|
|
Скачати 2.46 Mb.
|
Іван ЛЕВЧЕНКО Заслужений журналіст України, кандидат історичних наук, доцент, лауреат багатьох загальнонаціональних і регіональних конкурсів журналістської майстерності, віце-президент Фундації Тараса Шевченка в Севастополі, очолював Севастопольську рагіональну державну телерадіокомпанію, активний учасник культурного життя Севастополя. В гостях у сина Поема-репортаж 1. Дощі - то кажуть - на добро. Я поспішав до сина в гості І обминав аеродром: Певніший в дощ наземний простір. А дощ все лив, як із відра. І мчав у даль важкий автобус. Магнітофон Сердючку грав - Хіти жахливо - низькопробні: Про сад. І в ньому - черв'ячків, Яких хтось мав для чогось їсти… При цьому весело дзвенів На весь салон мажор артиста. Ніхто на слово не зважав. А ритм якраз був до вподоби - Аби водій не задрімав І за маршрутом мчав автобус. 2. Хати й хати. Біжать услід І… залишаються удома. Деінде стрінеш околіт. А так - забули про солому. Хто як живе - в одного рай: Неначе писанка - хатина. А в того хатка, як сарай - На більш не стачило в людини… Сіріє далеч. Дощ іде. І з цим нічого не поробиш. Минає ніч. Минає день. Співа Сердючка. Мчить автобус. 3. Житомир. Рівне. Далі - Львів. Хтось був відстав. У наздогнав нас. Про що б ще люд погомонів?! А так - був привід надзвичайний. 4. Утихомирив всіх кордон. Найбільше митники старались: Звільнити змусили салон І речі на контроль забрали. Отут, їй-право, почалось: А що везеш? Валюти скільки? І цигарок не більш як блок! Не більше двох пляшок горілки! А цур вам пек - кажу, як є: - Дивіться: Євро двісті з лишком. В валізі все добро моє: Поїсти дещо й віршів книжка. 5. Хтось знепритомнів… Валідол: Це, щоб прийти до тями хлопу… І перетнути той кордон: Така перепустка в Європу… 6. Позаду все: мчимо у світ. Дорога зветься автобаном. Таки шляхи тут всі, як слід. А в нас… Та я про те не стану! Минаєм Польщу. Йдем чимдуж. Позаду Дрезден. Це вже німці. Географ кожен - на ходу: До Бельгії мчать українці. 7. Антверпен сяє у вогнях. Плафони на стовпах жовтаві І срібні зорі в небесах. Такі, як наші. Ну їй-право! 8. Хвилин за сорок і Брюссель. До Норд-вокзалу під'їжджаєм, А вітер двері рве з петель, Й мене… ніхто не зустрічає. Іду вздовж площі - сплять авто. Годинник гра четверту ночі: На руль схиливсь - дрімає хтось… Та то ж натомлений мій хлопчик! Легенько стукаю в вікно - Він стрепенувся: - "Ой, мій тато! Ви вже приїхали? Давно? А я не зміг, бач, дочекатись! Ще з двох годин тут. Задрімав. І от така халепа сталась…" Виходить стрімко з-за керма. Обняв мене. Поцілувались. Як я чекав цю щемну мить! Не бачив сина більше року. Підріс. Змужнів. І став палить… Все підмічає батька око. 9. Мій син, щоб знали - дипломат. Посольська місія - робота. Там протокол - дрібниць нема: Усе розписане до йоти. А син - то помічник посла, Перекладач, водій і гід він… Гостям, як кажуть, несть числа; Все мусить бути чинно й гідно. Бо ж Україну знає світ Не лиш тому, що був Чорнобиль… Життя реальності нові Європі й світу до вподоби. Як же в Європу нам не йти, Коли ми - в ній, як центр Європи?! То ж маєм жити і рости По-європейськи кожним кроком. Це надто важко - після бур, Коли вчорашнє в'їлось в шкіру. Коли молодшим братом був І старшим пущений по миру… Він все до рук своїх прибрав, Загарбав краще. І не тільки: Скількох синів йому ти дав? І їх життів забрав він скільки?! Голодоморів геноцид. Війна. І все - на наші плечі: Але він вижив - мужній рід, Обранець вічного Предтечі: Щоб світу правду донести І недовіри лід зламати, Ідуть між люди - у світи Повпреди роду - дипломати. Вони розорюють межу У день новий - без сну й спочину. І я, як батько, тим горджусь, Що син мій дбає про Вкраїну. 10. Звичайно, важко - чужина. І від рідні далеко дуже. Але кому, як не синам Життєві труднощі подужать? Дай боже сили вам, сини! Вітрам не кланятись ніколи! Життя нема за півціни, Життя нема без мук і болю. Але крім буднів - свята є. І крім розтанків - теплі стрічі: … В Брюсселі ранок настає: До себе в гості місто кличе. 11. Мчимося вулицями. Син Розповідає, що довкола. І ми в оточенні машин, Яких не бачив я ніколи. Чого маленький вартий "Смарт" - Такий "Жучок" собі двомісний: Бере умить потужний старт І легко рухається містом. Новітні "Вольво", "Ситроєн", "Пежо", Фольксфаген", "Мерседеси"… І хоч би де був полісмен, Як диригент авто-оркестром! Всім регулює світлофор. І пішохід не ступить кроку На заборонений "колор"… Все підмічає пильне око. 12. Передяглися - й до посла: Мені цікаво дуже чути Про те, чим місія жила, Про сина власного здобутки… Дарую книжечку свою. Фотографуємось на згадку. Який щасливий я стою: Радію - й тут у сина батько. Відкритий щирий чоловік. Про все, як є, розповідає: Мій син за рік до всього звик, Однак - за рідними скучає. Життя навчить у світі жить. А він таки старанний учень. Хай серце в батька не болить - Усе складається блискуче: На вищий ранг є подання. Його він дійде необмінно. Та, врешті, справа не в званнях, Аби все ладилося в сина! І ми прощаємось з послом. У сина - на два дні відпустка. Якраз Різдво вже надійшло. Брюссель, як вимер: місто - пустка… 13. Усе зачинено довкіл. Де люди ділися - не знаю. У вікнах - темінь. Диваки! Невже Різдво так зустрічають?! А люди вибрались в костел: Відстоять мессу - помолитись. Бо ж віра в Бога - не пусте, А суть того, чим маєм жити. 14. Мчимося далі на Гранд-плас: Велична площа. Центр міста. В вертепі вже зоря зійшла - Вродивсь Ісус. У мить врочисту Зайшли в господу пастухи: Марію й Йосипа вітають. У них - дитя. Людські гріхи Воно спокутувати має. І на Голгофу має хрест Знести під регіт римлян лютих, Щоб довести - душа не мре: Їй перед Богом вічно бути І за усе тримать одвіт - Що й як чинив? Як жив на світі? Ми залишаємо цей світ Не абияк - у спадок дітям. Думки роїлись в голові. А у вертепі - у загінці Не намальовані - живі Жували мовчки сіно вівці. 15. Живим - живе. Таке життя. І ми - в полоні диво-міста. Вогні святкові мерехтять. Святково збуджені туристи. Їх вабить барельєф ченця, Що задрімав на плиті - й крапка! Торкнути б ніг, плаща, лиця... А поруч - пса. Й нарешті - жабку. Від тих погладжувань блищить І барельєф і надпис давній. Я забобонним став на мить. І загадав своє бажання: Щоб ми здорові всі були І щоб частіше зустрічались. … Чернець хмільний прищурив лик: Мовляв, все буде, як бажалось… 16. Ми ходим містом. Бризка дощ. Споруди - красені привітні. Будинки - на квартал уздовж - Монументальні й монолітні. Хоча б прогалина одна: Не віднайти - злились навічно. Модерн з минулим поєднавсь Так гармонійно і практично. В дахах - поезія мансард. У вікнах - квіти, квіти й квіти. Коли в душі людей краса, Вони і гарно прагнуть жити! 17. А ще поглянув на балкон І порадів за думку славну: Завис знадвору із мішком Гість новорічний - Санта-Клаус. А там он - стукає в вікно І загляда цікавий в хату… Що не кажіть - не все одно Яким до нас приходить свято! 18. Маршрут наш далі - на Лювен, Що недалеко від Брюсселя. Містечко теж Різдвом живе: У центрі теж - свята оселя. І три овечки смичуть стіг. А біля них - цікава молодь. На древній ратуші святі. Під ними - грішні ми довкола. 19. А далі їдемо повз Вавр В Нам'юр - оглянути фортецю. Аж паморочиться голова, Допоки вгору доберешся! А варто ж цитадель скорить, Щоб з вишини побачить місто, Яке в вогнях під Новий рік, Мов розфарбоване намисто. 20. Малечі - океан краси: На всі смаки атракціони На Рю де Фер.. Які часи В Залізній вулиці тій тонуть?! Та в кого можна розпитать, Коли гучить веселе свято? …На світі дивні є міста. В них, справді, варто побувати. 21. І знов - Брюссель. І знов - алюр. І знову все, як на долоні. Блищать вітрини кришталю. У склі - нові автосалони. А ще увечері за склом - Напівроздягнені дівчата. Араби й негри табуном. І такса - сорок євро з брата. Торгують тілом молодим. Хто відгукнеться - всім, будь ласка: Вам гарантований інтим, Чужа - на чверть години - ласка. Її наступний жде клієнт: Живий конвейєр, що й казати. І я подумав в той момент: На що дочку родила мати?! 22. На площі - мім. Завмер на мить, А тільки кинь монетку в кошик - Він оживе. Розвеселить І знов замре. Чекає - гроші. То просить: в щічку - поцілуй! А сам підставить губи спритно. Регоче вулиця на глум, А з нею й мім - в одному ритмі. На скрипці грає музикант. З ним хлопчик - на акордеоні. Летять монетки - за талант, Що й на морозі не холоне. 23. Нарешті, в гості - Новий рік! І фейєрверки. Й люду - натовп. Ми на Гранд-плас о цій порі Прийшли зустріть казкове свято. А біля виходу з метро Стояла черга - з найбідніших. Їх Санта-Клаус - Дід Мороз - Сьогодні теж, чим міг, утішив: Пакунок в руки - і бувай! Неси дарунок до господи. Поглянеш збоку - справді рай. Але мені він здавсь холодним. Різкий - аж надто! - той контраст Між тих, хто жебрав, і хто ситий. Тут всяк десятий був би рад І працювати, і учитись. Та не судилось в тім раю: Живуть забиті й неписьменні. Я милостиню подаю, Бо в них ще менше, ніж у мене. Є все там - радість і жалі. Маркс на Гранд-плас жив і зазначив, Що загнива капіталізм. А я б добав - розкішно й смачно. Дай Боже, й нам погнити так, Як у Брюсселі загнивають: Де не голодна й біднота, Бо годувати з чого мають. А більш проблем в тих, хто прибув Як емігрант - на заробітки. Однак, він сам обрав судьбу І знав - на що ішов і звідки. Усіх цей вечір поєднав. На мить забулися печалі. А новорічний вихор нас Кружляв Брюсселем - далі й далі… 24. Ми повернулись аж під ніч. Припали до телеекрана: Бо так хотілося мені Хоч щось почути тут про край наш. На "Євроньюс" - Париж, Москва, На "Сі-ен-ен" - Нью-Йорк з Іраком, Моя Вкраїно, ти жива? Про тебе, що тут - дуля з маком?.. Ні - помиливсь. О тій порі Змагались хлопці найсильніші. У трійку світових богатирів Наш Віристюк Василько вийшов. Кажу: допоки Василі Тримають Землю, як Атланти, Батькам надійно на Землі І не збідніть їй на таланти! 25. А син купив "Геральд-трибюн" У ній - стаття про Україну. Деталі я уже забув. Так - передвиборна картина: Чи буде нинішній глава Балотуватись в Президенти? Його оскаржують права Опозиційні елементи. А суд - не проти. Тож ганьба Судам і владі. Іже з ними! О боже мій! Знов боротьба За купину неопалиму! … Я ж відволікся - грішний аз! Ходжу щасливий і святковий. А там - баталії у нас: Аж крешуть іскрами підкови. І хто кого - хто розпізна? Та певен: вибір - за народом Мине зима. Мине весна. А після літа - осінь вродить: І піде далі владний віз Торохкотіти шляхом битим. Дай, Боже, сили нам нові - Часи непевні пережити. 26. Під ранок сніг. Лапатий сніг. Зірвався весело із неба. Зимова казка - у вікні. Душі нічого більш не треба! Як діти граємо в сніжки. І бабу снігову зліпили... А сніг іде. А сніг такий, Що все довкола забіліло. В шапках - дерева і кущі. На зелен-листі - білі шати. Чого іще моїй душі. На світі можна забажати? Хіба ще, щоб не мчали дні, Так швидко, наче спалах свята. … Кружляє сніг. Лапатий сніг. Пора додому лаштуватись. 27. З собою в пам'ять заберу Почуте й бачене в цім краї. Музейну тишу. Свята гру. І дні, що вихором злітають. Хіба забуть Китайський дім, Де стільки світла, стільки квітів?! В картинах, в виробі простім - Життя щасливі й любі миті. І ти пливеш у сяйві тім, Мов щастя зорі - над тобою. Ні, не забуть Китайський дім - Музей мистецтва і любові. 28. І зовсім інший колорит В Японській вежі - тут же, поруч. В фігурах - войовничий вид. В картинах - темний тон суворий. 29. Яке життя - такий і спів. Мистецтво за життя не вище. Я пам'ятаю - остовпів, Коли Музей мистецтв залишив. Величний дорогий музей. А в нім модерну куці твори. І ти пригнічений повзеш Між примітивним і потворним. Штрихи як натяки - бридня! Відвідать психіатра варто. Я вбив тоді на це півдня І не збагнув того поп-арту… Кого схвилює метр на метр Квадрат з цементними мазками? Або - розбитий інструмент, Узятий в примітивну раму? Ключів гора - від шаф, дверей - Під склом. І розчином залиті. А поруч - той же мудрагей Обрамив ампули розбиті. В квадрат Малевича вписавсь Засніженого поля клаптик. Й так - вісім поверхів. Краса! А щоб тобі добра не знати! Щоправда, є й не авангард, А звичні і відомі речі: Роден, наприклад, чи Дега, Чи Рембрант - любий мій, до речі. Завмер із диском дискобол. І над дитям схилилась мати. Краса. І правда. І любов. Без цього світ не здивувати. 30. Якщо вже мова про дива, Як докір творчим імпотентам, То в першу чергу я б назвав Музей музичних інструментів. З усього світу їх звезли. І як все мудро обладнали: Ви в певний сектор підійшли - Вмить інструменти зазвучали. І кожен голосом своїм, А відійдіть - і звук урветься. Мистецтва площа. Й дивний дім - "Старий англійський" дім той зветься. Оркестр я слухав добрий час. Стояв, як вкопаний - все мало. На фото бачив полтавчан - Як на гармошці хлопці грали! Бандура наша там звучить І кобзи звуки серце крають: - Ми з України. А ти чий? - І я її за матір маю. 31. А ще є диво - над дива, Що зветься в них - міні-Європа. 15 стягів стрінуть вас: Євросоюз - під мікроскопом… Чим знаменитий кожен край, Тим і представлений у міні: Біг-Бен, як в Лондоні, вважай, Акрополь, начебто в Афінах… Є там і зменшений Гранд-плас. Звичайно ж - Ейфелева вежа. Пізанська башта теж зросла. Впаде чи ні? Усіх бентежить. Корида навіть ожива. Візувій полум'ям лютує. … 15 стягів стрінуть вас. А експонати - зачарують. 32. Опісля того - знов музей. У ньому - зброї, зброї й зброї... Це ж стільки знищено людей І спільки пережито воєн! Пройшли ненависті літа - Сусід добріша до сусіда. І навіть "Йосип Сталін" танк Вже не лякає грізним видом. Війна- це смерть. І кров. І шок. Щоб нищить - розуму не треба! …Металобрухт я обійшов І закортіло Сонця з неба. 33. На площі Шумана вже ніч. Бонжур, маестро, пане Роберт! - "Його ідея, - син мені, - Міцна об'єднана Європа". Європарламент промайнув. Єврокомісії будівля. Я слухав музику нічну. В Брюсселі серцем веселів я. Ми дійдем згоди й заживем, Як і належить жити людям. Боятись треба не проблем - Вони були і завжди будуть. Боятись треба тих, хто зна Свій зиск в люськім протистоянні. Для кого є миліш війна За мир і світу об'єднання. А я в здоровий вірю глузд: Добру замінників немає! Протистояти можна Злу, Коли Добро людей єднає. 34. Затихло свято. Й сніг розтав. І знов дощі пішли - негода. А у бельгійців час настав Для розпродаж, що звуться "сольдом". Не знаю, як це пояснить: Ціна була одна учора, А потім зранку в одну мить - Удвічі менша. Й люду - море! Рябить від цифр і покупців. А черги - гідра нескінченна. Я дещо теж придбать хотів, Але стояти - не для мене! Ледь-дель до виходу діставсь, А що вже впрів - немає мови Тут арифметика проста: За безцінь і оцет - вино вам! Усі чекають знижок цін, Щоб на півроку спакуватись. Тимчасом кожен магазин Новий товар спішить придбати: І затоварення нема, Й моднішу річ узять є за що. Там розуміється всіма: Дорожче - завжди значить краще! А сольди - тим, хто побідніш: Тому й знецінене хапають. Тому й одягнені простіш. Бо, власне, мають те, що мають! Я це десь бачив, десь це чув… Та сольди - це не секонд-хенди. Тому про наше помовчу - Далеко нам до хеппі-енду! Ми те вдягаєм, що вони Вже обносили після сольдів. Тому в речах тих ні ціни, Ні, власне, якості, ні моди! В хімчистці змили піт і бруд, Нам землячками постачають Воістину із других рук! За безцінь маєм те, що маєм! 35. І про папуг - два-три слівця. О, як їх люблять у Брюсселі! Стояв би й слухав без кінця Їх галас поблизу оселі. У них свій сквер. Це - як іти В кінець по вулиці Мольєра. Його не можна не знайти - Найбалакучішого скверу. Там цілі зграї тих папуг. Хтось носить хліб їм. І горішки. Не боячись людей, навкруг Кумедно дріботять їх ніжки. Я кожен день повз них ходив, Бо на Мольєра жив у сина. І це іще одне із див - Таких природних і красивих. 36. Герань на кухні розцвіла Перед моїм прощанням з сином. І квітка додала тепла. І квітка додала краси нам. Рожево-білі пелюстки - На зелен-листі. Кілька цяток. І хоч розтанку час гіркий, Той цвіт - як зустрічі початок. Ще рік із гаком… Довго ж як! Біль серце стис. Вже не відпустить. Квітки дивились ніжно так: От-от сльоза спливе з пелюсток. 37. Прощай, величний Базилік! Ти з пагорба сягаєш неба. Ні з ким не сплутати твій лик: Як є подібні, то до тебе! Ти на семи стоїш вітрах, Як храми київські величні. А храм тому і божий храм, Що в ньому думаєш про вічне. 38. Прощай, костел Малий Саблон! До тебе я прийшов востаннє Оглянути вітражне скло І на святих твоїх поглянуть. З хрестом Ісус. І на - хресті. Й навік невтішена Марія. Для неї, Господи прости! - Він син. А потім вже - месія! Горять свічки. Я ставлю теж. Во здравіє - на многа літа! Прощай - прощай, святий костел, Дай Боже ще коли зустрітись! 39. Мій Севастополь, як ти там? Про тебе думав я в Остенде. Північне море в такт думкам Здіймало хвилі до крещендо. Злий вітер рвав плаща із пліч І розбивав на друзки хвилі. А десь далеко на землі Був Севастополь, серцю милий! І пригадався Херсонес Із Володимирським собором. І знов покликало мене До себе рідне Чорне море. Крещендо вітру в такт думкам: А що там діється удома? В Остенде - дощ. Я утікав В машину в супроводі грому. У січні - грім. І дощ - рясний. А небом темні плинуть хмари. У нас, напевне, день ясний. І на душі враз - тепло й гарно! 40. Прощай Брюсель! В дорогу - дощ: Що привезли, те й повертаєм. Стоять автобуси в рядок - На Норд-вокзалі нас чекають. У сина настрій на нулі: Погляне й очі в бік відводить… Мені також бракує слів І сил - на превеликий подив. "Тримаймось, сину!" - я кажу. А він киває безпорадно. …Так легко вимовить - "Бонжур!" "Оревуар!" - доволі складно. 41. Ну все… Автобус в рейс пішов. Я втер сльозу. Вмостився зручно. І знов - "Всё будет хорошо!" На весь салон кричить Сердючка. 21 грудня 2003 року - 10 січня 2004 року. Київ - Брюссель - Київ - Севастополь. *** Я морем марив. Чорним морем. У мріях марив і у снах. Я римував його з "аморе", Бо лиш любов єднає нас: Мене і море - скільки жити! Аморе море - й тільки так! У друзках хвиль хлюпоче літо. Над морем чайкою зліта. Злітає чайкою до неба. І кращих слів я не знайшов: Аморе море - це про тебе. Аморе море - про любов. ДОРОГИ Проляжуть дороги у вічні світи, Як стане несила удома сидіти... І все-таки зваж, перш ніж з дому іти, Для чого ти хочеш побачити світу? Хоч світу не тільки, що в нашім вікні, І навіть не стільки, як іншим відомо, Але найтепліше на серці мені, Коли повертаю, нарешті, додому! І де б я не був, а немає миліш З дороги ввійти в рідну хату, Вклонитися матері - рідній землі, Щоб більше ніколи її не лишати! РІДНА МОВА Тебе не можна не любити. Ти вся, мов пісня солов'я. Найкраща квітка з кращих квітів. Моє життя й любов моя. Вкраїнська мово! Честь і шана Тобі навік - на тім стою! – А ще незламним тим титанам, Що донесли красу твою. Хвала народові-творцеві – Я кращу б мову не бажав. Дзвінку, і ніжну, і крицеву У спадок гордо перейняв. І я тому і звусь Людина, Що я - носій її. Як син - Кровинка рідної Вкраїни, її - громадянин. 1 ти, о мово незрівнянна, Для мене ти - зоря ясна. В житті без тебе й нас не стане! Та й хто впізна - без тебе - нас? Ти - зброя моя всемогутня Тоді, як нестерпна стаєш Перевертням, всяким забудькам, І хитрим запроданцям теж. Вони, недалекі, тебе, бач, не люблять: Мовляв, ти придатна лише для села... Оті українці погані, що в люди їх вивела. Й долю під сонцем дала. Навчила ще змалечку слова святого, Щоб гріло воно все життя їх душі невдячні. їх душі убогі. "КУКУРУЗНИК" Літак називався чомусь "кукурузник". Літав над полями. Скидав гербіциди. І рокіт моторів нагадував музику, Яка нам ні разу й на мить не набридла. Ми бігали полем. Ми марили небом. І дядька-пілота любили заочно. Ми знали, що треба штурвал брать на себе, Коли висоти недосяжної хочеш! І як же нас боляче вдарила звістка, Що вже не побачимо дядька-пілота. Ми бігли до поля. Навстріч трактористи Несли його тіло. Похмурі й скорботні. Ніхто нам не міг у ту мить пояснити, Чому впав літак і розбився на друзки? Обробленим полем розгулював вітер. Ховали пілота... Везли "кукурузник"... ДЕНЬ ФЛОТУ В СЕВАСТОПОЛІ Серпня діждуся. Діждусь кораблів. Буду веселки у хвилях шукати. Йтиму зі швидкістю в тридцять вузлів Я на найкращім на флоті фрегаті. Йтиму туди, де на воду вінки Спустять неспішно в суворім мовчанні Друзі мої - молоді моряки: Тим, що загинули, - пам'ять і шана. Стане фрегат. І замре на воді. Прапор в жалобі донизу повзтиме. Ті, що знайшли вічний спокій тоді, Також були, як і ми, молодими. Друзі мої! Флоте мій молодий! Справдитись нам у житті пощастило, Бо в лихоліття страшної біди Хлопці життям власним нас захистили. Тому не можна проспати цей день! Скільки би справ не знайшлося на суші, Пам'ять-фрегат нас туди відведе, Де ми очистити зможемо душі. |
| Відбулися звітно-виборчі збори Товариства «Просвіта» Новому Саді відбулися загальні звітно-виборчі збори Товариства української мови, літератури і культури «Просвіта», в роботі яких... |
Презентація книги Андрія Медведєва «У парі з Ангелом» Бібліотекар Рівне Андрій Медведєв. Книга «У парі з Ангелом» видана за сприяння та фінансування Президентського фонду Леоніда Кучми «Україна».... |
| Аудиторський висновок (звіт незалежного аудитора) Сегал Л. О. і Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Сприяння", (надалі – Товариство), проведена... |
Книга перша Книга друга В змінених формах тіла. О боги,- бо ж од вас переміни,- 3] Задум співця надихніть: відтоді, коли світ народився |
| Книга дзеркало життя. Книгу прочитав на крилах політав. Хто вчиться... Мета: Ознайомити з поняттями «каталог», «картотека». Розширити світогляд учнів. Стимулювати пізнавальну активність. Виховувати любов... |
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ І ПОСИЛАНЬ А. П. Кирьянов, С. М. Коршунов Термодинаміка... А. П. Кирьянов, С. М. Коршунов Термодинаміка і молекулярна фізика. Посібник для учнів, під ред. Проф. А. Д. Гладуна. – М.: Просвіта,1987.... |
| Книга буде цікава професіоналам-кінознавцям, кіноредакторам телекомпаній,... Книга рекомендована до видання вченою радою Харківського державного університету мистецтв ім. І. П. Котляревського (протокол №11... |
Книга призначена науковцям, викладачам, аспірантам і студентам філологічних... ... |
| Книга про Гайдамаччину ХХ століття Книга є збіркою радіопередач авторського циклу Романа Коваля “Отамани Гайдамацького краю”, який в 2000 – 2001 роках прозвучав на... |
Книга перша. Фарисеї за роботою Наводиться чимало маловідомих або і зовсім невідомих фактів щодо майже половини народних депутатів України від БЮТ та вождів цієї... |