|
|
Скачати 4.98 Mb.
|
|
Середньовічні архітектори Арабського Сходу створили нові типи монументальних культових і світських будівель:
Мечеть є будівлею, що стоїть осторонь, із куполом-гамбізом. Іноді мечеть має внутрішнє подвір’я (наприклад, Аль-Харам). Флігелем до мечеті пристроюють 1—9 веж-мінаретів (кількість мінаретів повинна бути меншою, ніж у мечеті Аль-Харам). Молитовна зала позбавлена зображень, але на стінах можуть бути написані арабською рядки з Корану. Стіна, звернена до Мекки, позначена порожньою нішею — міхрабом. Праворуч від міхрабу розташована кафедра — мінбар, з якої проповідник (імам) читає проповіді віря- нам під час молитви. При мечетях іноді працюють школи-медресе. Арабське слово масджид — мечеть, є похідним від арабського кореня саджада — падати ниць, уклонятися — тобто слово позначає місце поклоніння. Воно свідчить про місце, де вірянин може вклонитися Богові під час молитви і не припускає нічого, окрім чистого простору. Мусалла — особливий тип відкритих споруд, що оточені стіною або мають тільки одну стіну (вона визначає напрямок у бік Мекки), розташовані зазвичай за межами міста. Під час поширення ісламу на нові землі, для потреб вірян не лише будували нові храми, але й пристосовували ті, що вже існували, здебільшого християнські. З-поміж найвідоміших — храм Св. Софії в Царгороді (Стамбулі), а також мечеті Багдада. Власне ісламські храми — це прості та зручні споруди, що наближаються за формою і планом до будинку Пророка в Медіні, закладені на місці колишніх військових таборів. Наприкінці VII ст. була визначена відмінність (за призначенням і функціями) між масджид — невеликою мечеттю для індивідуальної молитви та масджид джаммі — соборною («п’ятничною») мечеттю для колективної молитви, що здійснює вся громада опівдні щоп’ятниці. Усі мусульманські культові споруди об’єднані спільною рисою — вони орієнтовані строго на Мекку (точніше, на Каабу): місце, куди мусульмани посилають молитви. Цей напрямок називається кібла («те, що розташоване навпроти»). Від нього отримала свою назву задня, звернена до Кааби, стіна будь-якої молитовної будівлі в ісламі, яка теж називається кібла. У ранній період, коли молитву здійснювали на окресленій на піску ділянці землі, кіб- лу визначали за тінню списа, устромленого в землю. Орієнтація на Мекку утвердилась тоді, коли язичницьке святилище — Каабу — було оголошено також і мусульманською святинею. Про це йдеться у другій сурі Корану, що належить до найдавніших медін- ських одкровень. Як архітектурна споруда медресе склалася у X—XII ст. (наприклад, медресе Нізаміє в Харгірді, Іран, XI ст.; медресе ан-Нурія аль-Кубра в Дамаску, XII ст.). Медресе являє собою 1—2-поверхову споруду з прямокутним подвір’ям, келіями, мечеттю та аудиторіями. Існують регіональні відмінності в архітектурі медресе. У Середній Азії мечеть і аудиторії розташовані в корпусі будівлі, по обидва боки від порталу, у Сирії та Єгипті вони займають обернені до подвір’я лоджії. У Малій Азії подвір’я медресе зазвичай покрите масивним куполом. Медресе оздоблюють різьбленням по каменю, стуку (алебастровій штукатурці), дереву й теракоті та полив’яними плитками. Зазвичай медресе відкривали при великих мечетях. У них готували служителів культу (імамів), учителів початкових мусульманських шкіл — мекпгебів, а також службовців держапарату. Перше медресе було відкрито 859 року у Фесі (Марокко). У період IX—XIII ст. медресе поширилися всією територією Близького й Середнього Сходу, а також у Магрибі, тобто країнами, звідки зародився іслам та які зазнали ісламізації. У період Середньовіччя медресе були осередками культури — фактично першими університетами в сучасному розумінні. У часи Аббасидів було створено цілу мережу медресе, яка, крім Персії, Аравії та Магрибу, охопила й деякі території Західної Європи — Аль-Андалус (переважна частина сучасної Іспанії) та Си- цилійський емірат та території сучасних Афганістану, Пакистану, Пенджабу (Північна Індія). Знамениті медресе діяли в Каїрі (університет Аль-Лзхар, 975) та Багдаді (університет Мустпансирія, 1233). Наприкінці існування Золотої Орди у XV ст. разом із прийняттям ісламу мусульманська культура, зокрема й медресе, поширилася величезною територією Поволжя (у тюрків, татарів і башкирів), Середньої Азії та Казахстану. Відомими медресе XV—XIX ст. були медресе Бухарського ханства в Самарканді (медресе Улугбе- ка) та Бухарі; також діяли медресе в Казані, Уфі, Криму (зокрема, Зінджирлі-медресе, засноване 1500 року Менґлі І Ґераєм у Сала- чику поблизу Бахчисарая). У XVII—XIX ст. медресе поширилися у багатьох частинах Африки — у Західному і Східному Судані. Мінарет в ісламській архітектурі — баштоподібна культова споруда при мечеті, з балкона (шерифе) якої глашатай (муедзин) скликає мусульман на молитву (салятп). Зовнішні стіни мінарету нерідко мають художнє оздоблення — це фігурна цегляна кладка або облицювання полив’яною цеглою. Стилі та загальна архітектура мінаретів можуть значно різнитися — залежно від регіону і часу будівництва. Свої особливості мали мінарети у мусульманських народів Індії, російського Поволжя (татари) — своєрідний сплав церкви й мечеті, із мінаретом посеред даху; у Китаї — з елементами пагоди, а також у інших народів тощо. З-поміж мечетей відомі пам’ятки архітектури — Калаян у Бухарі (1127), Кутпб-Мінар у Делі (бл. 1200), мечеть Ібн-Тулуна у Каїрі та ін. Мечеть Аль-Харам — головний священний храм мусульман, у внутрішньому подвір’ї якого знаходиться Кааба. Є об’єктом обов’язкового паломництва — хаджу (у Корані мечеть Аль-Харам згадано 15 разів). Розташовано у Мецці в Саудівській Аравії. Прототип мечеті Аль-Харам з’явився 638 року. За часів пророка Мухаммеда і «праведних халіфів» Заповідна мечеть була маленькою, без стін; територію відокремлювали будинки, між якими розташовувалися ворота, що служили за вхід. Уперше мечеть розширив халіф Омар ібн Хаттаб, який викупив усі будинки, що до неї прилягали, зруйнував їх, а територію огородив невисокою стіною. Осман ібн Аффан, ставши халіфом, знову розширив мечеть у той самий спосіб. Мечеть Аль-Харам і надалі продовжували розширювати інші правителі. Сьогодні до мечеті ведуть 4 головних входи і ще 54 додаткових, не беручи до уваги входів на 2-й і нижній рівні. Площа мечеті складає 309 000 м2 і може вмістити до 700 000 чоловік. Мечеть має 9 мінаретів заввишки 89 м, 11 сходів та 7 ескалаторів. Комплекс освітлюється за допомогою двох електростанцій. Мечеть оснащено радіо- і телестудіями, а також кондиціонерами. Без Блакитної мечеті (Ахмедіє) султана Ахмета І неможливо уявити Стамбул. Мечеть (побудована 1616 року) розташована навпроти храму Св. Софії і мала, за задумом султана, перевершити за красою християнський храм. Сусідство двох архітектурних шедеврів надає площі між ними неповторності. Уже майже 400 років стоять поруч ці два пам’ятники світових релігій. Офіційно Блакитну мечеть називають мечеттю Султана Ахмеда. А назвою «Блакитна» вона зобов’язана 200 000 кахлям блакитного кольору, що прикрашають її зсередини. Архітектором мечеті був Мехмет-Ага, який створив цей шедевр архітектури за 7 років. Будівля має всі характерні для архітектури мечетей ознаки. Незвичним у Блакитній мечеті є тільки те, що у неї 6 мінаретів: 4, як зазвичай, з боків, а 2, дещо нижчі,— у зовнішніх кутах внутрішнього подвір’я. У легендах ідеться про те, що цим султан спричинив гнів старійшин Мекки (релігійний центр ісламу). До середини IX ст. належить найперший із пам’ятників громадської архітектури середньовічного Єгипту, що дійшли до сьогодні,— Нілометпр, побудований на острові Роду поблизу Фустату. Споруда являє собою глибокий колодязь із високою колоною посередині, за якою вимірювали рівень води в Нілі. Стіни колодязя викладені каменем, прикрашені декоративними нішами і фризами з куфічними написами. Найдавнішою є форма квадратних у плані мінаретів Сирії, які наслідували вигляд дзвіниць сирійських християнських церков. Останні ж, у свою чергу, розвинули традиції елліністичних і римських баштових укріплень. Тип квадратного в плані мінарету поширився в країнах Північної Африки та в Андалузії. На Близькому й Середньому Сході панівною стала кругла, дещо звужена у верхній частині форма мінарету. Угорі мінарет прикрашали кільцевий балкон, карниз і легка надбудова у вигляді ліхтаря. У центрах мусульманського світу у різні часи змінювалися розміри веж, їх пропорції, елементи композиції, характер оздоблення. Цікавою є форма мінарету аль-Мальвія в Самаррі на березі Тигру. Він був частиною комплексу Великої мечеті міста, найбільшої в мусульманському світі, яку почали будувати 847 року. Велика мечеть займала площу 38 000 м2 і являла собою типовий зразок арабської колонної мечеті з велетенським подвір’ям, молитовною залою і мінаретом. Мінарет має незвичну форму: на квадратній основі зрізаний конус, охоплений зовнішнім спіральним обходом- пандусом. Можливо, його архітектор узяв за взірець вавилонський зикурат Етеменанкі. Незвичним силуетом вирізнялися мінарети Туреччини. Вони були дуже високими, багатогранними й багатоярусними. З часів династії Омейядів збереглися так звані замки пустелі — резиденції халіфів і придворної знаті, побудовані подалі від неспокійних і багатолюдних міських центрів. Навколо замків були поселення, функціонувала система зрошення — підземні водоймища, канали, греблі, підземні цистерни; квітнули сади, люди обробляли землю, полювали у доглянутих мисливських угіддях. Замки пустелі нагадували пізньоримські та візантійські сільські садиби. З-поміж них траплялися й справжні замки — великі за розмірами, складні й чіткі за планом, із парадними залами й кімнатами, великою кількістю господарських приміщень. Ці замки були красиво й багато оздоблені рельєфами, різьбленням по каменю, скульптурою, розписами й мозаїкою. Ззовні така споруда утворювала замкнутий кубічний об’єм з круглими вежами по кутах і єдиним парадним входом. Замок Хірбет аль-Мафджар поблизу Ієрихона (сучасна Йорданія) — складний ансамбль, який містив палац, мечеть, велетенську лазню, павільйон із басейном у великому подвір’ї. У замку збереглися мозаїки на підлозі, що ілюструють римсько-візантійську традицію у мусульманському мистецтві. Особливо цікавою є декоративна скульптура зі стуку. Барабан одного з куполів спирався по кутах на фігури атлантів. Цей античний мотив був трактований з урахуванням східних традицій: фігури — важкі й застиглі, з могутніми, схожими на стовпи, ногами, очі непропорційно великі, зачіски та лінії одягу перетворюються на елементи орнаменту. Купол у лазні прикрашений розеткою, у шість пелюсток якої вписані голівки східних красунь. |
|
Книга перша Книга друга В змінених формах тіла. О боги,- бо ж од вас переміни,- 3] Задум співця надихніть: відтоді, коли світ народився |
Книга дзеркало життя. Книгу прочитав на крилах політав. Хто вчиться... Мета: Ознайомити з поняттями «каталог», «картотека». Розширити світогляд учнів. Стимулювати пізнавальну активність. Виховувати любов... |
|
Книга буде цікава професіоналам-кінознавцям, кіноредакторам телекомпаній,... Книга рекомендована до видання вченою радою Харківського державного університету мистецтв ім. І. П. Котляревського (протокол №11... |
Лекція з курсу «Прикладні програми (Електронні таблиці Excel)» Колесников А. Excel 2000 (русифицированная версия). – К.: Изд группа ВНУ, 1999. – 496 с |
|
Лекція з курсу «Прикладні програми (Електронні таблиці Excel)» Колесников А. Excel 2000 (русифицированная версия). – К.: Изд группа ВНУ, 1999. – 496 с |
Лекція з курсу «Прикладні програми (Електронні таблиці Excel)» Колесников А. Excel 2000 (русифицированная версия). – К.: Изд группа ВНУ, 1999. – 496 с |
|
Книга призначена науковцям, викладачам, аспірантам і студентам філологічних... ... |
Книга про Гайдамаччину ХХ століття Книга є збіркою радіопередач авторського циклу Романа Коваля “Отамани Гайдамацького краю”, який в 2000 – 2001 роках прозвучав на... |
|
Книга перша. Фарисеї за роботою Наводиться чимало маловідомих або і зовсім невідомих фактів щодо майже половини народних депутатів України від БЮТ та вождів цієї... |
Книга ключ до знань. Книги читати усе знати. З книгою подружишся... Країни Знань. Я загадаю вам загадку, якщо ви правильно її відгадаєте, то зрозумієте про якого друга йдеться |