Методичні рекомендації до практичних занять з лабораторних
|
|
Скачати 1.27 Mb.
|
Тема: Дослідження дуоденального вмісту Вмістом дванадцятипалої кишки є суміш жовчі, панкреатичного і дуоденального соків, частково шлункового вмісту. Тому дуоденальний вміст може відображати функціональний стан різних органів травної системи.Методика отримання дуоденального вмісту Отримання дуоденального вмісту здійснюється за допомогою дуоденального зонда. Дуоденальний зонд є порожнистою гумовою трубкою діаметром до 5 мм і довжиною – 1,6 м. На кінці, що вводиться в шлунок, міцно укріплена невелика (розміром 20 х 5-7 мм) порожниста металева олива, що має декілька отворів. На протилежному кінці зонда між відрізками гумової трубки ( на відстані 20-25 см від кінця) вставлена скляна трубочка довжиною 5 см. На зонді нанесено 3 мітки: перша відстоїть на 40-50 см від оливи (відстань від передніх зубів до кардіального відділу шлунку), друга на 70 см (відстань від різців до вороторя), третя – на 80-90 см (відстань від різців до фатерова соска). Простерилізований (звичайно кип'яченням) дуоденальний зонд вводиться в шлунок точно також як і тонкий шлунковий. Але після того, як хворий проковтнув зонд до першої мітки, введення його тимчасово припиняється. Хворого укладають на кушетку на правий бік, під таз підкладають подушку або вал, під праве підребер'я – грілку. Таке положення хворого сприяє зсуву шлунку догори і полегшує проходження зонда через воротар. Хворий повинен дуже повільно, сам собі, продовжувати заковтувати його до другої, а потім і до третьої мітки. Просування зонда з шлунку в дванадцятипалу кишку відбувається тільки під час періодичного відкриття воротаря і займає звичайно не менше 0,5-1години (а іноді і більш –до 2годин) Вільний кінець зонда опускається в склянку або пробірку, яка стоїть біля кушетки на підставці. Звичайно вже через декілька хвилин, після перебування хворого у горизонтальному положенні, починає виділятися спочатку безбарвний, іноді із слизовими пластівцями, шлунковий сік. Поступово до нього домішується жовч, а потім через 30-50 хвилин після введення зонда починає виділятися абсолютно прозорий золотисто-жовтий, іноді більш світлий або темний дуоденальний вміст. Якщо протягом тривалого часу не виділяється чистий дуоденальний вміст, а суміш шлункового соку і жовчі, то це означає, що зонд знаходиться біля воротаря, а не пройшов в дванадцятипалу кишку. Для того, щоб допомогти просуванню зонда в кишку, слід за допомогою шприца, відкачати шлунковий вміст, а потім ввести через зонд 10-12 мл теплого 10% розчину бікарбонату натрію. З  добутий дуоденальний вміст умовно позначають як жовч порції А. Для отримання наступної порції – В (жовч. міхура) через зонд за допомогою шприца вводиться 30-50 мл 33% розчину сірчанокислої магнезії в підігрітому вигляді (до 40 градусів).Замість магнезії як подразник, що викликає спорожнення жовчного міхура, можна використовувати підігріту рослинну олію, краще оливкову, або 10% розчин сорбіту (50 мл). В деяких випадках, при недостатньому рефлексі "міхура", для отримання порції В у якості холецистокинетичного засіба можна застосувати холецистокинин (75 ед.), який вводиться внутрішньовенно. Після введення магнезії або іншого подразника на зонд надягають затиск на 10-15 хвилин, після видалення затиску зонд опускають в пробірку, і тоді з нього починає виділятися темно-коричнева, темно-оливкова, іноді темно-бура жовч – жовч міхура (порція В). Поява світлої жовчі вказує на порцію С. В даний час все частіше застосовують метод фракційного зондування, який має ряд переваг перед класичним (трифазним) методом. При фракційному зондуванні реєструють ритм надходження жовчі в дванадцятипалу кишку. Для цього вимірюють точну кількість що виділяється через кожні 5-10 хвилин жовчі і відзначають у вигляді стовпчиків на діаграмі з позначенням 5-ти фаз жовчевиділення I фаза – холедохус фаза – жовчевиділення з моменту попадання зонда в дванадцятипалу кишку до введення холецистокинетичного засобу; II фаза – від введення подразника до появи нової порції жовчі. Тривалість цієї фази 4-6 хвилин. Подовження спостерігається при спазмі сфінктера Одді і укорочення при його гіпотонії; III фаза – від розкриття сфінктера Одді до появи темної жовчі міхура (порція В0. тривалість фази 3-4 хвилини. Виділяється 3-4 мл світлій жовчі з проток міхура і загального жовчного: IV – фаза – виділення жовчі міхура (порція В). Тривалість 20-30 хвилин, виділяється 25-45 мл темної жовчі; V – фаза – виділення жовчі з печінкових проток (порція С). Лабораторне дослідження дуоденального вмісту проводиться негайно після його отримання, оскільки травні ферменти, що знаходяться в ньому, перетравлюють лейкоцити. Аналіз включає визначення фізико-хімічних властивостей і мікроскопічне дослідження всіх трьох порцій. Крім того, проводиться бактеріологічне дослідження, для чого в процесі зондування відбирається порція жовчі в скляну пробірку з дотриманням всіх правил асептики. Пробірка з жовчю відправляється в лабораторію для посіву на живильні середовища і визначення чутливості мікрофлори (у разі виявлення такої) до антибіотиків. І. Фізико-хімічні властивості. Реакція. Дуоденальний вміст звичайно нейтральний або слаболужний. Кисла реакція вказує на домішку шлункового соку. Визначення реакції проводиться за допомогою лакмусового паперу. Кольор. В нормі жовч в порціях А і С – золотисто-жовтого кольору, в порції В – темно-жовта, оливкова (залежить від концентрації прямого білірубіну і білівердину). Прозорість. Всі три порції жовчі в нормі прозорі. При запальних процесах в жовчних шляхах можуть з'являтися пластівці слизу. Помутніння жовчі звичайно залежить від домішки шлункового соку. Консистенція. Жовч порції А і С - нев'язка, порції В – в'язкої консистенції. Питома вага нормальної жовчі в порції А коливається від 1,007 до 1,012, порції В – від 1,016 до 1,032, порції С – 1,007 до 1,010. ІІ. Мікроскопічне дослідження Мікроскопію жовчі проводять під малим. а потім під великим збільшенням мікроскопа. При мікроскопії можна знайти клітинні елементи (лейкоцити, епітелій), кристалічні утворення (холестерин, білірубін, "жовчний пісок", мікроліти, кристали жирних кислот), паразити (лямблії, яйця печінкових, котячих двуусток, аскариди). За нормальних умов всі порції жовчі містять дуже мало формених елементів. При запальних процесах і в жовчних шляхах, і жовчному міхурі і жовчі знаходять в тій або іншій кількості: слиз, лейкоцити, епітелій, білірубін, холестерин. Характерними для діагностики запального процесу в жовчних шляхах є знахідки в дуоденальному вмісті клітин циліндрового епітелію, розташованих окремо або пластами, звичайно разом з лейкоцитами. Слід уникати переоцінки діагностичного значення знаходження в дуоденальному вмісті епітелію і лейкоцитів, які можуть мати шлункове або кишкове походження. Проте наявність великої кількості лейкоцитів, особливо в поєднанні із слизом, головним чином в порціях В і С, як правило свідчать про запальний процес в жовчовивідній системі. Більш рясна домішка слизу і формених елементів в порції А, в порівнянні з порціями В і С, свідчать про запальні зміни в дванадцятипалій кишці. При запаленні, жовчного міхура максимум патологічних елементів виявлятиметься в порції В. Если запальний процес зосереджений переважно в печінкових ходах, та максимальна кількість патологічних елементів буде знайдена в порції С. Контрольні питання.
Клініко-лабораторна задача № 1 При фракційному дослідженні шлункового вмісту натщесерце, отримано 100 мл шлункового соку, вільна соляна кислота 30 титр. од., загальна кислотність 55 титр. од. Базальна секреция200 мл., вільна соляна кислота 40-50 титр. од., загальна кислотність 89-90 титр. од. Після стимуляції по Лепорському годинну напругу секреції 200 мл., вільної соляної кислоти 60 титр. ед., загальна кислотність 105 титр. ед. ПИТАННЯ:
Клініко-лабораторна задача № 2 При фракційному дослідженні шлункового вмісту натщесерце отримано 10 мл рідини із слизом; відсутня соляна кислота; загальна кислотність 10 титр. ед. Базальна секреція 30 мл., вільна соляна кислота відсутня, загальна кислотність 20 титр. ед., реакція на молочну кислоту позитивна. Після підшкірного введення гістаміну: годинна напруга секреції 40 мл., вільна соляна кислота відсутня, загальна кислотність 20 титр. ед. ПИТАННЯ:
Клініко-лабораторна задача № 3 Аналіз дуоденального вмісту. Порція А В С Кількість 15 мл 50 мл 18 мл Кольор золотисто- темно- золотисто- жовтий оливковий жовтий Прозорість Абсолютно прозора Слиз ні ні ні Епітел. клітини поодинокі в полі зору плоскі і циліндрові. Кристали холестерину поодинокі в полі зору. ПИТАННЯ:
Клініко-лабораторна задача № 4 Аналіз дуоденального вмісту. Порція А В С Кількість 10 мл 30 мл 20 мл Кольор золотисто- бурий золотисто- жовтий жовтий Прозорість неповна каламутна неповна Слиз трохи знач. кількість трохи Лейкоцити 2-5 20-40 2-5 Епітел. кл. поодинокі багато поодинокі Кристали поодинокі багато - поодинокі холестерину ПИТАННЯ:
Тема: Загальний клінічний аналіз калу  Для загальноклінічного дослідження кал збирають в чистий сухий посуд, звичайно в чашки Петрі. Загальний клінічний аналіз калу складається з макроскопічного, хімічного і мікроскопічного дослідження. 1.Макроскопічне дослідження: Дослідження складається з визначення кількості, консистенції, форми, кольору, запаху калу, наявності патологічних домішок і паразитів. Кількість калу у фізиологічних умовах варіює в значних межах і звичайно пов'язане з якістю їжі, частотою актів дефекації і фунціональною активністю травних залоз. В нормі у здорової людини випорожнення буває 1-2 рази на добу. Рідке випорожнення відбувається при закрепах, голодуванні, лихоманці. При захворюваннях, які супроводжуються поразкою кишечника (дизентерія, ентерити, коліт, неврози кишечника), частота випорожнень досягає від 3-5 до 20 разів на добу. Дуже часті випорожнення (діарея) можуть спостерігатися також при захворюваннях серця, печінки, при гіповітамінозі (пелагра) і інших станах. При вживанні легкозасвоюваної їжі (м'ясо, яйця) кількість калу зменшується, при вживанні рослинної їжі, що містить велику кількість клітковини – збільшується. Зміна кількості калу спостерігається і при деяких захворюваннях органів травлення. Збільшення кількості калу буває при патологічних процесах, що супроводжуються зниженням секреторної функції органів травлення (гастрити, панкреатит), а також при ентеритах, амілоїдозі кишечника. Нормальний кал має ковбасоподібну форму. Ущільнення калових мас може відбуватися унаслідок надмірного всмоктування в кишечнику води, наприклад, при спазматичних формах коліту ("овечий кал"). При патологічних процесах, що супроводжуються звуженням нижніх відділів кишечника, кал набуває стрічкоподібну форму. неоформлений вигляд, з пінистою рідкою або вираженою мазевою консистенцією, кал набуває при запальних процесах в кишечнику. Кал в звичайних умовах має коричневий кольор, залежний від присутності в ньому стеркобіліна і мезобіліфусцина. що утворюються в кишечнику з білірубіну. Кольор калу може мінятися залежно від характеру прийнятої їжі: темного кольору кал набуває при вживанні продуктів з крові тварин, а також чорниці, смородини; м'ясна дієта додає калу темно-коричневий кольор, молочна – світло-коричневий, рослинна їжа, де багато хлорофіла - зеленуватий. Кольор калу може змінюватися і під впливом деяких лікарських речовин. При вживанні карболену, препаратів заліза, вісмуту – кал набуває чорного кольору; ревінь, александрійський лист додають калу жовтувато-коричневий відтінок. Важливе діагностичне значення мають зміни кольору калу в патологічних умовах. Чорне як дьоготь, забарвлення калу в поєднанні з мазеподібною консистенцією свідчать про наявність в калі перетравленої крові. Це може спостерігатися при кровотечах з шлунку, дванадцятипалої кишки або з верхніх відділів тонкої кишки. При запальних захворюваннях підшлункової залози з'являються рясні випорожнювання сірого кольору. Поверхня їх блискуча. При обтураційних процесах, що викликають припинення надходження жовчі в кишечник (жовчнокам'яна хвороба, рак головки підшлункової залози. гепатити), кал набуває сірувато-білого кольору. При черевному тифі кал набуває характерний вигляд "горохового супу", при холері – "рисового відвару". Кров з товстої кишки забарвлює кал в червоний кольор. Запах калу обумовлений присутністю індолу, скатолу, фенолу і інших ароматичних речовин. При наявності в їжі білкових продуктів запах калу посилюється, при переважанні рослинних і молочних – зменшується. При посиленні гнильних процесів в кишечнику кал набуває запах сірководня: Для бродильних диспепсій характерний різкий запах випорожнювань. Різкий смердючий запах (запах падали) набуває кал при розпаді злоякісних пухлин в кишечнику. Гнильний запах калу може з'являтися при недостатності функції підшлункової залози. В калі розрізняють домішки харчового і не харчового походження. Характер домішок може свідчити про різні патологічні процеси в травній системі. Наявність в калі неперетравлених харчових частинок наголошується при пригнобленні секреторної функції підшлункової залози і недостатності травлення в товстій кишці (хронічний панкреатит, ентерит). До домішок не харчового походження відносять слиз, кров, гній, обривки тканин, конкременти, паразити. Слиз в значній кількості з'являється в калі при запальних процесах слизової оболонки кишечника. Ступінь змішення слизу з каловими масами має діагностичне значення. Якщо слиз перемішаний з калом, то це свідчить про те, що вона походить з тонкої кишки, або верхнього відділу товстої кишки; якщо розташовується на поверхні калових мас – з нижніх відділів товстої кишки. Кров з'являється в калі при порушенні цілісності слизової оболонки шлунково-кишкового тракту. Наявність в калі в значній кількості перетравленої крові додає калу дьогтьоподібний вигляд (melena), що спостерігається при кровотечах з верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (виразка шлунку і дванадцятипалої кишки, що кровоточить, ерозійний гастрит, рак шлунку, що розпадається). Наявність незмінної крові в калі свідчить про її походження з нижніх відділів кишечника (виразковий коліт, гемороїдальні вузли, новоутворення або травми заднього проходу, що кровоточать). Гній в калі виявляється при виразкових процесах в товстій кишці і звичайно його присутність поєднується з наявністю в калі крові і слизу. Гній в калі може з'являтися при неспецифічному виразковому коліті, туберкульозі, при пухлині кишечника, що розпадається, дизентерії,. Обривки тканин можуть зустрічатися у випорожнюваннях при пухлинах кишечника, що розпадаються, при інвагінаціях. Конкременти в калових масах за походженням можуть бути жовчними, панкреатичними або кишковими. Їх поява в калі свідчить про процеси каменеутворення в жовчній системі і в підшлунковій залозі або про функціональну недостатність кишечника. В калі неозброєним оком можуть бути знайдені аскариди, волосоголов, гострики, членики свинячого, бичачого солітера, лентеця широкого. 2. Хімічне дослідження Хімічне дослідження калу включає визначення реакції калу (рН), "прихованої крові", білірубіну, стеркобіліну. Визначення реакції калу проводиться за допомогою вологого лакмусового папірця, що накладається на поверхню калу. У здорової людини, що знаходиться на змішаному харчуванні, реакція калу нейтральна або слаболужна. При переважанні білкової їжі, а також при посиленні процесів гниєння в кишечнику рН калу зсовується в лужну сторону, при вуглеводному харчуванні, при бродильних процесах в кишечнику – в кислу сторону. Кисла реакція калу відмічається при механічній жовтяниці, амілоїдозі, бродильній диспепсії. Лужна реакція визначається при гастритах із зниженою секреторною функцією шлунку, панкреатиті, гнильній диспепсії. Жовчні пігменти. В калі звичайно визначають наявність стеркобіліна і білірубіну. Визначення стеркобіліна і білірубіну проводиться за допомогою сулемової проби. У присутності сулеми стеркобілін набуває рожевий кольор; якщо в калі присутній незмінний білірубін, то під впливом сулеми він перетворюється в білівердин, який має зелений кольор. Підвищена кількість стеркобіліна в калі буває при посиленому гемолізі еритроцитів (перниціозна, гемолітична анемії). Відсутність стеркобіліна в калі (ахолічний кал) визначається при обтурації загальної жовчної протоки (камінь, пухлина); різке зменшення стеркобіліна -- при інфекційному гепатиті. В нормі білірубін в незмінному вигляді в калі не присутній. Його присутність в калі буває у дітей грудного віку, а також у дорослих при тривалому вживанні антибіотиків (через пригнічення життєдіяльності кишкової флори). Дослідження калу на приховану кров переслідує мету, виявити найнікчемнішу кількість крові в калі, яка не змінює зовнішнього вигляду калу і не може бути знайдена візуально. Це дослідження має велике діагностичне значення для встановлення так званих прихованих, окультних кровотеч при наявності виразок або новоутворень в шлунку або кишечнику, туберкульозі кишечника. Всі реакції на приховану кров засновані на здатності гемоглобіну приєднати або віддавати кисень у присутності речовин, легко віддаючих кисень (перекис водню, перекис барію, озонований скипидар). Застосовуються речовини, які в процесі окислення змінюють свій кольор (бензидин, амідопирин, гваякова смола), що дає можливість враховувати реакцію. Серед методів визначення прихованої крові в калі найширше вживання отримала так звана бензидинова проба (реакція Грегерсена). Методика визначення. Кал досить товстим шаром намазують скіпою на наочне скло. Безпосередньо перед постановкою реакції до 5 мл 50-60% розчину оцетової кислоти додають 0,25 г порошкоподібного бензидину і 0,1 г перекису барія і струшують. Потім 3-4 краплями цієї суміші обливають мазок калу на наочному склі заздалегідь поклавши його на білий фон. У присутності крові негайно, або через 1-2 хвилини з'являється синє або зелене забарвлення. Ця реакція, дуже чутлива, тому перед дослідженням хворому призначають на 3-4 дні безм'ясну і безхлорофільну дієту, з'ясовують чи немає кровотечи з ясен, чи немає в роті хоча б щонайменшої подряпини, що може привести до появи в калі крові. 3.Мікроскопічне дослідження  Мікроскопічне дослідження проводиться з метою отримання більш детального уявлення про ступінь травлення їжі, властивості секрету стінки кишечника, про наявність паразитів. Для мікроскопічного дослідження готують три препарати. Перший – нативний - служить для загальних мікроскопічних цілей. Для його приготування шматочок калу величиною з горошину накладають на наочне скло, додають 1-2 краплі гліцерину, ретельно перемішують скляною або дерев'яною паличкою і покривають покривним склом. Другий препарат готують таким же чином, але замість гліцерину беруть краплю розчину Люголю. В цьому препараті вивчають головним чином наявність крохмальних зерен або неперетравленого крохмалю в рослинних клітинах. Крохмаль фарбують розчином Люголя в темно-синій кольор. Для приготування третього препарату до калу додають краплю фарби (судан ІІІ). За наявності нейтрального жиру кал забарвлюється суданом ІІІ в померанчево-червоний кольор. Препарати калу досліджують спочатку під малим, а потім під великим збільшенням мікроскопа. При мікроскопічному дослідженні калу визначається ступінь перетравлення м'язових волокон, наявність волокон сполучної тканини, нейтрального жиру, рослинної клітковини, зерен крохмалю, слизи, циліндрового (кишкового) епітелію, лейкоцитів, еритроцитів, клітин злоякісних пухлин, бактерій, найпростіших, грибків, гельмінтів. Наявність в калі погано перетравлених або неперетравлених м'язових волокон (креаторея) визначається при недостатності секреторної функції шлунку ( при хронічному гастриті, раці шлунку, після резекції шлунку. неперетравлені м'язові волокна можуть визначатися також при панкреатиті, посиленій перистальтиці кишечника. Виявлення значної кількості нейтрального жиру у вигляді крапельок або продуктів його розщеплювання у формі голчатих, зібраних в пучки кристалів (жирні кислоти), свідчать про порушення процесів травлення і всмоктування жиру – стеаторея. Це може мати місце при порушенні надходження жовчі в кишечник (обтураційна жовтяниця унаслідок калькульозного холециститу, раку головки підшлункової залози або фатерового соска), при захворюваннях підшлункової залози в результаті пригноблення секреції ліпази – ферменту, що бере участь в розщеплюванні жиру, при порушенні процесів всмоктування через стінку тонкої кишки (хронічний ентерит, амілоїдоз). Рослинна клітковина в калі з'являється в двох формах (неперетравна і перетравна). Виявлення перетравної клітковини свідчить про прискорення пасажу хімусу через товсту кишку, оскільки в нормі клітковина перетравлюється в цьому відділі кишечника; неперетравна клітковина (у вигляді рослинних клітин, жилок, гратчастих утворень, спіралей.) самостійно діагностичного значення не має. Звичайно одночасно з клітковиною в калі присутні і крохмальні зерна в невеликій кількості. Діагностичне значення має виявлення в калі великої кількості крохмальних зерен (амілорея). Значна кількість крохмалю визначається в калі при хронічному гастриті з підвищеною секреторною функцією шлунку унаслідок інактивації амілази слини кислим шлунковим вмістом. Виражена амілорея буває також при хронічних запальних захворюваннях підшлункової залози через пригноблення секреції амілази, а також при запальних процесах в тонкій кишці, що супроводжуються прискореним проходженням хімусу по травному каналу. Наявність циліндрового епітелію в калі нерідко свідчить про запальний процес в слизовій оболонці товстої кишки. Виявлення у випорожнюваннях незмінних елементів крові (лейкоцитів і еритроцитів) – має важливе значення для діагностики виразково-катаральних процесів в дистальних відділах товстої кишки. При пухлині прямої кишки, що розпадається, в калі можуть виявлятися клітини, що злоякісно перероджуються. При мікроскопічному дослідженні нативних і спеціально забарвлених препаратів можна визначити кишкову флору. При цьому разом із звичайною кишковою флорою, що грає важливу роль в процесах травлення, в калі можна знайти і патогенні мікроорганізми (туберкульозна паличка, стрептокок, ентерокок, дизентерійна паличка, бацила черевного тифу т.д.), а також найпростіші і грибки. З найпростіших в калі можна знайти дизентерійну амебу, кишкову лямблію. З грибкової флори найбільше діагностичне значення має виявлення грибів типу Candida, що з'являються в калі при тривалому вживанні антибіотиків і в результаті придушення життєдіяльності нормальної мікрофлори кишечника. Важливе діагностичне значення має дослідження калу на яйця глистів, яке проводиться, як правило, у всіх хворих, а також у здорового контингенту в плані профілактичних досліджень. В калі можна знайти члеників, цілі особини або яйця наступних глистів: аскарид, гостриків, волосоголова, лентеця широкого, ціп'яка карликового, печінкової двоустки і ін. |
Схожі:
| Методичні рекомендації шодо проведення семінарських та практичних... Методичні рекомендації щодо проведення семінарських і практичних занять з кримінального процесу для студентів інституту фінансово-економічної... |
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО СЕМІНАРСЬКИХ Й ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ ТА САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ Методичні рекомендації до семінарських й практичних занять та самостійної роботи студентів з дисципліни „Адміністративний процес”.... |
| Методичні рекомендації щодо виконання лабораторних робіт з дисципліни... Методичні рекомендації щодо виконання лабораторних робіт з дисципліни «Біометрія» / Укладач: к б н., доцент Іванченко О.Є. ЁC Дніпропетровськ:... |
Методичні рекомендації та завдання для практичних занять і самостійної... Методичні рекомендації та завдання для практичних занять і самостійної роботи студентів напряму підготовки 030509 «облік і аудит»... |
| МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ І ПРАКТИЧНИХ НАВИЧОК Методичні рекомендації щодо оцінювання знань і практичних навичок слухачів, курсантів і студентів під час державної атестації / В.І.... |
ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ (ПРАКТИЧНИХ) ЗАНЯТЬ з навчальної дисципліни «КРИМІНАЛЬНЕ... Нарські заняття проводяться з метою закріплення тих теоретичних знань з кримінального права, які студент отримує на лекціях і при... |
| ВО-МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ ДО ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКО-ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ... НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ ДО ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКО-ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ З КУРСУ “ОСНОВИ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДЕОНТОЛОГІЇ” |
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ до практичних занять і самостійної роботи... Під загальною редакцією зав кафедри загальної гігієни з екологією, професора В.І. Федоренко |
| МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Національний транспортний університет... Методичні вказівки до практичних занять з дисципліни «Цивільна оборона» для студентів усіх спеціальностей (в рамках проведення педагогічного... |
Навчальні завдання та методичні рекомендації для практичних занять... Автори: Ісичко Л. В., асистент кафедри вищої математики та фізики Полтавського університету економіки і торгівлі |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua