КА ЛЮДИНОЗНАВЧI СТУДII ЗБІРНИК НАУКОВИХ ПРАЦЬ ДДПУ ВИПУСК ДВАДЦЯТЬ П’ЯТИЙ ПЕДАГОГIКА ДРОГОБИЧ Редакційно-видавничий відділ ДДПУ імені Івана Франка 2012


НазваКА ЛЮДИНОЗНАВЧI СТУДII ЗБІРНИК НАУКОВИХ ПРАЦЬ ДДПУ ВИПУСК ДВАДЦЯТЬ П’ЯТИЙ ПЕДАГОГIКА ДРОГОБИЧ Редакційно-видавничий відділ ДДПУ імені Івана Франка 2012
Сторінка9/21
Дата13.03.2013
Розмір3.56 Mb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Право > Документи
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   21

Література

  1. Кузьмин М.Н. Школа и образование в Чехословакии (конец ХVIII – 30-е годы XX ст.) / М.Н. Кузьмин. – М. : б.и.,1971. – 212 с.

  2. Grycova V. Materialy k problematice statni správy a statni politiky v oblasti školstvi v prvnich letech Československé republiky (1918 − 1920) / V. Grycova // Politicky system a statni politika v prvnich letech existence Československé republiky (1918 − 1923). – Praha, 1990. – S. 125 – 274.

  3. Organisační a učebný plán reformních škol podle návrhu Školy vysokých studii pedagogických v Praze / Knihovna Školy vysokých studii pedagogických v Praze. – Praha, 1930. − Svazek 3. – 84 s.

  4. Pražak F. Počátky české školy pokusné / F. Pražak. – Praha, 1927. – 138 s.

  5. První sjezd československého učitelstva a přátel školství v osvobozené vlasti. Pod protektorátem Presidenta Československé republiky T. G. Masaryka v hlavním městě Praze od 1 − 3. července 1920 / Redigovali F. Čálek, B. Kádner. – Praha, 1921. – 527 s.

  6. Sbirka zákonů o nařizeni státu Čsl. – Praha, 1922. – Častka 8. – 1332 s.

  7. Vanová R. Československe školstvi ve 30. letech (přihodovska reforma) / R. Vanová. – Praha, 1995 – 40 s.

  8. Vanová R. Výchova a vzdělání v českých dějinach / R. Vanová, K. Rýdl, J. Valenta // IV dil. 1 svazek. Problematika vzdělavacich instituci a školských reforem (obecné školstvi – 1848 – 1939) (středni školstvi a učitelské vzděláni – 1914 – 1939). − Praha, 1992. – 317 s.

  9. Vrána S. Idea volné škola a její vývoj za poslednich 30 let / S. Vrána. – Praha, 1936. – 41 s.

  10. Vrána S. Zaklady nově školy. Vysledke prace českych pokusnych škol. / S. Vrána. − Brno, 1946. – 597 s.


Дзюбишина Наталья. Роль образовательной элиты Чехословакии в неофициальном педагогически-реформационном движении междувоенного периода (1918 – 1938 гг.). В статье рассматривается реформационно-педагогическая деятельность образовательной элиты Чехословакии в контексте неофициального педагогического движения межвоенного периода. Проанализирован вклад Первого съезда чехословацких учителей, учительских организаций, обществ, периодических изданий в процесс реформирования чешской системы образования.

Ключевые слова: учительские организации, педагогически-реформационное движение, педагогические издания, реформа чехословацкой школы.
Dzyubyshyna Natalia The role of educational elite in the Czech Republic in non-official pedagogical and reformation movement in the interwar period (1918 – 1938). The article deals with the reformation and pedagogical activity of educational elite in the Czech Republic in the context of non-official pedagogical movement in the interwar period. The research highlights the contribution of the First Congress of teachers, pedagogical organizations, associations, periodicals in press to the process of the Czech educational system reformation.

Key words: pedagogical organization, pedagogical and reformation movement, pedagogical journals, Czech school reformation.





УДК 37.0

К 45
Марія КІЧУЛА
ОСВІТНІЙ МОНІТОРИНГ:

СТРУКТУРНИЙ АНАЛІЗ ПОНЯТТЯ
У статті з’ясовується сутність поняття “моніторинг”, висвітлюється еволюція цього феномену у науково-педагогічній літературі та характеризується його структура. У процесі дослідження здійснюється авторська інтерпретація дефініції “моніторинг якості освіти”, підкреслюється нерозривність моніторингу з системою управління.

Ключові слова: моніторинг, якість освіти, система управління, спостереження, прогноз, оцінювання.
Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок із важливими науковими чи практичними завданнями. На сучасному етапі розвитку суспільства звертається увага на проблеми надійності та ефективності освітньої галузі. Країни світу об’єднують свої зусилля для розробки методології, технології та інструментарію порівняльних досліджень вищої освіти. Забезпечення якості освітніх послуг – один із ключових напрямів Болонського процесу, який призначений для зміцнення взаємозв'язків та покращення взаєморозуміння між різними системами освіти. Значна кількість міжнародних організацій підтримують ідеї цього процесу та сприяють його реалізації. Очевидно, що відповідальність за показники вищої школи лежить передовсім на вищих навчальних закладах.

Науковці по-різному трактують та оцінюють якість освіти: як суспільний ідеал освіченості людини, як результат її навчальної діяльності, як процес організації навчання й виховання, як критерій функціонування освітньої системи. Детально про це

© Кічула Марія, 2012

йдеться у посібнику за редакцією О.І. Локшиною [22]. “Проблема якості освіти стала наріжним каменем у реформуванні національних освітніх систем, що розпочалося наприкінці ХХ ст. і відбувається нині у багатьох країнах світу. Саме якісні показники розвитку освіти, на думку експертів, визначають ефективність суспільного поступу держав в умовах глобалізації світу та підвищення їхньої конкурентної боротьби за якість життя своїх громадян” [22, 7]. Це зумовлює пошук надійних способів її визначення.

Основним інструментом отримання інформації про ефективність освітніх послуг є моніторинг. Це окремий самостійний метод дослідження, який сьогодні поступово витісняє інші традиційні способи – експеримент, вимірювання, опитування тощо.

“За результатами моніторингу якості освіти органи управління отримують інформацію про стан освітньої системи та її окремих складників, виявляють проблеми, що виникли в процесі досягнення освітніх цілей, з’ясовують тенденції розвитку освіти для розроблення відповідної освітньої політики” [22, 30]. Отже, моніторинг якості освіти є дієвим засобом менеджменту освіти, управління її якістю.

Проведення моніторингу, співвідношення одержаноїінформації з міжнародними показниками, дає змогу оцінити стан освітньої системи порівняно з іншими країнами, що надзвичайно важливо в умовах інтеграції освіти.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язання даної проблеми і на які спирається автор, виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття. Поняття “моніторинг” походить від латинського слова “monitor” – стежити, відслідковувати, здійснювати “постійний нагляд за будь-яким процесом з метою виявлення відповідності з очікуваним результатом і першочерговим уявленням; нагляд, оцінка і прогноз стану будь-якої речі чи явища” [17, 18]. Вперше цей термін був використаний в екології, завдяки чому став предметом наукових досліджень.

У сучасному світі моніторинг поширений. Він використовується у різних галузях науки та практичної діяльності. Найбільш удало утвердився у біології, соціології, педагогіці, економіці, психології.

У 70-х роках ХХ століття Ю.А. Ізраель та І.П. Герасимов розробили дві концепції екологічного моніторингу. Принциповою відмінністю у них було пояснення взаємозв’язку між моніторингом та управлінням. Ю.А. Ізраель вважав моніторинг системою спостережень, що дає змогу виявити зміни стану біосфери під впливом людської діяльності [11]. І.П. Герасимов тут розумів “систему спостережень, контролю оцінювання й управління довкіллям, що повинні бути цілеспрямовані, взаємопов’язані та ефективні” [7, 15]. При цьому обидва вчені роблять висновок, що ефективність моніторингу не спрямованого на управління низька і має багато недоліків, основні з яких – надмірність чи недостатність інформації, зменшення попиту на неї. Бачимо, що вже тоді моніторинг розглядався як інформаційна основа для прийняття управлінських рішень.

У наступні роки ХХ ст. розгорнулися дискусії про роль і значення моніторингу. Це сприяло тому, що концепція Ю.А. Ізраеля була офіційно визнана. Надалі розвиток подій підтвердив також слушність суджень І.П. Герасимова, який доводив, що ефективність моніторингу підвищується за умови його спрямованості на управління.

Важливу роль у трактуванні поняття “моніторинг” відіграли дослідження Н.Ф. Реймерса. Науковець твердить, що його суть визначається виконанням двох взаємопов’язаних функцій – спостереження (стеження) і запобігання [25]. Моніторинг, що спрямований на фіксацію лише негативних наслідків господарських дій, має низький прогностичний потенціал. Н.Ф. Реймерс теж наголошує про значення моніторингу у системі управління.

На те, що отримання достовірної та своєчасної інформації про розвиток елементів освітньої системи є базою для прийняття керівних рішень, вказує В.П. Беспалько. Саме моніторинг, на думку науковця, є засобом управління освітою. “Методологічною основою проведення управлінського моніторингу є система методів науково-дослідної роботи, що носять діагностичну та прогностичну спрямованість” [2, 32]. Погоджуємось з тим, що для проведення управлінського моніторингу, враховуючи вимоги безперервності, цілісності і наступності, “найбільш доцільно розробити технологічну модель його проведення, що передбачає кілька змістовно взаємопов'язаних і взаємообумовлених етапів” [2, 34].

На думку М.В. Кісіль, потреба в аналітичній інформації щодо функціонування освіти принципово змінилася за складом, структурою й колом споживачів, що потребує конкретного механізму виявлення ступеня її придатності для використання за призначенням. Цим механізмом є моніторинг. Він забезпечує “збір, зберігання, обробку і пошук інформації про стан навчально-виховного процесу”, що дає змогу керівництву, на основі одержаних даних, здійснювати управління освітнім закладом [13, 189]. Науковець доводить, що крім управлінської функції, моніторинг виконує інформаційну, діагностичну, коригувальну.

Тоді приходимо до висновку, що межі застосування моніторингу в освітній галузі достатньо широкі. Сьогодні він розглядається як інформаційно-регулятивний супровід освіти, що здійснюється з метою виявлення, регуляції деструктивних впливів зовнішніх і внутрішніх факторів освітньої системи та досягнення бажаних результатів її розвитку [26]. Моніторинг використовується, з метою дослідження різноманітних характеристик освітньої галузі. Він дає змогу оцінити кадрову, змістову, нормативну, матеріально-технічну та інші підсистеми вищої школи. Зокрема, й визначити показники ефективності освіти у вищому навчальному закладі (якість освітніх програм, якість підготовки студентів, якість управління).

Отож, виникає потреба розкрити зміст поняття “моніторинг якості освіти”, що передбачає аналіз його значущих ознак. Власне поняття – це логічна форма думки, в якій предмет відображається в його необхідних, загальних істотних ознаках [15]. Воно може відображати явище, процес, предмет (як матеріальний, так і ідеальний, уявний). Головне – пояснити загальне і в той же час істотне, відмінне, специфічне [23].

Формулювання цілей статті (постановка завдання). Мета статті: детально вивчити сутність і структуру поняття “моніторинг якості освіти”.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів. Для ширшого уявлення про природу моніторингу розглянемо визначення цього терміну у соціології.

І.В. Бестужев-Лада в межах соціології у моніторингу вбачає засіб забезпечення ефективного функціонування системи прогнозування. При цьому він відзначає, що прогнозування не повинно зводитися до безумовних передбачень, а має завчасно повідомляти про можливі наслідки у прийнятті рішень за допомогою передбачень пошукового і нормативного характеру. В ідеалі, як стверджує І.В. Бестужев-Лада, ефективний прогноз може і повинен бути безперервним, поновлювальним, оскільки повинен брати до уваги зміни досліджуваного об’єкта, бо орієнтація на управління та зміну ситуації стає основною характеристикою моніторингу [3].

Отож, важливою особливістю соціологічного моніторингу є його цільова направленість на забезпечення суспільства достовірною, своєчасною, достатньо повною і диференційованою соціально-важливою інформацією.

У теорії соціального управління моніторинг розглядають як “спосіб дослідження реальності, що використовується в науках, і спосіб забезпечення сфери управління різноманітними видами діяльності за допомогою подачі сучасної та якісної інформації” [21, 12]; система відстеження стану об’єкта [14, 8].

Визнаючи необхідність найрізноманітніших видів моніторингу у теорії і практиці менеджменту, системи моніторингу класифікують за різними основами: сферою застосування (в екології, в біології, в промисловості, в медицині, в економіці, в політиці, в соціології, в освіті); засобами, що використовуються для проведення моніторингу (авіаційні, радіолокаційні, космічні, статистичні, соціологічні, психологічні, інструментальні, педагогічні, медичні); способами збору інформації (безпосередній опис об’єкта, вимірювання на основі визначених критеріїв); характером накопичуваних даних (динамічний, конкурентний, порівняльний, комплексний); цільовою спрямованістю (інформаційна, базова (фонова), проблемна (функціонування чи розвиток) [19].

Зауважимо, що проблема удосконалення моніторингу в управлінні розкривається одночасно на рівні теоретичного осмислення і практичної реалізації моніторингових процесів. У цьому взаємозв’язку актуальність нашого дослідження підтверджується тим, що на сьогодні дедалі очевиднішим стає факт активного розширення меж застосування моніторингу в освітній системі. Це пояснюється тим, що модернізація освіти, інноваційні процеси обумовили появу нових управлінських завдань, рішення яких напряму залежать від якості інформації, на основі якої керівник приймає управлінські рішення. Способом одержання достовірної і своєчасної інформації є саме моніторинг [2]; [3]; [4]; [10]; [13]; [21]; [22]; [26]; [27]; [28]; [31].

Аналіз досліджень [4]; [5]; [13]; [16]; [23]; [27] дає змогу стверджувати, які в освітнє середовище поступово, проте впевнено приходить розуміння, того, що для виявлення і осмислення процесів, що відбуваються в освіті, для дійсного управління ними, а не спонтанної боротьби з неочікуваним фонтаном проблем, необхідне безперервне спостереження за станом системи. При цьому, традиційне використання системи “нагляд-контроль” не задовольняє потреби управління таким складним динамічним об’єктом, як освітній заклад. Зауважимо, що моніторинг і
контроль – не є тотожними, вони взаємопроникні, взаємодоповнювальні, використовують дуже часто одні і ті ж форми і методи діяльності, проте не рівнозначні у своєму змісті. Це пояснюється тим, що насамперед вони мають різні цільові установки. Моніторинг визначає поле актуальної проблематики для контролю, при цьому, крім діагностичної, охоплює ще й такі функції, як прогностична, аналітична, рефлексійна, корекційна [4]. Ще одна важлива відмінність моніторингу від контролю, на наш погляд, полягає в тому, що діяльність контролю спрямована, в основному, по вертикальному вектору, а моніторинг широко використовує горизонтальні зв’язки, командні форми роботи.

Для розв’язання завдань нашого дослідження розглянемо еволюцію розвитку поняття “моніторинг” в освітню сферу та його структуру [2], [3], [5], [6], [11], [14], [31], [19], [17], [12], [20], [24], [25], [26], [10], [27], [28], [29], оскільки більшість дослідників по-своєму висвітлює сутність досліджуваного феномену (Таблиця 1).
Таблиця 1.

Дефініція поняття “Моніторинг”


п/п

Автор

(рік)

Структура поняття

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

1.

Герасимов И.П.

“Научные основы современного мониторинга окружающей среды”, 1975

+







+



















2.

Израэль Ю.А.

“Экология и состояние природной среды”, 1977




+




+



















3.

Реймерс Н.Ф. “Природопользование: словарь-справочник”, 1990







+

+



















4.

Бестужев-Лада И.В. “Экспертный сценарно-прогностический мониторинг: принципы организации”, 1993










+

+
















5.

Кулемин Н.А.

“Введения

в квалиметрию

общеобразовательной школы”, 1997










+










+







6.

Белкин А.С., Жаворонков В.Д.

“Педагогический

мониторинг образовательного процеса”, 1997










+







+




+




7.

Гузаиров М.Б.

“Вопросы управления образовательным процессом в зарубежных технических университетах”, 1998













+







+







8.

Елисеев И.Н.,

Сапронов А.Г.

“Об организации

регионального мониторинга качества образования”, 1998










+













+

+

9.

Вавилов И.В.,

Виноградова Л.E., Лукманов B.C.

“Опыт мониторинговых исследований качества успеваемости студентов по электротехнике”, 1998










+







+










10.

Горбатков С.А.,

Мухортова Е.И.

“Некоторые аспекты мониторинговых ис-следований в области качества высшего и непрерывного

образования”, 1998










+




+







+




11.

Майоров А.Н.

“Мониторинг в образовании. Книга 1”, 1998













+







+

+

+

12.

Булыгин Ю.Е.

“Организация

социального

управления. Словарь-справочник”, 1999










+

+




+










13.

Матрос Д.Ш.,
Полев Д.М.,
Мельникова Н.Н.

“Управление

качеством образования на основе новых

информационных

технологий

и образовательного мониторинга”, 1999










+

+

+







+




14.

Галаган А.И.,

Качерманьян В.С., Савельєва А.Я.

“Прогнозирование развития и мониторинг состояния

высшего и среднего профессионального образования (теория, методология,

практика)”, 1999










+




+







+




15.

Семушина Л.Г.

“Научно-методические основы мониторинга образовательных программ высшего и среднего профессионального образования”, 1999










+










+







16.

Шишов С.Е.,

Кальней В.А.

“Школа: мониторинг качества образования в школе”, 1999













+










+




17.

Гавриков А.Л.

“Региональный

университетский комплекс: от концепции до ее воплощения”, 2001










+

+




+










18.

Сапостенок П.Н., Севрук А.И.

“Мониторинг качества образования: понятие, задачи функции”, 2002










+










+







19.

Филимонова И.В., Юнина Е.А.

“Мониторинг

как технология

информационного обеспечения

образования”, 2002













+




+










20.

Панасюк В.П.

“Школа и качество: Выбор будущего”, 2003










+
















+
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   21

Схожі:

СТУДI¯ ЗБІРНИК НАУКОВИХ ПРАЦЬ ДДПУ ВИПУСК ДВАДЦЯТЬ ДЕВ’ЯТИЙ ЧАСТИНА...
Збірник наукових праць ДДПУ ім. Івана Франка “Людинознавчі студії” є фаховим виданням з педагогіки (перереєстровано і затверджено...
СТУДI¯ ЗБІРНИК НАУКОВИХ ПРАЦЬ ДДПУ ВИПУСК ДВАДЦЯТЬ ДЕВ’ЯТИЙ ЧАСТИНА...
Збірник наукових праць ДДПУ ім. Івана Франка “Людинознавчі студії” є фаховим виданням з педагогіки (перереєстровано і затверджено...
СТУДI¯ ЗБІРНИК НАУКОВИХ ПРАЦЬ ДДПУ ВИПУСК ДВАДЦЯТЬ ДЕВ’ЯТИЙ ЧАСТИНА...
Збірник наукових праць ДДПУ ім. Івана Франка “Людинознавчі студії” є фаховим виданням з педагогіки (перереєстровано і затверджено...
О. І. Галян; ДДПУ імені І. Франка. Дрогобич : ВВ ДДПУ імені І. Франка, 2015. 44 с
Галян, Олена Іванівна. Методологія наукового дослідження : словник основних понять : для студ спец. 0301201 "Психологія" та 03010301...
ВИПУСК ТРИДЦЯТИЙ
Збірник наукових праць ДДПУ ім. Івана Франка “Людинознавчі студії” є фаховим виданням з педагогіки (перереєстровано і затверджено...
Франка Серія “Педагогіка” ВИПУСК ТРИДЦЯТЬ ПЕРШИЙ ДРОГОБИЧ ВИДАВНИЧИЙ...
Людинознавчі студії” є фаховим виданням з педагогіки (перереєстровано і затверджено постановою президії ВАК №1-05/5 від 1 липня 2010...
Монографії (з 2008 р.)
Бистрова О. О. Слово – образ – символ в художньому тексті: (моногр.). – Дрогобич: Редакційно-видавничий відділ ДДПУ, 2008. – 201...
ВИПУСК ДВАДЦЯТЬ ШОСТИЙ
Рекомендовано до друку вченою радою Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка протокол №10 від
ВИПУСК ДВАДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТИЙ
Рекомендовано до друку вченою радою Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка (протокол №9 від 17 вересня...
Франка Збірник тез доповідей Міжнародної науково-практичної конференції...
Підкарпатська Вища Школа ім бл кс. Владислава Фіндиша в Ясло (Республіка Польща)
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка