Структура юриспруденції(наук про державу право)


НазваСтруктура юриспруденції(наук про державу право)
Сторінка2/13
Дата13.03.2013
Розмір1.67 Mb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Право > Документи
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13

Зви́чай — це основна форма регулювання поводження, правила поведінки, які склалися внаслідок їх практичного застосування протягом тривалого часу серед людей і уособлювали собою підсумок історичного досвіду та зародки майбутнього.

Табу́ (від полінезійського - заборона) - негативні приписи (категоричні заборони) на різні дії людей, порушення яких повинно спричинити відповідні санкції. Виникли і сформувалися на соціальній, магічній і релігійній основі в період первісного суспільства, у якому вони регламентували і регулювали життя індивідів і груп (родиниродуплемені та ін.).

Сукупність Т., що накладаються жерцями і вождями, охоплювала різні сторони життя і поширювалася на слова (вимовляти імена людей, небіжчиків, духів, богів, назви тварин і ін.); людей (жінок, воїнів, правителів); тіло людини і частини тіла; спілкування, сексуальні і шлюбні відносини, різноманітні форми і види поведінки, дії повсякденного життя (відкриття обличчя, вихід з житла); їжу і питво; тварин, рослини, різні предмети і символи предметів (землю, зброю, амулети), відвідування тих чи тих місць та ін. Порушення заборони мало наслідком кару надприродних сил (у вигляді причини, хвороби або смерті) і різноманітних соціальних санкцій з боку співтовариств та їх лідерів. У первісні і наступні часи Т. виступали як засіб соціального контролю і соціального керування. У процесі історичного розвитку частина табу трансформувалися та ввійшли у вигляді різних уявлень (про гріх), цінностей і норм (заборона зображувати людину в ісламській культурі) у моральрелігіюправо і повсякденне життя людей.

Мораль  система поглядів, уявлень, норм та оцінок, що регулюють поведінку людей у суспільстві. М. один з основних способів нормативної регуляції дій людини. Мораль і право тісно переплітається. Моральні норми суспільства, яке домінує у державі втілюються в законодавчих актах. М. слугує для регулювання і оцінки вчинків індивіда, розробляється суспільством; не закріплена в державних актах, за порушення норми моралі - суспільний осуд та критика.

Релігійну норму можна визначити також як правило чи вимогу конфесії до особи (послідовника релігії), де визначено певний обсяг, характер, а також межу можливого й допустимого в поведінці віруючого. Вироблені релігією правила поведінки належать не тільки до здійснення культу, а й до особистого чи суспільного життя людини. Вони мають імперативний характер, впливають на поведінку людей і видом соціальних норм. Релігійні норми — значний елемент у структурі релігійного впливу церкви на своїх послідовників.
12. Поняття, ознаки та значення категорії "праворозуміння".

Котюк.:Право — це надзвичайно складне соціальне явище, оскільки воно відображає ще більш складніші економічні, політичні і соціальні відносини. На протязі всієї історії розвитку юридичної науки вчені і мислителі прагнули з'ясувати, що являє собою право, яка його природа і суть. В колишньому Радянському Союзі відбулось три надзвичайно гострі дискусії з приводу, що являє собою право. Перша із них відбулась в 20-ті роки, коли право розглядали з широких позицій; друга дискусія відбулась в 1938 році, де домінував вузький нормативний підхід до розуміння права; третя дискусія відбулась в 80-ті роки, де намітився широкий підхід до розуміння права. В останні десятиліття склалось декілька основних концепцій, намітились різні підходи до його розуміння і визначення. Серед них можна виділити вузько-нормативний підхід, моральний (етичний) підхід до розуміння права, соціологічний і генетичний підходи.

Скакун: Розпочинаючи до визначення поняття права, ми повинні знати, що йтиметься не про безпосередньо-соціальне, а про юридичне право, не про природне, а про позитивне право, тобто про право, виражене в законах, інших джерелах, які є результатом цілеспрямованої вольової діяльності законодавців, суддів, самих суб'єктів права. Відокремлюючи позитивне право від природного, слід зважувати й на те, що юридичні норми можуть бути одночасно втіленням природного права, носієм природно-правових цінностей. Коротше це можна сказати так: «позазаконодавче» (природне) право може стати і стає «законодавчим».

