ЧЕРКАСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ

Скачати 3.53 Mb.

Назва	ЧЕРКАСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ
Сторінка	5/22
Дата	02.04.2013
Розмір	3.53 Mb.
Тип	Диплом

bibl.com.ua > Література > Диплом

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 22

Додаток 9

«Але саме в цей час на мосту сталася пригода. Зближалися навстріч один одному два запряги. Купецький багатий повіз парокінний з одного боку, а з другого – убогий оратай на дерев’яному візку, який тягла хляла шкапа попелистої масті, черевата й карячконога, капроока, з вухами лопушасто опущеними, мов у пса-ледаща. Убогість оратаєва навіть не так била з конячини, як з його візка. То була безладна купа старого, понищеного вживанням дерева, поскручуваного де мотуззям, де ликом, а де й просто лозовими вервечками, колеса, мов четверо нерідних дітей, були всі неоднакового розміру, жодне з них не мало завершеної округлості, через що візок вигецував і заточувався в боки навіть на рівному, все в ньому мовби їхало врізнобіч, все рипіло, трусилося, загрожувало руйновищем щомиті, колеса витанцьовували кожне своєї, кожне в цілковитій неузгодженості з іншими, оратай, видно, знав химерну вдачу своїх коліс, тому обидві осі у візку були довгі-предовгі, вони вистромлювалися далеко в боки, щоб дати розгін і цілковиту волю колесам у їхньому п’яному заточуванні і хилитанні, конячина ніби й тягнула візок уперед, але водночас він собі їздив і впоперек, метлявся туди й сюди, правобіч і лівобіч, і коли б дивився на нього якийсь час, то подумав би, що оратай п’яний, як ніч, і конячина його впита, і візок теж наче п’яний».
Додаток 10

«Коней ігумен продав у першому ж селі, що трапилося на їхній путі. Довго торгувався з двома смердами, ляпали один одного по долонях, ігумен хрестився, розхвалюючи своїх коней, про яких, власне, й не відав нічого, кликав собі в свідки Маркерія, і хоч хлопець, якому жаль було розставатися з кіньми, мовчав, але смерди повірили ігумену й заплатили те, що він просив, а для Маркерія урвався останній зв’язок з Мостищем.

Але наступного дня сталося негадане. Після ночівлі кораблець посунув потиху далі, послушники, натираючи лямками плечі, тягли важку посудину, ігумен сидів у кораблеві, почухуючи під довгою сорочкою своє черево, Маркерій лежав у човні, бо пухирі на ногах полопалися, Кирик помастив йому опечини олією, від чого, здається, щеміло ще дужче, хоч стрибай у воду і топися!

І в цей час з лісу вискочило двоє коней, попереду білий, за ним вороний, і помчали просто до берега, мітячи просто до кораблеця, з розгону мало не влетіли у воду, спрожогу зупинилися, заіржали водночас радісно і лунко, мовби казали: «А ось і ми!»

Маркерій забув про біль, стрибнув у воду, добрів до берега, коні терлися об нього м’якими мордами, він гладив їхні гриви, підстрибуючи і поахкуючи, потім знову вплітав коней у човнове тягло, і вони, помахуючи головами, охоче пішли берегом, вдоволені своєю конячою долею, а ще більше, мабуть, своєю меткістю, завдяки якій утекли від своїх нових хазяїв і наздогнали Маркерія.

Ігумен так здивувався, що навіть перестав чухати своє черево. Він багато років уже мав справу з кіньми, всього набачився, але ніколи й не чувано, щоб кінь прибігав до старого хазяїна, мов пес!

Отак собі роздумуючи спроквола, ігумен діждався, поки їм на путі попалося якесь там селище, і тут об’явив, що знову хоче продати коней. Кирик занімів і весь отерп од такої мови. Зате Маркерій, видно вірячи в конячу вірність, сприйняв намір ігуменів без подиву, сам помагав торгуватися, піднімав конячі м’які губи, показуючи, які зуби в коней міцні і не постирані ще, збули вони коней ще вигідніше, ніж при першій продажі, пішли собі проти течії далі, а через два дні знову забачили позаду понад берегом: попереду біг кінь білий, за ним вороний, і ще здаля іржали, мовби закликали Маркерія, щоб почекав на них.

Так у них і пішло з того часу. Ігумен з Маркерієм продавали коней, а потім неквапом посувалися собі далі, ждучи своїх вірних утікачів. Залежно від пильності нових господарів коні прибгали то на другий, то на третій день, одного разу їх не було довго, а коли показалися, то вже попереду біг не білий, а вороний, але ж суть справи від того не змінилася!»
Присяжнюк В. П., учитель української

мови і літератури Черкаської гімназії № 31
КОЛОВОРОТ ЖИТТЄВОГО ВИРУ

ЗА РОМАНОМ ГРИГОРІЯ ТЮТЮННИКА “ВИР”
Мета: поглибити знання учнів про творчість Григорія Тютюнника; розвивати читацький хист і вміння аналізувати твір відповідно до жанрових ознак; допомогти учням зрозуміти складні процеси на селі в передвоєнні та воєнні роки; виховувати ідеали добра і справедливості.

Тип уроку: комбінований

Обладнання: портрет Г. Тютюнника, виставка книг, текст роману “Вир”, інсценізація
Чи вистачить сили вигребтися на

житейську хвилю?..

Чи замота в житейському морі, як мотає

не одного на цьому білому світі?..

Г. Тютюнник “Вир”

Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Оголошення теми, мети й епіграфа до уроку.

ІІІ. Виклад основного матеріалу.

Вчитель: ”Ех, життя, життя… Скільки про тебе мовлено-перемовлено, аби збагнути твій утаємничений зміст… Бог ані на секунду не втомлюється малювати такий несподіваний дивовижний і жорстокий світ: малює через душу, малює через розум, малює через серце. І все це вміщається в одне сокровенне самоусвідомлення – живу”. (Олесь Воля)

Життя ставить багато знаків запитань. Яку відповідь дамо на них? А відповівши, якими станемо? Тому так по-сучасному звучить сьогодні роман Григорія Тютюнника “Вир”, хвилює читача, примушує мислити і відповідає нашій внутрішній потребі, потребі громадянській і естетичній. Перш ніж зануритися в бурхливий плин тривожних передвоєнних і воєнних років життя селян с. Троянівки, що на Полтавщині, з роману “Вир”, ми уявно пройдемося життєвими стежками його автора – Григорія Тютюнника.

Повідомлення учнів:

Бібліограф: Григорій Михайлович Тютюнник народився 23 квітня 1920 року у сім’ї селянина-бідняка в с. Шилівці Зіньківського району Полтавської області.

У 1935 році закінчив семирічну в рідному селі, а в 1938 – Зіньківську середню школу. У тому ж році вступив до Харківського державного університету на літературний факультет, але навчання перервала війна.

Восени 1941 року Г. Тютюнник іде добровольцем на фронт. Тяжкі бої, полон, концтабори, втеча з них, перебування в партизанському загоні “За Батьківщину”, тяжкі поранення – такі були воєнні роки письменника.

Повернувшись із фронту, Г. Тютюнник продовжує навчання в Харківському університеті, а по закінченні його (1946) переїжджає на Львівщину, де працює викладачем української мови та літератури. З 1956 року працює в журналі “Жовтень”.

Помер Григорій Тютюнник 29 серпня 1961 року. Похований у Львові на Личаківському кладовищі.

Літературна спадщина

- поетична збірка “Журавлині ключі”;

- збірка новел “Зорані межі”;

- повість “Хмарка сонце не заступить”;

- романи “Буг шумить”, “Вир”.

Дослідник: (історія написання роману “Вир”) Вершиною творчості Г. Тютюнника став роман “Вир”. За цей твір письменникові у 1963 році присуджено Державну премію імені Т. Шевченка (посмертно).

Перша частина роману вийшла окремою книжкою в 1960 році, друга – в 1962-му. Дві частини “Виру” сприймаються як самостійний твір, із викінченою композицією, яскравими характерами героїв (понад 80 персонажів).

Виростав роман з дійсності, в його основі – рідне село письменника Шилівка. Віддзеркалилась у ньому шилівська річка Ташань, Беєва гора, вся Шилівка, що прибрала собі в романі назву Троянівки. Багато хто з односельців письменника став прототипами персонажів твору.

Теоретик: Роман – це великий і складний за будовою прозовий твір, в якому широко охоплено події і докладно розкрито життєві долі кількох, а іноді багатьох людей у зв’язку з їхніми суспільними відносинами та побутовими обставинами.

Особливості роману:

- зображення великого кола подій та явищ суспільного й побутового життя народу в певний

історичний період;

- тривалий час дії;

- основних дійових осіб до десяти (часом більше);

- відтворення складних шляхів розвитку характерів у їхніх багатоманітних зв’язках із суспільством;

- значна сюжетна розгалуженість (крім головної, нерідко три-чотири побічних сюжетних лінії схрещуються й переплітаються між собою);

- докладність розповіді про події та персонажів;

- прозова форма;

- великий обсяг.

На основі особливостей роману визначимо жанр “Виру”(роман, жива історія передвоєнних та воєнних років).

Складіть асоціативний ряд до слова вир.

Чи можна сказати, за даним уривком, що вир – це суд людських вчинків?

(виразне читання учнем уривка з роману “Вир” Г. Тютюнника):

“Там, де Ташань робить круте коліно, напроти садиби, вир. Рибалки об’їжджають його, бо він перекидає човни, троянчани не купаються навіть поблизу нього і всіляко обходять прокляте місце, про яке, відколи існує Троянівка, розповідаються легенди; одна страшніша за іншу. Говорять, що колись утопився у тому вирі якийсь п’яничка-чоботар, і люди присягаються, що бачили, як з тиждень чоботи його крутило у воді, бо вони були пошиті з краденого товару; от воно утопленика забрало, а чоботи викинуло та й крутить за гріхи новопреставленого раба Божого. Говорили також, що ніби якийсь парубок із-за ревнощів утопив там свою кохану, і баби ще й зараз чують, як в ніч на Івана Купала, особливо перед світанком, вона рве на собі коси і стогне, присягаючись, що ні в чому не винна; що ніби два розбійники, пограбувавши пана Городецького, ішли зимою через лід та й заходилися ділити награбоване золото. Золото поділили, а краденої сивої шапки не могли, стали за неї битися і провалилися у той вир. І ото зимою, якраз на Водохреща, коли лунко, як постріли, тріщить від морозу лід, старі люди кажуть, що то розбійники ділять шапку і стугонять головами об кригу, через те вона і тріщить”.

Вчитель: Ось які легенди розповідають люди про вир – найнебезпечніше місце на Ташані.

За тлумачним словником:

Вир

1. місце у річці, морі з круговим рухом води, що утворюється внаслідок дії протилежній течії;

2. (перен.) стрімкий, бурхливий рух, який захоплює, втягає за собою, чорторий, водокруг, вернивода, крутіж, круговерть.

Вчитель: Нестримний, глибокий вир життя захопив, втягнув у себе героїв роману, “щоб вийти чесним із цього виру, треба дивитися, пильно дивитися, що робиться навколо…”.

Назва роману Г. Тютюнника “Вир” найбільш образно розкриває суть змісту книги. В образі-символі виру ховається філософська проблематика.

Багатозначність і функції образу

ВИР

це глибінь народного життя

це пошуки нових доріг

це перевірка всіх

людських якостей

Робота в малих групах:

Учнівський коментар ситуацій, пов’язаних з образом виру, пояснення його багатозначності

Вир для:

Оксена Гамалії Валентина Дороша Тимка Вихора

Олени, Орисі, Уляни.
У чому полягає суть конфлікту у творі? (Боротьба між двома таборами – ось основний конфліктний вузол).

НОВІ СИЛИ ТАБІР ПЕРЕРОДЖЕНИХ
дід Інокентій Тадик Шамрай

Оксен Гамалія Северин, Андрій Джмелик

Валентин Дорош Тошка Мотовило

Орися Отто Штаубе
Робота у великих групах (психологічні, портретні характеристики персонажів, логіка поведінки героїв та їх внутрішнього світу).
Як гартується воля і характер героїв у вирі – суспільних подій (1 книга); подій Великої Вітчизняної війни (2 книга)?

Вчитель:

В образі Інокентія Гамалії автор показав духовний світ рядового колгоспника. Смерть Інокентія – це урочистий реквієм, де переплелися:

реальне романтичне
трагічне величне
смерть вічне життя.

Передсмертні слова Інокентія звучать наказом живим: “І повели Гамалію селом, і весь люд пішов за ним слідом. А декотрі низько кланялись йому з-за тинів, а жінки нишком витирали сльози, мерли серцем, бо не хотіли, щоб вмирав отакий геройський рід… Гамалія сам пішов до виру, а поліцаї відступили, бо далі був тонкий лід. В мертвотній тиші було чути, як ляпають по льоду його босі ноги. Потім він зупинився і крикнув:

- Син пішов через вогонь, а я через воду! Знайте за що, люди-и-и! – і кинувся у вир…”\

Чи можна назвати образ Інокентія – символом незламності Духа?

Прокоментуйте, як уривок розкриває проблему землі і людини у романі?

(інсценізація уривка – діалог Марка із землею)

– Я добра, – говорила земля.

– Я всіх народжую і всіх приймаю на вічний спочинок. А чому ви, люди, такі злі?

– Бо ніяк тебе не поділимо…

– Так я ж безмежна. Мене всюди вистачає і тут, і на небі. Навіщо ж мене ділити?

– Бо ти лукава, ти служиш усім – і ворогам, і друзям. Поглинь ворогів, тих, що йдуть на тебе, і ми знову будемо тебе орати і засівати і всі осколки витягнемо з твого тіла, щоб воно не боліло.

– Я вбивати не вмію. Я можу тільки приймати уже вбитих.

– Ну, ми тобі наробимо їх багато, тільки приймай. Бо ти – наша, і ми не хочемо, щоб ти стала чужою. Он як ти пахнеш хлібом печеним. Я орав тебе і засівав. Знаю… Тільки ти мені ось що скажи, бо ти найвищий суддя: обижав я тебе коли-небудь?

– Ні. Ти мене рукою гладив, лагідно дихав на мене, і все горе і радощі мені розказував. Ні, ти мене не обижав.

– Тоді за що ж мене обижають люди?

– Бо ти ще не знаєш, як за правдою йти. Підеш за правдою – ніхто тебе не обидить.

– А правда є на світі?

– Є.

– Де ж вона?

– В добрих серцях. У твоїх братів, у тих, що в зелених гімнастерках, що горнуться до тебе, як їх ударить куля, і спалюють мені серце передсмертним подихом. У них найвища правда. Повір мені, бо я чую всі народи.

– Скоро я піду до них. Спасибі тобі, земле.

Вчитель: Роман багатопроблемний, у ньому зачіпаються такі складні питання:

- колективізація і ведення колгоспного господарства;

- розкуркулювання та його наслідки;

- атмосфера взаємної недовіри і доносильства, яка панувала в країні (зокрема й у 30-х

роках минулого століття);

- місце людини у війні з гітлеризмом.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 22

Схожі:

ЧЕРКАСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ Месевря О.І., завідувач лабораторії суспільно-гуманітарних дисциплін Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних...	Черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників
ЧЕРКАСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ Підоплічко М. Д., завідувач відділу інновацій та перспективного педагогічного досвіду Черкаського обласного інституту післядипломної...	“Виховувати, граючи Черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників, завідувач лабораторії виховної роботи
ЧЕРКАСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ Професійно-педагогічна самореалізація педагога в умовах інформаційно-комунікаційного простору	ЧЕРКАСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ Дидактичні матеріали для оцінювання теоретичних знань учнів із навчальних модулів
Черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників... Ю. В. Лєснікова, методист Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників	Міністерство освіти і науки України Головне управління освіти і науки... А. К. Кравцов, методист Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників, підполковник
Конкурс дитячого малюнку, плакату «Права дитини: моя конвенція» «ЧЕРКАСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ»	Черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників... Добровольська Людмила Насибівна, методист лабораторії дошкільної та початкової освіти Черкаського обласного інституту післядипломної...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання