Опитування
Чим готичні культові будівлі відрізняються від романських?
Назвіть основні стильові риси французьких соборів.
Що є характерним для барокових будівель?
Назвіть ознаки модерну в архітектурі.
Якими є особливості архітектури країн Арабського Сходу? Індії? Далекого Сходу?
-
Підбиття підсумків уроку
Рефлексія
Мені найбільше запам’яталися такі пам’ятки архітектури...
Сьогодні на уроці мене вразило...
Мене зацікавило...
-
Домашнє завдання
Для всіх: завершити заповнення таблиці «Архітектура світу».
Групова робота: дібрати матеріал для першого розділу «Архітектура світу» альбому «Культурна спадщина народів світу» (учні із високим та достатнім рівнем навчальних досягнень — текстовий матеріал; учні із середнім рівнем навчальних досягнень — ілюстративний матеріал).
Тема 2. СКУЛЬПТУРА — ГІМН ЛЮДИНІ
УРОК № 2
Тема. Античні скульптори (Мирон, Фідій, Пракситель та ін.). Мікеланджело — утілене відчуття форми («Оплакування Христа», «Давид», «Мойсей», гробниця Медичі та ін.)
Мета: розглянути історичні умови розвитку античної скульптури, ознайомити учнів з особливостями скульптури Мікеланджело, навчити відрізняти засоби художньо- образної мови, характеризувати скульптурні твори, порівнювати їх характерні особливості; розвивати вміння самостійно аналізувати твори скульптури; виховувати духовність, шанобливе ставлення до скульптурних пам’яток людства.
Оснащення. Зоровий ряд: зображення скульптурних творів (юнацька (курос) та дівоча (кора) фігури, «Аполлон Бельве- дерський», «Ніка Самофракійська»; Мирон «Дискобол», «Афіна і Марсій»; Фідій «Зевс Олімпійський», «Афіна Промахос», «Афіна Парфенос»; скульптурна група «Лаокоон та його сини» роботи Агесандра, Полідора та Афінадора; Харес «Колос Родоський»; Пракситель «Гермес із немовлям Діонісом», «Аполлон Сауроктон», «Афродіта з острова Кос», «Аф- родіта Кнідська»; Поліклет «Дорифор»; Мікеланджело Буонарроті «Битва кентаврів», «Розп’яття», «Вакх», «П’єта», «Давид», «Мойсей» та ін.); роздавальний матеріал (5—10 карток із зображеннями скульптурних творів, що виконані у різні часи представниками різних стилів; 4 картки із інформацією для роботи в групах за темою уроку). Музичний ряд: фрагменти рондо, пісень та мотетів Ґ. Дюфаї; М. Те- одоракіс «Танець Зорби» (сиртакі). Обладнання: ТЗН.
Тип уроку: комбінований.
Форма проведення уроку: інтерактивне навчання.
Термінийпоняття: «античне мистецтво».
Мистецтво ревниве: воно вимагає, щоб людина віддавалася йому повністю.
Мікеланджело Буонарроті
ХІД УРОКУ
-
Організаційний момент
-
Перевірка домашнього завдання
Перевірка заповнення таблиці «Архітектура світу»
(2—3 учні)
Презентація сторінки «Архітектура світу» альбому «Культурна спадщина народів світу» (2—4 учні)
-
Актуалізація опорних знань учнів
Аналітичне завдання (індивідуальна робота)
Учні отримують картки із зображеннями скульптурних творів, що виконані у різні часи представниками різних стилів.
Завдання: дібрати картки, на яких зображено скульптурні твори античних часів.
-
Мотивація навчальної діяльності
-
Викладення нового навчального матеріалу
Вступне слово вчителя
Під античною культурою розуміють культуру Давньої Греції та Риму, оскільки саме ці держави заклали підґрунтя розвитку європейської культури.
Словникова робота. Античне мистецтво — мистецтво ви- сокорозвинених рабовласницьких держав Середземномор’я та Передньої Азії у І тис. до н. е. (Греція та елліністичні держави, Римська республіка) та в І половині І тис. н. е. (Римська імперія). Античне мистецтво долало у своєму розвитку такі основні етапи: архаїку, класику, еллінізм, римське мистецтво. Найпліднішим періодом античного мистецтва і водночас найхарактернішим виразником його основних тенденцій уважають період грецької класики (VI—V ст. до н. е.). Традиції античного мистецтво надзвичайно вплинули на розвиток світової культури, зокрема особливо яскраво проявилися у мистецтві Відродження.
У давньогрецькій культурі виокремлюють такі періоди:
гомерівська Греція (XI—VIII ст. до н. е.);
архаїчна Греція (VII—VI ст. до н. е.);
класична Греція (V ст.— І—III чверть IV ст. до н. е.);
еллінізм (кінець IV ст. до н. е.— І ст. н. е.).
Інтерактивна методика «Навчаючи навчаюсь»
Учні класу об’єднуються у 4 групи, що різняться за кількісним складом (1-ша і 4-та групи — найбільші, 2-га і 3-тя — найменші за кількістю учасників). Учитель роздає картки із інформацією для опрацювання в групах: «Античні скульптори та антична скульптура», «Життєвий шлях Мікеланджело Буонарроті», «Значення творчості Мікеланджело Буонарроті», «Найвидатніші твори Мікеланджело Буонарроті». Після опрацювання карток у групах (7—10 хв) представники від кожної групи по черзі виступають перед класом із повідомленнями на опрацьовану тему. Решта представників груп доповнює виступ свого доповідача. Виступи доповідачів учитель обов’язково супроводжує демонстрацією відповідних зображень скульптурних творів.
Картка для 1-і групи
«Античні скульптори та антична скульптура»
Виступ 1-го доповідача
Рання грецька скульптура (часів Гомера) склалася близько VII ст. до н. е. Її типові зразки — зображення юнацької (курос) та дівочої (кора) фігур: статично одноманітні, недосконалі пропорційно, типізовані зображення.
Скульптура архаїки має риси героїки та міфічності, однак без ознак жаху та страху смерті, притаманних східному мистецтву.
Античне мистецтво класичного періоду відзначалося антропоцентризмом. Саме в Афінах філософ Протагор із Абдер проголосив відомий вислів: «Людина є мірою всіх речей». Для греків людина була втіленням усього сущого, прообразом усього, що було й буде створено. Саме тому образ людини, уособлений у гармонійних пропорціях, був провідною темою класичного мистецтва. Класична скульптура зображувала тіло в русі, що дозволяло передавати життя — не лише рухи тіла, а й пориви душі.
Твори скульптурного мистецтва доби класики здебільшого розташовували або у храмах, або на відкритому повітрі — на площах, на березі моря, у гімнастичних школах для хлопчиків. Плутарх говорив, що в Афінах було більше статуй, аніж живих людей. Проте до нас дійшла мізерна кількість оригіналів.
За свідченнями античних істориків, в олімпійській долині знаходились майстерні видатних еллінських скульпторів — Мирона, Поліклета, Скопаса, Праксителя.
Виступ 2-го доповідача
Найвидатнішим скульптором ранньої класики є Мирон (грецьк. Мхрюу) — давньогрецький майстер середини V ст. до н. е.
Народився в Елевтерах (на кордоні Беотії з Аттикою), працював в Афінах. Твори Мирона, виконані здебільшого у бронзі, не збереглися і відомі лише за свідченнями античних авторів та римськими мармуровими копіями.
Мирон — скульптор епохи, що передувала найвищому розквіту грецького мистецтва (кінець VI — початок V ст. до н. е.). У письмових пам’ятках, що збереглися, сучасники характеризують його як найвидатнішого реаліста і знавця анатомії. Він зображував богів, героїв і тварин, з особливою любов’ю відтворюючи складні, скороминучі пози. Найвідоміший його твір — «Дискобол», атлет, який має намір пустити диск. Ця статуя дійшла до наших часів у декількох копіях, із яких краща, що виконана з мармуру, зберігається в палаці Массімі у Римі.
Найвидатніший представник ранньої класики, Мирон долав застиглість мистецтва архаїки, виявляючи в гармонії людського тіла динамічно-напружений початок. Мирон демонстрував красу атлетичної сили («Дискобол») або розумної волі, що стримує невтримний порив (скульптурна група «Афіна і Марсій»). Особливо популярною, зважаючи на античні епіграми, була створена Мироном статуя корови, що вражала сучасників своєю життєвістю. Мирон був також майстром торевтики: виконував кубки із рельєфними зображеннями.
У єгипетському папірусі йдеться про те, що Мирон створив статуї атлета Тиманта, переможця Олімпіади 456 року до н. е., і Лі- цинія, переможця Олімпіад 448 і 444 років до н. е. Це допомогло визначити час життя скульптора. Мирон був сучасником Фідія і Поліклета, а його вчителем уважають Агелада.
Виступ 3-го доповідача
Велич, відчуженість, неземна краса є характерними рисами творів Фідія (грецьк. Фєібіад) — давньогрецького скульптора V ст. до н. е. Він створив велетенські статуї Афіни Парфенос (Діви) заввишки 12 м та Афіни Промахос (Войовниці) заввишки 8 м для Афінського акрополя, а також одне із чудес світу — 14-метрову статую Зевса Олімпійського.
Фідій, на відміну від Мирона, відходить від зображення індивідуальності героя, намагаючись утілити загальний ідеал прекрасного. Грецьке пластичне мистецтво стало втіленням, за виразом Ф. Ніцше, аполлонійської моделі античної культури. Аполлон уособлював не лише ідеал краси, але й раціоналістичне сприйняття світу у творах Фідія. Овальні форми набувають ідеальних рис: великі очі з підкресленими повіками, виразний рот, високе чоло — це так званий «класичний грецький профіль». Таких самих узагальнених рис набувало й тіло. Епоха класики відкидала всі вади моделі, робила її досконалою.
|