Отже, ми розглядатимемо, головним чином, «законодавче» право, юридичне право, позитивне право, котре є волевиявленням держави, полягає у регулюванні суспільних відносин за допомогою норм і забезпечується її примусовою силою.

Кожна історична епоха виробляла своє розуміння права. Є кілька оригінальних концепцій походження, сутності та призначення права, створених за тисячоліття.
13. Характеристика юридичного позитивізму.

Нормативний (позитивістський): вихідна форма буття-права — норма права, право — норми, викладені в законах та інших нормативних актах. При такому підході відбувається ототожнення права і закону. Водночас нормативне праворозуміння орієнтує на такі властивості права, як формальна визначеність, точність, однозначність прав. регулювання.

Нормативний підхід до визначення права офіційно був визнаний в 1938 році на 1-й Всесоюзній нараді наукових і практичних працівників юридичних установ і вузів. Цей підхід полягав в тому, що норми права відрізняли від інших соціальних норм (звичаїв, традицій, моральних, релігійних норм) за певними ознаками. Щоб розкрити поняття права, як і інші поняття, потрібно різнити їх від інших аналогічних соціальних явищ. (норма — правило поведінки).

Норми права відрізняються від інших соціальних норм найбільш важливі суспільні відносини з позицій держави і суспільства. Суспільних відносин надзвичайно багато, і вони регулюються нормами моралі, і релігійними нормами, нормами громадських організацій і іншими соціальними нормами. Серед усіх цих суспільних відносин держава регулює найбільш важливі і для цього видає нормативно-правові акти.

Право — це не одна норма, а сукупність або система норм, які формально визначені. Формальна визначеність означає, що право і його норми сформульовані по правилам граматики і формальної логіки і викладені в нормативно-правових актах. В зв'язку із цим вони складають Систему писаного права. Правові норми на відміну від моральних і інших соціальних норм встановлюються або санкціонуються державою чи окремими її органами від імені держави і відповідно в межах своєї компетенції. Наприклад, Верховна Рада України - приймає закони і постанови. Вона може доручати окремим громадським організаціям розробляти проекти нормативно-правових актів, а потім затверджувати (санкціонувати) їх і вводити в дію. Це стосується, в першу чергу, трудового законодавства, коли держава доручає профспілкам розробляти проекти таких нормативно-правових актів, або вони по своїй ініціативі їх розробляють. Оскільки норми права встановлюються або санкціонуються державною владою, то вони є загальнообов'язкові для всього населення, державних органів і посадових осіб. Загальнообов'язковість означає, що ці норми повинні виконуватись всіма громадянами держави, іноземними громадянами і особами без громадянства.

Норми права, на відміну від., інших соціальних норм,охороняються засобами державного примусу в випадку їх порушень або погрозою застосування юридичних санкцій. За порушення норм моралі може наступати моральна відповідальність у вигляді громадського осуду або інших громадських заходів. Держава за порушення норм моралі і інших соціальних норм таких санкцій не встановлює. Державні санкції — покарання застосовуються лише за порушення норм права, які встановлені державою. В нормах права виражається воля панівного класу, який знаходиться при владі, або компроміс класів і соціальних груп, чи воля всього народу. Ця ознака виражає суть права, тому її часто виділяють як одну із основних ознак права. Разом із тим, суть права іноді важко визначити, оскільки інтереси класів і соціальних груп можуть бути приховані. 

Відповідно до такого підходу і вказаних ознак можна дати наступне визначення права. Право — це система або сукупність формально-визначених норм (правил поведінки), які встановлені або санкціоновані державою, є загальнообов'язковими для всього населення, державних органів і посадових осіб, охороняються державною владою від порушень, виражають волю панівного класу або всього народу і направлені на регулювання і охорону суспільних відносин і соціальних цінностей
14. Вузько нормативна теорія права. Теорія Г. Кельзена

Закон не може впливати на суспільство інакше, як через масову або офіційну правосвідомість. Тому право — це не тільки тексти законів, а наявність в суспільній свідомості системи понять про загальнообов'язкові норми, права і обов'язки, заборони, умови їх виникнення і реалізації, порядок і форми захисту.Діюче право буває не зовсім таким, що викладено в текстах нормативно-правових актів. Звідси можливе протиставлення «духу і букви закону, що вимагає особливих прийомів тлумачення, врахування практики правозастосувальної діяльності по правильному вживанню юридичної термінології, застосування аналогії права і закону, коли потрібно вирішувати справу на підставі принципів права і професійної правосвідомості. Суспільна правосвідомість оцінює тексти законів не тільки позицій здорового глузду, але оцінює їх з поняттями справедливості і гуманізму. В суспільній правосвідомості є моральні цінності, уява про права і свободи людини, які не зафіксовані в текстах законів. Крім того, тексти законів мають декларативний характер, лозунги, заклики і т.п., на не мають юридичного значення. Таким чином, право не може існувати без правосвідомості, оскільки правосвідомість відображає і формулює правові норми, з однієї сторони, а з другої — правові норми не можуть бути реалізовані без їх усвідомлення населенням і посадовими особами.

Таким чином, в основі розуміння права лежить ідея етичної справедливості, ідея природних прав людини як особи і громадянина. Законодавець повинен дивитися на себе як на природознавця, вважав Ф.Енгельс. Він не робить законів, він не винаходить їх, а тільки формулює, він виражає в свідомих позитивних законах внутрішні закони духовних відносин. Таке розуміння природи права спеціалісти називають іноді ліберальним на відміну від авторитарного, коли в якості головної ознаки виділяється державно-вольовий характер права.

Діалектичний, всебічний підхід до розуміння права вимагає відмежувати його не тільки від інших соціальних норм, але і від таких явищ, як безправ'я, правовий нігілізм. Право повинно передбачати оптимальну сукупність суб'єктивних і обов'язків як держави, так і громадянина, щоб всі суб'єкти суспільних відносин могли вільно розвиватись.

15. Теорія природного права

- ідея походження держави в результаті угоди (договору) як акта доброї волі людей (які до цього знаходились в «природному», первинному стані), згоді про те, що одні будуть управляти, а інші - виконувати їхні управлінські рішення.

*Об'єднання людей в єдиний державний союз розглядається як природна вимога збереження людського роду і забезпечення справедливості, свободи і порядку. І зрештою в правителя і суспільства виникає комплекс взаємних прав і обов`язків і також відповідальність за невиконання останніх. Так, держава має право приймати закони, збирати податки, карати злочинців і т.п., але воно зобов`язане  захищати свою територію, права і свободи громадян, їх власність та ніш. Громадяни зобов`язані дотримуватись законів, сплачувати податки і т.п. і в свою чергу вони мають право на захист свободи і власності, а у випадку зловживання правителя своїми правами або невиконання їм своїх обов`язків вони мають право навіть розірвати договір з ним.
- складова частина теорії “природного права” (XVII—XVIII століття). В основі покладено тезу про те, що державі передував природний стан людей. Гоббс - в природному стані відбувається «війна всіх проти всіх». Руссо- райдужну картину свободи і рівності.

АЛЕ держава як продукт людської діяльності і прагнення людей до виживання. Домовившись про створення держави, люди або передають правителю частину своїх природжених прав, щоб потім одержати їх з його рук,або домовляються про збереження їх. У будь-якому разі передбачається забезпечення прав і свобод людини в рамках держави.

найбільший свій розвиток отримала в XVII-XVIII ст.. її найбільш яскравими представниками є Г.Гроций, Б.Спіноза, Т.Гоббс, Ж.-Ж. Руссо, А.Н. Радищев,  Дж.Локк, Я.Козельский, І.Кант та ін.

