|
|
Скачати 1.01 Mb.
|
| 1. Види права. Вчені-філософи ділять право на такі види: *Право абстрактне – гегелівський концепт, що позначає початкову форму розвитку суспільної та індивідуальної правосвідомості. На цьому рівні для соціальних суб'єктів ще не існує цього багатства розгалужених правовідносин. Матеріальною основою такого права стала поява власності. *Право живе – поняття, запропоноване австрійським правознавцем для позначення практичних форм правової реальності, що існують поряд з позитивним правом, але більш динамічних. Таке право існує за межами юридичних приписів і лише з часом ці форми стають законами (це традиції предків, сімейного виховання, релігійні і моральні вимоги). *Право канонічне – система юридичних і релігійних норм, що склалася на основі канонів (актів церковної влади, що мають для віруючих силу закону). У католиків канонічний характер мають рішення всесвітніх соборів, папські декрети, церковні звичаї. У середні віки в Європі одночасно існували три системи права: звичаєве, римське і канонічне. *Право об'єктивне – вся система правових можливостей (прав і свобод) та правових обмежень, що проголошені і чинні в державі, але не витребувані конкретними суб'єктами. *Право позитивне – система джерел публічно визнаного права, зафіксованого державою у законодавстві, що слугує інтересам конкретної держави. *Право приватне – сукупність норм і законів, які захищають інтереси окремої особи в її відносинах з іншими особами. *Право природне – одна із головних парадигм філософсько-правового і юридичного мислення, що спирається на ідею єдиних ціннісних принципів, які панують у космосі, природі та суспільстві і здатні бути мірилом справедливості законоположень, встановлюваних державою. *Право публічне – виділена з часів давньоримської юриспруденції в самостійну галузь, сукупність норм і законів, які регулюють відносини між інститутами державної влади і захищають інтереси держави. Воно визначає і регулює діяльність органів державної влади, їх законодавчих, виконавчих і судових ланок. *Право Християнське природне – система релігійно-етичних передумів, які сформовані в Новому Заповіті і стали основою для майбутніх філософсько-правових концепцій Заходу і Слов'янського світу. *Є ще мусульманське право , яке базується на Корані. *Мойсеєве – система релігійних, моральних та правових норм, що містяться в Старому заповіті. 2- 5. Головні функції ФП. В. Нерсесянц в своїй роботі "Філософія права" визначає, що ця наука займається дослідженням змісту і сенсу права, його суті і поняття, його основ і місця в науці, його цінності і значущості, ролі у житті людини, суспільства і держави, у долях народів і людей в цілому. В. Бачинін визначає, що філософія права – це міждисциплінарна галузь знань, яка поєднує пізнавальні зусилля філософії, юриспруденції, соціології, психології та інших дисциплін. В.В. Шкода на це питання відповідає так: "Правова філософія покликана зрозуміти підвалини права, що коріняться в глибинах культури. А в широкому розумінні зрозуміти людину завдяки розумінню права". Отже, предметом філософії права він вважає культурні підвалини права, саму людину, яка вивчається крізь призму права (Шкода В.В. Вступ до філософії права). С.С. Алексєєв розглядає предмет філософії права як дисципліну , що покликана дати світоглядне пояснення права, його сенсу та призначення, обґрунтувати його під кутом зору сутності людського буття, існуючої в ньому системі цінностей (С.С. Алексеев Философия права). Філософія права "не лише ідея, але й реальне правове буття". У Ю.В. Тихонравова предметом філософії права виступає питання про те, "... внаслідок яких універсальних причин і цілей людина встановлює права?" (Ю.В. Тихонравов. Основы философии права). Таким чином філософія права досліджує цивілізації, всередині яких функціонують системи права, культуру, релігію, мораль, на які опирається право; державу, якою здійснюється правова регламентація соціального життя, норми і цінності, що складають зміст права, свідомість і поведінку людини, яка дотримується або порушує правові норми. Осн. Функції ФП : 1. пізнавальна 2. методологічна 3. ціннісноорієнтаційна 4. виховноосвітня.5. аксіологічна- розробка уявлень про правові цінності – свобода, рівність, справедливість. Пізнавальна функціяФілософія права дозволяє суб'єктам пізнання направляти свої інтелектуальні зусилля у бік найзагальніших проблем буття правової реальності, її сутнісних протиріч. Занурюючись у проблемні сфери цієї реальності і спираючись при цьому на певні світоглядні принципи, вона вибудовує філософські моделі правових феноменів, пояснює їх і інтерпретує їхні смисли відповідно до вихідних філософських посилок.2. Методологічна функціяФілософія права — це сфера фундаментальних знань про право, без яких теоретична і прикладна юриспруденція не можуть успішно розвиватися. З цієї сфери правознавці черпають методи і принципи, необхідні для проведення конкретних досліджень.Філософія права займається розробкою методів вивчення правової реальності. Цих методів досить багато і вони являють собою різні інструментальні засоби і способи добування відомостей про загальні основи, які визначають сутність права. Кож¬ний метод дозволяє вибудовувати наявні знання про право у вигляді відповідної змістовно-смислової конструкції.3. Ціннісно-орієнтаційна функціяУ сфері права зосереджено чимало цінностей, вироблених цивілізацією за історію її розвитку. Одне із завдань правової філософії полягає в тому, щоб вибудувати ієрархію цих цінностей, виявити серед них пріоритети і переконливо обгрунтувати логіку утвореної ієрархії.Не обмежуючись цим, філософія права прагне переконати соціального суб'єкта, будь то індивід, спільнота або держава в особі тих, хто нею управляє, орієнтувати його буття усередині правової реальності, його правотворчу, правозастосовчу і правоохоронну діяльність на вищі гуманістичні цінності — справедливість, добро, благо. Вона ж застерігає проти відхилень від цих орієнтирів, вказує на можливі негативні наслідки таких відхилень.4. Виховно-освітня функціяВивчення правової філософії сприяє росту поваги до права, веде до поглибленого розуміння того, що все неправове, злочинне є принизливим для людини, суперечить її високому призначенню.Комунікативна ф. – право одна із форм спілкування між соц. субєктами.Семіотична ф. – право це сукупність законів завдяки яким у людей накопичуються враження про правомірну поведінку.Елітарна ф. – право здатне наділяти громадян рівною мірою свободи.Критична ф. – право спонукає соц. суб. до нормативної правомірної поведінки. Функції теорії держави і права — основні напрямки її теоретичного іпрактичного призначення, виконувані в суспільстві з метою йогопрогресивного перетворення. 1. Онтологічна (онтологія — поняття існуючого) — виражається в пізнанніта поясненні явиш і процесів державного і правового життя суспільства.Теорія держави і права не лише вивчає в узагальненій формідержавно-правову систему, а й пояснює об'єктивні процеси її розвитку,з'ясовує, які саме закономірності лежать в підґрунті цих процесів,визначає їх зміст і сутність. 2. Евристична (евристика — мистецтво знаходження істини) -виражається яку глибинному пізнанні основних закономірностей державно-правового життя,так і в з'ясовуванні їх тенденцій, відкритті нових закономірностей,збагаченні новими знаннями про розвиток держави і права («нарощення»знань). 3. Прогностична — виражається в передбаченні («погляд у майбутнє»)подальшого розвитку держави і права на основі адекватного відображенняйого об'єктивних закономірностей. Наприклад, визначення шляхівподальшого вдосконалення законодавства і практики його застосування.Істинність гіпотез, висунутих теорією держави і права, перевіряється практикою. 4. Методологічна — виражається у формуванні поняттєвого апарату системиюридичних наук, створенні універсальної юридичної мови, що забезпечуєоднаковість у класифікації та оцінці явищ фахівцями різних галузейправа. 5. Ідеологічна — полягає у розробці фундаментальних ідей про шляхипрогресивного розвитку держави і права, що впливають на правову свідомість громадян і суспільства (наприклад, ідея про демократичну,соціальну правову державу). 6. Політична — виражається у впливі на формування політичного курсудержави, політичної системи суспільства та у забезпеченні їх науковості. 7. Науково-прикладна — полягає у розробці рекомендацій для практичноговирішення завдань державно-правового будівництва — підготування законопроектів і проектів інших нормативно-правових актів, рішень, щовиносяться правозастосовними органами. 3, Суб’єкт філософського світогляду. Суб'єктами — носіями філософської свідомості є індивід, спільнота, людство. 1. Філософська свідомість особистості — це сукупність або система філософських поглядів конкретної людини на світ, життя, людей, саму себе і на своє місце у світі. 2. Філософська свідомість соціальної спільноти (соціальної групи, народу, держави) — сукупність філософських уявлень, ідей, доктрин, що активно функціонують у конкретній, локаль¬ній спільноті у певний відрізок історичного часу. 3. Філософська свідомість людства — накопичена народами світу за багато століть культура світорозуміння, у центрі якої знаходяться ідеї і принципи, що мають універсальну, загально¬людську значимість. 4- 6. Методологія теорії держави і права в пізнанні державно правових явищ. Під методологією розуміють сукупністью певних теор. Принципів, логічних приймові та конкретних способів дослідження предмету науки. Це наука про методи, тобто методи, способи дослідження, системного аналізу певного об’єкта, сукупність необхідних засобі та операцій. До неї входять: філософ-світоглядні підходи: діалект., метафізичний, матеріаліст., ідеалістичний.; загально-наукові: структурний, функціональний, метод сходження від абстрактного до конкретного, аналізу, синтезу.; спец методи: способи розясн, тлумач, норм права, узагальнення юр практики. Дослідж методи поділ на: емпіричні: вияв, збир, систематик, фактів та явищ; теорем: способи пояснення тлумачення зібраних даних, створення концепцій. Поділ: загальні: діалектичний; спец: спец - юр.; історичні; порівн. . -правовий; статистичний. Метод теорії держави і права — це сукупність логічних прийомів і конкретних засобів пізнання загальних і основних закономірностей виникнення, розвитку і функціонування держави і права. Метод не слід плутати з методикою (сукупністю засобів доцільного вивчення явища). Його слід розглядати як вихідну базисну категорію методології. Методологія (вчення про методи) — система певних теоретичних принципів,логічних прийомів, конкретних засобів дослідження предмета науки. Теоретичні принципи — історизм, єдність логічного та історичного. Логічні прийоми — дедуктивний та індуктивний умовивід, аналіз і синтез, порівняння, узагальнення. Конкретні засоби дослідження — інструменти пізнання, що застосовуються для встановлення знання про досліджуваний предмет. Методи науки теорії держави і права поділяються на загальні, окремі (конкретні) і спеціальні. Загальним методом теорії права і держави, як і всіх суспільних наук, є метод філософської діалектики (матеріалістичної та ідеалістичної). Він полягає у підході до вивчення держави і права, який ґрунтується на загальних закономірних зв'язках розвитку буття і свідомості. Наприклад метод філософської діалектики припускає розгляд права як явища, котре: 1) визначається природою людини і умовами життя суспільства; 2)пов'язано з іншими соціальними явищами, пронизує сферу суспільних відносин — економічних, політичних, духовних та ін.; 3) перебуває у постійному розвитку, якісному відновленні (рабовласницьке, феодальне,буржуазне, неокапіталістичне право). Загальний метод філософської діалектики розкривається через: 1) логічний метод сходження від простого до складного, від абстрактного до конкретного. Це метод діалектичної логіки — логіки теоретичного відтворення генези предмета. Відповідно до цього методу пізнання здійснюється в два етапи. На першому етапі пізнання об'єкта сприймається як деяке неподільне ціле. На другому, за допомогою аналізу, об'єкт пізнається конкретними частинами. Абстрактне розуміється як однобічність знання, а конкретне — як його повнота, змістовність. Таким чином,відбувається рух від менш змістовного знання до більш змістовного. Наприклад, теорія держави і права розпочинається з аналізу процесу розпаду первіснообщинного ладу і становлення державно-правових явищ. Потім вивчаються більш складні відносини, що лежать в основі держави і права, причому простіше явище розглядається раніше тому, що його легко зрозуміти, і воно історично передує складнішому явищу; 2) метод (принцип) єдності логічного та історичного. Сутність історичного методу полягає у тому, що процес розвитку державно – правових явищ відтворюється в усій багатогранності, в усій повноті — із усіма випадковостями, зигзагами, частковостями, що перекручують об'єктивну логіку розвитку; із усім позитивним, що накопичено історичним досвідом. При логічному дослідженні держави і права важливо відволіктися від усіх випадків, окремих фактів, особливостей, несуттєвого, тобто теоретично відтворити об'єкт у сутнісних, закономірних зв'язках, уявити необхідне — загальне і особливе — у процесі розвитку того чи іншого явища. Метод єдності історичного і логічного в теорії держави і права служить методологічною основою дослідження як закономірностей виникнення і розвитку держави і права, так і закономірностей держави і права, «що встановилися»; 3) системно-структурний метод, котрий припускає, що всі державно – правові явища розглядаються як елементи систем. Право, держава, їх структурні підрозділи є відкритими системами, що складаються із систем нижчого порядку і належать до ширших систем. Так, первинна клітина права — його норма — є частиною цілісної системи права; система права — частиною правової системи держави. Норму права можна пізнати лише в тісному логічному зв'язку з іншими нормами; систему права — у зв'язку з елементами правової системи: законодавством, правосвідомістю, правовою культурою та ін. Найчастіше системно-структурний метод дозволяє осягнути взаємодію держави і права як комплексний процес з усіма його проявами,простежити зв'язки між причиною і наслідком у державно-правових явищах. Основні окремі (конкретні) методи теорії держави і права: 1)формально-догматичний (юри дико - технічний) метод припускає вивчення права як такого, у «чистому вигляді», поза зв'язку з економікою, політикою,мораллю та іншими соціальними явищами. Його призначення полягає ваналізі чинного законодавства і практики його застосування державними органами, у виявленні зовнішніх, очевидних аспектів правових явищ без проникнення у внутрішні сутнісні сторони та зв'язки. Він здійснюється за допомогою формально-логічних прийомів: аналізу і синтезу, індукції та дедукції, абстракції та інших, що сприяють встановленню зовнішніх ознак правових явищ, їхніх відмінностей одне від одного, виробки понять та їх визначень у стислих формулах. Прикладами можуть бути поняття «суб'єкт права», «нормативний акт», «гіпотеза», «санкція», «дієздатність»,«правоздатність» тощо 2) соціологічний метод полягає в дослідженні права не на рівні абстрактних категорій, а на підставі конкретних соціальних фактів. Соціологічний метод містить у собі такі засоби, як аналіз статистичних даних і різного роду документів, соціально-правовий експеримент,опитування населення і т. ін. Наприклад, засоби аналізу письмових документів (звітів, службових записок тощо) забезпечують достовірність знань про події, факти, необхідні для дослідника; 3) статистичний метод використовується для встановлення статистичних даних про предмет вивчення, скажімо, даних про кількість правопорушень,про відсоток економічних злочинів тощо; 4) конкретно-історичний метод допомагає вивчити специфіку державно-правового явища конкретного історичного періоду, простежити динаміку його розвитку, наприклад, особливості соціального регулювання в період первіснообщинного ладу, ранньої державності, сучасної правової держави та ін.; 5) порівняльно-правовий метод припускає зіставлення юридичних понятьявищ і процесів і виявлення між ними схожості та відмінностей. Порівняння дозволяє класифікувати державно-правові явища, з'ясувати їхісторичну послідовність, генетичні зв'язки між ними. Використання порівняльного методу в правовій сфері призвело до формування відносно самостійної науки — порівняльного правознавства(порівняння сучасних правових систем світу), а в державній сфері —порівняльного державознавства. Спеціальні методи — методи, що ґрунтуються на досягненнях суспільних і технічних наук: математичний; кібернетичний; психологічний та ін. З метою різнобічного пізнання держави і права слід користуватися зазначеними методами у сукупності. |
|
ПРАКТИКУМ до курсу “Цивільне право. Особлива частина”. Зміст За цим практикумом передбачено вивчення другої (особливої) частини курсу “Цивільне право”. Практикум включає в себе такі розділи:... |
ДИКТАНТИ З ПРИРОДОЗНАВСТВА ДЛЯ 5 КЛАСУ Щоб краще вивчити тіла і речовини вчені спеціально впливають на них, такі дії є … |
|
Лекція 5 Тема: Сигналізація в цифрових системах комутації Склад і види сигналів сигналізації До ЦСК підключаються різні види кінцевих пристроїв, такі як аналогові і цифрові телефонні апарати, ISDN абоненти, комутатори, ПК... |
Законодавством передбачено такі види звільнення від кримінальної відповідальності та покарання |
|
1. Міжнародне приватне право: поняття, предмет та система У кожній державі найважливішим регулятором суспільних відносин є право. Праву притаманні такі особливості як система юридичних норм,... |
Маркетингові інформаційні системи Всю сукупність маркетингових інформаційних систем ділять на наступні три категорії |
|
НОВЕ СЛОВО У НАУКОВОМУ ПЛАНУВАННІ Відділення загальної середньої освіти, представники відділу наукових і керівних кадрів апарату Президії НАПН України, працівники... |
А. С. Матвієнко 22 березня 2008 р В рамках єдиного виду спорту спортивний туризм об’єднує такі його види, як пішохідний, водний, велосипедний, гірський, спелеологічний,... |
|
Предметом статистики як суспільної науки є: + кількісна сторона масових... За статистичною природою(формою вираження)розрізняють такі види статистичних показників |
ПРОБЛЕМНІ ВИРОБНИЧІ СИТУАЦІЇ Розв’яжи проблемну ситуацію ... |