Структура юриспруденції(наук про державу право)


НазваСтруктура юриспруденції(наук про державу право)
Сторінка6/13
Дата13.03.2013
Розмір1.67 Mb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Право > Документи
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13

37. Система загального права(Англо-Американська правова система)


Система загального права, або англосаксонська правова система — друга велика система права, яка об'єднує законодавство, яке базується або випливає з права, розробленого в Англії королівськими судовими інстанціями з часів норманського завоювання (1066 р.). Ця система безпосередньо охоплює майже всі англомовні країни, а також, хоч і опосередковано, всі держави Британської Співдружності. До сьогоднішнього дня багато країн розглядає англійське право, як модель, від якої якщо і можна відійти, то, у всякому випадку, на ній необхідно базуватися.

Своєрідний процес розвитку і формування англійського права обумовив суттєву відмінність системи загального права і романо-германської системи. Це, перш за все, відмова від римського права. Далі, це особлива концепція права, яка розглядає юридичну норму не стільки, як загальне абстрактне правило поведінки, скільки, як засіб вирішення спору. Звідси — розвиток права з переважною роллю судової практики і неписаної норми, права, зосередженого, радше, на процедурі розгляду справи, судовому процесі, судовій процедурі подання доказів, ніж на логічному пошуку шляхів вирішення спору. Таким чином, система загального права включає ті комплекси, де головним юридичним джерелом є судова практика, яка спирається на юридичні прецеденти, тобто на раніше винесені судові рішення. На відміну від континентальної системи, система загального права має, переважно, процедурний і прагматичний, ніж законодавчо-систематичний, характер. В цій системі міститься велика кількість понять, зовсім відмінних або навіть невідомих романо-германській системі права.

38. Ідеологічно-релігійній правовій системі притаманні такі ознаки:

  1. Пануючим джерелом права проголошуються канонічні тексти (у мусульманському праві — Коран, Сунна, в індуському — збірники Вед, у єврейському — Тора, Талмуд).

  2. Функціонування цих джерел опосередковується тлумаченням відповідних фрагментів священнослужителями, теологами, мудрецями, авторитетними знавцями цієї релігії.

  3. Наявність декількох напрямків, відгалужень у рамках кожної юридично-релігійної системи (наприклад, в ісламському праві існує сім шкіл).

  4. Інтегрованість нормативних та ненормативних (індивідуальних) юридичних приписів, що формуються мудрецями та релігійними суддями, звідси — казуїстичність цих правових систем.

  5. Не відокремленість юридичних нормативів від моральних, побутових, внутрішньо сімейних та інших.

38. Релігійно-традиційна правова система

Вельми значні особливості порівняно з романо-германською та англо-американською правовими системами мають правові системи, що входять до сім'ї релігійно-традиційного права.

Сім'я релігійно-традиційного права охоплює релігійні правові системи, засновані на будь-якому віровченні, і традиційні правові системи, засновані на звичаєвому праві.

До релігійних правових систем належать: мусульманське, канонічне, індуське, іудейське право; до традиційних — японське, далекосхідне і звичаєве право окремих держав Африки, Азії, ,Океанії. Загальною ознакою для них є те, що всі вони функціонують нарівні з національним правом окремих держав, а ступінь впливу на суспільство залежить від їх авторитету серед населення.

Мусульманське право являє собою правила поведінки прибічників ісламу, основний зміст яких становлять зобов'язання щодо Аллаха та інших мусульман, а також санкції за їх пору­шення.

Період становлення мусульманського права як системи соціально-нормативного регулювання охоплює УІІ-Х століття. Виникло воно на території Аравійського півострова, як гадають, у його західної частині — області Хіджаз.

Мусульманське право — це одна з найзначніших правових систем світу, яка охоплює понад 500 мільйонів осіб.

Зведення мусульманських теологічних та правових нормативів (шаріат), звернених до людей, було встановлена Аллахом і передано ним через пророка Мухаммеда. Джерелами мусульманського права є Коран, сунна, іджма та кійас.

Коран (арабською — «аль-Кур'ан», що означає «читати вголос речитативом, декламувати») за віровченням ісламу, — книга нестворена, вона — саме слово Аллаха, складається із 114 глав різної довжини, кожна з яких має назву сура. Кожна сура Корану складається із аятів (віршів). За мусульманською традицією одкровення передавалися Аллахом його посланнику пророку Мухаммеду через ангела («святого Духа») приблизно у 610-632 роках2, а їх запис вівся протягом наступних десятиліть.

Нарівні з релігійно-моральними положеннями приблизно в 300 віршах Корану подані установи нормативно-юридичного характеру.

Сунна — збірник переказів (хадісів), у яких йдеться про життя пророка Мухаммеда, розповідається про його вчинки та наводяться висловлювання, що є свого роду дороговказом у житті для віруючого. І тільки близько 500 хадісів можуть бути віднесеними до норм — правил поведінки в правовому розумінні.

Іджма (доктрина мусульманського права) —_це єдина думка, якої досягли вчені всіх або ж однієї юридичної школи з питань ісламу і обов'язків правовірних. Звернувшись до Корану та сунни, мусульманські судді (каді) не завжди могли пристосувати їх положення до розгляду конкретних справ. Тому, починаючи з VIII століття, функцію тлумачення перших двох джерел почали здійснювати правові школи тлумачення, що зробило доктрину провідним джерелом права. При цьому судді втратили право прямо посилатися на Коран та сунну, а були зобов'язані застосовувати норми в інтерпретації певної правової школи тлумачення.

У XX столітті ряд мусульманських держав здійснив кодифікацію окремих галузей права за західноєвропейським зразком (цивільного, торгового, процесуального, кримінального та ін.). Це внесло значну різноманітність у вікові мусульманські правові традиції кожної з держав. Посилення ролі нормативного акта, хоча й прийнятого на підставі принципів ісламу, призвело також до послаблення ролі доктрини в процесі розгляду юридичних справ. У сучасному світі ідеї «вестернізації» найменше торкнулися таких держав, як Саудівська Аравія, Оман, емірати Персидської затоки. Як субсидіарні (додаткові) джерела праці вчених-юристів застосовуються лише за наявності прогалин у законодавстві Єгипту, Сирії, Ірану, Іраку, Пакистану, Лівії, Алжиру та ін.

У зв'язку з цим необхідно розмежовувати релігійне мусульманське право і право мусульманських держав.

39.Для системи права характерні такі риси:

- По-перше, система права характеризується об'єктивністю, тобто залежність системи права від рівня розвитку суспільних відносин та об'єктивних умов існування і функціонування суспільства. Система права не може створюватися по суб'єктивному розсуду людей, оскільки зумовлена реально існуючою системою суспільних відносин. Право повинно відображати потреби

суспільства. Якщо право в своїх нормах неадекватно відображає потреби суспільного життя, то воно стає гальмом суспільного прогресу. Так звані «мертві» закони або норми є результатом довільного правотворення , що не враховує або таке, що не пізнало об'єктивних потреб суспільного життя.

- По-друге, для системи права характерні єдність, яка виявляється в заснованості системи права на єдиних принципах і нормах права, і взаємозв'язок норм, її складових. вони не можуть функціонувати ізольовано, їх регулююча сила складається з взаємоузгодженості і загальної цілеспрямованості. Будь-який структурний елемент, витягнутий з системи права, позбавляється системних функцій, а отже, і соціальної значущості.

- По-третє, система права як цілісне утворення охоплює всі норми, діючі в тій або іншій державі, і являє собою складний багаторівневий ' комплекс, що складається з норм права, правових інститутів і галузей права.

У системі права діють зв'язки чотирьох рівнів:

1)між елементами нормами права;

2) між нормами, об'єднаними в правові інститути;

3) між інститутами відповідної галузі права;

4) між окремими галузями права.

Система права - це об’єктивно зумовлена внутрішня організація права певного суспільства, яка полягає в єдності і погодженості усіх юридичних норм та диференціації їх за галузями, підгалузями та інститутами.

Таким чином, можна зробити висновок, що поняття системи права, на відміну від правової системи, охоплює не сукупність усіх правових (юридичних) явищ у їхній взаємодії, а тільки внутрішню будову права, яка виражається в єдності і узгодженості діючих в державі правових норм і разом з тим в розподіленні права на відносно самостійні частини.

Системність, як ознака права, означає сукупність норм, які взаємообумовлюють. взаємодоповнюють і взаємозалежать одна від одної.

Структурні елементи системи права

Основними структурними елементами системи права є:

1)норми права;

2)інститути права;

3)галузі права;

4)підгалузь права.

Не може існувати юридичне норми, яка б не входила до певного інституту і до

певної галузі права.

Первинним ланцюжком системи права є нормативно-правовий припис(норма

права), яка регулює типове суспільні відносини, утворюючи первинний

елемент системи права.

40. Співвідношення системи права й системи законодавства

-структура системи права - горизонтальна (галузева) структура, тобто система права складається з галузей права, що мають свій особливий предмет і метод регулювання, а ті, у свою чергу, складаються з інститутів права, норм права; система законодавства має як горизонтальну (галузеву), так і вертикальну (ієрархічну) структуру;

-первинний структурний елемент системи права - норма права , системи законодавства - нормативне правове приписання, тобто юридично обов'язкова, граматично й логічно завершена частина структурного підрозділу нормативно-правового акту (статті, частини статті, абзацу, параграфа, пункту);

- система права - це внутрішня форма права (галузі, інститути, норми права), система законодавства - це зовнішня форма права, тобто форма зовнішнього вираження, закріплення (объективирования) утримування права (норм права);

-система права ширше системи законодавства, оскільки законодавство охоплює не всі норми права, тобто є формою (джерелом) не всіх норм права, є й інші джерела (форми права);

-система права виникає як результат об'єктивно існуючих суспільних відносин (трудових, майнових, сімейних), система законодавства - результат діяльності законодавця (суб'єктів правотворческой діяльності).

41. Поділ системи права на галузі та інститути

Система права - це внутрiшня будова права, яка виражається у єдностi та узгодженостi правових норм i разом з тим у подiлi права на вiдносно самостiйнi частини

Галузь права - це вiдносно самостiйний пiдроздiл системи права, який складається iз правових норм, що регулюють якiсно специфiчний вид суспiльних вiдносин. Так, норми права, що регулюють земельнi вiдносини, утворюють галузь земельного права; сукупнiсть норм права, що визначають характер фiнансових вiдношень у державi, складають галузь фiнансового права. У свою чергу галузь права пiдроздiляється на окремi взаємопов’язанi елементи, якi називаються iнститутами права. Таке внутрiшньогалузеве групування правових норм зумовлене характерними особливостями рiзних вiдносин певного виду.

Правовий iнститут - це вiдокремлений комплекс правових норм, якi є специфiчною частиною галузi права та регулюють рiзновид певного виду суспiльних вiдносин. На вiдмiну вiд галузей права правовий iнститут об’єднує норми, якi регулюють лише частину вiдносин певного виду. Цi норми дiють у складi галузi права, хоча й вiдрiзняються вiд iнших галузевих норм деякою своєрiднiстю.

Правовий iнститут - первинний самостiйний структурний пiдроздiл галузi. Правовi норми утворюють галузь не безпосередньо, а через iнститути. Якщо система права складається з галузей, то самi галузi складаються iз правових iнститутiв. Так, галузь сiмейного права включає “iнститут усиновлення (удочерiння)”, “iнститут опiки” та iншi. У складi галузi цивiльного права знаходяться правовi iнститути “купiвлi-продажу”, “доручення”, “комісії”, “дарування”.

Таким чином, система права складається з галузей, що мiстять пiдгалузi права та правовi iнститути.

Система права сучасного суспiльства об’єднує наступнi основнi галузi:

1. Державне (конституцiйне) право - це галузь права, яка закрiплює основи суспiльного та державного устрою країни, основи правового становища громадян, систему органiв держави та їх основнi повноваження.

2. Адмiнiстративне право регулює суспiльнi вiдносини, що складаються у процесi здiйснення виконавчо-розпорядчої дiяльностi органiв держави.

3. Фiнансове право уявляє собою сукупнiсть норм, що регулюють суспiльнi вiдносини у сферi фiнансової дiяльностi.

4. Земельне право регулює суспiльнi вiдносини в областi використання та охорони землi, її надр, вод, лiсiв, якi є матерiальною основою життєзабезпечення людського суспiльства.

5. Цивiльне право - найбiльш об’ємна галузь системи права, яка регулює рiзноманiтнi майновi та пов’язанi з ними особистi немайновi вiдносини. Норми цивiльного права закрiплюють та охороняють рiзнi форми власностi, визначають права та обов’язки сторiн у майнових вiдносинах, регламентують вiдносини, пов’язанi з створенням та використанням творiв науки, мистецтва, лiтератури i т.i. Цивiльним правом охороняються i такi особистi немайновi права, як честь та гiднiсть громадянина чи органiзацiй.

6. Трудове право - це галузь права, яка регулює суспiльнi вiдносини у процесi трудової дiяльностi людини. Норми трудового права визначають, наприклад, умови прийому на роботу, встановлюють робочий час та час вiдпочинку, правила безпеки умов працi.

7. Сiмейне право - галузь права, яка регулює шлюбно-сiмейнi вiдносини. ЇЇ норми встановлюють умови та порядок вступу у шлюб, визначають права та обов’язки подружжя, батькiв, та дiтей по вiдношенню одне до одного.

8. Цивiльне процесуальне право регулює вiдносини, що виникають у процесi розгляду судами цивiльних, трудових та сiмейних спорiв. Норми цивiльного процесуального права визначають мету, завдання та обов’язки суду при здiйсненнi правосуддя; закрiплюють правовий стан учасникiв цивiльного процесу; регламентують хiд судового розгляду; порядок винесення та оскарження судового рiшення.

9. Кримiнальне право становить собою комплекс норм, що встановлюють, яка суспiльно небезпечна поведiнка є злочинною i яке покарання за її вчинення застосовується. Норми кримiнального права визначають поняття злочину; встановлюють коло злочинiв, види та розмiри покарання за злочинну поведiнку та iнше.

10. Кримiнально-прцесуальне право об’єднує норми, що визначають порядок провадження по кримiнальних справах. Норми цiєї галузi права регулюють дiяльнiсть органiв дiзнання попереднього слiдства, прокуратури, суду та їх взаємовiдносини з громадянами при розслiдуваннi, в ходi судового розгляду та при вирiшеннi кримiнальних справ.

11. Виправно-трудове право регулює вiдносини, якi складаються при виконаннi заходiв кримiнального покарання та пов’язанi з виправно-трудовим впливом. Норми цiєї галузi встановлюють порядок вiдбуття покарання засудженими призначеного їм, а також регламентують дiяльнiсть по виправленню засуджених пiсля вiдбуття покарання.

42. Система законодавства - поняття й структура

Система законодавства - це впорядкована безліч всіх діючих нормативно-правових актів даної держави.

У системі законодавства тих або інших держав можна розрізняти, наприклад:

- галузеве законодавство, тобто однойменне з галузями права, що збігає з ними по предметі правового регулювання, наприклад, карне, трудове й т.д.:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13

Схожі:

Г.І. Трофанчук ІСТОРІЯ ВЧЕНЬ ПРО ДЕРЖАВУ ТА ПРАВО
Рецензенти: В. К. Гіжевський, к ю наук, професор; O. I. Коваленко, к ю наук, професор
АНОТАЦІЯ ДИСЦИПЛІНИ
Навчально-методичний комплекс вивчення курсу «ІСТОРІЯ ВЧЕНЬ ПРО ДЕРЖАВУ І ПРАВО»
Одеська НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ На правах рукопису
Можна говорити про наявність особливого правового часу, пізнання специфіки якого відкриває нові можливості для юриспруденції і має...
Тема : «Що я знаю про Україну?» Мета
Мета: поглибити знання учнів про свою державу, історію українського народу; вміння робити аналіз подій, фактів, історичних явищ;...
Україна в роки першої російської революції 1905-1907 рр
За нею Литва зберігала право на власний герб, печатку, законодавство, міністрів, військо, фінанси й адміністрацію; спільними ставали...
Шульженко Ф. П., Андрусяк Т. Г. К.: Юрінком Інтер, 1999. Історія політичних і правових вчень
Розділ І. Виникнення та розвиток поглядів на державу і право у країнах стародавнього світу
Закономірності художнього проектування виробничих приміщень і обладнання
Закону України “Про охорону праці” З цього визначення випливає, що охорона праці – поняття інтегральне, яке включає в себе знання...
План: Закони України про ЦЗ. Основні визначення. Структура ЦЗ України
Практична робота № Закон України про ЦЗ. Структура ЦЗ України. Структура ЦЗ на ОНГ
ПОЛОЖЕНН Я про спеціалізовані вчені ради
Національної академії наук, Академії медичних наук, Української академії аграрних наук, Академії педагогічних наук, Академії правових...
Г. В. Павлов, проф., д-р техн наук, А. В. Обрубов, доц., канд техн наук
Представлен анализ схемы замещения инвертора высоковольтного однотактного квазирезонансного преобразователя и структура локальной...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка