|
|
Скачати 1.45 Mb.
|
|
Спеціальність , «ТХ»
Матеріали і завдання до опрацювання тем Тема: «Становлення соціології як самостійної науки. Сучасний стан розвитку соціологічної думки». План
1. Соціологічна думка зародилася значно раніше того періоду, коли О. Конт запровадив до наукового вжитку поняття „соціологія”. Протосоціологія охоплює проміжок часу від античної доби до початку XIX ст. Ідеї Платона (діалог „Держава”), Аристотеля, Блаженного Августина (теологічний трактат „Про град Божий”), Фоми Аквінського, Томаса Мора („Утопія”), Томаса Гоббса розглядаються як соціологічні теорії, хоча скоріше їх можна назвати соціальними вченнями, поскільки головним в них є відображення ідеального, а не дослідження того, як в дійсності взаємодіють люди, як організоване їх спільне життя. Ці соціальні вчення були адекватною умовам своєї епохи формою пізнання і пояснення соціальних явищ. Демокріт – найважливішою умовою життя людей вважав поділ праці, результати якого оцінював з погляду інтересів рабовласницького класу. Платон – вважав, що ідеальна держава створюється не в інтересах індивіда або окремого прошарку, а заради самої держави, поза якої індивід існувати не може. Людина для держави, а не держава для людини – кредо його політичної філософії. Задля соціальної справедливості Платон пропонував скасувати сім’ю як соціальний інститут і підпорядковував сімейні стосунки людей державі. Аристотель – започаткував логіку, психологію, політику, залишивши у спадок вчення про суспільство, державу і владу. Основними елементами держави вважав родову общину і рабство. Виступав прихильником приватної власності. Фома Аквінський – був ідеологом католицизму, вважав, що суспільство будується за ієрархічним принципом: піддані підкоряються царям і світській владі на основі законів, як природних і писаних, так людських і божественних. Виділяючи чотири види законів, Ф. Аквінський вибудовує досконалу, на його погляд, систему світового порядку: народ – володар – законолюдський – закон природний – закон божественний – закон вічний. У розвитку філософської, соціологічної думки епохи Відродження окреслюються три етапи: 1.Гуманістичний (середина XIV – середина XV ст.), якому властиве протиставлення середньовічного теоцентризму інтересу до людини, її зв’язків зі світом. 2. Неоплатонівський (середина XV ст. – перша третина XVI ст.), на якому домінує розгляд проблем буття. 3. Натуралістичний (середина XVI ст. – початок XVII ст.), з його прагненням пристосувати закони природи до пізнання соціальної реальності. Томас Мор – основною причиною пороків буржуазної держави вважав приватну власність і зумовлені нею суперечності інтересів особи та суспільства, девіантну поведінку людей тощо. Його ідеальне суспільство має базуватися на суспільній власності, обов’язковій праці для всіх. Томазо Кампанелла – його ідеальна держава „Місто Сонця” – це суспільство з общинним характером зв’язків, яке базується на відсутності приватної власності, спільній праці. Нікколо Макіавеллі – його заслугою є подолання теологічних ідей і дослідження держави як суспільного явища. Жан Боден – вважав розвиток суспільства поступовим процесом і стверджував, що географічні чинники можуть визначати особливості соціального життя людей. У XVIII ст. особливого значення набувають концепції природного права та суспільного договору – Гуго Гроцій, Томас Гоббс, Джон Локк, Бенедикт Спіноза. З середини XVIIIст. В Європі і Північній Америці розвивалися процеси, які радикально змінили характер життя людей і стали факторами розвитку соціології як особого роду наукових знань. По-перше, почалася так звана промислова революція. По-друге, пройшла серія так званих буржуазних революцій. По-третє, з розвитком індустріальної економіки і буржуазної демократії загострилися проблеми, які тепер називають соціальними проблемами. Першим проект створення нової науки про суспільство сформулював французький мислитель Огюст Конт (1798-1857). В 1830-1842 рр. Конт опублікував свій головний твір – масштабний, в шести томах, „Курс позитивної філософії”, в якому нову науку про суспільство запропонував назвати соціологією. Необхідність такої науки Конт доводив сформульованим ним законом трьох стадій інтелектуальної і соціальної еволюції. На першій, теологічній стадії люди готові пояснювати явища, які спостерігаються, прямим і постійним впливом надзвичайних сил – богів, духів, демонів. Соціальний порядок, який виникає на теологічній стадії, отримав у Конта назву військове суспільство. Друга стадія – метафізична. Це епоха бунтів, революцій, переворотів. Явища пояснюються скритими в речах принципами і силами, які можна розкрити силою розуму. Така постановка перетворює будь-які знання в метафізику, тобто в філософські роздуми про загальні принципи, суть, зміст явищ. Третя стадія – наукова настає тоді, коли метафізичні абстракції змінюються позитивним, тобто дійсним, знанням – висновками, заснованими на опису і систематизації фактів. Соціальний порядок, що виникає на науковій стадії еволюції, Конт назвав промислове суспільство. Промислове суспільство розглядалося Контом як втілення соціального прогресу. Однак промислове суспільство породжує іншу проблему: робітниче питання”. Спочатку вирішення цього питання Конт бачив в патронажі (від фр. Patronage – захищати, опікуватися), тобто опіці багатих і тих, хто має владу про освіту і покращення умов життя робітників. Але пізніше в труді „Система позитивної політики” Конт пропонує зовсім інший варіант вирішення проблеми: робітниче питання буде вирішення при переході на нову стадію інтелектуальної і соціальної еволюції. Цю стадію Конт назвав новим теологічним синтезом, поскільки бачив в об’єднанні наукового знання і релігійного почуття можливість об’єднати позитивні риси старого і нового типу устрою суспільства. Безумовно, релігійно-соціальний проект Конта є утопією. Герберт Спенсер – досліджував еволюцію як загальну тенденцію розвитку. Суспільство розглядав як соціальний організм – ціле, що об’єднує індивідів. В процесі еволюції суспільство росте, тобто росте число людей, чиє життя воно організує. В ньому формується система органів, що виконують спеціальні функції, необхідні для підтримання і розвитку соціального організму. Кожне розвинуте суспільство має три системи органів у відповідності з трьома головними функціями – регулятивною, виробничою, розподільчою. Кожна система створюється соціальними інститутами – стійкими формами діяльності людей. Спенсер поділив соціальні інститути на категорії: сімейні інститути, політичні, церковні, професійні, промислові. Інститути забезпечують задоволення потреб. Альтернативою позитивістському проекту науки про суспільство в середині XIX ст. була концепція матеріалістичного розуміння історії, сформульована німецьким мислителем Карлом Марксом. Свої ідеї він виклав в „Тезісах про Фейєрбаха” і „Німецькій ідеології”. Його проект подібний до позитивістських ідей Конта, але на відміну від Конта, Маркс вважав, що не ідеї „управляють світом”, а матеріальні інтереси, обумовлені участю людей у виробництві і розподілу благ. Суспільство Маркс трактував як систему відносин, характер яких визначається способом виробництва матеріальних умов життя людей. Структура економічних складає той „базис” на якому розвивається „надстройка” – структури політичних, правових, сімейних відносин, форми релігії, моралі, ідеології. Матеріалістичне розуміння історії заключається у відкритті послідовності зміни один одного способів виробництва. В роботі „До критики політичної економії” Маркс виділив азіатський, античний, феодальний і буржуазний способи виробництва. Таким чином, труди Конта, Спенсера, Маркса, Енгельса можна кваліфікувати як протосоціологічні. Протосоціологія – це сукупність створених в середині – кінці XIX ст. проектів науки про суспільство, що заклали концептуальні основи розвитку соціології, але залишилися органічною частиною філософських доктрин і світогляду. 2.Родоначальних позитивізму як напрямку в філософії та соціології (від лат. Positious – реальний, заснований на досвіді) вважають Огюста Конта. Головне спрямування позитивізму – відмова від абстрактних міркувань про суспільство, а створення „позитивної” соціологічної теорії; яка повинна була стати такою ж доказовою і загальнозначущою, як і природничі теорії. Рубіж XIX і XX століть є початком класичної соціології. Вирішальну роль в розвитку уявлень про предмет і метод соціології зіграла концепція соціологізму, розроблена французьким вченим Емілем Дюркгеймом в роботі „Правила соціологічного методу”. В роботі „Про розподіл суспільної праці” він обґрунтував тезис про те, що функцією розподілу праці є підтримання єдності – соціальної солідарності. Дюркгейм виділив два типи солідарності: механічна солідарність, що виникає в силу спільності віросповідань і почуттів, коли люди підтримують відносини з тими, хто подібний до них за способом мислення і способом життя: органічна солідарність, що виникає в силу розподілу за родом діяльності, коли люди підтримують відносини з тими, хто відрізняється від них за способом мислення і за способом життя, але в чиїй діяльності вони мають потребу для задоволення своїх нужд. В сучасному суспільстві органічна солідарність є домінуючою. Дюркгейм активно займався аналізом зміну суспільстві, особливо розвитком розподілу праці у процесі індустріалізації. Він вважав, що розподіл працю значно послаблює роль релігії як основи соціального зв’язку. З посиленням розподілу праці люди набувають більшої взаємозалежності, бо їх потреби задовольняються внаслідок праці багатьох людей, а процеси і зміни у світі настільки стрімкі та інтенсивні, що не всі здатні включитися в них. Внаслідок швидкого оновлення соціального життя розривається традиційний порядок: і моральні устої, підтримувані релігією. У суспільстві стає дедалі більше людей без усвідомлення мети, сенси, які відчувають свою непотрібність. Аномія – стан соціальної системи, за якого значна частина громадян, знаючи про існування обов’язкових норм, ставиться до них негативно або байдуже. Концепція соціологізму Дюркгейма була заснована на ідеї про те, що соціальна реальність є реальністю sui generis (лат.: особого роду), яка не просто існує незалежно, але і домінує над індивідуальною реальністю. Протилежну традицію – „соціологічного номіналізму” (від лат. Noumen - ім’я) сформували ті, хто дотримувалися протилежної точки зору: „соціальна реальність” не існує незалежно від індивідів, цим іменем позначають сукупний ефект індивідуальної діяльності. Найбільш актуальне на цей день вирішення предмета і метода в дусі „номіналізму” надано в концепції розуміючої соціології, розробленої німецьким вченим Максом Вебером (1864-1920). В циклі статтей „Протестантська етика і дух капіталізму” на великому історичному і статистичному матеріалі Вебер прослідковує схожість і навіть спадковість між принципами мирського аскетизму, яке практикувалися протестантами (строга самодисципліна, присвячення себе господарській діяльності як служінню) і принципами капіталістичної організації промисловості і торгівлі. В якості загальної основи протестантської етики і духу капіталізма представлена характерна для західної цивілізації раціональність – відношення до життя (всесвіту) з точки зору доцільності, корисності, ефективності. На основі історико-соціологічних досліджень Вебер розробив свою методологічну концепцію, ключовою категорією якої стало поняття ідеального типу. Ідеальний тип – це теоретична конструкція, що виражає найбільш характерні риси явища, що вивчається, і слугує засобом упорядкованості емпіричного матеріалу. Такі ідеальні типи, як „капіталізм”, „християнство” і т.п., є не емпіричними узагальненнями, а абстрактними моделями, які розкривають „культурний зміст” відповідного феномена. Ідеальний тип став важливим методологічним засобом в рамках висунутої Вебером концепції розуміючої соціології („Про категорії розуміючої соціології”). Соціологію він визначав як науку, яка прагне зрозуміти „соціальну дію і таким чином казуально пояснити її процес і дію.” Соціологія досліджує усвідомлену, зорієнтовану на інших людей поведінку особистості. Такі дії називають соціальними, виділяючи чотири ідеальних їх типи: - цілераціональна дія – людина виразно уявляє мету і засоби її досягнення та зворотну реакцію інших людей на свої дії; критерієм раціональності є успіх; - ціннісно-раціональна дія – виконується на основі свідомої віри в етичну, естетичну, релігійну цінність певної поведінки; - афективна дія – здійснюється на основі неусвідомлених психологічних імпульсів; - традиційна дія – відбувається на основі звички. Два останніх типи не є, за Вебером, соціальними. Вебер відокремив три основних компоненти нерівності: багатство, престиж, влада. Суттєвим є внесок Вебера у соціологію релігії. Він дійшов висновку, що деякі аспекти християнської віри мали великий вплив на розвиток капіталізму. Метод розуміючої соціології дав змогу по-новому оцінити зміст і механізми влади. Легітимне (ненасильницька) панування людини над людиною можливе, за Вебером, лише тоді, коли підлеглі увідомлюють користь того, що ними керують інші люди. Вебер виділяє три чистих типи панування: 1.Традиційне – базується на звичаях, традиціях певної поведінки, певного типу підкорення (батько родини, цар). |
| Конспект тем винесених на самостійне опрацювання студентами ТЕМА 1 Процес диференціації наук діалектично пов'язаний з їх інтеграцією. Це сприяло тому, що сформувавшись в самостійну науку, економічний... |
Методичні рекомендації для студентів факультету заочного навчання|відокремлення|... Окремі розділи|посібника| посібника можуть бути використані також студентами стаціонара при вивченні тем, винесених для самостійної... |
| МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ “ІСТОРІЯ РОСІЇ” Вміщені плани семінарських занять, теми та завдання індивідуальних робіт з з дисципліни “Історія Росії” (ІХ – поч. ХХ ст.) та методичні... |
Уроках української мови Методичні рекомендації підготувала ... |
| МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВИКОНАННЯ НАУКОВИХ РОБІТ СТУДЕНТАМИ Методичні рекомендації щодо виконання наукових робіт студентами ОКР бакалавра, спеціаліста та магістра / Укладачі Козачишина О. Л.,... |
Методичні рекомендації для самостійного вивчення тем з дисципліни... «Економіка підприємства», 03050901 «Бухгалтерський облік», 03050801 «Фінанси і кредит» |
| Методичні рекомендації до вивчення тем Тема 1 Основні терміни: перші туристичні фірми і агентства, «Підприємство для громадських подорожей в усі країни світу», «Екскурсійний вісник»,... |
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИВЧЕННЯ РОЗДІЛУ для студентів усіх спеціальностей... Політологія. Суб`єкти політики та способи політичної діяльності [Текст]: Методичні рекомендації до вивчення розділу для студентів... |
| Методичні рекомендації з дисципліни «Комерційне кредитування» Методичні рекомендації з дисципліни «Комерційне кредитування» призначені для надання допомоги студентам в засвоєнні предмету та в... |
Методичні рекомендації та дидактичні матеріали щодо формування комунікативної... З'ясувати, скільки уроків відводитися на вивчення теми; чи велася робота над даною темою раніше; який новий лексичний і граматичний... |