Класичне обґрунтування - в працях Ж.-Ж. Руссо.*іст. досвід.- що правителі стали дивитись на державу як на свою власність, а на громадян як на рабів,стали деспотами. Деспотизм, за Руссо, це вищий прояв суспільного розшарування: нерівності бідних та багатих як наслідок приватної власності, сильних і слабких як наслідок  влади, господ та рабів як наслідок заміни законної влади владою зловживання.  Ця нерівність стає причиною нової від`ємної рівності – перед деспотом всі рівні, тому що кожен рівен нулю. Але це вже не стара природна рівність первинних людей, а рівність як викривлення природи. Руссо вважає, що в інтересах створення правомірного державного устрою і відновлення справжньої рівності і свободи потрібно заключити вільний суспільний договір. Питання про те, чим э Суспільний договір, яким повинен бути його зміст і призначення, рівно як і багато аналогічних питань отримали найбільш яскраве і змістовне  втілення в ланці трактатів Руссо і особливо в його відомій праці «Про Суспільний Договір». Головна задача договору полягає в «знаходження форми асоціації, яка захищала і охороняла б загальною силою особистість і майно кожного учасника і в якій кожен, поєднуючись із усіма, підкорювався б тільки самому собі і залишався б таким саме вільним яким він був раніше».  Обґрунтовуючи теорію Р«Кожен з нас віддає свою особистість і всю свою могутність під владу загальної волі і ми разом приймаємо кожного члена як нероздільну частину цілого».  Влада монарха є похідною не від божественного провидіння, а від самих людей. Ця теза була найбільш яскраво і повно розвинута П.Гольбахом"Священна зараза або природна історія забобонів

Джон Локк. будь-яке мирне утворення держав мало в своїй основі згоду народу.розвивав ідеї щодо «об`єднання в єдине політичне суспільство» може і повинно відбуватись за допомогою «одної лише згоди». А це і є «весь той договір, який існує або повинен існувати між особистостями, які вступають в державу або його створюють».
16. Історична школа права

Історична школа права як особливий напрям у правовій думці виникла в к. XVIII ст. в Німеччині. У пер.пол.XIX ст.. напрям набуває широкої популярності і впливу.

- В центрі уваги питання про виникнення та історичний розвиток права.

- Засновник - Густав Гуго,професор Ґетінгенського унів-у. "Підручник природного права, як філософії позитивного права, а особливо - приватного права". Послідовник Ф.К. фон Савін'ї"Право володіння","Система сучасного римського права". Останнім представником є Г.Ф. Пухта"Звичаєве право","Курс інституцій".

- для правильного розуміння і розвитку державно-правових явищ визначальне значення має вивчення та осмислення їхнього історичного розвитку. В центрі уваги історичної школи права, яка виникла і розвивалася, як своєрідна реакція на Велику французьку революцію, були проблеми історії, традицій і, головно, саме поняття народу. Базовим було поняття народу та народного духу, або духу історії. У розумінні представників історичної школи права, народ - це єдність окремих осіб, яка базується на органічних зв'язках між станами та групами суспільства. Дух народу виростає з традиції і виробляється упродовж віків. Саме тому він є визначальним у правотворчих процесах. З поняттям народу тісно пов'язаний антиіндивідуалізм, характерний для представників цього напряму правової думки. Спершу в історії формувався народ і тільки згодом на його основі витворювалися стани та права особи. Людина є "продуктом" середовища, тієї цілості, яка витворила і охоплює його, тобто народу.
17. Соціологічна теорія права

це напрям праворозуміння, що розглядає як основу права реальні суспільні відносини, інтенсивний розвиток яких зумовлює необхідність пристосовувати право до життєвих потреб конкретних індивідів через процес правозастосування.
18. Психологічна теорія права. Петражицький

- виникла в сер ХІХ ст. розповсюдження- к. ХІХ-пер.пол.ХХ.

- Найвідоміший представник – російський державознавець і правознавець Л.Петражицьки.

-суспільство - сума психологічних взаємодій людей і різноманітних їх об`єднань.

- Суть - в ствердженні псих.потреби людини жити в межах організованого суспільства+ в відчутті необхідності колективної взаємодії.суспільство і держава є наслідком псих. закономірностей розвитку людини.

Л.І. Петражицький пояснював виникнення держави особливими властивостями людської психіки,прагненням людей до пошуку авторитету, видатної особистості, якій можливо було б підкорюватись і вказівкам якого наслідувати в повсякденному житті -> держава і право були породжені не матеріальними умовами життя, а особливими властивостями людей, їх емоціями, переживаннями. Петр-ий,стверджував, що без правових переживань людей неможливо існування стійких соц..груп, а також суспільства і держави. Причиною виникнення держави є особливий стан психіки людей: постійна залежність людей первинного суспільства від авторитету вождів, страх перед їх магічною силою-> люди підкоряються держ.владі добровільно. Народ є інертною масою і нездатний приймати рішення, а тому потребує постійного керівництва.
* Найбільш глибоким та оригінальним представником психологічної напряму в праві був випускник юридичного факультету Київського університету Лев Петражицький, 1867-1931, творець психологічної теорії права, яка викладена в працях "Теорія права і держави в зв'язку з теорією моральності" та "Вступ до вивчення права і моральності. Емоційна психологія".

Замість традиційного поділу елементів психічного життя на пізнання, почуття і волю Петражицького запропонував поділ на 1) двохсторонні активно-пасивні переживання, моторні подразнення - імпульси або емоції; 2) односторонні переживання, які, в свою чергу, поділяються на а) односторонньо-пасивні, пізнавальні та чуттєві й б) односторонньо-активні, вольові. При цьому він підкреслював, що імпульси або емоції відіграють в житті людини головних та визначальних факторів пристосування до умов життя. Саме емоції є завжди мотивами поведінки людини і будь-який зовнішній чи внутрішній подразник повинен пройти через його емоційну оцінку, яка і є поштовхом до певних дій та міркувань.

Етичні переживання чи емоції поділяються на правові та моральні. Відмінність між ними полягає в тому, що у правовому переживанні існує, на думку Петражицького, уявлення про певних суб'єктів, які мають право вимагати виконання обов'язку. Натомість у моральному переживанні виступає тільки почуття обов'язку - це означає, що моральна емоція викликає обов'язок без одночасного переконання в праві іншого вимагати його виконання. Тобто головна відмінність між правом і мораллю в тому, що моральні імпульси мають суто імперативний характер, а право має імперативно-атрибутивний характер. Під "імперативністю" Петражицький розуміє індивідуально-особистісне усвідомлення обов'язку, під "атрибутивністю" - усвідомлення "свого права", яке виступає назовні, як вимога. Таким чином у правовому переживанні обов'язок і правомочність нерозривно пов'язані між собою. Правові емоції - це комплексне переживання, в якому поєднуються обов'язок і право вимоги. Відповідно правові переживання пов'язують двох осіб, з яких одна має право вимагати від другої виконання певного обов'язку. Результатом правового переживання є правова норма, яка виражає зв'язок, що з'єднує обов'язок і правомочність, і який знаходиться у правовому переживанні. Правова норма, як і правове переживання має імперативно-атрибутивний характер. І відповідно, за Петражицьким право це етичне переживання, емоції якого мають двохсторонній, імперативно-атрибутивний характер. Правові переживання повинні завжди супроводжуватися додатковим уявленням про право вимоги правомочної сторони, а також уявленням про саму правомочну сторону, тобто уявленням про суб'єкта правомочності. Петражицький писав: "Усвідомлення обов'язку іншого чи інших по відношенню до нас (усвідомлення нашого права) викликає своєрідне імпульсивне діяння; спонукає нас і заохочує до такої поведінки по відношенню до інших, яка відповідає змістові нашого права. В галузі моралі (в розумінні нашого поділу, тобто у значенні однобічного імперативного безпретензійного усвідомлення обов'язку) цей спосіб мотивування не існує, є з природи речей виключений".

На думку Петражицького право має, у порівнянні з мораллю, визначальне значення для життя суспільства. Правові переживання є основними ланками, що об'єднують суспільство, без них існування останнього є неможливим. Моральні переживання не вводять факторів стабільності і прогнозованості, що їх гарантує право. Проте, в ході розвитку суспільства межа між правом і мораллю постійно змінюється, оскільки існує тенденція до перетворення односторонніх обов'язків - моральних - у двохсторонні, тобто правові. Те, що ще вчора було моральним обов'язком, стає сьогодні правовим обов'язком. В цілому ж в суспільстві мораль доповнює право в тих ділянках, які не є врегульовані правовими нормами.

19. Марксистська концепція права

- Найбільш розповсюджена теорія.

- держава виникла в силу економічних чинників – сусп.поділу праці, виникнення надлишкового продукту і прив.власності, а потім розколу суспільства на класи з різними економічними інтересами. Як об`єктивний результат цих процесів виникає держава, яка спеціальними засобами пригнічення і керування стримує протиборство цих класів, забезпечуючи інтереси панівного класу.

- Суть теорії -держава замінила родоплемінну організацію, а право–звичаям. держава не нав`язується суспільству ззовні, а виникає на основі природного розвитку самого суспільства, пов`язаного з розкладом родового устрою, виникненням прив.власності і соц.розшаруванням сусп. за майновим цензом, - інтереси різних соціальних груп стали суперечити одні одним. В нових економ.умовах родоплемінна організація стала неспроможною керувати сусп.-вом->потреба у керівному органі, який здатен був би забезпечувати економ.інтереси панівних класів. Тому сусп.-во, яке складається з економ.нерівних соц.шарів, породжує особливу організацію, яка підтримуючи інтереси багатих, стримує протиборство залежної частини сусп.-ва.

- три основних форми виникнення держави: афінську, римську і германську.

Афінська форма – класична. Держава виникає безпосередньо з класових протиріч, які формуються в суспільстві. Римська форма відрізняється-родове сусп.-во перетворюється на аристократію, ізольовану від численної, безправної плебейської маси. Перемога плебеїв руйнує родовий устрій, на руїнах- держава. Германська форма – держава виникає як результат завоювання  великих територій, якими родовий устрій вже керувати не може – як наслідок виникає держава.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13

Схожі:

Г.І. Трофанчук ІСТОРІЯ ВЧЕНЬ ПРО ДЕРЖАВУ ТА ПРАВО
Рецензенти: В. К. Гіжевський, к ю наук, професор; O. I. Коваленко, к ю наук, професор
АНОТАЦІЯ ДИСЦИПЛІНИ
Навчально-методичний комплекс вивчення курсу «ІСТОРІЯ ВЧЕНЬ ПРО ДЕРЖАВУ І ПРАВО»
Одеська НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ На правах рукопису
Можна говорити про наявність особливого правового часу, пізнання специфіки якого відкриває нові можливості для юриспруденції і має...
Тема : «Що я знаю про Україну?» Мета
Мета: поглибити знання учнів про свою державу, історію українського народу; вміння робити аналіз подій, фактів, історичних явищ;...
Україна в роки першої російської революції 1905-1907 рр
За нею Литва зберігала право на власний герб, печатку, законодавство, міністрів, військо, фінанси й адміністрацію; спільними ставали...
Шульженко Ф. П., Андрусяк Т. Г. К.: Юрінком Інтер, 1999. Історія політичних і правових вчень
Розділ І. Виникнення та розвиток поглядів на державу і право у країнах стародавнього світу
Закономірності художнього проектування виробничих приміщень і обладнання
Закону України “Про охорону праці” З цього визначення випливає, що охорона праці – поняття інтегральне, яке включає в себе знання...
План: Закони України про ЦЗ. Основні визначення. Структура ЦЗ України
Практична робота № Закон України про ЦЗ. Структура ЦЗ України. Структура ЦЗ на ОНГ
ПОЛОЖЕНН Я про спеціалізовані вчені ради
Національної академії наук, Академії медичних наук, Української академії аграрних наук, Академії педагогічних наук, Академії правових...
Г. В. Павлов, проф., д-р техн наук, А. В. Обрубов, доц., канд техн наук
Представлен анализ схемы замещения инвертора высоковольтного однотактного квазирезонансного преобразователя и структура локальной...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка