АДАПТАЦІЯ ДІТЕЙ З ОСВІТНІМИ ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ В ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОМУ ЗАКЛАДІ ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ ТЕОРЕТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ І НКЛЮЗИВНОГО НАВЧАННЯ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ

Скачати 0.8 Mb.

Назва	АДАПТАЦІЯ ДІТЕЙ З ОСВІТНІМИ ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ В ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОМУ ЗАКЛАДІ ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ ТЕОРЕТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ І НКЛЮЗИВНОГО НАВЧАННЯ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ
Сторінка	3/7
Дата	25.02.2016
Розмір	0.8 Mb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Право > Документи

1 2 3 4 5 6 7

Адаптація дітей з особливими потребами до навчання в початковій школі

Термін "адаптація" (від лат. аdaptatio – пристосування) широко застосовується як теоретичне поняття в різних наукових областях. До педагогіки термін увійшов порівняно недавно. Вживання поняття "адаптація" в якості "звикання", "пристосування" індивіда до умов життя і діяльності почало упроваджуватися в педагогічний лексикон вслід за розробкою поняття "соціальна адаптація".
Ми дотримуємося погляду, що як і діти повинні бути підготовлені до школи так і школа повинна бути готова учити, розвивати і любити самих різних дітей, приймати і розуміти їх такими, які вони є, і допомагати їх особовому зростанню і розвиткові [2, с. 47].

Адаптація до школи – перебудова пізнавальної, мотиваційної і емоційно-вольової сфер дитини при переході до систематичного організованого шкільного навчання. Під час вступу до школи корінним чином змінюються умови життя і діяльності дитини; ведучою стає учбова діяльність. Режим шкільних занять вимагає набагато вищого, ніж в дошкільному дитинстві, рівня довільності поведінки. Необхідність налагоджувати і підтримувати взаємостосунки з педагогами і однолітками в ході спільної діяльності вимагає розвинених навиків спілкування. В зв'язку з цим особливої важливості набуває готовність до шкільного навчання, яка повинна бути сформована у старших дошкільників. Діти, що мають достатній досвід спілкування, з розвиненою мовою, сформованими пізнавальними мотивами і умінням довільно-вольової регуляції поведінки, легко адаптуються до шкільних умов. Утруднення, що виникають унаслідок недостатньої готовності до школи, можуть бути причиною дезадаптації дитини. Нездатність до адекватної поведінки і невдачі в учбовій діяльності, закріплюючись, сприяють виникненню так званих шкільних неврозів [1, с.83].

Виявами дезадаптації у початковий період навчання в школі є:
1) швидка втомлюваність;

2) значний спад працездатності на кінець дня та тижня;

3) підвищена тривожність, плаксивість;

4) неадекватна поведінка;

5) невміння будувати стосунки з дітьми та дорослими;

6) неуспішність у навчанні.

У вітчизняній літературі розглядається широкий спектр чинників, що впливають на успішність періоду адаптації і, як правило, виділяється дві основні групи: екзогенні (зовнішні) і ендогенні (внутрішні).

До зовнішніх чинників, що здійснюють вплив на розвиток дитини, відносяться екологічні і соціокультурні. До соціокультурних факторів належать:
1) сімейні (стиль сімейного виховання, психологічний клімат в сім'ї);

2) педагогічні (кваліфікація педагогічних кадрів, відповідність методик навчання віковим і функціональним можливостям першокласників, наявність відповідних знань у батьків, раціональність режиму дня і т.д.);

3) психолого-педагогічні (система характеристик психічного стану і поведінки дитини: пізнавальної сфери, емоційно-вольового і мотиваційного розвитку; відносин дитини до світу, до самої себе; особливості поведінки в учбових і позаучбових шкільних ситуаціях) [18,c.36].

Аналіз психолого – педагоічної літератури дозволив нам виділити в розумінні "адаптації" дві групи характеристик:

І. Динамічні характеристики:

1) це процес, тобто спостерігається розвиток даного явища;

2) цей процес обмежений в часі;

3) цей процес неоднорідний по своїй структурі, тобто має стадії розвитку.

ІІ. Характеристики розвитку:

1) це взаємний процес, тобто зміни, відбуваються і в дитині, і в оточуючому її середовищі;
2) кінцевою метою цього процесу є зміни, направлені на розвиток особистості.
Спостереження за школярами перших класів показали, що соціально-психологічна адаптація дітей до школи може проходити по-різному. Більшість дітей (56%) адаптуються до школи протягом перших двох місяців навчання. Ці діти відносно швидко вливаються в колектив, освоюються в школі, набувають нових друзів в класі, у них майже завжди гарний настрій, вони спокійні, доброзичливі, добросовісні і без видимих зусиль виконують всі вимоги вчителя.
Іноді у цих дітей спостерігаються складнощі або в контактах з дітьми, або у відносинах з вчителем, оскільки їм ще важко виконувати всі вимоги правил поведінки: хочеться побігати на перерві або поговорити з товаришем, не чекаючи дзвінка і т.д. Але до кінця жовтня трудності цих дітей, як правило, нівелюються, відносини нормалізуються, дитина повністю освоюється з новим статусом учня, з новими вимогами, з новим режимом, він стає учнем [9, c.88].

Друга група дітей (30%) має триваліший період адаптації, період невідповідності їх поведінки вимогам школи затягується, діти не можуть прийняти ситуацію навчання, спілкування з вчителем, дітьми, вони можуть гратися на уроках або з'ясовувати відносини з товаришем, вони не реагують на зауваження вчителя або реагують сльозами, образами. Як правило, ці діти зазнають труднощі і в освоєнні навчальної програми. Лише до кінця першого півріччя реакції цих дітей стають адекватними вимогам школи, вчителя.

Третя група (14%) – діти, у яких соціально-психологічна адаптація пов'язана із значними труднощами, крім того, вони не освоюють учбову програму, у них наголошуються негативні форми поведінки, різкий прояв негативних емоцій. Саме на таких дітей найчастіше скаржаться вчителі, батьки, вони "заважають працювати в класі"[1,c. 50].

Аналізуючи процес адаптації першокласників до школи, доцільно виділити ті його форми, знання яких дозволить реалізувати ідеї спадкоємності в роботі вихователя дошкільної установи і вчителя загальноосвітньої школи:
1. Адаптація організму до нових умов життя і діяльності, до фізичних і інтелектуальних навантажень. В даному випадку рівень адаптації залежатиме від віку дитини, яка пішла в школу; від того, чи відвідував він дитячий садок або його підготовка до школи здійснювалася в домашніх умовах; від ступеня сформованості морфофункціональних систем організму; рівня розвитку довільної регуляції поведінки і організованості дитини; від того, як змінювалася ситуація в сім'ї.
2. Адаптація до нових соціальних відносин і зв'язків відноситься більшою мірою до просторово-часових відносин (режим дня, особливе місце для зберігання шкільного приладдя, шкільної форми, підготовка уроків, зрівнювання дитини в правах із старшими братами, сестрами, визнання його "дорослості", надання самостійності і ін.); особово-смисловим відносинам (відношення до дитини в класі, спілкування з однолітками і дорослими, відношення до школи, до самому себе як що вчиться); до характеристики діяльності і спілкування дитини (відношення до дитини в сім'ї, стиль поведінки батьків і вчителів, особливості сімейного мікроклімату, соціальна компетентність дитини і ін.) [3, c.109].

Адаптація до нових умов пізнавальної діяльності залежить від:

актуальності освітнього рівня дитини (знань, умінь, навиків), одержаних в дошкільній установі або в домашніх умовах;
інтелектуального розвитку;
від научуваності як здатності оволодіти уміннями і навиками учбової діяльності, допитливості як основи пізнавальної активності;
від сформованості творчої уяви;
комунікативних здібностей (уміння спілкуватися з дорослими, однолітками).

Для хворої дитини дуже важливо навчитися контактувати із здоровими дітьми. Без цього соціалізація відбувається значно важче.

Діти з обмеженими можливостями, що не мають глибокої патології, за умови надання їм адекватної і своєчасної соціально-педагогічної допомоги можуть успішно навчатися і розвиватися в умовах масової загальноосвітньої школи.
Як правило, діти з обмеженими можливостями, пов’язаними із здоров'ям зараховуються в ті класи, які працюють за традиційними масовими програмами. Інтегроване навчання ґрунтується на дидактичних принципах спеціальної і загальної освіти. Воно повинне носити виховний і розвиваючий характер, що в першу чергу припускає формування етичних уявлень і понять, виховання адекватних способів поведінки, включення всіх учнів в начальну діяльність, яка сприяє розвитку їх психічних функцій, самостійності [5, c 23].

Комплексний аналіз теорії і практики навчання і виховання дітей з обмеженими можливостями дозволяє сьогодні говорити про те, що одним з найбільш важливих і ефективних засобів соціальної адаптації вказаної категорії дітей в школі повинна стати система педагогічної підтримки. Поняття "педагогічна підтримка" в науку було введене О.С. Газманом. Він розглядав її з погляду процесу індивідуального розвитку і саморозвитку дитини, а предметом педагогічної підтримки вважав процес сумісного з дитиною визначення його власних інтересів, цілей, можливостей і шляхів подолання перешкод або проблем навчання, самовиховання, спілкування, способу життя [1,c.56].

В значній мірі педагогічна підтримка дітей з обмеженими можливостями і є та допомога, що забезпечується спільними педагогічними зусиллями із залученням широкого кола фахівців (лікарів, психологів, соціальних педагогів, дефектологів, логопедів і інших), яка виявляється дитині в освітньому просторі школи. Її характеризують, перш за все, цілеспрямованість, організованість, багатоаспектність, мобільність, професійність (компетентність).

Педагогічна допомога виходить з насущних проблем дитини, що має проблеми здоров'я, і реалізується в значній мірі з позицій соціально-педагогічної діяльності, яка визначається як "безперервний педагогічно доцільний організований процес соціального виховання з урахуванням специфіки розвитку особистості людини з особливими потребами на різних вікових етапах, в різних шарах суспільства і за участю всіх соціальних інститутів і всіх суб'єктів виховання і соціальної допомоги" [3,c.19].
Система педагогічної підтримки в процесі навчання і виховання дітей з обмеженими можливостями повинна базуватися на наступних принципах:
• принцип компетентності;

• принцип взаємозв'язку в роботі фахівців;

• принцип взаємодії з батьками;

• принцип поєднання індивідуального підходу з груповими формами роботи;

• принцип щоденного обліку психофізичного стану дитини при визначенні об'єму і характеру занять, що проводяться з ним;

• принцип пріоритетного формування якостей особи, необхідних для успішної соціальної адаптації і інтеграції;

• принцип поєднання роботи по розвитку порушених функцій і формування прийомів їх компенсації.

Ознаки успішної адаптації дітей з особливими потребами до навчання в початковій школі:

По-перше, це задоволеність дитини процесом навчання. Йому подобається в школі, він не випробовує невпевненості і страхів.

Друга ознака – наскільки легко дитина справляється з програмою. Якщо школа звичайна і програма традиційна, а дитина випробовує утруднення при навчанні, необхідно підтримати його у важкий момент, не критикувати надмірно за повільність, а так само не порівнювати з іншими дітьми [21,c.76].
Якщо програма складна, та ще і припускає вивчення іноземної мови – уважно стежте, чи не є таке навантаження для дитини надмірним. Краще вчасно відкоректувати це, інакше почнуться проблеми із здоров'ям. Дуже важливо на першому етапі вселити в школяра упевненість в успіх, не давати йому піддаватися смутку ("У мене ніщо не вийде!"), інакше боротися з апатією ви будете дуже довго.
3) Наступна ознака успішної адаптації – це ступінь самостійності дитини при виконанні ним учбових завдань, готовність вдатися до допомоги дорослого лише після спроб виконати завдання самому. Частенько батьки дуже старанно "допомагають" дитині, що викликає деколи протилежний ефект. Учень звикає до сумісного приготування уроків і не хоче робити це поодинці. Тут краще відразу позначити межі вашої допомоги і поступово зменшувати їх.

4) Але найважливішим, на наш погляд, ознакою того, що дитина повністю освоїлася в шкільному середовищі, є його задоволеність міжособовими відносинами – з однокласниками і вчителем.

Отже, у першому розділі нашої наукової роботи, ми висвітлили поняття інклюзивного навчання, інклюзія, діти з освітніми особливими потребами.

Навчання дітей з особливими потребами спільно з їхніми здоровими однолітками сприяє їх соціальній адаптації. Таке навчання є корисним також і для здорових дітей, бо вони вчаться розуміти проблеми інших, стають добрішими.

Освіта дітей з особливими потребами має передбачати включення їх у загальну діяльність разом з іншими дітьми, починаючи вже з дошкільного віку. Стратегічна мета цього процесу – формування нової філософії суспільства, державної політики щодо дітей з особливостями психофізичного розвитку. Організація інклюзивного навчання вимагає пристосування до потреб дитини з особливими потребами не тільки приміщення, відповідно облаштованого робочого місця для занять, а й програмно-методичного забезпечення, надання додаткових послуг такій дитині, організації індивідуального підходу до неї. Соціокультурний прогрес як процес гуманізації відносин між дітьми і суспільством, направлений на збереження духовних традицій людських взаємостосунків і вимагає особливої уваги до представників найменше соціально захищених верств населення, серед яких діти з обмеженими можливостями.

РОЗДІЛ 2

ІНКЛЮЗИВНЕ НАВЧАННЯ ЯК ШЛЯХ ІНТЕГРАЦІЇ ДІТЕЙ З ОСВІТНІМИ ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ В ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ
2.1. Дослідження адаптації дітей та спроможності засвоєння дітьми з особливими потребами навчальної програми

Адаптація до школи – перебудова пізнавальної, мотиваційної і емоційно-вольової сфер дитини при переході до систематичного організованого шкільного навчання. Під час вступу до школи корінним чином змінюються умови життя і діяльності дитини; ведучою стає учбова діяльність. Режим шкільних занять вимагає набагато вищого, ніж в дошкільному дитинстві, рівня довільності поведінки. Необхідність налагоджувати і підтримувати взаємостосунки з педагогами і однолітками в ході спільної діяльності вимагає розвинених навиків спілкування. В зв'язку з цим особливої важливості набуває готовність до шкільного навчання, яка повинна бути сформована у старших дошкільників. Діти, що мають достатній досвід спілкування, з розвиненою мовою, сформованими пізнавальними мотивами і умінням довільно-вольової регуляції поведінки, легко адаптуються до шкільних умов. Утруднення, що виникають унаслідок недостатньої готовності до школи, можуть бути причиною дезадаптації дитини. Нездатність до адекватної поведінки і невдачі в учбовій діяльності, закріплюючись, сприяють виникненню так званих шкільних неврозів.

Діти з обмеженими можливостями, що не мають глибокої патології, за умови надання їм адекватної і своєчасної соціально-педагогічної допомоги можуть успішно проходити процес соціалізації , навчатися і розвиватися в умовах масової загальноосвітньої школи.

Згідно з гіпотезою нашого дослідження, успішна адаптація дітей з освітніми особливими потребами в загальноосвітньому закладі з можливостями інклюзії.

Дослідження адаптації дітей та спроможності засвоєння дітьми з особливими потребами навчальної програми, проводилось в Конотопській загальноосвітній школі І – ІІІ ступенів № 10. У дослідженні брали участь учні 1 класу (4 учні), протягом 2013 – 2014 та початок 2014 – 2015 навчальних років.

Для виконання поставлених завдань ми використали такі методики:

Спостереження за рівнем адаптації дитини до школи на початку дослідження та протягом проведення корекційно – розвиваючої роботи;
Діагностика основних компонентів готовності до навчання у школі (Ю. З. Гільбух), яка дозволяє виявити рівень розвитку фонематичного слуху, словникового розвитку, саморегуляції, короткочасної пам’яті, логічного мислення і розумової активності (додаток А).
Діагностика адаптації дітей з освітніми особливими потребами за допомогою такого психодіагностичного інструментарію:

«Опитувальник для вивчення рівня адаптації дитини до школи», розроблений Л. Ковальовою та Н. Тарасенко, який допомагає зорієнтуватись і визначити коефіцієнт дезадаптації, який фактор чи група факторів лежать в основі адаптації.
Обстеження дітей з освітніми особливими потребами за допомогою проективної методики “Будиночки”, розроблений О. Орєховою (досліджуємо емоційну сферу дитини, емоційне ставлення до школи емоційне сприйняття нової соціальної ситуації, зокрема процесу навчання, вчителя, однокласників, самооцінку та визначаємо здатність організму до енерговитрат);
Проведення методики “Школа звірів” ( автори Н. В’юнова, К. Гайдар). Вона дає змогу виявити шкільні неврози на початковій стадії розвитку, зясувати причини і способи корекції, вивчити мотиваційну сферу, ставлення дитини до вчителя, однокласників, до навчання в школі, а також шкільну тривожність) (додаток Б).

Діагностику пізнавальних процесів ( пам'ять, увага, мислення, сприймання, уява) (додаток В).
Корекційно – розвивальні робота за програмою Горбатько Л. М., для роботи з розумово відсталими дітьми та дітьми з затримкою психічного розвитку, яка має на меті розвиток пізнавальної діальності, емоційно – вольової сфери, проходження процесу соціалізації та розвиток комунікативних навичок у дітей з вадами розумового розвитку, затримкою психічного розвитку в умовах шкільного навчання. Програма розрахована на 50 занять, 1 раз на тиждень. Та проводилася протягом 2013 – 2014 та на початку 2014 – 2015 навчальних років (додаток Г).
Повторна діагностика пізнавальних процесів (пам'ять, мислення, увага, сприймання, уява), емоційно – вольової та мотиваційної сфери.

1 2 3 4 5 6 7

Схожі:

Управління освіти Чернівецької міської ради Центр практичної психології і соціальної роботи Вашої думки про можливості організації навчання дітей з особливими освітніми потребами в загальноосвітніх навчальних закладах міста...	АДАПТАЦІЯ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ ДО НАВЧАННЯ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ В статті розглянуто особливості адаптації дітей з особливими потребами до навчання в початковій школі
Л.І. Тихончук на конференції педагогічних Розділ ІV. Забезпечення психологічного супроводу процесу адаптації дітей до нових умов навчання, робота з дітьми з особливими освітніми...	Соціально психологічний супровід навчання і розвитку молоді з особливими... ...
ПРОБЛЕМА ІДЕНТИЧНОСТІ ОСОБИСТОСТІ СТУДЕНТІВ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ Анотація. У статті виділені і розглянуті соціально-психологічні аспекти розвитку особистості з особливими потребами. Розкриті особливості...	До проблеми формування соціальної компетентності у дітей з особливими потребами У статті аналізуються теоретичні аспекти формування соціальної компетентності у дітей з особливими потребами
СТВОРЕННЯ УМОВ НАВЧАННЯ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ В ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ Інклюзивне навчання Т. П. Момоток, завідувач кабінету з інклюзивного та інтегрованого навчання ЧОІПОПП ЧОР	СПЕЦИФІКА СОЦІАЛІЗАЦІЇ СТУДЕНТІВ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ В УМОВАХ УНІВЕРСИТЕТУ ...
Управління освіти Чернівецької міської ради Центр практичної психології і соціальної роботи Шановні педагоги! Дане дослідження проводиться з метою вивчення Вашої думки про можливості впровадження інклюзивної освіти в закладах...	Соціально-психологічна та педагогічна реабілітація дітей з особливими потребами Проблема соціально-педагогічної підтримки дітей з різними вадами фізичного і психічного розвитку в нашій країні є актуальною

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання