбачає відповідальність за перешкоджання вільному здійсненню громадянином свого виборчого права, перешкоджання діяльності іншого суб'єкта виборчого процесу, члена виборчої комісії, офіційного спостерігача при виконанні ними своїх повноважень, поєднані з підкупом, обманом або примушуванням, а також ухилення члена виборчої комісії у роботі комісії без поважних причин (із застосуванням насильства, знищенням чи пошкодженням майна, погрозою застосування насильства або знищення чи пошкодження майна); вчинені за попередньою змовою групою осіб або членом виборчої комісії чи іншою службовою особою з використанням свого службового становища; а також втручання посадової особи з використанням службового становища у здійснення виборчою комісією її повноважень, установлених законом, вчинене шляхом незаконної вимоги чи вказівки з метою вплинути на рішення виборчої комісії) тягне відповідальність у вигляді штрафу (від 300 до 1000 неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян), обмеження волі (до 5 - ти років), позбавлення волі (до 5-ти років) з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю (терміном до 3-х років). Ст. 158 Кримінального кодексу України передбачає відповідальність за фальсифікацію виборчих документів або підсумків голосування, надання неправдивих відомостей до органів Державного реєстру виборців чи фальсифікацію відомостей Державного реєстру виборців. Покарання за такі діяння, в залежності від тяжкості скоєного, може бути у вигляді штрафу (від 200 до 1000 неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян), виправних робіт (до 2-х років), обмеження волі (до 5-ти років), позбавлення волі (до 6-ти років) з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю (терміном до 3-х років). У відповідності зі ст. 158-1 Кримінального кодексу України, голосування виборцем на виборчій дільниці більше ніж один раз або те саме діяння, вчинене в змові з членом виборчої комісії тягне штраф (від 100 до 500 неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян), або виправні роботи (до 2-х років ), або обмеження волі (до 3-х років), або позбавлення волі (до 3-х років). Незаконне знищення виборчої документації, пошкодження виборчої документації, передбачені ст. 158-2 Кримінального кодексу України, тягнуть за собою відповідальність у вигляді обмеження волі (до 5-ти років), позбавлення волі (до 5-ти років) з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю (терміном до 3-х років). Важливо також мати на увазі, що порушення таємниці голосування також є кримінально караним діянням. Згідно зі ст. 1599 Кримінального кодексу, умисне порушення таємниці голосування під час проведення виборів, що проявилося у розголошенні змісту волевиявлення громадянина, який взяв участь у виборах карається штрафом (від 100 до 500 неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян), або виправними роботами (до 2-х років), або обмеженням волі (до 3-х років), або позбавленням волі (до 3-х років) з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю (терміном до 3-х років). 24. Історія становлення громадянського суспільства. Формування і розвиток теорії громадянського суспільства. Громадянське суспільство в широкому сенсі і сам термін "громадянське суспільство" з'явилися, коли склалися уявлення про громадянство та громадянина і виникло поняття суспільства як сукупності громадян. Це сталося ще в Стародавній Греції і Римі. Однак тоді розходження між громадянським суспільством і державою не проводилося. Так, Аристотель вважав, що "держава є не що інше, як сукупність громадян, громадянське суспільство", тобто він вживав терміни "громадянське суспільство" і "держава" як синоніми. І такий підхід, в якому держава і суспільство розглядалися як єдине ціле, зберігався аж до XVIII в., Тобто до того періоду, коли в своїх основних рисах стало складатися громадянське суспільство в його строгому (вузькому), сучасному розумінні. Громадянське суспільство в його сучасному розумінні й значенні - це суспільство, здатне протистояти державі, контролювати його діяльність, здатне вказати державі її місце, тримати його "у вузді". Кажучи іншими словами, громадянське суспільство - це суспільство, здатне зробити свою державу правовою. Між тим це не означає, що громадянське суспільство тільки тим і займається, що бореться з державою. В рамках принципу соціальності, тобто соціальної держави, громадянське суспільство дозволяє державі активно втручатися в соціально-економічні процеси. Інша справа, що воно не дозволяє державі підім'яти себе, зробити соціальну систему тоталітарною. Така здатність суспільства до політичної самоорганізації можлива лише за наявності певних економічних умов, а саме - економічної свободи, різноманіття форм власності, ринкових відносин. В основі ж громадянського суспільства лежить приватна власність. Саме вона дозволяє членам громадянського суспільства зберігати економічне гідність. Фундаментальна розробка вчення про громадянське суспільство пов'язується з ім'ям Гегеля. І, що примітно, головним елементом громадянського суспільства Гегель вважав людину, діючого в суспільстві у відповідності зі своїм соціальним становищем, своїми приватними інтересами і потребами. У цьому підхід класика німецької філософії вигідно відрізняється від сучасних уявлень про громадянське суспільство, у відповідності з якими воно розуміється лише як певна сфера недержавних відносин. Визначення соціальних явищ тільки через відносини, виключаючи, ігноруючи при цьому суб'єктів цих відносин, - задавнена помилка послідовників марксистсько-ленінського суспільствознавства. Адже суспільних відносин без людей просто не буває. Маркс і сам помічав, що суспільні відносини, "як і взагалі відносини, можна тільки мислити якщо їх хочуть фіксувати на відміну від тих суб'єктів, які знаходяться між собою в тих чи інших відносинах" (З 25. Поняття громадянського суспільства. Структура і принципи самоорганізації громадянського суспільства. Громадянське суспільство - це недержавна частина суспільства. У сучасному розумінні-це суспільство з розвинутими економічними, політичними, правовими та культурними відносинами між людьми, незалежне від держави, але взаємодіє з ним. Громадянське суспільство - це суспільство людей високого соціального, культурного, морального економічного статусу, що створюють разом з державою розвинуті правові відносини. Громадянське суспільство має складну структуру, яка включає в себе: господарські, економічні, етнічні, релігійні і правові відносини. Умовою виникнення громадянського суспільства є поява у всіх громадян суспільства економічної самостійності на базі приватної власності. Важливою характеристикою громадянського суспільства є досягнення високого рівня самоорганізації і саморегуляції суспільства. Громадянське суспільство - це заснована на самоорганізації система соціально-економічних і політичних відносин, що функціонують у правовому режимі соціальної справедливості, свободи, задоволення матеріальних і духовних потреб людини як вищої цінності громадянського суспільства. Механізми саморегуляції громадянського суспільства. 1.Свободний ринок. Кожна людина пропонує вироблений ним товар і хоче щось за це отримати. (Еквівалентно). На певному етапі розвитку суспільства цього стає не достатньо., Тому виникають монополії, та на зміну приходить соціальне гос-во або тоталітарний режим. а) П) Проводяться заходи по демонополізації виробництва. Для найманих робітників - принцип вільного договору., Гос-во встановлює певні стандарти (рівень зарплати, довжини робочого дня). б) П) Перерозподіл національних доходів або зміна системи оподаткування. в) Г) Державне фінансування програм розвитку. (. (освіти). 2.Парламентарізм-суспільство вибирає керуючу структуру. 3.Незавісімое правосуддя. Товариство приходить до того, що конфлікти має регулювати держава. |
| «ОСНОВИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ» Зміст Відповідальність в конституційному праві. Поняття та характер конституційно-правової відповідальності |
Закон як джерело конституційного права в зарубіжних країнах: поняття та класифікація ... |
| ЗМІСТ Ознаки держави, що відрізняють її від соціальної (публічної) влади первіснообщинного ладу |
ПЛАН РОБОТИ Вступ Наукові парадігми щодо Конституції Пилипа Орлика.... Пакти й конституції законів та вольностей війська Запорозького. Зміст правових норм та їх оформлення з точки зору визнаних норм конституційного... |
| Місцеве самоврядування як засада конституційного ладу Місцеве самоврядування багатогранне та комплексне політико-правове явище, яке може характеризуватися різ-нобічно. Аналіз Конституції... |
Місцеве самоврядування як засада конституційного ладу Місцеве самоврядування багатогранне та комплексне політико-правове явище, яке може характеризуватися різ-нобічно. Аналіз Конституції... |
| Семінарське заняття № Конституційне право України: поняття, система, принципи Система галузі конституційного права України. Принципи конституційного права. Конституційно-правові норми та інститути |
План Поняття та зміст юридична деонтологія Юридична діяльність: поняття та зміст ст Мораль, на думку Бентама, може бути математично обрахованою ("моральна арифметика"), а задоволення індивідуального інтересу, вважав... |
| Питання для державного іспиту з Конституційного права Затверджено на засіданні кафедри конституційного, адміністративного та міжнародного права |
1. Поняття про джерела конституціного права Констиутція України один з найважливіших різновидів джерел конституційного права. 9 |