|
|
Скачати 4.98 Mb.
|
|
Готика Англії виникла наприкінці XII ст. та проіснувала до XVI ст. Млявий розвиток міст призвів до того, що готичний собор став не міським, а монастирським, оточеним полями й луками. Звідси, вочевидь, його видовженість по горизонталі, наявність значної кількості прибудов. Домінанта собору — величезна вежа на середохресті. Характерним і довершеним зразком англійської готики став собор у Солсбері (1220—1266; добудований на початку XIV ст.). Він має план латинського хреста, розпластаного на землі (тринав- на базиліка). П’ятинавні базиліки у Британії не будували. Собор у Солсбері завдовжки 140 м. Абсиди нема, замість неї прямокутна каплиця Богородиці. Собор має допоміжні прибудови — подвір’я (клуатр), каплиці, ризниця, капітул (зала зібрань). Усі прибудови різняться за формою і висотою. Композицію об’єднує величезна вежа над середохрестям, шатровий дах якої часто помилково вважають шпилем. Вежа над середохрестям разом із дахом-шатром сягає на 135 м і є найбільшою соборною вежею Англії. Цей еталон ранньої англійської готики зобразив на своєму полотні Джон Кон- стебл (зберігається в музеї Метрополітен, Нью-Йорк, СІЛА). Головний готичний собор Англії — Кентперберійський (після пожежі 1174 року відбудований у готичному стилі; близького до сучасного вигляду набув у XV ст.), резиденція архієпископа Кентерберійського, національна святиня. Собор Св. Петра у Вестмінстері (собор Вестмінстерського абатства; 1245—1745, останній арх. Генрі Йевель) в Лондоні — місце коронації й поховання англійських королів із часів Вільгельма Завойовника, згодом — усипальниця видатних людей Англії — наближається до французької готики. Починаючи зі Столітньої війни, будівництво в Англії скорочується. З-поміж цивільної архітектури цього періоду можна також назвати Вестмінстерський королівський палац (XIV ст.) із його Вестмінстер-холом площею 1500 м2. З ) Італія В Італії поширилися лише окремі елементи готики. Основа — суто романська: широкі приземкуваті храми, гладка площина стін часто інкрустована кольоровим мармуром, що створює смугасту поверхню фасаду (наприклад, фасад собору у Сієні). Сієнський собор (1215—1263) на честь Успіння Пресвятої Діви Марії побудований на місці ранньої будови. Собор має форму латинського хреста із трансептом, що дещо виступає. Також собор має купол і дзвіницю. Купол, що височіє на 8-кутному фундаменті, підтримують колони. Купольний ліхтар додав Джованні Лоренцо Берніні. Неф відокремлений від 2 проходів напівкруглими арками. В оздобленні собору використано білий і зеленувато-чорний мармур із додаванням червоного мармуру на фасаді. Чорний і білий — символічні кольори Сієни, пов’язані із білим і чорним конями засновників міста, Сеніуса та Аскіуса. Приклад пізньої італійської готики — побудований із білого мармуру грандіозний кафедральний Міланський собор (1386 — початок XIX ст.), що вміщує 40 000 чоловік. Будівництво розпочалося 1386 року, проте завершилося лише на початку XIX ст., коли за розпорядженням Наполеона остаточно оформили фасад. Деякі деталі було створено навіть 1965 року. Це один із найбільших соборів світу, другий за місткістю з-поміж готичних соборів (після Севільського собору) і другий за місткістю собор в Італії (після собору Св. Петра в Римі). Завдовжки він сягає 158 м, поперечний неф завширшки 92 м, висота шпиля 106,5 м. Собор прикрашають 3000 статуй. Венецію й досі прикрашають мармурові готичні палаци з аркадами, що віддзеркалюються у каналах — Палац дожів у нинішньому вигляді збудований упродовж 1310—1424 років.
В Іспанії готичний стиль формується у XIII — І половині XV ст. Іспанська готика досить часто запозичує мавританські риси (собори в Севільї, Бургосі й Толедо). Кафедральний собор у Толедо — один із найбільших у Європі. Його заклали приблизно 1227 року. Собор має п’ять нефів і нагадує французькі взірці. Толедо був центром католицизму в Іспанії, тому собор постійно добудовували (зала капітул а, ризниця, релікварій, гардеробна зала). Унаслідок цього він утрачав чистоту стилю готики, але збагачувався рисами інших художніх стилів та зразками різних видів мистецтва (різьблення крісел Алонсо Берругете — шедеври ужиткового мистецтва Іспанії у хорі кафедрального собору). На фасаді спершу планували звести дві симетричні вежі, але збудували лише одну: 92 м заввишки — для дзвіниці (розпочав її будівництво Р. Альфон- со 1377 року, а завершив А. Гомес 1440-го), яка стала домінантою історичного центру Толедо. Ця вежа складається з трьох частин: чотирикутної, восьмикутної та конусної (дерев’яної). Усередині неї знаходиться дзвін «Ьа Оогсіа» (з ісп. «товстий») вагою бл. 17 т, виготовлений 1753 (або 1755) року. Другу (недобудовану) вежу прикрашено банею у бароковому стилі. 5) Інші країни Європи Готичні пам’ятки також є в Нідерландах (ратуші в Брюгге, Брюсселі та ін.), Чехії (собор Св. Віта і Карлів міст у Празі), Австрії (собор Св. Стефана у Відні), Польщі (Вавельський собор під Краковом, Маріацький костел у Кракові, церква Матері Божої у Данцигу і найзначніша цегляна споруда — Палац великих магістрів у Марієнбурзі) та інших країнах Європи.
Для мистецтва бароко є характерними пишність і динаміка, патетична піднесеність, інтенсивність почуттів, пристрасть до ефектних видовищ, сполучення ілюзорного і реального, контрасти масштабів і ритмів, матеріалів і фактур, світла й тіні. Синтезу мистецтв, що має у бароко всеосяжний характер, властива урочиста монументально-декоративна єдність. Міський ансамбль, вулицю, площу, парк, садибу барокові митці розуміють як організовану художню єдність, що розгортається перед глядачем багатьма образами. Палаци й церкви бароко завдяки розкішній, вигадливій пластиці фасадів, неспокійній грі світлотіні, складним криволінійним планам і обрисам набували мальовничості й динамічності та немовби вливалися в навколишній простір. Парадні інтер’єри будинків бароко прикрашали багатобарвною скульптурою, ліпленням, різьбленням; дзеркала і розписи ілюзорно розширювали простір, а живописні плафони створювали ілюзію розгорнутих склепінь. Словникова робота. Бароко (іт. Ьагоссо — вибагливий, химерний) — стиль у європейському мистецтві XVI—XVIII ст., якому притаманні пишність, прагнення до поєднання реальності з ілюзією, містичні алегорії, монументальність, театральність. У бароко відобразилися протиріччя епохи, складні думки й переживання її представників. Стиль і культура бароко мали тісний зв’язок із релігійною та аристократичною культурою. У деяких країнах бароковий стиль розвивався наприкінці XVI та у І половині XVIII ст. (Італія, Польща, Австрія, Україна, Латинська Америка). Перші зразки бароко в архітектурі, скульптурі, живописі створені у визначних мистецьких центрах Італії (Римі, Мантуї, меншою мірою — у Венеції та Флоренції). Бароковий стиль відкрив нові можливості для мистецтва, що особливо яскраво виявилося в синтезі мистецтв, у створенні грандіозних міських і паркових ансамблів. Найкращі представники бароко — італійці: архітектори та скульптори Мікеланджело Буонарроті, Лоренцо Берніні, Франчес- ко Борроміні, Карло Фонтана, Філіппо Ювара, живописці П’єтро да Кортона, Джордано Лука, Алессандро Маньяско, Джованні Бат- тіста Тьєполо. Ансамбль вілли Фарнезе (1559—1573; арх. Джакомо да Вінь- йола) не вирізняється своїми розмірами, але демонструє всі риси бароко — єдиний ансамбль із павільйонами, садом, фонтаном, сходами різних типів, що з’єднують тераси. Вілла ще сильно відокремлена від навколишнього середовища, «замкнена на собі». (Демонструються зображення взірців барокової архітектури.) Витоки розвиненого бароко, батьківщиною якого була Італія, сягають епохи Відродження, творчості Мікеланджело Буонарро- ті, якого називають «батьком бароко». Першим архітектурними творами, що повною мірою відповідають цьому стилю, уважають збудовану Мікеланджело у Флоренції капелу Медичі (1520—1534) та проект вестибюлю бібліотеки Лауренціана, що було споруджено пізніше. Митець підсилив архітектуру велетенським ордером, широко використовував карнизи, подвоєння пілястр та колон, тісняву архітектурних елементів та надлюдські розміри. Скульптурні та архітектурні твори генія справляють враження скорботи, напруження, нервовості, хоча зберігають чітку побудову, симетрію, демонструючи потойбічну, майже неможливу красу. Досягнення італійського бароко створили підґрунтя для подальшого розвитку мистецтва Іспанії та її американських колоній, а також Німеччини, частково Франції, Фландрії, Польщі (та України в її складі), Австрії (та Чехословаччини в її складі) тощо.
Завдяки сукупності різноманітних художніх прийомів мистецтво бароко справляло дуже сильне враження на глядачів, приголомшуючи їх величчю та грандіозністю. Ознаками барокової архітектури є овал у лінії будівлі та поява архітектурних ансамблів. Грандіозним є ансамбль площі Св. Петра (1657—1663) роботи Л. Берніні. Овальна площа з двома фонтанами й обеліском замкнена могутніми чотирирядними колонадами, що владно організують простір, і перетворена на величезний атрій перед собором, до якого ведуть численні сходи. Прямолінійні ділянки колонад, що розташовані під гострим кутом до собору, створюють ефект зорового збільшення висоти фасаду, якщо дивитися на собор здалека. Прийоми штучної перспективи Берніні застосовував часто (наприклад, поступово зменшуючи колони парадних сходів Скала Реджа у Ватикані (1663—1666), щоб візуально возвеличити фігуру Папи в момент його появи на верхньому майданчику). Берніні зіграв важливу роль у формуванні архітектурної зовнішності Рима (декоративно-ефектні фонтани — Тритона на пьяцца Барберіні; Чотирьох рік на пьяцца Навона та ін.). Шедевром креслень архітектора є варіант плану (бл. 1638 року) для церкви Сан Карло алле Кваштро Фонтане. З-поміж робіт Борроміні — церква Сантіво алла Сапієнца (1642—1660), палаццо Памфілі (1645—1650), Сант Аґнезе ін Аґоне (1653—1657). Церква Святого Ім'я Ісуса (церква Іль-Джезу; 1568—1584, арх. Джакомо да Віньола та Джакомо делла Порта, початковий проект підготував Мікеланджело) — соборна церква Товариства Ісуса (ордена єзуїтів), розташована на невеликий однойменній площі в центрі Рима. Побудована у дусі маньєризму, наближеного до естетики бароко. Будівництво в стилі бароко в Австрії почалося задовго до 1690-х років. Один із перших зразків — бароковий собор у Зальцбурзі (1611—1628, арх. Сантіно Соларі). Найбільшу барокову споруду Відня — палац ПІенбрунн( 1696— 1713) — побудували австрійці Йоган Бернгард Фішер фон Ерлах та його син Йозеф Еммануель. Також у Відні у бароковому стилі побудовано палац принца Євгена, Богемську канцелярію, Придворну бібліотеку, церкву Св. Карла Борромея (Карлскірхе), палаци аристократів. Австрійська провінція пишається справжнім шедевром — бароковим монастирем у містечку Мельк (арх. Я. Прандтауер, Й. Мунгенаст). Шедеври австрійського бароко поширилися також у Чехії (палац герцога Естергазі у Фертеді), Словаччині (монастир у Я сові) та ін. Празький архітектор Франческо Каратті розпочав будівництво надзвичайно ефектного Чернінського палацу (кінець XVII — початок XVIII ст., завершив Франтішек Канька). Видатним зразком архітектури бароко в Празі став Валд- штейнський палац (І третина XVII ст.), над яким плідно працювали одразу декілька архітекторів-італійців (зокрема, Джованні П’єроні й Андреа Спецца). Дивний бароковий сад на несиметричній ділянці розпланував Ніколо Себрегонді, значно прикрасивши і палацовий ансамбль, і Прагу. |
|
Книга перша Книга друга В змінених формах тіла. О боги,- бо ж од вас переміни,- 3] Задум співця надихніть: відтоді, коли світ народився |
Книга дзеркало життя. Книгу прочитав на крилах політав. Хто вчиться... Мета: Ознайомити з поняттями «каталог», «картотека». Розширити світогляд учнів. Стимулювати пізнавальну активність. Виховувати любов... |
|
Книга буде цікава професіоналам-кінознавцям, кіноредакторам телекомпаній,... Книга рекомендована до видання вченою радою Харківського державного університету мистецтв ім. І. П. Котляревського (протокол №11... |
Лекція з курсу «Прикладні програми (Електронні таблиці Excel)» Колесников А. Excel 2000 (русифицированная версия). – К.: Изд группа ВНУ, 1999. – 496 с |
|
Лекція з курсу «Прикладні програми (Електронні таблиці Excel)» Колесников А. Excel 2000 (русифицированная версия). – К.: Изд группа ВНУ, 1999. – 496 с |
Лекція з курсу «Прикладні програми (Електронні таблиці Excel)» Колесников А. Excel 2000 (русифицированная версия). – К.: Изд группа ВНУ, 1999. – 496 с |
|
Книга призначена науковцям, викладачам, аспірантам і студентам філологічних... ... |
Книга про Гайдамаччину ХХ століття Книга є збіркою радіопередач авторського циклу Романа Коваля “Отамани Гайдамацького краю”, який в 2000 – 2001 роках прозвучав на... |
|
Книга перша. Фарисеї за роботою Наводиться чимало маловідомих або і зовсім невідомих фактів щодо майже половини народних депутатів України від БЮТ та вождів цієї... |
Книга ключ до знань. Книги читати усе знати. З книгою подружишся... Країни Знань. Я загадаю вам загадку, якщо ви правильно її відгадаєте, то зрозумієте про якого друга йдеться |