|
|
Скачати 3.81 Mb.
|
|
ЛІТЕРАТУРА 1. Корж Н.М. Втілення педагогічних ідей С.Русової // Управління школою. – 2006. – №2. – С. 20-23. 2. Русова С. Вибрані педагогічні твори: У 2 кн. Кн. 1,2 / За ред. Є.І.Коваленко; Упоряд. прим. Є.І.Коваленко, І.М.Пінчук. – К.: Либідь, 1997. Ольга Швачунова, 2 курс соціально-педагогічного факультету. Наук. керівник: ст. викл. Л.В.Разнатовська РОЗВИТОК ДОВІЛЬНОЇ УВАГИ ДОШКІЛЬНИКА У житті і діяльності дитини увага виконує різноманітні функції: активізує потрібні і гальмує небажані на певний момент психічні і фізіологічні процеси; сприяє відбору інформації відповідно до потреб дитини; забезпечує вибіркову, короткочасну або тривалу зосередженість на одному об’єкті або виді діяльності; виконує охоронну функцію, зумовлюючи своєчасне реагування дитини на зміни у навколишньому середовищі та в собі. З нею пов’язані спрямованість і вибірковість пізнавальних процесів, зокрема, точність і деталізація сприймання, міцність і вибірковість пам’яті, спрямованість і продуктивність мислительної діяльності. Довільна увага виконує важливу роль у навчальній, трудовій, ігровій діяльності дитини. Мета нашого дослідження – з’ясувати особливості та умови розвитку довільної уваги в дошкільному віці. У психології існує неоднозначне ставлення до визначення уваги. Вчені (Н.Ланге, С.Рубінштейн та ін.) стверджують, що увага не існує як особливий, незалежний процес, що вона виступає лише як сторона або момент будь-якого іншого психологічного процесу або діяльності людини. Іншу позицію висловлюють Л.Виготський, П.Гальперін, Н.Добринін та ін. Автори вважають, що увага є цілком незалежним психічним станом людини, специфічним внутрішнім процесом, що має свої особливості, що не зводяться до характеристик інших пізнавальних процесів. Основи уважності як важливого чинника пізнавальної діяльності формуються в ранньому дитинстві. В онтогенезі спочатку з’являється мимовільна увага, потім довільна і післядовільна, яка включає ознаки мимовільної і довільної уваги. У дошкільному віці всі види і властивості уваги зазнають суттєвих змін, основними серед яких є: розширення обсягу, підвищення стійкості, розвиток здатності до переключення і розподілу. Основне досягнення у розвитку уваги в дошкільному віці полягає у зародженні її нового виду – довільної уваги. Довільна увага як вид уваги виникає внаслідок свідомо поставленої мети і вимагає певних вольових зусиль. Становлення спілкування між дорослим і дитиною – вирішальна умова розвитку уваги дитини, оскільки в перші роки життя дитини її увагу, передусім, привертають об’єкти, включені в спілкування з дорослим. Вирішальним і універсальним засобом організації довільної уваги є мовлення. Спочатку дорослий організовує увагу дитини за допомогою словесних вказівок, пізніше дитина починає самостійно словесно позначати предмети і явища, на які необхідно звертати увагу. Із розвитком планувальної функції мовлення дитина набуває здатності попередньо зосереджувати свою увагу на діяльності, що має відбутися, формулювати її складові. Розвиток довільної уваги пов’язаний з появою у дошкільника гальмівної функції волі. Дитина докладає зусиль до того, щоб втримати свою увагу на важливому, намагається зменшити залежність своєї уваги від зовнішніх подразників. На розвиток уваги дошкільника впливає ігрова діяльність: розгортання складних і тривалих ігрових сюжетів зміцнює стійкість уваги дитини, сприяє зростанню її довільності. Дошкільне навчання не може вибудовуватися на завданнях, які вимагають постійного напруження довільної уваги, а має охоплювати елементи гри, продуктивні види і форми діяльності, які часто змінюватимуться. У зв’язку з цим у процесі навчання і виховання дітей використовуються дидактичні ігри, ігри-драматизації, спеціальні ігри та вправи на розвиток уваги, котрі стимулюють розумову та рухову активність дітей. Формування довільної уваги дошкільника залежить від характеру діяльності: одноманітність послаблює її, різноманітність посилює. Сприяє розвитку довільної уваги також режим дня, який дисциплінує життєдіяльність дітей, полегшує переключення, розподіл, концентрацію дитячої уваги. Це зумовлено особливостями її нервової системи – переважанням збудження над гальмуванням. Отже, виховання довільної уваги є однією із провідних завдань дошкільної психології та педагогіки і найважливішою умовою підготовки дитини до шкільного навчання. ЛІТЕРАТУРА 1. Люблинская А.А. Детская психология. – К.: Вища школа, 1974. 2. Мухина В.С. Психология дошкольника. Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов и учащихся пед. училищ / Под ред. Л.Л.Венгера. – М.: Просвещение, 1975. 3. Павелків Р.В., Цигипало О.П. Дитяча психологія. Навч. посібник. – К.: Академвидав, 2008. Наталя Цибуляк, 4 курс соціально-педагогічного факультету. Наук. керівник: ст. викл. О.П.Тельчарова ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ПОДОЛАННЯ НЕВПЕВНЕНОСТІ В СОБІ ДІТЬМИ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ Процеси демократизації в Україні, прискорення темпів життя висувають підвищені вимоги до особистісних якостей людини. Сьогоднішньому суспільству потрібна впевнена в собі людина, самостійна, відповідальна, ініціативна. Разом з цим невпевненість є однією з розповсюджених негативних якостей особистості, яка ускладнює процес виховання дітей, їх соціалізацію, породжує числельні труднощі у спілкуванні, у стосунках з оточуючими (ровесниками та дорослими), унеможливлює самореалізацію особистості. З огляду на це, проблема подолання невпевненості є достатньо актуальною для сучасної педагогіки. Вітчизняними психологами та педагогами проблема невпевненості спеціально не вивчалася. Дослідження, проведені останнім часом, переважно розглядали окремі прояви невпевненості, (А.Алексєєва, О.Захаров, Т.Красневська, Я.Коломенський, О.Кульчицька, А.Курпатов, Т.Титаренко). Комплекс невпевненості вчені пов’язують з особливостями її самосвідомості, формуванням у неї оцінки, самооцінки та рівня домагань (Б.Ананьєв, А.Ковальов, М.Лісіна, Е.Савонько, Л.Славіна, Т.Смолєва, В.Столін). Мета дослідження – виявити найбільш ефективні педагогічні умови подолання невпевненості у собі дітьми старшого дошкільного віку. Методи дослідження – аналіз психолого-педагогічної літератури, методика В.Амена, М.Доркі, Р.Теммла “Вибери потрібне обличчя”, методика В.Щур “Сходи”, анкетування батьків та вихователів. У своєму дослідженні ми виходили з того, що невпевненість – складний комплекс психічних проявів, в якому основним вважається негативне емоційне переживання, пов’язане з очікуванням успіху в діяльності чи при контактуванні з оточуючими. Вона пов’язана з такими утворюваннями, як “неадекватна самооцінка” та “тривожність”, оскільки емоційний стан дітей, які виявляють високий рівень тривожності та неадекватну самооцінку є нестабільним. Невпевненість у собі негативно впливає на діяльність дітей, спілкування з однолітками, їхню поведінку. Експериментальна робота проводилася нами в 3 етапи. На констатувальному етапі експерименту ми діагностували прояв невпевненості в поведінці 29% дітей. На етапі формувального експерименту нами реалізовано систему заходів, які здійснювалися в трьох напрямах: перший – робота з батьками (підвищені педагогічної культури батьків відносно даної проблеми); другий напрям – робота з вихователями (ознайомлення з методами, які дозволяють забезпечити розвиток впевненості дитини у своїх можливостях, формування адекватної самооцінки); третій – робота з дітьми, яка була спрямована на подолання невпевненості. Для кожного етапу було розроблено експериментальну програму. Зміст роботи з дітьми передбачав проведення системи спеціальних занять, організацію спільних дитячих ігор, залучення малюків до режисерських ігор, спілкування з дорослими та ровесниками, забезпечення ситуацій успіху у продуктивній діяльності. На заключному етапі експерименту нами проведено контрольні зрізи, які показали значне зменшення прояву невпевненості (з 29% до 17%). Отримані результати дають підставу стверджувати про ефективність нашої роботи. Отже, невпевненість – складний комплекс психічних проявів, в якому основним вважається негативне емоційне переживання, пов’язане з очікуванням успіху в діяльності чи при контактуванні з оточуючими. У старшому дошкільному віці значна кількість дітей може виявляти невпевненість у собі (29%). Ефективними умовами подолання невпевненості у собі є: організація спільних дитячих ігор, залучення дітей до режисерських ігор, спілкування з дорослими та ровесниками, забезпечення ситуацій успіху в продуктивній діяльності. Ці умови мають створюватися як в дошкільному закладі, так і в сім’ї. ЛІТЕРАТУРА
Ірина Орляк, 6 курс соціально-педагогічного факультету. Наук. керівник: к.пед.н., доц. Н.М.Захарова, ПРОФІЛАКТИКА РАННЬОЇ ШКІЛЬНОЇ ДЕЗАДАПТАЦІЇ В УМОВАХ СУЧАСНОГО ДОШКІЛЬНОГО ЗАКЛАДУ На сучасному етапі становлення в Україні громадянського суспільства виняткового значення набуває наукове дослідження й вирішення соціокультурних, соціально-психологічних та особистісних аспектів проблеми подолання шкільної дезадаптації. Дезадаптація – це наслідок низького рівня соціальної адаптації особистості до середовища, яка виявляється у девіантній поведінці та неадекватних психологічних станах (депресія, гіперактивність, уособлення тощо). Вступ дитини до нового соціального інституту означає зміну її соціальної позиції: змінюються соціальні умови, звичайний розклад та спосіб життя. Це спричиняє руйнацію старих стереотипів поведінки і взаємин з оточенням, появу відчуття нестабільності, необхідності засвоєння вимог, які до неї висуваються новими соціальними умовами. Цей період життя насичений неадекватними проявами поведінки, що пов’язано з труднощами адаптації до умов, які змінилися. Дітям не завжди вдається самостійно та успішно подолати стресові ситуації. Тому гостро постають питання надання соціально-педагогічної допомоги в адаптації дошкільника до нових умов, забезпечення його спокою та захищеності, повноцінного психоемоційного та соціального добробуту [2, с.30]. Проблемою шкільної дезадаптації займалися: В.Войтко, Ю.Гільбух, В.Гороховський, В.Каган, Л.Дзюбко, вони аналізували відхилення у навчальній діяльності школяра, які проявлялися у вигляді ускладнень у навчанні, порушенні дисципліни, конфліктності з однолітками [1;с.3]. Метою нашого дослідження було теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити ефективність соціально-педагогічної програми, направленої на подолання дезадаптації дітей до школи. Методи дослідження: аналіз наукових джерел з досліджуваної проблеми; бесіди, анкетування, спостереження, опитування, програма профілактики дезадаптації, елементи артотерапії, ігротерапії. Дослідження здійснювалось у три етапи з розв’язанням таких завдань: – на констатуючому етапі: вивчення соціально-психологічної адаптації дітей до школи; – на формуючому етапі: розробка та апробація соціально-педагогічної програми з попередження дезадаптації дітей до школи в умовах сучасного ДНЗ; – на контрольному етапі: з’ясування ефективності розробленої та впровадженої соціально-педагогічної програми. На підставі результатів констатуючого експерименту було виявлено: 8 дітей – адаптованих до школи; 11 – із неповною адаптацією та 4 – дезадаптованих дітей. Для досягнення мети дослідження застосовувалась “Соціально-педагогічна програма з попередження ранньої шкільної дезадаптації”. Вона складалась із трьох блоків: ознайомлювального; реконструктивно-формувального; закріплювального. Кожен блок містив комплект тренінгових занять, які передбачали реалізацію таких етапів роботи: 1) привітання, ознайомлення з темою тренінгу; 2) вправи на психоемоційне входження в тренінг; 3) розкриття теми тренінгу за допомогою ігор, етюдів, розігрування та аналізу проблемних ситуацій, розвивальні вправи; 4) заключна частина, вправи-етюди та релаксація. Результати контрольного експерименту показали, що кількість дітей адаптованих до школи збільшилась на 5 дітей і складає 13 дітей; Кількість дітей із неповною адаптацією складає – 9 дітей; з рівня дезадаптації до неповної дезадаптації перейшло 3 дитини, після чого кількість дітей з дезадаптацією склала 1 дитина. Отриманні данні, свідчать про позитивний вплив впровадженої соціально-педагогічної програми на емоційне ставлення дітей до школи, мотивацію навчання, розвиток соціальної компетентності та активності, дисциплінованості, комунікабельності, зменшення конфліктності та суперечливості між однолітками, покращення показника адаптованості. ЛІТЕРАТУРА 1. Дзюбко Л.В. Рання шкільна дезадаптація як проблема сучасної початкової школи / Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. – Переяслав-Хмельницький, 2000. – 189 с. 2. Лєскова-Савицька А. Проблема дезадаптації першокласників // Психолог. – №29-32 (77-80), 2003. – С. 30-47. 3. Соціальна педагогіка: Підручник / За ред. проф. А.Й.Капської. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 256 с. Анна Перетятько, 5 курс соціально-педагогічного факультету. Наук. керівник: ст. викладач О.П.Литвин ПРОБЛЕМА статевого вихованнЯ п’ятирічних дітей У сучасних умовах суспільного розвитку надзвичайно гостро постають проблеми соціалізації людини, долучення її до загальнолюдських цінностей, які мали значення у всі часи і закріплені в культурно-історичному досвіді поколінь. Кожний історичний етап вносить свої корективи у розумінні окремих ланок педагогічної системи на всіх рівнях системи освіти в цілому. Важливим напрямком роботи з вивчення нових аспектів входження дитини в світ людських відносин є статеве виховання. Актуальність проблеми статевого виховання дітей дошкільного віку на сучасному етапі визначається, з одного боку, відсутністю диференційованого підходу до дитини згідно з її статевою приналежністю, а, з другої, недостатньою педагогічною підготовленістю педагогів і батьків у питаннях сексуального просвітництва дітей. У вітчизняній педагогіці досліджується проблема статевого виховання. Серйозну увагу у підготовці дітей до майбутнього сімейного життя приділяли В.Абраменкова, Ю.Аркін, Т.Говорун, Д.Колесов, Я.Коломінський, Л.Мухоморина, Т.Репіна, Н.Сільвестрова, Т.Титаренко та інші. Дослідники підкреслювали, що формування у дітей еталонів справжнього чоловіка та жінки і потреби слідувати цим еталонам необхідне не тільки в плані гармонії сексуального розвитку, а і для нормальної та ефективної соціалізації особистості. Метою нашого дослідження було виявлення рівня розвитку статевого виховання п’ятирічних дітей та визначення умов сприятливого розвитку взаємовідносин між хлопчиками і дівчатками. На етапі констатуючого експерименту використовувалася методика “Таємниця” за Я.Коломінським, яка була спрямована на дослідження статусу дитини в групі однолітків. Були отримані такі дані: до першої групи “Зірочки”, які одержали найбільшу кількість виборів, віднесено дві дитини (10%); до другої статусної групи “Переважний” – 5 дітей (25%); “Витіснений” – отримали 12 дітей (60%); “Відсторонений”, яка не отримала жодного вибору (5%). Взаємовибору немає у 9 дітей. У формуючому експерименті ми розробили серію ігор: “Весела гра в слова”, “Поклич ласкаво”, “Герої казок і ми”, “Підбери подарунок”, для того щоб створити умови для розвитку позитивних взаємовідношень між хлопчиками та дівчатками. У результаті проведеної роботи було виявлено, що рівень розвитку статевого виховання п’ятирічних дітей змінився: дітей “Зірочки” збільшилось на 3 дитини (25%); “Переважний” – не змінилось (25%); кількість дітей “Витіснений” зменшилось на 2 дитини (50%); “Відсторонений” – зменшилось до 0. Збільшення дітей “Зірочки” і зменшення “Відсторонений” свідчить про ефективність проведеної роботи. Організація статевого виховання має здійснюватися як цілісна педагогічна система. Робота зі статевого виховання потребує висококваліфікованої підготовки педагогів й педагогічної освіченості батьків. |
|
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Бердянський державний педагогічний... Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 13 травня 2010 року. –... |
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Бердянський державний педагогічний... Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 21 травня 2009 року. –... |
|
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Бердянський державний педагогічний... Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 21 травня 2009 року. –... |
ВІДЕЙ СТУДЕНТІВ БЕРДЯНСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ... Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 квітня 2012 року. –... |
|
ДЕЙ СТУДЕНТІВ БЕРДЯНСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ... Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 15 травня 2008 року. –... |
ЗБІРНИК наукових праць Бердянського державного педагогічного університету... Друкується за рішенням вченої ради Бердянського державного педагогічного університету. Протокол №10 від 04. 05. 2012 р |
|
БЕРДЯНСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ Друкується за рішенням вченої ради Бердянського державного педагогічного університету. Протокол №5 від 01. 03. 2006 р |
Міністерство освіти і науки, молоді і спорту України Сумський державний... Запрошуємо Вас взяти участь у ІІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Сучасні проблеми та перспективи навчання дисциплін... |
|
1 Реалізм Міністерство освіти і науки України ДВНЗ Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет |
України ІНЖЕНЕРІЯ ПРОГРАМНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 2013 Тези доповідей міжнародної... Матеріали тез містять короткий зміст доповідей науково-дослідних робіт студентів та аспірантів |