Методичні рекомендації до практичних занять з лабораторних
|
|
Скачати 1.27 Mb.
|
|
Тема: Загальний клінічний аналіз сечі Загальноклінічне дослідження сечі містить вимірювання кількості, визначення фізичних властивостей, хімічного складу, а також вивчення мікроскопічної картини осаду. Об'їм і послідовність дослідження
а) приготування препаратів; б) демонстрація неорганізованих і організованих осадів сечі; в) вивчення і опис мікроскопічної картини осаду зразка сечі, що вивчається. Порядок і метод забору сечі Залежно від цілей досліджується: ранкова порція сечі, добова кількість сечі або окремі порції, зібрані протягом доби (проба Зімніцкого). Для клінічного аналізу беруть звичайно порцію сечі, виділену натщесерце. Сечу збирають в чистий сухий посуд (у жінок після попереднього туалету промежини). В окремих випадках (наприклад, для уточнення походження піурії, гематурії) забір сечі проводиться за допомогою катетера. При збиранні добової кількості сечі слід дотримувати наступні правила: зранку, звичайно починаючи з 6 або з 7 годин, після спорожнення сечового міхура, подальші порції сечі хворий збирає протягом 24 годин в чистий, достатньої місткості посуд. З метою запобігання розкладання сечі до неї додають консервуючі речовини (тімол, толуол). I. Дослідження фізичних властивостей 1.Кількість. Визначається за допомогою мірного циліндра або іншої мірної ємності Практичне значення має визначення сумарної кількості сечі (діурез), виділеної організмом за певний період часу (за добу, протягом нічного або денного часу). Доросла людина в звичайних умовах виділяє за добу 1000-1700 мл сечі. Кількість виділеної сечі складає 75-85% від прийнятої рідини. Коливання добового діурезу у бік його збільшення або зменшення можуть спостерігатися за різних фізіологічних і патологічних умов. Збільшення добової кількості сечі (понад 2000 мл) – поліурія – в нормі може бути обумовлено значним споживанням рідини, зменшенням потовиділення, вживанням з їжею продуктів, що містять велику кількість води і солей калія (кавуни, дині), або що викликають сечогінний ефект (пиво, кава, чай), при емоційному збудженні, при пониженні температури навколишнього середовища. В патологічних умовах полиурія з'являється при зменшенні набряків, розсмоктуванні ексудатів, транссудатів, при хронічному нефриті у стадії зморщення нирок (компенсаторна поліурія). Виражена поліурія спостерігається також при цукровому діабеті і нецукровому сечовиснаженні – поллакіурії. Зменшення добової кількості сечі (нижче 1000 мл) – олігурія – у фізіологічних умовах може бути обумовлено обмеженням рідини, посиленою втратою її організмом (наприклад, в жарку погоду або при фізичному навантаженні, при роботі в гарячих цехах). Патологічне зменшення добової кількості сечі буває при проносах, при захворюваннях, що супроводжуються гарячкою, гострому гломерулонефриті, при крововтратах, опіках, неприборкній блювоті, важких формах серцевої і гострої ниркової недостатності, при утворенні великих транссудатів і ексудатів. Олігурія іноді супроводжується рідким сечовипусканням – олакізурією. Повне припинення виділення сечі – анурія – може бути обумовлено припиненням сечовидільної функції нирок, наприклад, при важких формах гострого гломерулонефриту, в термінальній стадії серцевої недостатності, при шоці, під час оперативних втручань в порожнині живота і малого тазу. Анаурія може з'являтися при гострих токсичних ураженнях нирок, а також при механічній закупорці сечовивідних шляхів (камінь, пухлина, гіпертрофія передміхурової залози). Ішурія – затримка сечі, коли хворий не в змозі самостійно спорожнити сечовий міхур. Це спостерігається наприклад при пошкодженні спинного мозку, в несвідомому стані. У здорової людини вдень виділяється 2/3-3/4 добової кількості сечі. Збільшення кількості сечі вночі – ніктурія – є симптомом деяких захворювань нирок (хронічний гломерулонефрит, нефроангіосклероз), при дефіциті АДГ (нецукровий діабет), серцево-судинній недостатності. 2. Кольор. Нормальна свіжовипущена сеча має солом'яно-жовтий кольор. Він обумовлений головним чином присутністю в сечі пігменту урохрому. Кольор сечі залежить від наявності в ній і інших речовин (уроеритрин, уробіліноген) Інтенсивність кольору сечі в звичайних умовах значно коливається залежно від якісного складу їжі, питного режиму, часу доби. Насичений кольор сечі спостерігається при споживанні сухої їжі, при обмеженні прийому рідини, у першій ранковій порції сечі. Менш інтенсивно забарвлена сеча може з'являтися при вживанні великої кількості рідини, в більш пізніх порціях сечі. Значний діапазон коливань насиченості кольору сечі протягом доби свідчить про збережену концентраційну здатність нирок. Кольор сечі може значно змінюватися при різних патологічних процесах. Кольор "м'ясних помиїв" сеча набуває при гострому нефриті, кольор пива – при паренхиматозній жовтяниці, червоний - при інфаркті нирок і нирковій коліці, зеленувато-жовтий - при механічній жовтяниці, темно-бурий – при гемолітичній анемії, блідий, водянистий – при цукровому діабеті, молочний – при лимфостазі нирок, білий – при жировому переродженні і розпаді ниркової тканини. Іноді кольор сечі змінюється при вживанні деяких харчових продуктів і прийомі різних лікарських препаратів. синьо-зелений кольор сечі спостерігається при прийомі метиленового синього, зеленувато-жовтий – ревеню і Александрійського листа, червоний – буряка і амідопирину, рожевий – ацетилсаліцилової кислоти. 3. Прозорість. Визначається візуально. Існують наступні градації при визначенні прозорості сечі: прозорість повна, неповна, сеча каламутну. Нормальна сеча прозора і лише злегка флюоресцирує. При стоянні сечі в судині з неї виділяється досить об'ємиста, легка хмарка, яка поступово сідає на дно. Каламутність сечі може бути обумовлена солями, клітинними елементами, бактеріями, слизом, краплями жиру, що знаходяться в ній. Каламутність сечі, залежна від присутності солей, зникає при нагріванні. Позбутися муті, обумовленої наявністю в сечі слизу, бактерій або клітинних елементів, можна за допомогою її центрифугування і фільтрування. 4. Осад. Утворюється, при стоянні сечі. Осад сечі обумовлений осіданням на дно судини її щільних складових частин, солей, гною, формених елементів крові, слизу, цистину. Залежно від переважання тих або інших елементів осад сечі може мати різний кольор: червоний (сечова кислота), рожевий (урати), білий (фосфати), сірий (сечокислий амоній), гнійний (лейкоцити), кров'яний (еритроцити), сірувато-білий (цистин). 5. Запах. Свіжовипущена сеча здорової людини має запах скошеної трави. За наявності крові або гною сеча здобуває запах тухлого м'яса. За наявності ацетону сеча здобуває виразно фруктовий запах. При гнійних процесах в сечових шляхах (гнійний цистит, ракова пухлина, що розпадається) сеча може придбати аміачний запах. 6. Відносна густина. У фізіологічних умовах залежить від концентрації розчинених в ній щільних речовин (сечовина, сечова кислота, креатин, солі). На величину густини сечі можуть впливати і інші речовини (цукор, велика кількость білка), що з'являються в сечі при патологічних процесах. Так. кожні 3,3 г/л білка збільшують густину сечі на 0,001, тобто на один розподіл урометра, а 10 г/л цукру – на 0,004. Густину сечі вимірюють за допомогою урометра. Сечу наливають в циліндр, в який опускають урометр, щоб він вільно в ній плавав. Свідчення шкали знімають по рівню нижнього краю меніска (якщо утворилася піна, її знімають за допомогою фільтрувального паперу). У здорової людини протягом доби густина сечі коливається в досить значних межах (1010-1030 з розрахунку 1г. на 1 л. сечі), а у ранкових порціях складає в нормі 1015-1025. Густина сечі залежить від кількості прийнятої рідини, вмісту в їжі щільних речовин, температури навколишнього середовища. Густина в нормі тісно пов'язана з діурезом: знижується при поліурії і підвищується при олігурії. Уважається, що у здорових людей сума двох перших цифр величини добового діурезу і останніх цифр густини складає 30. Так наприклад, при діурезі 1500 мл густина сечі повинна дорівнювати 1015, при діурезі 1000 мл – 1020. Зниження густини – гіпостенурія – наступає при хронічній нирковій недостатності (хронічний гломерулонефрит, нефроангіосклероз, хронічний пієлонефрит, амілоїдоз, полікістоз нирки). Сеча з дуже низькою густиною. (1001 – 1002) виділяється у хворих на нецукровий діабет. Зниження густини сечі одночасно із зменшенням діапазону її коливань протягом доби – гіпоізостенурія- свідчить про значні порушення концентраційної функції нирок (хронічна ниркова недостатність різного походження: хронічний гломерулонефрит, діабетична нирка, нефроангіосклероз). Підвищення густини сечі – гіперстенурія- свідчить про напругу збереженої концентраційної здатності нирок. Гиперстенурія може спостерігатися при різних фізіологічних станах організму (обмеження питного режиму, посилене потовиділення при обмеженому питному режимі, наприклад, в жарку погоду), а також при сердечно судинній недостатності, проносі, блювоті, лихоманці, гострому гломерулонефриті. 7. Проба Зімницького. Проводиться з метою дослідження концентраційної і видільної функції нирок. Принцип дослідження полягає в динамічному визначенні густини і кількості сечі в кожній із тригодинних порцій, зібраних протягом доби, у визначенні співвідношення між денним і нічним діурезом, а також добовою кількістю прийнятої рідини і виділеної сечі. По динаміці показника питомої ваги сечі судять про концентраційну здатність нирок. Показники добового діурезу, а також співвідношення між денним і нічним діурезом, відсотковим відношенням між кількістю виділеної сечі і кількістю прийнятої рідини дозволяє оцінювати видільну функцію нирок. Техніка проведення проби Зімницького. Вранці (у 6 годин) перша порція сечі обстежуваного виливається. Хворий протягом доби знаходиться на звичайному для нього харчовому і питному режимі. Сеча збирається окремими порціями кожні 3 години, (з 6 г. ранку до 18 г. всього 4 денні порції – денний діурез; і з 18 ч. до 6 ч. ранку наступного дня також 4 порції – нічний диурез). Щоб не порушувати сон хворого, нічну порцію (в 3 години) можна пропустити і з 12 годин ночі до 6 годин ранку збирають сечу в одну банку. Враховується окремо денний, нічний і добовий діурез, а також кількість прийнятої за добу рідини, включаючи напої і інші рідинні продукти. Клінічне значення. Проба Зімніцкого, не дивлячись на багаторічну історію свого вживання в клінічній практиці, не втратила значення і зараз, як один з цінних методів лабораторно-діагностичного дослідження. Завдяки простоті і доступності виконання, високої інформативності, вона дозволяє оцінювати функціональний стан нирок навіть на порівняно ранніх стадіях їх різних захворювань. Показники проби Зімницького у фізіологічних умовах.
а) добовий діурез 1000 мл – 1500 мл; б) співвідношення денного і нічного діурезу – 3:1 або 4:1; в) відношення кількості виділеної сечі до кількості прийнятої рідини – 75% - 85%. 2. Концентраційна функція нирок: коливання густини: великі розмахи числових значень в різних порціях сечі в межах 10 – 20 од. Проба Зімницького у здорової людини
6,00 – 9,00 210 1009 9,00 – 12,00 150 1014 12,00 – 15,00 330 1019 15,00 – 18,00 210 1022 Денний діурез (ДД) = 900 мл. 18,00 - 21,00 170 1005 21,00 – 24,00 55 1019 24,00 – 3,00 3,00 – 6,00 75 1022 Нічний діурез (НД) = 300 мл. Функція виділення: добовий діурез (900+300)=1200 мл. співвідношення денного і нічного діурезу 3:1; співвідношення кількості виділеної сечі до кількості прийнятої рідини (1200:1500 мл) – 80%. Концентраційна функція: коливання густини (Мin1005 – Мaх1022) – 17 од. Проба Зімницького при патологічних станах організму. Порушення, що виявляються пробою Зімницького, виникають при захворюваннях нирок з переважною поразкою канальцевого і клубочкового апарату (гломерулонефрит, пієлонефрит, нефросклероз). Виражені зміни концентраційної функції нирок наголошуються при хронічній нирковій недостатності різного генеза (первинно і вторинно зморщена нирка при гіпертонічній хворобі, хронічний гломерулонефрит). Нижче наводиться декілька прикладів показників проби Зімницького у хворих з різними захворюваннями нирок. Проба Зімницького у хворого при гострому гломерулонефриті в ранній стадії:
6,00 – 9,00 115 1020 9,00 – 12,00 180 1008 12,00 – 15,00 245 1015 15,00 – 18,00 150 1015 Денний діурез (ДД) = 670 мл. 18,00 - 21,00 120 1022 21,00 – 24,00 85 1020 24,00 – 3,00 3,00 – 6,00 110 1023 Нічний діурез (НД) = 315 мл. Функція виділення: добовий діурез (670+315)=985 мл. співвідношення денного і нічного діурезу 2:1; співвідношення кількості виділеної сечі (985 мл) до кількості прийнятої рідини (1545 мл) – 64%. Концентраційна функція: коливання густини (Мin1008 – Мaх1023) – 15 од. Висновок: показники проби Зімницького свідчать про зниження функції виділення нирок при збереженій на фізіологічному рівні їх концентраційної функції. Проба Зімницького у хворого з гострим гломерулонефритом у стадії розвитку захворювання
6,00 – 9,00 160 1022 9,00 – 12,00 180 1019 12,00 – 15,00 155 1021 15,00 – 18,00 150 1023 Денний діурез (ДД) = 645 мл. 18,00 - 21,00 80 1022 21,00 – 24,00 95 1022 24,00 – 3,00 3,00 – 6,00 115 1019 Нічний діурез (НД) = 320 мл. Функція виділення: добовий діурез (645+320)=965 мл. співвідношення денного і нічного діурезу 2:1; співвідношення кількості виділеної сечі (965 мл) до кількості прийнятої рідини (1650 мл) – 61%. Концентраційна функція: коливання густини (Мin1019 – Мaх1023) – 4 од. Висновок: показники проби Зімницького свідчать про пригноблення функції виділення нирок (олігурія) і напругу концентраційної функції (гіперстенурія) нирок. Проба Зімницького у хворого з гострим гломерулонефритом в період одужання
6,00 – 9,00 280 1008 9,00 – 12,00 320 1018 12,00 – 15,00 520 1011 15,00 – 18,00 560 1016 Денний діурез (ДД) = 1680 мл. 18,00 - 21,00 220 1018 21,00 – 24,00 260 1022 24,00 – 3,00 3,00 – 6,00 380 1019 Нічний діурез (НД) = 860 мл. Функція виділення: добовий діурез (1680+860)=2540 мл. співвідношення денного і нічного діурезу 2:1; співвідношення кількості виділеної сечі до кількості прийнятої рідини (2540:1560 мл) – 160%. Концентраційна функція: коливання густини сечі (Мin1008 - Мах 1022) –14 од. Висновок: показники проби Зімницького свідчить про посилення функції виділення нирок (сходження набряків), що виявляється на фоні нормалізації концентраційної функції. Проба Зімницького у хворого на хронічний гломерулонефрит у стадії компенсації (відносна ниркова недостатність)
6,00 – 9,00 480 1007 9,00 – 12,00 520 1011 12,00 – 15,00 510 1009 15,00 – 18,00 390 1010 Денний діурез (ДД) = 1900 мл. 18,00 - 21,00 520 1008 21,00 – 24,00 410 1009 24,00 – 3,00 480 1010 3,00 – 6,00 450 1007 Нічний діурез (НД) = 1860 мл. Функція виділення: добовий діурез (1900+1860)=3760 мл. співвідношення денного і нічного діурезу 1:1; співвідношення кількості виділеної сечі (3760 мл) до кількості прийнятої рідини (1850 мл) – 200%. Концентраційна функція: коливання густини (Мin1007 – Мaх1011) – 4 од. Висновок: показники проби Зімницького свідчать про посилення функції виділення нирок (компенсаторна поліурія), що поєднується з помірно пониженою концентраційною функцією нирок (гіпостенурія). Проба Зімницького у хворого на хронічний гломерулонефрит в стадії декомпенсації (абсолютна ниркова недостатність)
6,00 – 9,00 40 1007 9,00 – 12,00 20 1006 12,00 – 15,00 20 1008 15,00 – 18,00 60 1006 Денний діурез (ДД) = 140 мл. 18,00 – 21,00 50 1008 21,00 – 24,00 40 1006 24,00 – 3,00 3,00 – 6,00 60 1007 Нічний діурез (НД) = 150 мл. Функція виділення: добовий діурез (140 + 150) = 290 мл. співвідношення денного і нічного діурезу 1:1: співвідношення кількості виділеної сечі (290 мл) до кількості прийнятої рідини (580 мл) – 50%. Концентраційна функція: коливання густини – (Ми1006-Мх1008) – 2 од. Висновок: показники проби Зімницького свідчать про значне зниження функції виділення нирок (олігурія), що поєднується з вираженим пригнобленням концентраційної функції (гіпоізостенурія). II. Хімічне дослідження 1. Реакція: Визначається універсальним індикаторним папірцем, а також за допомогою синього або червоного лакмусових папірців. При кислій реакції синій папірець червоніє, при лужній – червоний синіє. В нормі при змішаній дієті реакція сечі слабкокисла. Зміна реакції сечі в кислу або лужну сторону можуть визначатися при фізіологічних і патологічних станах організму. В звичайних умовах виділення сечі кислої реакції відбувається при вживанні великої кількості м'ясної їжі; при рясній овочевій дієті сеча набуває лужну реакцію. Зміна реакції сечі в кислу сторону спостерігається при цукровому діабеті, гострому нефриті, важкій нирковій недостатності; в лужну сторону – при запальних процесах в сечовивідних шляхах (цистити, пієліти), при блювоті, в період зменшення набряків. Зсув реакції сечі в кислу або лужну сторону є несприятливим чинником. При слабкокислій реакції випадають урати, сечова кислота, що може привести до утворення уратного або сечокислого каміння. При постійній лужній реакції сечі може утворитися фосфатне каміння. 2. Визначення білка. В нормі сеча практично не містить білка. Незначна кількість білка, яка проникла через непошкоджений нирковий фільтр, не уловлюється існуючими якісними пробами. Виділення білка з сечею – протеїнурія – може визначатися якісно і кількісно. Методика визначення. Обов'язковою умовою дослідження сечі на зміст білка є її прозорість. Для усунення каламутності сечу фільтрують або застосовують інші засоби усунення каламутності (центрифугування, нагрівання, додавання кислоти або луги, залежно від характеру солей). Якщо сеча лужна, до неї додають декілька крапель 10% оцетової кислоти. а). Якісне визначення Проба з сульфосалициловою кислотою. До 4-5 мл сечі додають 8-10 крапель 20% розчину сульфосалицилової кислоти. При позитивній реакції з'являється каламутність, ступінь вираженості якої прямо пропорційний кількісному вмісту білка в сечі. Проба з азотною кислотою (проба Геллера). В пробірку наливають по стінці профільтровану сечу, тримаючи пробірку похило. За наявності білка на межі двох рідин з'являється біле кільце. б). Кількісне визначення (метод Робертс-Стольникова). Принцип методу заснований на якісній реакції визначення білка за допомогою азотної кислоти. Якщо при пробі Геллера поява тонкого білого кільця наступає між 2 і 3 хвилинами, то це вказує на наявність в сечі 0,033% білка(33мг білка в 1 л сечі). Якщо кільце з'явилося раніше, ніж через 2 хвилини, то сечу розводять дистилюючою водою. підбираючи таке розведення, при якому після напластовування її на азотну кислоту кільце з'являється між 2 і 3 хвилинами. Концентрацію білка обчислюють. помноживши 0,033 на ступінь розведення сечі. Білок може з'являтися в сечі за деяких фізіологічних і патологічних умов. Поява білка в сечі в нормі (функціональна протеїнурія) може бути пов'язаний із збільшенням розмірів пір ниркового фільтру, що може наступити при аномаліях постави, після інтенсивного фізичного навантаження. Транзиторна функціональна протеїнурія може з'явитися в ортостатичному положенні (ортостатична протеїнурія), а також після різкого і тривалого охолоджування тіла. Патологічна протеїнурія може мати ниркове (ренальне) і позаниркове (екстраренальне) походження. Ниркова протеїнурія виникає у результаті органічного ураження нирок (нефротичний синдром при гломерулонефриті, амілоїдозі, нефропатії вагітних, діабетичному нефроангіосклерозі, ураженні нирок при колагенозах). Невелика протеїнурія може бути обумовлена різними ексраренальними причинами (підвищення температури тіла, серцево-судинна недостатність). Позаниркова протеїнурія може з'являтися також при захворюваннях сечостатевих шляхів і статевих органів. Позаниркова протеїнурія звичайно не перевищує 1 Г/л. 3. Визначення цукру. В нормальній сечі міститься незначна кількість цукру, яку не можна виявити звичайними якісними реакціями. Виділення цукру (глюкози) з сечею (глюкозурія) можна виявляти якісними і кількісними пробами. а) якісна реакція (проба Гайнеса). Реакція заснована на властивостях глюкози відновлювати гідрат окислу міді. За наявності в сечі глюкози відбувається зміна забарвлення – перехід синього кольору в жовтий або червоний. б) кількісний метод (поляриметричний). Поляриметричний метод заснований на властивості глюкози, що знаходиться в розчині, обертати площину поляризації світла вправо, причому кут обертання площини поляризації пропорційний концентрації глюкози в розчині (кут відхилення на 1 градус відповідає 1% розчину глюкози). Останнім часом для визначення кількості цукру в сечі застосовуються більш точні ферментативні методи з використанням глюкотеста. Клінічне значення. Глюкозурія у фізіологічних умовах може з'являтися при вживанні з їжею великої кількості вуглеводів. Коли концентрація глюкози в крові перевищуватиме нирковий поріг для глюкози (понад 9,44 ммоль/л в системі СІ). Така глюкозурія носить назву аліментарної. Тимчасова глюкозурія може наступити при переляці, сильному хвилюванні, після введення адреналіну. Патологічна глюкозурія, як правило, супроводжується підвищеною концентрацією глюкози в крові (гіперглікемія) і зустрічається при цукровому діабеті, при тривалому прийомі глюкокортикоїдів, адреналіну, порушення секреції деяких гормонів (тироксина, АКТГ). Постійна глюкозурія може з'явитися і без гіперглікемії, наприклад при так званому нирковому діабеті, коли знижується здатність канальцевого епітелію реабсорбірувати глюкозу. Разом з тим, у хворих із зморщеними нирками, коли порушується фільтрація глюкози через склеротично змінені судини клубочків, глюкозурія може не з'являтися, не дивлячись на гиперклікемію. 4.Определение ацетонових тел. Ацетонові (кетонові) тіла це ацетон, ацетоуксусна і β-оксимасляна кислоти, що є проміжними продуктами жирового обміну. В нормі з сечею виділяється мінімальна кількість ацетонових тіл, які не виявляються звичайними якісними пробами. Виділення з сечею ацетонових тіл свідчить про накопичення їх у великій кількості в крові, що може наступити при кахексії, неприборкній блювоті, тривалому голодуванні. Проте, найбільше значення ацетонурія має при цукровому діабеті, тому що вказує на глибокі зміни обмінних процесів в організмі (жирового, вуглеводного обміну). 5. Визначення жовчних пігментів. З жовчних пігментів в сечі визначають білірубін і уробілін. Білірубін в сечі здорових людей звичайними якісними реакціями не виявляється. Поява білірубіну в сечі (білірубінурія) явище патологічне. В сечу виходить тільки прямий білірубін, оскільки непрямий не може пройти через непошкоджений нирковий фільтр. Білірубінурія з'являється в результаті утруднення надходження жовчних пігментів в дванадцятипалу кишку, наприклад, при паренхиматозній і обтураційній жовтяницях. При гемолітичній жовтяниці білірубінурії не буває, оскільки непрямий білірубін не проходить через нирковий фільтр. Уробілінові (уробіліногенові) тіла є похідними білірубіну. Уробіліноген утворюється з білірубіну в кишечнику під дією кишкових бактерій. Частково уробіліноген всмоктується стінкою кишечника і через ворітну вену потрапляє в печінку, де повністю розщеплюється. Уробіліноген, що не всмоктався, перетворюється в стеркобіліноген, основна частина якого у вигляді стеркобіліна виводиться з каловими масами. Невелика частина стеркобіліну через систему гемороїдальних вен поступає в загальний кровотік і виділяється нирками. Сеча здорової людину завжди містить невелику кількість уробіліногену (уробіліну), який не виявляється звичайними якісними пробами (0-4 мг/сут). Підвищене виділення із сечею уробілінових тіл – уробілінурія зустрічається при різних патологічних станах організму: 1) паренхіматозні пошкодждення печінкової паренхіми (вірусний гепатит, гострі і хронічні гепатити іншої етиології), при яких стеркобілінові тіла, що поступили в портальну систему, через функціональну неповноцінність печінки не захоплюються і виводяться із сечею у вигляді уробилиногена; 2) гемолітичні анемії, при яких в кишечнику відбувається посилене утворення уробіліногенових і стеркобілінових тіл. що поступили через систему гемороїдальних вен в загальний потік крові, а потім виводяться із сечею. III. Мікроскопічне дослідження Мікроскопічне дослідження сечі проводять за допомогою двох основних методів – орієнтовного і кількісного аналізу сечового осаду. Звичайно досліджують ранкову сечу. 10 мл сечі, узятою піпеткою з дна посуду, поміщають в пробірку і центрифугирують протягом 10 –15 хвилин при 1000 об/мин. Зливають рідину над осадом, а осад розмішують і поміщають краплю на наочне скло, покривають покривним склом і розглядають під мікроскопом – спочатку під малим, а потім під великим збільшенням. Результат виражають числом найдених в полі зору формених елементів крові. Клінічне значення. Елементи сечового осаду діляться на неорганізовані (солі, слиз) і організовані (клітинні елементи і циліндри). Організовані елементи 1. Лейкоцити. В нормальній сечі присутні лейкоцити в невеликій кількості (0-2 в полі зору), Щоб правильно оцінити кількість лейкоцитів в осаді, необхідно збирати сечу після ретельного туалету статевих органів, особливо у жінок. Підвищене виділення лейкоцитів із сечею – лейкоцитурія і піурія – зустрічається при запальних і гнійних процесах в нирках і сечовивідних шляхах (пієлонефрити, цистити, уретрити). 2. Еритроцити. В нормі зустрічаються поодинокі в препараті. Знаходження їх в кожному полі зору свідчить про патологію. Поява еритроцитів в сечі називається гематурією (еритроцитурія). За наявності в сечі крові, що знаходиться візуально, говорять про макрогематурію, тільки при мікроскопічному дослідженні – про мікрогематурію. Розрізняють гематурію ниркового (при гострому гломерулонефриті, пієлонефриті, амілоїдозі, сечовому діатезі, нирково-кам'яній хворобі) і позаниркового походження (травми сечової системи, ракова пухлина, що розпадається, гіпертрофія простати). Залежно від особливостей патологічного процесу, в сечі можуть з'являтися свіжі і змінені еритроцити. Гематурія із переважанням змінених еритроцитів, характерна для наступних захворювань: гострий і хронічний гломерунефрит, інфаркт нирки, гіпернефрома, туберкульоз нирки, застійна нирка. Свіжі еритроцити в сечі з'являються частіше за все при пошкодженні ендотелію сечових шляхів і нирок (нирково-кам'яна хвороба, гострий цистит, злоякісні новоутворення, полікистоз, туберкульоз сечового міхура, травматичні пошкодження сечостатевих органів). 3. Епітеліальні клітини. Їх поява в сечі у великій кількості свідчить про порушення цілісності слизової оболонки сечовивідних шляхів унаслідок запальних процесів або травм. 4. Циліндри. Це білкові або клітинні зліпки канальців нирки, що містяться в нормальній сечі в невеликій кількості. Поява циліндрів в сечі в значній кількості – ціліндурія – явище патологічне. Циліндурія є достовірним показником органічного ураження нирок. Розрізняють зернисті, воскоподібні і гіалинові циліндри Якщо поверхня циліндра вкрита форменими елементами крові, то такі циліндри залежно від вигляду називаються відповідно еритроцитарними, лейкоцитарними, эпітеліальними, Якщо налиплі на циліндр клітини піддалися розпаду, то такі циліндри називаються зернистими. Поодинокі в препараті гіалинові циліндри виявляються і у здорових людей, кількість їх збільшується при фізичному навантаженні. В значній кількості гіалинові циліндри виявляються практично при всіх захворюваннях нирок, що супроводжується протеїнурією (нефрит, пієлонефрит, нефротичний синдром). Кількісне дослідження сечового осаду. В останній час все ширше застосовуються методи кількісного дослідження елементів сечового осаду – лейкоцитів, еритроцитів, циліндрів. Ці методи мають значну перевагу перед звичайними, оскільки дозволяють більш точно визначити початкові прояви ураження нирок і сечовивідних шляхів.Методи кількісного дослідження елементів сечового осаду засновані на кількісній оцінці і визначенні співвідношення між окремими елементами (еритроцитами, лейкоцитами, циліндрами) в добовій кількості сечі (проба Каковського-Аддіса), в 1 мл сечі (проба Нечипоренко), або ж в кількості сечі, виділеною ниркою за 1 хвилину (проба Амбурже). 1.У здорової людини за добу може виділятися із сечею 2х106 лейкоцитів, 1х106 еритроцитів і до 2х104 циліндрів. За даними Ж.Амбурже, в нормальних умовах нирка здорової людини виділяє протягом 1 хвилини до 1000 еритроцитів, 2000 лейкоцитів і до 1-3 гіалинових циліндрів. В 1 мл сечі здорової людини міститься до 4000 лейкоцитів, до 1000 еритроцитів, циліндри, як правило, не виявляються. 2. Неорганізовані елементи 1. Слиз. В нормальних умовах сеча не містить слизу. Слиз з'являється при захворюваннях сечовивідних шляхів і нирок (уретрити, простатиты, цистити, нирковокам'яна хвороба). При значній кількості слиз може набувати вигляд циліндроїдів – утворень, схожих на гіалинові циліндри. 2. Солі. Випадання в осад різних солей тісно пов'язано з реакцією сечі. В "кислій сечі" в осаді зустрічаються урати (під мікроскопом мають вид зерняток), сечова кислота (вид призм), оксалати (форма поштового конверта). При лужній реакції сечі в осад випадають аморфні урати (під мікроскопом мають вид маленьких аморфних зерняток із білим або сірувато білим забарвленням), трипельфосфати (форма "гробових кришок"), сечокислий амоній (у вигляді окремих або подвійних куль бурого кольору). неорганізований сольовий осад не має великого діагностичного значення, хоча по характеру осаду у ряді випадків можна визначити особливість сольового діатезу. Показники сечі здорової людини.
густина 1014-1026 (протягом доби коливається в широких межах). 3. Кольор Солом'яно-жовтий 4. Прозорість Прозора II Хімічний склад.
( у фізіологічних умовах лужна реакція з'являється при овочевій дієті, лужному питті). 2. Білок Відсутній ( у фізіологічних умовах транзиторні протеїнурії виникають при м'язовій роботі охолоджуванні). 3. Глюкоза Відсутня (сліди) 4. Ацетон Відсутній 5. Кетонові тіла Відсутні 6. Уробілінові Відсутні (0-4 мг/сут). 7. Білірубін Відсутній 8. Аміак 0,6-1,3 г/сут 9. Сечова кислота 270-600 мг/сут 10. Сечовина 20-35 г/сут 11. Креатінін 0,5-2 г/сут 12. Креатин Відсутній 13. Натрій 3-6 г/сут 14. Калій 1,5-3 г/сут 15. Хлор 170-120 мэкв/л 3.Осад сечі. 1. Епітеліальні клітини(плоскі) 0-3 в полі зору 2. Лейкоцити 0-2 в полі зору 3. Еритроцити поодинокі в препараті 4. Циліндри відсутні 5. Слиз відсутній 6. Неорганічний осад 1) При кислій реакції - сечова кислота, урати, оксалати. 2) При лужній реакції-аморфні фосфати, сечокислий амоній трипельфосфати. 7. Метод Каковського-Аддіса: виділяється із сечею лейкоцитів до 2000000 (2х106 / добу) еритроцитів–до 1х106 / добу. циліндрів – до 2х104/. добу 8. Метод Нічипоренко: в I мл осаду міститься: лейкоцитів до 4000 еритроцитів до 1000 циліндрів 0-1 на 4 камери підрахунку. КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
6. Як вимірюється густина сечі? Яка густина сечі в нормі? От чого вона залежить? 7. В яких випадках буває висока (низька) густина? Яку функцію нирок відображує густина? 8 Що називається ізостенурією, гіпостенурією, гіперстенурією, гіпоізостенурією. 9. Проба Зімницького: методика проведення, нормальні показники, клінічне значення. 10. Які існують методи визначення білка в сечі? Їх клінічне значення. 11. При яких фізіологічних станах з'являється білок в сечі? 12. Що розуміють під ренальною і екстраренальною протеїнурією? При яких захворюваннях вони зустрічаються? 13. Які існують методи визначення глюкози в сечі? 14. Чи присутня глюкоза в сечі здорової людини? Що розуміють під глюкозурією? 15. Методи визначення кетонових тіл, жовчних пігментів в сечі, Їх клінічне значення. 16. Який кольор має сеча за наявності жовчних пігментів? Який білірубін може з'явитися в сечі? 17. Що таке гематурія і при яких захворюваннях вона зустрічається? 18. В чому полягає єство проби Каковського-Аддіса, Нечипоренко? 19. Клінічне значення визначення "неорганізованого осаду" сечі.  Тема: ЗАГАЛЬНИЙ КЛІНІЧНИЙ АНАЛІЗКРОВІ Загальний клінічний аналіз крові включає визначення концентрації гемоглобіну, кількості еритроцитів, лейкоцитів. визначення кольорового показника, швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ), підрахунок лейкоцитарної формули. |
Схожі:
| Методичні рекомендації шодо проведення семінарських та практичних... Методичні рекомендації щодо проведення семінарських і практичних занять з кримінального процесу для студентів інституту фінансово-економічної... |
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО СЕМІНАРСЬКИХ Й ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ ТА САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ Методичні рекомендації до семінарських й практичних занять та самостійної роботи студентів з дисципліни „Адміністративний процес”.... |
| Методичні рекомендації щодо виконання лабораторних робіт з дисципліни... Методичні рекомендації щодо виконання лабораторних робіт з дисципліни «Біометрія» / Укладач: к б н., доцент Іванченко О.Є. ЁC Дніпропетровськ:... |
Методичні рекомендації та завдання для практичних занять і самостійної... Методичні рекомендації та завдання для практичних занять і самостійної роботи студентів напряму підготовки 030509 «облік і аудит»... |
| МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ І ПРАКТИЧНИХ НАВИЧОК Методичні рекомендації щодо оцінювання знань і практичних навичок слухачів, курсантів і студентів під час державної атестації / В.І.... |
ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ (ПРАКТИЧНИХ) ЗАНЯТЬ з навчальної дисципліни «КРИМІНАЛЬНЕ... Нарські заняття проводяться з метою закріплення тих теоретичних знань з кримінального права, які студент отримує на лекціях і при... |
| ВО-МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ ДО ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКО-ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ... НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ ДО ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКО-ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ З КУРСУ “ОСНОВИ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДЕОНТОЛОГІЇ” |
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ до практичних занять і самостійної роботи... Під загальною редакцією зав кафедри загальної гігієни з екологією, професора В.І. Федоренко |
| МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Національний транспортний університет... Методичні вказівки до практичних занять з дисципліни «Цивільна оборона» для студентів усіх спеціальностей (в рамках проведення педагогічного... |
Навчальні завдання та методичні рекомендації для практичних занять... Автори: Ісичко Л. В., асистент кафедри вищої математики та фізики Полтавського університету економіки і торгівлі |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua