Структура юриспруденції(наук про державу право)


НазваСтруктура юриспруденції(наук про державу право)
Сторінка8/13
Дата13.03.2013
Розмір1.67 Mb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Право > Документи
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13

3) держава та її структурні одиниці:

— держава;

— державні утворення (суб'єкти федерації — штати, землі, автономії; в Україні — Автономна Республіка Крим);

— адміністративно-територіальні одиниці (область, місто, селище та ін.);

4) соціальні спільноти — народ, нація, етнічні групи, громадяни

виборчого округу тощо.

49. Зміст правовідносин

Зміст правовідносин характеризується синтезом фактичного і юридичного.

Юридичний зміст - суб'єктивні права та юридичні обов'язки суб'єктів правовідносин, тобто можливість певних дій уповноважених суб'єктів і необхідність відповідних дій зобов'язаних суб'єктів.

Фактичний зміст - сама поведінка суб'єктів, їхня діяльність, у якій реалізуються суб'єктивні права та юридичні обов'язки сторін. Зміст суб'єктивного права криє в собі можливості:

діяти відповідно до свого бажання; вимагати певних дій від обов'язкової сторони; користуватися соціальним благом, що закріплене суб'єктивним правом; звернутися до компетентного органу чи посадової особи за захистом свого права.

Зміст правовідносин складають права та обов'язки його учасників (суб'єктів) та рівень їх здійснення на практиці.

Зміст суб'єктивного права (можливість певної поведінки) включає можливості:

- діяти відповідно до свого бажання та користуватися соціальним благом, на оволодіння яким спрямоване суб'єктивне право;

- вимагати певних дій від зобов'язаної сторони;

- звертатися до суду, державного органу чи посадової особи щодо захисту свого права.

Змістом юридичних обов'язків (належної необхідної поведінки) є необхідність:

- здійснення або нездійснення певних дій на вимогу уповноваженої сторони;

- юридичної відповідальності за невиконання чи неналежне виконання передбачених нормою права дій.

Залежно від тих чи інших ознак можна виділити такі види правовідносин:

1) за галузями права:

а)конституційно-правові;

б)кримінально-правові;

в) цивільно-правові;

г) трудові;

д) сімейно-правові;

є) фінансово-правові тощо;

2) за кількістю суб'єктів (учасників):

а) прості (між двома суб'єктами);

б) складні (між трьома суб'єктами і більше);

3) за розподілом прав та обов'язків суб'єктів:

а) односторонні (кожен суб'єкт має або лише право, або лише обов'язки, наприклад договір займу);

б) двосторонні (кожен суб'єкт має і права, і обов'язки, наприклад договір купівлі-продажу);

4) за характером дій зобов'язаного суб'єкта:

а)активні (суб'єкт повинен вчинити певні дії);

б) пасивні (суб'єкт повинен утримуватися від вчинення певних дій);

5) за методом правового регулювання:

а) договірні (виникають за волевиявленням сторін);

б) управлінські (виникають на основі одностороннього волевиявлення уповноваженої сторони);

6) за дією у часі:

а)довготривалі;

б)короткотривалі;

7) за функціональною спрямованістю відповідних норм права: ~

а) регулятивні;

б) охоронні.

Юридичні факти - різновид соціальних фактів. Це явища об'єктивної реальності, відбиті в системі - законодавстві.

Визнання матеріально-соціального характеру юридичних фактів, дозволяє побачити, що кожен конкретний юридичний факт - не випадкове ізольоване явище, а у відомому змісті й породження даної правової системи.

Ідеальна модель юридичного факту (юридичного складу) закріплюється в гіпотезі юридичної норми (або декількох норм). На практиці застосування правових норм, встановлення фактичної гіпотези (фактичного складу) зливається із установленням гіпотези норми й, навпаки, аналіз гіпотези правової норми, встановленої між гіпотезою й моделлю факту не слід ставити знак рівності.

Гіпотеза - елемент правового приписання, пов'язаний з іншими елементами - диспозицією або санкцією. Не збігаються вони й по обсязі: модель складного юридичного факту (фактичного складу) може бути закріплена в гіпотезах декількох юридичних норм.

Виділяється дві групи ознак юридичних фактів. Перша група характеризує матеріальну сторону юридичних фактів. Юридичні факти є обставини: конкретним, певним чином вираженим зовні. Юридичними фактами не можуть бути думки, події внутрішнього духовного життя й тому подібні явища. Разом з тим законодавство враховує суб'єктивну сторону дій (провину, мотив, мета, інтерес) як елемент складного юридичного факту, наприклад, складу правопорушення;

Необхідно враховувати, що юридичне значення можуть мати не тільки позитивні (існуючі), але й негативні факти (відсутність споріднення й т.п.), що несуть у собі інформацію про стан суспільних відносин.

Інша група ознак пов'язана з моделлю юридичних фактів і розкриває нормативну, ідеальну сторону цього явища.

Юридичні факти є обставини:

- прямо або побічно передбачені нормами права;

- зафіксовані у встановленої законодавством процедурно-процесуальній формі;

- зухвалі передбачені законом правові наслідки.

У теорії й на практиці фактичні склади нерідко змішують зі складними юридичними фактами. Складні юридичні факти - такі фактичні обставини, які мають кілька різних сторін (ознак).

Юридичні факти - це обставини, з якими норми права пов'язу-ють настання правових наслідків -- встановлення, зміну, припи-нення або інші трансформації правовідносин.

Всi юридичнi факти класифiкують за вольовим критерiями на двi великi групи:

1) якщо юридичні факти виш по волi суб”сктiв, то такi факти називаються дiями /факти, дії/. Всi воки залежать вiд волi суб”сктiв правовiдносвя. Наприклад, договiр найму жилого примiщекня i всi iншi угоди»

2) факти, якi вишiкають незалежно вщ волi суб”ектiв правовiдносш, називаються фактами-подiями. Наприклад, стихійні лиха, день народження людини, п смерть. Всi факти-подii можна класифікувати на абсолютні i відносні.

Юридичний факт — це життєва обставина, з якою норми права пов'язують виникнення, зміну або припинення правовідносин. За наявності норм права без юридичного факту правовідносини неможливі.

Юридичний факт — передумова правовідносин.

Наприклад, наявність норм права, які регулюють порядок спадкування, не означає, що індивід вступив у спадкоємні правовідносини і одержав спадщину. Необхідне настання певних обставин, що фіксуються в гіпотезах норм права.

Функції юридичних фактів

- функція залучення суб'єкта права до правовідносин;

- функція породження правосуб'єктності, її набуття або виникнення (наприклад, з народженням дитини виникає громадянство; для створення підприємства необхідна реєстрація).

Отже, юридичні факти не тільки служать підставою для виникнення, зміни і припинення конкретних правовідносин, а й цілеспрямований рух останніх є головним наслідком юридичних фактів.

Види юридичних фактів за юридичними наслідками

Юридичні факти класифікуються за різними підставами.

- правотворчі - юридичні факти, з якими норми права пов'язує виникнення правовідносин (наприклад, наказ ректора про зарахування абітурієнта К. до вузу).

- правозмінні - юридичні факти, з якими норми права пов'язує зміна правовідносин (наприклад, наказ ректора про переведення студента К. з очної на заочну форму навчання);

- правоскасувальні - юридичні факти, з якими норми права пов'язує припинення правовідносин (наприклад, наказ ректора про видачу студенту К. диплома про закінчення вузу).

Слід зважити на те, що один і той самий юридичний факт може бути правотворчим, правозмінним, правоскасувальним для суб'єктів, які є сторонами у правовідносинах. Так, факт смерті громадянина — обставина, що припиняє правовідносини між померлим і його дружиною, дітьми. Одночасно це є і правотворчим фактом, тому що після закінчення певного строку з дня смерті громадянина виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією права дружини, дітей на спадщину.

51. Поняття ознаки та види правосвідомості

Правосвідомість - це форма суспільної свідомості, що містить сукупність поглядів, почуттів, емоцій, ідей, теорій та уявлень, які відображають ставлення людини, соціальних груп і суспільства в цілому до чинного чи бажаного права, форм і методів правового регулювання.

Правосвідомість звичайно не існує в „чистому" вигляді, вона взаємопов'язана з іншими видами і формами усвідомлення реальності й дійсності. У правосвідомості, як і в інших формах суспільної свідомості, знаходять своє відображення різні види суспільних відносин - економічні, політичні, духовні тощо. Тому правосвідомість активно взаємодіє з ними, взаємозбагачуючись.

На відміну від інших форм суспільної свідомості, правосвідомість має свій особливий предмет відображення і об'єкт впливу - право як систему правових норм, правовідносин, законодавство, правову поведінку, і насамкінець, правову систему в цілому.

Від рівня, якості, характеру, змісту правосвідомості здебільшого залежить те, якою буде поведінка людини в суспільстві - правомірною, соціально корисною чи неправомірною, соціально шкідливою і небезпечною.

Структура правосвідомості складається з двох основних елементів:

1) правової ідеології;

2) правової психології.

Правова ідеологія - це сукупність ідей, принципів, теорій, концепцій, які формуються в результаті наукового узагальнення правового розвитку суспільства.

Особливістю правової ідеології є те, що вона розробляється і впроваджується в суспільну свідомість певними структурами - державою, політичними партіями або іншими об'єднаннями громадян.

Правова психологія - це сукупність правових почуттів, емоцій, оцінок, настрою, які домінують у суспільстві, виявляються у громадській думці.

Правосвідомість за рівнем поділяється на:

1) буденну;

2) професійну;

3) наукову.

Буденна правосвідомість - це сукупність конкретних життєвих обставин, особистого правового досвіду й отриманої освіти, що характеризує ставлення особи до чинного чи бажаного права і правової системи на побутовому рівні.

Професійна правосвідомість - це сукупність професійних правових знань, почуттів, емоцій, настанов, мотивів юристів-практиків та інших осіб, які мають спеціальну освіту, що формуються в результаті професійної діяльності й навчання.

Наукова правосвідомість – це сукупність наукових знань, теорій, доктрин, оцінок, емоцій і почуттів науковців-юристів відносно існуючої та бажаної правової системи громадянського суспільства.

За ступенем узагальнення правосвідомість можна поділити на:

1) масову;

2) групову;

3) індивідуальну.

Масова правосвідомість - це правосвідомість, що характерна для основної маси населення певної країни.

Групова правосвідомість - це правосвідомість, що характерна для певної групи населення країни.

Індивідуальна правосвідомість - це сукупність правових знань, емоцій і настанов конкретного суб'єкта відносно чинного чи бажаного права.

51.

Правосвідомість — форма суспільної свідомості, що містить в собі сукупність поглядів, почуттів, емоцій, ідей, теорій та компетенцій, а також уявлень і настанов, які характеризують відношення особи, суспільної групи і суспільства в цілому до чинного чи бажаного права, а також до всього, що охоплюється правовим регулюванням.

Види правової свідомості

За глибиною відображення правової дійсності

Буденна — це сукупність знань, ідей, теорій, концепцій, почуттів і емоцій та інших ідеологічних і психологічних якостей основної маси громадянського суспільства відносно діючого і бажаного права та правової системи.

Професійна — сукупіність юридичних професійних правових знань, почуттів, емоцій, оцінок, настанов, мотивів, які характерні для представників відповідної групи та формуються в результаті професійної діяльності і навчання.

Наукова — сукупність наукових знань, теорій, доктрин, оцінок, емоцій і почуттів юристів-науковців відносно існуючої і бажаної правової системи громадянського суспільства.

За ступенем узагальнення

Індивідуальна — сукупність правових поглядів, почуттів, настроїв і переконань конкретного індивіда.

Групова — це правова психологія і правова ідеологія , що характеризує ставлення до права, правових явищ, їх оцінку з боку соціальних груп, формальних і неформальних колективів, відображає їх загальні інтереси і потреби, їх співвідношення з інтересами всього суспільства.

Суспільна — це правосвідомість, що характеризує ставлення до права всього суспільства, відображає його інтереси.

ОЗНАКИ:

Є однією з форм суспільної свідомості і разом з політичною, моральною, філософською та іншими формами свідомості відображує суспільне буття.

Містить в собі поняття, уявлення, судження, почуття, емоції, концепції, теорії, програми.

Обумовлена соціально-економічним устроєм конкретного суспільства, рівнем розвитку його загальної культури.

Ідеологічні елементи правосвідомості виступають в якості головних елементів правової культури та правового виховання.

52.

Правосвідомість особистості — це така форма відображення правових явищ, яка включає в себе психічні, інтелектуальні, емоційні і вольові процеси і стани: знання діючого права і законодавства, правові вміння і навики, правове мислення, правові емоції і почуття, правові орієнтації, позиції, мотиви, правові переконання і установки, які_ синтезуються в прийнятих рішеннях і які направлені на пізнання, спілкування і взаємодію в процесі правової діяльності і поведінки в сфері правовідносин. Слід підкреслити, що правові знання включають в себе різні компоненти: правові теорії, ідеї, ідеали, правові поняття, принципи права, ілюзії, суб'єктивні права і обов'язки, правові інститути, галузі права тощо. Кожна особистість має різний рівень правових знань — від побутових до професійних знань.

Суспільна правосвідомість ще більш складне соціальне явище, ніж правосвідомість особистості. Суспільна правосвідомість відрізняється від інших форм суспільної свідомості (політичної, моральної, релігійної, економічної, науки і т.п.) своїм предметом. Предметом суспільної правосвідомості являються правові явища — право і законодавство, правовідносини, законність і правопорядок, суб'єктивні права і обов'язки учасників правовідносин, соціально-правова практика тощо.

Суть суспільної правосвідомості зводиться до правового пізнання і відображення економічних, політичних і соціаль-них закономірностей розвитку громадянського суспільства і держави і оформлення їх в системі діючого права і законодавства. В системі права і законодавства повинні бути закріплені потреби і інтереси класів, національностей, соціальних груп і окремої особистості, а також державні потреби і інтереси, виражені в формі юридичних прав і обов'язків. Нажаль багато соціальних явищ і закономірностей не пізнані, деякі з них ще не усвідомлені або не можуть бути юридично оформлені.

Суть суспільної правосвідомості проявляється в її функціях: пізнання, відображення правових явищ, регулююча, охоронна, прогнозуюча, моделююча, конструктивна і деструктивна, комунікативна, правового мислення, еврістична, трансформаційна, емоційна, мотиваційна, оціночна тощо. Ці функції дуже тісно пов'язані із функціями юридичної науки права, держави й інших суб'єктів суспільних відносин. Суспільна правосвідомість відіграє важливу роль в пра-вотворчому процесі, реалізації і застосуванні права.

Таким чином, суспільну правосвідомість можна визначити як систему певних суспільних психічних процесів і їх результатів, які мають різний динамічний чи статичний характер. З позицій результатів і станів можна сказати, що вона зводиться в інтелектуальній сфері до правової ідеології, яка найбільш виражена в системі діючого і бажаного права і законодавства; до системи правових понять, ідей, прин­ципів, теорій і концепцій; до системи юридичної науки. В емоційній сфері вона зводиться до правових почуттів, емоцій і відчуттів, а в вольовій сфері — до мотивів, позицій, орієнтацій, установок, які мають, як правило, масовий характер.

Дати універсальне визначення суспільної правосвідомості Дуже важко, оскільки це складне явище, так як вона відображає ще складніші закономірності розвитку правових явищ, права і правовідносин.

1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13

Схожі:

Г.І. Трофанчук ІСТОРІЯ ВЧЕНЬ ПРО ДЕРЖАВУ ТА ПРАВО
Рецензенти: В. К. Гіжевський, к ю наук, професор; O. I. Коваленко, к ю наук, професор
АНОТАЦІЯ ДИСЦИПЛІНИ
Навчально-методичний комплекс вивчення курсу «ІСТОРІЯ ВЧЕНЬ ПРО ДЕРЖАВУ І ПРАВО»
Одеська НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ На правах рукопису
Можна говорити про наявність особливого правового часу, пізнання специфіки якого відкриває нові можливості для юриспруденції і має...
Тема : «Що я знаю про Україну?» Мета
Мета: поглибити знання учнів про свою державу, історію українського народу; вміння робити аналіз подій, фактів, історичних явищ;...
Україна в роки першої російської революції 1905-1907 рр
За нею Литва зберігала право на власний герб, печатку, законодавство, міністрів, військо, фінанси й адміністрацію; спільними ставали...
Шульженко Ф. П., Андрусяк Т. Г. К.: Юрінком Інтер, 1999. Історія політичних і правових вчень
Розділ І. Виникнення та розвиток поглядів на державу і право у країнах стародавнього світу
Закономірності художнього проектування виробничих приміщень і обладнання
Закону України “Про охорону праці” З цього визначення випливає, що охорона праці – поняття інтегральне, яке включає в себе знання...
План: Закони України про ЦЗ. Основні визначення. Структура ЦЗ України
Практична робота № Закон України про ЦЗ. Структура ЦЗ України. Структура ЦЗ на ОНГ
ПОЛОЖЕНН Я про спеціалізовані вчені ради
Національної академії наук, Академії медичних наук, Української академії аграрних наук, Академії педагогічних наук, Академії правових...
Г. В. Павлов, проф., д-р техн наук, А. В. Обрубов, доц., канд техн наук
Представлен анализ схемы замещения инвертора высоковольтного однотактного квазирезонансного преобразователя и структура локальной...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка