|
|
Скачати 4.98 Mb.
|
|
З-поміж представників періоду розвиненого бароко необхідно назвати батька й сина Дінценгоферів — Крістофа й Кіліана Ігнаца. Зразки барокових споруд у Празі обмежувалися спочатку поодинокими палацами та церквами. Середньовічне планування Праги не постраждало, навпаки: у місті з’явилися виразні архітектурні домінанти, що надали йому значного художнього забарвлення — вдруге після доби готики. Розвиток бароко в Росії був пов’язаний зі зростанням і зміцненням дворянської держави. Російське бароко поділяють на раннє та розвинене. Яскравими зразками раннього бароко у Петербурзі є палац Меншикова у Кронштадті (нині перебудований, майже зник як барокова пам’ятка), Петропавлівський собор у фортеці (зберігся), палац Меншикова на Василівському острові (реставрований, філія музею Ермітаж), Петергоф та палац Меншикова в Оранієнбаумі, деякі споруди Олександро-Невського монастиря (згодом однойменної лаври), Костянтинівський палац у Стрель- ні (реставрований). Смольний монастир (1744—1764) у Петербурзі (проект Б. Ра- стреллі) складався з храму із домовими церквами та дзвіницею, а також інституту для дівчат із дворянських родин. Собор колишнього монастиря добудував архітектор В. Стасов лише 1835 року. Чотири будівлі з комплексу Ермітажу в Петербурзі, розташовані уздовж Палацової набережної, є перлинами російського бароко: Зимовий палац (1754—1762, арх. Б. Растреллі), Малий Ермітаж (1764—1775, арх. Ж. Валлен-Деламот), Старий Ермітаж (1771—1787, арх. Ю. Фельтен), Ермітажний театр (1783—1787, арх. Дж. Кваренгі). Світські зразки бароко у Москві — палац імператриці Ан- ни в Аненгофі, Лефортово (арх. Б. Растреллі, зруйнований), дерев’яний палац Шереметьєва в Кусково, палац Апраксіних, церква Климента Папи Римського в Замоскворіччі.
На основі архітектури Відродження розвивається також класицизм, який у XVII ст. поширився у Франції (ансамбль Версаля у Франції, арх. Ж.-А. Мансар), а з II половини XVIII ст. стає панівним напрямом архітектури всіх європейських країн, а також Америки й Австралії. УII половині XVIII — І половині XIX ст. значного розвитку досягла російська архітектурна школа, яка вплинула на розвиток світової архітектури (творчість архітекторів В. Баже- нова, М. Козакова, А. Захарова, К. Россі та ін.). Словникова робота. Класицизм — художній стиль і напрям, зорієнтований на форми античної, насамперед грецької, класики (інша назва — ампір). Класицизм не локалізований у якійсь конкретній історичній добі чи географічному регіоні. Митці Давньої Греції з IV ст. до н. е. вже зверталися до своєї класики VI ст. до н. е. Ці тенденції збереглися і в Середньовіччі; мистецтво Ренесансу також певною мірою є класицистичним. Класицизм як прагнення до ясності та чистоти пропорцій, урівноваженості та гармонії форм проявився у мистецтва Франції XVII ст., посідав чільне місце в англійському мистецтві та в мистецтві більшості європейських країн у XVIII—XIX ст. На повну силу класицизм проявляється в архітектурних творах італійця Андреа Палладіо, який створив власний варіант палацу і варіював його впродовж усього життя. Він розробив нову систему пропорцій ордерів. Тепер ордер був не декором фасаду, а головним принципом побудови. Палладіо розробив новий різновид міського палацу із прямокутним внутрішнім подвір’ям, оточеним критою колонадою. Принципи раннього класицизму чітко відбилися в багатьох позаміських садибах — віллах.
Словникова робота. Модерн (від фр. moderne — новітній, сучасний) — стиль у європейському мистецтві кінця XIX — початку XX ст., що з’явився насамперед у художній промисловості та архітектурі, а надалі помітно позначився також у малярстві, графіці та скульптурі. Започаткований в Англії у 1870-ті роки, згодом поширився континентом. Модерн — штучне прагнення створити підкреслено новий, «сучасний» художній стиль, для якого є характерними лаконічність, незвичайність декоративних форм, підкреслення структурних елементів. Стиль модерн в архітектурі поєднав використання нових будівельних матеріалів (сталі, скла, залізобетону) із розкішшю, витонченістю, декоративністю. Важливою ознакою модерну в архітектурі були орієнтація на потреби певних соціальних верств і використання національних елементів виражальності. Основними елементами стилю є застосування синусоїдних ліній, стилізованих квітів, язиків полум’я,— ліній, запозичених у природи. Створюючи новий стиль, представники модерну використовували умисно примхливі, мінливі форми, вигадливі лінії, асиметрію та вільне планування. Вони застосовували новітні технічні та конструктивні засоби для створення незвичайних, підкреслено індивідуалізованих будівель, де всі вирішення підпорядковані єдиному образно-символічному задуму й орнаментальному ритму. Поряд зі зверненням до хвилястих, природних форм мали місце компромісні варіанти з використанням прямокутних об’ємів, що не погіршувало образності й функціональності стилю. В архітектурі модерну широко використовували як деревину (дерев’яний модерн), так і звичайну та глазуровану цеглу, бетон, металеві конструкції, комбінації матеріалів. Дерев’яний модерн переважав у будівництві заміських помешкань. В архітектурі модерну, з одного боку, упроваджувалися ідеї художнього індивідуалізму, а з другого, мистецтво утопічно розглядалося як засіб соціального перетворення суспільства (наприклад, у роботах бельгійця X. Ван де Велде, що ґрунтувалися на соціалістичній утопії В. Морріса). Фасади будинків модерну характеризуються здебільшого динамічністю й плинністю форм, які досить часто наближаються до скульптурного або природного явища (будівлі А. Ґауді в Іспанії, В. Орта й X. Ван де Велде в Бельгії, Ф. Шехтеля в Росії); іноді вони скупі й геометрично чіткі (будівлі Й. Хофмана, Й. Ольбриха в Австрії, Ч. Макінтоша в Шотландії, зрілі роботи Ф. Шехтеля). Деякі архітектори модерну передбачали функціоналізм, прагнучи виявити каркасну структуру будинку, підкреслити тектоніку мас і об’ємів (деякі будівлі О. Вагнера, Й. Хофмана в Австрії, П. Беренса в Німеччині, О. Перре у Франції). Виникнення та поширення стилю модерн збіглося з широким використанням забутих будівельних технологій та відновленням ремесел, широким використанням промислових технологій у будівництві суспільно значущих об’єктів (виставкові комплекси, вокзали, буржуазні театри тощо). Важливу роль у популяризації та поширенні стилю зіграли саме міжнародні виставки та будівництво виставкових павільйонів у нових формах. Масова забудова деяких вулиць чи районів створила нове архітектурне середовище в історичних містах — Парижі, Мілані, Барселоні, Манаусі, Відні, Петербурзі, Берліні, Москві, Львові, Ризі, Києві, Празі. Найбільшої популярності модерн набув під час Усесвітньої виставки в Парижі (1900). Після 1910 року значення модерну поступово зменшилося. Одним із перших архітекторів, які працювали у стилі модерн, був бельгієць Віктор Орта (1861—1947), який активно використовував нові матеріали, передусім метал і скло. Конструкціям із заліза він надавав форм, що нагадували фантастичні рослини. Сходові поруччя, світильники, що звисають зі стелі, навіть дверні ручки — усе було ретельно спроектовано в єдиному стилі. Першим прикладом застосування збірних конструкцій у будівництві став Кришталевий палац у Лондоні, споруджений для першої Всесвітньої промислової виставки (1851). Незвичні, сміливі зразки стилю створив каталонський архітектор Антоніо Ґауді (1852—1926) у Барселоні. Споруджені ним будинки настільки органічно вписуються в навколишній пейзаж, що здаються справою рук природи, а не людини. У будинку Ба- льо (1905—1907) Ґауді досягнув апогею свого захоплення криволінійними формами та «органічними» мотивами, застосувавши всюди — від фасаду до інтер’єрів та меблювання. Покрівлю викладено черепицею так, що вона нагадує риб’ячу луску. Будинок Міла (1905—1907) часто називають «Педрерою», кам’яною печерою. Ґауді тут досяг сюрреалістичної атмосфери, із хвилястим фасадом, криволінійними формами та ексцентричними димарями- дзвонами. Однією з перших споруд у стилі модерн був житловий будинок у Парижі на вулиці Франкліна (1903; арх. Огюст Перре). Справжнє відкриття в архітектурі здійснив Jle Корбюзьє (1887—1965), який одним із перших застосував залізобетон. У Франції ідеї модерну розвивав також Ектор Ґімар (1867—1942), який створив, зокрема, вхідні павільйони паризького метро. У стилі модерн кожний архітектор творив споруду від початку до кінця — від складання проекту до архітектурного оздоблення. Так забезпечувалась єдність стилю. Прикладом такого синтетичного витвору є приватний будинок Рябушинського в Москві (арх. Ф. Шехтель). Цю надзвичайну споруду, починаючи від витончених деталей огорожі, оздоблення фасаду, різноманітності віконних прорізів, живописного панно на фасаді та завершуючи інтер’єром, у центрі якого розташовані відомі декоративні сходи, створено в єдиному стилі. У США у межах модерну кінця XIX ст. виникла так звана чиказька школа архітектури, найпомітнішою фігурою якої є Луїс Саллівен (1856—1924), який запропонував тип висотної офісної будівлі з мінімумом декору — хмарочос. Таким чином, модерн став «сходинкою» до архітектури XX ст. Перші хмарочоси були побудовані в Чикаго (місто після спустошливої пожежі 1871 року потребувало нових будівель). Кілька років потому було винайдено електричний ліфт (1880). Уважа- ється, що першою такою будівлею в Чикаго був Хоум-іншуранс- білдінг (1883—1885, арх. В. Джені), яку почали наслідувати. Будівля універмагу «Карсон, Пірі енд Скотт» (1899, арх. Л. Саллівен) із «ґратчастим» фасадом із величезних горизонтальних вікон і фанерованих білою плиткою стін став прообразом хмарочосів усієї Америки.
«Культова арабо-мусульманська архітектура» У результаті арабських завоювань VII—IX ст. виникла величезна держава — Арабський халіфат (у складі Аравійського півострі- ва, сучасних Іраку, Ірану, більшої частини Закавказзя, Середньої Азії, Сирії, Ізраїля, Йорданії, Єгипту, Північної Африки, Іспанії та Португалії, Північної Індії). Словникова робота. Мавританське мистецтво — умовна назва стилю мистецтва, що виникло у VII—VIII ст. у південних областях Іспанії та країнах Північної Африки внаслідок злиття художніх традицій арабів-завойовників з культурою місцевого населення. Однією з характерних рис синтезу мистецтв у монументальному арабському зодчестві є важлива роль декоративних форм. Особливе значення має орнамент (арабески — складний орнамент із геометричних фігур і стилізованих рослинних мотивів, який подеколи містить каліграфічні східні написи), що монохромним мереживом, барвистим килимом укриває стіни і склепіння будинків (багатим оздобленням славилися навіть численні громадські лазні, у спорудженні яких використовувався досвід зведення римських терм). В архітектурі жител здавна були вироблені прийоми планування будинків із внутрішніми подвір’ями та із захищеними від спеки терасами. Спільні для багатьох народів Близького й Середнього Сходу особливості архітектури були пов’язані із природно-кліматичними умовами країн і можливостями будівельної техніки (наприклад, використання особливих конструкцій із глини, цегли й каменю). Були створені різноманітні форми арок — стрілчасті, підковоподібні, фестончасті; винайдені особливі системи склепінчастого перекриття. Стіни мечеті, палацу, медресе, караван-сараю так само, як і стіни будинків та укріплень, являли собою перешкоду, ховаючи те, що було всередині. Особливе значення (як ядро архітектурної композиції) мало відкрите квадратне або прямокутне подвір’я, оточене арковими галереями. У мечетях до однієї зі сторін цього подвір’я, зорієнтованої в бік Мекки, прилягала глибша аркада, яка утворювала кілька рядів молитовної зали. Арки спиралися на колони й стовпи. |
|
Книга перша Книга друга В змінених формах тіла. О боги,- бо ж од вас переміни,- 3] Задум співця надихніть: відтоді, коли світ народився |
Книга дзеркало життя. Книгу прочитав на крилах політав. Хто вчиться... Мета: Ознайомити з поняттями «каталог», «картотека». Розширити світогляд учнів. Стимулювати пізнавальну активність. Виховувати любов... |
|
Книга буде цікава професіоналам-кінознавцям, кіноредакторам телекомпаній,... Книга рекомендована до видання вченою радою Харківського державного університету мистецтв ім. І. П. Котляревського (протокол №11... |
Лекція з курсу «Прикладні програми (Електронні таблиці Excel)» Колесников А. Excel 2000 (русифицированная версия). – К.: Изд группа ВНУ, 1999. – 496 с |
|
Лекція з курсу «Прикладні програми (Електронні таблиці Excel)» Колесников А. Excel 2000 (русифицированная версия). – К.: Изд группа ВНУ, 1999. – 496 с |
Лекція з курсу «Прикладні програми (Електронні таблиці Excel)» Колесников А. Excel 2000 (русифицированная версия). – К.: Изд группа ВНУ, 1999. – 496 с |
|
Книга призначена науковцям, викладачам, аспірантам і студентам філологічних... ... |
Книга про Гайдамаччину ХХ століття Книга є збіркою радіопередач авторського циклу Романа Коваля “Отамани Гайдамацького краю”, який в 2000 – 2001 роках прозвучав на... |
|
Книга перша. Фарисеї за роботою Наводиться чимало маловідомих або і зовсім невідомих фактів щодо майже половини народних депутатів України від БЮТ та вождів цієї... |
Книга ключ до знань. Книги читати усе знати. З книгою подружишся... Країни Знань. Я загадаю вам загадку, якщо ви правильно її відгадаєте, то зрозумієте про якого друга йдеться |