|
|
Скачати 4.98 Mb.
|
Найвидатніпіою роботою Фідія самі греки вважали скульптуру Зевса Олімпійського, що було створено для храму Зевса в Олімпії. Статуя прикрашала величезну залу храму: завдовжки 64 м, завширшки 28 м, заввишки приблизно 20 м. Величезний 14-мет- ровий Зевс сидів на троні із золота, слонової кістки, чорного дерева та самоцвітів. На троні Фідій відтворив чимало сюжетів еллінської міфології та фігури реальних людей (зокрема, свого улюбленця Пантарка — переможця Олімпійських ігор у боротьбі з-поміж наймолодших). Пластинки золота і слонової кістки, якими вкрито статую Зевса, майстерно закріплені на дерев’яному каркасі. За описами, голову Зевса прикрашав золотий вінок із оливкових гілок — ознака миролюбства грізного бога. Оголена до пояса фігура Зевса і його голова були вирізьблені зі слонової кістки. В одній руці він тримав золоту статую крилатої фігури богині перемоги Ніки, другою спирався на скіпетр із орлом на верхівці. Перекинутий через плече плащ, волосся і борода Зевса були виконані із золота. Статуя здавалася живою. Афінський акрополь містив парадну біломармурову браму Пропілеїв, храм богині Ніки (Безкрилої Перемоги), Ерехтейон (Ерех- тей — легендарний цар) та головний храм Афін — Парфенон (храм Афіни-Діви, Парфенос). У центрі Парфенона — статуя Афіни Пар- фенос роботи Фідія, виконана на дерев’яному каркасі зі слонової кістки (тіло) та золота (убрання та волосся). Ще одна гігантська бронзова статуя Афіни Промахос (Войовниці) — шедевр скульптурної майстерності Фідія. Афіна Промахос — захисниця свого міста — правицею спиралася на спис, у лівій руці тримала щит, на голові — шолом. Статую Афіни було видно з моря. Виступ 4-го доповідача Молодшим сучасником Фідія був скульптор Поліклет із Аргоса (II половина V ст. до н. е.), який зображував здебільшого атлетів. Його статуї «Дорифор» та «Діадумен» відомі в римських копіях. Поліклет був також архітектором театру в Епідаврі, розрахованого на 10 000 глядачів, багато працював над ідеальними пропорційними співвідношеннями людського тіла, що виклав у трактаті «Канон». У IV ст. до н. е. уславилися Скопас, Пракситель, Лісіпп, Ле- охар. На жаль, більшість їх шедеврів дійшла до нас лише у римських копіях. Скульптуру зазвичай розписували. Її спочатку покривали воском, а потім дещо підфарбовували. Скопас розвинув мотиви патетичної героїки в мистецтві. Він був одним зі скульпторів Галікарнаського мавзолею — дива античного світу. Відомою скульптурою Скопаса є «Вакханка», яка передає пластику рухів, характеризується виражальністю та емоційністю композиційного вирішення. Одним зі сподвижників Скопаса у роботі над Галікарнаським мавзолеєм був Леохар, якому приписують відому статую «Аполлон Бельведерський» (назва походить від Ватиканського палацу Бельведер, де статуя зберігається нині). Виступ 5-го доповідача Пракситель (грецьк. Пра[ітП0к9, бл. 390—330 років до н. е.) — давньогрецький скульптор доби пізньої класики, провіднний представник новоаттичної школи пластики. Збагатив мистецтво елементами лірики, вирізнявся майстерним створенням божественних образів. Він першим почав зображати красу оголеного жіночого й чоловічого тіла, активно працюючи у мармурі. Пракситель є учнем (і сином) скульптора Кефісодота. Майстер працював переважно в Афінах. Твори Праксителя, виконані здебільшого у мармурі, відомі за античними копіями і свідченням давніх авторів. В оригіналі збереглася лише знайдена в Олімпії група «Гермес із немовлям Діонісом» (бл. 340 року до н. е., Музей в Олімпії), однак деякі вчені уважають її пізнішою копією. У ранніх роботах («Сатир, який наливає вино», бл. 375 року до н. е.) Пракситель найчастіше наслідує принципи Поліклета. У створених Праксителем образах богів і богинь переважає споглядальний настрій. Скульптор досягає враження ідилічних, одухотворених образів за допомогою надзвичайно тонкої обробки мармуру, віртуозного використання світлотіньових ефектів (завдяки чому окремі поверхні плавно перетікають одна в одну, виникає ефект «вологого погляду»). Найвідоміші твори Праксителя— «Аполлон Сауроктон» («Аполлон, який вбиває ящура», бл. 370 року до н. е.); «Афродіта з острова Кос» (бл. 360—350 років до н. е.), яка милується своїм відображенням у дзеркалі; «Афродіта Кнідська» (бл. 350 року до н. е.). У літературних джерелах Праксителя згадують як автора скульптур здебільшого богів — юних і прекрасних, у душевному й чуттєвому збудженні (Аполлон, Артеміда, Діоніс, Афродіта й Ерос — улюбленці Праксителя). Смертних він зображував зрідка: відомі дві статуї знаменитої гетери Фріни й одна статуя переможця на Олімпійських іграх. З-поміж образів богів, створених Праксителем, статуя Афродіти оголеної була в давнину найвідомішою. Ще одна видатна робота скульптора — голова Афродіти, у якій поєднуються людська та божественна краса. Можна назвати ще кілька знаменитих його творів: «Венера Аральська», «Юнона Людові- зі», «Гермес Антиной» та ін. Послідовниками Праксителя можна вважати його синів Кефісодота-молодшого і Тимарха. Виступ 6-го доповідача Елліністична скульптура продовжує традиції Скопаса і Праксителя, але її твори позначені здебільшого індивідуалізацією образів. Для скульптури цього періоду є характерним інтерес до людини, її емоцій, а також динамічність, виразність. До найвизначніших належать «Афродіта з острова Мілос» (Венера Мі- лоська), «Ніка Самофракійська», скульптурна група «Лаокоон та його сини» (роботи Агесандра, Полідора та Афінадора), «Фор- незький бик», портрет Демосфена і одне із див світу, що не дійшло до сьогодні,— Колос Родоський (заввишки 35 м). Значну кількість пам’яток давньогрецького мистецтва знайдено на території колишніх античних держав Північного Причорномор’я в Україні. Сюжет «Лаокоона...» запозичений із давньої легенди: троянського жерця Лаокоона боги покарали за те, що він переконував співгромадян не довіряти грекам і не заносити до міста дерев’яного коня; на нього наслали велетенських зміїв, які задушили Лаокоона та його синів. Скульптура зображує відчайдушні й марні зусилля героїв, які намагаються вивільнитися з лабетів чудовиськ. У скульптурі майстерно передано безплідність боротьби, невідворотність загибелі. З-поміж тогочасних митців уславилися учні видатного скульптора Лісіппа. Так, Харес із Лінда спорудив на острові Родос на честь героїчного захисту міста гігантську бронзову скульптуру бога Геліоса (Сонця) — знаменитий Родоський Колос, що став одним із семи див світу. Статуя Колоса Родоського була заввишки ЗО м. Спочатку Харес спорудив залізний каркас і покрив його глиною. Потім фігуру було вкрито бронзовими листами. На статую пішло 12 т бронзи. Щоб надати їй стійкості, статую наповнили камінням. Колос Родоський простояв лише 66 років: 224 року до н. е. його було зруйновано під час землетрусу. Картка для 2-ї групи «Життєвий шлях Мікеланджело Буонарроті» Виступ доповідача Мікеланджело Буонарроті (іт. Michelangelo Buonarroti, 1475—1564) — флорентійський скульптор, художник, архітектор, поет і інженер. Мікеланджело народився 6 березня 1475 року в тосканському містечку Капрезе поблизу Ареццо, у сім’ї Лодовико Буонарроті, міського радника. У 1485—1488 роках Мікеланджело відвідував гімназію Франческо та Урбіно. 1488 року батько Мікеланджело, усвідомивши серйозність схильностей сина до мистецтва, віддав його учнем до майстерні художника Доменіко Гірландайо. Тут він ознайомився з основними матеріалами і технікою, створив графічні копії творів видатних флорентійських художників Джотто та Мазаччо. Уже в цих копіях виявилося характерне для Мікеланджело скульптурне трактування форм. Рік потому Мікеланджело переходить до школи скульптора Бертольдо ді Джованні, що існувала під патронатом Лоренцо де Медичі, фактичного господаря Флоренції. Приблизно впродовж 1490—1492 років Мікеланджело перебував при дворі Медичі. Можливо, тоді були створені «Мадонна біля сходів» і «Битва кентаврів». Після смерті Медичі (1492) Мікеланджело повернувся додому. У 1494—1495 роках Мікеланджело живе у Болоньї, створюючи скульптури для Арки Св. Домініка. 1495 року він створює скульптури «Святий Йоханнес» і «Сплячий Купідон». Упродовж 1496— 1501 років у Римі він створює «Вакха» і «Римську П’єту». 1501 року Мікеланджело повертається до Флоренції. Працює за замовленнями (скульптури для вівтаря Пікколоміні, «Давид», «Дванадцять апостолів»), починає працювати над «Святим Матвієм». Упродовж 1503—1505 років він створює «Мадонну Дону», «Мадонну Таддеї», «Мадонну Пітті» і «Брюггерську Мадонну». 1504 року завершує «Давида» й отримує замовлення на створення «Битви при Кашині». 1505 року Папа Юлій II викликає скульптора до Рима і замовляє йому гробницю. Упродовж 8 місяців митець перебуває в Карра- ре, обираючи необхідний для роботи мармур. У 1505—1545 роках із перервами працює над гробницею, створює скульптури «Мой- сей», «Зв’язаний раб», «Умираючий раб», «Лія». У квітні 1506 року знову повертається до Флоренції, отримує замовлення на створення бронзової статуї Юлія II у Болоньї, яку було пізніше зруйновано. Над цією статуєю митець працює впродовж 1507 року. 1508 року Мікеланджело на прохання Юлія II їде до Рима, де розписує фрески стелі в Сікстинській капелі. Над ними він працює до жовтня 1512 року. 1514 року Мікеланджело отримує замовлення на створення фасаду церкви Медичі Сан Лоренцо у Флоренції. У 1516—1519 роках відбулися численні поїздки митця за мармуром для фасаду Сан Лоренцо до Каррари і П’єтразанта. Помер Мікеланджело Буонарроті 18 лютого 1564 року в Римі. Похоронений в церкві Санта-Кроче у Флоренції. Перед смертю він продиктував заповіт з властивою йому небагатослівністю: «Я віддаю душу Богові, тіло — землі, майно — рідним». Картка для 3-ї групи «Значення творчості Мікеланджело Буонарроті» Виступ доповідача За своє майже 90-річне життя цей неперевершений творець, пристрасний патріот, упертий і свавільний, створив багато шедеврів. Велич Мікеланджело полягала в тому, що основною темою його творчості є ідея боротьби. Сприйняття Мікеланджело реальності як утіленого в матерії духу поза сумнівом сходить до неоплатони- ків. Для нього скульптура була мистецтвом звільнення фігури, закутої в кам’яному блоці. Деякі з його неперевершених за силою дії творів, які здаються незавершеними, могли бути навмисно залишені такими, тому що саме на цій стадії «звільнення» форма найадекватніше втілювала задум художника. Деякі з провідних ідей кола Лоренцо Медичі стали джерелом натхнення і терзань Мікеланджело у його подальшому житті, зокрема суперечність між християнським благочестям і язичницькою чуттєвістю. Картка для 4-ї групи «Найвидатніші твори Мікеланджело Буонарроті» Виступ 1-го доповідача Найвидатнішими творами Мікеланджело Буонарроті є «Оплакування Христа» («П’єта»), «Давид», «Мойсей», гробниця Медичі, фрески Сікстинської капели. Монументальний твір Мікеланджело — «Оплакування Христа», чи П'єта (термін в образотворчому мистецтві, що позначає зображення сцени оплакування Христа Марією), що зберігається у Ватикані (собор Св. Петра). Мармурові фігури Діви Марії і Христа натуральних розмірів 24-річний майстер створив на замовлення французького кардинала Жана Білера для його гробниці. У XVIII ст. статую перенесли в одну з капел базиліки Св. Петра у Ватикані. Під час транспортування були пошкоджені пальці лівої руки Мадонни. Ватиканська «П’єта» — один із творів, у яких історики мистецтва вбачають межу між Раннім і Високим Відродженням. Італійський майстер переосмислив у дусі високого гуманізму традиційне для північної готики скульптурне зображення бездиханного Христа на руках Матері. Незважаючи на складність поєднання в одній статуї двох таких значних фігур, композиція «П’єти» є бездоганною. Фігури трактовано як єдине ціле, їх поєднання вражає злитістю. Водночас скульптор тонко протиставляє чоловіче й жіноче, живе й мертве, оголене й прикрите, вертикальне й горизонтальне, чим додає композиції елемент напруження. «П’єта» стала зразком для подальших трактувань цього іконографічного сюжету. Складки вбрання Мадонни, що ламаються, не лише навмисно посилюють драматичний злам Тіла, яке лежить на Її колінах, але й є своєрідним п’єдесталом для усієї пірамідальної композиції. У цих витончених складках приховано потужність, як духовну, так і фізичну, що контрастує із м’якими рисами обличчя Богоматері. Завершеністю й опрацюванням деталей «П’єта» перевершує інші скульптурні твори Мікеланджело. Виступ 2-го доповідача |
|
Книга перша Книга друга В змінених формах тіла. О боги,- бо ж од вас переміни,- 3] Задум співця надихніть: відтоді, коли світ народився |
Книга дзеркало життя. Книгу прочитав на крилах політав. Хто вчиться... Мета: Ознайомити з поняттями «каталог», «картотека». Розширити світогляд учнів. Стимулювати пізнавальну активність. Виховувати любов... |
|
Книга буде цікава професіоналам-кінознавцям, кіноредакторам телекомпаній,... Книга рекомендована до видання вченою радою Харківського державного університету мистецтв ім. І. П. Котляревського (протокол №11... |
Лекція з курсу «Прикладні програми (Електронні таблиці Excel)» Колесников А. Excel 2000 (русифицированная версия). – К.: Изд группа ВНУ, 1999. – 496 с |
|
Лекція з курсу «Прикладні програми (Електронні таблиці Excel)» Колесников А. Excel 2000 (русифицированная версия). – К.: Изд группа ВНУ, 1999. – 496 с |
Лекція з курсу «Прикладні програми (Електронні таблиці Excel)» Колесников А. Excel 2000 (русифицированная версия). – К.: Изд группа ВНУ, 1999. – 496 с |
|
Книга призначена науковцям, викладачам, аспірантам і студентам філологічних... ... |
Книга про Гайдамаччину ХХ століття Книга є збіркою радіопередач авторського циклу Романа Коваля “Отамани Гайдамацького краю”, який в 2000 – 2001 роках прозвучав на... |
|
Книга перша. Фарисеї за роботою Наводиться чимало маловідомих або і зовсім невідомих фактів щодо майже половини народних депутатів України від БЮТ та вождів цієї... |
Книга ключ до знань. Книги читати усе знати. З книгою подружишся... Країни Знань. Я загадаю вам загадку, якщо ви правильно її відгадаєте, то зрозумієте про якого друга йдеться |