|
|
Скачати 105.37 Kb.
|
|
УДК – [373.3:376]-056.26 В. Антонюк, к.пед.н., доцент кафедри педагогіки дошкільної та початкової освіти Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки Н. Антонюк аспірант кафедри педагогіки дошкільної та початкової освіти Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки АДАПТАЦІЯ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ ДО НАВЧАННЯ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ В статті розглянуто особливості адаптації дітей з особливими потребами до навчання в початковій школі. Ключові слова: початкова школа, діти з особливими потребами, шкільна адаптація, педагогічна підтримка. Постановка наукової проблеми та її значення. У сучасних умовах економічних і соціокультурних трансформацій, суперечності соціальної дійсності одним з найбільш важливих питань, що вимагають рішення не тільки на державному рівні, але і в освітніх системах, є підтримка дітей з обмеженими можливостями здоров'я, забезпечення рівних з іншими можливостей і умов отримання якісної освіти, соціалізації і інтеграції в дитячий колектив. Національна доктрина освіти націлює педагогів на забезпечення індивідуалізації освіти, особисто-орієнтоване навчання і виховання. Питання виховання і навчання дітей з обмеженими можливостями в останнє десятиліття є предметом пильної уваги з боку психолого-педагогічної науки. При цьому найбільш складно вирішувана проблема таких дітей, з погляду багатьох дослідників, пов'язана із забезпеченням умов їх адаптації до шкільного навчання. Це пов'язано з щорічним збільшенням кількості дітей, що мають інвалідність, а також їх положенням, коли "нормою" для таких дітей є ізоляція від однолітків, обмеження в спілкуванні і інших видах діяльності і, як наслідок, невпевненість в собі, страх перед життєдіяльністю в суспільстві здорових дітей і дорослих. Аналіз наукових досліджень із цієї проблеми. Проблемами адаптації особистості займалися такі вчені як Г.Балл, Р.Буре, А.Реан, А.Кудашев. Так, зокрема, проблемами адаптації дітей до початкової школи займалися такі науковці як Л.Божович, Л.Виготський, І.Бех, С.Максименко, О.Савченко. Метою статті є висвітлення актуальних проблем адаптації дітей з особливими потребами до навчання в початковій школі. Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих результатів дослідження. Термін "адаптація" (від лат. аdaptatio – пристосування) широко застосовується як теоретичне поняття в різних наукових областях. До педагогіки термін увійшов порівняно недавно. Вживання поняття "адаптація" в якості "звикання", "пристосування" індивіда до умов життя і діяльності почало упроваджуватися в педагогічний лексикон вслід за розробкою поняття "соціальна адаптація". Ми дотримуємося погляду, що як і діти повинні бути підготовлені до школи так і школа повинна бути готова учити, розвивати і любити самих різних дітей, приймати і розуміти їх такими, які вони є, і допомагати їх особовому зростанню і розвиткові [2]. Адаптація до школи – перебудова пізнавальної, мотиваційної і емоційно-вольової сфер дитини при переході до систематичного організованого шкільного навчання. Під час вступу до школи корінним чином змінюються умови життя і діяльності дитини; ведучою стає учбова діяльність. Режим шкільних занять вимагає набагато вищого, ніж в дошкільному дитинстві, рівня довільності поведінки. Необхідність налагоджувати і підтримувати взаємостосунки з педагогами і однолітками в ході спільної діяльності вимагає розвинених навиків спілкування. В зв'язку з цим особливої важливості набуває готовність до шкільного навчання, яка повинна бути сформована у старших дошкільників. Діти, що мають достатній досвід спілкування, з розвиненою мовою, сформованими пізнавальними мотивами і умінням довільно-вольової регуляції поведінки, легко адаптуються до шкільних умов. Утруднення, що виникають унаслідок недостатньої готовності до школи, можуть бути причиною дезадаптації дитини. Нездатність до адекватної поведінки і невдачі в учбовій діяльності, закріплюючись, сприяють виникненню так званих шкільних неврозів [1]. Виявами дезадаптації у початковий період навчання в школі є: 1) швидка втомлюваність; 2) значний спад працездатності на кінець дня та тижня; 3) підвищена тривожність, плаксивість; 4) неадекватна поведінка; 5) невміння будувати стосунки з дітьми та дорослими; 6) неуспішність у навчанні. У вітчизняній літературі [1,3] розглядається широкий спектр чинників, що впливають на успішність періоду адаптації і, як правило, виділяється дві основні групи: екзогенні (зовнішні) і ендогенні (внутрішні). До зовнішніх чинників, що здійснюють вплив на розвиток дитини, відносяться екологічні і соціокультурні. До соціокультурних факторів належать: 1) сімейні (стиль сімейного виховання, психологічний клімат в сім'ї); 2) педагогічні (кваліфікація педагогічних кадрів, відповідність методик навчання віковим і функціональним можливостям першокласників, наявність відповідних знань у батьків, раціональність режиму дня і т.д.); 3) психолого-педагогічні (система характеристик психічного стану і поведінки дитини: пізнавальної сфери, емоційно-вольового і мотиваційного розвитку; відносин дитини до світу, до самої себе; особливості поведінки в учбових і позаучбових шкільних ситуаціях). Аналіз літератури дозволив нам виділити в розумінні "адаптації" дві групи характеристик. І.Динамічні характеристики: 1) це процес, тобто спостерігається розвиток даного явища; 2) цей процес обмежений в часі; 3) цей процес неоднорідний по своїй структурі, тобто має стадії розвитку. ІІ. Характеристики розвитку: 1) це взаємний процес, тобто зміни, відбуваються і в дитині, і в оточуючому її середовищі; 2) кінцевою метою цього процесу є зміни, направлені на розвиток особистості. Спостереження за школярами перших класів показали, що соціально-психологічна адаптація дітей до школи може проходити по-різному. Більшість дітей (56%) адаптуються до школи протягом перших двох місяців навчання. Ці діти відносно швидко вливаються в колектив, освоюються в школі, набувають нових друзів в класі, у них майже завжди гарний настрій, вони спокійні, доброзичливі, добросовісні і без видимих зусиль виконують всі вимоги вчителя. Іноді у цих дітей спостерігаються складнощі або в контактах з дітьми, або у відносинах з вчителем, оскільки їм ще важко виконувати всі вимоги правил поведінки: хочеться побігати на перерві або поговорити з товаришем, не чекаючи дзвінка і т.д. Але до кінця жовтня трудності цих дітей, як правило, нівелюються, відносини нормалізуються, дитина повністю освоюється з новим статусом учня, з новими вимогами, з новим режимом, він стає учнем. Друга група дітей (30%) має триваліший період адаптації, період невідповідності їх поведінки вимогам школи затягується, діти не можуть прийняти ситуацію навчання, спілкування з вчителем, дітьми, вони можуть гратися на уроках або з'ясовувати відносини з товаришем, вони не реагують на зауваження вчителя або реагують сльозами, образами. Як правило, ці діти зазнають труднощі і в освоєнні навчальної програми. Лише до кінця першого півріччя реакції цих дітей стають адекватними вимогам школи, вчителя. Третя група (14%) – діти, у яких соціально-психологічна адаптація пов'язана із значними труднощами, крім того, вони не освоюють учбову програму, у них наголошуються негативні форми поведінки, різкий прояв негативних емоцій. Саме на таких дітей найчастіше скаржаться вчителі, батьки, вони "заважають працювати в класі". Аналізуючи процес адаптації першокласників до школи, доцільно виділити ті його форми, знання яких дозволить реалізувати ідеї спадкоємності в роботі вихователя дошкільної установи і вчителя загальноосвітньої школи. 1. Адаптація організму до нових умов життя і діяльності, до фізичних і інтелектуальних навантажень. В даному випадку рівень адаптації залежатиме від віку дитини, яка пішла в школу; від того, чи відвідував він дитячий садок або його підготовка до школи здійснювалася в домашніх умовах; від ступеня сформованості морфофункціональних систем організму; рівня розвитку довільної регуляції поведінки і організованості дитини; від того, як змінювалася ситуація в сім'ї. 2. Адаптація до нових соціальних відносин і зв'язків відноситься більшою мірою до просторово-часових відносин (режим дня, особливе місце для зберігання шкільного приладдя, шкільної форми, підготовка уроків, зрівнювання дитини в правах із старшими братами, сестрами, визнання його "дорослості", надання самостійності і ін.); особово-смисловим відносинам (відношення до дитини в класі, спілкування з однолітками і дорослими, відношення до школи, до самому себе як що вчиться); до характеристики діяльності і спілкування дитини (відношення до дитини в сім'ї, стиль поведінки батьків і вчителів, особливості сімейного мікроклімату, соціальна компетентність дитини і ін.). 3. Адаптація до нових умов пізнавальної діяльності залежить від:
Для хворої дитини дуже важливо навчитися контактувати із здоровими дітьми. Без цього соціалізація відбувається значно важче. Діти з обмеженими можливостями, що не мають глибокої патології, за умови надання їм адекватної і своєчасної соціально-педагогічної допомоги можуть успішно навчатися і розвиватися в умовах масової загальноосвітньої школи. Як правило, діти з обмеженими можливостями, пов’язаними із здоров'ям зараховуються в ті класи, які працюють за традиційними масовими програмами. Інтегроване навчання ґрунтується на дидактичних принципах спеціальної і загальної освіти. Воно повинне носити виховний і розвиваючий характер, що в першу чергу припускає формування етичних уявлень і понять, виховання адекватних способів поведінки, включення всіх учнів в начальну діяльність, яка сприяє розвитку їх психічних функцій, самостійності. Комплексний аналіз теорії і практики навчання і виховання дітей з обмеженими можливостями дозволяє сьогодні говорити про те, що одним з найбільш важливих і ефективних засобів соціальної адаптації вказаної категорії дітей в школі повинна стати система педагогічної підтримки. Поняття "педагогічна підтримка" в науку було введене О.С. Газманом. Він розглядав її з погляду процесу індивідуального розвитку і саморозвитку дитини, а предметом педагогічної підтримки вважав процес сумісного з дитиною визначення його власних інтересів, цілей, можливостей і шляхів подолання перешкод або проблем навчання, самовиховання, спілкування, способу життя [1]. В значній мірі педагогічна підтримка дітей з обмеженими можливостями і є та допомога, що забезпечується спільними педагогічними зусиллями із залученням широкого кола фахівців (лікарів, психологів, соціальних педагогів, дефектологів, логопедів і інших), яка виявляється дитині в освітньому просторі школи. Її характеризують, перш за все, цілеспрямованість, організованість, багатоаспектність, мобільність, професійність (компетентність). Педагогічна допомога виходить з насущних проблем дитини, що має проблеми здоров'я, і реалізується в значній мірі з позицій соціально-педагогічної діяльності, яка визначається як "безперервний педагогічно доцільний організований процес соціального виховання з урахуванням специфіки розвитку особистості людини з особливими потребами на різних вікових етапах, в різних шарах суспільства і за участю всіх соціальних інститутів і всіх суб'єктів виховання і соціальної допомоги" [3]. Система педагогічної підтримки в процесі навчання і виховання дітей з обмеженими можливостями повинна базуватися на наступних принципах: • принцип компетентності; • принцип взаємозв'язку в роботі фахівців; • принцип взаємодії з батьками; • принцип поєднання індивідуального підходу з груповими формами роботи; • принцип щоденного обліку психофізичного стану дитини при визначенні об'єму і характеру занять, що проводяться з ним; • принцип пріоритетного формування якостей особи, необхідних для успішної соціальної адаптації і інтеграції; • принцип поєднання роботи по розвитку порушених функцій і формування прийомів їх компенсації. Які ж ознаки успішної адаптації дітей з особливими потребами до навчання в початковій школі. По-перше, це задоволеність дитини процесом навчання. Йому подобається в школі, він не випробовує невпевненості і страхів. Друга ознака – наскільки легко дитина справляється з програмою. Якщо школа звичайна і програма традиційна, а дитина випробовує утруднення при навчанні, необхідно підтримати його у важкий момент, не критикувати надмірно за повільність, а так само не порівнювати з іншими дітьми. Якщо програма складна, та ще і припускає вивчення іноземної мови – уважно стежте, чи не є таке навантаження для дитини надмірним. Краще вчасно відкоректувати це, інакше почнуться проблеми із здоров'ям. Можливо, в іншому класі, з меншим навантаженням, дитина відчує себе комфортніше? Дуже важливо на першому етапі вселити в школяра упевненість в успіх, не давати йому піддаватися смутку ("У мене ніщо не вийде!"), інакше боротися з апатією ви будете дуже довго. 3) Наступна ознака успішної адаптації – це ступінь самостійності дитини при виконанні ним учбових завдань, готовність вдатися до допомоги дорослого лише після спроб виконати завдання самому. Частенько батьки дуже старанно "допомагають" дитині, що викликає деколи протилежний ефект. Учень звикає до сумісного приготування уроків і не хоче робити це поодинці. Тут краще відразу позначити межі вашої допомоги і поступово зменшувати їх. 4) Але найважливішим, на наш погляд, ознакою того, що дитина повністю освоїлася в шкільному середовищі, є його задоволеність міжособовими відносинами – з однокласниками і вчителем. Висновки. Соціокультурний прогрес як процес гуманізації відносин між дітьми і суспільством, направлений на збереження духовних традицій людських взаємостосунків і вимагає особливої уваги до представників найменше соціально захищених верств населення, серед яких діти з обмеженими можливостями. Список літератури 1. Аксенова Л.И. Социально-педагогическая помощь лицам с ограниченными возможностями // Специальная педагогика / Под ред. Н.М. Назаровой. – М., 2001. – С. 196. 2. Балл Г.А. Понятие адаптации и его значение для психологии личности // Вопросы психологии. – 1989. №1. – С.92-100. 3. Буре Р. С. Готовим детей к школе: Кн. для воспитателя дет. сада. // Р.С. Буре. –М.: Просвещение, 1987.–96 с. 4. Дікова-Фаворська О.М. Специфічні групи осіб з обмеженими можливостями здоров'я у фокусі соціології /О.М. Дікова-Фаворська. – Житомир: Полісся, 2009. – 488с. Антонюк В., Антонюк Н. Адаптация детей с особенными потребностями к учебе в начальной школе. В статье рассмотрены особенности адаптации детей с особенными потребностями к учебе в начальной школе. Ключевые слова: начальная школа, дети с особенными потребностями, школьная адаптация, педагогическая поддержка. Antonyuk V., Antonyuk N. Adaptation of children with the special necessities to the studies at elementary school. The article discusses the features adaptation of children with the special necessities to the studies at elementary school. Key words: elementary school, children with the special necessities, school adaptation, pedagogical support. |
|
АДАПТАЦІЯ ДІТЕЙ З ОСВІТНІМИ ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ В ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОМУ... РОЗДІЛ ТЕОРЕТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ІНКЛЮЗИВНОГО НАВЧАННЯ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ |
Соціально психологічний супровід навчання і розвитку молоді з особливими... ... |
|
Управління освіти Чернівецької міської ради Центр практичної психології і соціальної роботи Вашої думки про можливості організації навчання дітей з особливими освітніми потребами в загальноосвітніх навчальних закладах міста... |
ПРОБЛЕМА ІДЕНТИЧНОСТІ ОСОБИСТОСТІ СТУДЕНТІВ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ Анотація. У статті виділені і розглянуті соціально-психологічні аспекти розвитку особистості з особливими потребами. Розкриті особливості... |
|
СТВОРЕННЯ УМОВ НАВЧАННЯ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ В ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ Інклюзивне навчання Т. П. Момоток, завідувач кабінету з інклюзивного та інтегрованого навчання ЧОІПОПП ЧОР |
До проблеми формування соціальної компетентності у дітей з особливими потребами У статті аналізуються теоретичні аспекти формування соціальної компетентності у дітей з особливими потребами |
|
Соціокультурна адаптація дітей з особливими потребами в Центрах реабілітації... Забруднене довкілля, хвороби батьків, генетична спадковість, неповноцінне харчування призводить до того, що в Україні з кожним роком... |
Л.І. Тихончук на конференції педагогічних Розділ ІV. Забезпечення психологічного супроводу процесу адаптації дітей до нових умов навчання, робота з дітьми з особливими освітніми... |
|
Н. М. Черноусова Заступник директора з навчальної роботи У статті виділені і розглянуті історичні аспекти ставлення суспільства до людей з особливими потребами. Розкриті особливості навчання... |
СПЕЦИФІКА СОЦІАЛІЗАЦІЇ СТУДЕНТІВ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ В УМОВАХ УНІВЕРСИТЕТУ ... |