Нікопольський професійний ліцей
Соціально - психологічний супровід навчання і розвитку молоді
з особливими потребами в Нікопольському професійному ліцеї
2015 р.
Зміст
І . Особливості навчання та розвитку дітей з особливими потребами.
1.1 Характеристика системи спеціального навчання (інклюзії) в Україні.
1.2 Впровадження соціально психологічного супроводу дітей з особливими потребами.
1.3 Якісний аналіз учнів з особливими потребами Нікопольського професійного ліцею.
ІІ. Робота практичного психолога з учнями з особливими потребами в НПЛ.
2.1. Основні компоненти діяльності практичного психолога в системі соціально-психологічного супроводу дітей з особливими потребами в НПЛ
2.2 Розробка корекційно-розвивальних занять для учнів, що мають особливі потреби.
ІІІ. Особливості психолого-педагогічного супрововоду з боку майстрів виробничого навчання та сімей учнів з особливими потребами.
3.1. Педагогічний колектив, як складова психолого-педагогічного супрводу учнів в спеціалізованих групах.
3.2. Проблеми родинного виховання дітей з особливими освітніми потребами
Висновок
Додатки:
Програма корекційно-розвивального тренінгу «Це – я, поглянь на мене!»
Фотозвіт
Вступ
Одним із головних завдань сучасної системи освіти - є створення умов для розвитку кожної дитини з урахуванням її здібностей і потреб. Кількість дітей, які мають особливі потреби через вади психофізіологічного розвитку, на жаль, що року зростає. Саме такі соціальні інститути як сімья та навчальні заклади можуть наблизити розвиток такої дитини до нормального, за умови правильно сланованої спільної стратегії психолого-педагогічного супроводу.
Завдання психолого-педагогічного супроводу в системі професійно – технічної освіти – допомогти налагодити взаємодію підлітка, шо має проблеми розвитку, з усіма учасниками навчально-виховного процессу, здобути навички для майбутньої професії та повноцінно адаптуватись в суспільстві після випуску.
В Нікопольському професійному ліцеї функціонують дві групи, в яких навчаються учні, які мають діагноз «легка розумова відсталість» та щороку навчається близько 10 учнів – інвалідів в загальних групах. Тому питання систематизації роботи з підлітками, що мають особливі потреби для психологічної служби ліцею є атуальним.
Дана робота є збірником теоретичних та практичних напрацювань психологічної служби з категорією учнів, що мають відхилення в психофізіологічному розвиту. Робота складається з трьох теоретичних частин, в яких розкрито сутність інклюзивної освіти в Україні та конкретно в Нікопольськогому професійному ліцеї, особливості психолого-педагогічного супроводу даної категорії дітей та їх сімей; додано практичний матеріал у вигляді програми корекційно-розвивального тренінгу для учнів з особливими потребами, розроблений психологом НПЛ.
Матеріали можуть бути використані практичними психологами, соціальними педагогами, методистами, майстрами виробничого навчання, класними керівниками в роботі з учнями з особливими потребами.
І . Особливості навчання та розвитку дітей з особливими потребами.
Характеристика системи спеціального навчання (інклюзії) в Україні.
Одним із головних завдань сучасної системи освіти - є створення умов для розвитку кожної дитини з урахуванням її здібностей і потреб. На сьогодні в Україні значно зросла кількість дітей з особливими потребами, тобто з порушеннями нормального розвитку: якщо у середині XX ст. 60— 70 % новонароджених були практично здоровими, то сьогодні до 40—50 % дітей вже від народження мають певну схильність до змін у розвитку. Їх розвиток може бути наближений до нормального лише за умови правильного виховання і спеціального підходу до навчання, але ні в якому разі не можна їх ізолювати від суспільства.
Систему спеціального навчання застосовують щодо дітей таких категорій:
- з відхиленнями у психофізичному розвитку. Мають незначні відхилення у розвитку аналізаторів (слуху, зору). Порушення мовлення: системні (алалія, афазія , дислалія); порушення читання і письма (дислексія, дисграфія); темпоритмічні порушення мовлення (заїкання) тощо;
- з порушенням інтелекту (розумово відсталі діти): діти з відносно легкою, неглибокою розумовою відсталістю.
- з обмеженими можливостями здоров’я. Порушення у розвитку цих дітей надають їм особливий статус, тобто певні пільги (за традиційною термінологією — діти-інваліди);
- з особливими освітніми потребами. Це педагогічно запущені (занедбані) діти, частіше вихованці спеціалізованих інтернатів та дитячих будинків.
Діти з порушеннями розвитку та педагогічною занедбаністю мають спільні специфічні труднощі у засвоєнні знань. Дані труднощі обумовлені характером і мірою вираженості відхилень, умовами соціально-педагогічного оточення на ранніх етапах розвитку. Спільними проблемами цих дітей є соціальна дезадаптованість: низький рівень пізнавальних психічних процесів (уваги, сприймання, мислення, пам’яті); не сформованість мотиваційної та емоційно-вольової сфер; знижена довільність психічних процесів, діяльності та поведінки; труднощі оволодіння мовою; відхилення у сприйманні, осмисленні та використанні інформації з навколишнього середовища.
Дітям із вродженими і набутими вадами розвитку та педагогічною запущеністю потрібні спеціальні умови виховання і навчання, спрямовані на оптимальне засвоєння знань, просування у загальному розвитку і соціалізації.
Учні даної категорії потребують пристосування освітнього простору до їх індивідуальних особливостей, надання якісних освітніх послуг. Навчання зазначеної категорії учнів передбачає використання особистісно орієнтованих підходів у навчально - виховному процесі, застосування індивідуальних, групових форм роботи, враховуючи вплив різних видів розладів і хвороб на процес навчання. Пріоритетними напрямами роботи є сприяння соціальному, емоційному та когнітивному розвитку кожного з учнів, з тим, щоб вони відчували себе не потворними, а повноцінними учасниками суспільного життя.
У більшості країн Західної Європи освітня політика вже тривалий час зорієнтована на практичне втілення інклюзивної форми навчання, принцип якої – освіта для всіх без винятку. Як свідчать науково-педагогічні джерела, паростки інклюзиву в Україні з’явилися ще у 90-х роках ХХ століття. Ініціаторами починання були громадські організації. Матеріали Саламанкської декларації і програми щодо навчання дітей з особливими освітніми потребами “інклюзивне навчання” визначають як систему освітніх послуг в умовах загальноосвітнього закладу, що базується на принципі забезпечення основоположного права дітей на освіту та права навчатися за місцем проживання”. Документ “Міжнародні консультації з питань раннього навчання дітей з особливими освітніми потребами” зазначає, що “інтеграція визначається як зусилля, спрямовані на введення дітей у регулярний освітній простір. Інклюзія – це політика і процес, які дають змогу всім дітям брати участь у всіх програмах”.
Базовими засадами інклюзивної освіти є:
— рівний доступ до суспільства для всіх людей, у тому числі й з обмеженими можливостями, на основі однакових громадянських прав, свобод, привілеїв;
— забезпечення рівних можливостей для відповідального вибору в житті;
— створення для дітей з особливими потребами можливостей реабілітації у природному соціальному оточенні;
— ефективну взаємодію освітніх закладів з батьками або особами, що їх замінюють, залучення їх до навчального процесу;
— партнерство педагогів, батьків, психологів, соціальних працівників у оцінюванні потреб і перспектив розвитку дитини, визначенні індивідуальної програми її виховання і навчання.
У жовтні 2010 року Міністерство освіти і науки України затвердило «Концепцію розвитку інклюзивної освіти», яка передбачає необхідне навчально-методичне забезпечення освітнього процесу в умовах інклюзивного навчання та здійснення відповідних інституційних змін.
Окрім об'єктивних чинників, інтегрування дітей з особливими потребами у суспільство ускладнює непідготовленість суспільства до їх сприйняття. Спостерігаються непоодинокі випадки, коли таким дітям відмовляють у прийнятті до навчального закладу через упереджене ставлення до них. З другого боку, до дітей з особливими освітніми потребами часто виявляють надмірну турботливість, що відповідно до європейських стандартів не є рівністю умов. Водночас залишається низьким рівень поінформованості суспільства про інклюзивну систему освіти.
Впровадження соціально психологічного супроводу дітей з особливими потребами.
Для забезпечення якісного соціально- психологічного супроводу дітей з особливими потребами, необхідно чітко визначити рівень розвитку кожного учня, його актуальні та потенційні можливості, потреби та життєві орієнтації.
Для майстра виробничого навчання першочерговим завданням є - ознайомлення з характеристикою дитини, яку надав інтернатний заклад, індивідуальне знайомство з кожним учнем, його батьками або особами, що їх замінюють.
Психолог має тримати під контролем рівень адаптованості учнів, їх емоційний стан, проводити корекційно- відновлювальні заходи з учнями, та вести психолого- просвітницьку діяльність з педагогічним колективом.
Медичний працівник має вести постійний нагляд за даною категорією учнів, та надавати необхідну медичну допомогу в разі потреби.
Викладачі, які ведуть предмети в групах даної категорії учнів, мають опиратися в своїй роботі на індивідуальний підхід до навчання, який базується на основних принципах інклюзивної освіти.
Педагогічний аспект має дуже велике значення для всього процесу реабілітації, для успішної інтеграції дитини в суспільство. У процесі навчання й виховання відбувається соціалізація особистості, накопичення нею життєвого досвіду, знань, підготовка до активної участі у всіх сферах діяльності. Отже, важливим напрямом роботи в системі спеціальної освіти є її взаємодія зі сферами охорони здоров’я та соціального забезпечення.
Важливим фактором для учнів професійно-технічного навчального закладу є те, що в ліцеї вони не просто навчаються, а й здобувають навички для майбутньої професії. Тому необхідно усунути причини, які заважають учням навчатися, а також завчасно з’ясувати, чи не стануть вони на заваді професійної діяльності.
Завдання соціально-психологічного супроводу – допомогти налагодити взаємодію дитини, шо має проблеми розвитку, з усіма учасниками навчально-виховного процесу.
Таким чином, супровід розглядається як цілісна діяльність, командна взаємодія (викладачів, майстрів в/н, батьків, або осіб що їх замінюють, практичного психолога, медпрацівника).
1.3. Якісний аналіз учнів з особливими потребами Нікопольського професійного ліцею.
В Нікопольському професійному ліцеї на даний момент навчаються учні з особливими потребами за такими категоріями:
І . Учні, які навчаються у загальних групах,за професіями які самостійно обрали, отримують повну загальну середню освіту :
діти – інваліди ( порушення фізіологічного розвитку – вади слуху, опорно-рухового апарату, епілепсія тощо), які мають встановлену групу інвалідності;
діти з незначними порушеннями фізичного розвитку (порушення мовлення, зору, реабілітація після травм та операцій тощо), без встановлення інвалідності;
педагогічно запущені діти, які не мають відхилень у фізичному чи психічному розвитку (не сформованість навчальних навичок, стійке перекручування уявлень, невпорядкованість почуттів та емоцій, відсутність суспільно-значимих поведінкових навичок тощо).
ІІ. Учні, які вступили на навчання зі спеціалізованих шкіл-інтернатів міста Нікополь та області, мають діагноз «легка розумова відсталість».
В НПЛ функціонують дві групи для даної категорії учнів, вони навчаються за спеціалізованою програмою протягом двох років по професії «Маляр, штукатур» Адаптація до навчального процесу проходить повільно.Особливістю освітньої програми даних груп є відсутність окремих базових загальноосвітніх предметів таких як математика, фізика, хімія тощо. Саме практичні спеціалізовані предмети займають більшу частину навчального процесу, серед них малярні, штукатурні роботи, креслення, охорона праці. Увага загострюється на засвоєнні кожної теми.
Загальна кількість учнів з особливими потребами обох категорій в Нікопольському професійному ліцеї перевищує 10% від всього контингенту.
Учням з особливими потребами приділяється більше уваги зі сторони педагогів, психолога адміністрації, ведеться посилений соціально-психологічний супровід. Серед них є діти – сироти, діти позбавлені батьківського піклування , є учні, які проживають в родинах, що опинились у тяжких життєвих оставинах. Такі діти окрім обов’язкової стипендії отримують додаткову матеріальну допомогу, витрати якої та умови проживання контролюється майстрами в/н та адміністрацією. Ведеться тісна співпраця з соціальними службами міста та району.
Учні з особливими потребами, за їх бажанням залучаться до участь у загальноліцейних заходах, спортивних змаганнях, конкурсах професійної майстерності. Незалежно від досягнутого результату, їх участь відзначається на рівні з іншими дітьми.
По закінченню навчання, діти з особливими потребами працевлаштовуються на підприємства замовника за отриманою спеціальністю.
Актуальною проблемою роботи з дітьми з особливими потребами є їхня інтеграція в суспільство відповідно до визначених міжнародними законодавчими документами прав кожної дитини на життя, захист, освіту тощо.
Усі випускники навчальних закладів мають гарантоване Конституцією України право на вільне обрання професії і працю, але молоді з особливими потребами дуже важко конкурувати з однолітками, що володіють кращими фізичними можливостями.
Система соціально-психологічного супроводу Нікопольського професійного ліцею направлена не лише на сприяння в отриманні професії, але й на підготовку учнів до реалій сучасного світу з важкими економічними умовами, надає можливість набути навичок гармонійної взаємодії з навколишнім середовищем.
ІІ. Робота практичного психолога з учнями з особливими потребами в НПЛ.
2.1. Основні компоненти діяльності практичного психолога в системі соціально-психологічного супроводу дітей з особливими потребами в НПЛ
В процесі навчання учні з особливими потребами стикаються з різного роду психологічними бар'єрами, що визначає необхідність створення особливих умов для підготовки цієї групи учнівської молоді. Це, перш за все - організація соціально-психологічної підтримки учнів.
Психологічній супровід - це галузь діяльності практичного психолога, який направлений для сприяння конкретній особистості у вирішенніширокого кола проблем, породжених життям людини у соціумі.
Виділяють два поширених шляхи психологічного супроводу учнів у ПТНЗ:
виявлення закономірностей особистісного потенціалу підлітка у рамках комплексної програми з урахуванням його вікових особливостей;
створення умов (загальні, навчальні, розвивальні та виховні принципи; освітні технології тощо)для розвитку цього потенціалу.
Для реалізації даних напрямків в Нікопольському професійному ліцеї практичним психологом ведеться наступна робота з учнями з особливими потребами:
1. Психологічна діагностика. Вона дає можливість отримати необхідну
інформацію про особистість учня, його розвиток, потенціальні можливості, потреби, життєві цінності. Накопичена інформація діагностичної роботи допомагає забезпечити контроль за динамікою психічного розвитку учнів, розробити програму подальшої роботи, розв'язати актуальні психологічні проблеми при організації навчально - виховного процесу.
У діагностичній роботі з даною категорією учнів практичний психолог Нікопольського професійного ліцею спирається на Діагностичні мінімуми
№ 1 – 4, рекомендовані Навчально-методичним центром професійно-технічної освіти Дніпропетровської обл. Найбільш активно в групах, де навчаються учні з особливими потребами застосовуються методики:
Психогеометрична самооцінка особистості (С. Делінгер в адаптації А.А. Алексєєва, Л.А. Громова);
«Дослідження темпераменту у підлітка» Г. Айзенка;
Опитувальник «Особливості вашої поведінки»;
«Інтегральна самооцінка особистості»;
«Самооцінка психічних станів»;
«Дослідження соціальної адаптованості»;
«Вивчення соціалізації особистості учня»;
«Стрес – тест»;
Опитувальник «Мій шлях широкий» (для визначення психологічної готовності до трудової діяльності);
Тест-опитувальник «Наскільки ти адаптований до життя».
Прогностична діяльність. Даний вид роботи має на меті перебудувати освітнє середовище, спроектувати зміст і напрямки індивідуальної навчальної стратегії супроводу і розвитку учня, створити сприятливі умови для задоволення освітніх і розвивальних потреб учнів, а також їх самопізнання та самореалізації, що тісно пов'язані з навчальною діяльністю.
Прогностична діяльність здійснюється через наступні заходи:
психолого-медико-педагогічний консиліум (ПМПК), який дозволяє об’єднати інформацію про окремі складові навчання і розвитку учнів з особливими потребами, побудувати взаємостосунки усіх учасників освітнього процесу.
річне планування роботи з урахуванням системи роботи з дітьми з особливими потребами;
ведення індивідуальної психологічної картки учня;
розробка програм превентивної, корекційно - відновлювальної та розвивальної роботи з дітьми з особливими потребами, з учнівськими колективами, педагогами та батьками;
Превентивна та розвивально-корекційна робота як конкретна допомога, що супроводжується психологічною підтримкою учнів у процесі взаємодії з освітнім середовищем.
- консультаційна робота для учнів, викладачів, майстрів в/н;
- проведення тренінгових занять для учнів, в групах яких навчаються учні
з особливими потребами: «Мій шлях», «Це - я, поглянь на мене», тренінги зниження тривожності, подолання конфліктності, покращення психологічного клімату в групах.
- лекторії, круглі столи та години спілкування для педагогів та батьків.
4. Консультативна та просвітницька робота. Індивідуальна та групова робота із учнями, спрямована на:
- вирішення психологічних проблем та набуття необхідних навичок;
- ефективну адаптацію до умов навчання;
- виявлення труднощів взаємодії і налагодження взаєморозуміння та співпраці; виявлення конфліктних ситуацій, що виникають у навчальних групах, та сприяння їх вирішенню;
- сприяння у подоланні негативного впливу вад розвитку на навчання та соціалізацію.
