|
|
Скачати 0.8 Mb.
|
Поняття інклюзивного навчання та його правові засадиУ сучасному світі інтеграція дітей із особливими освітніми потребами в масові освітні заклади – це глобальний суспільний процес, який стосується всіх високорозвинених країн. Його основою є готовність суспільства і держави переосмислити систему ставлення до інвалідів та осіб із обмеженими можливостями здоров’я з метою реалізації їх прав на надання рівних з іншими можливостей у різних галузях життя, включаючи освіту [17, с. 64] . Реформа освіти в Україні покликала до життя й реформу в спеціальній освіті дітей з особливими потребами. У нашому суспільстві є різні категорії маленьких громадян, певна частина з яких має проблеми, пов’язані зі здоров’ям та розвитком. На жаль, сьогодні спостерігається тенденція до зростання кількості дітей, які потребують соціальної адаптації, корекційно-реабілітаційної допомоги. В Україні діти з відхиленнями в розвитку здобувають освіту в спеціальних навчальних закладах або закладах комбінованого типу – спеціальних садках (групах), школах - інтернатах та реабілітаційних центрах. Проте на сьогодні в Канаді, США та європейських країнах накопичено значний досвід залучення дітей з особливими потребами до навчання в найближчих за місцем проживання закладах загального типу. Визнано, що діти в таких умовах краще адаптуються до навколишнього середовища, оволодівають соціальними навичками, почуваються більш самостійними, потрібними в суспільстві [15, с.10]. Інклюзивне навчання – це комплексний процесс забезпечення рівного доступу до якісної освіти дітям із особливими освітніми потребами шляхом організації їх навчання в загальноосвітніх навчальних закладах на основі застосування особистісно-орієнтованих методів навчання, з урахуванням індивідуальних особливостей навчально- пізнавальної діяльності таких дітей. Метою інклюзивного навчання є реалізація права дітей із особливими освітніми потребами на освіту за місцем проживання, їх соціалізація та інтеграція в суспільство, залучення сім’ї до участі в навчально - виховному процесі [14, с. 76]. Основними завданнями інклюзивного навчання є:
Термін інклюзивна освіта (англ. інклюзія – inclusion – включення) базується на тлумаченні, викладеному в Саламанкській декларації та передбачає створення освітнього середовища, яке відповідало б потребам і можливостям кожної дитини, незалежно від особливостей її психофізичного розвитку та є гнучкою, індивідуалізованою системою навчання дітей [1, с. 48]. Основні принципи інклюзивної навчання полягають у тому, що: - усі діти мають навчатися разом у всіх випадках, коли це виявляється можливим, незважаючи на певні труднощі чи відмінності, що існують між ними; - навчальні заклади мають визнавати і враховувати різноманітні потреби своїх учнів узгодженням різних видів і темпів навчання; - освітні заклади повинні забезпечувати якісну освіту для всіх, розробляючи відповідні навчальні плани, вживаючи організаційні заходи, розробляючи стратегії викладання, використовуючи ресурси і партнерські зв’язки зі своїми громадянами; - діти з особливими освітніми потребами мають отримувати будь-яку додаткову допомогу, яка можезнадобитися їм у навчальному процесі; - інклюзивні форми навчання – найефективніший засіб, який гарантує солідарність, співучасть, взаємодопомогу, розуміння між дітьми з особливими потребами та їхніми ровесниками [1, с. 97]. Навчальні заклади з інклюзивною формою навчання мають вирішувати такі завдання:
Переваги інклюзивної форми навчання: Навчання в інклюзивних освітніх закладах є корисним як для дітей з особливими освітніми потребами, так і для звичайних дітей, членів родин та суспільства в цілому. 1. Для дітей з особливими освітніми потребами: - завдяки цілеспрямованому спілкуванню з однолітками поліпшується когнітивний, моторний, мовний, соціальний та емоційний розвиток дітей; - однолітки відіграють роль моделей для дітей з особливими освітніми потребами; - оволодіння новими вміннями та навичками відбувається функціонально; - навчання здійснюється з орієнтацією на сильні риси, здібності та інтереси дітей; - діти мають можливості для налагодження дружніх стосунків зі здоровими однолітками та участі в громадському житті [4, с. 21]. 2. Для інших дітей: - діти вчаться природно сприймати і толерантно ставитися до людських відмінностей; - діти вчаться налагоджувати й підтримувати дружні стосунки з людьми, які відрізняються від них; - діти вчаться співробітництва; - діти вчаться поводитися нестандартно, бути винахідливими, а також співчувати іншим. 3. Батькам інклюзивна освіта: − надає можливості для співпраці й активнішого залучення до життя шкільної громади; − забезпечує можливість вибору в їхньому прагненні забезпечити якісну освіту своїй дитині; − допомагає краще усвідомити розмаїття шкільної та загальної громади; − надає стимули й заохочує до спілкування з іншими батьками для отримання підтримки й інформації; − допомагає сформулювати чітку мету й створити реальне майбутнє для своєї дитини [19, c 105]. 4. Для педагогів та фахівців: - учителі інклюзивних класів краще розуміють індивідуальні особливості учнів; - учителі оволодівають різноманітними педагогічними методиками, що дає їм змогу ефективно сприяти розвитку дітей з урахуванням їхньої індивідуальності; - спеціалісти (медики, педагоги спеціального профілю, інші фахівці) починають сприймати дітей цілісніше, а також вчаться дивитися на життєві ситуації очима дітей [3 с. 223]. В основі інклюзивної освіти лежать ідеї рівного ставлення до всіх членів суспільства незалежно від їхньої національності, статі, раси, культури, соціального стану, релігії, індивідуальних можливостей і здібностей. Інклюзія – процесс збільшення ступеня участі всіх дітей у соціальному житті, у різних програмах. Інклюзія передбачає пристосування шкіл та їх загальної освітньої філософії та політики до потреб усіх учнів - як обдарованих дітей, так і тих, котрі мають особливі потреби [15, с. 10]. Поняття “інтеграції”, „інклюзії” розглядаються як антонімічне щодо “сегрегації” і позначають відповідний поступ у розвитку системи одержання освіти особами з порушеннями. Просте фізичне залучення дітей з особливими освітніми потребами до загальноосвітнього закладу не є інклюзією, це, за словами В. Лубовського «вимушена інтеграція» Досвід такого навчання засвідчив, що в разі нездатності педагогів організувати навчальний процес таким чином, щоб враховувались індивідуальні потреби кожної дитини, такі діти не брали участь у навчальному процесі і, як наслідок, знижувалась їхня мотивація до навчання та погіршувались навчальні результати [17, с. 66]. Ураховуючи вищезазначене, можна стверджувати, що інклюзія передбачає особистісно - зорієнтовані методи навчання, в основі яких – індивідуальний підхід до кожної дитини з урахуванням усіх її індивідуальних особливостей здібностей, особливостей розвитку, типів темпераменту, статі, сімейної культури тощо. Навчально - виховний процес у класах з інклюзивним навчанням загальноосвітніх навчальних закладів здійснюється відповідно до робочого навчального плану школи. Для дітей з особливими освітніми потребами, які мають інтелектуальні порушення та зі складними вадами розвитку на основі робочого навчального плану школи розробляється індивідуальний навчальний план з урахуванням рекомендації психолого – медико - педалогічної консультації та на основі типових навчальних планів спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для дітей, які потребують корекції фізичного або розумового розвитку. Організація інклюзивного навчання вимагає пристосування до потреб дитини з особливими потребами не тільки приміщення, відповідно облаштованого робочого місця для занять, а й програмно-методичного забезпечення, надання додаткових послуг такій дитині, організації індивідуального підходу до неї [17, c. 68]. Школа з інклюзивною формою навчання – це заклад освіти, відкритий для всіх дітей, незалежно від їхніх фізичних, соціальних чи інших особливостей. Тому вона повинна мати безбар’єрне навчальне середовище, адаптовані навчальні програми та плани, розроблені та опрацьовані методи та форми навчання. Особливістю такого навчального закладу повинно бути залучення батьків до співпраці з фахівцями для надання спеціальних послуг відповідно до різних освітніх потреб дітей. Здійснювати навчальні цілі педагогові допомагає асистент вчителя, який є майже у кожної "особливої" дитини. Учитель прописує індивідуальні вправи й завдання для дитини, тобто розробляє певну інструкцію, а асистент вчителя, виконуючи її, допомагає здійснити задумане вчителем. Помічником учителя може бути людина без фахової освіти, яка є співпрацівником школи (якщо дозволяє фінансування), або родич "особливої" дитини. У коло обов’язків тьютора входить супровід дитини за необхідності й надання допомоги в організації її діяльності [21, c. 36]. Поняття “діти з особливими освітніми потребами”, широко охоплює всіх учнів, чиї освітні проблеми виходять за межі загальноприйнятої норми. Воно стосується дітей з особливостями психофізичного розвитку, обдарованих дітей та дітей із соціально вразливих груп (наприклад, вихованців дитячих будинків тощо). Загальноприйнятий термін «діти з особливими освітніми потребами» робить наголос на необхідності забезпечення додаткової підтримки в навчанні дітей, які мають певні особливості розвитку. Вочевидь, прийнятним є визначення, за яким до дітей з особливими потребами відносять дітей-інвалідів, дітей з незначними порушеннями здоров’я, соціальними проблемами та обдарованих дітей Разом з тим, впровадження інтегрованого та інклюзивного навчання потребує створення відповідного освітнього середовища, забезпечення наукового супроводу, створення навчальних програм, навчальної методичного забезпечення [22, c.31]. Інклюзивне навчання запроваджується відповідно до Конвенції ООН про права дитини. На рівні держави затверджено ряд нормативних документів, які визначають порядок запровадження інклюзивної освіти в Україні [18]:
Державна підтримка дітей з особливостями психофізичного розвитку набула особливо інтенсивного розвитку після ратифікації Україною у 2009 році Конвенції про права інвалідів. Владою все більше уваги приділяється питанням організації навчання дітей з особливими освітніми потребами у колі однолітків у дошкільних, загальноосвітніх навчальних закладах. Конвенцією про права інвалідів визнається право осіб з інвалідністю на освіту та зазначається, що для цілей реалізації цього права без дискримінації й на підставі рівності можливостей держави-учасниці забезпечують інклюзивну освіту на всіх рівнях і навчання протягом усього життя [8]. В основу реалізації прав громадян на освіту покладено Конституцію України. У статті 53 задекларовано, що «держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах» [5]. У Законі України «Про освіту» у статті 3 відзначено право громадян України «на безкоштовну освіту в усіх державних навчальних закладах незалежно від … стану здоров’я … та інших обставин», та вказано на сприяння навчанню у домашніх умовах та можливість педагогічного патронажу. Але в цьому Законі ще не йдеться про гарантії забезпечення умов для навчання дітей з особливими потребами саме у масових навчальних закладах, оскільки його прийнято у 1991 році [6]. У статті 19 Закону України «Про охорону дитинства» відзначається не лише рівне право всіх дітей на будь-який рівень освіти, але й окремо – права дітей з інвалідністю на спеціальну освіту, освіту в домашніх умовах та «на здобуття освіти за індивідуальними навчальними програмами, які узгоджуються з індивідуальними програмами реабілітації дітей-інвалідів та інвалідів з дитинства» [9]. Доповнення і зміни до основоположних освітянських актів у 2010 році створюють можливість запровадження інклюзивного навчання на загальному середньому освітньому рівні. Таким чином, на сьогодні створено основу нормативно-правового підґрунтя для становлення інклюзивної освіти в Україні, відбувається процес його постійного розвитку. Отже, успішне впровадження інтегрованого та інклюзивного навчання дітей з особливими потребами, потребує вирішення завдань на державному рівні, а саме: формування нової філософії державної політики щодо дітей з особливостями психофізичного розвитку, удосконалення законодавчої та нормативно - правової бази у відповідності до Конвенції ООН про права дитини, реалізації та поширення моделі інтегрованого та інклюзивного навчання дітей у дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладах. Аналіз нормативної бази свідчить, що основні закони України про освіту в цілому забезпечують соціальний захист дітей та осіб інвалідністю, гарантують створення умов для спеціального, компенсуючого та інтегрованого навчання. |
|
Управління освіти Чернівецької міської ради Центр практичної психології і соціальної роботи Вашої думки про можливості організації навчання дітей з особливими освітніми потребами в загальноосвітніх навчальних закладах міста... |
АДАПТАЦІЯ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ ДО НАВЧАННЯ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ В статті розглянуто особливості адаптації дітей з особливими потребами до навчання в початковій школі |
|
Л.І. Тихончук на конференції педагогічних Розділ ІV. Забезпечення психологічного супроводу процесу адаптації дітей до нових умов навчання, робота з дітьми з особливими освітніми... |
Соціально психологічний супровід навчання і розвитку молоді з особливими... ... |
|
ПРОБЛЕМА ІДЕНТИЧНОСТІ ОСОБИСТОСТІ СТУДЕНТІВ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ Анотація. У статті виділені і розглянуті соціально-психологічні аспекти розвитку особистості з особливими потребами. Розкриті особливості... |
До проблеми формування соціальної компетентності у дітей з особливими потребами У статті аналізуються теоретичні аспекти формування соціальної компетентності у дітей з особливими потребами |
|
СТВОРЕННЯ УМОВ НАВЧАННЯ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ В ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ Інклюзивне навчання Т. П. Момоток, завідувач кабінету з інклюзивного та інтегрованого навчання ЧОІПОПП ЧОР |
СПЕЦИФІКА СОЦІАЛІЗАЦІЇ СТУДЕНТІВ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ В УМОВАХ УНІВЕРСИТЕТУ ... |
|
Управління освіти Чернівецької міської ради Центр практичної психології і соціальної роботи Шановні педагоги! Дане дослідження проводиться з метою вивчення Вашої думки про можливості впровадження інклюзивної освіти в закладах... |
Соціально-психологічна та педагогічна реабілітація дітей з особливими потребами Проблема соціально-педагогічної підтримки дітей з різними вадами фізичного і психічного розвитку в нашій країні є актуальною |