Особливість роботи практичного психолога з учнями з особливими
потребами полягає у створенні таких соціально-педагогічних умов, які сприятимуть внутрішній саморегуляції підлітка, досягненню ним своїх цілей, реалізації різних типів поведінки, гнучкої адаптації.
Необхідно створити атмосферу безпеки, в якій відсутнє зовнішнє оцінювання.
Учень з особливими потребами, що адекватно оцінює своє становище і усвідомлює свою індивідуальність, досягає душевного і психічного здоров’я, стає соціально повноцінною особистістю.
Тільки за таких умов підліток може виявити себе нестандартно, по-новому, творчо. Завдяки творчості молода людина діє продумано, прагне до самостійності, гармонійності. Разом з тим самоактуалізація не може бути реалізована без емпатійного розуміння і прийняття іншою людиною, тобто взаємодії з нею.
Завдяки ефективній системі психолого-педагогічного супроводу, учні з особливими потребами Нікопольського професійного ліцею досягають високих результатів:
перші місця у спортивних змаганнях і спартакіадах;
участь у загальноліцейних, міських заходах, святкових концертах;
участь у виставках прикладного мистецтва, тижнях професійної майстерності , тощо.
2.2. Розробка корекційно-розвивальних занять для учнів, що мають особливі потреби.
В Нікопольському професійному ліцеї впроваджена ефективна система соціально-психологічного супроводу учнів з особливими потребами, так як їх кількість кількість перевищує 10 % від загального контингенту.
Досвід роботи з даною категорією учнів показує, що роботу як педагогів, майстрів виробничого навчання так і практичного психолога необхідно будувати на врахуванні індивідуальних особливостей кожної дитини. Характер вад в розвитку підлітків дуже різнобічний, тому і спектр проблем, що виникають в ході навчання – досить широкий.
Психологічна корекція — це діяльність практичного психолога, спрямована на певні психологічні структури з метою забезпечення повноцінного розвитку і функціонування дитини. Це обґрунтована дія на внутрішній світ людини, конкретні прояви, бажання, переживання, пізнавальні процеси і дії.. При визначенні основної мети і завдань психологічної корекцій важливо пам'ятати положення Л. Виготського про створення зони найближчого розвитку особистості і діяльності дитини як основний зміст корекційної роботи.
Перед практичним психологом Нікопольського професійного ліцею постало актуальне завдання – розробка корекційно-розвивальної програми тренінгу, враховуючи конкретні проблеми та індивідуальні особливості учнів саме нашого ліцею.
Реалізація даного завдання здійснювалась на основі результатів групової та індивідуальної діагностики, інформації, отриманої на засіданні психолого-медико-педагогічного консиліуму та особистих запитів від учнів з особливими потребами і їх батьків.
В ході проведеної роботи були виявлені наступні проблеми учнів з особливими потребами:
Рівень тривожності високий – 53% учнів;
Самооцінка занижена – у 32% учнів;
Самооцінка завищена – у 40% учнів;
Високий рівень фрустрації – 61% учнів;
Високий рівень агресивності – 25% учнів;
Високий рівень ригідності мислення – 69% учнів.
За даними результати можна зробити висновок, що в учнів з особливими потребами в Нікопольського професійного ліцею найбільш поширеними є проблеми в емоційній та когнітивно-рефлексивній сфері особистості.
Розробка корекційно-розвивальної програми тренінгу під назвою «Це – я, поглянь на мене» (дод.1) відбувалась, враховуючи отримані результати діагностики.
В тренінгу приймали участь 9 учнів, які мають показання до корекції та 3 учні за власним бажанням, з них 8 учнів, які навчаються в спеціалізованих групах, мають діагноз «легка розумова відсталість» та 4 учні із загальних груп, але мають відхилення фізичного розвитку.
Заняття проходили два рази на тиждень, протягом 40 хв. після уроків.
Завдання корекційно-розвивального тренінгу «Це – я, поглянь на мене»:
Навчання прийомам оволодіння своїм емоційним станом;
Розширення можливостей формуванням умінь і навичок, необхідних для успішного виконання діяльності;
Перебудова самооцінювання і структури мотиваційної сфери підлітка.
Формування рефлексивних навичок;
Спонукання до співпраці у груповій роботі;
Зняття емоційного напруження;
Виховання бажання до самовдосконалення.
Після завершення тренінгу очікується зниження рівня тривожності в учнів, покращення показників самооцінки, налагодження емоційної сфери, покращення психологічного клімату в групах.
|